House of Bonaparte

http://dbpedia.org/resource/House_of_Bonaparte an entity of type: Thing

Bonapartové (či Buonapartové) je rod, který se objevuje již v oblasti Florencie, kde byl papež Klement VII. přítelem Jacopa Buonaparta. Rodina se odděluje na větev ze San Miniato a ze Sarzana, která od roku 1529 prokazatelně žila v Ajacciu na Korsice a od roku 1567 tam měla také své sídlo. Po korunovaci Napoleona I. v roce 1804 na císaře, se stala francouzskou císařskou rodinou. S Napoléonovými vítězstvími zaujímali i členové jeho rodiny významná místa jako vládci jednotlivých zemí, které podlehly jeho Grande Armée. rdf:langString
Die Bonaparte (eigentlich Buonaparte) sind eine Familie aus Korsika, die 1804 mit Napoleon Bonaparte zum französischen Kaiserhaus aufstieg. Sie regierten im Ersten und Zweiten Kaiserreich sowie kurzzeitig in einer Reihe von anderen europäischen Staaten. rdf:langString
Ο Ναπολέων Βοναπάρτης (Napoléon Bonaparte, 15 Αυγούστου 1769 — 5 Μαΐου 1821) από τον Οίκο του Βοναπάρτη ήταν Γάλλος στρατηγός κορσικανικής καταγωγής και Αυτοκράτορας της Γαλλίας (ως Ναπολέων Α΄), ο οποίος αποκλήθηκε Μέγας. Έγινε Πρώτος Ύπατος της Γαλλίας (1798-1804), Πρόεδρος της Γαλλικής Δημοκρατίας (1802-1805), Αυτοκράτορας των Γάλλων (1804-1814), βασιλιάς της Ιταλίας (1805-1814) και Προστάτης της Συνομοσπονδίας του Ρήνου (1806-1813). Θεωρείται στρατηγική και κυβερνητική μεγαλοφυΐα, ιδρυτής βασιλικής δυναστείας, καταλύτης αλλά και θεμελιωτής ευρωπαϊκών βασιλείων και χωρών, στα οποία και άφησε βαθιά χαραγμένη τη σφραγίδα της προσωπικότητάς του. rdf:langString
Η οικογένεια Βοναπάρτη είναι ιταλικής καταγωγής, η οποία ανέδειξε στρατηγούς, αυτοκράτορες, βασιλείς, ηγεμόνες και πολιτικούς. Κορυφαίο μέλος της ήταν ο Ναπολέων Α΄ Βοναπάρτης, αυτοκράτορας της Γαλλίας και βασιλιάς της Ιταλίας ενώ απόγονοι της οικογένειας απαντώνται στις βασιλικές οικογένειας της Ισπανίας, της Γαλλίας, της Ολλανδίας, της Νάπολης, της Ελλάδας και της Βεστφαλίας. rdf:langString
Bonaparte estas la familio de Napoléon Bonaparte kaj ĉefe estas uzata por referenci al la famlianoj kiuj okupis regajn aŭ gravajn postenojn. La patro de Napoleono estis Carlo Maria Buonaparte kaj la patrino Maria Letizia Ramolino. Liaj gefratoj: * Jérôme Bonaparte * Joseph Bonaparte * Louis Bonaparte * Lucien Bonaparte (kun filo: Louis Lucien Bonaparte) * Liaj untaj kaj faktaj heredontoj: * Napoleono la 2-a "La Reĝo de Romo" aŭ "Duko de Reichstad" * Napoleono la 3-a Imperiestro de la Francoj de 1852 ĝis 1870 * * * rdf:langString
Bhí Napoléon Bonaparte, nó Napóilean mar a thugtar air i nGaeilge (15 Lúnasa 1769 – 5 Bealtaine 1821), nó Bónaí i nGaeilge Thír Chonaill fadó, ar dhuine de na ginearáil a d’fhear cogadh ar son Réabhlóide na Fraince. Bhí sé ina cheannaire ar an bhFrainc ó dheireadh na bliana 1799 ar aghaidh, agus ina Impire ar na Francaigh (Empereur des Français) is ina Rí ar an Iodáil ón mbliain 1804 go dtí an bhliain 1814, agus arís sa bhliain 1815, faoin ainm Napoléon I. rdf:langString
I Bonaparte (originariamente Buonaparte) sono una famiglia còrsa d'origine accertata di Sarzana, città al confine tra Liguria e Toscana, appartenuta a Firenze, poi a Genova, poi ai Visconti di Milano, ancora a Genova e che oggi si trova in Liguria, anche se qualcuno, erroneamente, ne attribuisce l'origine toscana, che grazie alle gesta di Napoleone I e Napoleone III giunse ad avere fama e gloria nel continente europeo, governando nel XIX secolo una consistente parte dell'Europa. rdf:langString
ボナパルト朝(ボナパルトちょう、dynastie des Bonaparte)は、19世紀フランスに興った王朝。一時はフランス本国のみならず、一族が周辺諸国の君主にもなった。 rdf:langString
ナポレオン・ボナパルト(フランス語: Napoléon Bonaparte、漢字:那波列翁・勃納把爾的、出生名: ナポレオーネ・ディ・ブオナパルテ、Napoleone di Buonaparte、1769年8月15日 - 1821年5月5日)は、フランス革命期の軍人、革命家で、フランス第一帝政の皇帝に即位してナポレオン1世(フランス語: Napoléon Ier、在位:1804年 - 1814年、1815年)となった。漢字標記は那波烈翁、那勃列翁、奈破崙。奈翁、那翁(なおう)と略されることもある。1世から3世まで存在するが、単にナポレオンと言えばナポレオン1世を指す。 フランス革命後の混乱を収拾し、軍事独裁政権を確立した。大陸軍(フランス語: Grande Armée グランダルメ)と名づけた軍隊を築き上げ、フランス革命への干渉を図る欧州諸国とのナポレオン戦争を戦い、幾多の勝利と婚姻政策によって、イギリス、ロシア帝国、オスマン帝国の領土を除いたヨーロッパ大陸の大半を勢力下に置いた。対仏大同盟との戦いに敗北し、百日天下による一時的復権を経て、51歳のとき南大西洋の英領セントヘレナにて没した。 rdf:langString
Napoléon Bonaparte (wym. fr. [napoleˈɔ̃ bɔnɑˈpaʁt], wł. Napoleone Buonaparte, ur. 15 sierpnia 1769 w Ajaccio na Korsyce, zm. 5 maja 1821 w Longwood na Wyspie Św. Heleny) – francuski mąż stanu, dowódca wojskowy i przywódca polityczny, jako Napoleon I cesarz Francuzów i głowa I Cesarstwa Francuskiego w latach 1804–1814 oraz w roku 1815, wcześniej Pierwszy Konsul Republiki Francuskiej 1799–1804, prezydent (1802–1805), a następnie król Włoch (1805–1814), protektor Związku Reńskiego (1806–1813), a przez to faktyczny zwierzchnik Księstwa Warszawskiego. Uważany za najwybitniejszego dowódcę wojskowego w historii, a także za jedną z najważniejszych postaci w historii Francji i świata. Okres wojen napoleońskich wywarł wpływ niemal w całej Europie. rdf:langString
Бонапа́рти (італ. Buonaparte, фр. Bonaparte) — корсиканська шляхетська сім'я італійського походження, з якої вийшов Наполеон I. Французька імператорська династія, основоположником якої в 1804 був Наполеон I Бонапарт. Наполеон I посадив на престоли в різних країнах Європи членів своєї сім'ї. З крахом наполеонівської імперії (1814) всі вони втратили свої корони. У 1852 небіж Наполеона I Луї Наполеон став імператором Франції під ім'ям Наполеона III. Після встановлення Третьої Республіки Бонапарти, як і нащадки попередніх династій, були вигнані за межі Франції. rdf:langString
波拿巴王朝(Bonaparte,1804-1814年,1815年,1852-1870年)是歐洲法国一個王朝,1804年由來自科西嘉島的拿破崙·波拿巴建立。 拿破崙一世在1799年11月9日發動軍事政變取得政權,結束法國大革命。他其後經法國人民投票先後成為終身執政及皇帝,把法蘭西第一共和國改制成法蘭西第一帝國,其後經過一連串戰爭控制歐洲大陸大部份土地(英国除外)。他把家族成員安插在所有傀儡國中,開創波拿巴王朝。1815年他於滑鐵盧戰役戰敗後,波拿巴皇朝隨之衰亡。 1848年革命後,拿破仑三世成為法蘭西第二共和國唯一一位總統;三年後發動政變,把總統任期延長至十年;翌年稱帝,建立法蘭西第二帝國。第二帝國維持十八年。總計拿破崙一世和拿破崙三世時期,連同發動軍事政變取得政權的法國共和時期,波拿巴王朝統治法國達三十七年,影響法國政治近一個世紀。 波拿巴皇朝衍生一個名詞:波拿巴主義。依列寧的定義,波拿巴主義是「依靠軍閥的國家政權在勢均力敵的兩個敵對階級之間看風使舵」(在蘇聯的定義是,手握軍權但不服從黨指揮的將領)。 rdf:langString
نابليون بونابرت (بالفرنسية: Napoléon Bonaparte)‏ أو نابليون الأوَّل (بالفرنسية: Napoléon Ier)‏ واسمه الأصلي نابليوني دي بونابرته (بالإيطالية: Napoleone di Buonaparte)‏ (نطق فرنسي: [napɔleɔ̃ bɔnɑpaʁt]؛ النطق الإيطالي: ‎[napoleˈone di bwɔnaˈparte]‏) هو قائد عسكري وسياسي فرنسي إيطالي الأصل، بزغ نجمه خلال أحداث الثورة الفرنسية، وقاد عدَّة حملات عسكرية ناجحة ضدَّ أعداء فرنسا خِلال حروبها الثورية. حكم فرنسا في أواخر القرن الثامن عشر بصفته قنصلًا عامًا، ثم بصفته إمبراطورًا في العقد الأول من القرن التاسع عشر، حيث كان لأعماله وتنظيماته تأثير كبير على السياسة الأوروبية. هيمن نابليون على الشؤون الأوروبية والدولية خِلال فترة حُكمه، وقاد فرنسا في سلسلة انتصارتٍ مُبهرة على القوى العسكريَّة الحليفة التي قامت في وجهها، فيما عُرف بالحروب النابليونية، وبنى إمبراطوريَّةً كبيرة سيطرت على مُعظم أنحاء أوروبَّا rdf:langString
عائلة بونابرت هي سلالة حاكمة إمبراطورية وملكية أوروبية، تأسست في عام 1804 من قبل نابليون الأول، وهو قائد عسكري فرنسي وصل إلى النبالة بعد الثورة الفرنسية والذي حول الجمهورية الفرنسية الأولى في عام 1804 إلى الإمبراطورية الفرنسية الأولى، وذلك بعد خمس سنوات من انقلاب نوفمبر 1799. فقد قلب نابليون الجيش الكبير ضد كل القوى الأوروبية الكبرى وهيمن على أوروبا القارية من خلال سلسلة من الانتصارات العسكرية أثناء الحروب النابليونية. وقام بتمكين أفراد أسرته من عروش الدول العميلة، موسعاً نطاق سلطة العائلة. rdf:langString
La Dinastia Bonaparte, de caràcter liberal, va governar França durant el primer i Segon Imperi Francès. La família Bonaparte es caracteritzava per ser una dinastia liberal imperial. No eren monarquies absolutes, però si emperadors liberals. La reialesa francesa envoltada entorn un dels personatges més famosos de la història francesa, Napoleó Bonaparte, Emperador de França, van expandir el territori francès per tota Europa a través d'annexions, aliats... La dinastia napoleònica va acabar el seu regnat amb la caiguda del Segon Imperi. El nebot de Napoleó, Napoleó III, havia fracassat. rdf:langString
Napoleó Bonaparte (Ajaccio, 15 d'agost de 1769 - Longwood House, 5 de maig de 1821) fou un militar i home d'estat francès. Fou general de l'exèrcit durant la Revolució francesa, alt dirigent de França com a primer cònsol de la Primera República Francesa (11 de novembre de 1799-18 de maig de 1804), i emperador dels francesos amb el nom de Napoleó I del Primer Imperi francès, (18 de maig de 1804 - 6 d'abril de 1814), i posteriorment i de forma breu des del 20 de març al 22 de juny de 1815. Va ser també rei d'Itàlia, mediador de la Confederació Suïssa i protector de la Confederació del Rin. Mentre va ser emperador dels francesos esdevingué el 49è copríncep d'Andorra. rdf:langString
Napoleon I. Bonaparte (15. srpna 1769 Ajaccio – 5. května 1821 Svatá Helena) byl francouzský vojevůdce a státník, císař v letech 1804–1814 a poté sto dní na přelomu jara a léta 1815. Během Velké francouzské revoluce udělal závratnou kariéru: ve 24 letech byl generálem, krátce po třicítce prvním mužem ve státě a na vrcholu své moci ovládal většinu západní Evropy. Rychlý byl i jeho pád; závěr života strávil ve vyhnanství. Napoleon bývá vzorem vojevůdcovských schopností a cílevědomosti, na druhou stranu však projevoval lhostejnost k lidem, v nichž viděl jen prostředky svých cílů. Dokázal národ vybičovat k nesmírnému úsilí, ovšem za cenu obrovských obětí na lidských životech. Jen francouzských občanů během napoleonských válek zahynulo více než milion. rdf:langString
Napoleono Bonaparte (france Napoléon Bonaparte, naskiĝis la 15-an de aŭgusto 1769 en Ajaccio, Korsiko, mortis la 5-an de majo 1821 en la brita kolonio Sankta Heleno) regis Francion de la fino de 1799, sub titolo unue de "Unua Konsulo", kaj poste Imperiestro de la Francoj de 1804 ĝis 1815 sub nomo Napoleono la 1-a. Li konkeris aŭ tenis sub sia hegemonio la plej grandan parton de Eŭropo. Li iniciatis la dinastion Bonaparte. En la itala li nomiĝis Napoleone Buonaparte, en la korsika Nabolione aŭ Nabulione. rdf:langString
Napoleon Bonaparte, als Kaiser Napoleon I. (französisch Napoléon Bonaparte bzw. Napoléon Ier; * 15. August 1769 in Ajaccio auf Korsika als Napoleone Buonaparte; † 5. Mai 1821 in Longwood House auf St. Helena im Südatlantik), war ein französischer General, revolutionärer Diktator und Kaiser der Franzosen. rdf:langString
La Casa de Bonaparte o dinastía Bonaparte (originalmente, Buonaparte) fue una familia real de origen italiano establecida por Napoleón Bonaparte, fundador del Primer Imperio francés. Napoleón subió al poder con el golpe de Estado de 1799, coronándose como emperador de los franceses en 1804 y dando fin a la Primera República Francesa. La familia Bonaparte también tuvo reyes en España, Holanda, Nápoles y Westfalia. Las personas que apoyaban el reinado de los Bonaparte eran llamados bonapartistas. rdf:langString
The House of Bonaparte (originally Buonaparte) is a former imperial and royal European dynasty of Italian (Genoese) origin. It was founded in 1804 by Napoleon I, the son of Corsican nobleman Carlo Buonaparte and Letizia Buonaparte (née Ramolino). Napoleon was a French military leader who rose to power during the French Revolution and who, in 1804, transformed the First French Republic into the First French Empire, five years after his coup d'état of November 1799 (18 Brumaire). Napoleon and the Grande Armée had to fight against every major European power (except for the ones he was allied with, including Denmark-Norway) and dominated continental Europe through a series of military victories during the Napoleonic Wars. He installed members of his family on the thrones of client states, expa rdf:langString
Napoleon Bonaparte edo Napoleon (jaiotza izena: Napoleone Buonapart; 1769ko abuztuaren 15 – 1821eko maiatzaren 5), eta geroago Napoleon I haren errege-izenagatik ezaguna, lider militar eta politikari frantsesa izan zen, Frantziako Iraultzan nabarmendu zena eta Gerra Iraultzaileetan hainbat kanpaina arrakastatsuren buru izan zena. Frantziako Errepublikako de facto liderra izan zen 1799tik 1804ra bitarteko lehen kontsul gisa. Napoleon I.ak bezala, frantsesen enperadorea izan zen 1804tik 1814ra eta berriro 1815ean. Napoleonen ondare politiko eta kulturala munduko historiako buruzagi ospetsu eta eztabaidagarrienetako bat izan da. rdf:langString
Napoleón I Bonaparte (Ajaccio, 15 de agosto de 1769-Longwood, 5 de mayo de 1821) fue un militar y estadista francés, general republicano durante la Revolución francesa y el Directorio, y artífice del golpe de Estado del 18 de brumario que lo convirtió en primer cónsul (Premier Consul) de la República el 11 de noviembre de 1799. Fue además cónsul vitalicio desde el 2 de agosto de 1802 hasta su proclamación como emperador de los franceses el 18 de mayo de 1804, siendo coronado el 2 de diciembre; fue proclamado también rey de Italia el 18 de marzo de 1805 y coronado el 26 de mayo. Ostentó ambos títulos hasta el 11 de abril de 1814, y desde el 20 de marzo hasta el 22 de junio de 1815. rdf:langString
Wangsa Bonaparte (bahasa Prancis: Maison Bonaparte, bahasa Italia: Casa di Buonaparte) adalah keluarga keturunan Italia yang memerintah berbagai kekaisaran dan kerajaan di Eropa. Wangsa ini didirikan pada 1804 oleh Napoleon I, putra bangsawan Genoa Carlo Buonaparte. Napoleon adalah seorang panglima militer Prancis yang naik ke tampuk kekuasaan selama Revolusi Prancis dan pada 1804 mengubah Republik Prancis Pertama menjadi Kekaisaran Pertama Prancis, lima tahun setelah kudeta November 1799 (18 Brumaire). Napoleon dan Grande Armée berperang melawan sejumlah kekuatan adidaya Eropa dan mendominasi Daratan Eropa melalui serangkaian kemenangan militer selama Perang Napoleon. Dia mengangkat anggota keluarganya sebagai pemimpin di berbagai negara klien Prancis, yang dengan praktis memperluas kekua rdf:langString
Kaisar Napoleon Bonaparte (Napoléon Bonaparte; bahasa Prancis: [napɔleɔ̃ bɔnapaʁt], bahasa Italia: [napoleoŋe bɔŋaparte], nama lahir "Napoleone di Buonaparte" (bahasa Italia: [napoleoŋe dj buɔŋaparte]); 15 Agustus 1769 – 5 Mei 1821) adalah seorang pemimpin militer dan politik Prancis yang menjadi terkenal saat Perang Revolusioner. Sebagai Napoleon I, dia adalah Kaisar Prancis dari tahun 1804 sampai tahun 1814, dan kembali pada tahun 1815. Napoleon berasal dari sebuah keluarga bangsawan lokal dengan nama Napoleone di Buonaparte (dalam bahasa Korsika Nabolione atau Nabulione). rdf:langString
Napoleone Bonaparte, spesso chiamato per antonomasia anche solo Napoleone (Ajaccio, 15 agosto 1769 – Longwood, Isola di Sant'Elena, 5 maggio 1821), è stato un politico e generale francese, fondatore del Primo Impero francese e protagonista della prima fase della storia contemporanea europea, detta "età napoleonica". La sua riforma del sistema giuridico (confluita nel Codice Napoleonico) introdusse chiarezza e semplicità delle norme e pose le basi per il moderno diritto civile. rdf:langString
Napoléon Bonaparte( « Napoléon » redirige ici. Pour les autres significations, voir Napoléon (homonymie) et Bonaparte (homonymie). ) Napoléon Bonaparte, né le 15 août 1769 à Ajaccio et mort le 5 mai 1821 sur l'île de Sainte-Hélène, est un militaire et homme d'État français, premier empereur des Français du 18 mai 1804 au 6 avril 1814 et du 20 mars au 22 juin 1815, sous le nom de Napoléon Ier. rdf:langString
La maison impériale de France désigne la dynastie impériale française et ses branches collatérales. Elle est issue de la famille Bonaparte, une famille patricienne corse originaire d'Italie, reconnue noble en France sous l'Ancien Régime et devenue maison impériale à la suite de l'élévation de Napoléon Bonaparte à la dignité d'empereur des Français le 18 mai 1804.Trois de ses membres ont régné sur la France : La maison Bonaparte a également régné sur plusieurs pays européens au cours du Premier Empire, dans le cadre de la politique familiale de Napoléon Ier : rdf:langString
( 나폴레옹은 여기로 연결됩니다. 다른 뜻에 대해서는 나폴레옹 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 나폴레옹 보나파르트(프랑스어: Napoléon Bonaparte, 코르시카어: Nabulione di Buonaparte, 이탈리아어: Napoleone Bonaparte, 독일어: Napoleon Bonaparte, 문화어: 나뽈레옹 보나빠르뜨, 1771년 12월 31일 ~ 1821년 12월 31일)는 프랑스 제1공화국의 군인이자 1804년부터 1814년, 1815년까지 프랑스 제1제국의 황제였다. 흔히 나폴레옹(프랑스어: Napoléon, 문화어: 나뽈레옹)으로 불린다. 코르시카 섬의 하급 귀족 가문 출신의 군인으로, 프랑스 혁명 시기에 벌어진 전쟁에서 큰공을 세우며 국민적 영웅이 되었고, 쿠데타를 통해 제1통령이 된후 종신통령을 거쳐서 황제에 즉위했다. 그가 남긴 나폴레옹 법전은 전 세계의 민법에 많은 영향을 미쳤다. 또한 그는 군사적으로 현대전에까지 영향을 끼쳤고(클라우제비츠, 투하체프스키, 슐리펜 계획) 전술과 전략, 훈련, 조직, 군수, 의복과 포상 제도를 발전시켰다. 그의 프랑스 육군은 효율적으로 조직된 군대로 평가된다. rdf:langString
( 보나파르트는 여기로 연결됩니다. 다른 뜻에 대해서는 보나파르트 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 프랑스 황가(maison impériale de France)는 프랑스 황실 가문과 그 방계 가문을 뜻한다. 프랑스 황가는 이탈리아에 기원을 둔 코르시카 귀족 가문인 보나파르트 가문(famille Bonaparte)이 배출했다. 보나파르트 가문은 앙시앵 레짐 시기 프랑스에서 귀족으로 인정받았으며, 이후 1804년 5월 18일 나폴레옹 보나파르트가 프랑스의 제위에 오르며 황실 가문이 되었다. 보나파르트 가문원 중 세 명이 프랑스를 다스렸다. * 가문 설립자, 나폴레옹 1세. 1804년부터 1814년까지, 이후 1815년. * 명목상으로, 나폴레옹 1세의 아들 나폴레옹 2세. 1815년, * 나폴레옹 1세의 조카, 나폴레옹 3세. 1852년부터 1870년까지. (1848년부터 1852년까지는 루이나폴레옹 보나파르트라는 이름으로 프랑스 공화국 초대 대통령을 지냈음) 보나파르트 가문은 또한 제1제정 시기 동안 나폴레옹 1세의 족벌 정치 구조하에 여타 유럽 국가들을 다스리기도 했다. rdf:langString
Bonaparte (oorspronkelijk di Buonaparte) is van oorsprong een adellijke familie uit Genua (Jonkers). Het geslacht leverde naast de bekende Napoleon I keizer Napoleon III, alsmede koningen van Spanje, Napels, Holland en Westfalen. De naam Buonaparte komt sinds de 12e eeuw voor, voornamelijk te Florence, San Miniato, Sarzana en Genua. In de 16e eeuw vestigde zich op Corsica, dat destijds tot de Republiek Genua behoorde. Zijn afstammelingen zouden zich aldaar voornamelijk met advocatuur en magistratuur bezighouden. rdf:langString
Napoleon Bonaparte (Ajaccio, 15 augustus 1769 – Sint-Helena, 5 mei 1821) was een Frans generaal en dictator tijdens de laatste regeringen van de Franse Revolutie. Als Napoleon I was hij van 2 december 1804 tot 11 april 1814 keizer der Fransen. Van 17 maart 1805 tot 11 april 1814 was hij ook koning van Italië (een staat die niet het hele Italiaanse schiereiland omvatte) en van 1806 tot 1813 beschermer van de Rijnbond. Zijn juridische hervorming, de Code Napoléon, had een grote en blijvende invloed op het recht in vele landen, onder andere in Nederland en België. Hij wordt eveneens herinnerd voor zijn rol in de door hem veroorzaakte napoleontische oorlogen en voor de titel van keizer die hij aannam. Het lukte hem tijdelijk een groot deel van Europa onder zijn gezag te brengen. rdf:langString
Napoleão (Ajaccio, 15 de agosto de 1769 – Longwood, 5 de maio de 1821) foi um estadista e líder militar francês que ganhou destaque durante a Revolução Francesa e liderou várias campanhas militares de sucesso durante as Guerras Revolucionárias Francesas. Foi imperador dos franceses como Napoleão I de 1804 a 1814 e brevemente em 1815 durante os Cem Dias. Napoleão dominou os assuntos europeus e globais por mais de uma década, enquanto liderava a França contra uma série de coalizões nas guerras napoleônicas. Ele venceu a maioria desses conflitos e a grande maioria de suas batalhas, construindo um grande império que governava grande parte da Europa continental antes de seu colapso final em 1815. Ele é considerado um dos maiores comandantes da história e suas guerras e campanhas são estudadas e rdf:langString
Ród Bonaparte (pierwotnie: Buonaparte) pojawił się już w XII stuleciu w okolicach Florencji, San Miniato i Genui. W XVI stuleciu przeniósł się na Korsykę, która wówczas należała do Republiki Genueńskiej. Potomkowie Francesca byli głównie adwokatami i urzędnikami na Korsyce. Napoleon I po obwołaniu się cesarzem zmienił herb rodowy na złotego orła cesarskiego (napoleońskiego) w niebieskim polu. Pierwotnym herbem pieczętowały się odtąd tylko gałęzie jego braci Lucjana i amerykańska pochodząca od Hieronima. rdf:langString
Бонапа́рты; ед. ч. в итальянском произношении Буонапа́рте, во французском Бонапа́рт (итал. Buonaparte, фр. Bonaparte) — дворянская семья корсиканского происхождения, ставшая в 1804 году, после того, как Наполеон Бонапарт провозгласил себя императором французов (Первая империя), правящей династией Франции. Ближайшими родственниками Бонапартов являются принцы Мюраты (потомство маршала и неаполитанского короля Иоахима Мюрата и сестры Наполеона I Каролины). Бонапарты были правителями следующих государств: rdf:langString
Bonaparte (ursprungligen Buonaparte) är en europeisk härskardynasti, härstammande från den korsikanske adelsmannen Carlo Buonaparte (1746-1785). Ätten uppsteg till kejserlig värdighet i och med att Carlos näst äldste son, generalen och förste konsuln Napoleon Bonaparte, år 1804 lät kröna sig till "fransmännens kejsare". Ätten nådde sin största maktutbredning under Napoleons regeringstid varunder ett flertal av dennes släktingar (främst syskon) insattes som monarker i olika av Frankrike kontrollerade lydstater. Alla dessa förlorade dock sina troner senast i och med Napoleons fall 1815. rdf:langString
A casa de Bonaparte (em francês: Maison de Bonaparte, e em italiano: Casa di Buonaparte) é uma dinastia nobre imperial Europeia de origem italiana. Seu surgimento remonta ao período em que Napoleão Bonaparte, seu fundador, governou o Primeiro Império Francês, entre 1804 e 1814 e depois de 20 de março a 22 de junho de 1815, este último conhecido como governo dos 100 dias. Após sua queda, a Casa de Bourbon, a antiga família real francesa, voltou ao poder, sendo coroado o rei Luís XVIII, irmão do último monarca, Luís XVI. rdf:langString
Napoleon Bonaparte (franska: [napɔleɔ̃ bɔnɑpaʁt]; född som Napoleone di Buonaparte (italienska: [napoleˈoːne di ˌbwɔnaˈparte]) men tog namnet Napoleon I under sin regeringstid som kejsare av Frankrike), född 15 augusti 1769 i Ajaccio på Korsika, död 5 maj 1821 på Sankta Helena i Sydatlanten, var Frankrikes kejsare från 18 maj 1804 till 6 april 1814 och återigen (under de hundra dagarna) från 20 mars till 22 juni 1815. rdf:langString
Наполео́н I Бонапа́рт (фр. Napoléon Bonaparte [napoleˈɔ̃ bɔnɑˈpaʁt], корс. Napulione Buonaparte, итал. Napoleone Buonaparte; 15 августа 1769, Аяччо, Корсика — 5 мая 1821, Лонгвуд, остров Святой Елены) — император французов (фр. Empereur des Français) в 1804—1814 и 1815 годах, полководец и государственный деятель, заложивший основы современного французского государства, один из наиболее выдающихся деятелей в истории Запада. Вернулся на французский престол в марте 1815 года (на сто дней). Поражение при Ватерлоо вынудило императора во второй раз отречься от престола 22 июня 1815 года. rdf:langString
Наполео́н I Бонапа́рт (фр. Napoléon I Bonaparte; 15 серпня 1769 — 5 травня 1821) — французький державний діяч, полководець, перший консул Французької Республіки (1799—1804), імператор Французів (1804—1814, 1815). Творець однієї з найбільших імперій світу, реформатор і законодавець Європи. Представник роду Бонапартів. Народився в Аяччо, Корсика, Франція. Схвально зустрів Французьку революцію, став генералом революційної армії (з 1796). Командував французькими військами у війні проти Австрії і П'ємонту (1796—1797), засвідчивши талант великого воєначальника і політика. 1799 року здійснив державний переворот у Франції: полишив владу Директорії, став консулом. 1804 року проголосив Францію імперією, а себе її першим імператором. Запровадив нове законодавство, яке діє у більшості європейських кра rdf:langString
拿破崙·波拿巴(法語:Napoléon Bonaparte;科西嘉語:Napulione Buonaparte;1769年8月15日-1821年5月5日),法兰西皇帝,法国軍事家、政治家與法學家,在法国大革命末期和法国大革命战争中达到权力巅峰。他在1804年—1815年为法兰西皇帝拿破崙一世(法語:Napoléon Ier),也是历史上自胖子查理(881年-887年在位)后第二位享有皇帝頭銜的法國君主。他推动司法改革,颁布《拿破仑法典》,而这一法典也对世界范围内的民法制订产生重要的影响。拿破仑最为人所知的功绩是带领法国对抗一系列的反法同盟,即所谓的拿破仑战争。他在欧洲大陆建立霸权,传播法国大革命的理念,同时创立法兰西第一帝国,在一定程度上恢复过去旧制度中的一些体制。拿破仑在他所参加的这些战争中屡获胜利,以少胜多的案例屡见不鲜,由此他也被认为是世界军事史上最優秀的军事家之一,他的战略也为全球的军事学院所研究和学习。 拿破仑生于科西嘉岛的阿雅克肖。他的家庭是意大利的贵族,自16世纪便定居于科西嘉岛。科西嘉岛割讓,他家族也變成法國國籍,他在法国本土接受炮兵训练,并在法兰西第一共和国时期成名,先后领军挫败第一次和第二次反法同盟,同时成功入侵意大利半岛。 rdf:langString
rdf:langString House of Bonaparte
rdf:langString نابليون بونابرت
rdf:langString عائلة بونابرت
rdf:langString Napoleó Bonaparte
rdf:langString Dinastia Bonaparte
rdf:langString Bonapartové
rdf:langString Napoleon Bonaparte
rdf:langString Bonaparte
rdf:langString Napoleon Bonaparte
rdf:langString Ναπολέων Α΄
rdf:langString Οικογένεια Βοναπάρτη
rdf:langString Napoleono Bonaparte
rdf:langString Bonaparte
rdf:langString Casa de Bonaparte
rdf:langString Napoleón Bonaparte
rdf:langString Napoleon Bonaparte
rdf:langString Napoléon Bonaparte
rdf:langString Maison Bonaparte
rdf:langString Napoléon Ier
rdf:langString Napoleon Bonaparte
rdf:langString Wangsa Bonaparte
rdf:langString Bonaparte (famiglia)
rdf:langString Napoleone Bonaparte
rdf:langString 보나파르트 가문
rdf:langString 나폴레옹 보나파르트
rdf:langString ボナパルト朝
rdf:langString ナポレオン・ボナパルト
rdf:langString Napoleon Bonaparte
rdf:langString Napoleon Bonaparte
rdf:langString Bonaparte
rdf:langString Ród Bonapartów
rdf:langString Casa de Bonaparte
rdf:langString Napoleão Bonaparte
rdf:langString Бонапарты
rdf:langString Наполеон I
rdf:langString Huset Bonaparte
rdf:langString Бонапарти
rdf:langString Napoleon I
rdf:langString Наполеон
rdf:langString 波拿巴王朝
rdf:langString 拿破仑一世
rdf:langString House of Bonaparte
xsd:integer 4905
xsd:integer 1121346501
rdf:langString King of the French
rdf:langString King of France
rdf:langString Kings of Spain and Naples
rdf:langString Coat of Arms of Napoleon I, Emperor of the French
rdf:langString New Creation
rdf:langString (Succeeded the Batavian Republic)
rdf:langString (Formed from the territories ceded by Prussia in Peace of Tilsit)
rdf:langString Coat of arms assumed by Emperor Napoleon I
rdf:langString Arms of the French Empire3.svg
xsd:integer 24
rdf:langString Kingdom of Naples
rdf:langString Principality of Andorra
rdf:langString Kingdom of Westphalia
rdf:langString First & Second French Empire
rdf:langString Disputed:
rdf:langString later French
xsd:date 1804-05-18
xsd:integer 150
rdf:langString Italian and Corsican: Casa di Buonaparte
rdf:langString Maison Bonaparte
rdf:langString French
xsd:integer 1 2
rdf:langString House of Bonaparte
rdf:langString Ruling House of the French Empire
rdf:langString Ruling House of the Kingdom of Holland
rdf:langString Ruling House of the Kingdom of Italy
rdf:langString Ruling House of the Kingdom of Naples
rdf:langString Ruling House of the Kingdom of Spain
rdf:langString Ruling House of the Kingdom of Westphalia
rdf:langString *Prince of Canino and Musignano *Prince of Montfort *Duke of Guastalla *Count of Meudon *Count of Moncalieri *Prince of Parma *Prince-President of France *Noble Patrician of Tuscany *Duke of Reichstadt *King of Rome *Count of Saint-Leu *Countess of Lipona *Grand Constable of France *Protector of the Confederation of the Rhine
xsd:integer 1804 1805 1806 1807 1808 1852
rdf:langString نابليون بونابرت (بالفرنسية: Napoléon Bonaparte)‏ أو نابليون الأوَّل (بالفرنسية: Napoléon Ier)‏ واسمه الأصلي نابليوني دي بونابرته (بالإيطالية: Napoleone di Buonaparte)‏ (نطق فرنسي: [napɔleɔ̃ bɔnɑpaʁt]؛ النطق الإيطالي: ‎[napoleˈone di bwɔnaˈparte]‏) هو قائد عسكري وسياسي فرنسي إيطالي الأصل، بزغ نجمه خلال أحداث الثورة الفرنسية، وقاد عدَّة حملات عسكرية ناجحة ضدَّ أعداء فرنسا خِلال حروبها الثورية. حكم فرنسا في أواخر القرن الثامن عشر بصفته قنصلًا عامًا، ثم بصفته إمبراطورًا في العقد الأول من القرن التاسع عشر، حيث كان لأعماله وتنظيماته تأثير كبير على السياسة الأوروبية. هيمن نابليون على الشؤون الأوروبية والدولية خِلال فترة حُكمه، وقاد فرنسا في سلسلة انتصارتٍ مُبهرة على القوى العسكريَّة الحليفة التي قامت في وجهها، فيما عُرف بالحروب النابليونية، وبنى إمبراطوريَّةً كبيرة سيطرت على مُعظم أنحاء أوروبَّا القاريَّة حتَّى سنة 1815 عندما سقطت وتفكَّكت. وُلد نابليون في جزيرة كورسيكا لأبوين ينتميان لطبقة أرستقراطية تعود بجذورها إلى إحدى عائلات إيطاليا القديمة النبيلة. ألحقه والده «كارلو بونابرت»، المعروف عند الفرنسيين باسم «شارل بونابرت» بمدرسة بريان العسكرية. ثم التحق بعد ذلك بمدرسة سان سير العسكرية الشهيرة، وفي المدرستين أظهر تفوقًا باهرًا على رفاقه، ليس فقط في العلوم العسكرية وإنما أيضًا في الآداب والتاريخ والجغرافيا. وخلال دراسته اطّلع على روائع كتّاب القرن الثامن عشر في فرنسا وجلّهم، حيث كانوا من أصحاب ودعاة المبادئ الحرة. فقد عرَف عن كثب مؤلفات فولتير ومونتسكيو وروسو، الذي كان أكثرهم أثرًا في تفكير الضابط الشاب. أنهى دروسه الحربية وتخرّج في سنة 1785م وعُين برتبة ملازم أول في سلاح المدفعية التابع للجيش الفرنسي الملكي. وفي سنة 1795 أُعطيت له فرصة الظهور، ليبرِز براعته لأول مرة في باريس نفسها حين ساهم في تعضيد حكومة الإدارة وفي القضاء على المظاهرات التي قام بها الملكيون، تساعدهم العناصر المحافظة والرجعية. ثم عاد في سنة 1797 ودعم هذه الحكومة ضد توجه أن تكون فرنسا ملكية دستورية فبات منذ هذا التاريخ السند الفعلي لها ولدستور سنة 1795. بزغ نجم بونابرت خلال عهد الجمهورية الفرنسية الأولى، عندما عهدت إليه حكومة الإدارة بقيادة حملتين عسكريتين موجهتين ضد ائتلاف الدول المنقضّة على فرنسا، فانتصر في جميع المعارك التي خاضها، وتمكَّن من فتح شبه الجزيرة الإيطاليَّة خلال سنة، وأقام بها «جمهوريات شقيقة لفرنسا» بِتأييدٍ من بعض القوى المحليَّة، لِيُصبح بطلًا قوميًّا في فرنسا. سنة 1798، قاد نابليون حملةً عسكريَّةً على مصر في سبيل قطع طريق بريطانيا إلى الهند، وامتدَّت حملته هذه حتى بلغت الشام الجنوبية حيثُ حاصر مدينة عكَّا لكنه فشل في اقتحامها لمناعة استحكاماتها وصُمود واليها أحمد باشا الجزار، ومساندة الأسطول البريطاني لحامية المدينة، ثُمَّ بحلول وباء الطاعون وفتكه بالجنود الفرنسيين، اضطرَّ بونابرت إلى الانسحاب إلى مصر ثم عاد إلى أوروبا لاضطراب الأحوال في فرنسا. وفي سنة 1799، عزل بونابرت حكومة الإدارة وأنشأ بدلًا منها حكومة مؤلفة من 3 قناصل، وتقلّد هو بنفسه منصب القنصل الأول؛ ثم أقام أحلافًا عسكريَّةً ودبلوماسيَّةً مع الفُرس والهُنُود والعُثمانيين في سبيل ضرب كُلٍ من المصالح البريطانيَّة في الهند، والمصالح الروسيَّة في الشرق الأوسط، وتعاون مع سُلطان مملكة ميسور فتح‌ علي خان تيپو وأيَّدهُ بِجُنُودٍ ومعدَّاتٍ كثيرة خِلال حربه مع البريطانيين في الهند. سعى نابليون، بعد ذلك، في إعلان نفسه إمبراطورًا، وتم له هذا بعد 5 سنوات بإعلان من مجلس الشيوخ الفرنسي. خاضت الإمبراطورية الفرنسية نزاعات عدّة خلال العقد الأول من القرن التاسع عشر، عُرفت باسم الحروب النابليونية، ودخلت فيها جميع القوى العظمى في أوروبا. أحرزت فرنسا انتصارات باهرة في ذلك العهد، على جميع الدول التي قاتلتها، وجعلت لنفسها مركزًا رئيسيًا في أوروبا القارية، ومدّت أصابعها في شؤون جميع الدول الأوروبية تقريبًا، حيث قام بونابرت بتوسيع نطاق التدخل الفرنسي في المسائل السياسية الأوروبية عن طريق خلق تحالفات مع بعض الدول، وتنصيب بعض أقاربه وأصدقائه على عروش الدول الأخرى. شكّل الغزو الفرنسي لروسيا سنة 1812م نقطة تحول في حظوظ بونابرت، حيث أُصيب الجيش الفرنسيّ خلال الحملة بأضرار وخسائر بشرية ومادية جسيمة، لم تُمكن نابليون من النهوض به مرةً أخرى بعد ذلك. وفي سنة 1813، هَزمت قوّات الائتلاف السادس الجيش الفرنسيّ في معركة الأمم؛ وفي السنة التالية اجتاحت هذه القوّات فرنسا ودخلت العاصمة باريس، وأجبرت نابليون على التنازل عن العرش، ونفَوه إلى جزيرة ألبا. هرب بونابرت من منفاه بعد أقل من سنة، وعاد ليتربع على عرش فرنسا، وحاول مقاومة الحلفاء واستعادة مجده السابق، لكنهم هزموه شر هزيمة في معركة واترلو خلال شهر يونيو من عام 1815. استسلم بونابرت بعد ذلك للبريطانيين، الذين نفَوه إلى جزيرة القديسة هيلانة، المستعمرة البريطانية، حيث أمضى السنوات الست الأخيرة من حياته. أظهر تشريح جثة نابليون أن وفاته جاءت كنتيجة لإصابته بسرطان المعدة، رغمَ أن كثيرًا من العلماء يقولون إن الوفاة جاءت نتيجة التسمم بالزرنيخ. يُعدُّ نابليون أحد أبرز القادة العسكريين في التاريخ، وتُدرّّس حملاته العسكرية في العديد من المدارس الحربية حول العالم، ورغم أن الآراء منقسمة حوله، حيث يراه معارضوه طاغيةً جبارًا أعاد الحكومة لإمبراطورية ووزع المناصب والألقاب على أسرته ودخل مغامرات عسكرية دمَّرت الجيش، فإن محبيه يرونه رجلَ دولة وراعيًا للحضارة، إذ يُنسب إليه القانون المدني الفرنسي، المعروف باسم قانون نابليون، الذي وضع الأسس الإدارية والقضائية لمعظم دول أوروبا الغربية، والدول التي خضعت للاحتلال الفرنسي في العصور اللاحقة، بحيثُ كان هذا القانون أكثر القوانين تأثيرًا في أوروبا والعالم مُنذُ سُقُوط الإمبراطورية الرومانية، وفي هذ يقول المُؤرخ البريطاني أندرو روبرتس: «إنَّ الأفكار التي تُشكِّلُ جزءًا أساسيًّا من عالمنا (الغربي) المعاصر — كتولية الوظائف بناءً على الجدارة، والمُساواة أمام القانون، واحترام حق الملكيَّة، والتسامح مع الأديان والمذاهب، وعلمنة النظام التعليمي، وابتكار النظم المالية السليمة، وغيرها — كلها دوَّنت وابتدعت وأيَّدت ونشرت على يد نابليون. يُضاف إليها ما ابتكره من نظم الإدارة المحلية العقلانيَّة والفعَّالة، وقضاؤه على اللصوصيَّة الريفيَّة، وتشجيعه العلوم والفنون، وإفناؤه للإقطاعيَّة، وتدوينه أهم القوانين منذ سقوط الإمبراطورية الرومانية».
rdf:langString عائلة بونابرت هي سلالة حاكمة إمبراطورية وملكية أوروبية، تأسست في عام 1804 من قبل نابليون الأول، وهو قائد عسكري فرنسي وصل إلى النبالة بعد الثورة الفرنسية والذي حول الجمهورية الفرنسية الأولى في عام 1804 إلى الإمبراطورية الفرنسية الأولى، وذلك بعد خمس سنوات من انقلاب نوفمبر 1799. فقد قلب نابليون الجيش الكبير ضد كل القوى الأوروبية الكبرى وهيمن على أوروبا القارية من خلال سلسلة من الانتصارات العسكرية أثناء الحروب النابليونية. وقام بتمكين أفراد أسرته من عروش الدول العميلة، موسعاً نطاق سلطة العائلة. شكلت عائلة بونابرت العائلة الإمبراطورية الفرنسية خلال الحكم الإمبراطوري في فرنسا مع وجود بعض الأفراد ضمن العائلة من خارج بيت بونابرت. بالإضافة إلى لقب أباطرة فرنسا، حصلت سلالة بونابرت على العديد من الألقاب والأقاليم الأخرى خلال الحروب النابليونية، بما في ذلك مملكة إيطاليا النابوليونية ومملكة إسبانيا النابوليونية ومملكة فستفالن والمملكة الهولندية ومملكة نابولي. حافظت السلالة على السلطة لحوالي عقد من الزمان حتى بدأت الحروب النابليونية بفرض أعبائها وخسائرها. شكلت السلالة لنفسها أعداء ذو نفوذ عظيم مثل النمسا وبريطانيا وروسيا وبروسيا، ومن الأسر الملكية كذلك (خاصة بوربون)، وقد أدى ذلك إلى جانب حركات الاستعادة في فرنسا وإسبانيا والصقليتين وسردينيا إلى انهيار السلالة في نهاية المطاف بسبب الهزيمة النهائية لنابليون في معركة واترلو وعودة السلالات السابقة إلى السلطة من خلال مؤتمر فيينا. في عهد نابليون الأول، تألفت العائلة الإمبراطورية من علاقات الإمبراطور المباشرة، أي زوجته وابنه وإخوته وبعض أقاربه المقربين، مثل صهره يواكيم مورات وعمه جوزيف فيش وابن زوجته يوجين دو بوارنيه. بين عامي 1852 و 1870، تشكلت إمبراطورية فرنسية ثانية، عندما حكم أحد أفراد سلالة بونابرت فرنسا مرة أخرى: نابليون الثالث، الابن الأصغر للويس بونابرت. ومع ذلك، وخلال الحرب الفرنسية البروسية 1870-1871، أطيح بالسلالة مرة أخرى من العرش الإمبراطوري. منذ ذلك الوقت، كانت هناك سلسلة من المدعين. يُعرف أنصار مطالبة عائلة بونابرت بعرش فرنسا باسم البونابرتيين.
rdf:langString La Dinastia Bonaparte, de caràcter liberal, va governar França durant el primer i Segon Imperi Francès. La família Bonaparte es caracteritzava per ser una dinastia liberal imperial. No eren monarquies absolutes, però si emperadors liberals. La reialesa francesa envoltada entorn un dels personatges més famosos de la història francesa, Napoleó Bonaparte, Emperador de França, van expandir el territori francès per tota Europa a través d'annexions, aliats... Un mètode per annexionar-se països eren les aliances matrimonials entre famílies reials europees o la imposició de reis liberals per part de Bonaparte a estats com Espanya. El cas espanyol és singular. Bonaparte va portar a Baiona a Ferran VII i al seu fill, el seu successor, i els va fer abdicar als dos, possiblement amb la condició de deixar-los les Índies. Així, va poder donar la corona al seu germà Josep I, conegut com a Pepe Botella, que va acabar amb l'Antic règim amb l'Estatut de Baiona i la Constitució de 1812 promulgada per les Corts liberals de Cadis. Quan la dinastia borbònica va tornar a governar l'estat espanyol, i el germà de Bonaparte es va exiliar a França, el 1814, Espanya va tornar a la Monarquia absoluta, al règim feudal, als furs, als serfs, als arrendaments, a l'economia de subsistència, etc. La influència revolucionària liberal francesa havia arrelat en els "afrancesats" i en els liberals de Cadis a través de Napoleó, i anys més tard, es tornaria a promulgar la Constitució de 1812, el 1820, gràcies a un pronunciament militar de Riego. Napoleó Bonaparte va caure a la batalla de Waterloo, i el Govern dels cent dies es va acabar, així, com l'hegemonia francesa al continent. Llavors començava la Restauració europea: La consolidació de les monarquies absolutes i la fi d'aquestes el 1848 (Revolució liberal de masses i la primera democràtica). El 1848 s'iniciava el Segon Imperi francès amb l'exili del monarca liberal Lluís Felip I d'Orleans i de Borbó, fill del duc d'Orleans. El 1848 Napoleó III, tornaria a intentar expandir França i consolidar la seva expansió. La dinastia napoleònica va acabar el seu regnat amb la caiguda del Segon Imperi. El nebot de Napoleó, Napoleó III, havia fracassat.
rdf:langString Napoleó Bonaparte (Ajaccio, 15 d'agost de 1769 - Longwood House, 5 de maig de 1821) fou un militar i home d'estat francès. Fou general de l'exèrcit durant la Revolució francesa, alt dirigent de França com a primer cònsol de la Primera República Francesa (11 de novembre de 1799-18 de maig de 1804), i emperador dels francesos amb el nom de Napoleó I del Primer Imperi francès, (18 de maig de 1804 - 6 d'abril de 1814), i posteriorment i de forma breu des del 20 de març al 22 de juny de 1815. Va ser també rei d'Itàlia, mediador de la Confederació Suïssa i protector de la Confederació del Rin. Mentre va ser emperador dels francesos esdevingué el 49è copríncep d'Andorra. Va començar a destacar arran de la Revolució francesa, on va comandar diverses campanyes d'èxit contra la Primera Coalició i la Segona Coalició. En els anys de canvi de segle (del XVIII al XIX), en només una dècada, els exèrcits francesos sota el seu comandament van lluitar contra gairebé totes les potències europees del moment, guanyant el control de la majoria del territori de l'Europa continental per conquesta o aliança. Va nomenar monarques o importants figures de govern a membres de la seva família i amics. La desastrosa invasió de Rússia l'any 1812 va marcar el punt d'inflexió. Després d'aquesta desfeta i de la derrota a la Batalla de Leipzig, l'octubre de 1813, la Sisena Coalició va envair França, forçant Napoleó a abdicar l'abril de 1814. Es va exiliar a l'illa d'Elba. Poc de temps després, va retornar al poder en un episodi anomenat posteriorment el Govern dels cent dies, però va tornar a ser derrotat -definitivament- a la Batalla de Waterloo, el 18 de juny de 1815. Va passar els sis anys del final de la seva vida a l'illa de Santa Helena, a l'oceà Atlàntic sud, sota supervisió britànica. Napoleó va desenvolupar poques innovacions en el terreny militar, però va destacar per fer servir les millors i més variades tàctiques. Aquest fet, unit a la reforma i modernització de l'exèrcit francès, el va dur a les aclaparadores victòries inicials. Les seves campanyes encara són estudiades a les acadèmies militars de tot el món, i és recordat com un dels més grans comandants de la història. Més enllà d'aquest fet, Napoleó és també recordat per l'establiment del codi Napoleònic.
rdf:langString Bonapartové (či Buonapartové) je rod, který se objevuje již v oblasti Florencie, kde byl papež Klement VII. přítelem Jacopa Buonaparta. Rodina se odděluje na větev ze San Miniato a ze Sarzana, která od roku 1529 prokazatelně žila v Ajacciu na Korsice a od roku 1567 tam měla také své sídlo. Po korunovaci Napoleona I. v roce 1804 na císaře, se stala francouzskou císařskou rodinou. S Napoléonovými vítězstvími zaujímali i členové jeho rodiny významná místa jako vládci jednotlivých zemí, které podlehly jeho Grande Armée.
rdf:langString Napoleon I. Bonaparte (15. srpna 1769 Ajaccio – 5. května 1821 Svatá Helena) byl francouzský vojevůdce a státník, císař v letech 1804–1814 a poté sto dní na přelomu jara a léta 1815. Během Velké francouzské revoluce udělal závratnou kariéru: ve 24 letech byl generálem, krátce po třicítce prvním mužem ve státě a na vrcholu své moci ovládal většinu západní Evropy. Rychlý byl i jeho pád; závěr života strávil ve vyhnanství. Napoleon bývá vzorem vojevůdcovských schopností a cílevědomosti, na druhou stranu však projevoval lhostejnost k lidem, v nichž viděl jen prostředky svých cílů. Dokázal národ vybičovat k nesmírnému úsilí, ovšem za cenu obrovských obětí na lidských životech. Jen francouzských občanů během napoleonských válek zahynulo více než milion. Narodil se na Korsice do rodiny nepříliš zámožného příslušníka úřednické šlechty. V devíti letech odcestoval do Francie, kde se jako stipendista vzdělával na vojenských školách. Po smrti otce, ve svých 16 letech, převzal starost o rodinu, předčasně dokončil studia a v hodnosti podporučíka vstoupil do armády. Jako dělostřelecký důstojník se roku 1793 zasloužil o dobytí pevnosti Toulon, za což byl povýšen do hodnosti brigádního generála. V roce 1795 úspěšně potlačil roajalistické povstání v pařížských ulicích a stal se divizním generálem. Následujícího roku byl direktoriem vyslán do války s Rakouskem a pověřen velením nad francouzskou armádou v Itálii. Zde se chopil nabízené příležitosti a řadou vítězství přinutil Rakousko požádat o mír. V roce 1799, po nepříliš vydařeném tažení do Egypta, se Napoleon zapojil do politického převratu, který měl omezit moc dvou zákonodárných sněmoven ve prospěch mnohem silnější výkonné moci. To jej vyneslo do pozice vůdčího ze tří vládnoucích konzulů. Od roku 1800 zastával doživotní funkci prvního konzula a o čtyři roky později přiměl senát, aby jej zvolil francouzským císařem. Vládu si za téměř nepřetržitého válečného stavu podržel až do roku 1814, kdy byl po krachu tažení do Ruska vojsky VI. koalice zatlačen až k francouzské metropoli a vlastními maršály přinucen abdikovat. Posléze byl poslán do vyhnanství na ostrov Elba, odkud po necelém roce uprchl, vrátil se do Francie a bez jediného výstřelu opět obsadil císařský trůn. Francie se však dostala do vojenskopolitické izolace a obnovené císařství přetrvalo cca 100 dní. Napoleonova vláda skončila porážkou v bitvě u Waterloo, po níž abdikoval podruhé a vydal se do rukou spojenců. Ti jej odsoudili k doživotnímu vyhnanství na ostrově Svatá Helena, kde po necelých šesti letech pobytu ve věku jednapadesáti let zemřel. Za svůj život Napoleon svedl okolo šedesáti bitev, tedy více než Alexandr Makedonský, Hannibal, Caesar a Alexandr Suvorov dohromady, a po téměř celé další století byla vojenská teorie i praxe posuzována podle jeho pravidel a přizpůsobována jeho pojetí válečnictví. Za Napoleonovy éry se Francie změnila ze stavovského feudálního státu v sociálně i občansky nově strukturovanou společnost a určovala politický trend ve značné části Evropy. Mimo jiné uskutečnil i obsáhlou reformu vnitřní správy země a v roce 1804 vydal nový občanský zákoník (Code civil), jenž se stal vzorem pro další evropské země a francouzské právo na něj dodnes navazuje.
rdf:langString Die Bonaparte (eigentlich Buonaparte) sind eine Familie aus Korsika, die 1804 mit Napoleon Bonaparte zum französischen Kaiserhaus aufstieg. Sie regierten im Ersten und Zweiten Kaiserreich sowie kurzzeitig in einer Reihe von anderen europäischen Staaten.
rdf:langString Ο Ναπολέων Βοναπάρτης (Napoléon Bonaparte, 15 Αυγούστου 1769 — 5 Μαΐου 1821) από τον Οίκο του Βοναπάρτη ήταν Γάλλος στρατηγός κορσικανικής καταγωγής και Αυτοκράτορας της Γαλλίας (ως Ναπολέων Α΄), ο οποίος αποκλήθηκε Μέγας. Έγινε Πρώτος Ύπατος της Γαλλίας (1798-1804), Πρόεδρος της Γαλλικής Δημοκρατίας (1802-1805), Αυτοκράτορας των Γάλλων (1804-1814), βασιλιάς της Ιταλίας (1805-1814) και Προστάτης της Συνομοσπονδίας του Ρήνου (1806-1813). Θεωρείται στρατηγική και κυβερνητική μεγαλοφυΐα, ιδρυτής βασιλικής δυναστείας, καταλύτης αλλά και θεμελιωτής ευρωπαϊκών βασιλείων και χωρών, στα οποία και άφησε βαθιά χαραγμένη τη σφραγίδα της προσωπικότητάς του.
rdf:langString Napoleon Bonaparte, als Kaiser Napoleon I. (französisch Napoléon Bonaparte bzw. Napoléon Ier; * 15. August 1769 in Ajaccio auf Korsika als Napoleone Buonaparte; † 5. Mai 1821 in Longwood House auf St. Helena im Südatlantik), war ein französischer General, revolutionärer Diktator und Kaiser der Franzosen. Aus korsischer Familie stammend, stieg Bonaparte während der Französischen Revolution in der Armee auf. Er erwies sich als ein militärisches Talent ersten Ranges. Vor allem die Feldzüge in Italien und in Ägypten machten ihn populär. Dies ermöglichte ihm, durch den Staatsstreich des 18. Brumaire VIII (9. November 1799), zunächst als einer von drei Konsuln, die Macht in Frankreich zu übernehmen. Von 1799 bis 1804 als Erster Konsul der Französischen Republik und anschließend bis 1814 sowie nochmals 1815 als Kaiser der Franzosen stand er einem diktatorischen Regime mit plebiszitären Elementen vor. Durch verschiedene Reformen – etwa die der Justiz durch den Code civil oder die der Verwaltung – hat Napoleon die staatlichen Strukturen Frankreichs bis in die Gegenwart hinein geprägt und die Schaffung eines modernen Zivilrechts in besetzten europäischen Staaten initiiert. Außenpolitisch errang er, gestützt auf die Armee, zeitweise die Herrschaft über weite Teile Kontinentaleuropas. Er war ab 1805 auch König von Italien und von 1806 bis 1813 Protektor des Rheinbundes und setzte in einigen weiteren Staaten Familienmitglieder und Vertraute als Monarchen ein. Durch die von ihm eingeleitete Auflösung des Heiligen Römischen Reiches 1806 wurde die staatliche Gestaltung Mitteleuropas zu einer zentralen Frage im 19. Jahrhundert. Hatte er anfangs selbst noch den Nationalstaatsgedanken außerhalb Frankreichs verbreitet, erschwerte der Erfolg gerade dieses Gedankens besonders in Spanien, in Deutschland und schließlich auch in Russland die Aufrechterhaltung der napoleonischen Ordnung in Europa. Auf den katastrophalen Ausgang des Feldzugs gegen Russland ab 1812 folgten die Befreiungskriege, die Erschütterung der Vorherrschaft Frankreichs in großen Teilen Europas und letztlich der Sturz Napoleons. Nach einer kurzen Phase der Verbannung auf Elba kehrte er 1815 für hundert Tage an die Macht zurück. In der Schlacht bei Waterloo wurde er endgültig besiegt und bis zu seinem Lebensende auf die Insel St. Helena verbannt.
rdf:langString Η οικογένεια Βοναπάρτη είναι ιταλικής καταγωγής, η οποία ανέδειξε στρατηγούς, αυτοκράτορες, βασιλείς, ηγεμόνες και πολιτικούς. Κορυφαίο μέλος της ήταν ο Ναπολέων Α΄ Βοναπάρτης, αυτοκράτορας της Γαλλίας και βασιλιάς της Ιταλίας ενώ απόγονοι της οικογένειας απαντώνται στις βασιλικές οικογένειας της Ισπανίας, της Γαλλίας, της Ολλανδίας, της Νάπολης, της Ελλάδας και της Βεστφαλίας.
rdf:langString Napoleono Bonaparte (france Napoléon Bonaparte, naskiĝis la 15-an de aŭgusto 1769 en Ajaccio, Korsiko, mortis la 5-an de majo 1821 en la brita kolonio Sankta Heleno) regis Francion de la fino de 1799, sub titolo unue de "Unua Konsulo", kaj poste Imperiestro de la Francoj de 1804 ĝis 1815 sub nomo Napoleono la 1-a. Li konkeris aŭ tenis sub sia hegemonio la plej grandan parton de Eŭropo. Li iniciatis la dinastion Bonaparte. En la itala li nomiĝis Napoleone Buonaparte, en la korsika Nabolione aŭ Nabulione. Li estis filo de nobeloj. Li estis edukita en Francio ekde kiam li estis 9-jaraĝa. Napoleone (pliposte nomiĝos Napoléon Bonaparte) eklernis francan kiam li estis 10-jaraĝa. Li ĉiam parolis kun itala akcento.Li studis la militarton por iĝi artileria oficiro en militista lernejo de Brienne. Kiam la ŝipo de la ekspedicio de Jean-François de La Pérouse pretiĝis iri surmaren en sia esplora vojaĝo, li kandidatiĝis por partopreni, sed estis rifuzita. Se li estus akceptita, la historio estus malsama, ĉar neniu revenis viva de tiu vojaĝo... Napoléon estis oficiro en franca armeo en la komenco de la Franca Revolucio. Napoléon unuafoje famiĝis, kiam li venkis la anglojn en Toulon. Lia dua ŝanco estis la eventoj konitaj laŭ la monato en la franca respublika kalendaro kiel Vendemiero, kiam li savis la direktoraron kanonpafante kontraŭ la reĝismanoj sur la ŝtuparo de kirko Saint-Roch. Tiel li iĝis favorita de la tiamaj mastroj de la respubliko, kaj estris la francan revolucian armeon por militiro al Italio. Liaj ĉefaj venkoj tiam estis Marengo, kaj Batalo de Lodi, kie Napoléon venkis Aŭstrion. Dum tiuj bataloj, Napoléon komandis artilerion kaj ricevis la kromnomon La Malgranda Kaporalo. En 1798, Napoléon iris ataki Egiption, cele dehaki Brition de Hindio. Multaj sciencistoj, artistoj, historiistoj, ktp. akompanis lin, kaj komencis studi detale la civilizon de Antikva Egiptio. Dum tiu militiro estis malkovrita la estonte gravega Rozeta ŝtono. En 1814, Napoléon malvenkis en Batalo de Leipzig, kaj la aliancitaj eŭropaj reĝaj potencoj kaptis Parizon. Napoléon abdikis kaj estis ekzilita en insulo Elba. Tamen, post pluraj monatoj, Napoléon eskapis, atingis la francan marbordon en Fréjus; li unue ŝajnis sen forto kaj aventurema, sed ju pli li antaŭeniris al Parizo des pli la armeoj lanĉitaj kontraŭ li aniĝis al li kaj la gazetoj, kiuj unue anoncis lian faron per "La sanga monstro eliris el sia karcero" iom post iom ŝanĝis siajn titolojn, kaj fine anoncis: "La imperiestro estos morgaŭ en Parizo"! Tamen la eŭropaj potencoj, tiam kongresantaj en Vieno, tute ne intencis lasi lin repreni la povon en Francio, kaj milito ree ekis. Tiam baldaŭ vidiĝis, ke kontraŭ ĉiuj la aliancitaj potencoj li ne havis ŝancon, kaj post 100 tagoj da nova regado li devis rezigni post la Batalo de Waterloo, kie li fine malvenkis kontraŭ la Duko de Wellington kaj prusa armeo. Li estis ekzilita tiam al pli aparta insulo en Atlantiko, nome Sankta Heleno.
rdf:langString Bonaparte estas la familio de Napoléon Bonaparte kaj ĉefe estas uzata por referenci al la famlianoj kiuj okupis regajn aŭ gravajn postenojn. La patro de Napoleono estis Carlo Maria Buonaparte kaj la patrino Maria Letizia Ramolino. Liaj gefratoj: * Jérôme Bonaparte * Joseph Bonaparte * Louis Bonaparte * Lucien Bonaparte (kun filo: Louis Lucien Bonaparte) * Liaj untaj kaj faktaj heredontoj: * Napoleono la 2-a "La Reĝo de Romo" aŭ "Duko de Reichstad" * Napoleono la 3-a Imperiestro de la Francoj de 1852 ĝis 1870 * * *
rdf:langString La Casa de Bonaparte o dinastía Bonaparte (originalmente, Buonaparte) fue una familia real de origen italiano establecida por Napoleón Bonaparte, fundador del Primer Imperio francés. Napoleón subió al poder con el golpe de Estado de 1799, coronándose como emperador de los franceses en 1804 y dando fin a la Primera República Francesa. La familia Bonaparte también tuvo reyes en España, Holanda, Nápoles y Westfalia. Las personas que apoyaban el reinado de los Bonaparte eran llamados bonapartistas. La familia, formalmente conocida como Buonaparte (equivalente a «buen partido»), era parte de la nobleza inferior italiana proveniente de Toscana, de origen lombardo situada en Lunigiana. De ahí la familia se trasladó a Florencia y allí se dividió en dos: La original, Buonaparte-Sarzana, quedó asentada en Florencia y la rama de , que se trasladó a Córcega en el siglo XVI cuando la isla era posesión genovesa. El escudo de armas original de los Buonaparte es en campo de gules, una doble barra de oro acompañada en lo alto y en lo bajo de una estrella de cinco puntas del mismo metal. Dicho escudo se presentaba adornado de casco y lambrequín de gules y oro. En 1804, Napoleón cambió el escudo de armas de los Buonaparte por el escudo de armas imperial Bonaparte. El cambio se aplicó a todos los Bonaparte, a excepción de Luciano Bonaparte. En 1815, tras una década de guerra constante, la dinastía colapsó y la antigua monarquía francesa fue restaurada. Más adelante, tras la Revolución de 1848, Carlos Luis Napoleón (sobrino de Napoleón I) fue elegido como presidente de la Segunda República. Sin embargo, este dio un golpe de Estado y estableció el Segundo Imperio francés en 1852, adoptando el nombre de Napoleón III. La derrota francesa ante Prusia en 1871 llevó al fin del régimen imperial y resultó en el establecimiento de la Tercera República, que duraría hasta la Segunda Guerra Mundial. El hijo de Napoleón III, Eugène Bonaparte, también llamado Napoleón IV, murió en combate en 1879. Con su muerte, la casa de Bonaparte perdió la mayor parte de su influencia política. A pesar de su origen humilde, es considerada hoy en día como una de las dinastías más influyentes y poderosas de la historia moderna, llegando a gobernar las tres cuartas partes de Europa centro-occidental y ejercer una inmensa influencia sobre el desarrollo de la historia militar y política contemporánea. En la actualidad, la Casa de Bonaparte tiene dos pretendientes al trono francés: Carlos Napoleón y Juan Cristóbal Napoleón.
rdf:langString Napoleon Bonaparte edo Napoleon (jaiotza izena: Napoleone Buonapart; 1769ko abuztuaren 15 – 1821eko maiatzaren 5), eta geroago Napoleon I haren errege-izenagatik ezaguna, lider militar eta politikari frantsesa izan zen, Frantziako Iraultzan nabarmendu zena eta Gerra Iraultzaileetan hainbat kanpaina arrakastatsuren buru izan zena. Frantziako Errepublikako de facto liderra izan zen 1799tik 1804ra bitarteko lehen kontsul gisa. Napoleon I.ak bezala, frantsesen enperadorea izan zen 1804tik 1814ra eta berriro 1815ean. Napoleonen ondare politiko eta kulturala munduko historiako buruzagi ospetsu eta eztabaidagarrienetako bat izan da. Napoleon Korsikako uhartean jaio zen Frantziako Erresumak bereganatu eta gutxira. Frantziako Iraultzaren alde egin zuen 1789an, Frantziako armadan lanean ari zela, eta haren idealak Korsikako bere jaioterrira zabaltzen saiatu zen. Berehala altxatu zen armadan, Frantziako Direktorio gobernatzailea salbatu ondoren, aurka tiro egin eta gero. 1796an hasi zuen austriarren eta haien aliatu italiarren aurka: garaipen erabakigarriak lortu zituen eta heroi nazional bihurtu. Bi urte geroago, , botere politikoaren amarru gisa. 1799ko azaroan estatu-kolpea eman eta Errepublikako lehen kontsul bihurtu zen. Erresuma Batuarekin zeuden desadostasunen eraginez, Hirugarren Koalizioaren Gerra borrokatu zuten 1805ean. Koalizio hori eta Austerlizko batailan garaitu zuen, Germaniako Erromatar Inperio Sakratua desegitera eraman baitzuen. 1806an, Laugarren Koalizioak haren kontra armak hartu zituen, Prusia kontinentean gero eta eragin handiagoa izateaz arduratu zelako. Napoleonek Prusia garaitu zuen , Armée Handia Ekialdeko Europarantz abiatu zen, eta errusiarrak garaitu zituen 1807ko ekainean : Laugarren Koalizioko herrialde garaituak onartzera behartu zituen. Bi urte geroago, austriarrek frantsesei desafio egin zieten berriro Bosgarren Koalizioaren gerran, baina Napoleonek Europaren gaineko kontrola sendotu zuen, Wagrameko guduan arrakasta izan ondoren. Sistema Kontinentala zabaltzeko asmoz, Britainia Handiaren aurkako enbargoa, Napoleonek Iberiar Penintsula inbaditu zuen eta 1808an, bere anaia Josef Espainiako Errege izendatu zuen. Espainiarrak eta portugaldarrak Penintsulako Gerran matxinatu egin ziren eta Napoleonen kargu militarren porrotarekin amaitu zen. Napoleon Errusia inbaditzen saiatu zen 1812ko udan, Napoleonen Grande Arméearen erretiroaren lekuko izan zen kanpaina. 1813an, Prusia eta Austria Errusiako indarrekin elkartu ziren Frantziaren aurkako Seigarren Koalizioan. Kanpaina militar kaotiko baten ondorioz, koalizio-armada handi batek Napoleon suntsitu zuen Leipzigeko guduan, 1813ko urrian. , eta Napoleon 1814ko apirilean abdikatzera behartu zuen. Elba uhartera erbesteratu zuten, Korsika eta Italia artean. Frantzian, Borboiak boterera eraman zituzten. Napoleonek, ordea, Elbatik ihes egin zuen 1815eko otsailean eta Frantziaren kontrola hartu zuen. Aliatuek Zazpigarren Koalizioa osatuz erantzun zuten, 1815eko ekainean Waterlooko Batailan Napoleon garaitu zuena. Britainiarrek Santa Helena uharte urrunera erbesteratu zuten: han 1821ean hil zen, 51 urte zituela. Napoleonek eragin handia izan zuen mundu modernoan, eta erreforma liberalak ekarri zizkien konkistatu zituen herrialde askori, batez ere Herbehereetako, Suitzako eta Italia modernoko eta Alemaniako lurraldeei. Politika liberal asko ezarri zituen Frantzian eta Mendebaldeko Europan.
rdf:langString The House of Bonaparte (originally Buonaparte) is a former imperial and royal European dynasty of Italian (Genoese) origin. It was founded in 1804 by Napoleon I, the son of Corsican nobleman Carlo Buonaparte and Letizia Buonaparte (née Ramolino). Napoleon was a French military leader who rose to power during the French Revolution and who, in 1804, transformed the First French Republic into the First French Empire, five years after his coup d'état of November 1799 (18 Brumaire). Napoleon and the Grande Armée had to fight against every major European power (except for the ones he was allied with, including Denmark-Norway) and dominated continental Europe through a series of military victories during the Napoleonic Wars. He installed members of his family on the thrones of client states, expanding the power of the dynasty. The House of Bonaparte formed the Imperial House of France during the French Empire, together with some non-Bonaparte family members. In addition to holding the title of Emperor of the French, the Bonaparte dynasty held various other titles and territories during the Napoleonic Wars, including the Kingdom of Italy, the Kingdom of Spain, the Kingdom of Westphalia, the Kingdom of Holland, and the Kingdom of Naples. The dynasty held power for around a decade until the Napoleonic Wars began to take their toll. Making very powerful enemies, such as Austria, Britain, Russia, and Prussia, as well as royalist (particularly Bourbon) restorational movements in France, Spain, the Two Sicilies, and Sardinia, the dynasty eventually collapsed due to the final defeat of Napoleon at the Battle of Waterloo and the restoration of former dynasties by the Congress of Vienna. During the reign of Napoleon I, the Imperial Family consisted of the Emperor's immediate relations – his wife, son, siblings, and some other close relatives, namely his brother-in-law Joachim Murat, his uncle Joseph Fesch, and his stepson Eugène de Beauharnais. Between 1852 and 1870, there was a Second French Empire, when a member of the Bonaparte dynasty again ruled France: Napoleon III, the youngest son of Louis Bonaparte. However, during the Franco-Prussian War of 1870–1871, the dynasty was again ousted from the Imperial Throne. Since that time, there has been a series of pretenders. Supporters of the Bonaparte family's claim to the throne of France are known as Bonapartists. Current head Jean-Christophe, Prince Napoléon, has a Bourbon mother.
rdf:langString Napoleón I Bonaparte (Ajaccio, 15 de agosto de 1769-Longwood, 5 de mayo de 1821) fue un militar y estadista francés, general republicano durante la Revolución francesa y el Directorio, y artífice del golpe de Estado del 18 de brumario que lo convirtió en primer cónsul (Premier Consul) de la República el 11 de noviembre de 1799. Fue además cónsul vitalicio desde el 2 de agosto de 1802 hasta su proclamación como emperador de los franceses el 18 de mayo de 1804, siendo coronado el 2 de diciembre; fue proclamado también rey de Italia el 18 de marzo de 1805 y coronado el 26 de mayo. Ostentó ambos títulos hasta el 11 de abril de 1814, y desde el 20 de marzo hasta el 22 de junio de 1815. Durante poco más de una década, tomó el control de casi toda Europa Occidental y Central mediante una serie de conquistas y alianzas. Solo tras su derrota en la batalla de las Naciones, cerca de Leipzig, en octubre de 1813, se vio obligado a abdicar meses más tarde. Regresó a Francia y al poder durante el periodo conocido como los Cien Días y fue derrotado para siempre en la batalla de Waterloo en Bélgica, el 18 de junio de 1815, cuando fue desterrado por los británicos a la isla de Santa Elena, donde falleció. Napoleón es considerado uno de los mayores genios militares de la historia, ya que comandó campañas bélicas muy exitosas, aunque con ciertas derrotas igual de estrepitosas. Sus agresivas guerras de conquista se convirtieron en las mayores operaciones militares conocidas hasta ese momento en Europa, en las que involucró a un número de soldados jamás visto en los ejércitos de la época. Además de estas proezas bélicas, se le conoce por el Código Napoleónico; es considerado por algunos un «déspota ilustrado» debido a su extraordinario talento y capacidad de trabajo. Otros, sin embargo, lo estiman un dictador tiránico cuyas guerras causaron la muerte de millones de personas.​ Se le juzga como el personaje clave que marcó el inicio del siglo XIX y la posterior evolución de la Europa contemporánea. Sus soldados lo llamaban el Pequeño Cabo (le Petit Caporal), en tanto que los británicos se referían a él con el despectivo Boney y las monarquías europeas como el tirano Bonaparte, el Ogro de Ajaccio o el Usurpador Universal.​
rdf:langString La maison impériale de France désigne la dynastie impériale française et ses branches collatérales. Elle est issue de la famille Bonaparte, une famille patricienne corse originaire d'Italie, reconnue noble en France sous l'Ancien Régime et devenue maison impériale à la suite de l'élévation de Napoléon Bonaparte à la dignité d'empereur des Français le 18 mai 1804.Trois de ses membres ont régné sur la France : * le fondateur de la dynastie, Napoléon Ier, de 1804 à 1814, puis en 1815, * en théorie, son fils Napoléon II, en 1815, * et son neveu Napoléon III, de 1852 à 1870 (après avoir été le premier président de la République française, de 1848 à 1852, sous le nom de Louis-Napoléon Bonaparte). La maison Bonaparte a également régné sur plusieurs pays européens au cours du Premier Empire, dans le cadre de la politique familiale de Napoléon Ier : * l'Italie (Napoléon Ier, de 1805 à 1814) ; * Naples (Joseph Bonaparte, de 1806 à 1808) ; * l'Espagne (Joseph Bonaparte, de 1808 à 1813) ; * la Hollande (Louis Bonaparte, de 1806 à 1810, et Louis II, en 1810) ; * Lucques et Piombino (Élisa Bonaparte, de 1805 à 1814) ; * la Toscane (Élisa Bonaparte, de 1809 à 1814) ; * la Westphalie (Jérôme Bonaparte, de 1807 à 1813).
rdf:langString Napoléon Bonaparte( « Napoléon » redirige ici. Pour les autres significations, voir Napoléon (homonymie) et Bonaparte (homonymie). ) Napoléon Bonaparte, né le 15 août 1769 à Ajaccio et mort le 5 mai 1821 sur l'île de Sainte-Hélène, est un militaire et homme d'État français, premier empereur des Français du 18 mai 1804 au 6 avril 1814 et du 20 mars au 22 juin 1815, sous le nom de Napoléon Ier. Second enfant de Charles Bonaparte et Letizia Ramolino, Napoléon Bonaparte devient en 1793 général dans les armées de la Première République française, née de la Révolution, où il est notamment commandant en chef de l'armée d'Italie puis de l'armée d'Orient. Arrivé au pouvoir en 1799 par le coup d'État du 18 Brumaire, il est Premier consul — consul à vie à partir du 2 août 1802 — jusqu'au 18 mai 1804, date à laquelle l'Empire est proclamé par un sénatus-consulte suivi d'un plébiscite. Il est sacré empereur, en la cathédrale Notre-Dame de Paris, le 2 décembre 1804, par le pape Pie VII, en même temps que son épouse Joséphine de Beauharnais. En tant que général en chef et chef d'État, Napoléon tente de briser les coalitions montées et financées par le royaume de Grande-Bretagne et qui rassemblent, à partir de 1792, les monarchies européennes contre la France et son régime né de la Révolution. Il conduit les armées françaises d'Italie au Nil et d'Autriche à la Prusse et à la Pologne : les nombreuses et brillantes victoires de Bonaparte (Arcole, Rivoli, Pyramides, Marengo, Austerlitz, Iéna, Friedland), dans des campagnes militaires rapides, disloquent les quatre premières coalitions. Les paix successives, qui mettent un terme à chacune de ces coalitions, renforcent la France et donnent à Napoléon un degré de puissance jusqu'alors rarement égalé en Europe, lors de la paix de Tilsit (1807). Napoléon réforme durablement l'État, en restaurant son autorité et sa primauté. La France connaît d'importantes réformes, qui font de Napoléon l'un des pères fondateurs des institutions contemporaines françaises. En ce sens, les codifications napoléoniennes, dont le Code civil de 1804, permettent de renforcer les libertés individuelles ou l'égalité des citoyens devant la loi, en opérant une synthèse par la garantie de certains acquis révolutionnaires et la reprise de principes traditionnels issus de l'Ancien Régime. L'administration française est réorganisée, avec la création des préfets dans les départements. De même, une nouvelle monnaie émerge, le franc, tandis qu'est instaurée la Banque de France. Le Conseil d'État est également créé, tout comme les lycées. Napoléon tente également de renforcer l'empire colonial français de l'Ancien Régime en outre-mer. Alors que la révolution haïtienne tourne à la sécession dans cette colonie, Napoléon rétablit l'esclavage en 1802, rétablissement qu’il souhaite provisoire, notamment pour empêcher l’indépendance proclamée de l'île par le général Toussaint Louverture. Toujours pour des raisons politiques, Napoléon revend paradoxalement la Louisiane aux États-Unis, en 1803. Il perd cependant la plupart des colonies qui l’intéressaient face aux Britanniques, et perd Saint-Domingue à la suite de l'échec de l'expédition militaire préalable (1802-1803), visant à combattre les indépendantistes. Napoléon porte le territoire français à son extension maximale en Europe, avec 134 départements en 1812, transformant Rome, Hambourg, Barcelone ou Amsterdam en chefs-lieux de départements français. Il est aussi président de la République italienne de 1802 à 1805, roi d'Italie de 1805 à 1814, médiateur de la Confédération suisse de 1803 à 1813 et protecteur de la confédération du Rhin de 1806 à 1813. Ses victoires lui permettent d'annexer à la France de vastes territoires et de gouverner la majeure partie de l'Europe continentale en plaçant les membres de sa famille sur les trônes de plusieurs royaumes : Joseph à Naples puis en Espagne, Louis en Hollande, Jérôme en Westphalie et son beau-frère Joachim Murat à Naples. Il crée également un duché de Varsovie, sans restaurer formellement l'indépendance polonaise, et soumet temporairement à son influence des puissances vaincues telles que le royaume de Prusse et l'empire d'Autriche. Alors qu'ils financent des coalitions de plus en plus générales, les alliés contre la France finissent par remporter des succès décisifs en Espagne (bataille de Vitoria) et en Allemagne (bataille de Leipzig) en 1813. L'intransigeance de Napoléon devant ces revers lui fait perdre le soutien de pans entiers de la nation française, tandis que ses anciens alliés ou vassaux se retournent contre lui. Amené à abdiquer en 1814 après la prise de Paris, capitale de l'Empire français, et à se retirer à l'île d'Elbe, il tente de reprendre le pouvoir en France, lors de l'épisode des Cent-Jours en 1815. Capable de reconquérir la France et d'y rétablir le régime impérial sans coup férir, il amène pourtant, à la suite de diverses trahisons et dissensions de ses maréchaux, le pays dans une impasse avec la lourde défaite de Waterloo, qui met fin à l'Empire napoléonien et assure la restauration de la dynastie des Bourbons. Sa mort en exil, à Sainte-Hélène, sous la garde des Britanniques, fait l'objet de nombreuses controverses. Objet dès son vivant d'une légende dorée comme d'une légende noire, il doit sa très grande notoriété à son habileté militaire, récompensée par de nombreuses victoires, et à sa trajectoire politique étonnante, mais aussi à son régime despotique et très centralisé ainsi qu'à son ambition, qui se traduit par des guerres meurtrières (au Portugal, en Espagne et en Russie) avec des millions de morts et blessés, militaires et civils pour l'ensemble de l'Europe. Il est considéré[Par qui ?] comme l'un des plus grands commandants de l'histoire, et ses guerres et campagnes sont étudiées dans les écoles militaires du monde entier. Une tradition romantique fait de Napoléon l'archétype du « grand homme » appelé à bouleverser le monde. C'est ainsi que le comte de Las Cases, auteur du Mémorial de Sainte-Hélène, tente de présenter Napoléon au Parlement britannique dans une pétition rédigée en 1818. Élie Faure, dans son ouvrage Napoléon, qui a inspiré le film d’Abel Gance, le compare à un « prophète des temps modernes ». D'autres auteurs, tel Victor Hugo, font du vaincu de Sainte-Hélène le « Prométhée moderne ». L'ombre de « Napoléon le Grand » plane sur de nombreux ouvrages de Balzac, Stendhal, Musset, mais aussi de Dostoïevski, de Tolstoï et de bien d'autres encore. Par ailleurs, un courant politique français émerge au XIXe siècle, le bonapartisme, se réclamant de l'action et du mode de gouvernement de Napoléon.
rdf:langString Bhí Napoléon Bonaparte, nó Napóilean mar a thugtar air i nGaeilge (15 Lúnasa 1769 – 5 Bealtaine 1821), nó Bónaí i nGaeilge Thír Chonaill fadó, ar dhuine de na ginearáil a d’fhear cogadh ar son Réabhlóide na Fraince. Bhí sé ina cheannaire ar an bhFrainc ó dheireadh na bliana 1799 ar aghaidh, agus ina Impire ar na Francaigh (Empereur des Français) is ina Rí ar an Iodáil ón mbliain 1804 go dtí an bhliain 1814, agus arís sa bhliain 1815, faoin ainm Napoléon I.
rdf:langString Wangsa Bonaparte (bahasa Prancis: Maison Bonaparte, bahasa Italia: Casa di Buonaparte) adalah keluarga keturunan Italia yang memerintah berbagai kekaisaran dan kerajaan di Eropa. Wangsa ini didirikan pada 1804 oleh Napoleon I, putra bangsawan Genoa Carlo Buonaparte. Napoleon adalah seorang panglima militer Prancis yang naik ke tampuk kekuasaan selama Revolusi Prancis dan pada 1804 mengubah Republik Prancis Pertama menjadi Kekaisaran Pertama Prancis, lima tahun setelah kudeta November 1799 (18 Brumaire). Napoleon dan Grande Armée berperang melawan sejumlah kekuatan adidaya Eropa dan mendominasi Daratan Eropa melalui serangkaian kemenangan militer selama Perang Napoleon. Dia mengangkat anggota keluarganya sebagai pemimpin di berbagai negara klien Prancis, yang dengan praktis memperluas kekuasaan Wangsa Bonaparte. Wangsa Bonaparte memimpin Kekaisaran Prancis bersama dengan beberapa keluarga bangsawan non-Bonaparte lainnya. Selain menyandang gelar Kaisar Prancis, Wangsa Bonaparte memegang berbagai kekuasaan di negara lain selama Perang Napoleon, termasuk Kerajaan Italia, , Kerajaan Westfalen, Kerajaan Hollandia, dan Kerajaan Napoli. Wangsa ini memegang kekuasaan selama sekitar satu dasawarsa sampai Perang Napoleon berakhir. Karena memiliki banyak musuh yang sangat kuat seperti Austria, Inggris, Rusia, dan Prusia, serta gerakan pemulihan kekuasaan (khususnya Bourbon) di Prancis, Spanyol, Dua Sisilia, dan Sardinia, wangsa tersebut akhirnya runtuh setelah kekalahan Napoleon di Pertempuran Waterloo dan pemulihan dinasti pendahulunya melalui Kongres Wina. Antara 1852 dan 1870, berdiri Kekaisaran Kedua Prancis, ketika seorang anggota Wangsa Bonaparte kembali berkuasa di Prancis: Napoleon III, putra bungsu Louis Bonaparte. Namun, selama Perang Prancis-Prusia tahun 1870–1871, wangsa tersebut kembali digulingkan dari Takhta Kekaisaran. Sejak saat itu, terdapat serangkaian penipu yang mengaku sebagai keturunan Bonaparte. Pendukung klaim keluarga Bonaparte atas takhta Prancis dikenal sebagai Bonapartis. Kepala Wangsa Bonaparte saat ini adalah Jean Christophe, Pangeran Napoléon, yang juga memiliki ibu berdarah Bourbon.
rdf:langString Kaisar Napoleon Bonaparte (Napoléon Bonaparte; bahasa Prancis: [napɔleɔ̃ bɔnapaʁt], bahasa Italia: [napoleoŋe bɔŋaparte], nama lahir "Napoleone di Buonaparte" (bahasa Italia: [napoleoŋe dj buɔŋaparte]); 15 Agustus 1769 – 5 Mei 1821) adalah seorang pemimpin militer dan politik Prancis yang menjadi terkenal saat Perang Revolusioner. Sebagai Napoleon I, dia adalah Kaisar Prancis dari tahun 1804 sampai tahun 1814, dan kembali pada tahun 1815. Napoleon berasal dari sebuah keluarga bangsawan lokal dengan nama Napoleone di Buonaparte (dalam bahasa Korsika Nabolione atau Nabulione). Napoleon memiliki pengaruh yang besar terhadap persoalan-persoalan Eropa selama lebih dari satu dasawarsa ketika memimpin Prancis melawan koalisi dalam Perang-Perang Napoleonis. Ia memenangkan kebanyakan dari perang-perang ini dan hampir semua pertempuran-pertempurannya, dengan cepat memperoleh kendali Eropa kontinental sebelum kekalahan terakhirnya pada tahun 1815. Karena merupakan salah seorang panglima terhebat dalam sejarah, kampanye-kampanyenya dipelajari di sekolah-sekolah militer di seluruh dunia dan ia tetap salah satu tokoh politik yang paling terkenal dan memicu perdebatan dalam sejarah Barat. Dalam persoalan-persoalan sipil, Napoleon mempunyai sebuah pengaruh yang besar dan lama dengan membawa pembaruan liberal ke negara-negara yang ia taklukkan, terutama ke Negara-Negara Rendah, Swiss, Italia, dan sebagian besar Jerman. Ia melaksanakan kebijakan-kebijakan liberal pokok di Prancis dan di seluruh Eropa Barat. Prestasi hukumnya yang kekal adalah Kitab Undang-undang Napoleon, yang telah digunakan dalam berbagai bentuk oleh seperempat sistem hukum dunia, dari Jepang sampai Quebec.
rdf:langString Napoleone Bonaparte, spesso chiamato per antonomasia anche solo Napoleone (Ajaccio, 15 agosto 1769 – Longwood, Isola di Sant'Elena, 5 maggio 1821), è stato un politico e generale francese, fondatore del Primo Impero francese e protagonista della prima fase della storia contemporanea europea, detta "età napoleonica". Nato in Corsica da una famiglia della piccola nobiltà italiana, studiò in Francia, dove divenne ufficiale d'artiglieria e quindi generale durante la Rivoluzione francese. Famoso grazie alle vittorie ottenute nel corso della prima campagna d'Italia, dopo il colpo di Stato del 18 brumaio (9 novembre 1799) assunse il potere in Francia: fu Primo Console dal novembre di quell'anno al 18 maggio 1804, e Imperatore dei francesi, con il nome di Napoleone I (Napoléon Ier) dal 2 dicembre 1804 al 14 aprile 1814 e nuovamente dal 20 marzo al 22 giugno 1815. Fu anche presidente della Repubblica Italiana dal 1802 al 1805, re d'Italia dal 1805 al 1814, «mediatore» della Confederazione svizzera dal 1803 al 1813 e «protettore» della Confederazione del Reno dal 1806 al 1813. Grande uomo di guerra, protagonista di oltre vent'anni di campagne in Europa, Napoleone è stato considerato il più grande stratega della storia dallo storico militare Basil Liddell Hart, mentre lo storico Evgenij Tàrle non esita a definirlo "l'incomparabile maestro dell'arte della guerra" e "il più grande dei grandi". Grazie al suo sistema di alleanze e a una serie di brillanti vittorie contro le potenze europee, conquistò e governò larga parte dell'Europa continentale, esportando gli ideali rivoluzionari di rinnovamento sociale e arrivando a controllare numerosi Regni tramite persone a lui fedeli (Giuseppe Bonaparte in Spagna, Gioacchino Murat nel Regno di Napoli, Girolamo Bonaparte in Vestfalia, Jean-Baptiste Jules Bernadotte nel Regno di Svezia e Luigi Bonaparte nel Regno d'Olanda). La sua riforma del sistema giuridico (confluita nel Codice Napoleonico) introdusse chiarezza e semplicità delle norme e pose le basi per il moderno diritto civile. La disastrosa campagna di Russia (1812) segnò il tramonto del suo dominio sull'Europa. Sconfitto nella battaglia di Lipsia dagli alleati europei nell'ottobre del 1813, Napoleone abdicò il 4 aprile 1814 e fu esiliato all'isola d'Elba. Nel marzo del 1815, abbandonata furtivamente l'isola, sbarcò a Golfe Juan, vicino ad Antibes, e rientrò a Parigi senza incontrare opposizione, riconquistando il potere per il periodo detto dei "cento giorni", finché non venne definitivamente sconfitto dalla settima coalizione nella battaglia di Waterloo, il 18 giugno 1815. Trascorse gli ultimi anni di vita in esilio all'isola di Sant'Elena, sotto il controllo dei britannici. Dopo la sua caduta il congresso di Vienna ristabilì in Europa i vecchi regni pre-napoleonici (Restaurazione). Fu il primo regnante della dinastia dei Bonaparte. Sposò Giuseppina di Beauharnais nel 1796 e, in seconde nozze, l'arciduchessa Maria Luisa d'Austria, l'11 marzo 1810, dalla quale ebbe l'unico figlio legittimo, Napoleone Francesco, detto il re di Roma (1811-1832). La sua figura ha ispirato artisti, letterati, musicisti, politici, filosofi e storici, dall'Ottocento ai giorni nostri.
rdf:langString I Bonaparte (originariamente Buonaparte) sono una famiglia còrsa d'origine accertata di Sarzana, città al confine tra Liguria e Toscana, appartenuta a Firenze, poi a Genova, poi ai Visconti di Milano, ancora a Genova e che oggi si trova in Liguria, anche se qualcuno, erroneamente, ne attribuisce l'origine toscana, che grazie alle gesta di Napoleone I e Napoleone III giunse ad avere fama e gloria nel continente europeo, governando nel XIX secolo una consistente parte dell'Europa.
rdf:langString ボナパルト朝(ボナパルトちょう、dynastie des Bonaparte)は、19世紀フランスに興った王朝。一時はフランス本国のみならず、一族が周辺諸国の君主にもなった。
rdf:langString ( 나폴레옹은 여기로 연결됩니다. 다른 뜻에 대해서는 나폴레옹 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 나폴레옹 보나파르트(프랑스어: Napoléon Bonaparte, 코르시카어: Nabulione di Buonaparte, 이탈리아어: Napoleone Bonaparte, 독일어: Napoleon Bonaparte, 문화어: 나뽈레옹 보나빠르뜨, 1771년 12월 31일 ~ 1821년 12월 31일)는 프랑스 제1공화국의 군인이자 1804년부터 1814년, 1815년까지 프랑스 제1제국의 황제였다. 흔히 나폴레옹(프랑스어: Napoléon, 문화어: 나뽈레옹)으로 불린다. 코르시카 섬의 하급 귀족 가문 출신의 군인으로, 프랑스 혁명 시기에 벌어진 전쟁에서 큰공을 세우며 국민적 영웅이 되었고, 쿠데타를 통해 제1통령이 된후 종신통령을 거쳐서 황제에 즉위했다. 그가 남긴 나폴레옹 법전은 전 세계의 민법에 많은 영향을 미쳤다. 또한 그는 군사적으로 현대전에까지 영향을 끼쳤고(클라우제비츠, 투하체프스키, 슐리펜 계획) 전술과 전략, 훈련, 조직, 군수, 의복과 포상 제도를 발전시켰다. 그의 프랑스 육군은 효율적으로 조직된 군대로 평가된다. 는 파리 육군사관학교를 졸업한 후 육군 포병 소위로 임관하였다. 프랑스 제1공화국 시절인 1793년에 툴롱 포위전에 참여하여 승리를 이끈후 준장으로 진급하여 22살에 장군이 되었다. 1796년에는 이탈리아 원정에서 대성공을 거두는 등 제1차 대프랑스 동맹 전쟁에서 강력한 반 프랑스 동맹군을 상대로 연승하면서 군인으로서 승승장구하였다. 19세기의 첫 10년 동안 나폴레옹이 이끄는 프랑스는 나폴레옹 전쟁을 주도하였다. 유럽의 강대국들을 상대로 많은 승리를 거두었으며 이를 통해 프랑스가 유럽의 패권국가 자리에 오르게 만들었다. 이후 나폴레옹은 유럽의 각국들을 분할하고 서로 견제하게 만들었고, 자신의 측근들과 친척들을 유럽 다른 나라들을 통치하게 해 프랑스의 위상을 유지했다. 나폴레옹의 몰락은 대륙봉쇄령(1806년)으로부터 시작되었다. 대륙봉쇄령으로 인해 야기된 물자부족과 생필품 부족은 유럽 민중들을 고통스럽게 하여 반나폴레옹 감정을 고조시켰다. 봉쇄령 위반을 응징하기 위해 시작한 이베리아 반도 점령 실패와 러시아 원정(1812년) 실패로 인해 프랑스 육군은 회복하기 어려울 정도의 큰 손실을 입었다. 1813년에 라이프치히 전투에서 패배한후 대프랑스 동맹군이 1814년에 파리에 입성하였고, 나폴레옹은 실각하여 엘바섬으로 유배되었다. 1815년에 엘바섬을 탈출하여 권력을 다시 잡았지만, 같은 해 6월에 워털루 전투에서 패배하면서 완전히 몰락하였다. 이후 나폴레옹은 삶의 마지막 6년을 남대서양 외딴섬인 세인트 헬레나섬에서 보냈다.
rdf:langString ( 보나파르트는 여기로 연결됩니다. 다른 뜻에 대해서는 보나파르트 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 프랑스 황가(maison impériale de France)는 프랑스 황실 가문과 그 방계 가문을 뜻한다. 프랑스 황가는 이탈리아에 기원을 둔 코르시카 귀족 가문인 보나파르트 가문(famille Bonaparte)이 배출했다. 보나파르트 가문은 앙시앵 레짐 시기 프랑스에서 귀족으로 인정받았으며, 이후 1804년 5월 18일 나폴레옹 보나파르트가 프랑스의 제위에 오르며 황실 가문이 되었다. 보나파르트 가문원 중 세 명이 프랑스를 다스렸다. * 가문 설립자, 나폴레옹 1세. 1804년부터 1814년까지, 이후 1815년. * 명목상으로, 나폴레옹 1세의 아들 나폴레옹 2세. 1815년, * 나폴레옹 1세의 조카, 나폴레옹 3세. 1852년부터 1870년까지. (1848년부터 1852년까지는 루이나폴레옹 보나파르트라는 이름으로 프랑스 공화국 초대 대통령을 지냈음) 보나파르트 가문은 또한 제1제정 시기 동안 나폴레옹 1세의 족벌 정치 구조하에 여타 유럽 국가들을 다스리기도 했다. * 이탈리아 왕국 (나폴레옹 1세, 1805년 - 1814년) ; * 나폴리 왕국 (조제프 보나파르트, 1806년 - 1808년) ; * (조제프 보나파르트, 1808년 - 1813년) ; * 홀란트 왕국 (루이 보나파르트, 1806년 - 1810년, , 1810년) ; * ; * 토스카나 대공국 ; * 베스트팔렌 왕국 (제롬 보나파르트, 1807년 - 1813년).
rdf:langString Bonaparte (oorspronkelijk di Buonaparte) is van oorsprong een adellijke familie uit Genua (Jonkers). Het geslacht leverde naast de bekende Napoleon I keizer Napoleon III, alsmede koningen van Spanje, Napels, Holland en Westfalen. De naam Buonaparte komt sinds de 12e eeuw voor, voornamelijk te Florence, San Miniato, Sarzana en Genua. In de 16e eeuw vestigde zich op Corsica, dat destijds tot de Republiek Genua behoorde. Zijn afstammelingen zouden zich aldaar voornamelijk met advocatuur en magistratuur bezighouden. Een hoge vlucht nam het geslacht onder Napoleon Bonaparte, die in 1804 keizer van Frankrijk werd en familieleden op diverse andere tronen installeerde. Napoleon I bepaalde dat hij en zijn zonen het "Huis Napoleon" zouden vormen. Zijn broers en hun nakomelingen zouden het "Huis Bonaparte" zijn. Na de slag bij Waterloo werden alle leden van de Bonaparte dynastie (zijn broers en zusters en hun kinderen) gedwongen om Frankrijk te verlaten.
rdf:langString ナポレオン・ボナパルト(フランス語: Napoléon Bonaparte、漢字:那波列翁・勃納把爾的、出生名: ナポレオーネ・ディ・ブオナパルテ、Napoleone di Buonaparte、1769年8月15日 - 1821年5月5日)は、フランス革命期の軍人、革命家で、フランス第一帝政の皇帝に即位してナポレオン1世(フランス語: Napoléon Ier、在位:1804年 - 1814年、1815年)となった。漢字標記は那波烈翁、那勃列翁、奈破崙。奈翁、那翁(なおう)と略されることもある。1世から3世まで存在するが、単にナポレオンと言えばナポレオン1世を指す。 フランス革命後の混乱を収拾し、軍事独裁政権を確立した。大陸軍(フランス語: Grande Armée グランダルメ)と名づけた軍隊を築き上げ、フランス革命への干渉を図る欧州諸国とのナポレオン戦争を戦い、幾多の勝利と婚姻政策によって、イギリス、ロシア帝国、オスマン帝国の領土を除いたヨーロッパ大陸の大半を勢力下に置いた。対仏大同盟との戦いに敗北し、百日天下による一時的復権を経て、51歳のとき南大西洋の英領セントヘレナにて没した。
rdf:langString Napoleon Bonaparte (Ajaccio, 15 augustus 1769 – Sint-Helena, 5 mei 1821) was een Frans generaal en dictator tijdens de laatste regeringen van de Franse Revolutie. Als Napoleon I was hij van 2 december 1804 tot 11 april 1814 keizer der Fransen. Van 17 maart 1805 tot 11 april 1814 was hij ook koning van Italië (een staat die niet het hele Italiaanse schiereiland omvatte) en van 1806 tot 1813 beschermer van de Rijnbond. Zijn juridische hervorming, de Code Napoléon, had een grote en blijvende invloed op het recht in vele landen, onder andere in Nederland en België. Hij wordt eveneens herinnerd voor zijn rol in de door hem veroorzaakte napoleontische oorlogen en voor de titel van keizer die hij aannam. Het lukte hem tijdelijk een groot deel van Europa onder zijn gezag te brengen. Napoleon werd op Corsica geboren. Zijn vader was van adellijke Genuese afkomst. In de jaren voor de Franse Revolutie werd hij op het vasteland van Frankrijk tot artillerieofficier opgeleid. Bonaparte kreeg onder de Eerste Franse Republiek bekendheid. Hij wist de Eerste en Tweede Coalitie tegen Frankrijk te verslaan. In 1799 pleegde hij een staatsgreep, waarna hij zichzelf als eerste consul installeerde. In 1804 liet hij zich tot keizer van Frankrijk uitroepen. Na een serie van overwinningen slaagde Frankrijk er in om continentaal Europa te domineren. Bij de handhaving van de Franse invloedssfeer maakte Napoleon gebruik van allianties, waar hij familieleden in machtsposities in andere landen benoemde om daar als Franse vazallen te heersen, zoals Lodewijk Napoleon in het koninkrijk Holland. De veldtocht van Napoleon naar Rusland in 1812 was een keerpunt. Zijn Grande Armée werd gedecimeerd en in 1813 versloeg de Zesde Coalitie Napoleon in de Slag bij Leipzig. In 1814 viel de Coalitie Frankrijk binnen en werd hij tot aftreden gedwongen en verbannen naar het eiland Elba. In februari 1815 keerde hij terug naar Frankrijk en greep voor Honderd Dagen (1815) opnieuw de macht, maar in de Slag bij Waterloo leed hij een zware nederlaag. Hij werd nu gedeporteerd naar Sint-Helena. Volgens een autopsie stierf hij aan maagkanker.
rdf:langString Napoléon Bonaparte (wym. fr. [napoleˈɔ̃ bɔnɑˈpaʁt], wł. Napoleone Buonaparte, ur. 15 sierpnia 1769 w Ajaccio na Korsyce, zm. 5 maja 1821 w Longwood na Wyspie Św. Heleny) – francuski mąż stanu, dowódca wojskowy i przywódca polityczny, jako Napoleon I cesarz Francuzów i głowa I Cesarstwa Francuskiego w latach 1804–1814 oraz w roku 1815, wcześniej Pierwszy Konsul Republiki Francuskiej 1799–1804, prezydent (1802–1805), a następnie król Włoch (1805–1814), protektor Związku Reńskiego (1806–1813), a przez to faktyczny zwierzchnik Księstwa Warszawskiego. Uważany za najwybitniejszego dowódcę wojskowego w historii, a także za jedną z najważniejszych postaci w historii Francji i świata. Okres wojen napoleońskich wywarł wpływ niemal w całej Europie.
rdf:langString Ród Bonaparte (pierwotnie: Buonaparte) pojawił się już w XII stuleciu w okolicach Florencji, San Miniato i Genui. W XVI stuleciu przeniósł się na Korsykę, która wówczas należała do Republiki Genueńskiej. Potomkowie Francesca byli głównie adwokatami i urzędnikami na Korsyce. Karol Maria Buonaparte, żonaty z Letycją Marią z domu Ramolino, miał trzynaścioro dzieci, z których ośmioro dożyło dorosłego wieku. Drugi z jego synów Napoleon został cesarzem Francuzów i wyniósł ród do wielkiego znaczenia w skali całej Europy. Prócz Napoleona I, ród Bonaparte wydał dwóch cesarzy Francuzów (Napoleona II i Napoleona III), czterech królów (Holandii, Hiszpanii, Neapolu i Westfalii), trzech panujących w , i panujące w Guastalli oraz Toskanii), wielu wybitnych polityków i naukowców. Napoleon I po obwołaniu się cesarzem zmienił herb rodowy na złotego orła cesarskiego (napoleońskiego) w niebieskim polu. Pierwotnym herbem pieczętowały się odtąd tylko gałęzie jego braci Lucjana i amerykańska pochodząca od Hieronima. Napoleon III zmienił po przyjęciu tytułu cesarza nazwisko rodowe. Odtąd wszyscy członkowie rodziny cesarskiej, znanej teraz jako Dynastie Napoléon nosili tytuł Prince lub Princesse Napoléon. Leksykony tych czasów wymieniają nazwisko Bonaparte jako nom patronymique dynastii. Wyłączeni z regulacji byli jedynie potomkowie skłóconego niegdyś z pierwszym Napoleonem Lucjana Bonapartego, którzy nadal nosili nazwisko de Bonaparte, ale w końcu otrzymali od Napoleona III godność "Prince français" (Książąt francuskich) z tytułowaniem "Altesse" (Wasza Wysokość). Gałąź Lucjana wygasła w roku 1924 w linii męskiej ze śmiercią Rolanda, ojca Marii Bonaparte. Gałąź zamieszkała w USA (wygasła 1945) nazywała się tylko Bonaparte i jako obywatele amerykańscy nie nosiła żadnych tytułów.
rdf:langString Napoleão (Ajaccio, 15 de agosto de 1769 – Longwood, 5 de maio de 1821) foi um estadista e líder militar francês que ganhou destaque durante a Revolução Francesa e liderou várias campanhas militares de sucesso durante as Guerras Revolucionárias Francesas. Foi imperador dos franceses como Napoleão I de 1804 a 1814 e brevemente em 1815 durante os Cem Dias. Napoleão dominou os assuntos europeus e globais por mais de uma década, enquanto liderava a França contra uma série de coalizões nas guerras napoleônicas. Ele venceu a maioria desses conflitos e a grande maioria de suas batalhas, construindo um grande império que governava grande parte da Europa continental antes de seu colapso final em 1815. Ele é considerado um dos maiores comandantes da história e suas guerras e campanhas são estudadas em escolas militares em todo o mundo. O legado político e cultural de Napoleão perdurou como um dos líderes mais célebres e controversos da história da humanidade. Ele nasceu na Córsega de uma família italiana relativamente modesta, da nobreza menor. Ele estava servindo como oficial de artilharia no exército francês quando a Revolução Francesa eclodiu em 1789. Ele rapidamente subiu nas fileiras dos militares, aproveitando as novas oportunidades apresentadas pela Revolução e tornando-se general aos 24 anos. O Diretório Francês acabou por lhe dar o comando do Exército da Itália depois que ele suprimiu a revolta dos 13 Vendémiaire contra o governo dos insurgentes realistas. Aos 26 anos, ele iniciou sua primeira campanha militar contra os austríacos e os monarcas italianos alinhados com os Habsburgos, sendo que venceu praticamente todas as batalhas e conquistou a Península Italiana em um ano, enquanto estabelecia "repúblicas irmãs" com apoio local e se tornando um herói de guerra na França. Em 1798, ele liderou uma expedição militar ao Egito que serviu de trampolim para o poder político. Ele orquestrou um golpe em novembro de 1799 e se tornou o primeiro cônsul da República. Na primeira década do século XIX, o império francês sob comando de Napoleão se envolveu em uma série de conflitos com todas as grandes potências europeias, as Guerras Napoleônicas. Após uma sequência de vitórias, a França garantiu uma posição dominante na Europa continental, e Napoleão manteve a esfera de influência da França, através da formação de amplas alianças e a nomeação de amigos e familiares para governar os outros países europeus como dependentes da França. As campanhas de Napoleão são até hoje estudadas nas academias militares de quase todo o mundo. A Campanha da Rússia em 1812 marcou uma virada na sorte de Napoleão. Seu Grande Armée foi seriamente danificado na campanha e nunca se recuperou totalmente. Em 1813, a Sexta Coligação derrotou suas forças em Leipzig. No ano seguinte, a coligação invadiu a França, forçou Napoleão a abdicar e o exilou na ilha de Elba. Napoleão escapou de Elba em fevereiro de 1815 e assumiu o controle da França mais uma vez. Os Aliados responderam formando uma Sétima Coalizão que o derrotou na Batalha de Waterloo, em junho. Os britânicos o exilaram para a remota ilha de Santa Helena, no Atlântico Sul, onde morreu seis anos depois, aos 51 anos. A influência de Napoleão no mundo moderno trouxe reformas liberais para os vários territórios que ele conquistou e controlou, como os Países Baixos, a Suíça e grandes partes da Itália e da Alemanha modernas. Ele implementou políticas liberais fundamentais na França e em toda a Europa Ocidental. Seu Código Napoleônico influenciou os sistemas legais de mais de 70 nações em todo o mundo. O historiador britânico Andrew Roberts declara: "As ideias que sustentam nosso mundo moderno — meritocracia, igualdade perante a lei, direitos de propriedade, tolerância religiosa, educação secular moderna, finanças sólidas etc. — foram defendidas, consolidadas, codificadas e estendidas geograficamente por Napoleão. Além disso, ele também acrescentou uma administração local racional e eficiente, o fim do banditismo rural, o incentivo à ciência e às artes, a abolição do feudalismo e a maior codificação de leis desde a queda do Império Romano".
rdf:langString Napoleon Bonaparte (franska: [napɔleɔ̃ bɔnɑpaʁt]; född som Napoleone di Buonaparte (italienska: [napoleˈoːne di ˌbwɔnaˈparte]) men tog namnet Napoleon I under sin regeringstid som kejsare av Frankrike), född 15 augusti 1769 i Ajaccio på Korsika, död 5 maj 1821 på Sankta Helena i Sydatlanten, var Frankrikes kejsare från 18 maj 1804 till 6 april 1814 och återigen (under de hundra dagarna) från 20 mars till 22 juni 1815. Som överbefälhavare för den franska militärmakten erövrade och härskade han över större delen av västra och centrala Europa och innehade ett par år även makten i Egypten. Det misslyckade fälttåget mot Ryssland försvagade sedan hans position, vilket så småningom ledde till det slutgiltiga nederlaget vid slaget vid Waterloo och hans fall. Sedan Napoleon förlorat slaget i Waterloo blev han avsatt och förvisad till den isolerade ön Sankta Helena mitt ute på Atlanten. Där dog han sex år senare. Få personer i historien har blivit mer omtalade och föremål för forskning än Napoleon. Hans historiska betydelse är omdiskuterad. De olika synsätten på honom har ofta skapat debatt och oenighet. I Frankrike betraktas han av många som en nationalhjälte. Han framhävs först och främst som en stor fältherre och militär strateg, medan andra ser honom mer som en politiker och reformator. Av andra betraktas han som en stor tyrann. Napoleon är begravd i Hôtel des Invalides i Paris.
rdf:langString Bonaparte (ursprungligen Buonaparte) är en europeisk härskardynasti, härstammande från den korsikanske adelsmannen Carlo Buonaparte (1746-1785). Ätten uppsteg till kejserlig värdighet i och med att Carlos näst äldste son, generalen och förste konsuln Napoleon Bonaparte, år 1804 lät kröna sig till "fransmännens kejsare". Ätten nådde sin största maktutbredning under Napoleons regeringstid varunder ett flertal av dennes släktingar (främst syskon) insattes som monarker i olika av Frankrike kontrollerade lydstater. Alla dessa förlorade dock sina troner senast i och med Napoleons fall 1815. I Frankrike återkom dynastin till makten då Napoleon I:s brorson Louis Napoléon Bonaparte först 1848 valdes till fransk president och sedan 1852 lät utnämna sig till kejsare under namnet Napoleon III. Efter dennes avsättning till följd av fransk-tyska kriget 1870 har Bonaparterna dock inte innehaft några statschefspositioner.
rdf:langString A casa de Bonaparte (em francês: Maison de Bonaparte, e em italiano: Casa di Buonaparte) é uma dinastia nobre imperial Europeia de origem italiana. Seu surgimento remonta ao período em que Napoleão Bonaparte, seu fundador, governou o Primeiro Império Francês, entre 1804 e 1814 e depois de 20 de março a 22 de junho de 1815, este último conhecido como governo dos 100 dias. Após sua queda, a Casa de Bourbon, a antiga família real francesa, voltou ao poder, sendo coroado o rei Luís XVIII, irmão do último monarca, Luís XVI. Napoleão Bonaparte, fundador da Casa, era um líder militar francês que se notabilizou durante a Revolução Francesa. Por meio de um golpe de Estado, transformou, cinco anos após o golpe, a então República no Primeiro Império Francês (1804-1814). A cerimônia de coroação, presidida pelo Papa Pio VII, teve lugar na Catedral de Notre Dame, em 2 de dezembro de 1804. Num ato de egocentrismo, Napoleão tomou a coroa das mãos do papa e coroou-se imperador, em seguida colocou a coroa na cabeça de Josefina, sua consorte, proclamando-a imperatriz dos franceses. No período em que governou a França, por meio de vitórias militares obtidas nas guerras napoleônicas, Napoleão Bonaparte retirou de alguns tronos os legítimos monarcas e distribuiu estas Coroas entre sua família. Ele lançou seu Grande Armée (o exército imperial) contra cada grande potência Europeia e dominou grande parte da Europa continental através de uma série de vitórias militares. Ao colocar membros da sua família no trono de estados europeus como a Itália, Holanda, Nápoles e Espanha, fundou uma dinastia, embora os tronos não fossem legítimos aos olhos das outras casas reais europeias da época. Após ter sido destituída na França em 1815, a Casa de Bonaparte retornaria ao poder em 1852 quando foi proclamado o Segundo Império Francês, liderado por Napoleão III (sobrinho de Napoleão Bonaparte). O novo império, contudo, assim como o primeiro, não se perpetuaria no poder, sendo derrubado durante a Guerra Franco-Prussiana de 1870. Como o filho de Napoleão I morreu jovem e sem herdeiros, os pretendentes a chefe da Casa Imperial Francesa vem dos descendentes dos irmãos do imperador. O atual chefe da Casa de Bonaparte é Jean-Christophe Napoléon, que descende da linhagem de Jerônimo Bonaparte, irmão mais novo de Napoleão I.
rdf:langString Наполео́н I Бонапа́рт (фр. Napoléon Bonaparte [napoleˈɔ̃ bɔnɑˈpaʁt], корс. Napulione Buonaparte, итал. Napoleone Buonaparte; 15 августа 1769, Аяччо, Корсика — 5 мая 1821, Лонгвуд, остров Святой Елены) — император французов (фр. Empereur des Français) в 1804—1814 и 1815 годах, полководец и государственный деятель, заложивший основы современного французского государства, один из наиболее выдающихся деятелей в истории Запада. Наполеоне Буонапарте (так на корсиканский манер он называл себя до 1796 года) свою профессиональную военную службу начал в 1785 году в чине младшего лейтенанта артиллерии. В период Великой французской революции достиг чина бригадного генерала после взятия Тулона 18 декабря 1793 года. При Директории стал дивизионным генералом и командующим военными силами тыла после того, как сыграл ключевую роль в разгроме мятежа 13 вандемьера 1795 года. 2 марта 1796 года был назначен командующим Итальянской армией. В 1798—1799 годах возглавлял военную экспедицию в Египет. В ноябре 1799 года (18 брюмера) произвёл государственный переворот и стал первым консулом. В последующие годы провёл ряд политических и административных реформ и постепенно достиг диктаторской власти. 18 мая 1804 года был провозглашён императором. Победоносные Наполеоновские войны, особенно австрийская кампания 1805 года, прусская и польская кампании 1806—1807 годов, австрийская кампания 1809 года способствовали превращению Франции в главную державу на континенте. Однако неудачное соперничество Наполеона с «владычицей морей» Великобританией не позволяло этому статусу полностью закрепиться. Поражение Наполеона I в войне 1812 года против Российской империи привело к формированию антифранцузской коалиции европейских держав. Проиграв Битву народов под Лейпцигом, Наполеон уже не мог противостоять объединённой армии союзников. После вступления войск коалиции в Париж отрёкся от престола 6 апреля 1814 года и отправился в ссылку на остров Эльба. Вернулся на французский престол в марте 1815 года (на сто дней). Поражение при Ватерлоо вынудило императора во второй раз отречься от престола 22 июня 1815 года. Свои последние годы прожил на острове Святой Елены в плену у англичан, где и скончался от рака желудка. Его прах с 1840 года находится в Доме инвалидов в Париже.
rdf:langString Бонапа́рти (італ. Buonaparte, фр. Bonaparte) — корсиканська шляхетська сім'я італійського походження, з якої вийшов Наполеон I. Французька імператорська династія, основоположником якої в 1804 був Наполеон I Бонапарт. Наполеон I посадив на престоли в різних країнах Європи членів своєї сім'ї. З крахом наполеонівської імперії (1814) всі вони втратили свої корони. У 1852 небіж Наполеона I Луї Наполеон став імператором Франції під ім'ям Наполеона III. Після встановлення Третьої Республіки Бонапарти, як і нащадки попередніх династій, були вигнані за межі Франції.
rdf:langString Бонапа́рты; ед. ч. в итальянском произношении Буонапа́рте, во французском Бонапа́рт (итал. Buonaparte, фр. Bonaparte) — дворянская семья корсиканского происхождения, ставшая в 1804 году, после того, как Наполеон Бонапарт провозгласил себя императором французов (Первая империя), правящей династией Франции. Потомки графа Вильгельма из флорентийской ветви итало-лангобардского семейства Кадолингов, известного с XI века. Они участвовали в нескольких Крестовых походах и в борьбе за инвеституру на стороне имперской партии, за что, очевидно, и носили прозвище сторонников хорошего дела — «buona parte». В XIII веке представители рода обосновываются в Сарцана (Генуэзская область), откуда в 1490 или 1529 годах Франческо «Арбалетчик» Бонапарте переселяется на Корсику. Его потомки, поселившись в Аяччо, оказали ряд услуг Генуэзской республике и добились в XVII веке от правительства признания за ними дворянского титула. Большинство из них служили в магистратуре или занимались адвокатурой, как Карло-Мария Бонапарте (29 марта 1746 — 24 февраля 1785), который после перехода острова под власть Франции в 1768 году участвовал в вооруженной борьбе с завоевателями под предводительством Паскуале Паоли. В мае 1769 года, после разгрома восстания у Понте-Ново он изъявил покорность французским властям и был назначен судьей в Аяччо. С 1772 года он — член Совета Двенадцати Дворян первых Генеральных Штатов острова, а в 1778 году был в числе дворянской депутации ко двору Людовика XVI. 2 июня 1764 года он женился на Марии-Летиции Рамолино (24 августа 1750 — 2 февраля 1836). У Карло и Летиции было 13 детей, 5 сыновей и 3 дочери пережили отца и в начале XIX века заняли многие европейские престолы. Впоследствии Наполеон возвёл на ряд европейских престолов своих братьев, сестёр, пасынка (Евгения Богарне). Таким образом, Бонапарты стали королевским или герцогским домом в этих странах. Самостоятельной политики они не вели, Наполеон несколько раз переводил их с престола на престол. После падения Наполеона в 1814 году все его родственники также лишились власти. После смерти Наполеона I в 1821 году главой его фамилии номинально стал родившийся в 1811 году его сын, так называемый Наполеон II, росший при дворе деда Франца I Австрийского и воспитывавшийся как австрийский эрцгерцог. В 1832 году молодой человек скончался от туберкулёза, и дом возглавил его двоюродный брат, сын бывшего голландского короля Луи Бонапарта, принц Луи Наполеон Бонапарт. После ряда авантюрных попыток захватить престол, Луи Наполеон был избран в 1848 президентом французской Второй республики, а в 1852 году провозгласил себя императором как Наполеон III (Вторая империя). Наполеон III был низложен в 1870 году и умер через три года. Его единственный сын, Наполеон Эжен (так называемый Наполеон IV), погиб в Южной Африке на войне с зулусами в 1879 году. После его гибели главенство в доме перешло к потомкам Жерома Бонапарта. Эта линия продолжается и сейчас, будучи единственной непрерывной мужской линией фамилии Бонапартов. В прошлом существовали другие боковые линии Бонапартов (в частности, в США). К Бонапартам относят также семью Богарне (потомство первой жены Наполеона I императрицы Жозефины от первого брака с Александром де Богарне, она имела сына, которого усыновил Наполеон I и признал своим наследником, Эжена Де Богарне, с титулами; «Его Императорское высочество, принц Франции, вице-король Италии, принц Венеции и великий герцог Франкфуртский»), к тому же вторая дочь императрицы Жозефины и Александра Де Богарне, Гортензия Де Богарне, была замужем за Людовиком Бонапартом, королём Голландии, брак был заключён по настоянию старшего брата Наполеона I (от рода Богарне идёт ветвь Герцогов Лейхтенбергских (немецкая ветвь от Эжена Де Богарне), которая была признанна в Российской Империи, после свадьбы Максимилиана Лейхтенбергского, с Марией Николаевной (дочери Николая I), император Николай I утвердил за ним титулы «Императорского Высочества», владетельного князя Романовского, владевшего мызой Сергиевка на берегу Финского залива, а также имением в Тамбовской Губернии-Адамовы кусты и Мариинским дворцом - резиденцией Лейхтенбергских). Дочь Эжена Де Богарне, Амелия Лейхтенбергская стала Португальской императрицей в браке с Педру I. Огюст Де Богарне, в браке с Марией II, стал принцем-консортом Португалии. В случае прерывания прямой линии Наполеона I на императорский престол переходил в линию его старшего брата Жозефа Бонапарта и его законных потомков мужского пола по мужской линии, затем в линию его младшего брата Луи Бонапарта и его законных мужских потомков по мужской линии. Другие братья Наполеона, Люсьен Бонапарт и Жером Бонапарт, и их потомки были исключены из порядка наследования, поскольку вступили в браки, не одобренные императором, несмотря на то, что Люсьен был даже старше Луи. Ближайшими родственниками Бонапартов являются принцы Мюраты (потомство маршала и неаполитанского короля Иоахима Мюрата и сестры Наполеона I Каролины). Бонапарты были правителями следующих государств: * Французская империя (1804—1814, 1815, 1852—1870), * Италия (1805—1814), * Андорра (1806—1814, 1815, 1848—1870), * Неаполитанское королевство (1806—1808), * Голландия (1806—1810), * Королевство Вестфалия (1807—1813), * Великое герцогство Берг (1808—1813), * Испания (1808—1813).
rdf:langString Наполео́н I Бонапа́рт (фр. Napoléon I Bonaparte; 15 серпня 1769 — 5 травня 1821) — французький державний діяч, полководець, перший консул Французької Республіки (1799—1804), імператор Французів (1804—1814, 1815). Творець однієї з найбільших імперій світу, реформатор і законодавець Європи. Представник роду Бонапартів. Народився в Аяччо, Корсика, Франція. Схвально зустрів Французьку революцію, став генералом революційної армії (з 1796). Командував французькими військами у війні проти Австрії і П'ємонту (1796—1797), засвідчивши талант великого воєначальника і політика. 1799 року здійснив державний переворот у Франції: полишив владу Директорії, став консулом. 1804 року проголосив Францію імперією, а себе її першим імператором. Запровадив нове законодавство, яке діє у більшості європейських країн. Завдяки перемогам над Австрією, Пруссією, Росією підкорив більшу частину Західної й Центральної Європи. Намагаючись встановити гегемонію на континенті, протистояв Британії та її союзникам. Зазнав серйозних втрат у неуспішній війні з Росією (1812). Після невдалої битви під Лейпцигом (1813) й здачі Парижа програв війну коаліції Австрії, Пруссії та Росії. 1814 року зрікся престолу, був засланий на Ельбу. 1815 року повернувся до Парижа і відновив імператорську владу, але зазнав поразки у битві під Ватерлоо. Вдруге відмовився від престолу, був засланий на британський острів Святої Єлени. Помер у на Святій Єлені, Велика Британія. Національний герой Франції.
rdf:langString 拿破崙·波拿巴(法語:Napoléon Bonaparte;科西嘉語:Napulione Buonaparte;1769年8月15日-1821年5月5日),法兰西皇帝,法国軍事家、政治家與法學家,在法国大革命末期和法国大革命战争中达到权力巅峰。他在1804年—1815年为法兰西皇帝拿破崙一世(法語:Napoléon Ier),也是历史上自胖子查理(881年-887年在位)后第二位享有皇帝頭銜的法國君主。他推动司法改革,颁布《拿破仑法典》,而这一法典也对世界范围内的民法制订产生重要的影响。拿破仑最为人所知的功绩是带领法国对抗一系列的反法同盟,即所谓的拿破仑战争。他在欧洲大陆建立霸权,传播法国大革命的理念,同时创立法兰西第一帝国,在一定程度上恢复过去旧制度中的一些体制。拿破仑在他所参加的这些战争中屡获胜利,以少胜多的案例屡见不鲜,由此他也被认为是世界军事史上最優秀的军事家之一,他的战略也为全球的军事学院所研究和学习。 拿破仑生于科西嘉岛的阿雅克肖。他的家庭是意大利的贵族,自16世纪便定居于科西嘉岛。科西嘉岛割讓,他家族也變成法國國籍,他在法国本土接受炮兵训练,并在法兰西第一共和国时期成名,先后领军挫败第一次和第二次反法同盟,同时成功入侵意大利半岛。 1799年11月9日拿破仑策划并发动雾月政变,成为法兰西共和国第一执政官。五年后经过1804年法國全民公决,官方公佈的數據為99.93%的同意票,他被参议院拥戴,因而稱帝。在1800年代,拿破仑领导的法兰西第一帝国与欧洲反法同盟对抗,史称拿破仑战争,将所有欧洲列强都卷入其中。在取得一系列的胜利之后,法国在欧洲大陆取得主导地位,拿破仑也通过缔结联盟和安排亲友统治附庸来维持法国的势力范围。 半岛战争和1812年对俄国的入侵成为拿破仑运势的转折点,他的大军在與俄羅斯帝國的战争中损失惨重,并再也没能恢复元气。1813年,第六次反法同盟在莱比锡中击败拿破仑,并于次年攻入法国,迫使拿破仑退位并将他流放到地中海的厄尔巴岛。此后不满一年,拿破仑逃离地中海的厄尔巴岛后卷土重来,但在1815年6月的滑铁卢战役中再次兵败,被流放到位於西非沿岸的圣赫勒拿岛,在英国的软禁之下度过生命的最后六年。尸检报告表明他死于胃癌,但对他的真正死因存在一些质疑,其中一些学者认为他也許死于砷中毒(砒霜),被懷疑是當時的英國政府所為。
rdf:langString 波拿巴王朝(Bonaparte,1804-1814年,1815年,1852-1870年)是歐洲法国一個王朝,1804年由來自科西嘉島的拿破崙·波拿巴建立。 拿破崙一世在1799年11月9日發動軍事政變取得政權,結束法國大革命。他其後經法國人民投票先後成為終身執政及皇帝,把法蘭西第一共和國改制成法蘭西第一帝國,其後經過一連串戰爭控制歐洲大陸大部份土地(英国除外)。他把家族成員安插在所有傀儡國中,開創波拿巴王朝。1815年他於滑鐵盧戰役戰敗後,波拿巴皇朝隨之衰亡。 1848年革命後,拿破仑三世成為法蘭西第二共和國唯一一位總統;三年後發動政變,把總統任期延長至十年;翌年稱帝,建立法蘭西第二帝國。第二帝國維持十八年。總計拿破崙一世和拿破崙三世時期,連同發動軍事政變取得政權的法國共和時期,波拿巴王朝統治法國達三十七年,影響法國政治近一個世紀。 波拿巴皇朝衍生一個名詞:波拿巴主義。依列寧的定義,波拿巴主義是「依靠軍閥的國家政權在勢均力敵的兩個敵對階級之間看風使舵」(在蘇聯的定義是,手握軍權但不服從黨指揮的將領)。
rdf:langString France:
rdf:langString Italy:
rdf:langString Spain:
rdf:langString Elba:
rdf:langString Westphalia:
xsd:nonNegativeInteger 33196

data from the linked data cloud