History of the Jews in Estonia
http://dbpedia.org/resource/History_of_the_Jews_in_Estonia an entity of type: Thing
Die Geschichte der Juden in Estland begann im Vergleich mit anderen europäischen Ländern relativ spät. Trotz einzelner jüdischer Kontakte während des Mittelalters gehörten Estland und Livland, im Gegensatz zu Litauen, nicht zum traditionellen Siedlungsgebiet der jüdischen Bevölkerung Europas und erst in der ersten Hälfte des 19. Jahrhunderts entwickelte sich hier ein organisiertes jüdisches Leben.
rdf:langString
Cet article présente l'histoire des Juifs en Estonie.
rdf:langString
Gli ebrei in Estonia hanno una presenza organizzata dal XIX secolo ai giorni nostri. La comunità ebbe nel primo Novecento il suo periodo di massimo sviluppo ed importanza e fu quindi duramente colpita dall'Olocausto e dalle repressioni del regime comunista sovietico. Un tempo forte di 5000 unità, essa conta oggi circa 1700 persone.
rdf:langString
История евреев Эстонии прослеживается начиная с XIV века. Сохранились рукописи, подтверждающие эту дату. Однако постоянные еврейские поселения появились в Эстонии значительно позже — в XIX веке. По данным переписи населения 2021 года, численность еврейского населения Эстонии на 31 декабря 2021 года составляла 1 852 человек (0,14 % населения Эстонии); 1 405 евреев (75,86 % от общего числа евреев в Эстонии) проживало в Таллине, в уезде Харьюмаа — 1 572 человека (84,88 %), 115 человек (6,21 %) — в уезде Ида-Вирумаа; в Тарту — 81 человек (4,37% %).
rdf:langString
يبدأ تاريخ اليهود في إستونيا بتقارير فردية عن اليهود في ما يعرف الآن بإستونيا منذ القرن الرابع عشر. استقر اليهود في المنطقة في القرن التاسع عشر، خاصةً بعد صدور قانون القيصر الروسي ألكسندر الثاني عام 1865، الذي سمح لليهود من جنود نيكولاس والكانتونيين السابقين غالبًا، وذريتهم وتجار النقابة الأولى والحرفيين واليهود الحاصلين على تعليم عال بالاستقرار في إستونيا وأجزاء أخرى من الإمبراطورية الروسية خارج بيل أوف ستلمنت. كان جنود نيكولاس وذريتهم والحرفيون في الأساس هم الذين أسسوا أول التجمعات اليهودية في إستونيا. تأسست جماعة تالين، وهي الأكبر في إستونيا، عام 1830. وتأسست جماعة تارتو عام 1866 عندما استقرت العائلات الخمسين الأولى هناك. وبُنيت الكُنس اليهودية، وأكبرها في تالين عام 1883 وتارتو عام 1901، وقد دُمر كلاهما في الحرب العالمية الثانية.
rdf:langString
Η παρουσία των Εβραίων στην Εσθονία καταγράφεται για πρώτη φορά από τον 14ο αιώνα. Το 19ο αιώνα, εγκαταστάθηκαν σημαντικοί εβραϊκοί πληθυσμοί, έπειτα από ένα διάταγμα (του 1865) του Τσάρου Αλέξανδρου Β΄ της Ρωσίας, όπου επέτρεπε σε Εβραίους να εγκατασταθούν σε οποιοδήποτε σημείο της Αυτοκρατορίας επιθυμούσαν. Εκείνες οι ομάδες και οι απόγονοί τους ήταν αυτοί που ίδρυσαν τις πρώτες εβραϊκές κοινότητες στην Εσθονία. Η κοινότητα του Ταλίν είχε ιδρυθεί ήδη από το 1830. Η κοινότητα του Τάρτου ιδρύθηκε το 1866, όταν εγκαταστάθηκαν εκεί οι πρώτες πενήντα οικογένειες Εβραίων. Το 1883 κατασκευάστηκε η συναγωγή του Ταλίν και, το 1901, εκείνη του Τάρτου. Και οι δύο συναγωγές καταστράφηκαν από πυρκαγιά, κατά τον Δεύτερο Παγκόσμιο Πόλεμο.
rdf:langString
La Historia de los judíos en Estonia comienza con los documentos del Siglo XIV de judíos residentes en lo que en la actualidad es Estonia. No obstante, el asentamiento permanente de judíos en Estonia comenzó en el Siglo XIX, especialmente cuando se les garantizó el derecho a entrar en la región a través de un decreto del Zar Alejando II en 1865. Esto permitió a los denominados ‘Soldados de Nicolás’ y sus descendientes, cartonistas, mercaderes, artesanos y judíos con alto nivel educativo a residir en Estonia y en otras partes del Imperio. La congregación de Tallin, la mayor de Estonia, se fundó en 1830 cuando llegaron las cincuenta primeras familias. Se construyeron varias Sinagogas, de las cuales, la mayor fue construida en la capital en 1883 y otra de gran tamaño fue construida en Tartu
rdf:langString
The history of Jews in Estonia starts with reports of the presence of individual Jews in what is now Estonia from as early as the 14th century. Jews were settled in Estonia in the 19th century, especially following a statute of Russian Tsar Alexander II in 1865 allowed the so-called Jewish "Nicholas soldiers" (often former cantonists) and their descendants, First Guild merchants, artisans, and Jews with higher education to settle outside the Pale of Settlement. These settlers founded the first Jewish congregations in Estonia. The Tallinn congregation, the largest in Estonia, was founded in 1830. The Tartu congregation was established in 1866 when the first fifty families settled there. Synagogues were built, the largest of which were constructed in Tallinn in 1883 and Tartu in 1901. Both o
rdf:langString
Historia Żydów w Estonii sięga XIV wieku, gdy w Tallinnie (ówczesny Rewel) osiedlili się pierwsi przedstawiciele tego narodu. Źródła podają imię lekarza Johannesa, przybyłego tu w 1333 roku z terenu Niemiec. Wiadomo, że kilkudziesięciu Żydów zamieszkiwało na początku XVIII wieku w Dorpacie. Pewna liczba Żydów-rzemieślników żyła także w Rewelu. Wszyscy oni musieli opuścić te tereny, gdy cesarzowa Elżbieta Romanowa wydała w 1742 ukaz o wygnaniu Żydów z Imperium. Według danych z 2013 w Estonii zamieszkuje 1958 Żydów.
rdf:langString
Історія євреїв Естонії простежується починаючи з 14 століття. Збереглися рукописи, що підтверджують цю дату. Однак постійні єврейські поселення з'явилися в Естонії значно пізніше – в 19 столітті. У 1865 році законом російського царя Олександра II євреям було надано офіційне право на в'їзд в регіон. Це дозволило так званим " єврейським "солдатам Ніколаса" (часто колишнім кантоністам) та їх нащадкам, купцям першої гільдії, ремісникам і євреїв з вищою освітою селитися як в Естонії, так і в інших частинах Російської імперії (за межами території, що визначає прийняту в ті роки "смугу осілості"). Представники цих груп і стали засновниками перших єврейських громад в Естонії. Талліннська громада, найбільша в Естонії, заснована в 1830 році. В 1866 році в Тарту оселилися перші п'ятдесят сімей, на зб
rdf:langString
rdf:langString
تاريخ اليهود في إستونيا
rdf:langString
Geschichte der Juden in Estland
rdf:langString
Ιστορία των Εβραίων στην Εσθονία
rdf:langString
Historia de los judíos en Estonia
rdf:langString
Histoire des Juifs en Estonie
rdf:langString
Storia degli ebrei in Estonia
rdf:langString
History of the Jews in Estonia
rdf:langString
Historia Żydów w Estonii
rdf:langString
Евреи в Эстонии
rdf:langString
Євреї в Естонії
rdf:langString
Estonian Jews
rdf:langString
Eesti juudid
rdf:langString
יהודים אסטונים
xsd:integer
4471335
xsd:integer
1119132906
rdf:langString
Estonian, Hebrew, Russian, and Yiddish
rdf:langString
Estonian Jews
rdf:langString
Eesti juudid
rdf:langString
יהודים אסטונים
xsd:integer
1738
rdf:langString
يبدأ تاريخ اليهود في إستونيا بتقارير فردية عن اليهود في ما يعرف الآن بإستونيا منذ القرن الرابع عشر. استقر اليهود في المنطقة في القرن التاسع عشر، خاصةً بعد صدور قانون القيصر الروسي ألكسندر الثاني عام 1865، الذي سمح لليهود من جنود نيكولاس والكانتونيين السابقين غالبًا، وذريتهم وتجار النقابة الأولى والحرفيين واليهود الحاصلين على تعليم عال بالاستقرار في إستونيا وأجزاء أخرى من الإمبراطورية الروسية خارج بيل أوف ستلمنت. كان جنود نيكولاس وذريتهم والحرفيون في الأساس هم الذين أسسوا أول التجمعات اليهودية في إستونيا. تأسست جماعة تالين، وهي الأكبر في إستونيا، عام 1830. وتأسست جماعة تارتو عام 1866 عندما استقرت العائلات الخمسين الأولى هناك. وبُنيت الكُنس اليهودية، وأكبرها في تالين عام 1883 وتارتو عام 1901، وقد دُمر كلاهما في الحرب العالمية الثانية. انتشر السكان اليهود إلى مدن إستونية أخرى حيث أقيمت بيوت للصلاة ومقابر في فالغا وبارنو وفيلياندي. وافتُتحت المدارس لتعليم التلمود، ونُظمت مدارس ابتدائية في تالين في ثمانينيات القرن التاسع عشر. كان أكثر اليهود في ذلك الوقت تجارًا وحرفيين صغار. وكان القليل جدًا منهم متعلمًا، ما أخّر الحياة الثقافية اليهودية. لكن بدأ هذا يتغير في نهاية القرن التاسع عشر عندما دخل العديد من اليهود جامعة تارتو وساهموا بدرجة كبيرة في بث الثقافة والتعليم لليهود. عام 1917 تأسس نادي الدراما اليهودي في تارتو.
rdf:langString
Η παρουσία των Εβραίων στην Εσθονία καταγράφεται για πρώτη φορά από τον 14ο αιώνα. Το 19ο αιώνα, εγκαταστάθηκαν σημαντικοί εβραϊκοί πληθυσμοί, έπειτα από ένα διάταγμα (του 1865) του Τσάρου Αλέξανδρου Β΄ της Ρωσίας, όπου επέτρεπε σε Εβραίους να εγκατασταθούν σε οποιοδήποτε σημείο της Αυτοκρατορίας επιθυμούσαν. Εκείνες οι ομάδες και οι απόγονοί τους ήταν αυτοί που ίδρυσαν τις πρώτες εβραϊκές κοινότητες στην Εσθονία. Η κοινότητα του Ταλίν είχε ιδρυθεί ήδη από το 1830. Η κοινότητα του Τάρτου ιδρύθηκε το 1866, όταν εγκαταστάθηκαν εκεί οι πρώτες πενήντα οικογένειες Εβραίων. Το 1883 κατασκευάστηκε η συναγωγή του Ταλίν και, το 1901, εκείνη του Τάρτου. Και οι δύο συναγωγές καταστράφηκαν από πυρκαγιά, κατά τον Δεύτερο Παγκόσμιο Πόλεμο. Ο εβραϊκός πληθυσμός εξαπλώθηκε και σε άλλες εσθονικές πόλεις, όπου ανεγέρθηκαν χώροι λατρείας (σε Βάλγκα, Πάρνου και Βιλιάντι) και ιδρύθηκαν νεκροταφεία. Τα πρώτα σχολεία οργανώθηκαν στο Ταλίν κατά τη δεκαετία του 1880. Η πλειοψηφία των Εβραίων εκείνη την εποχή αποτελούνταν από μικρούς εμπόρους και τεχνίτες, ενώ πολύ λίγοι γνώριζαν επιστήμες. Αυτό άρχισε να αλλάζει στα τέλη του 19ου αιώνα, όταν αρκετοί Εβραίοι εισήλθαν στο Πανεπιστήμιο του Τάρτου και αργότερα συνέβαλαν σημαντικά στην αναβίωση του εβραϊκού πολιτισμού και της παιδείας. Το 1917 ιδρύθηκε η Εβραϊκή Δραματική Λέσχη του Τάρτου. Κατά τη διάρκεια του Β΄ Παγκόσμιου Πολέμου, η πολιτιστική αυτονομία των Εβραίων, μαζί με όλα τα θεσμικά της όργανα, εξαφανίστηκαν. Τον Ιούλιο και τον Αύγουστο του 1940 έκλεισαν όλες οι οργανώσεις, οι σύλλογοι, τα σωματεία και οι εταιρείες. Οι εβραϊκές επιχειρήσεις εθνικοποιήθηκαν. Ένας σχετικά μεγάλος αριθμός Εβραίων (350-450, περίπου το 10% του συνολικού εβραϊκού πληθυσμού) μεταφέρθηκαν σε στρατόπεδα συγκέντρωσης στη Ρωσία και έκτοτε χάνονται τα ίχνη από τους περισσότερους. Περίπου το 75% της εβραϊκής κοινότητας της Εσθονίας κατάφερε να διαφύγει στη Σοβιετική Ένωση, κατά την εισβολή των Γερμανών στη χώρα (καλοκαίρι 1941). Σχεδόν όλοι οι υπόλοιποι (περίπου 950-1.000 άτομα) είχαν σκοτωθεί μέχρι το τέλος του 1941. Σε αυτούς συμπεριλαμβάνεται ο ραββίνος της Εσθονίας, ο καθηγητής Εβραϊκών Σπουδών στο Πανεπιστήμιο του Τάρτου, άτομα με νοητική υστέρηση και μια σειρά βετεράνων του Εσθονικού Πολέμου της Ανεξαρτησίας. Ελάχιστοι από αυτούς είναι γνωστό ότι κατάφεραν να επιβιώσουν από τον πόλεμο.
rdf:langString
Die Geschichte der Juden in Estland begann im Vergleich mit anderen europäischen Ländern relativ spät. Trotz einzelner jüdischer Kontakte während des Mittelalters gehörten Estland und Livland, im Gegensatz zu Litauen, nicht zum traditionellen Siedlungsgebiet der jüdischen Bevölkerung Europas und erst in der ersten Hälfte des 19. Jahrhunderts entwickelte sich hier ein organisiertes jüdisches Leben.
rdf:langString
The history of Jews in Estonia starts with reports of the presence of individual Jews in what is now Estonia from as early as the 14th century. Jews were settled in Estonia in the 19th century, especially following a statute of Russian Tsar Alexander II in 1865 allowed the so-called Jewish "Nicholas soldiers" (often former cantonists) and their descendants, First Guild merchants, artisans, and Jews with higher education to settle outside the Pale of Settlement. These settlers founded the first Jewish congregations in Estonia. The Tallinn congregation, the largest in Estonia, was founded in 1830. The Tartu congregation was established in 1866 when the first fifty families settled there. Synagogues were built, the largest of which were constructed in Tallinn in 1883 and Tartu in 1901. Both of these were destroyed by fire during World War II. The Jewish population spread to other Estonian cities where houses of prayer (at Valga, Pärnu and Viljandi) were erected and cemeteries were established. Schools were opened to teach Talmud, and elementary schools were organised in Tallinn in the 1880s. The majority of Jews at that time consisted of small tradesmen and artisans; very few knew science, hence Jewish cultural life lagged. This began to change at the end of the 19th century when several Jews entered the University of Tartu and later contributed significantly to enliven Jewish culture and education. In 1917 the Jewish Drama Club was founded in Tartu.
rdf:langString
La Historia de los judíos en Estonia comienza con los documentos del Siglo XIV de judíos residentes en lo que en la actualidad es Estonia. No obstante, el asentamiento permanente de judíos en Estonia comenzó en el Siglo XIX, especialmente cuando se les garantizó el derecho a entrar en la región a través de un decreto del Zar Alejando II en 1865. Esto permitió a los denominados ‘Soldados de Nicolás’ y sus descendientes, cartonistas, mercaderes, artesanos y judíos con alto nivel educativo a residir en Estonia y en otras partes del Imperio. La congregación de Tallin, la mayor de Estonia, se fundó en 1830 cuando llegaron las cincuenta primeras familias. Se construyeron varias Sinagogas, de las cuales, la mayor fue construida en la capital en 1883 y otra de gran tamaño fue construida en Tartu en 1901. Ambos edificios fueron destruidos durante los bombardeos de la Segunda Guerra Mundial. La población judía se fue expandiendo por otras ciudades de Estonia, donde se erigieron lugares de oración y cementerios. Como los judíos intentaban establecer su propia red educativa, se crearon colegios masculinos en los que se explicaba el Talmud, creándose de la misma forma colegios de primaria en la década de 1880. La mayor parte de la sociedad judía de la época en Estonia estaba compuesta por familias de mercaderes y artesanos existiendo pocos literatos y por tanto, dejando poca herencia cultural. A finales del Siglo XIX se inició un cambio en la estructura social de los judíos en Estonia, cuando se les permitió ingresar en la Universidad de Tartu, contribuyendo decisivamente en el desarrollo de la vida cultural judía y llegando a fundar, en 1917 el Club Teatral Judío en Tartu.
rdf:langString
Cet article présente l'histoire des Juifs en Estonie.
rdf:langString
Gli ebrei in Estonia hanno una presenza organizzata dal XIX secolo ai giorni nostri. La comunità ebbe nel primo Novecento il suo periodo di massimo sviluppo ed importanza e fu quindi duramente colpita dall'Olocausto e dalle repressioni del regime comunista sovietico. Un tempo forte di 5000 unità, essa conta oggi circa 1700 persone.
rdf:langString
Historia Żydów w Estonii sięga XIV wieku, gdy w Tallinnie (ówczesny Rewel) osiedlili się pierwsi przedstawiciele tego narodu. Źródła podają imię lekarza Johannesa, przybyłego tu w 1333 roku z terenu Niemiec. Wiadomo, że kilkudziesięciu Żydów zamieszkiwało na początku XVIII wieku w Dorpacie. Pewna liczba Żydów-rzemieślników żyła także w Rewelu. Wszyscy oni musieli opuścić te tereny, gdy cesarzowa Elżbieta Romanowa wydała w 1742 ukaz o wygnaniu Żydów z Imperium. Intensywne osadnictwo żydowskie datuje jednak dopiero od 1865, gdy Aleksander II wydał ukaz umożliwiający Żydom swobodne osiedlanie się w regionie. Byli to głównie Żydzi służący w armii rosyjskiej i ich potomkowie, kupcy, rzemieślnicy i przedstawiciele inteligencji. Pierwsza gmina żydowska powstała w 1830 roku w Tallinnie, kolejną założono w Tartu w 1866 roku. W tych miastach społeczność żydowska wzniosła również najokazalsze synagogi: w Tallinnie w 1883 roku, a w Tartu – w 1901. Żydzi mieli też swoje domy modlitwy i cmentarze w innych miastach Estonii, stworzyli swoją sieć edukacyjną. Byli też wśród studentów Uniwersytetu w Tartu, gdzie stworzyli nawet Żydowski Klub Dramatyczny (1917). Około 200 Żydów brało udział w walkach o niepodległość Estonii, z czego około 70 było ochotnikami. W dniach 11-16 maja 1919 roku odbył się Kongres Żydów Estonii. Organizacje żydowskie szybko się rozwijały, utworzono m.in. Gimnazjum Żydowskie w Tallinnie. W 1925 roku przyjęto ustawę przyznającą mniejszościom autonomię kulturalną, z której korzystali także Żydzi. W latach 30. XX wieku 100 Żydów studiowało na Uniwersytecie w Tartu, z czego 44 studiowało prawo a 18 medycynę. W 1934 roku utworzono na uczelni Katedrę Studiów Żydowskich. Spis ludności z 1934 wykazał, iż w Estonii zamieszkuje 4381 Żydów, co stanowiło 0,4% ludności państwa. Z tej grupy w Tallinnie mieszkało 2203 Żydów, 920 przedstawicieli tego narodu odnotowano natomiast w Tartu. 57,4% Żydów zajmowało się handlem, 30,7% pracowało w przemyśle bądź było zatrudnionych w rzemiośle, 9,9% stanowili natomiast przedstawiciele wolnych zawodów. Istniał szereg żydowskich organizacji społecznych, politycznych i sportowych. Zostały one zlikwidowane po aneksji Estonii przez Związek Radziecki. Żydowską ludność Estonii dotknęły, podobnie jak przedstawicieli narodowości tytularnej, represje stalinowskie. 439 estońskich Żydów zostało 14 czerwca 1941 wysiedlonych (wraz z Estończykami i przedstawicielami innych narodowości) w oddalone regiony Związku Radzieckiego. Liczba wysiedlonych stanowiła 10% całej ówczesnej żydowskiej wspólnoty Estonii. 22 sierpnia 1941 niemieckie wojska rozpoczęły okupację Estonii i zajęły ją w całości na początku września. Do tego czasu około 2-3 tys. estońskich Żydów (około ⅔ żydowskiej ludności Estonii) zdołało ewakuować się w głąb ZSRR. Do końca 1942 praktycznie wszyscy pozostający na okupowanym terytorium miejscowi Żydzi zostali zgładzeni. W ten sposób Estonia stała się pierwszym państwem w Europie, w którym w pełni zrealizowano „ostateczne rozwiązanie kwestii żydowskiej”, a sama Estonia została ogłoszona jako teren Judenfrei. Według różnych danych niemieccy okupanci ogółem zamordowali od 921 do 963 estońskich Żydów. Wojnę na terytorium Estonii przeżyło nie więcej niż 12 osób żydowskiego pochodzenia. W drugiej połowie lat 40. do Estonii powróciło wielu Żydów spośród tych, którzy w obawie przed nadciągającymi wojskami niemieckimi ewakuowali się w odległe rejony ZSRR. Od 1956 na teren Estońskiej SRR zaczęli powracać Żydzi deportowani 14 czerwca 1941. Spis powszechny z 1959 wykazał, iż w Estonii zamieszkiwało wówczas 5500 Żydów. Aż do 1988 Żydzi w Estonii, podobnie jak ich pobratymcy w innych republikach Związku Radzieckiego, nie posiadali żadnych organizacji ani stowarzyszeń. Nie działała ani jedna synagoga, a obrzędu sprawowane były w ubogim domu modlitewnym. Ze względu na fakt, iż władze sowieckie utrudniały Żydom dostęp do wyższych uczelni Moskwy, Kijowa i Leningradu wielu z nich wybierało studia na uczelniach wyższych Estonii, gdzie tego typu dyskryminacja nie istniała. W marcu 1988 roku założono w Tallinnie Żydowskie Towarzystwo Kulturalne. W 1990 roku utworzono Szkołę Żydowską w Tallinnie. Po odzyskaniu przez Estonię niepodległości otwarto synagogę w Tallinnie, a w 1993 roku przyjęto ustawę przyznającą niektórym mniejszościom (w tym Żydom) autonomię kulturalną. Od 2007 roku żydowska społeczność Estonii dysponuje nową obszerną synagogą w Tallinnie. Według danych z 2013 w Estonii zamieszkuje 1958 Żydów.
rdf:langString
История евреев Эстонии прослеживается начиная с XIV века. Сохранились рукописи, подтверждающие эту дату. Однако постоянные еврейские поселения появились в Эстонии значительно позже — в XIX веке. По данным переписи населения 2021 года, численность еврейского населения Эстонии на 31 декабря 2021 года составляла 1 852 человек (0,14 % населения Эстонии); 1 405 евреев (75,86 % от общего числа евреев в Эстонии) проживало в Таллине, в уезде Харьюмаа — 1 572 человека (84,88 %), 115 человек (6,21 %) — в уезде Ида-Вирумаа; в Тарту — 81 человек (4,37% %).
rdf:langString
Історія євреїв Естонії простежується починаючи з 14 століття. Збереглися рукописи, що підтверджують цю дату. Однак постійні єврейські поселення з'явилися в Естонії значно пізніше – в 19 столітті. У 1865 році законом російського царя Олександра II євреям було надано офіційне право на в'їзд в регіон. Це дозволило так званим " єврейським "солдатам Ніколаса" (часто колишнім кантоністам) та їх нащадкам, купцям першої гільдії, ремісникам і євреїв з вищою освітою селитися як в Естонії, так і в інших частинах Російської імперії (за межами території, що визначає прийняту в ті роки "смугу осілості"). Представники цих груп і стали засновниками перших єврейських громад в Естонії. Талліннська громада, найбільша в Естонії, заснована в 1830 році. В 1866 році в Тарту оселилися перші п'ятдесят сімей, на зборах було оголошено про створення нової громади. Були побудовані синагоги, найбільші – в Таллінні в 1883 році і в Тарту в 1901 році. Обидві вони згодом були зруйновані під час Другої світової війни. Єврейське населення селилося і в інших естонських містах, де були зведені молитовні будинки (в Валге, Пярну і Вільянді). Були відкриті школи для вивчення Талмуда, в 1880 році в Таллінні організовуються школи з початковими класами, з'являються єврейські кладовища. Більшість єврейського населення в той час складалося з дрібних торговців та ремісників; дуже мало хто навчався, отже, єврейське культурне життя відставало. Ситуація почала змінюватися наприкінці 19-го століття, коли кілька євреїв надійшли в Тартуський університет, з'явилася єврейська інтелігенція, що сприяла пожвавленню єврейської культури, освіти. У 1917 році в Тарту з'явився єврейський драматичний клуб.
rdf:langString
Other Ashkenazi Jews
xsd:nonNegativeInteger
25068
xsd:nonNegativeInteger
1738
