Hamartia

http://dbpedia.org/resource/Hamartia

مصطلح هامارتيا مشتق من اليونانية ἁμαρτία ، من ἁμαρτάνειν hamartánein ، والذي يعني «تفويت العلامة» أو «يخطئ». غالبًا ما يرتبط بالمأساة اليونانية، على الرغم من استخدامه أيضًا في اللاهوت المسيحي. غالبًا ما يقال أن المصطلح يصور عيوب أو عيوب الشخصية ويصورها على أنها سبب محتمل لسقوط الشخصية. ومع ذلك، يشير نقاد آخرون إلى اشتقاق المصطلح ويقولون إنه يشير فقط إلى حادث أو خطأ مأساوي ولكنه عشوائي، مع عواقب وخيمة ولكن دون حكم ضمني على الشخصية. rdf:langString
Die Hamartie oder Hamartia (griechisch ἁμαρτία) bedeutet ursprünglich so viel wie nicht treffen, verfehlen, das Ziel verfehlen bzw. Verfehlung, im Rahmen dieses Artikels begriffen als menschliche Verfehlung im Sinne des antiken Begriffsverständnisses. rdf:langString
The term hamartia derives from the Greek ἁμαρτία, from ἁμαρτάνειν hamartánein, which means "to miss the mark" or "to err". It is most often associated with Greek tragedy, although it is also used in Christian theology. The term is often said to depict the flaws or defects of a character and portraying these as the reason of a potential downfall. However, other critics point to the term's derivation and say that it refers only to a tragic but random accident or mistake, with devastating consequences but with no judgment implied as to the character. rdf:langString
Hamartia is een Oudgriekse term om de fatale fout in het karakter van een protagonist van een tragedie aan te duiden. Aristoteles beschreef het in zijn Poetica als de fout die de held ten slotte ten val zal brengen. In de Griekse tragedie wordt de held vooral door hubris gedreven waardoor hij de waarschuwingen van de goden negeert en zich tegen hen verzet. Door de miskenning van zijn plaats tegenover de goden verstoort hij de natuurlijke orde en wordt hij een speelbal van het noodlot. Zijn lijden eindigt met de dood, of voert hem tot een louterend inzicht. rdf:langString
Hamartia (gr. ἁμαρτία – wina, grzech, przewinienie), wina tragiczna – w tragedii starożytnej błędne rozpoznanie i fałszywa ocena własnej sytuacji przez bohatera. Bohater, nieświadomy rzeczywistego znaczenia okoliczności, w jakich się znalazł, popełnia czyny prowadzące do dalszego przypieczętowania jego losu i ostatecznie do katastrofy. Kategorię hamartii określił Arystoteles w Poetyce na podstawie Króla Edypa Sofoklesa. rdf:langString
Гама́ртія (дав.-гр. ἁμαρτία, букв. «Помилка», «вада») — поняття з «Поетики» Аристотеля, що позначає трагічну ваду характеру головного героя трагедії або його фатальну помилку, яка стає джерелом моральних терзань та надзвичайно загострює в ньому усвідомлення власної провини, навіть якщо вина, за сучасними поняттями, відсутня. Наприклад, в трагедії «Цар Едіп» головний герой вбиває батька і одружується з матір'ю, не маючи уявлення про те, ким вони йому припадають. rdf:langString
El terme hamartia deriva del grec ἁμαρτία, de ἁμαρτάνειν hamartánein, un terme originalment usat pels arquers grecs i que significa "fallar la diana"" o "errar". S'associa més sovint amb la tragèdia grega, tot i que també s'utilitza a la teologia cristiana. Sovint es diu que el terme descriu les errades o els defectes d'un personatge i els presenta com el motiu d'una possible caiguda. No obstant això, altres crítics assenyalen la derivació del terme i diuen que només es refereix a un accident o error tràgic però aleatori, amb conseqüències devastadores però sense judici implícit sobre el personatge. rdf:langString
Hamartia (en griego antiguo: ἁμαρτία) es un término usado en la Poética de Aristóteles,​ que se traduce usualmente como "error trágico", "error fatal", defecto, fallo o pecado. Es el error fatal en que incurre el "héroe trágico" que intenta "hacer lo correcto" en una situación en la que lo correcto, simplemente, no puede hacerse. rdf:langString
Em Literatura, hamartia (ἁμαρτία) é um erro cometido pelo personagem de uma tragédia, que resulta na peripécia (peripéteia). O termo aparece na Poética de Aristóteles, por isso também é conhecida pelos nomes de falha aristotélica e erro trágico. rdf:langString
Гамартия (др.-греч. ἁμαρτία, букв. — «ошибка», «изъян») — понятие из «Поэтики» Аристотеля, обозначающее трагический изъян характера главного героя трагедии, либо его роковую ошибку, которая становится источником нравственных терзаний и чрезвычайно обостряет в нём сознание собственной вины, даже если вина эта, по современным понятиям, отсутствует. Например, в «Царе Эдипе» главный герой убивает отца и берёт в жёны мать, не имея представления о том, кем они ему приходятся. rdf:langString
rdf:langString Hamartia
rdf:langString هامارتيا
rdf:langString Hamartia
rdf:langString Hamartie
rdf:langString Hamartia
rdf:langString Hamartia
rdf:langString Hamartia
rdf:langString Hamartia
rdf:langString Гамартия
rdf:langString Гамартія
xsd:integer 1280581
xsd:integer 1113135795
rdf:langString El terme hamartia deriva del grec ἁμαρτία, de ἁμαρτάνειν hamartánein, un terme originalment usat pels arquers grecs i que significa "fallar la diana"" o "errar". S'associa més sovint amb la tragèdia grega, tot i que també s'utilitza a la teologia cristiana. Sovint es diu que el terme descriu les errades o els defectes d'un personatge i els presenta com el motiu d'una possible caiguda. No obstant això, altres crítics assenyalen la derivació del terme i diuen que només es refereix a un accident o error tràgic però aleatori, amb conseqüències devastadores però sense judici implícit sobre el personatge. Es pot resumir l'hamartia com l'error que comet l'heroi tràgic per complir el seu destí. És tràgic perquè usualment ocorre sense coneixement o voluntat del protagonista i també per les conseqüències negatives que comporta, com per exemple es veu al personatge d'Èdip, que cau en l'incest malgrat els esforços familiars per evitar la profecia. Posteriorment també va incloure la falta conscient, i en aquest sentit s'assimila al pecat, ja que suposa la condemnació del perpetrador. El concepte, teoritzat per Aristòtil, és un dels desencadenants habituals de l'acció final a la tragèdia grega i ha servit de model per a obres posteriors, tant en teatre com en novel·la. dramaturgs.
rdf:langString مصطلح هامارتيا مشتق من اليونانية ἁμαρτία ، من ἁμαρτάνειν hamartánein ، والذي يعني «تفويت العلامة» أو «يخطئ». غالبًا ما يرتبط بالمأساة اليونانية، على الرغم من استخدامه أيضًا في اللاهوت المسيحي. غالبًا ما يقال أن المصطلح يصور عيوب أو عيوب الشخصية ويصورها على أنها سبب محتمل لسقوط الشخصية. ومع ذلك، يشير نقاد آخرون إلى اشتقاق المصطلح ويقولون إنه يشير فقط إلى حادث أو خطأ مأساوي ولكنه عشوائي، مع عواقب وخيمة ولكن دون حكم ضمني على الشخصية.
rdf:langString Die Hamartie oder Hamartia (griechisch ἁμαρτία) bedeutet ursprünglich so viel wie nicht treffen, verfehlen, das Ziel verfehlen bzw. Verfehlung, im Rahmen dieses Artikels begriffen als menschliche Verfehlung im Sinne des antiken Begriffsverständnisses.
rdf:langString The term hamartia derives from the Greek ἁμαρτία, from ἁμαρτάνειν hamartánein, which means "to miss the mark" or "to err". It is most often associated with Greek tragedy, although it is also used in Christian theology. The term is often said to depict the flaws or defects of a character and portraying these as the reason of a potential downfall. However, other critics point to the term's derivation and say that it refers only to a tragic but random accident or mistake, with devastating consequences but with no judgment implied as to the character.
rdf:langString Hamartia (en griego antiguo: ἁμαρτία) es un término usado en la Poética de Aristóteles,​ que se traduce usualmente como "error trágico", "error fatal", defecto, fallo o pecado. Es el error fatal en que incurre el "héroe trágico" que intenta "hacer lo correcto" en una situación en la que lo correcto, simplemente, no puede hacerse. En griego, la palabra hamartia tiene sus raíces en la noción de errar el tiro, no dar en el blanco (hamartanein) e incluye un amplio espectro de significados, desde el accidente hasta el error,​ así como el dolor o el pecado.​ Incluso un accidente puede ser considerado una traducción apropiada de hamartia, puesto que "en ambos casos uno puede no dar en el blanco".​ En Ética a Nicómaco hamartia se describe por Aristóteles como una de las tres clases de ofensas que un hombre puede infligir a otro. Hamartia es una ofensa cometida por ignorancia (cuando la persona afectada o el resultado no son lo que el agente suponía que eran).​ Esto implica que el personaje incurre en un error fatal basándose en un autoconocimiento incompleto. Por ejemplo, la hamartia de Edipo fue matar a su padre porque, aunque sabía que estaba perpetrando un asesinato, ignoraba que el hombre era un rey y su padre. Él "erró el tiro" en el asesinato, porque pretendía matar a un extraño y mató a alguien con quien estaba íntimamente ligado.
rdf:langString Hamartia is een Oudgriekse term om de fatale fout in het karakter van een protagonist van een tragedie aan te duiden. Aristoteles beschreef het in zijn Poetica als de fout die de held ten slotte ten val zal brengen. In de Griekse tragedie wordt de held vooral door hubris gedreven waardoor hij de waarschuwingen van de goden negeert en zich tegen hen verzet. Door de miskenning van zijn plaats tegenover de goden verstoort hij de natuurlijke orde en wordt hij een speelbal van het noodlot. Zijn lijden eindigt met de dood, of voert hem tot een louterend inzicht.
rdf:langString Hamartia (gr. ἁμαρτία – wina, grzech, przewinienie), wina tragiczna – w tragedii starożytnej błędne rozpoznanie i fałszywa ocena własnej sytuacji przez bohatera. Bohater, nieświadomy rzeczywistego znaczenia okoliczności, w jakich się znalazł, popełnia czyny prowadzące do dalszego przypieczętowania jego losu i ostatecznie do katastrofy. Kategorię hamartii określił Arystoteles w Poetyce na podstawie Króla Edypa Sofoklesa.
rdf:langString Гамартия (др.-греч. ἁμαρτία, букв. — «ошибка», «изъян») — понятие из «Поэтики» Аристотеля, обозначающее трагический изъян характера главного героя трагедии, либо его роковую ошибку, которая становится источником нравственных терзаний и чрезвычайно обостряет в нём сознание собственной вины, даже если вина эта, по современным понятиям, отсутствует. Например, в «Царе Эдипе» главный герой убивает отца и берёт в жёны мать, не имея представления о том, кем они ему приходятся. Гамартия в древнегреческой трагедии — частное проявление неумолимых, космических законов, карающих слишком активного человека за чрезмерную самонадеянность, за попытку преступить пределы того, что предначертано человеку роком. Обостряя действие внешних сил, Ата и гамартия ведут главного героя к неизбежной развязке любой античной трагедии — трагическому концу (по-гречески развязка — «катастрофа», именно этот термин использует Аристотель). Иногда к роковой ошибке приводит всепоглощающее стремление героя быть лучше окружающих (честолюбие). В этом случае гамартия выступает оборотной стороной его самонадеянности — «гибриса». Эсхил в «Персах» демонстрирует, как высокомерие и заносчивость Ксеркса привели его к роковой для него ошибке («гамартии») — вторжению в Элладу. Драматурги Нового времени также предпочитали ставить в центр трагедии лицо, по своим способностям возвышающееся над общей массой людей, но поражённое как губрисом, так и гамартией. Таков Гамлет, свысока взирающий на человечество, хотя его самого разъедает червь гамартии — патологическая нерешительность. У Отелло в качестве рокового изъяна выступает ревность.
rdf:langString Гама́ртія (дав.-гр. ἁμαρτία, букв. «Помилка», «вада») — поняття з «Поетики» Аристотеля, що позначає трагічну ваду характеру головного героя трагедії або його фатальну помилку, яка стає джерелом моральних терзань та надзвичайно загострює в ньому усвідомлення власної провини, навіть якщо вина, за сучасними поняттями, відсутня. Наприклад, в трагедії «Цар Едіп» головний герой вбиває батька і одружується з матір'ю, не маючи уявлення про те, ким вони йому припадають.
rdf:langString Em Literatura, hamartia (ἁμαρτία) é um erro cometido pelo personagem de uma tragédia, que resulta na peripécia (peripéteia). O termo aparece na Poética de Aristóteles, por isso também é conhecida pelos nomes de falha aristotélica e erro trágico. Para Aristóteles, uma tragédia com peripécia (ou tragédia complexa: peplegméne) é mais perfeita que uma tragédia sem peripécia (ou tragédia simples: haplê), para que se registrasse a adequada comoção (kommós), requerida para a catarse (katársis) por parte do espectador. Além disso, na tragédia ideal a peripécia deve decorrer da hamartia, para que o herói reconheça que errou (anagnórisis); quando os acontecimentos se devem à ação de forças superiores às do herói, por exemplo, não há erro, nem reconhecimento, e a tragédia é inefetiva. Segue-se que o erro trágico precisa ser cometido pelo herói. Ainda de acordo com a teoria estética de Aristóteles, era necessário que a peripécia consistisse no infortúnio de um homem bom. Outras possibilidades de reviravolta não eram recomendáveis: o infortúnio de um homem mau e o sucesso de um homem bom não provocariam comoção; o sucesso de um homem mau provocaria comoção, mas não catarse, por ser moralmente condenável. Aristóteles, com base nesse raciocínio, declara que, para que a tragédia fosse o mais efetiva possível, o herói deve cometer o erro trágico em decorrência da ignorância de algum dado importante, e não impelido por uma falha de caráter, pois neste caso ele não poderia ser considerado um homem bom. A tragédia modelo, para a teoria aristotélica, é o Édipo Rei, de Sófocles. Nas tragédias de Shakespeare, as reviravoltas são, na maioria das vezes, motivadas por falhas de caráter dos personagens. A constatação da efetividade de tais tragédias levou os teóricos românticos a usar o termo hamartia com um significado mais abrangente, o de tragic flaw (defeito trágico). De acordo com esses teóricos, os erros de Macbeth, originados mais de sua ambição do que de sua ignorância de alguma circunstância importante, também podem ser legitimamente chamados de hamartia.
xsd:nonNegativeInteger 19703

data from the linked data cloud