Free France

http://dbpedia.org/resource/Free_France an entity of type: Thing

Svobodná Francie (francouzsky France Libre) byl státní útvar existující během druhé světové války, zahrnující francouzská území, která po kapitulaci Francie v červnu 1940 zůstala na straně Spojenců. Svobodná Francie vystupovala také jako exilová francouzská vláda. Hnutí Svobodné Francie založil v Londýně v červnu 1940 generál Charles de Gaulle, který ji následně také vedl. Jejími ozbrojenými složkami byly Síly Svobodné Francie neboli Svobodní Francouzi (Forces Françaises Libres, zkratka FFL), které po francouzské kapitulaci pokračovaly v boji na straně Spojenců. Hnutí také organizovalo a podporovalo odboj na území okupované Francie. rdf:langString
قوات فرنسا الحرة (بالفرنسية: Forces Françaises Libres, FFL)‏ هي قوات تكونت أثناء الحرب العالمية الثانية من مقاتلين فرنسيين اختاروا مواصلة القتال ضد قوات المحور رغم استسلام فرنسا واحتلالها من قِبَل ألمانيا النازية وتعاون حكومة فيشي مع الألمان. rdf:langString
Οι Ελεύθερες Γαλλικές Δυνάμεις (FFL) ήταν η ονομασία που δόθηκε στις ένοπλες δυνάμεις που πρόσκειντο στην Ελεύθερη Γαλλία. rdf:langString
Die Forces françaises libres (dt. Freie Französische Streitkräfte oder sinngemäßer: Streitkräfte für ein freies Frankreich, kurz FFL oder France libre) waren französische Truppen, die im Zweiten Weltkrieg nach der Niederlage Frankreichs im Juni 1940 auf der Seite der Alliierten weiter gegen das nationalsozialistische Deutschland, dessen Verbündete und das Vichy-Regime kämpften. rdf:langString
La Libera Francio estas eksterlanda rezista organizaĵo fondita en Londono de generalo de Gaulle sekve de lia alvoko de la 18-a de junio 1940. La armitaj fortoj aliĝintaj al la Libera Francio estis nomitaj Liberaj Francaj Fortoj (FFL). ekde la 13-a de julio 1942, la « Libera Francio » estis alinomita « Batalanta Francio » de la por marki la aliĝon de la Libera Francio kaj « de grupiĝoj en Francio, kiuj aktive partoprenis en la rezistado ». La Libera Francio kaj ties armeo oficiale ĉesis ekzisti en la 1-a de aŭgusto 1943, sed ilia agado daŭris kun kaj la . rdf:langString
La Liberaj francaj armeoj (france: Forces françaises libres, mallongigo: FFL) estis soldataro grupiĝinta en Britio post la armistico de la 22.6.1940 ĉirkaŭ generalo Charles de Gaulle. Ilia ideo estis helpi la Aliancanojn. rdf:langString
Pendant la Seconde Guerre mondiale, les Forces françaises libres (FFL) était le nom donné aux forces armées ralliées à la France libre sous l'égide du général de Gaulle. Leur emblème est la croix de Lorraine mais l'insigne des forces terrestres est un glaive ailé. rdf:langString
Pasukan Kemerdekaan Prancis (bahasa Prancis: Forces Françaises Libres, FFL) adalah pasukan pejuang Prancis pada Perang Dunia II yang memutuskan untuk tetap berperang melawan Blok Poros setelah Prancis menyerah dan diduduki Jerman. Pasukan ini berdiri mengikuti seruan pemerintahan pengasingan Prancis, khususnya Charles de Gaulle, pada tahun 1940. * l * * s rdf:langString
自由フランス軍(じゆうフランスぐん、仏語:Forces Françaises Libres:FFL)は、自由フランスの軍事組織。フランス・メトロポリテーヌの陥落後、ドイツ軍に対して抵抗を続けた。 rdf:langString
자유 프랑스(프랑스어: La France Libre)는 1940년 런던으로 망명한 샤를 드골 장군의 주도로 성립된 망명 정부이다. 깃발은 프랑스의 국기 중앙에 로렌 십자를 넣은 기를 사용했다. 샤를 드골 장군이 주도하였다. 프랑스 본토에서 활약한 프랑스 레지스탕스(“저항”이라는 뜻) 일부는 드골 장군을 지도자로 인정하고 따랐지만, 반드시 그런 것은 아니었으며 공산당계는 샤를 드골을 보수 반동주의자로 간주하여 반대하였다. rdf:langString
De beweging Vrije Fransen of Vrije Franse Strijdkrachten (Frans: Forces Françaises Libres) werd in 1940 opgericht door generaal De Gaulle en ontstond uit Franse oorlogsstrijders, officieren en burgers die besloten om de asmogendheden te bevechten na de Duitse inval tijdens de Tweede Wereldoorlog en de daaropvolgende Franse capitulatie. De Vrije Fransen stonden recht tegenover het Vichy-regime, dat collaboreerde met nazi-Duitsland, en een marionettenstaat in het zuidoosten van Frankrijk bestuurde. De geallieerden, en de Amerikanen in het bijzonder, wisten lange tijd niet goed wat ze aan De Gaulle hadden als alternatief voor het Vichy-regime. rdf:langString
自由フランス(じゆうフランス、フランス語: France libre)は、第二次世界大戦中にナチス・ドイツによるフランス占領に反対して成立した組織である。亡命フランス人による独自の自由フランス軍(Forces Françaises Libres)を率いるとともに、を支援した。1942年7月21日からは「戦うフランス(フランス語: France combattante)」と改称されている。 rdf:langString
Wolna Francja (fr. France libre), Komitet Wolnej Francji – francuski ruch polityczno-wojskowy istniejący podczas II wojny światowej, kontynuujący walkę z hitlerowskimi Niemcami po upadku Francji; utworzony w 1940 roku w Londynie, skupiony wokół francuskiego polityka i generała Charles’a de Gaulle’a. rdf:langString
Свободные французские силы (фр. Forces françaises libres) — вооружённые силы французского патриотического антинацистского движения «Свободная Франция» времён Второй мировой войны. rdf:langString
自由法國(法語:France libre),是在1940年6月,原法蘭西第三共和國國防部次長夏爾·戴高樂在英國所建立的政體。在法国向納粹德國投降時,戴高樂逃亡至英國,於6月18日透過英國廣播公司發表《六一八宣言》的演說,號召法国人不要放弃希望,“法国抵抗的火焰都不能熄灭,也绝不会熄灭”,这标志了「自由法國」運動的开始。 rdf:langString
«Вільна Франція» та її Сили Вільної Франції (фр. France Libre et les Forces françaises libres) — офіційна назва (до липня 1942) руху та уряду у вигнанні, сформованого під час Другої світової війни, що мав за мету боротьбу за звільнення Франції від німецької окупації та режиму Віші. У липні 1942 року організація змінила назву на «Франція, що бореться» (фр. «La France combattante»). Організатором та керівником руху виступав генерал Шарль де Голль. Координаційний центр руху розташовувався в Лондоні. rdf:langString
Вільні сили Франції (фр. Forces françaises libres) — збройні сили французького патріотичного антинацистського руху «Вільна Франція» часів Другої світової війни. rdf:langString
فرنسا الحرة (بالفرنسية: France Libre)‏، هي حكومة المنفى الفرنسية بقيادة شارل ديغول وقواتها العسكرية التي حاربت أثناء اندلاع الحرب العالمية الثانية، واستمرت في القتال ضد دول المحور باعتبارها دولةً حليفةً حتى بعد سقوط فرنسا. تأسست هذه الحكومة في لندن في يونيو عام 1940، ثم نظمت ودعمت المقاومة الفرنسية في الأراضي الفرنسية القابعة تحت الاحتلال، فضلًا عن إرسائها لموطئ قدم في العديد من المستعمرات الفرنسية في أفريقيا. rdf:langString
França Lliure és el nom que es donava a la resistència fundada a Londres pel general De Gaulle després de la crida del 18 de juny de 1940 de qui fou reconegut com a cap dels francesos que continuen la guerra per Winston Churchill durant la Segona Guerra Mundial. Les forces de França Lliure participen en els combats al costat dels britànics, especialment en la Campanya del nord d'Àfrica. rdf:langString
Την ονομασία Ελεύθερη Γαλλία έφερε το αντιστασιακό κίνημα που δημιούργησε ο Γάλλος στρατηγός Ντε Γκωλ το 1940 κατά τον Β' Π.Π., απορρίπτοντας την εκεχειρία - ανακωχή που είχε συνομολογήσει ο Φ. Πεταίν, θέτοντας ως στόχο την απελευθέρωση της Γαλλίας από τους Γερμανούς κατακτητές και τους εγκάθετους αυτών. Συγκεκριμένα στις 18 Ιουνίου του 1940 με ραδιοφωνικό του μήνυμα που μεταδόθηκε από το BBC του Λονδίνου, όπου είχε καταφύγει κάλεσε τους Γάλλους σε εθνική αντίσταση. rdf:langString
El Gobierno de la Francia Libre (del francés: Gouvernement de la France Libre), o simplemente Francia Libre, es el nombre dado al gobierno en el exilio francés fundado por Charles de Gaulle en 1940, y que tenía su capital en el exilio en Londres. rdf:langString
Free France (French: France Libre) was a political entity that claimed to be the legitimate government of France following the dissolution of the Third Republic. Led by French general Charles de Gaulle, Free France was established as a government-in-exile in London in June 1940 after the Fall of France during World War II and fought the Axis as an Allied nation with its Free French Forces (Forces françaises libres). Free France also supported the resistance in Nazi-occupied France, known as the French Forces of the Interior, and gained strategic footholds in several French colonies in Africa. rdf:langString
Frantziar Indar Askeak (frantsesez: Forces Françaises Libres edo FFL) Bigarren Mundu Gerran 1940ko ekainaren 22ko armistizioaren eta Alemaniaren okupazioaren ondoren Ardatzaren aurka borrokatzen jarraitu zuten frantziar soldaduak izan ziren. Armada bakarra baino zenbait gudaroste ezberdin izan ziren. Nagusia eta famatuena Charles de Gaullek sorturiko erakundea bazen ere, Tunisian 1943ko hasieran Henri Girauden zuzendaritzapean borrokatu zuen armadak ez zuen de Gaullekin harremanik. rdf:langString
Frantzia Askearen Gobernua, frantsesez Gouvernement de la France Libre, edo, besterik gabe, Frantzia Askea, erbestean 1940an, Charles de Gaullek sortu zuen gobernuaren izena da. Erbesteko hiriburua Londresen lehen eta Aljerian ondoren izan zuen. 1942ko uztailaren 13tik izena Gouvernement de la France Libretik Gouvernement de la France Combattante izatera pasa zen. 1943ko ekainaren 3an Frantzia Askea "Comité français de Libération nationale (CFLN)" zelakoan integratu zen eta 1943ko abuztuan "Frantziar Indar Askeak" Armée française de la Libération-en. rdf:langString
France combattante( Ne doit pas être confondu avec Français libre ou Zone libre. ) République française France libre (1940-1942)France combattante (1942-1943) 18 juin 1940 – 3 juin 1943(2 ans, 11 mois et 16 jours) Entités précédentes : * République française (Troisième République) Entités suivantes : * Comité français de libération nationale Quelques semaines plus tard, le 10 juillet, l'Assemblée nationale, réunie à Vichy, vota une loi constitutionnelle en vue de rédiger une nouvelle constitution et délégua les pleins pouvoirs constituants à Pétain. rdf:langString
자유 프랑스군(프랑스어: Forces françaises libres)은 1940년 런던으로 망명한 샤를 드 골 장군의 주도로 성립된 군사 단체이다. 깃발은 프랑스의 국기 중앙에 로렌 십자를 넣은 기를 사용했다. 비시 프랑스를 독일의 괴뢰 정권으로 규정한 자유 프랑스군은 됭케르크 철수 후 프랑스를 탈출하여 런던으로 망명한 드 골이 BBC에서 계속 저항할 것을 주장하는 라디오 연설에서 시작되었다. 그러나 그 연설을 듣고 모인 사람은 극히 소수였다. 드골 이외에도 튀니지의 프랑스군은 1943년 상반기 추축군과 싸우고 있었다. 제2차 세계 대전 종전 이후 자유 프랑스군에 대한 처우를 해결하기 위해 프랑스 정부는 "1953년 총리 포고령"에 의해 1940년 독일-프랑스 휴전으로부터 1943년 8월 1일까지 참여한 사람들은 모두 자유 프랑스군의 구성원이라고 결정하였다. rdf:langString
Il movimento della France libre (Francia Libera) fu un'organizzazione politico-militare attiva durante la seconda guerra mondiale nel Paese transalpino e nelle sue colonie che divenne anche forma di regime di governo esecutivo delle zone liberate. Dopo l'occupazione tedesca e l'instaurazione del governo di Vichy, il generale francese Charles de Gaulle chiamò alle armi i combattenti fedeli alla causa anti-nazista che si organizzarono sotto la sigla di Francia Libera per combattere contro gli invasori utilizzando le proprie forze armate che portavano la denominazione di Forces françaises libres. rdf:langString
A França Livre e as suas Forças Francesas Livres (em francês: France libre e Forces françaises libres) foram o governo no exílio, liderado por Charles de Gaulle durante a Segunda Guerra Mundial e as suas forças militares que continuaram a lutar contra os forças do Eixo como um dos Aliados após a queda da França. Criada em Londres, em Junho de 1940, este governo organizou e apoiou a Resistência na França ocupada. rdf:langString
Fria franska styrkorna (franska: Forces Françaises Libres, FFL) var det Fria Frankrikes militära styrkor under andra världskriget. Efter att Frankrike kapitulerat och ockuperats av Nazityskland vägrade Charles de Gaulle att erkänna den vapenvila som undertecknats av Vichyregimen med tyskarna, och två dagar efter vapenvilan manade han i ett radiotal utsänt från London av BBC sina landsmän att fortsätta kampen. Styrkorna rekryterades från de franska styrkor som vid Frankrikes kapitulation fanns i Storbritannien och från fransmän och franska militära enheter som begav sig till Storbritannien efter kapitulationen, men framför allt från de delar av det franska imperiet (Tchad, Franska Kongo, Kamerun och Gabon) som anslöt sig till de Gaulle. Majoriteten av de fria franska styrkorna i Afrika best rdf:langString
Det Fria Frankrike (franska: France libre), var en organisation utropad av general Charles de Gaulle i London under ett radiotal i BBC den 18 juni 1940 för att fortsätta kampen mot Nazityskland vilket hade ockuperat Frankrike och som en motsats till Vichyregimen vilken ansågs vara en marionettregering. Organisationen som erkändes av Storbritannien den 28 juni 1940 (men inte av USA, något som bidrog till frostigare relationer mellan de båda länderna), gjorde anspråk på att representera det riktiga Frankrike. Delar av det franska imperiet kom att ansluta sig till det fria Frankrike. rdf:langString
«Сражающаяся Франция» (фр. la France combattante), до июля 1942 года — «Свободная Франция» (la France libre) — патриотическое движение французов за освобождение Франции от нацистской Германии в 1940—1943 годах. Военные, примкнувшие к этому движению, образовали Свободные французские силы (иногда называемые «Французскими силами освобождения», фр. Forces françaises libres, FFL). Движение располагало вооружением и участвовало в ряде операций Второй мировой войны. Его успеху во многом способствовала поддержка со стороны движения Сопротивления внутри Франции. rdf:langString
rdf:langString Free France
rdf:langString قوات فرنسا الحرة
rdf:langString فرنسا الحرة
rdf:langString França Lliure
rdf:langString Svobodná Francie
rdf:langString Forces françaises libres
rdf:langString Ελεύθερες Γαλλικές Δυνάμεις
rdf:langString Ελεύθερη Γαλλία
rdf:langString Forces françaises libres
rdf:langString Libera Francio
rdf:langString Francia Libre
rdf:langString Frantzia Askea
rdf:langString Frantziar Indar Askeak
rdf:langString France libre
rdf:langString Pasukan Kemerdekaan Prancis
rdf:langString Forces françaises libres
rdf:langString France libre
rdf:langString 自由フランス
rdf:langString 자유 프랑스군
rdf:langString 자유 프랑스
rdf:langString 自由フランス軍
rdf:langString Wolna Francja
rdf:langString Vrije Fransen
rdf:langString Сражающаяся Франция
rdf:langString França Livre
rdf:langString Свободные французские силы
rdf:langString Fria franska styrkorna
rdf:langString Fria Frankrike
rdf:langString Вільна Франція
rdf:langString Вільні французькі сили
rdf:langString 自由法國
rdf:langString Free France
xsd:integer 145516
xsd:integer 1122012635
xsd:integer 1944
xsd:integer 1944
xsd:integer 1940
xsd:integer 1940
xsd:integer 1940
xsd:gMonthDay --06-03
xsd:gMonthDay --06-18
rdf:langString February 2022
rdf:langString World War II
rdf:langString
rdf:langString Flag of France
rdf:langString Flag of Free France .svg
rdf:langString Vichy france map.png
rdf:langString La France Libre
rdf:langString French Third Republic
rdf:langString Provisional Government of the French RepublicProvisional Government of the French Republic
rdf:langString Government-in-exile Provisional government over unoccupied and liberated territories
rdf:langString and many Alpine Infantry Divisions.
rdf:langString See map legend for color descriptions;sky blue = colonies under the control of Free France after Operation Torch
rdf:langString França Lliure és el nom que es donava a la resistència fundada a Londres pel general De Gaulle després de la crida del 18 de juny de 1940 de qui fou reconegut com a cap dels francesos que continuen la guerra per Winston Churchill durant la Segona Guerra Mundial. La idea de base de França Lliure era la voluntat del general De Gaulle de continuar la lluita contra els alemanys al costat dels britànics. Amb l'acord entre el Regne Unit i De Gaulle, els britànics s'encarregarien de salvaguardar les possessions franceses i restablir integralment la independència de França, i el govern britànic finançaria totes les despeses de França Lliure. El juliol de 1940, l'organització comptava amb 7.000 homes, que van augmentar ràpidament amb l'aixecament de colònies africanes, asiàtiques i oceàniques, com Camerun, Congo, el Txad, Tahiti o Nova Caledònia, que no acceptavem la legitimitat del govern de Vichy dirigit pel mariscal Pétain després de l'armistici entre França i Alemanya de juny del 1940. Aquests aixecaments van donar a França Lliure dimensió d'Estat a més de força de combat. El 24 de setembre de 1941 s'institueix a Londres el Comitè Nacional Francès, que actuaria com un govern a l'ombra. El 24 de maig de 1943 es constitueix el , que agrupa els principals moviments de resistència, tendències polítiques i sindicats, Les forces de França Lliure participen en els combats al costat dels britànics, especialment en la Campanya del nord d'Àfrica.
rdf:langString فرنسا الحرة (بالفرنسية: France Libre)‏، هي حكومة المنفى الفرنسية بقيادة شارل ديغول وقواتها العسكرية التي حاربت أثناء اندلاع الحرب العالمية الثانية، واستمرت في القتال ضد دول المحور باعتبارها دولةً حليفةً حتى بعد سقوط فرنسا. تأسست هذه الحكومة في لندن في يونيو عام 1940، ثم نظمت ودعمت المقاومة الفرنسية في الأراضي الفرنسية القابعة تحت الاحتلال، فضلًا عن إرسائها لموطئ قدم في العديد من المستعمرات الفرنسية في أفريقيا. رفض الجنرال الفرنسي والوزير في الحكومة الفرنسية شارل ديغول الهدنة التي تفاوض عليها المارشال فيليب بيتان، ثم هرب إلى بريطانيا، حيث حث الفرنسيين على المقاومة من خلال خطاب إذاعي على إذاعة بي بي سي تحت عنوان «نداء 18 يونيو». رفضت جميع أراضي الإمبراطورية الاستعمارية الفرنسية نداء ديغول وأكدت على ولائها لمارشال بيتان وحكومة فيشي في بادئ الأمر، باستثناء كل من الممتلكات الفرنسية في المحيط الهادئ والهند الفرنسية وأفريقيا الاستوائية الفرنسية الذين استجابوا له بين شهري أغسطس وسبتمبر عام 1940. استولت فرنسا الحرة تدريجيًا -تزامنًا مع التدخل العسكري الحاسم للحلفاء- على المزيد والمزيد من ممتلكات فيشي، إذ لم يتبق لفيشي بعد إنزال الحلفاء في شمال أفريقيا (عملية الشعلة) في نوفمبر عام 1942 سوى المنطقة الحرة في جنوب فرنسا وبعض الممتلكات القليلة في جزر الهند الغربية (واسميًا الهند الصينية الفرنسية المحتلة من قِبل اليابان). أعلن الجيش الفرنسي لأفريقيا ولائه لحكومة فرنسا الحرة، الأمر الذي أسفر عن احتلال دول المحور لممتلكات فيشي. تشكل مجلس الدفاع الإمبراطوري (Conseil de défense de l'Empire) في 27 أكتوبر عام 1940، وكان الهدف من تشكيله تنظيم حكم المناطق في وسط أفريقيا وآسيا وأوقيانوسيا، أي المناطق التي استجابت لنداء 18 يونيو. استُبدلت اللجنة الوطنية الفرنسية بمجلس الدفاع الإمبراطوري في 24 سبتمبر عام 1941، ثم غُير اسم «فرنسا الحرة» رسميًا ليصبح فرنسا المقاتلة (France combattante) في 13 يوليو عام 1942، وذلك للإشارة إلى النضال الذي قادته القوات الفرنسية الحرة في الخارج والقوات الفرنسية الداخلية في الداخل ضد دول المحور. دُمجت اللجنة الوطنية الفرنسية رسميًا مع اللجنة الفرنسية للتحرير الوطني -التي قادها الجنرال هنري جيرو المنافس لديغول في الجزائر العاصمة- بعد استعادة شمال أفريقيا. حُلّت حكومة المنفى رسميًا بتحرير باريس على يد الفرقة المدرعة الثانية التابعة لقوات فرنسا الحرة بالتعاون مع قوات المقاومة في 23 أغسطس عام 1944، ثم شُكلت الحكومة المؤقتة للجمهورية الفرنسية. حكمت هذه الحكومة المؤقتة فرنسا حتى عام 1946 بعد نهاية الحرب، ثم تأسست الجمهورية الرابعة بعد انتهاء سلسلة الأنظمة المؤقتة التي خلفت الجمهورية الثالثة بعد سقوطها عام 1940. حاربت القوات الفرنسية الحرة دول المحور ونظام فيشي، وخدمت على جبهات القتال في كل مكان من الشرق الأوسط وصولًا إلى الهند الصينية وشمال أفريقيا. كانت قوات البحرية الفرنسية الحرة بمثابة قوة مساعدة للبحرية الملكية في شمال المحيط الأطلسي بالإضافة إلى البحرية الملكية الكندية. خدمت الوحدات الفرنسية الحرة أيضًا في سلاح الجو الملكي والقوات الجوية السوفييتية والقوة الجوية الخاصة البريطانية، وذلك قبل تأسيس قيادات أكبر تعمل بشكل مباشر تحت سيطرة الحكومة الفرنسية في المنفى. اتحد الجيش الأفريقي رسميًا مع القوات الفرنسية الحرة لتشكيل جيش التحرير الفرنسي في 1 أغسطس عام 1943. بلغ عدد قوات هذا الجيش أكثر من 400,000 بحلول منتصف عام 1944، إذ شاركت هذه القوات في عمليات الإنزال في نورماندي وغزو جنوب فرنسا، وذلك قبل قيادتهم للحملة على باريس في نهاية المطاف. قاتلت هذه القوات في الألزاس وجبال الألب وبروتاني أيضًا. وصل عدد قوات جيش التحرير الفرنسي إلى 1,300,000 بحلول نهاية الحرب، ليصبح هذا الجيش رابع أكبر جيش للحلفاء في أوروبا، إذ كان له دور في تقدم الحلفاء عبر فرنسا بالإضافة إلى غزو ألمانيا. أعادت الحكومة الفرنسية الحرة تأسيس جمهورية مؤقتة بعد التحرير، الأمر الذي مهد الطريق لقيام الجمهورية الفرنسية الرابعة عام 1946.
rdf:langString Svobodná Francie (francouzsky France Libre) byl státní útvar existující během druhé světové války, zahrnující francouzská území, která po kapitulaci Francie v červnu 1940 zůstala na straně Spojenců. Svobodná Francie vystupovala také jako exilová francouzská vláda. Hnutí Svobodné Francie založil v Londýně v červnu 1940 generál Charles de Gaulle, který ji následně také vedl. Jejími ozbrojenými složkami byly Síly Svobodné Francie neboli Svobodní Francouzi (Forces Françaises Libres, zkratka FFL), které po francouzské kapitulaci pokračovaly v boji na straně Spojenců. Hnutí také organizovalo a podporovalo odboj na území okupované Francie.
rdf:langString قوات فرنسا الحرة (بالفرنسية: Forces Françaises Libres, FFL)‏ هي قوات تكونت أثناء الحرب العالمية الثانية من مقاتلين فرنسيين اختاروا مواصلة القتال ضد قوات المحور رغم استسلام فرنسا واحتلالها من قِبَل ألمانيا النازية وتعاون حكومة فيشي مع الألمان.
rdf:langString Οι Ελεύθερες Γαλλικές Δυνάμεις (FFL) ήταν η ονομασία που δόθηκε στις ένοπλες δυνάμεις που πρόσκειντο στην Ελεύθερη Γαλλία.
rdf:langString Die Forces françaises libres (dt. Freie Französische Streitkräfte oder sinngemäßer: Streitkräfte für ein freies Frankreich, kurz FFL oder France libre) waren französische Truppen, die im Zweiten Weltkrieg nach der Niederlage Frankreichs im Juni 1940 auf der Seite der Alliierten weiter gegen das nationalsozialistische Deutschland, dessen Verbündete und das Vichy-Regime kämpften.
rdf:langString Την ονομασία Ελεύθερη Γαλλία έφερε το αντιστασιακό κίνημα που δημιούργησε ο Γάλλος στρατηγός Ντε Γκωλ το 1940 κατά τον Β' Π.Π., απορρίπτοντας την εκεχειρία - ανακωχή που είχε συνομολογήσει ο Φ. Πεταίν, θέτοντας ως στόχο την απελευθέρωση της Γαλλίας από τους Γερμανούς κατακτητές και τους εγκάθετους αυτών. Συγκεκριμένα στις 18 Ιουνίου του 1940 με ραδιοφωνικό του μήνυμα που μεταδόθηκε από το BBC του Λονδίνου, όπου είχε καταφύγει κάλεσε τους Γάλλους σε εθνική αντίσταση. Οι Γάλλοι παρά την ιστορική εκείνη έκκληση δεν ανταποκρίθηκαν αμέσως, εκτός πολύ ελαχίστων έναντι του συνολικού πληθυσμού, μόλις περίπου 3.000, άρχισαν όμως να συσπειρώνονται από το 1943 και μετά όταν πλέον φάνηκαν οι πρώτες ελπίδες νίκης των Άγγλων, δημιουργώντας σιγά - σιγά μεγάλες ένοπλες αντιστασιακές μονάδες κατά ξηρά, θάλασσα και αέρα, κυρίως όμως από εκείνες των αποικιών, όπως η λεγεώνα των Ξένων. Τον Σεπτέμβριο του 1940 μετατράπηκε σε εξόριστη κυβέρνηση και απέκτησε κρατική υπόσταση, όταν οι γαλλικές αποικίες της κεντρικής Αφρικής συντάχθηκαν με την Ελεύθερη Γαλλία. Τον Νοέμβριο του 1942, οι Βρετανοί κατέλαβαν την Μαδαγασκάρη και την Συρία από τις δυνάμεις του Άξονα και τις παρέδωσαν στην διοίκηση της Ελεύθερης Γαλλίας. Την ίδια περίοδο, μετά την επιτυχή έκβαση της Επιχείρησης Πυρσός, ολόκληρες οι αποικίες της Γαλλίας στην Αφρική απελευθερώθηκαν και παραδόθηκαν στον Ντε Γκωλ. Σημαία του κινήματος ήταν η γαλλική σημαία όπου στη μεσαία (κάθετη) λωρίδα φερόταν ο ερυθρός, ή χρυσός, σταυρός της Λορένης, ως ενάντιο σύμβολο προς τη σβάστικα, που φέρεται να επιλέχθηκε από τον ίδιο τον ηγέτη του κινήματος. Το σύμβολο του κινήματος ήταν επίσης ο ερυθρός σταυρός της Λορένης. Το δε καθοδηγητικό κέντρο της Μαχόμενης Γαλλίας βρισκόταν αρχικά στο Λονδίνο, όπου κατέφτασε ο Ντε Γκωλ μετά την πτώση της Γαλλίας. Τον Σεπτέμβριο του 1940 μετά την μετατροπή του κινήματος σε κράτος, καθοδηγητικό και διοικητικό κέντρο ορίστηκε η Μπραζαβίλ στο Γαλλικό Κονγκό, αλλά παρέμεινε γενικώς στο Λονδίνο, ενώ, μετά την Επιχείρηση Πυρσός, τον Νοέμβριο του 1942 μεταφέρθηκε επίσημα στο Αλγέρι. Οι δυνάμεις της Ελεύθερης Γαλλίας, καλούμενες ελεύθερες, συμμετείχαν στα θέατρα των επιχειρήσεων στη Β. Αφρική, μαζί με τις αγγλικές και ελληνικές δυνάμεις της Μέσης Ανατολής, στην εκστρατεία κατά της Ιταλίας, στην απόβαση της Νορμανδίας καθώς και στην απελευθέρωση της Γαλλίας.
rdf:langString La Libera Francio estas eksterlanda rezista organizaĵo fondita en Londono de generalo de Gaulle sekve de lia alvoko de la 18-a de junio 1940. La armitaj fortoj aliĝintaj al la Libera Francio estis nomitaj Liberaj Francaj Fortoj (FFL). ekde la 13-a de julio 1942, la « Libera Francio » estis alinomita « Batalanta Francio » de la por marki la aliĝon de la Libera Francio kaj « de grupiĝoj en Francio, kiuj aktive partoprenis en la rezistado ». La Libera Francio kaj ties armeo oficiale ĉesis ekzisti en la 1-a de aŭgusto 1943, sed ilia agado daŭris kun kaj la .
rdf:langString La Liberaj francaj armeoj (france: Forces françaises libres, mallongigo: FFL) estis soldataro grupiĝinta en Britio post la armistico de la 22.6.1940 ĉirkaŭ generalo Charles de Gaulle. Ilia ideo estis helpi la Aliancanojn.
rdf:langString Free France (French: France Libre) was a political entity that claimed to be the legitimate government of France following the dissolution of the Third Republic. Led by French general Charles de Gaulle, Free France was established as a government-in-exile in London in June 1940 after the Fall of France during World War II and fought the Axis as an Allied nation with its Free French Forces (Forces françaises libres). Free France also supported the resistance in Nazi-occupied France, known as the French Forces of the Interior, and gained strategic footholds in several French colonies in Africa. Following the defeat of the Third Republic by Nazi Germany, Marshal Philippe Pétain led efforts to negotiate an armistice and established a German puppet state known as Vichy France. Opposed to the idea of an armistice, de Gaulle fled to Britain, and from there broadcast the Appeal of 18 June (Appel du 18 juin) exhorting the French people to resist the Nazis and join the Free French Forces. On 27 October 1940, the Empire Defense Council (Conseil de défense de l'Empire)—later the French National Committee (Comité national français or CNF)—formed to govern French territories in central Africa, Asia, and Oceania that had heeded the 18 June call. Initially, with the exception of French possessions in the Pacific, India, and Equatorial Africa, all the territories of the French colonial empire rejected de Gaulle's appeal and reaffirmed their loyalty to Marshall Pétain and the Vichy government. It was only progressively, often with the decisive military intervention of the Allies, that Free France took over more Vichy possessions, securing the majority of colonies by November 1942. The Free French fought both Axis and Vichy troops and served in almost every major campaign, from the Middle East to Indochina and North Africa. The Free French Navy operated as an auxiliary force to the Royal Navy and, in the North Atlantic, to the Royal Canadian Navy. Free French units also served in the Royal Air Force, Soviet Air Force, and British SAS, before larger commands were established directly under the control of the government-in-exile. On 13 July 1942, "Free France" was officially renamed Fighting France (France combattante) to mark the struggle against the Axis both externally and within occupied France. From a legal perspective, exile officially ended after the reconquest of North Africa since it allowed the Free French government to relocate from London to Algiers. From there, the French Committee of National Liberation (Comité français de Libération nationale, CFLN) was formed as the provisional government of all French. The government returned to Paris following its liberation by the 2nd Armoured Free French Division and Resistance forces on 25 August 1944, ushering in the Provisional Government of the French Republic (gouvernement provisoire de la République française or GPRF). The provisional government ruled France until the end of the war and afterwards to 1946, when the Fourth Republic was established, thus ending the series of interim regimes that had succeeded the Third Republic after its fall in 1940. On 1 August 1943, L'Armée d'Afrique formally united with the Free French Forces to form the French Liberation Army. By mid-1944, the forces of this army numbered more than 400,000, and they participated in the Normandy landings and the invasion of southern France, eventually leading the drive on Paris. Soon they were fighting in Alsace, the Alps and Brittany. By the end of the war, they were 1,300,000 strong—the fourth-largest Allied army in Europe—and took part in the Allied advance through France and invasion of Germany. The Free French government re-established a provisional republic after the liberation, preparing the ground for the Fourth Republic in 1946.
rdf:langString Frantzia Askearen Gobernua, frantsesez Gouvernement de la France Libre, edo, besterik gabe, Frantzia Askea, erbestean 1940an, Charles de Gaullek sortu zuen gobernuaren izena da. Erbesteko hiriburua Londresen lehen eta Aljerian ondoren izan zuen. 1942ko uztailaren 13tik izena Gouvernement de la France Libretik Gouvernement de la France Combattante izatera pasa zen. Frantzia Askea Charles De Gaulle jeneralak erbestetik sortu zuen Londresen, 1940 ekainaren 18an, BBC bitartez, borrokoan jarraitzeko frantziarrei egin zien deialdiaren ondoren. Deialdi hori 17an, bezperan, Philippe Pétainek, III. Errepublikaren gobernu-buruak egin zuenaren erantzun zuzena izan zen; Petainek, alemanarrekin armistizioa negoziatzen zuen bitartean Frantziako Armadari borrokak gelditzeko eskatu zion. Ekainaren 22an Petainek Alemaniarekin menia sinatu zuen. Ondoren, uztailaren 10ean, Vichyn bildutako Assemblée Nationalek konstituzio berri bat idazteko eta botere guztia Pétainen eskuetan uzteko lege berri bat onartu zuen. Uztailaren 11an Pétainek bere burua «Frantziar estatuaren burua» izendatu zuen, Vichyko Erregimenari hasiera emanez. Egun berean Charles de Gaullek Pétainen gobernua ilegitimotzat jo zuen eta Frantziako Askearen Conseil de défense de l'Empire gobernua sortu zuen; gobernu honen agindupean zegoen armada, bestetik, Forces françaises libres (FFL) izena hartu zuen. 1943ko ekainaren 3an Frantzia Askea "Comité français de Libération nationale (CFLN)" zelakoan integratu zen eta 1943ko abuztuan "Frantziar Indar Askeak" Armée française de la Libération-en.
rdf:langString Frantziar Indar Askeak (frantsesez: Forces Françaises Libres edo FFL) Bigarren Mundu Gerran 1940ko ekainaren 22ko armistizioaren eta Alemaniaren okupazioaren ondoren Ardatzaren aurka borrokatzen jarraitu zuten frantziar soldaduak izan ziren. Armada bakarra baino zenbait gudaroste ezberdin izan ziren. Nagusia eta famatuena Charles de Gaullek sorturiko erakundea bazen ere, Tunisian 1943ko hasieran Henri Girauden zuzendaritzapean borrokatu zuen armadak ez zuen de Gaullekin harremanik. Londresen zegoen erakundea 1940ko ekainaren 18ko hitzaldiaren ondoren sortu eta "Frantzia askea" (France libre) izena izan zuen. Bere armadari Frantziar Indar Askeak izena jarri zioten. 1942ko uztailaren 13an izenaz aldatu eta "Frantzia gerrari" (France combattante) bilakatu zen. 1940ko uztailaren 1an lurreko lehen legioa sortu zen. Partaideak Norvegiatik joandako espedizio taldearen 1.300 soldadu eta berez izena eman zuten pertsonak. Abuztuaren 15ean 2.721 gizon zituen, tartean 123 ofizial. FFL barruan ere, 1940. urtean beste bi sail sortu ziren: Forces aériennes françaises libres sortu zen, batetik, 300 hegazkilari Erresuma Batuan eta 100 inguru , eta Forces navales françaises libres, uztailaren 15ean 882 soldadu zituena, tartean 30 ofizial. itsas indarren eta, probisionalki, aireko indarren komandantea izendatu zuten. Halaber, de Gaullek Frantzian zehar espioi eta sabotaje sarea sortu zuen, Bureau central de renseignements et d'action (BCRA); sarea hau Passy koronelaren agindupean zegoen. 1943ko abuztuaren 1ean, Frantzia askea ofizialki desagertu zen Iparraldeko Afrikan zegoen armadarekin batu eta sortu zuelako. Era berean Frantziar Indar Askeak ere desagertu eta Afrikako armadarekin bat egin eta Askapenarako Frantziar Armada (Armée française de la Libération) sortu zuten.
rdf:langString Pendant la Seconde Guerre mondiale, les Forces françaises libres (FFL) était le nom donné aux forces armées ralliées à la France libre sous l'égide du général de Gaulle. Leur emblème est la croix de Lorraine mais l'insigne des forces terrestres est un glaive ailé.
rdf:langString El Gobierno de la Francia Libre (del francés: Gouvernement de la France Libre), o simplemente Francia Libre, es el nombre dado al gobierno en el exilio francés fundado por Charles de Gaulle en 1940, y que tenía su capital en el exilio en Londres. A partir del 13 de julio de 1942, la Francia Libre pasó a ser denominada Gobierno de la Francia Combatiente (Gouvernement de la France Combattante), o simplemente Francia Combatiente, por el , presidido por el general De Gaulle. Esta nueva denominación marcó el inicio de una etapa en la que «los grupos que en el interior del país participaban activamente en la resistencia»​ se unieron con la Francia Libre, reconociendo oficialmente su autoridad.​ Fue la entidad política y militar que participó en la guerra contra la Alemania nazi y la Italia fascista. Alineada como potencia aliada, atrajo a las colonias francesas de ultramar, utilizó a parte de la flota y de la Legión extranjera en acciones militares contra el Eje y reorganizó todas las armas francesas bajo la Cruz de Lorena, hasta obtener la victoria y la liberación de Francia. En el frente interior unificó a la resistencia francesa. La fundación de la Francia libre tuvo lugar el 18 de junio de 1940, fecha en que el General Charles de Gaulle dirige el llamamiento a los franceses desde la BBC de Londres para continuar combatiendo al enemigo bajo la promesa de la victoria final y la liberación de Francia, tanto del Gobierno de Vichy (en ese momento en proceso de formación) como del invasor alemán.
rdf:langString France combattante( Ne doit pas être confondu avec Français libre ou Zone libre. ) République française France libre (1940-1942)France combattante (1942-1943) 18 juin 1940 – 3 juin 1943(2 ans, 11 mois et 16 jours) Entités précédentes : * République française (Troisième République) Entités suivantes : * Comité français de libération nationale La France libre est le régime de résistance extérieure fondé à Londres par le général de Gaulle à la suite de son appel du 18 juin 1940. La veille, le 17 juin, face à la progression allemande, Philippe Pétain, chef du gouvernement de la IIIe République, avait appelé l’armée française à cesser les combats pendant les négociations de l'armistice avec les Allemands, qui les signèrent cinq jours plus tard, le 22 juin. Quelques semaines plus tard, le 10 juillet, l'Assemblée nationale, réunie à Vichy, vota une loi constitutionnelle en vue de rédiger une nouvelle constitution et délégua les pleins pouvoirs constituants à Pétain. Le lendemain, Pétain se déclare, par le premier des actes constitutionnels de Vichy, « chef de l'État français » (régime de Vichy). Ce même jour, le général de Gaulle, pour qui le régime de Vichy est « illégitime, nul et non avenu », forma le gouvernement de défense de l'Empire (Conseil de défense de l'Empire) de la France libre. Les forces armées ralliées à la France libre sont appelées Forces françaises libres (FFL). Le 13 juillet 1942, la « France libre » est renommée « France combattante » par le Comité national français pour marquer l'adhésion de la France libre et « des groupements qui à l'intérieur du pays participaient activement à la résistance ». Le 3 juin 1943, la France libre (ou France combattante) devint l'une des composantes du Comité français de libération nationale (CFLN). La capitale de la France libre est alors transférée de Brazzaville à Alger. La séance inaugurale de l'Assemblée consultative provisoire se tient au palais Carnot d’Alger, le 3 novembre 1943. La même année, le 1er août 1943, les Forces françaises libres (FFL) fusionnent avec l'Armée d'Afrique giraudiste pour former l'Armée française de la Libération.
rdf:langString Pasukan Kemerdekaan Prancis (bahasa Prancis: Forces Françaises Libres, FFL) adalah pasukan pejuang Prancis pada Perang Dunia II yang memutuskan untuk tetap berperang melawan Blok Poros setelah Prancis menyerah dan diduduki Jerman. Pasukan ini berdiri mengikuti seruan pemerintahan pengasingan Prancis, khususnya Charles de Gaulle, pada tahun 1940. * l * * s
rdf:langString 自由フランス軍(じゆうフランスぐん、仏語:Forces Françaises Libres:FFL)は、自由フランスの軍事組織。フランス・メトロポリテーヌの陥落後、ドイツ軍に対して抵抗を続けた。
rdf:langString 자유 프랑스군(프랑스어: Forces françaises libres)은 1940년 런던으로 망명한 샤를 드 골 장군의 주도로 성립된 군사 단체이다. 깃발은 프랑스의 국기 중앙에 로렌 십자를 넣은 기를 사용했다. 비시 프랑스를 독일의 괴뢰 정권으로 규정한 자유 프랑스군은 됭케르크 철수 후 프랑스를 탈출하여 런던으로 망명한 드 골이 BBC에서 계속 저항할 것을 주장하는 라디오 연설에서 시작되었다. 그러나 그 연설을 듣고 모인 사람은 극히 소수였다. 드골 이외에도 튀니지의 프랑스군은 1943년 상반기 추축군과 싸우고 있었다. 제2차 세계 대전 종전 이후 자유 프랑스군에 대한 처우를 해결하기 위해 프랑스 정부는 "1953년 총리 포고령"에 의해 1940년 독일-프랑스 휴전으로부터 1943년 8월 1일까지 참여한 사람들은 모두 자유 프랑스군의 구성원이라고 결정하였다. 자유 프랑스군의 대부분은 프랑스인이 아니었다. 약 65%가 프랑스령 서아프리카(주로 세네갈)에서 끌고온 징집병이었다. 그 외에도 외인부대, 모로코인, 알제리인, 타히티인 등이 모여 있었다. 1940년대 대독일전에서 세네갈인들은 약 17,000 명이 전사하고 다수가 포로가 되었다. 또 자유 프랑스군 제2기갑사단은 흑인으로 편성된 부대가 25%에 이르렀다.
rdf:langString 자유 프랑스(프랑스어: La France Libre)는 1940년 런던으로 망명한 샤를 드골 장군의 주도로 성립된 망명 정부이다. 깃발은 프랑스의 국기 중앙에 로렌 십자를 넣은 기를 사용했다. 샤를 드골 장군이 주도하였다. 프랑스 본토에서 활약한 프랑스 레지스탕스(“저항”이라는 뜻) 일부는 드골 장군을 지도자로 인정하고 따랐지만, 반드시 그런 것은 아니었으며 공산당계는 샤를 드골을 보수 반동주의자로 간주하여 반대하였다.
rdf:langString De beweging Vrije Fransen of Vrije Franse Strijdkrachten (Frans: Forces Françaises Libres) werd in 1940 opgericht door generaal De Gaulle en ontstond uit Franse oorlogsstrijders, officieren en burgers die besloten om de asmogendheden te bevechten na de Duitse inval tijdens de Tweede Wereldoorlog en de daaropvolgende Franse capitulatie. De Vrije Fransen stonden recht tegenover het Vichy-regime, dat collaboreerde met nazi-Duitsland, en een marionettenstaat in het zuidoosten van Frankrijk bestuurde. De geallieerden, en de Amerikanen in het bijzonder, wisten lange tijd niet goed wat ze aan De Gaulle hadden als alternatief voor het Vichy-regime.
rdf:langString 自由フランス(じゆうフランス、フランス語: France libre)は、第二次世界大戦中にナチス・ドイツによるフランス占領に反対して成立した組織である。亡命フランス人による独自の自由フランス軍(Forces Françaises Libres)を率いるとともに、を支援した。1942年7月21日からは「戦うフランス(フランス語: France combattante)」と改称されている。
rdf:langString Il movimento della France libre (Francia Libera) fu un'organizzazione politico-militare attiva durante la seconda guerra mondiale nel Paese transalpino e nelle sue colonie che divenne anche forma di regime di governo esecutivo delle zone liberate. Dopo l'occupazione tedesca e l'instaurazione del governo di Vichy, il generale francese Charles de Gaulle chiamò alle armi i combattenti fedeli alla causa anti-nazista che si organizzarono sotto la sigla di Francia Libera per combattere contro gli invasori utilizzando le proprie forze armate che portavano la denominazione di Forces françaises libres. Il movimento, organizzato dal generale de Gaulle, da alcuni militari e politici francesi decisi a rifiutare una pace separata con il Terzo Reich e a continuare a combattere accanto al Regno Unito, si formò a Londra il 18 giugno 1940, quattro giorni prima del secondo armistizio di Compiègne. Nel giugno 1944 fu costituito un Governo provvisorio, guidato da de Gaulle, che riconsegnò il potere nel gennaio 1946.
rdf:langString Wolna Francja (fr. France libre), Komitet Wolnej Francji – francuski ruch polityczno-wojskowy istniejący podczas II wojny światowej, kontynuujący walkę z hitlerowskimi Niemcami po upadku Francji; utworzony w 1940 roku w Londynie, skupiony wokół francuskiego polityka i generała Charles’a de Gaulle’a.
rdf:langString A França Livre e as suas Forças Francesas Livres (em francês: France libre e Forces françaises libres) foram o governo no exílio, liderado por Charles de Gaulle durante a Segunda Guerra Mundial e as suas forças militares que continuaram a lutar contra os forças do Eixo como um dos Aliados após a queda da França. Criada em Londres, em Junho de 1940, este governo organizou e apoiou a Resistência na França ocupada. Charles de Gaulle, um ministro do governo francês que rejeitou o armistício celebrado pelo marechal Philippe Pétain, e que se refugiou na Grã-Bretanha, exortou os franceses para resistir na sua transmissão via BBC, "Apelo de 18 de Junho" (Appel du 18 juin), que teve um profundo efeito sobre o moral em toda a França e as suas colónias, embora, inicialmente, relativamente poucas forças francesas tenham respondido ao apelo à resistência de De Gaulle. Em 27 de Outubro de 1940, o Conselho de Defesa do Império (Conselho de défense de l'Empire) foi constituído para organizar o governo dos territórios na África, Ásia e Oceania, que tinham respondido positivamente ao apelo de 18 de Junho. Este conselho foi substituído em 24 de Setembro de 1941 pelo Comité Nacional Francês (Comité nacional francês ou CNF). Em 13 de Julho de 1942, a "França Livre" foi oficialmente renomeada para France combattante ("França combatente", FC), para sublinhar que a luta contra o Eixo era realizada, tanto externamente pela FFF, como internamente pelas Forças Francesas do Interior (FFI). Após a reconquista do Norte de África, a FC foi formalmente fundida com o comando da Argélia do general rival de De Gaulle, Henri Giraud, para formar o Comitê Francês de Libertação Nacional (Comité français de Libération nationale ou CFNL). O exílio terminou oficialmente com a libertação de Paris pela 2ª Divisão de Blindados da França Livre e pelas forças de Resistência em 25 de Agosto de 1944, inaugurando o Governo Provisório da República Francesa (gouvernement provisoire de la République française ou GPRF). Este governo administrou a França até ao fim da guerra, e depois até 1946, quando a Quarta República foi estabelecida, terminando, desta forma, a série de regimes provisórios que se seguiram à Terceira República, depois de sua queda em 1940. Os Franceses Livres lutaram contra as forças do Eixo e do regime de Vichy, e combateram em várias frentes de batalha, desde o Médio Oriente até à Indochina e o Norte de África. A Marinha Francesa Livre operou como força auxiliar da Marinha Real e, no Atlântico Norte, e da a Royal Canadian Navy. As unidades da França Livre também serviram na Royal Air Force, Força Aérea Soviética, e SAS Britânica, antes de prestarem serviços de maior dimensão estabelecidos directamente sob o controlo do governo no exílio. A partir das colónias em África, Índia e Pacífico, a França Livre foi, progressivamente, controlando cada vez mais possessões de Vichy; até aos desembarques Aliados no Norte de África (Operação Tocha) em Novembro de 1942 Vichy só governou a zona libre, no sul da França e poucas posses nas Índias Ocidentais (e, nominalmente, a Indochina francesa ocupada pelo Japão). O Exército Francês da África mudou de lado, passando a apoiar a França Livre, e isso fez com que o Eixo reagisse e ocupasse Vichy. A 1 de Agosto de 1943, o L'Armée d'Afrique foi formalmente unido com as Forças Francesas Livres para formar o L'Armée française de la Liberation. Em meados de 1944, as forças deste exército somavam mais de 400 000, participaram nos desembarques na Normandia e na invasão do sul da França, abrindo caminho para Paris. Combateram na Alsácia, nos Alpes e na Bretanha e, no final da guerra na Europa, ascendiam a 1 300 000 elementos — a quarta maior do exército Aliado na Europa — e fizeram parte do e da invasão da Alemanha. O governo da França Livre reestabeleceu uma república provisória após a libertação, preparando o terreno para a Quarta República em 1946.
rdf:langString «Сражающаяся Франция» (фр. la France combattante), до июля 1942 года — «Свободная Франция» (la France libre) — патриотическое движение французов за освобождение Франции от нацистской Германии в 1940—1943 годах. Военные, примкнувшие к этому движению, образовали Свободные французские силы (иногда называемые «Французскими силами освобождения», фр. Forces françaises libres, FFL). Движение возглавлял генерал Шарль де Голль, руководя им из штаб-квартиры в Лондоне (Французский национальный комитет, до 1943 года). Оно ставило перед собой цель восстановить независимость Франции от нацистских оккупантов и сотрудничающих с ними вишистских коллаборационистов. Примыкало к антигитлеровской коалиции. Движение располагало вооружением и участвовало в ряде операций Второй мировой войны. Его успеху во многом способствовала поддержка со стороны движения Сопротивления внутри Франции. 29 сентября 1941 года СССР официально признал «Свободную Францию» и установил с ней дипломатические отношения через посольство СССР при Союзных правительствах в Лондоне. В ноябре 1942 года «Сражающаяся Франция» направила в СССР для совместной борьбы против нацистской Германии группу французских лётчиков, впоследствии ставшую авиаполком «Нормандия — Неман». Стремясь к независимости от британских властей, де Голль в первую очередь сосредоточил своё внимание на французских колониях в Центральной Африке. Администрация Чада и Убанги-Шари заявила о своем присоединении к «Свободной Франции». В Камеруне и Среднем Конго сторонникам де Голля удалось сместить представителей вишистского режима. В Браззавиле 27 октября 1940 года было провозглашено образование , к которому присоединился и генерал-губернатор Французского Индокитая. Спустя год, в сентябре 1941-го, де Голль объявил о создании (ФНК). Французская Экваториальная Африка и Камерун стали местом сосредоточения и формирования войск «Свободной Франции». Боевое крещение Свободные французские силы приняли в сентябре 1940 года в Сенегальской операции, которая завершилась тяжёлым поражением войск союзников. Дальнейшие бои они вели в Габоне и в Эритрее, а затем во время Сирийско-Ливанской операции против французских коллаборационистов в июне — июле 1941 года. Первой боевой операцией Свободных французских сил в Северной Африке стала битва при Куфре в Феццане, продолжавшаяся с 31 января по 1 марта 1941 года. Но наиболее важным сражением Свободных французских сил стала битва при Бир Хакейме, которая продолжалась в Ливии с 26 мая по 11 июня 1942 года. 8 ноября 1942 года американцы и британцы высадились в Марокко и Алжире. Войска режима Виши к этому моменту были деморализованы и не оказали организованного сопротивления. Американцы и британцы одержали быструю победу с минимальными потерями в течение нескольких дней. Французские силы в Северной Африке перешли на их сторону. К январю 1943 года Свободные французские силы завоевали весь Феццан. В период освобождения Северной Африки решался вопрос о формировании новой администрации освобожденных из-под контроля вишистов Марокко, Алжира и Туниса, на территории которых находились и крупные контингенты регулярной французской армии. Но закрепиться в Алжире «Сражающаяся Франция» не смогла. Ее представитель был выслан оттуда назначенным американцами верховным комиссаром Северной Африки адмиралом Франсуа Дарланом, ранее сотрудничавшим с вишистским режимом. Союзники прочили на место руководителя администрации колоний генерала Анри Жиро, который совершил побег из немецкого плена и участвовал в операции американских войск в Алжире. Жиро сохранял неплохие отношения с Петеном и рассматривался в качестве фигуры, способной обеспечить примирение коллаборационистов и патриотов из движения Сопротивления. Это могло обеспечить союзникам беспрепятственную высадку на территории самой Франции. 24 декабря 1942 года Франсуа Дарлан был убит французским монархистом Фернан Бонье де Ла Шапелем. Противоборство де Голля и Жиро завершилось компромиссом 3 июня 1943 года, когда в Алжире был учрежден Французский комитет национального освобождения (ФКНО) под совместным председательством обоих генералов. Жиро стал главнокомандующим французских сил в Северной Африке, де Голль — на остальных территориях французской империи. В сентябре 1943 года подразделения Свободных французских сил принимали участие в десантной операции союзников на острове Корсика. В декабре 1943 года в составе союзных сил Французский экспедиционный корпус под командованием генерала Жюэна высадился в Италии. 6 июня 1944 года американские, британские и канадские войска высадились в Нормандии. С 31 июля 1944 г. в Нормандии начала высаживаться 2-я французская бронетанковая дивизия под командованием генерала Леклерка. 25 августа 1944 года американские войска и французская дивизия Леклерка вошли в Париж и вместе с отрядами французского Сопротивления освободили его от немецких войск. После этого в освобожденную столицу Франции перебралось созданное ранее, 3 июня 1944 года, в Алжире Временное правительство во главе с Ш. де Голлем. Самая крупная французская группировка — «Армия Б» (переименованная 25 сентября 1944 г. в 1-ю французскую армию) — была подготовлена для высадки в Южной Франции, которая была осуществлена 15 августа 1944 года совместно с 7-й американской армией. В дальнейшем 1-я французская армия сражалась на юго-западе Германии, конец войны встретила в Тироле. Память о «Сражающейся Франции» представлена во всех национальных музеях страны, включая Музей армии в Доме инвалидов в Париже. В танковом музее (г. Сомюр) имеется целый зал автобронетанковой техники и движения Сопротивления. Фактически вся экспозиция «Нормандия — Неман» в Музее авиации и космонавтики (Ле Бурже) также посвящена «Свободной Франции» и включает ее историю и подлинные экспонаты с ее символикой.
rdf:langString Fria franska styrkorna (franska: Forces Françaises Libres, FFL) var det Fria Frankrikes militära styrkor under andra världskriget. Efter att Frankrike kapitulerat och ockuperats av Nazityskland vägrade Charles de Gaulle att erkänna den vapenvila som undertecknats av Vichyregimen med tyskarna, och två dagar efter vapenvilan manade han i ett radiotal utsänt från London av BBC sina landsmän att fortsätta kampen. Styrkorna rekryterades från de franska styrkor som vid Frankrikes kapitulation fanns i Storbritannien och från fransmän och franska militära enheter som begav sig till Storbritannien efter kapitulationen, men framför allt från de delar av det franska imperiet (Tchad, Franska Kongo, Kamerun och Gabon) som anslöt sig till de Gaulle. Majoriteten av de fria franska styrkorna i Afrika bestod av afrikanska soldater snarare än av etniska fransmän. De fria franska styrkorna kom med tiden att bli omfattande. De erövrade stora delar av Libyen, och gjorde i juni 1942 betydande insater vid då fransmännen uppehöll tyskarna så trupper tillhörande Storbritannien och samväldet kunde omgruppera inför slaget vid El-Alamein. Även i exempelvis Eritrea, Syrien, Tunisien och Italien bidrog fria franska trupper till den allierade krigsinsatsen. Med tiden anslöts allt fler franska kolonier till det Fria Frankrike, bland de viktigare Syrien och Libanon (som erövrades maj-juni 1941), Senegal med betydande flottstyrkor (november 1942) och Madagaskar i december 1942. Efter den allierade invasionen av Nordafrika i november 1942 blev med tiden även Nordafrika med Algeriet, Marocko och Tunisien, ett viktigt fäste. De fria franska styrkorna upphörde formellt att existera den 1 augusti 1943 då den fusionerades med den tidigare Vichytrogna armén i Nordafrika under general Henri Giraud. Styrkorna kallades därefter för den franska befrielsearmén eller enbart den franska armén (Armée française de la Libération). I samband med Italiens kapitulation i september 1943 befriade och försvarade de franska styrkorna Korsika och Elba från anstormande tyska styrkor. Vid tiden för landstigningen i Normandie i juni 1944 bestod de franska trupperna av över 400.000 man, och franska styrkor under general Leclerc tågade in i det av tyskarna utrymda Paris i september 1944. Vid krigsslutet i maj 1945 hade styrkorna växt till 1,25 miljon. De stora franska styrkorna och den franska motståndsrörelsen innebar att de Gaulle och det Fria Frankrike själva kom att ta över administrationen av Frankrike, istället för att som general Dwight D. Eisenhower hade planerat, sättas under amerikansk militäradministration.
rdf:langString Свободные французские силы (фр. Forces françaises libres) — вооружённые силы французского патриотического антинацистского движения «Свободная Франция» времён Второй мировой войны.
rdf:langString Det Fria Frankrike (franska: France libre), var en organisation utropad av general Charles de Gaulle i London under ett radiotal i BBC den 18 juni 1940 för att fortsätta kampen mot Nazityskland vilket hade ockuperat Frankrike och som en motsats till Vichyregimen vilken ansågs vara en marionettregering. Organisationen som erkändes av Storbritannien den 28 juni 1940 (men inte av USA, något som bidrog till frostigare relationer mellan de båda länderna), gjorde anspråk på att representera det riktiga Frankrike. Delar av det franska imperiet kom att ansluta sig till det fria Frankrike. Organisationen fick en fastare form den 24 september 1941 genom bildandet av Comité national français under ledning av de Gaulle. På programmet stod: befrielse av Frankrike, genomföra folkomröstning och införa nya institutioner. Fria Frankrike bildade den 3 juni 1943 i Alger Comité français de la Libération nationale (Franska kommittén för nationell befrielse) som i juni 1944 övergick i Frankrikes provisoriska regering (Gouvernement provisoire de la République française) .
rdf:langString 自由法國(法語:France libre),是在1940年6月,原法蘭西第三共和國國防部次長夏爾·戴高樂在英國所建立的政體。在法国向納粹德國投降時,戴高樂逃亡至英國,於6月18日透過英國廣播公司發表《六一八宣言》的演說,號召法国人不要放弃希望,“法国抵抗的火焰都不能熄灭,也绝不会熄灭”,这标志了「自由法國」運動的开始。
rdf:langString «Вільна Франція» та її Сили Вільної Франції (фр. France Libre et les Forces françaises libres) — офіційна назва (до липня 1942) руху та уряду у вигнанні, сформованого під час Другої світової війни, що мав за мету боротьбу за звільнення Франції від німецької окупації та режиму Віші. У липні 1942 року організація змінила назву на «Франція, що бореться» (фр. «La France combattante»). Організатором та керівником руху виступав генерал Шарль де Голль. Координаційний центр руху розташовувався в Лондоні.
rdf:langString Вільні сили Франції (фр. Forces françaises libres) — збройні сили французького патріотичного антинацистського руху «Вільна Франція» часів Другої світової війни.
rdf:langString Paris London Algiers
xsd:integer 60
rdf:langString Free France
xsd:date 1940-07-11
xsd:date 1941-09-24
xsd:date 1943-06-03
xsd:date 1944-02-08
rdf:langString
rdf:langString Flag of France .svg
rdf:langString Flag of France .svg
rdf:langString Flag
rdf:langString Emblem of Free France Cross of Lorraine.svg
xsd:nonNegativeInteger 103968
rdf:langString La France Libre

data from the linked data cloud