Fluting (architecture)
http://dbpedia.org/resource/Fluting_(architecture) an entity of type: Thing
التخديدفي العمارة يتكون من الأخاديد الضحلة التي تكون على طول السطح. يشير المصطلح عادةً إلى الأخاديد التي تعمل عموديًا (شاقوليًا) على جذع عمود أو حاجز، ولكن ليس بالضرورة أن يقتصر على هذين التطبيقين.
rdf:langString
Die Kannelierung (lateinisch canna = „(Schilf-)Rohr“; französisch cannelure = „Rinne“, „Furche“, „Rille“) ist die senkrechte Auskehlung eines Objektes, meist einer Säule, eines Pfeilers oder eines Pilasters mit konkaven Furchen. Als dekoratives Motiv wurden sie auch im Möbelbau, Kunsthandwerk und der Metallverarbeitung übernommen.
rdf:langString
Fluting in architecture consists of shallow grooves running along a surface. The term typically refers to the grooves (flutes) running vertically on a column shaft or a pilaster, but need not necessarily be restricted to those two applications. If the hollowing out of material meets in a point, the point (sharp ridge) is called an arris. If the raised ridge between two flutes is blunt, the ridge is a fillet.
rdf:langString
Arkitekturan ildaskak goitik behera egindako zirrikituak dira, gehienetan bertikalak eta erdi-zirkular sekziokoak. Harrizko zutabe batean landutakoak izan ohi dira, baita pilastra edo triglifo batean egindakoak izan daitezke. Ildasken arteko tarteari listela deritzo. Doriar zutabeetan ildaskak ertz zorrotz batez banatuta daude; joniar eta korintioar ordenetan ordea, k deritzo ildasken arteko tarteei. Toskanar ordenak ez du ildaskarik eta beste orden batzuetan aukerakoak dira.
rdf:langString
Claiseanna tanaí ingearacha ar fhoirgneamh, de ghnáth ar stoc colúin nó piléir balla. Faightear iad san ord Dórach, san ord Iónach, san ord Corainteach is sa Chomhord, ach ní fhaightear san ord Tuscánach.
rdf:langString
Une cannelure est un sillon, ou une strie, creusé dans un matériau. Sur une pièce mécanique de révolution, il s'agit de chacune des rainures longitudinales qui, régulièrement réparties sur la circonférence, permettent de réaliser un accouplement avec une pièce complémentaire munie de cannelures analogues.
rdf:langString
In architettura, la scanalatura è un elemento formale e decorativo costituito da solchi di sezione curvilinea e profondità e larghezza limitata, che si sviluppa in lunghezza lungo la superficie di una parte architettonica. Può essere eseguita su pezzi metallici, su legname o altri materiali. Si trovano esempi di scanalatura verticali nelle colonne nell'Antica Grecia, in Persia e nell'Antica Roma. Esempi di scanalature orizzontali sono invece presenti nelle basi delle colonne dell'Asia Minore. Sui sarcofagi si trovano inoltre delle scanalature a S, che prendono il nome di "strigilature".
rdf:langString
Cannelures of schaduwgroeven zijn verticale groeven in een zuil.
rdf:langString
Kannelyr, även kannelering, är grunda, konkava räfflor eller rillor som löper lodrätt på skaftet till en kolonn eller pilaster eller på någon annan yta. Man säger då att ytan är kannelerad.
rdf:langString
Caneluras são estrias ou sulcos verticais de secção semicircular ao longo do fuste das colunas ou pilares antigos. Na coluna dórica, são separadas por arestas vivas; na coluna jônica e na coríntia, por nervuras.A ordem toscana nunca apresenta caneluras, as quais são opcionais para as outras ordens. O termos também é usado para designar algo com estrias ou sulcos paralelos, como o cartão canelado, ou a canelura no vestuário. Contém em algumas igrejas
rdf:langString
Kanelura (z latinského canalis – žlab) je označení pro jednotlivý svislý žlábek dříku sloupu či pilastru. Sloup či pilastr pokrytý kanelurami je označován jako kanelovaný sloup nebo kanelovaný pilastr. Kanelování sloupů se objevuje v starověké a v architektuře. Nejhojnější je ovšem užití kanelur v klasické řádové architektuře, kde jsou kanelurami pokryty dříky sloupů velmi často, a především v antickém Řecku a Římě prakticky vždy.
* Dórská kanelura
* Iónská kanelura
* Různé profily kanelury
* Hůlky (píšťaly) vložené do žlábků pilastru (dům U Rytířů)
rdf:langString
Kanelo (de la latina vorto canna = tubo tra la franca vorto cannelure = sulko) laŭ PIV estas 1.
* en arkitekturo kaj en la origina senco de la vorto, longa rekta ornama sulko, 2.
* en armea lingvaĵo, spirala sulketo, strekita interne de paftubo kaj destinita rotaciigi la pafaĵon kaj sekve stabiligi ties trajektorion, 3.
* en muziko, spirala sulketo, strekita surface de gramofona disko kaj destinita svidi kaj vibrigi la nadlon aŭ safiron adaptitan al la diafragmo.
rdf:langString
Las acanaladuras, en arquitectura, son las estrías o surcos verticales, usualmente de sección semicircular, talladas sobre el fuste de una columna, un pilar, una pilastra o en un triglifo. Los cortes semicirculares de las acanaladuras se separan mediante listeles. En la columna dórica, están separadas por aristas vivas; en la jónica y la corintia, por nervaduras. El orden toscano no tiene acanaladuras y son opcionales para los otros órdenes.
rdf:langString
Kanelury (żłobki, kanele) – płytkie, wklęsłe pionowe wyżłobienia, zdobiące na całej długości trzon kolumny lub pilastra. Wyżłobienia te stykają się ze sobą ostrymi krawędziami, ale mogą też być przedzielone płaskimi listewkami zwanymi ścieżkami. Ozdabianie kanelurami (inaczej: żłobkowanie, kanelowanie, kanelura) było najczęściej stosowane w architekturze klasycznej, miało na celu nadanie kolumnie wrażenia lekkości. W porządku doryckim kanelury stykają się ze sobą, w porządku jońskim i korynckim przedzielone są ścieżkami.
rdf:langString
Канелю́ра, каннелю́ра (фр. cannelure — желобок, от лат. canna — тростник, палочка, прут, также ложок) — вертикальный желобок на фусте (стволе) пилястры или колонны (такие колонны называют каннелированными). Горизонтальные желобки на базе колонны ионического ордера, в отличие от каннелюр, называют выкружкой, или трохилусом (лат. из греч. trochilus — колея, борозда). Трохилусами иногда называют и вертикальные каннелюры. Противоположная, выпуклая форма именуется торусом (валиком). Каннелюры бывают и выпуклые, иначе: вложенные, или «встречные каннелюры» (гофры). Близкие названия — рабдос (греч. rabdos — прут, розга), альвеола (лат. alveolus — желобок, канавка), багет, калёвка, флема (нем. Flammen-leisten — «флемованная дорожка») — «пламенеющая» дорожка (изогнутые углубления, напоминающие языки
rdf:langString
Канелю́ра (від фр. cannelure) — вертикальний жолобок на стовбурі пілястри або колони (такі колони називають канелюро́ваними, на відміну від гладких), а також горизонтальні жолобки на базі колони іонічного ордера. Часто канелюрами прикрашають меблеві ніжки. Цей прийом використовується при виготовленні меблів в класичному стилі.Галерея
* Кантелюра пілястрів другого поверху. Палац графині Понінської
* Канелюрування на колонах Отто Вагнера, Відень, 1898
rdf:langString
rdf:langString
تخديد (عمارة)
rdf:langString
Kanelura
rdf:langString
Kannelierung
rdf:langString
Kanelo
rdf:langString
Acanaladura
rdf:langString
Ildaska
rdf:langString
Cannelure
rdf:langString
Cuisliú
rdf:langString
Fluting (architecture)
rdf:langString
Scanalatura (architettura)
rdf:langString
Kanelury
rdf:langString
Cannelure
rdf:langString
Каннелюра
rdf:langString
Canelura
rdf:langString
Kannelyr
rdf:langString
Канелюра
xsd:integer
16774511
xsd:integer
1100798627
rdf:langString
التخديدفي العمارة يتكون من الأخاديد الضحلة التي تكون على طول السطح. يشير المصطلح عادةً إلى الأخاديد التي تعمل عموديًا (شاقوليًا) على جذع عمود أو حاجز، ولكن ليس بالضرورة أن يقتصر على هذين التطبيقين.
rdf:langString
Kanelura (z latinského canalis – žlab) je označení pro jednotlivý svislý žlábek dříku sloupu či pilastru. Sloup či pilastr pokrytý kanelurami je označován jako kanelovaný sloup nebo kanelovaný pilastr. Kanelování sloupů se objevuje v starověké a v architektuře. Nejhojnější je ovšem užití kanelur v klasické řádové architektuře, kde jsou kanelurami pokryty dříky sloupů velmi často, a především v antickém Řecku a Římě prakticky vždy. Kanelury dórských sloupů jsou poměrně ploché, je jich 16–22 a stýkají se v ostrých hrankách. Kanelury jónských sloupů bývají hlubší, je jich 20–24 a leží mezi nimi svislý pásek, tzv. stezka. Shodně jsou řešeny i kanelury korintských sloupů, kde bývají, především v římské architektuře, do spodních částí kanelur vsunuty navíc ještě oblé pruty, tzv. hůlky či píšťaly.
* Dórská kanelura
* Iónská kanelura
* Různé profily kanelury
* Hůlky (píšťaly) vložené do žlábků pilastru (dům U Rytířů)
rdf:langString
Die Kannelierung (lateinisch canna = „(Schilf-)Rohr“; französisch cannelure = „Rinne“, „Furche“, „Rille“) ist die senkrechte Auskehlung eines Objektes, meist einer Säule, eines Pfeilers oder eines Pilasters mit konkaven Furchen. Als dekoratives Motiv wurden sie auch im Möbelbau, Kunsthandwerk und der Metallverarbeitung übernommen.
rdf:langString
Kanelo (de la latina vorto canna = tubo tra la franca vorto cannelure = sulko) laŭ PIV estas 1.
* en arkitekturo kaj en la origina senco de la vorto, longa rekta ornama sulko, 2.
* en armea lingvaĵo, spirala sulketo, strekita interne de paftubo kaj destinita rotaciigi la pafaĵon kaj sekve stabiligi ties trajektorion, 3.
* en muziko, spirala sulketo, strekita surface de gramofona disko kaj destinita svidi kaj vibrigi la nadlon aŭ safiron adaptitan al la diafragmo. Aparte, ŝraŭbkanelo en teknika lingvaĵo estas helica kanelaĵo en ŝraŭba bolto, servante por turnante enigi respektive fiksi ŝraŭbon en iu materialo.
rdf:langString
Las acanaladuras, en arquitectura, son las estrías o surcos verticales, usualmente de sección semicircular, talladas sobre el fuste de una columna, un pilar, una pilastra o en un triglifo. Los cortes semicirculares de las acanaladuras se separan mediante listeles. En la columna dórica, están separadas por aristas vivas; en la jónica y la corintia, por nervaduras. El orden toscano no tiene acanaladuras y son opcionales para los otros órdenes. Se encuentran abundantes muestras ya en época grecorromana, siendo, desde entonces, un motivo decorativo recurrente en todo el arte Occidental, aunque, también son utilizadas en la fabricación de muebles o artesanía, y también en la industria metalúrgica.
rdf:langString
Fluting in architecture consists of shallow grooves running along a surface. The term typically refers to the grooves (flutes) running vertically on a column shaft or a pilaster, but need not necessarily be restricted to those two applications. If the hollowing out of material meets in a point, the point (sharp ridge) is called an arris. If the raised ridge between two flutes is blunt, the ridge is a fillet.
rdf:langString
Arkitekturan ildaskak goitik behera egindako zirrikituak dira, gehienetan bertikalak eta erdi-zirkular sekziokoak. Harrizko zutabe batean landutakoak izan ohi dira, baita pilastra edo triglifo batean egindakoak izan daitezke. Ildasken arteko tarteari listela deritzo. Doriar zutabeetan ildaskak ertz zorrotz batez banatuta daude; joniar eta korintioar ordenetan ordea, k deritzo ildasken arteko tarteei. Toskanar ordenak ez du ildaskarik eta beste orden batzuetan aukerakoak dira.
rdf:langString
Claiseanna tanaí ingearacha ar fhoirgneamh, de ghnáth ar stoc colúin nó piléir balla. Faightear iad san ord Dórach, san ord Iónach, san ord Corainteach is sa Chomhord, ach ní fhaightear san ord Tuscánach.
rdf:langString
Une cannelure est un sillon, ou une strie, creusé dans un matériau. Sur une pièce mécanique de révolution, il s'agit de chacune des rainures longitudinales qui, régulièrement réparties sur la circonférence, permettent de réaliser un accouplement avec une pièce complémentaire munie de cannelures analogues.
rdf:langString
In architettura, la scanalatura è un elemento formale e decorativo costituito da solchi di sezione curvilinea e profondità e larghezza limitata, che si sviluppa in lunghezza lungo la superficie di una parte architettonica. Può essere eseguita su pezzi metallici, su legname o altri materiali. Si trovano esempi di scanalatura verticali nelle colonne nell'Antica Grecia, in Persia e nell'Antica Roma. Esempi di scanalature orizzontali sono invece presenti nelle basi delle colonne dell'Asia Minore. Sui sarcofagi si trovano inoltre delle scanalature a S, che prendono il nome di "strigilature".
rdf:langString
Cannelures of schaduwgroeven zijn verticale groeven in een zuil.
rdf:langString
Kanelury (żłobki, kanele) – płytkie, wklęsłe pionowe wyżłobienia, zdobiące na całej długości trzon kolumny lub pilastra. Wyżłobienia te stykają się ze sobą ostrymi krawędziami, ale mogą też być przedzielone płaskimi listewkami zwanymi ścieżkami. Ozdabianie kanelurami (inaczej: żłobkowanie, kanelowanie, kanelura) było najczęściej stosowane w architekturze klasycznej, miało na celu nadanie kolumnie wrażenia lekkości. W porządku doryckim kanelury stykają się ze sobą, w porządku jońskim i korynckim przedzielone są ścieżkami. W średniowieczu spotykane są kanelury wyżłobione spiralnie. W okresie nowożytnym (renesans, barok, klasycyzm) żłobkowanie mogło być wykonane na całej długości trzonu lub tylko na jego części. Czasami w dolnej części trzonu kanelury są wypełnione cylindrycznymi półwałkami. Kanelury występują również w przedmiotach rzemiosła artystycznego (meblarstwo, złotnictwo), mogą być nimi ozdobione np. nogi mebli.
rdf:langString
Kannelyr, även kannelering, är grunda, konkava räfflor eller rillor som löper lodrätt på skaftet till en kolonn eller pilaster eller på någon annan yta. Man säger då att ytan är kannelerad.
rdf:langString
Caneluras são estrias ou sulcos verticais de secção semicircular ao longo do fuste das colunas ou pilares antigos. Na coluna dórica, são separadas por arestas vivas; na coluna jônica e na coríntia, por nervuras.A ordem toscana nunca apresenta caneluras, as quais são opcionais para as outras ordens. O termos também é usado para designar algo com estrias ou sulcos paralelos, como o cartão canelado, ou a canelura no vestuário. Contém em algumas igrejas
rdf:langString
Канелю́ра (від фр. cannelure) — вертикальний жолобок на стовбурі пілястри або колони (такі колони називають канелюро́ваними, на відміну від гладких), а також горизонтальні жолобки на базі колони іонічного ордера. З'явились на колонах в Єгипті (кінець 3 — початок 2 тис. до н. е., 8 або 16 канелюр на колону) і отримали подальший розвиток в античній архітектурі. Канелюрами, що йдуть паралельно від основи до вершини, можуть бути покриті колони будь-якого з п'яти ордерів класичної архітектури, крім тосканського. В доричному ордері застосовується не більше 20 канелюр на колону, мають форму третини кола і розділені кутом; в іонічному ордері — 24 канелюри, що мають форму півкола і розділені смужкою, в ширину має третину діаметра півкола. Іноді канелюри наносилися на корпус керамічних судин.У кінці XIX століття Отто Вагнер використовував неглибокі паралельні канелюри для вертикального членування площин стін і пілястр. Вагнерівські канелюри завжди обриваються, не доходячи до землі; їх нижні кінці зазвичай утворюють звернений вниз трикутник. Ця деталь широко використовувалася майстрами петербурзького модерну. Часто канелюрами прикрашають меблеві ніжки. Цей прийом використовується при виготовленні меблів в класичному стилі.Галерея
* Кантелюра пілястрів другого поверху. Палац графині Понінської
* Канелюрування на колонах Отто Вагнера, Відень, 1898
rdf:langString
Канелю́ра, каннелю́ра (фр. cannelure — желобок, от лат. canna — тростник, палочка, прут, также ложок) — вертикальный желобок на фусте (стволе) пилястры или колонны (такие колонны называют каннелированными). Горизонтальные желобки на базе колонны ионического ордера, в отличие от каннелюр, называют выкружкой, или трохилусом (лат. из греч. trochilus — колея, борозда). Трохилусами иногда называют и вертикальные каннелюры. Противоположная, выпуклая форма именуется торусом (валиком). Каннелюры бывают и выпуклые, иначе: вложенные, или «встречные каннелюры» (гофры). Близкие названия — рабдос (греч. rabdos — прут, розга), альвеола (лат. alveolus — желобок, канавка), багет, калёвка, флема (нем. Flammen-leisten — «флемованная дорожка») — «пламенеющая» дорожка (изогнутые углубления, напоминающие языки пламени, штабверк (нем. Stabwerk, от Stab — палка, жезл и Werk — произведение, работа). Каннелюры на колоннах появились в архитектуре Древней Греции в VII—VI веках до н. э. в связи с переходом от монолитных деревянных и каменных колонн к составным, из отдельных барабанов. Горизонтальные швы между барабанами, связанными деревянными штырями (пиронами), надо было замаскировать. Вертикальные ложки́, подчёркивающие игрой светотени вертикальную направленность опоры, её тектоничность, лучше всего подходили для этой цели. Колонны самого раннего греко-дорического ордера имеют 24 либо 20, или 16 каннелюр. В относительно поздних постройках — 32. С V в. до н. э. устанавливается каноническое число — 20. Именно такое количество желобков позволяет их разместить таким образом, чтобы под каждым из четырёх углов квадратной плиты — абаки — приходилось по одному острому ребру, а средняя ось колонны со всех сторон зрительно отмечалась бы центральным желобком. По краям, зрительно сокращаясь, каннелюры сгущают тени, подчёркивают объёмность колонны, не давая ей сливаться со стеной. Каннелюры вытёсывали в мягком известняке (позднее в мраморе) по собранной из отдельных барабанов колонне. О технологии вытёсывания каннелюр свидетельствуют многие примеры неоконченных колонн с желобками не на всю высоту. Позднее такой приём стали использовать сознательно. В дорическом ордере каннелюры имеют вид правильной дугообразной выемки, соприкасающейся с соседней острым углом. В ионическом и коринфском ордерах между каннелюрами оставляют узкие плоские перемычки — дорожки, а внизу и вверху выемки образуют характерные закругления. В тосканском ордере по канону Виньолы каннелюры отсутствуют. В поздней, эллинистической и римской архитектуре каннелюры примерно на треть высоты от основания заполняли выпуклыми валиками или багетом полуцилиндрического профиля с округлыми окончаниями. Такой атектоничный приём называют «встречными» или «вложенными» каннелюрами. Он свидетельствует о распространении маньеристичных тенденций художественного мышления. Не случайно он вновь наблюдается в эклектичной архитектуре второй половины XIX века. В конце XIX века ведущий архитектор венского модерна Отто Вагнер использовал неглубокие параллельные каннелюры в сочетании с круглыми розетками качестве декора стен и пилястр. Этот мотив назвали «вагнерианским», или «венским цветком». Его использовали мастера петербургского модерна. В искусстве поздней готики, барокко и маньеризма подобием каннелюр оформляли мебельные филёнки или ножки. Их называли флемами либо штабверком. Подобный приём иногда использовали и при изготовлении мебели в классическом стиле .
xsd:nonNegativeInteger
9572
