First Moroccan Crisis
http://dbpedia.org/resource/First_Moroccan_Crisis an entity of type: Thing
La Unua maroka krizo (1905-1906) estiĝis post kiam alianco inter Francio kaj Grand-Britio certigis la francan influon en Maroko ( 1899). Tio kaŭzis en la Germana Imperio internajn streĉojn pro timo pri perdo de la ekonomiaj interesoj en Maroko. La imperia kanceliero Bernhard von Bülow premefikis je imperiestro Vilhelmo la 2-a kiu tiel vizitis la 31-an de marto 1905 demonstrative Tanĝeron, por tiel esprimi germanajn postulojn je mitparola rajto en Maroko, kiu rajto baziĝis je la de 1880. En la Konferenco de Algeciras de 1906 - kvankam Germanio povis obstakli, ke Francio tute transprenu la marokan merkaton - montriĝis do izolita situo de Germanio, ĉar ĝiajn postulojn apogis nur Aŭstrio-Hungario. La alianco inter Britio kaj Francio iĝis pli fortaj danke al tiuj eventoj.
rdf:langString
La Primera Crisis Marroquí (también conocida como la Crisis de Tánger) se refiere a la crisis internacional sobre el estatus colonial de Marruecos entre marzo de 1905 y mayo de 1906. Esta crisis estuvo a punto de desencadenar una guerra entre Francia y Reino Unido contra el Imperio alemán, lo que podría haber ocasionado la Primera Guerra Mundial, sólo que casi una década antes.
rdf:langString
The First Moroccan Crisis or the Tangier Crisis was an international crisis between March 1905 and May 1906 over the status of Morocco. Germany wanted to challenge France's growing control over Morocco, aggravating France and Great Britain. The crisis was resolved by the Algeciras Conference of 1906, a conference of mostly European countries that affirmed French control; this worsened German relations with both France and Britain, and helped enhance the new Anglo-French Entente.
rdf:langString
제1차 모로코 위기(First Moroccan Crisis, 독일어: Erste Marokkokrise) 또는 탕헤르 위기는 1905년 3월부터 1906년 5월까지 있던 국제 분쟁이다. 1904년 프랑스는 스페인과 비밀조약을 체결해 모로코를 분할하기로 했으며, 모로코에서 자유로운 권리를 보장받는 대가로 영국의 이집트 진출을 반대하지 않기로 했다. 그러나 독일은 모로코의 문호개방을 주장했다. 독일 황제 빌헬름 2세는 제국의 막강한 힘을 극적으로 과시하면서 탕헤르를 방문했고, 1905년 3월 31일 자신의 요트에서 모로코의 독립과 주권국가임을 선포했다. 이로 인해 "제1차 모로코 위기"라 불린 국제적 위기상황이 발생했다. 결국 이 사건은 1906년 1~4월에 열린 알헤시라스 회의로 위기를 벗어났는데, 여기서 독일을 비롯한 여러 국가들의 경제적 권리가 보장되었으며 프랑스와 스페인은 모로코의 치안담당 권리를 확보했다. 1908년 2월 18일에는 프랑스와 독일의 2차 회담이 열려 모로코의 독립을 재확인하는 한편 프랑스의 "특수한 정치적 이익"과 북아프리카에서 독일의 경제적 이익이 인정되었다.
rdf:langString
第一次モロッコ事件（だいいちじモロッコじけん、First Moroccan Crisis）とは、1905年にドイツ皇帝ヴィルヘルム2世がモロッコ北端の港湾都市タンジール（Tangier）を訪問し、フランスのモロッコ進出を牽制したことによって生じた国際紛争である。別名タンジール事件（Tangier Crisis）。
rdf:langString
De Eerste Marokkaanse Crisis, ook bekend als de Tangercrisis, was een crisis tussen Frankrijk en Duitsland die duurde van 1905 tot 1906. Deze crisis was een van de vijf internationale crises die zich in die tijd afspeelden die de grootmachten in gepolariseerde posities dwongen wat zou uitmonden in de Eerste Wereldoorlog. De eerste crisis speelde zich af in Marokko waar de kolonies centraal stonden.
rdf:langString
Tangierkrisen, även kallad första marockanska krisen var en stormaktskonflikt mellan 1905 och 1906 om Marockos framtida statsrättsliga status som inbegrep Frankrike och Tyskland.
rdf:langString
A Primeira Crise de Marrocos ou Crise Marroquina de 1905-1906 ou Crise de Tânger foi uma crise internacional ocorrida entre março de 1905 e maio de 1906 pelo estatuto do Marrocos. A Alemanha tentou usar a questão da independência do Marrocos para aumentar os atritos entre a França e o Reino Unido, bem como para promover os interesses comerciais dos alemães no Marrocos. Conseguiram seu objetivo declarado de garantir a independência de Marrocos, mas falharam em atrair o apoio diplomático para as suas posições na conferência internacional resultante. A crise piorou as relações dos alemães com a França e o Reino Unido, e ajudou a garantir o sucesso da nova aliança anglo-francesa, a Entente Cordiale. O episódio tem sido apontado como uma das causas da Primeira Guerra Mundial.
rdf:langString
Перша Марокканська криза (Танжерська криза) — міжнародна криза, яка виникла через вирішення міжнародного статусу Марокко у березні 1905 — травні 1906. Німеччина обурилась збільшенням впливу Франції в Марокко й наполягала на політиці відкритих дверей. У березні 1905 року німецький кайзер відправився в Танжер і виступив з промовою на користь незалежності Марокко. Перебуваючи у дипломатичній ізоляції, Німеччина звернулася до президента США Теодора Рузвельта посередництва у вирішенні проблеми. Міжнародна конференція яка була скликана для урегулювання кризи прийняла компромісне рішення, встановити міжнародний контроль над поліцією у великих портах Марокко, яке поклало кінець кризі.
rdf:langString
الأزمة المغربية الأولى (المعروفة أيضا باسم أزمة طنجة) تُشير إلى أزمة دولية حول الوضع الاستعماري في المغرب ما بين مارس 1905 ومايو 1906. انبثقت الأزمة المغربية الأولى من المنافسات الامبريالية للدول الكبرى، في هذه الحالة، بين ألمانيا من جهة وفرنسا، بدعم إنجليزي، من جهة أخرى. تمنح الاتفاقات الفرنسية التي تم التوصل إليها في عام 1904 مع كل من إنجلترا (8 أبريل) وإسبانيا (7 أكتوبر) الحق لفرنسا عمليا بالسيطرة على المغرب كمحمية. وهذا ما خلق العداء مع ألمانيا، والذي ظل في السرائر. اتخذت ألمانيا موقفا دبلوماسيا فوريا لوقف دخول الاتفاق الجديد حيز التنفيذ، بما في ذلك الزيارة المثيرة للقيصر غيوم الثاني وحديثه عن «الأبواب المفتوحة» بخطابه في طنجة (31 مارس 1905). كما سعت ألمانيا لعقد مؤتمر متعدد الأطراف حيث يمكن استدعاء فرنسا لمحاولة استفسار الأزمة أمام قادة الدول الأوروبية الأخرى. في البداية أبدى rouvier،
rdf:langString
La Primera Crisi Marroquina, també coneguda com a Crisi de Tànger, va ser un conflicte diplomàtic entre l'Imperi Alemany, la República Francesa i Espanya entre el març de l'any 1905 i el maig del 1906. Els francesos, però, van fer amb els espanyols la Conferència d'Algesires, on van decidir crear el Protectorat espanyol al Marroc, on Espanya es quedava el Rif, França, la resta creant el Protectorat francès del Marroc.
rdf:langString
První marocká krize, též zvána Tangerskou krizí, byla způsobena návštěvou císaře Viléma II. v Tangeru, kterou zahájil 31. března 1905. Pronesl řeč, ve které vyzvedl marockou nezávislost, zpochybnil francouzský mandát a pokusil se vrazit klín mezi Francii a Velkou Británii, jež spolu v roce 1904 uzavřely Srdečnou dohodu. Krizi nakonec vyřešila konference převážně evropských zemí, která stvrdila francouzskou kontrolu nad Marokem. Krize zhoršila vztahy Německa s Francií a Spojeným královstvím a pomohla posílit nové anglo-francouzské spojenectví.
rdf:langString
Die Erste Marokkokrise (1904–1906) war ein internationaler Spannungszustand, ausgelöst durch die Rivalität Frankreichs und des Deutschen Reiches um den Einfluss in Marokko. Frankreich versuchte sich dabei als beherrschender Machtfaktor in Marokko zu etablieren, während das Deutsche Reich darauf bestand, allen interessierten Mächten den Zugang nach Marokko zu eröffnen (Politik der offenen Tür). Zwar gelang es der deutschen Politik, eine internationale Konferenz in Algeciras durchzusetzen, Deutschland war im Kreis der Großmächte allerdings isoliert. Die Entente, das Bündnis zwischen Großbritannien und Frankreich, zeigte sich dagegen gefestigt. Der Schlussvertrag der Konferenz konnte zwar die deutschen wirtschaftlichen Interessen sichern; faktisch hatte jedoch Frankreich den Vorteil aus der K
rdf:langString
La crise de Tanger est une crise internationale opposant en 1905 les puissances européennes au sujet de la colonisation du Maroc, qui sera réglée, dans un premier temps, par la conférence d'Algésiras et la démission, à la demande de l’Allemagne, de l’inamovible ministre français des Affaires étrangères, Théophile Delcassé. Elle est déclenchée par un discours de l'empereur Guillaume II à Tanger le 31 mars 1905, au cours duquel, s’opposant à l’instauration d'un équivalent de protectorat de la France sur le Maroc, celui-ci exige un État « libre et indépendant » afin de maintenir présents les intérêts allemands.
rdf:langString
La Crisi di Tangeri, detta anche prima crisi marocchina, fu determinata nel 1905 dall'opposizione della Germania al tentativo della Francia di estendere il suo potere sul Marocco. L'iniziativa coloniale francese scaturì dall'Entente cordiale con la Gran Bretagna e condusse alla reazione tedesca che si manifestò con la visita amichevole dell'imperatore Guglielmo II di Germania al sultano del Marocco Mulay 'Abd al-'Aziz a Tangeri.
rdf:langString
Танжерский кризис (Первый марокканский кризис) — острый международный конфликт, продолжавшийся с марта 1905 по май 1906 г. Возник на почве спора Франции с Германией относительно контроля над султанатом Марокко. В результате кризиса установление французского протектората над Марокко было отложено. Пять лет спустя Франция и Германия вновь схлестнулись по вопросу о контроле над этой стратегически расположенной территорией (Второй марокканский кризис).
rdf:langString
第一次摩洛哥危机又称为丹吉尔危机，在1905年3月至1906年5月发生，是欧洲列强因为摩洛哥苏丹國作为殖民地之事而引起的。 德意志帝国皇帝威廉二世于1905年3月31日造访摩洛哥丹吉尔，表示支持摩洛哥独立，公然挑战法蘭西第三共和国在摩洛哥的影响力，引发这次危机。1904年，法国與英國締結《挚诚协定》；同年，英國承认法国在摩洛哥的利益，令德国有感利益受损，故此以外交途径挑战法国，並企图藉此挑衅与测试法國、英國、俄羅斯帝國之間締結三国协约的实力(1907年三国協約才正式簽訂)。 德皇威廉二世的挑釁言论，引起法国民众普遍震怒。在得到英國的外交支持下，法国外长泰奥菲勒·德尔卡塞提倡在摩洛哥设立一个法屬保护国，并促请政府采取强硬立场；但是，法国政府擔心德國政府決議宣战，所以反对並迫使他下台。危机在6月达到高峰：德尔卡塞下台后，由温和派法国总理莫里斯·鲁维埃兼任外长。7月时，德国已受到孤立，所以法国同意以和平方法解决问题。然而，法德二國仍然剑拔弩张：德国在12月调动后备军队，而法国更在1906年1月派兵到与德国接壤的边境。
rdf:langString
rdf:langString
الأزمة المغربية الأولى
rdf:langString
Primera Crisi Marroquina
rdf:langString
První marocká krize
rdf:langString
Erste Marokkokrise
rdf:langString
Unua maroka krizo
rdf:langString
Primera Crisis Marroquí
rdf:langString
Krisis Tangier
rdf:langString
First Moroccan Crisis
rdf:langString
Crise de Tanger
rdf:langString
Crisi di Tangeri
rdf:langString
第一次モロッコ事件
rdf:langString
제1차 모로코 위기
rdf:langString
Eerste Marokkaanse Crisis
rdf:langString
Primeira Crise de Marrocos
rdf:langString
Танжерский кризис
rdf:langString
Tangierkrisen
rdf:langString
第一次摩洛哥危機
rdf:langString
Перша Марокканська криза
rdf:langString
Tangier Crisis
xsd:integer
191743
xsd:integer
1108338736
rdf:langString
Wilhelm parades through Tangier.
rdf:langString
rdf:langString
Wilhelm II
rdf:langString
Théophile Delcassé
rdf:langString
Tangier Crisis
rdf:langString
March 1905 – May 1906
xsd:integer
300
rdf:langString
الأزمة المغربية الأولى (المعروفة أيضا باسم أزمة طنجة) تُشير إلى أزمة دولية حول الوضع الاستعماري في المغرب ما بين مارس 1905 ومايو 1906. انبثقت الأزمة المغربية الأولى من المنافسات الامبريالية للدول الكبرى، في هذه الحالة، بين ألمانيا من جهة وفرنسا، بدعم إنجليزي، من جهة أخرى. تمنح الاتفاقات الفرنسية التي تم التوصل إليها في عام 1904 مع كل من إنجلترا (8 أبريل) وإسبانيا (7 أكتوبر) الحق لفرنسا عمليا بالسيطرة على المغرب كمحمية. وهذا ما خلق العداء مع ألمانيا، والذي ظل في السرائر. اتخذت ألمانيا موقفا دبلوماسيا فوريا لوقف دخول الاتفاق الجديد حيز التنفيذ، بما في ذلك الزيارة المثيرة للقيصر غيوم الثاني وحديثه عن «الأبواب المفتوحة» بخطابه في طنجة (31 مارس 1905). كما سعت ألمانيا لعقد مؤتمر متعدد الأطراف حيث يمكن استدعاء فرنسا لمحاولة استفسار الأزمة أمام قادة الدول الأوروبية الأخرى. في البداية أبدى rouvier، رئيس الوزراء الفرنسي اهتمامه بالتوصل إلى حل وسط، لكن رفض الرأي العام الفرنسي ضد ألمانيا أدى إلى دعم إنجليزي للموقف الفرنسي. التوتر بلغ ذروته في منتصف يونيو، عندما ألغت فرنسا جميع الوعود العسكرية بالمغادرة (15 يونيو) مما دفع ألمانيا للتهديد بتوقيع اتفاق تحالف دفاعي مع السلطان المغربي (22 يونيو). وافقت فرنسا في 1 يوليو وبدعم قوي من إنجلترا على حضور المؤتمر، حيث بدى واضحا أن ألمانيا أصبحت معزولة دبلوماسيا. استمرت الأزمة عشية المؤتمر في الجزيرة الخضراء بإسبانيا، حيث استدعت ألمانيا وحدات الاحتياط العسكرية(30 ديسمبر) مقابل تحريك فرنسا القوات المحاربة إلى الحدود الألمانية (3 يناير). وفي نفس المؤتمر الأممي، وجد الألمان أنفسهم وحيدين رغم دعم النمسا لموقفهم. في محاولة توفيقية نمساوية رفضها الكل باستثناء ألمانيا. قرر الألمان في 31 مارس، 1906 قبول اتفاق توفيقي قصد إنقاذ صورتهم الدولية. كما وافقت فرنسا على الخضوع لسيطرة الشرطة المغربية، لكن ذلك أبقى لها السيطرة الفعالة على الشأن السياسي المغربي والشؤون المالية. أُحدثت الأزمة بزيارة القيصر فيلهلم الثاني إلى طنجة في المغرب يوم 31 مارس 1905. أدلى القيصر ببعض الملاحظات لصالح الاستقلال المغربي، تحديا للنفوذ الفرنسي في المغرب. فرنسا كان لها تأثير في المغرب بتزكية من بريطانيا (عبر الوفاق الودي) وإسبانيا في 1904، وهي خطوة اعتبرتها ألمانيا ضربة لمصالح بلدها حيث اتخذت الإجراءات الدبلوماسية قصد التحدي. سعت الحكومة الألمانية لعقد مؤتمر تجتمع فيه عموم أوروبا. يمكن اعتبار استفزاز فيلهلم الثاني بمثابة اختبار لقوة الوفاق الودي.
rdf:langString
La Primera Crisi Marroquina, també coneguda com a Crisi de Tànger, va ser un conflicte diplomàtic entre l'Imperi Alemany, la República Francesa i Espanya entre el març de l'any 1905 i el maig del 1906. La crisi es va produir quan aquest any el Kàiser Guillem II d'Alemanya va desembarcar a Tànger i va visitar el 31 de març el Sultanat del Marroc, ja que Alemanya, insatisfeta per no tenir prou colònies a Àfrica, va decidir provocar un conflicte al nord d'Àfrica. Aprofitant que Marroc no era propietat de cap imperi, sinó que tenia només influències d'Espanya i França, va aprofitar Guillem II per a fer costat al sultà marroquí en una lluita per la independència que duria Marroc a ser un protectorat alemany. Els francesos, però, van fer amb els espanyols la Conferència d'Algesires, on van decidir crear el Protectorat espanyol al Marroc, on Espanya es quedava el Rif, França, la resta creant el Protectorat francès del Marroc.
rdf:langString
První marocká krize, též zvána Tangerskou krizí, byla způsobena návštěvou císaře Viléma II. v Tangeru, kterou zahájil 31. března 1905. Pronesl řeč, ve které vyzvedl marockou nezávislost, zpochybnil francouzský mandát a pokusil se vrazit klín mezi Francii a Velkou Británii, jež spolu v roce 1904 uzavřely Srdečnou dohodu. Krizi nakonec vyřešila konference převážně evropských zemí, která stvrdila francouzskou kontrolu nad Marokem. Krize zhoršila vztahy Německa s Francií a Spojeným královstvím a pomohla posílit nové anglo-francouzské spojenectví. Německý císař Vilém II. vnímal výsledek krize jako ponižující a rozhodl se napříště neustoupit mezinárodnímu tlaku, což vedlo k účasti Německa na druhé marocké krizi.
rdf:langString
La Unua maroka krizo (1905-1906) estiĝis post kiam alianco inter Francio kaj Grand-Britio certigis la francan influon en Maroko ( 1899). Tio kaŭzis en la Germana Imperio internajn streĉojn pro timo pri perdo de la ekonomiaj interesoj en Maroko. La imperia kanceliero Bernhard von Bülow premefikis je imperiestro Vilhelmo la 2-a kiu tiel vizitis la 31-an de marto 1905 demonstrative Tanĝeron, por tiel esprimi germanajn postulojn je mitparola rajto en Maroko, kiu rajto baziĝis je la de 1880. En la Konferenco de Algeciras de 1906 - kvankam Germanio povis obstakli, ke Francio tute transprenu la marokan merkaton - montriĝis do izolita situo de Germanio, ĉar ĝiajn postulojn apogis nur Aŭstrio-Hungario. La alianco inter Britio kaj Francio iĝis pli fortaj danke al tiuj eventoj.
rdf:langString
La Primera Crisis Marroquí (también conocida como la Crisis de Tánger) se refiere a la crisis internacional sobre el estatus colonial de Marruecos entre marzo de 1905 y mayo de 1906. Esta crisis estuvo a punto de desencadenar una guerra entre Francia y Reino Unido contra el Imperio alemán, lo que podría haber ocasionado la Primera Guerra Mundial, sólo que casi una década antes.
rdf:langString
Die Erste Marokkokrise (1904–1906) war ein internationaler Spannungszustand, ausgelöst durch die Rivalität Frankreichs und des Deutschen Reiches um den Einfluss in Marokko. Frankreich versuchte sich dabei als beherrschender Machtfaktor in Marokko zu etablieren, während das Deutsche Reich darauf bestand, allen interessierten Mächten den Zugang nach Marokko zu eröffnen (Politik der offenen Tür). Zwar gelang es der deutschen Politik, eine internationale Konferenz in Algeciras durchzusetzen, Deutschland war im Kreis der Großmächte allerdings isoliert. Die Entente, das Bündnis zwischen Großbritannien und Frankreich, zeigte sich dagegen gefestigt. Der Schlussvertrag der Konferenz konnte zwar die deutschen wirtschaftlichen Interessen sichern; faktisch hatte jedoch Frankreich den Vorteil aus der Krise gezogen, da es seine politische Macht in Nordafrika ausbauen konnte.
rdf:langString
The First Moroccan Crisis or the Tangier Crisis was an international crisis between March 1905 and May 1906 over the status of Morocco. Germany wanted to challenge France's growing control over Morocco, aggravating France and Great Britain. The crisis was resolved by the Algeciras Conference of 1906, a conference of mostly European countries that affirmed French control; this worsened German relations with both France and Britain, and helped enhance the new Anglo-French Entente.
rdf:langString
La crise de Tanger est une crise internationale opposant en 1905 les puissances européennes au sujet de la colonisation du Maroc, qui sera réglée, dans un premier temps, par la conférence d'Algésiras et la démission, à la demande de l’Allemagne, de l’inamovible ministre français des Affaires étrangères, Théophile Delcassé. Elle est déclenchée par un discours de l'empereur Guillaume II à Tanger le 31 mars 1905, au cours duquel, s’opposant à l’instauration d'un équivalent de protectorat de la France sur le Maroc, celui-ci exige un État « libre et indépendant » afin de maintenir présents les intérêts allemands. L’une des premières crises du début du XXe siècle, elle marque le début des tensions qui mèneront jusqu’à la Première Guerre mondiale et fut suivie de la crise d’Agadir en 1911.
rdf:langString
제1차 모로코 위기(First Moroccan Crisis, 독일어: Erste Marokkokrise) 또는 탕헤르 위기는 1905년 3월부터 1906년 5월까지 있던 국제 분쟁이다. 1904년 프랑스는 스페인과 비밀조약을 체결해 모로코를 분할하기로 했으며, 모로코에서 자유로운 권리를 보장받는 대가로 영국의 이집트 진출을 반대하지 않기로 했다. 그러나 독일은 모로코의 문호개방을 주장했다. 독일 황제 빌헬름 2세는 제국의 막강한 힘을 극적으로 과시하면서 탕헤르를 방문했고, 1905년 3월 31일 자신의 요트에서 모로코의 독립과 주권국가임을 선포했다. 이로 인해 "제1차 모로코 위기"라 불린 국제적 위기상황이 발생했다. 결국 이 사건은 1906년 1~4월에 열린 알헤시라스 회의로 위기를 벗어났는데, 여기서 독일을 비롯한 여러 국가들의 경제적 권리가 보장되었으며 프랑스와 스페인은 모로코의 치안담당 권리를 확보했다. 1908년 2월 18일에는 프랑스와 독일의 2차 회담이 열려 모로코의 독립을 재확인하는 한편 프랑스의 "특수한 정치적 이익"과 북아프리카에서 독일의 경제적 이익이 인정되었다.
rdf:langString
第一次モロッコ事件（だいいちじモロッコじけん、First Moroccan Crisis）とは、1905年にドイツ皇帝ヴィルヘルム2世がモロッコ北端の港湾都市タンジール（Tangier）を訪問し、フランスのモロッコ進出を牽制したことによって生じた国際紛争である。別名タンジール事件（Tangier Crisis）。
rdf:langString
De Eerste Marokkaanse Crisis, ook bekend als de Tangercrisis, was een crisis tussen Frankrijk en Duitsland die duurde van 1905 tot 1906. Deze crisis was een van de vijf internationale crises die zich in die tijd afspeelden die de grootmachten in gepolariseerde posities dwongen wat zou uitmonden in de Eerste Wereldoorlog. De eerste crisis speelde zich af in Marokko waar de kolonies centraal stonden.
rdf:langString
La Crisi di Tangeri, detta anche prima crisi marocchina, fu determinata nel 1905 dall'opposizione della Germania al tentativo della Francia di estendere il suo potere sul Marocco. L'iniziativa coloniale francese scaturì dall'Entente cordiale con la Gran Bretagna e condusse alla reazione tedesca che si manifestò con la visita amichevole dell'imperatore Guglielmo II di Germania al sultano del Marocco Mulay 'Abd al-'Aziz a Tangeri. La crisi, durante la quale si paventò una guerra fra Germania e Francia, terminò con la decisione del governo francese di cedere alla richiesta tedesca di indire una conferenza internazionale (Conferenza di Algeciras).
rdf:langString
Tangierkrisen, även kallad första marockanska krisen var en stormaktskonflikt mellan 1905 och 1906 om Marockos framtida statsrättsliga status som inbegrep Frankrike och Tyskland.
rdf:langString
A Primeira Crise de Marrocos ou Crise Marroquina de 1905-1906 ou Crise de Tânger foi uma crise internacional ocorrida entre março de 1905 e maio de 1906 pelo estatuto do Marrocos. A Alemanha tentou usar a questão da independência do Marrocos para aumentar os atritos entre a França e o Reino Unido, bem como para promover os interesses comerciais dos alemães no Marrocos. Conseguiram seu objetivo declarado de garantir a independência de Marrocos, mas falharam em atrair o apoio diplomático para as suas posições na conferência internacional resultante. A crise piorou as relações dos alemães com a França e o Reino Unido, e ajudou a garantir o sucesso da nova aliança anglo-francesa, a Entente Cordiale. O episódio tem sido apontado como uma das causas da Primeira Guerra Mundial.
rdf:langString
Танжерский кризис (Первый марокканский кризис) — острый международный конфликт, продолжавшийся с марта 1905 по май 1906 г. Возник на почве спора Франции с Германией относительно контроля над султанатом Марокко. В ходе империалистической «драки за Африку» французам удалось овладеть Алжиром (1830) и Тунисом (1881).Следующей североафриканской колонией Франции должно было стать Марокко, возглавляемое султаном Мулай Абд аль-Азизом.К концу 1904 года Италия, Великобритания и Испания негласно признали «особые права» французов в Марокко, что на практике означало превращение султаната в протекторат Франции.В обмен на эти уступки французы признавали права англичан на Египет, итальянцев — на Триполитанию, а испанцев — на города по северному побережью Марокко (Сеуту и Мелилью). В начале 1905 года, когда Франция пыталась принудить марокканского султана к допуску в страну французских советников и предоставлению крупных концессий французским компаниям, в Танжер неожиданно прибыл немецкий кайзер Вильгельм II. Он выступил с речью, в которой пообещал султану свою поддержку и предложил заключить оборонительный союз. Этот шаг вполне соответствовал германской линии на коммерческое и военное проникновение в такие исламские государства, как Османская империя. Обостряя ситуацию в Марокко, немецкие дипломаты рассчитывали проверить на прочность Франко-русский союз, тем более что все силы России были в то время брошены на завершение тяжёлой Русско-японской войны. На этом и сыграла немецкая дипломатия в лице барона Гольштейна. Российской армии в Европе не существовало. Все силы России были переброшены на восток против японцев. Немцы сочли момент благоприятным для нападения на Францию. План Шлиффена удалось бы осуществить, ведь Россия не могла физически успеть передислоцировать свои войска в Европу. В Париже прекрасно понимали намерения Германии и поэтому французское правительство запаниковало. Французы предлагали немецкой стороне деньги в качестве компенсации за Марокко вкупе с уступкой нескольких небольших колоний в экваториальной Африке. Но немцы отвергли все французские предложения. Поначалу действия Германии вызвали в Париже оцепенение, а в середине июня подал в отставку воинственно настроенный министр иностранных дел Теофиль Делькассе. По требованию Германии была созвана Альхесирасская конференция в Испании. На конференции, продолжавшейся с 15 января по 7 апреля 1906 года, Германия оказалась в дипломатической изоляции (поддержку ей оказала только Австро-Венгрия) и вынуждена была отступить. Разъярённый кайзер возложил всю ответственность на барона Гольштейна и отправил его в отставку. В результате кризиса установление французского протектората над Марокко было отложено. Пять лет спустя Франция и Германия вновь схлестнулись по вопросу о контроле над этой стратегически расположенной территорией (Второй марокканский кризис).
rdf:langString
第一次摩洛哥危机又称为丹吉尔危机，在1905年3月至1906年5月发生，是欧洲列强因为摩洛哥苏丹國作为殖民地之事而引起的。 德意志帝国皇帝威廉二世于1905年3月31日造访摩洛哥丹吉尔，表示支持摩洛哥独立，公然挑战法蘭西第三共和国在摩洛哥的影响力，引发这次危机。1904年，法国與英國締結《挚诚协定》；同年，英國承认法国在摩洛哥的利益，令德国有感利益受损，故此以外交途径挑战法国，並企图藉此挑衅与测试法國、英國、俄羅斯帝國之間締結三国协约的实力(1907年三国協約才正式簽訂)。 德皇威廉二世的挑釁言论，引起法国民众普遍震怒。在得到英國的外交支持下，法国外长泰奥菲勒·德尔卡塞提倡在摩洛哥设立一个法屬保护国，并促请政府采取强硬立场；但是，法国政府擔心德國政府決議宣战，所以反对並迫使他下台。危机在6月达到高峰：德尔卡塞下台后，由温和派法国总理莫里斯·鲁维埃兼任外长。7月时，德国已受到孤立，所以法国同意以和平方法解决问题。然而，法德二國仍然剑拔弩张：德国在12月调动后备军队，而法国更在1906年1月派兵到与德国接壤的边境。 为了解决上述纠纷，1906年1月16日至4月7日期間，德国、奧匈、比利時、西班牙、美國、法国、英國、義大利、摩洛哥、荷蘭、葡萄牙、俄國、瑞典共十三國代表齊聚西班牙王國阿尔赫西拉斯舉行會議。在十三个与会国当中，只有奥匈支持德国；法国得到英国、俄國、義大利（儘管義大利和德國、奧匈締結三國同盟）、西班牙与美國的支持。最后，德国在5月31日接受一项协定：法国撤回部分对摩洛哥实施的管制，但依然控制部分重要地方，以及与西班牙保持对摩洛哥的警察控制权。 虽然阿尔赫西拉斯会议暂时解决德法二國在摩洛哥引起的外交衝突危機问题，然则德国的不满，是1911年的阿加迪爾危機前傳。结果，德国在此次危機的外交孤立窘境，使德国追求更具野心的外交政策。这次危机是後來在1914年爆發第一次世界大战的其中一次战前危机，严重恶化了强国之间的关系，間接導致一次大戰。
rdf:langString
Перша Марокканська криза (Танжерська криза) — міжнародна криза, яка виникла через вирішення міжнародного статусу Марокко у березні 1905 — травні 1906. Німеччина обурилась збільшенням впливу Франції в Марокко й наполягала на політиці відкритих дверей. У березні 1905 року німецький кайзер відправився в Танжер і виступив з промовою на користь незалежності Марокко. Перебуваючи у дипломатичній ізоляції, Німеччина звернулася до президента США Теодора Рузвельта посередництва у вирішенні проблеми. Міжнародна конференція яка була скликана для урегулювання кризи прийняла компромісне рішення, встановити міжнародний контроль над поліцією у великих портах Марокко, яке поклало кінець кризі.
xsd:nonNegativeInteger
7189
xsd:string
Treaty of Algeciras