Fifth Council of Constantinople
http://dbpedia.org/resource/Fifth_Council_of_Constantinople an entity of type: WikicatChurchCouncilsAcceptedByTheEasternOrthodoxChurch
Πέμπτη Σύνοδος της Κωνσταντινούπολης ονομάστηκε μια σειρά από έξι συνόδους που πραγματοποιήθηκαν στην βυζαντινή πρωτεύουσα Κωνσταντινούπολη μεταξύ 1341 και 1351, προκειμένου να αντιμετωπίσουν την ησυχαστική έριδα, μια διαμάχη σχετικά με το μυστικιστικό δόγμα του Ησυχασμού. Αναφέρονται επίσης ως Ησυχαστικές ή Παλαμιτικές σύνοδοι, καθώς συζήτησαν τη θεολογία του Γρηγορίου Παλαμά, στην οποία αντιτάχθηκε ο Βαρλαάμ Καλαβρός, και άλλων. Το αποτέλεσμα αυτών των συνόδων θεωρείται από ορισμένες Ορθόδοξες Εκκλησίες ότι έχει την αξία των αποφάσεων των οικουμενικών συνόδων.
rdf:langString
Fifth Council of Constantinople is a name given to a series of six councils held in the Byzantine capital Constantinople between 1341 and 1351, to deal with a dispute concerning the mystical doctrine of Hesychasm. These are referred to also as the Hesychast councils or the Palamite councils, since they discussed the theology of Gregory Palamas, whom Barlaam of Seminara opposed in the first of the series, and others in the succeeding five councils. The result of these councils is accepted as having the authority of an ecumenical council by some Eastern Orthodox Christians.
rdf:langString
제5차 콘스탄티노폴리스 공의회는 헤시카즘의 신비주의 교리에 관한 논쟁 을 다루기 위해 1341년에서 1351년 사이에 동로마 제국의 수도 콘스탄티노폴리스에서 열렸던 6개의 총대주교 공의회에 붙여진 이름이다. 공의회들은 이 제1차 공의회에서 반대했고 나머지 5개 공의회에서 다른 사람들이 반대한 그레고리오스 팔라마스의 신학을 논의했기 때문에 헤시카스트 공의회 또는 팔라미테 공의회 라고도 불러진다. 이러한 공의회의 결과는 일부 동방 정교회의 기독교인에 의해 세계 공의회의 권위를 갖는 것으로 받아들여지고 있다.
rdf:langString
Пятый Константинопольский собор; IX Вселенский собор — поместный собор Православной церкви в Константинополе в мае — августе 1351 года, подведший итог многолетней богословской полемике и политической борьбе в Византии: собор утвердил как православное богословие исихазма архиепископа Фессалоникийского Григория Паламы и осудил его оппонентов — Варлаама Калабрийского и других. Все поместные Православные церкви принимают решения этого собора, а в греческих православных церквах он де-факто рассматривается как вселенский.
rdf:langString
Los teólogos ortodoxos consideran como ecuménico uno de los concilios celebrados en Constantinopla, capital del Imperio bizantino, en la década 1341-1351 para tratar las disputas teológicas sobre el hesicasmo y lo tratan como el noveno de los concilios ecuménicos (quinto ecuménico di Constantinopla), tras el Concilio de Constantinopla de 879–880, que clasifican como octavo concilio ecuménico (cuarto ecuménico de Constantinopla). Estos concilios, generalmente de sólo un día, se llevaron a cabo en los años 1341, 1344, 1347 y 1351.
rdf:langString
Konsili Konstantinopel Kelima merupakan nama yang diberikan kepada enam rangkaian konsili patriarkis yang diselenggarakan di ibukota Kekaisaran Bizantium, Konstantinopel antara tahun 1341 dan 1351, untuk menyelesaikan perselisihan mengenai doktrin . Konsili ini juga sering disebut sebagai Konsili Hesikasme atau Konsili Palamisme oleh karena doktrin Gregorius Palamas, yang oleh Barlaam dari Seminara ditentang pada rangkaian pertama konsili ini, dan oleh yang lainnya pada lima rangkaian berikutnya dari konsili ini. Hasil konsili ini diakui oleh umat Kristen Ortodoks Timur sebagai konsili oikumenis, yang terkadang konsili ini disebut sebagai Konsili Oikumenis Kesembilan. Para pendukung utama yang memandang bahwa serangkaian konsili ini adalah Konsili Oikumenis Kesembilan meliputi Metropolita
rdf:langString
Le cinquième concile de Constantinople est le nom donné à une série de six conciles patriarcaux tenus dans la capitale byzantine de Constantinople entre 1341 et 1351, pour faire face à un différend concernant la doctrine mystique de l'hésychasme. Ceux-ci sont également appelés les conciles hésychastes ou les conciles palamites, car ils ont discuté de la théologie de Grégoire Palamas, auquel Barlaam de Seminara s'est opposé durant le premier concile ; d'autres s'y opposèrent lors des cinq conciles suivants.
rdf:langString
Due teologi ortodossi considerano ecumenico uno dei concili tenuti a Costantinopoli a metà del secolo XIV per trattare le dispute teologiche riguardanti l'esicasmo. Lo considerano il nono concilio ecumenico a seguito del concilio di Costantinopoli dell'879-880, classificato come ottavo. Gregorio Palamas, proponente della dottrina esicasta, oggetto dei concili sull'esicasmo Tali concili, generalmente della durata di un solo giorno, sono stati tenuti negli anni 1341, 1344, 1347 e 1351.
rdf:langString
Sobór Konstantynopolitański V – cykl trzech synodów z lat 1341, 1347 i 1351, których postanowienia są uznawane przez prawosławie za postanowienia soboru powszechnego. Bezpośrednią przyczyną zwołania soboru był spór wokół mistycznej doktryny hezychazmu, której twórcą był mnich Grzegorz Palamas. Wyznawcy hezychazmu twierdzili, że poprzez ciąg mistycznych praktyk można ujrzeć Boga w jego przedwiecznej światłości. Doktryna hezychazmu wywołała ogromny spór doktrynalny w Kościele greckim, nakładając się na podziały polityczne (walka Jana Kantakuzena o tron). Zwolennikami hezychazmu byli Jan Kantakuzen, Aleksy Apokauk i cesarzowa Anna. Przeciwko hezychazmowi występował natomiast patriarcha Konstantynopola Jan Kalekas wraz z większą częścią arystokracji. Krytykowali hezychazm również liczni uczeni
rdf:langString
Quinto Concílio de Constantinopla é o nome dado por alguns ao Quinto Concílio de Constantinopla (692), chamado de Concílio Quinissexto, e por outros para uma série de seis concílios patriarcais realizados em Constantinopla entre 1341 e 1351 para tratar da controvérsia hesicasta. Eles são conhecidos em conjunto como "concílios hesicastas" ou "concílios palamitas", pois discutiram a teologia de Gregório Palamas, a quem Barlaão de Seminara desafiou no primeiro da série e outros nos concílios seguintes. O resultado final dos seis é aceito como tendo autoridade ecumênica pela Igreja Ortodoxa, que também o chama, por vezes, de Nono Concílio Ecumênico. Os principais defensores desta visão de que os seis concílios formam um concílio ecumênico inclui o metropolita Heroteu (Valáquio) de Naupacto, e
rdf:langString
П'я́тий Константино́польський собо́р — IX Вселенський собор православної церкви, що проводився у Константинополі у 1341, 1347 та 1351 роках. Православні визнають рішення цих соборів, але не визнають їх Вселенськими (це можна зробити лише на наступному Вселенському соборі, який досі не проводився), хоч вони де-факто були саме такими. V Константинопольский собор: підтвердив ісихазм св. Григорія Палами та засудив філософа-раціоналіста та церковного діяча Варлаама Калабрійського, що був опонентом Григорія Палами. 1351 року Влахернський Собор урочисто засвідчив православність вчення св. Григорія.
rdf:langString
rdf:langString
Πέμπτη Σύνοδος της Κωνσταντινούπολης
rdf:langString
Concilio de Constantinopla sobre hesicasmo
rdf:langString
Fifth Council of Constantinople
rdf:langString
Konsili Konstantinopel V
rdf:langString
Cinquième concile de Constantinople
rdf:langString
Concili sull'esicasmo
rdf:langString
제5차 콘스탄티노폴리스 공의회
rdf:langString
Quinto Concílio de Constantinopla
rdf:langString
Sobór konstantynopolitański V
rdf:langString
Пятый Константинопольский собор
rdf:langString
П'ятий Константинопольський собор
xsd:integer
1278567
xsd:integer
1112897958
rdf:langString
Πέμπτη Σύνοδος της Κωνσταντινούπολης ονομάστηκε μια σειρά από έξι συνόδους που πραγματοποιήθηκαν στην βυζαντινή πρωτεύουσα Κωνσταντινούπολη μεταξύ 1341 και 1351, προκειμένου να αντιμετωπίσουν την ησυχαστική έριδα, μια διαμάχη σχετικά με το μυστικιστικό δόγμα του Ησυχασμού. Αναφέρονται επίσης ως Ησυχαστικές ή Παλαμιτικές σύνοδοι, καθώς συζήτησαν τη θεολογία του Γρηγορίου Παλαμά, στην οποία αντιτάχθηκε ο Βαρλαάμ Καλαβρός, και άλλων. Το αποτέλεσμα αυτών των συνόδων θεωρείται από ορισμένες Ορθόδοξες Εκκλησίες ότι έχει την αξία των αποφάσεων των οικουμενικών συνόδων.
rdf:langString
Fifth Council of Constantinople is a name given to a series of six councils held in the Byzantine capital Constantinople between 1341 and 1351, to deal with a dispute concerning the mystical doctrine of Hesychasm. These are referred to also as the Hesychast councils or the Palamite councils, since they discussed the theology of Gregory Palamas, whom Barlaam of Seminara opposed in the first of the series, and others in the succeeding five councils. The result of these councils is accepted as having the authority of an ecumenical council by some Eastern Orthodox Christians.
rdf:langString
Los teólogos ortodoxos consideran como ecuménico uno de los concilios celebrados en Constantinopla, capital del Imperio bizantino, en la década 1341-1351 para tratar las disputas teológicas sobre el hesicasmo y lo tratan como el noveno de los concilios ecuménicos (quinto ecuménico di Constantinopla), tras el Concilio de Constantinopla de 879–880, que clasifican como octavo concilio ecuménico (cuarto ecuménico de Constantinopla). Estos concilios, generalmente de sólo un día, se llevaron a cabo en los años 1341, 1344, 1347 y 1351. Para George Metallinos el ecuménico es el concilio de 1341, mientras que según John Romanides es el concilio de 1351 que merece esa designación. En el concilio de 1341 se condenó como hereje al monje Barlaam di Seminara, quien defendía una teología filosófica racionalista, burlándose de los hesicastas tratándoles de practicantes de la onfaloscopía (mirarse al ombligo). Los concilios de 1341 y 1351 son reconocidos por legítimos por la Iglesia Ortodoxa, pero generalmente no como ecuménicos, dado que ella limita a siete el número de los concilios ecuménicos. No son reconocidos por la Iglesia católica.
rdf:langString
Le cinquième concile de Constantinople est le nom donné à une série de six conciles patriarcaux tenus dans la capitale byzantine de Constantinople entre 1341 et 1351, pour faire face à un différend concernant la doctrine mystique de l'hésychasme. Ceux-ci sont également appelés les conciles hésychastes ou les conciles palamites, car ils ont discuté de la théologie de Grégoire Palamas, auquel Barlaam de Seminara s'est opposé durant le premier concile ; d'autres s'y opposèrent lors des cinq conciles suivants. Le résultat de ces conciles est accepté comme ayant l'autorité d'un concile œcuménique par certains chrétiens orthodoxes.
rdf:langString
Konsili Konstantinopel Kelima merupakan nama yang diberikan kepada enam rangkaian konsili patriarkis yang diselenggarakan di ibukota Kekaisaran Bizantium, Konstantinopel antara tahun 1341 dan 1351, untuk menyelesaikan perselisihan mengenai doktrin . Konsili ini juga sering disebut sebagai Konsili Hesikasme atau Konsili Palamisme oleh karena doktrin Gregorius Palamas, yang oleh Barlaam dari Seminara ditentang pada rangkaian pertama konsili ini, dan oleh yang lainnya pada lima rangkaian berikutnya dari konsili ini. Hasil konsili ini diakui oleh umat Kristen Ortodoks Timur sebagai konsili oikumenis, yang terkadang konsili ini disebut sebagai Konsili Oikumenis Kesembilan. Para pendukung utama yang memandang bahwa serangkaian konsili ini adalah Konsili Oikumenis Kesembilan meliputi Metropolitan dari Nafpaktos, Presbiter , dan Presbiter . Oleh karena semakin tajamnya perselisihan antara Barlaam dan Palamas sehingga memerlukan penilaian dari konsili oikumenis. Rangkaian konsili oikumenis ini dilaksanakan sebanyak enam kali di Konstantinopel pada tanggal 10 Juni 1341, August 1341, 4 November 1344, 1 Februari 1347, 8 Februari 1347, dan 28 Mei 1351 untuk menyelesaikan permasalahan ini. Masing-masing pertemuan dari rangkaian konsili ini memperoleh status oikumenis oleh umat Kristen Ortodoks Timur.
rdf:langString
제5차 콘스탄티노폴리스 공의회는 헤시카즘의 신비주의 교리에 관한 논쟁 을 다루기 위해 1341년에서 1351년 사이에 동로마 제국의 수도 콘스탄티노폴리스에서 열렸던 6개의 총대주교 공의회에 붙여진 이름이다. 공의회들은 이 제1차 공의회에서 반대했고 나머지 5개 공의회에서 다른 사람들이 반대한 그레고리오스 팔라마스의 신학을 논의했기 때문에 헤시카스트 공의회 또는 팔라미테 공의회 라고도 불러진다. 이러한 공의회의 결과는 일부 동방 정교회의 기독교인에 의해 세계 공의회의 권위를 갖는 것으로 받아들여지고 있다.
rdf:langString
Due teologi ortodossi considerano ecumenico uno dei concili tenuti a Costantinopoli a metà del secolo XIV per trattare le dispute teologiche riguardanti l'esicasmo. Lo considerano il nono concilio ecumenico a seguito del concilio di Costantinopoli dell'879-880, classificato come ottavo. Gregorio Palamas, proponente della dottrina esicasta, oggetto dei concili sull'esicasmo Tali concili, generalmente della durata di un solo giorno, sono stati tenuti negli anni 1341, 1344, 1347 e 1351. Per Georgios Metallinos è ecumenico il concilio del 1341, mentre per Giovanni Romanides è il concilio del 1351 che merita tale denominazione.
rdf:langString
Sobór Konstantynopolitański V – cykl trzech synodów z lat 1341, 1347 i 1351, których postanowienia są uznawane przez prawosławie za postanowienia soboru powszechnego. Bezpośrednią przyczyną zwołania soboru był spór wokół mistycznej doktryny hezychazmu, której twórcą był mnich Grzegorz Palamas. Wyznawcy hezychazmu twierdzili, że poprzez ciąg mistycznych praktyk można ujrzeć Boga w jego przedwiecznej światłości. Doktryna hezychazmu wywołała ogromny spór doktrynalny w Kościele greckim, nakładając się na podziały polityczne (walka Jana Kantakuzena o tron). Zwolennikami hezychazmu byli Jan Kantakuzen, Aleksy Apokauk i cesarzowa Anna. Przeciwko hezychazmowi występował natomiast patriarcha Konstantynopola Jan Kalekas wraz z większą częścią arystokracji. Krytykowali hezychazm również liczni uczeni bizantyjscy na czele z Barlaamem z Kalabrii, m.in. Nicefor Gregoras i Demetriusz Kydones. Mistyk Mikołaj Kabazylas po pewnym czasie natomiast przeszedł do obozu zwolenników hezychazmu. Grzegorz Palamas żywił przychylne uczucia wobec Kościoła rzymskiego, jednak legat papieski potępił jego doktrynę jako herezję. Na początku czerwca 1341 cesarz Andronik III Paleolog zwołał w Konstantynopolu synod mający uregulować kwestię ortodoksji nauki Grzegorza Palamasa. Synod aprobował hezychazm, podobnie uczynił kolejny synod zwołany dwa miesiące później przez regenta Jana Kantakuzena. Postanowienia synodów z 1341 wywołały gniew patriarchy Jana Kalekasa. Z jego inicjatywy w 1344 zwołano kolejny synod, który przy niechętnej zgodzie cesarzowej Anny potępił hezychazm i nakazał uwięzić Palamasa jako heretyka. Szybko doszło jednak do kłótni cesarzowej z patriarchą. Cesarzowa zwołała zatem w lutym 1347 kolejny synod, który przywrócił postanowienia synodów z 1341. Wkrótce po synodzie zwołanym przez cesarzową Annę do Konstantynopola wkroczyły wojska Jana Kantakuzena, który koronował się na cesarza. Po koronacji Kantakuzen zwołał kolejny synod, na który zaproszono przedstawicieli innych Kościołów ortodoksyjnych, nadając mu tym samym rangę soboru powszechnego. Synod ostatecznie uznał doktrynę hezychazmu za prawowierną.
rdf:langString
Quinto Concílio de Constantinopla é o nome dado por alguns ao Quinto Concílio de Constantinopla (692), chamado de Concílio Quinissexto, e por outros para uma série de seis concílios patriarcais realizados em Constantinopla entre 1341 e 1351 para tratar da controvérsia hesicasta. Eles são conhecidos em conjunto como "concílios hesicastas" ou "concílios palamitas", pois discutiram a teologia de Gregório Palamas, a quem Barlaão de Seminara desafiou no primeiro da série e outros nos concílios seguintes. O resultado final dos seis é aceito como tendo autoridade ecumênica pela Igreja Ortodoxa, que também o chama, por vezes, de Nono Concílio Ecumênico. Os principais defensores desta visão de que os seis concílios formam um concílio ecumênico inclui o metropolita Heroteu (Valáquio) de Naupacto, e .
rdf:langString
Пятый Константинопольский собор; IX Вселенский собор — поместный собор Православной церкви в Константинополе в мае — августе 1351 года, подведший итог многолетней богословской полемике и политической борьбе в Византии: собор утвердил как православное богословие исихазма архиепископа Фессалоникийского Григория Паламы и осудил его оппонентов — Варлаама Калабрийского и других. Все поместные Православные церкви принимают решения этого собора, а в греческих православных церквах он де-факто рассматривается как вселенский.
rdf:langString
П'я́тий Константино́польський собо́р — IX Вселенський собор православної церкви, що проводився у Константинополі у 1341, 1347 та 1351 роках. Православні визнають рішення цих соборів, але не визнають їх Вселенськими (це можна зробити лише на наступному Вселенському соборі, який досі не проводився), хоч вони де-факто були саме такими. V Константинопольский собор: підтвердив ісихазм св. Григорія Палами та засудив філософа-раціоналіста та церковного діяча Варлаама Калабрійського, що був опонентом Григорія Палами. Після Другого Ліонського собору 1274 року католицька та православні церкви тимчасово об'єдналися. Проте цим спробам протистала переважна частина візантійського суспільства і кліру. Тому ця спроба об'єднати Константинополь та Рим провалилися. В контексті протистояння про- і антиуніатських партій в XIV столітті у середовищі православних виникли так звані «ісихастські суперечки». Ці суперечки велися навкруги питання про природу Божественного світла, а також про автентичність досвіду цього Світла, що переживається подвижниками благочестя. Найзначущішою фігурою цих суперечок і захисником православного вчення про «нетварність» Божественного світла став святогорський чернець і згодом Солунський архієпископ св. Григорій Палама. 1331 року святий пішов на гору Афон й усамітнився в скиті святого Сави, біля Лаври преподобного Афанасія. В 1333 році він був призначений ігуменом Есфігменського монастиря в північній частині Святої Гори. Близько 1330 року в Константинополь із Калабрії приїхав учений чернець Варлаам. Незабаром Варлаам поїхав на Афон, познайомився там з устроєм духовного життя ісихастів і, на підставі догмату про незбагненність істоти Божої, оголосив їх вчення єретичною оманою. Варлаам вступив у суперечку із ченцями й намагався довести «тварність» Фаворського Світла; при цьому він не соромився піднімати на сміх розповіді ченців про молитовні прийоми й про духовні осяяння. Святитель Григорій, захищав вчення про Божественне Фаворське Світло. Він виклав свої доводи в богословській праці «Тріади в захист святих ісихастів» (1338). До 1340 року афонські подвижники за участю святителя уклали загальну відповідь на звинувачення Варлаама — так званий «Святогірський томос». На Константинопольському Соборі 1341 року в храмі Святої Софії відбулася диспут святителя Григорія Палами з Варлаамом, що стосувався природи Фаворського Світла. 27 травня 1341 року Собор прийняв положення святителя Григорія Палами про те, що Бог, недоступний у Своїй Сутності, виявляє Себе в таких енергіях, як Фаворське Світло, які звернені до світу й доступні сприйняттю, але є не створеними. Хоча вчення Варлаама було засуджене як єресь, і на нього наклали анафему, суперечки між паламітами й варлаамітами не закінчились. До противників Палами належали, визначний богослов Григорій Акиндін і Патріарх (1341—1347); до них схилявся й Андронік III Палеолог (1323—1341). Митрополит Київський та всієї Руси Теогност, отримавши рішення Константинопольського собору 1341 року з викладом вчення про несотворену суть Фаворського світла, не погодився з цим вченням і написав з цього приводу численні листи до патріарха та єпископів. Акіндин виступив з трактатами, у яких оголошував святителя Григорія й афонських ченців винуватцями церковних смут. Святитель написав докладне спростування домислів Акіндина. Але попри це Патріарх відлучив святителя від Церкви (1344) і піддав тюремному ув'язненню, що тривало три роки. В 1347 році, коли Іоанна XIV на патріаршому престолі перемінив Ісидор (1347—1349), святителя Григорія Паламу було звільнено і зведено в сан архієпископа Солунського. 1351 року Влахернський Собор урочисто засвідчив православність вчення св. Григорія.
xsd:nonNegativeInteger
5062