Euhemerism

http://dbpedia.org/resource/Euhemerism an entity of type: Thing

Evemerismo aŭ Eŭhemerismo estas teorio devena el Evemero, laŭ kiu la dioj estis veraj historiaj roluloj kiuj diiĝis post sia morto. Tiu teorio, kiu indikas, ke mitoj estas el historia kaj socia deveno estus akceptita de la filozofo David Hume kaj de Voltaire, kiu verkis Dialogojn kun Evemero, kies verko fakte perdiĝis kaj estas konatu nur pere de komentistoj (kiaj Diodoro Sicila). rdf:langString
L'évhémérisme est une théorie selon laquelle les dieux seraient des personnages réels, sacralisés après leur mort, leur légende étant embellie jusqu'à devenir une sorte de symbolisme absolu et universel. Elle tire son nom du mythographe grec Évhémère. rdf:langString
L'evemerismo è una posizione della filosofia della religione che sostiene che gli dei rappresentino soggetti umani divinizzati, attraverso processi di trasformazione e dovuti alla tradizione orale che ne ha tramandato la memoria. L'atteggiamento filosofico prende il nome dal suo assertore, Evemero da Messina, storico e filosofo di età ellenistica. rdf:langString
에우헤메로스설(Euhemerism)은 신화가 실제 역사를 반영한 것이라고 해석하는 가설이다. 이에 따르면 신화는 실제의 역사적 사건에서 비롯하여 전승되는 과정에서 문화적 관습과 서로 섞여 변형되고 이러한 변형이 쌓이면서 다시 과장되면서 만들어진다. 신화에 대한 이러한 해석은 기원전 4세기 후반 그리스의 신화학자 에우헤메로스가 제기하였다. 어떤 이야기가 문화적 관습을 반영하는 정교함과 변화를 축적하고 다시 과장되면서 신화가 된다고 가정한다. 토머스 불핀치는 《》에서 에우헤메로스설을 "신화의 역사 이론"이라고 불렀다. 에우헤메로스 이전에도 크세노파네스, 헤로도토스, , 와 같은 사람들이 이와 비슷한 견해를 보였다. 그러나 기원전 239년 고전기 시인 엔니우스와 17세기 작가인 (Antoine Banier, 1673년)와 같은 후대 사상가들이 자신들의 견해가 에우헤메로스에게서 비롯되었다고 천명하여 이 가설의 이름이 되었다. rdf:langString
エウヘメリズム(euhemerism)とは、王や英雄といった偉人が死後に祭り上げられたのが神の起源であるとする説。紀元前300年代に『神論』を著したとされるエウヘメロスの名に由来する。 合理的な説明を試みようとしてなされた知的活動の一環だったが、神々も元は人に過ぎなかったとするこの説は後代のキリスト教教父達にとって異教を貶める格好の材料になった。 rdf:langString
Euhemeryzm – teoria, zgodnie z którą wyobrażenia bogów powstały w wyniku deifikacji wybitnych ludzi z przeszłości, np. władców, herosów. Termin wywodzi się od Euhemera z Messany, autora poematu opisującego podróż po Oceanie Indyjskim, w trakcie której miał odkryć grobowce Zeusa i jego braci. W nowożytności odnowicielem tego poglądu był angielski religioznawca Herbert Spencer. rdf:langString
اليوهيمرية نهج لتفسير الأساطير يفترض أن الروايات الأسطورية نشأت من أحداث تاريخية أو شخصيات حقيقية. تفترض اليوهيمرية أن الروايات التاريخية تصبح أساطير عندما يبالغ في إعادة سردها، وفي تجميع التفسيرات والتعديلات التي تعكس الأعراف الثقافية. سميت باسم جامع الأساطير اليوناني يوهيميروس، الذي عاش في أواخر القرن الرابع قبل الميلاد. وتسمى اليوهيمرية في أدبيات الأساطير الحديثة، مثل أساطير بولفينش، «النظرية التاريخية» للميثولوجيا. rdf:langString
Ευημερισμός ονομάζεται η φιλοσοφική θεωρία του Ευήμερου, Κυρηναϊκού φιλοσόφου του Γ΄ αιώνα π.Χ., η οποία αναπτύσσεται στο έργο του «Ιερά αναγραφή», από το οποίο σώζονται μόνο αποσπάσματα. Λέγεται ότι επεχείρησε εξερευνητικό ταξίδι στην Ερυθρά θάλασσα και τα μεσημβρινά παράλια της Ασίας. Στο βιβλίο του διηγείται το πως διαπλέοντας τον Ινδικό Ωκεανό βρέθηκε στο νησί των Παγχαίων. Εκεί βρήκε έναν ναό του Δία και μία χρυσή στήλη, όπου ήταν γραμμένες οι πράξεις του Ουρανού, του Κρόνου, και του Δία. Σύμφωνα με αυτά ο Ευήμερος υποστήριζε ότι οι θεοί ήταν αξιόλογοι άνθρωποι (βασιλιάδες) που η φήμη τους ήταν τόσο μεγάλη, ώστε έγιναν θρύλοι, και οι άνθρωποι τους ανύψωσαν σε θεούς. rdf:langString
Euhemerism (/juːˈhiːmərɪzəm, -hɛm-/) is an approach to the interpretation of mythology in which mythological accounts are presumed to have originated from real historical events or personages. Euhemerism supposes that historical accounts become myths as they are exaggerated in the retelling, accumulating elaborations and alterations that reflect cultural mores. It was named for the Greek mythographer Euhemerus, who lived in the late 4th century BC. In the more recent literature of myth, such as Bulfinch's Mythology, euhemerism is termed the "historical theory" of mythology. rdf:langString
El evemerismo es una teoría hermenéutica de la interpretación de los mitos creada por Evémero de Mesene (s. IV a. C.) en su obra Inscripción sagrada (ἱερα ανάγραφη Hiera anágrafe), de la que solamente quedan resúmenes, y según la cual los dioses paganos no son más que personajes históricos benéficos de un pasado mal recordado, magnificados por una tradición fantasiosa y legendaria y por el culto que se les dio como personajes ejemplares que era útil recordar, la llamada deificación.​​ rdf:langString
O evemerismo é uma teoria hermenêutica da interpretação dos mitos criada por Evêmero (cerca de IV a.C.) em sua obra Hiera anagrafe (História sagrada), da qual somente restaram alguns resumos, e segundo a qual os deuses não são mais que personagens históricos de um passado obscuro, amplificados por uma tradição fantasiosa e lendária. Na verdade, já o sofista Pródico de Ceos sustentava o mesmo: afirmava que os deuses são coisas ou homens que na antigüidade foram importantes, pelo que passaram a ser endeusados. rdf:langString
Эвгемери́зм — герменевтическая теория толкования мифов, согласно которой религия возникла из культа умерших или живущих «великих людей». Сторонники эвгемеризма полагают, что мифология, а также религия являют собой результат сакрализации истории. В соответствии с этой теорией боги и мифологические персонажи — это фантастические трансформации реальных личностей, а мифы — искажённые исторические повествования. Эвгемеризм не обязательно связан с позднейшей рационалистической критикой мифологических или религиозных представлений. Эвгемеризации определённая мифологическая система может подвергаться и «изнутри», в процессе своего исторического развития. Так, заметными чертами и эвгемеризма обладают китайская и ирландская мифология, многие книги Библии. rdf:langString
Евгемери́зм — герменевтична теорія тлумачення міфів, згідно з якою релігія виникла з культу померлих або живих «великих людей». Прихильники евгемеризму вважають, що міфологія і релігія є результатом сакралізації історії. Відповідно до цієї теорії, боги та інші міфологічні персонажі — це фантастично проінтерпретовані реальні особистості, а міфи — трансформовані історичні оповідки. . Народжений у добу античності евгемеристичний погляд на міфологію та релігію, переживши розквіт у часи раннього християнства і в добу Середньовіччя, зберігся до нашого часу і справив відчутний уплив на становлення релігієзнавства як науки. rdf:langString
rdf:langString يوهيمرية
rdf:langString Ευημερισμός
rdf:langString Evemerismo
rdf:langString Evemerismo
rdf:langString Euhemerism
rdf:langString Évhémérisme
rdf:langString Evemerismo
rdf:langString 에우헤메로스설
rdf:langString エウヘメリズム
rdf:langString Euhemeryzm
rdf:langString Эвгемеризм
rdf:langString Evemerismo
rdf:langString Евгемеризм
xsd:integer 808876
xsd:integer 1113893682
rdf:langString اليوهيمرية نهج لتفسير الأساطير يفترض أن الروايات الأسطورية نشأت من أحداث تاريخية أو شخصيات حقيقية. تفترض اليوهيمرية أن الروايات التاريخية تصبح أساطير عندما يبالغ في إعادة سردها، وفي تجميع التفسيرات والتعديلات التي تعكس الأعراف الثقافية. سميت باسم جامع الأساطير اليوناني يوهيميروس، الذي عاش في أواخر القرن الرابع قبل الميلاد. وتسمى اليوهيمرية في أدبيات الأساطير الحديثة، مثل أساطير بولفينش، «النظرية التاريخية» للميثولوجيا. لم يكن يوهيميروس أول من حاول تبرير الأساطير من الناحية التاريخية: وُجدت وجهات نظر يوهيمرية في كتابات مبكرة بما فيها كتابات كزينوفانيس، وهيرودوت، وهيكاتيوس الأبديري وإفوروس. ولكن، أدى التأثير الدائم ليوهيميروس على المفكرين اللاحقين مثل الشاعر الكلاسيكي إينيوس (المولود عام 239 قبل الميلاد) ومؤلف العصر الحديث أنطوان بانييه (المولود عام 1673 ميلادي) إلى تعريفه كمؤسس هذه المدرسة الفكرية.
rdf:langString Ευημερισμός ονομάζεται η φιλοσοφική θεωρία του Ευήμερου, Κυρηναϊκού φιλοσόφου του Γ΄ αιώνα π.Χ., η οποία αναπτύσσεται στο έργο του «Ιερά αναγραφή», από το οποίο σώζονται μόνο αποσπάσματα. Λέγεται ότι επεχείρησε εξερευνητικό ταξίδι στην Ερυθρά θάλασσα και τα μεσημβρινά παράλια της Ασίας. Στο βιβλίο του διηγείται το πως διαπλέοντας τον Ινδικό Ωκεανό βρέθηκε στο νησί των Παγχαίων. Εκεί βρήκε έναν ναό του Δία και μία χρυσή στήλη, όπου ήταν γραμμένες οι πράξεις του Ουρανού, του Κρόνου, και του Δία. Σύμφωνα με αυτά ο Ευήμερος υποστήριζε ότι οι θεοί ήταν αξιόλογοι άνθρωποι (βασιλιάδες) που η φήμη τους ήταν τόσο μεγάλη, ώστε έγιναν θρύλοι, και οι άνθρωποι τους ανύψωσαν σε θεούς. Ο όρος χρησιμοποιήθηκε για κάθε φιλοσοφική θεώρηση των θεών ως σπουδαίων ανθρώπων.
rdf:langString Evemerismo aŭ Eŭhemerismo estas teorio devena el Evemero, laŭ kiu la dioj estis veraj historiaj roluloj kiuj diiĝis post sia morto. Tiu teorio, kiu indikas, ke mitoj estas el historia kaj socia deveno estus akceptita de la filozofo David Hume kaj de Voltaire, kiu verkis Dialogojn kun Evemero, kies verko fakte perdiĝis kaj estas konatu nur pere de komentistoj (kiaj Diodoro Sicila).
rdf:langString El evemerismo es una teoría hermenéutica de la interpretación de los mitos creada por Evémero de Mesene (s. IV a. C.) en su obra Inscripción sagrada (ἱερα ανάγραφη Hiera anágrafe), de la que solamente quedan resúmenes, y según la cual los dioses paganos no son más que personajes históricos benéficos de un pasado mal recordado, magnificados por una tradición fantasiosa y legendaria y por el culto que se les dio como personajes ejemplares que era útil recordar, la llamada deificación.​​ El sentido oculto de los mitos es, pues, de naturaleza histórica y social. Esta teoría sería aceptada aún por el filósofo David Hume y por Voltaire, quien escribió unos Diálogos con Evémero. Pero la obra de Evémero se ha perdido y se la conoce solo por sus comentaristas, sobre todo Diodoro de Sicilia. En realidad, ya el sofista Pródico de Ceos sostenía lo mismo: afirmaba que los dioses son cosas o humanos que en la antigüedad fueron importantes, por lo que luego pasaron a ser deificados. Cicerón, en su Sobre la naturaleza de los dioses (2, 24-25) y en Sobre la adivinación (2, 37), al interpretar los mitos, emplea tanto el alegorismo como el evemerismo, al hacer dioses a los hombres divinizados.​ Ambas corrientes se encuentran también en Etimologías (7, 11), una enciclopedia medieval de san Isidoro de Sevilla. Los padres de la Iglesia utilizaron el evemerismo y la teoría alegórica para descalificar las creencias del paganismo, si bien se abstuvieron de aplicar tal doctrina a sus propias creencias.
rdf:langString Euhemerism (/juːˈhiːmərɪzəm, -hɛm-/) is an approach to the interpretation of mythology in which mythological accounts are presumed to have originated from real historical events or personages. Euhemerism supposes that historical accounts become myths as they are exaggerated in the retelling, accumulating elaborations and alterations that reflect cultural mores. It was named for the Greek mythographer Euhemerus, who lived in the late 4th century BC. In the more recent literature of myth, such as Bulfinch's Mythology, euhemerism is termed the "historical theory" of mythology. Euhemerus was not the first to attempt to rationalize mythology in historical terms: euhemeristic views are found in earlier writings including those of Sanchuniathon, Xenophanes, Herodotus, Hecataeus of Abdera and Ephorus. However, the enduring influence of Euhemerus upon later thinkers such as the classical poet Ennius (b. 239 BC) and modern author Antoine Banier (b. 1673 AD) identified him as the traditional founder of this school of thought.
rdf:langString L'évhémérisme est une théorie selon laquelle les dieux seraient des personnages réels, sacralisés après leur mort, leur légende étant embellie jusqu'à devenir une sorte de symbolisme absolu et universel. Elle tire son nom du mythographe grec Évhémère.
rdf:langString L'evemerismo è una posizione della filosofia della religione che sostiene che gli dei rappresentino soggetti umani divinizzati, attraverso processi di trasformazione e dovuti alla tradizione orale che ne ha tramandato la memoria. L'atteggiamento filosofico prende il nome dal suo assertore, Evemero da Messina, storico e filosofo di età ellenistica.
rdf:langString 에우헤메로스설(Euhemerism)은 신화가 실제 역사를 반영한 것이라고 해석하는 가설이다. 이에 따르면 신화는 실제의 역사적 사건에서 비롯하여 전승되는 과정에서 문화적 관습과 서로 섞여 변형되고 이러한 변형이 쌓이면서 다시 과장되면서 만들어진다. 신화에 대한 이러한 해석은 기원전 4세기 후반 그리스의 신화학자 에우헤메로스가 제기하였다. 어떤 이야기가 문화적 관습을 반영하는 정교함과 변화를 축적하고 다시 과장되면서 신화가 된다고 가정한다. 토머스 불핀치는 《》에서 에우헤메로스설을 "신화의 역사 이론"이라고 불렀다. 에우헤메로스 이전에도 크세노파네스, 헤로도토스, , 와 같은 사람들이 이와 비슷한 견해를 보였다. 그러나 기원전 239년 고전기 시인 엔니우스와 17세기 작가인 (Antoine Banier, 1673년)와 같은 후대 사상가들이 자신들의 견해가 에우헤메로스에게서 비롯되었다고 천명하여 이 가설의 이름이 되었다.
rdf:langString エウヘメリズム(euhemerism)とは、王や英雄といった偉人が死後に祭り上げられたのが神の起源であるとする説。紀元前300年代に『神論』を著したとされるエウヘメロスの名に由来する。 合理的な説明を試みようとしてなされた知的活動の一環だったが、神々も元は人に過ぎなかったとするこの説は後代のキリスト教教父達にとって異教を貶める格好の材料になった。
rdf:langString Euhemeryzm – teoria, zgodnie z którą wyobrażenia bogów powstały w wyniku deifikacji wybitnych ludzi z przeszłości, np. władców, herosów. Termin wywodzi się od Euhemera z Messany, autora poematu opisującego podróż po Oceanie Indyjskim, w trakcie której miał odkryć grobowce Zeusa i jego braci. W nowożytności odnowicielem tego poglądu był angielski religioznawca Herbert Spencer.
rdf:langString O evemerismo é uma teoria hermenêutica da interpretação dos mitos criada por Evêmero (cerca de IV a.C.) em sua obra Hiera anagrafe (História sagrada), da qual somente restaram alguns resumos, e segundo a qual os deuses não são mais que personagens históricos de um passado obscuro, amplificados por uma tradição fantasiosa e lendária. O sentido oculto dos mitos é, pois, de natureza histórica e social. Esta teoria seria aceita pelo filósofo David Hume e por Voltaire, o qual escreveu Diálogos com Evêmero. Mas, a obra de Evêmero perdeu-se e só é conhecida por seus comentaristas (particularmente Diodoro da Sicília). Na verdade, já o sofista Pródico de Ceos sustentava o mesmo: afirmava que os deuses são coisas ou homens que na antigüidade foram importantes, pelo que passaram a ser endeusados. Cícero, em sua Sobre a natureza dos deuses (2, 24-25) e em Sobre a adivinhação (2, 37), ao interpretar os mitos emprega tanto a alegoria como o evemerismo. Ambas as correntes também se encontram nas Etimologias (7, 11) uma enciclopédia medieval de São Isidoro de Sevilha. Os doutores da Igreja utilizaram o evemerismo e a teoria alegórica para desqualificar as crenças do paganismo, se bem que se abstiveram de aplicar tal doutrina às suas próprias crenças.
rdf:langString Евгемери́зм — герменевтична теорія тлумачення міфів, згідно з якою релігія виникла з культу померлих або живих «великих людей». Прихильники евгемеризму вважають, що міфологія і релігія є результатом сакралізації історії. Відповідно до цієї теорії, боги та інші міфологічні персонажі — це фантастично проінтерпретовані реальні особистості, а міфи — трансформовані історичні оповідки. . Народжений у добу античності евгемеристичний погляд на міфологію та релігію, переживши розквіт у часи раннього християнства і в добу Середньовіччя, зберігся до нашого часу і справив відчутний уплив на становлення релігієзнавства як науки. Вважається, що теорію розробив давньогрецький філософ-утопіст Евгемер (грец. Εὐήμερος), що жив при дворі македонського династа (царя) Кассандра (кінець IV ст. до н. е.). Він написав твір «Святе письмо» («Hiera anagraphe»), який у латинському перекладі Еннія названо «Священною історією».
rdf:langString Эвгемери́зм — герменевтическая теория толкования мифов, согласно которой религия возникла из культа умерших или живущих «великих людей». Сторонники эвгемеризма полагают, что мифология, а также религия являют собой результат сакрализации истории. В соответствии с этой теорией боги и мифологические персонажи — это фантастические трансформации реальных личностей, а мифы — искажённые исторические повествования. Эвгемеризм не обязательно связан с позднейшей рационалистической критикой мифологических или религиозных представлений. Эвгемеризации определённая мифологическая система может подвергаться и «изнутри», в процессе своего исторического развития. Так, заметными чертами и эвгемеризма обладают китайская и ирландская мифология, многие книги Библии. Возникновение эвгемеризма как учения традиционно связывается с именем древнегреческого философа Эвгемера. Развившиеся в античную эпоху эвгемеристические представления, пережив расцвет во времена раннего христианства и в Средние века, сохранились до XX века. Эвгемеризм оказал значительное влияние на религиоведение. Термин «эвгемеризм» в современности неспециалистами понимается чаще всего как некое сведение мифа к вымышленной истории, выдаваемой за исторический факт. Это неточная трактовка, поскольку рационалистические трактовки мифологии не сводятся к эвгемеристам, а суть концепции Эвгемера как таковой иная: концепция историчности богов. Однако и в современной научно-исторической литературе термин может употребляться в двух отличающихся смыслах. В «широком» смысле эвгемеризм — это возникновение культа богов как следствие обожествления выдающихся людей, свершивших что-либо важного для всего человечества. В качестве предпосылки, вероятно, выступал культ предков-героев. Таким образом, идея эвгемеризма по сути существовала задолго до Эвгемера. В «узком» смысле эвгемеризм — это именно концепция обожествления древних героев и правителей, системно оформленная Эвгемером. Однако и в этом случае имеются предшественники, герои эпосов, в которых герой «превращается» в божество. Хорошо известный пример — Ахилл, которого чтили и как героя Троянской войны, и как бога. При этом до сих пор идут дискуссии о направлении преобразования образа, был первичным бог или же герой.
xsd:nonNegativeInteger 21659

data from the linked data cloud