Epidemiology

rdf:langString Епідеміологія

rdf:langString Епідеміоло́гія (грец. ἐπιδημία — має всенародне поширення; грец. λόγος — вчення) — галузь соціальної медицини, і загальномедична наука, що вивчає закономірності виникнення і поширення захворювань різної етіології з метою розробки міжнародної та національної політики у сфері охорони здоров'я (і лише у дуже вузькому сенсі це можна розуміти як необхідність розробки системи профілактичних заходів: преморбідна, первинна, вторинна і третинна профілактика). Предметом вивчення епідеміології є епідемічний процес людської локальної (на певній території в певний час серед певної групи населення) та універсальної популяцій. Епідеміологія займається епідемічним процесом взаємодії розташованого у визначеному історичному часі та на певній географічній території збудника-вірусу та розташованого у тому ж історичному часі на тій же території локальної та універсальної популяції людей. Вірус з'являється у природному середовищі, заражає проміжних та/або основних носіїв, мутує всередині організму носія, викликає набутий імунітет і співживе з людством далі, продовжуючи вбивати ослаблених осіб. Головним завданням епідеміології є створення таких умов взаємодії з епідемічним процесом, щоб цей епідемічний процес не призвів до скорочення людського виду. При цьому порятунок окремих людей чи груп людей від прогресуючої вірусної хвороби не є профільним завданням епідеміології, тому що цим займається загальна медицина. Відтак, підходи, які є вірними для медицини, не обов'язково є вірними для епідеміології. Наприклад, вакцинацію нам роблять із точки зору епідеміології, а не з точки зору медицини. З точки зору епідеміології, смерть мізерної кількості людей є платою за імунітет людства заради його виживання. А з точки зору медицини, смерть окремої людини є неприпустимою, бо порушує клятву Гіппократа (клятву лікаря України або етичні кодекси національних медичних асоціацій різних країн). Тобто медики дають клятву під контролем національних урядів, а епідеміологи беруть зобов'язання перед людством під контролем ВООЗ. Епідеміологія непопулярна, бо ніхто не хоче належати до тих малих відсотків втрат, за рахунок яких людство отримує імунітет. Але це той випадок, коли людяність і гуманітарність протистоять популярності і гуманності. Пандемія — це така епідемія, коли новий інфекційний агент охоплює більшість населення планети, бо до нього немає імунітету. Епідемію можна локалізувати за рахунок вакцин чи включення масової імунної відповіді. Пандемію майже неможливо локалізувати, тому ВООЗ визнала розповсюдження коронавірусу (SARS-CoV-2) пандемією. Під час пандемії медики лікують людей від хвороби, а епідеміологи пристосовують людей до вірусу, мінімізуючи жертви, і роблять все можливе для неповернення вірусу у вигляді локальних епідемій. Вилікувати всіх хворих — не означає зупинити пандемію, адже вірус продовжує жити в середовищі біосфери. Більше того, не допустити масового захворювання частіше за все означає — зробити хворобу більш жорстокою. В епідеміології використовують поняття, що визначають кількісні критерії здоров'я. Основними з них є захворюваність і хворобливість. Виділяється епідеміологія інфекційних хвороб (класична) — наука про закономірності епідемічного процесу, Але у міру розширення кордонів профілактики за межі інфекційної патології виникла потреба в популяційному підході при вивченні не тільки інфекційних, але і неінфекційних захворювань. На сьогодні стало ясним, що дослідження з вивчення діагностики, поширеності, клінічного перебігу, результатів лікування, профілактики хвороб, які засновані на епідеміологічному методі (так звана клінічна епідеміологія), надають цінну інформацію для прийняття клінічних рішень. Звідси з'явилося поняття «неінфекційна епідеміологія», де предметом вивчення є неінфекційна захворюваність. Досі одним із наймасштабніших сучасних епідеміологічних досліджень було вивчення захворюваності ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильської АЕС. Але на початок березня 2020 року стало очевидним, що найбільшим епідеміологічним викликом та одночасно світовим полігоном для епідеміології стала пандемія коронавірусу (COVID-19). Масштаби та способи проведення епідеміологічної політики відрізняються у різних країнах і досі дискутуються. Одним із найбільш оптимальних підходів щодо реалізації протиепідемічних заходів для пандемії може бути такий: 1. Обов'язкові карантин та здача вірус-тестів для усіх людей, що старші 70 років; 2. Для всіх людей від 50 до 70 років обов'язкова здача вірус-тестів незалежно від наявності симптомів хвороби, карантин за бажанням; 3. Для решти людей повна свобода і тестування та лікування при наявності симптомів хвороби.