Enlargement of the eurozone
http://dbpedia.org/resource/Enlargement_of_the_eurozone an entity of type: Thing
안도라유로존모나코산마리노바티칸 유로존 ERM II 금전적 합의 일방적으로 채택 유로존의 확대는 현재 유럽 연합(EU) 조약에 의해 실시되는 유럽 중앙은행의 정책이다. 1999년 1월 1일 유럽 연합의 11개 회원국(벨기에, 네덜란드, 룩셈부르크, 프랑스, 독일, 스페인, 이탈리아, 포르투갈, 아일랜드, 오스트리아, 핀란드)이 유로존을 형성했다. 2022년 기준으로 유로존에는 19개 유럽 연합 회원국이 소속되어 있으며, 이 중 첫 11개국(오스트리아, 벨기에, 핀란드, 프랑스, 독일, 아일랜드, 이탈리아, 룩셈부르크, 네덜란드, 포르투갈, 스페인)은 1999년 1월 1일 유로화가 전자 전용이던 시기에 도입되었다. 그리스는 유로존의 오래된 국가 통화를 대체하기 1년 전인 2001년 1월 1일에 가입했다. 그 후, 언급된 해의 1월 1일에 다음 7개국도 유로존에 가입했다: 슬로베니아(2007년), 키프로스(2008년), 몰타(2008년), 슬로바키아(2009년), 에스토니아(2011년), 라트비아(2014년)와 리투아니아(2015년).
rdf:langString
توسيع منطقة اليورو هو عملية مستمرة داخل الاتحاد الأوروبي. تلتزم كافة الدول الأعضاء في الاتحاد الأوروبي، باستثناء الدنمارك التي تفاوضت على الانسحاب من الأحكام، بتبنّي اليورو باعتباره العملة الوحيدة في البلاد بعد أن تحقق تلك الدول معايير التقارب، والتي تشمل التالي: الامتثال لمعايير الدين والعجز، والتي يحددها ميثاق الاستقرار والنمو، والحفاظ على التضخم والحدود الدنيا لأسعار الفائدة الحكومية تحت قيم ومستويات مرجعية محددة، وتثبيت سعر صرف العملة المحلية مقابل اليورو عبر المشاركة في آلية سعر صرف العملات الأوروبية ERM II، والتأكيد على التزام القوانين الوطنية لتلك الدول بتشريعات البنك المركزي الأوروبي ونظام البنوك المركزية الأوروبي، والفقرتان 130+131 من معاهدة عمل الاتحاد الأوروبي. جاءت الفقرة 109. 1j من معاهدة ماستريخت عام 1992 لتحدد –وللمرة الأولى– التزام الدول الأعضاء في الاتحاد بتبني اليورو، وأص
rdf:langString
L'ampliació de l'eurozona és el procés pel qual els estats membres de la Unió Europea abandonen les seves respectives monedes nacionals i adopten l'euro, també conegut com a moneda única. L'1 de gener del 1999 s'introduí la nova moneda de manera oficial. Onze països de la Unió Europea s'acolliren a la moneda única: Alemanya, Àustria, Bèlgica, Espanya, Finlàndia, França, Irlanda, Itàlia, Luxemburg, Països Baixos i Portugal, així com altres països de fora de la Unió Europea: Mònaco, San Marino i la Ciutat del Vaticà, que adoptaren la moneda a través d'acords que mantenien amb països de la Unió Europea (amb França en el cas de Mònaco i amb Itàlia en el cas de San Marino i la Ciutat del Vaticà). La primera ampliació de l'eurozona fou la incorporació de Grècia, la moneda de la qual quedà lligad
rdf:langString
Přijetí eura je proces, při kterém se stát zřekne vlastní měny ve prospěch jednotné evropské měny eura. Může tomu tak být při přijetí země do tzv. eurozóny (což je v podstatě nejčastější případ), nebo na základě mezinárodních dohod (potom není pohlíženo tak přísně na ekonomickou situaci země). Základní podmínky pro vstup do eurozóny a přijetí eura jsou tzv. Maastrichtská kritéria, která přesně stanoví, jaké ukazatele musí země dodržet v oblasti např. stability měny, či inflace.
rdf:langString
Η Διεύρυνση της ευρωζώνης είναι μια συνεχής διαδικασία στο πλαίσιο της Ευρωπαϊκής Ένωσης. Όλα τα Μέλη της Ευρωπαϊκής Ένωσης, εκτός από τη Δανία η οποία διαπραγματεύτηκε εξαίρεση από τις διατάξεις, υποχρεούνται να υιοθετήσουν το ευρώ ως το μοναδικό τους νόμισμα μόλις πληρούν το ευρώ τα κριτήρια, τα οποία περιλαμβάνουν: συμμόρφωση με τα κριτήρια χρέους και ελλείμματος που περιγράφονται στο Σύμφωνο Σταθερότητας και Ανάπτυξης, διατηρώντας τον πληθωρισμό και τα μακροπρόθεσμα κυβερνητικά επιτόκια κάτω από ορισμένες τιμές αναφοράς, σταθεροποιώντας τη συναλλαγματική ισοτιμία του νομίσματός τους έναντι του ευρώ συμμετέχοντας στον (ERM II), και εξασφαλίζοντας ότι οι εθνικές τους νομοθεσίες συμμορφώνονται με τους νόμους της Ευρωπαϊκής Κεντρικής Τράπεζας, του Ευρωπαϊκού Συστήματος Κεντρικών Τραπεζών
rdf:langString
The enlargement of the eurozone is an ongoing process within the European Union (EU). All member states of the European Union, except Denmark which negotiated an opt-out from the provisions, are obliged to adopt the euro as their sole currency once they meet the criteria, which include: complying with the debt and deficit criteria outlined by the Stability and Growth Pact, keeping inflation and long-term governmental interest rates below certain reference values, stabilising their currency's exchange rate versus the euro by participating in the European Exchange Rate Mechanism (ERM II), and ensuring that their national laws comply with the ECB statute, ESCB statute and articles 130+131 of the Treaty on the Functioning of the European Union. The obligation for EU member states to adopt the
rdf:langString
La ampliación de la eurozona es un proceso por el que los estados miembros de la Unión Europea abandonan sus monedas nacionales y adoptan el euro, también llamado moneda única. El 1 de enero de 1999 se introdujo la nueva moneda de manera oficial. Once países de la Unión Europea se acogieron a la moneda única: Alemania, Austria, Bélgica, España, Finlandia, Francia, Irlanda, Italia, Luxemburgo, Países Bajos y Portugal. La primera ampliación de la zona del euro fue la incorporación de Grecia, cuya moneda quedó atada de forma irrevocable con el euro a partir de 2001. Sin embargo, Grecia introdujo el euro como moneda física el 1 de enero de 2002, el mismo día que los restantes miembros fundadores de la zona del euro. Las siguientes incorporaciones a la zona del euro fueron las de Eslovenia (1 d
rdf:langString
L'élargissement de la zone euro est le processus d'adhésion de nouveaux États membres de l'Union européenne à la zone euro. Tous les États membres, à l'exception du Danemark qui bénéficie d'une option de retrait, se sont engagés à adopter l'euro comme monnaie unique lorsqu'ils rempliront les critères de convergence.
rdf:langString
L'euro fu introdotto come unità di conto virtuale il 31 dicembre 1998 in 11 stati membri dell'Unione europea, mentre sotto forma di monete e banconote il 1º gennaio 2002. Il primo allargamento avvenne nel 2001 con l'adesione della Grecia; ciò le permise di introdurre le nuove banconote e monete contemporaneamente agli undici stati originari.In seguito la moneta è stata introdotta nei seguenti paesi:
* Slovenia (1º gennaio 2007)
* Cipro e Malta (1º gennaio 2008)
* Slovacchia (1º gennaio 2009)
* Estonia (1º gennaio 2011)
* Lettonia (1º gennaio 2014)
* Lituania (1º gennaio 2015)
rdf:langString
O alargamento da Zona Euro é um processo contínuo presente na União Europeia (UE), no qual novos países aderem à utilização do euro como moeda corrente. Todos os Estados-membros da União Europeia, exceto a Dinamarca e de facto a Suécia, são obrigados a adotar o euro como a sua única moeda corrente assim que atingirem um critério vigente determinado pela própria UE. Entre os critérios estão dois anos de participação no Mecanismo Europeu de Taxas de Câmbio (MTC II) e a manutenção da taxa de inflação dentro dos padrões da UE.
rdf:langString
Розширення єврозони — поточний процес у Європейському Союзі, результатом якого має бути перехід усіх держав-членів спільноти, окрім Данії, на євро. Відмова держави від своєї національної валюти та перехід на євро можливий за умови дотримання певних вимог, а саме: відповідність до критеріїв боргу та дефіциту бюджету відповідно до Пакту про стабільність та зростання, стримування інфляції та довгострокові урядові відсоткові ставки нижчі відповідного рівня, щонайменше дворічне членство у ERM, забезпечення відповідності національних законодавст вимогам статуту Європейського центрального банку, статуту Європейської системи центральних банків та статтям 130 і 131 Договору про функціонування Європейського Союзу.
rdf:langString
rdf:langString
توسيع منطقة اليورو
rdf:langString
Ampliació de l'eurozona
rdf:langString
Přijetí eura
rdf:langString
Διεύρυνση της ευρωζώνης
rdf:langString
Ampliación de la eurozona
rdf:langString
Enlargement of the eurozone
rdf:langString
Élargissement de la zone euro
rdf:langString
Allargamento della zona euro
rdf:langString
유로존의 확대
rdf:langString
Alargamento da Zona Euro
rdf:langString
Розширення єврозони
rdf:langString
Bulgaria
rdf:langString
status
xsd:integer
12641034
xsd:integer
1122221300
xsd:integer
45
rdf:langString
nb
rdf:langString
L'ampliació de l'eurozona és el procés pel qual els estats membres de la Unió Europea abandonen les seves respectives monedes nacionals i adopten l'euro, també conegut com a moneda única. L'1 de gener del 1999 s'introduí la nova moneda de manera oficial. Onze països de la Unió Europea s'acolliren a la moneda única: Alemanya, Àustria, Bèlgica, Espanya, Finlàndia, França, Irlanda, Itàlia, Luxemburg, Països Baixos i Portugal, així com altres països de fora de la Unió Europea: Mònaco, San Marino i la Ciutat del Vaticà, que adoptaren la moneda a través d'acords que mantenien amb països de la Unió Europea (amb França en el cas de Mònaco i amb Itàlia en el cas de San Marino i la Ciutat del Vaticà). La primera ampliació de l'eurozona fou la incorporació de Grècia, la moneda de la qual quedà lligada de forma irrevocable amb l'euro a partir del 2001. Tanmateix, Grècia canvià la seva moneda física l'1 de gener del 2002, el mateix dia que la resta de membres fundadors. Les següents d'incorporacions a l'eurozona foren les d'Eslovènia (1 de gener del 2007), Malta i Xipre (1 de gener del 2008), Eslovàquia (1 de gener del 2009), Estònia (1 de gener del 2011) i Letònia (1 de gener del 2014).
rdf:langString
Přijetí eura je proces, při kterém se stát zřekne vlastní měny ve prospěch jednotné evropské měny eura. Může tomu tak být při přijetí země do tzv. eurozóny (což je v podstatě nejčastější případ), nebo na základě mezinárodních dohod (potom není pohlíženo tak přísně na ekonomickou situaci země). Základní podmínky pro vstup do eurozóny a přijetí eura jsou tzv. Maastrichtská kritéria, která přesně stanoví, jaké ukazatele musí země dodržet v oblasti např. stability měny, či inflace. Kromě ekonomických ukazatelů je přijetí eura také významná událost k diskuzi v příslušných zemích, ne všechny státy EU vyslovily jasný zájem na společné měně; například Dánsko a Švédsko mají rezervovaný postoj a Spojené království ji do svého odchodu z EU odmítalo. Dánsko i Švédsko chystají referendum o přijetí eura. Jednou z podmínek pro je minimálně dvouleté setrvání v ERM II (k červenci 2020 jsou zapojeny měny Dánska, Chorvatska a Bulharska). Vstupem do Evropské unie jsme se také zavázali přijmout jednotnou evropskou měnu, jakmile budou splněna požadovaná maastrichtská kritéria. V Česku byla v roce 2014 spuštěna petice proti přijetí eura, ve které poslanci ODS žádali vládu, aby vyjednalo výjimku v přijetí eura pro Česko.
rdf:langString
توسيع منطقة اليورو هو عملية مستمرة داخل الاتحاد الأوروبي. تلتزم كافة الدول الأعضاء في الاتحاد الأوروبي، باستثناء الدنمارك التي تفاوضت على الانسحاب من الأحكام، بتبنّي اليورو باعتباره العملة الوحيدة في البلاد بعد أن تحقق تلك الدول معايير التقارب، والتي تشمل التالي: الامتثال لمعايير الدين والعجز، والتي يحددها ميثاق الاستقرار والنمو، والحفاظ على التضخم والحدود الدنيا لأسعار الفائدة الحكومية تحت قيم ومستويات مرجعية محددة، وتثبيت سعر صرف العملة المحلية مقابل اليورو عبر المشاركة في آلية سعر صرف العملات الأوروبية ERM II، والتأكيد على التزام القوانين الوطنية لتلك الدول بتشريعات البنك المركزي الأوروبي ونظام البنوك المركزية الأوروبي، والفقرتان 130+131 من معاهدة عمل الاتحاد الأوروبي. جاءت الفقرة 109. 1j من معاهدة ماستريخت عام 1992 لتحدد –وللمرة الأولى– التزام الدول الأعضاء في الاتحاد بتبني اليورو، وأصبحت الفقرة مُلزمة لكافة الدول الأعضاء الجديدة وفق أحكام معاهدات الانضمام الخاصة بكل دولة. بدءًا من عام 2020، احتوت منطقة اليورو 19 دولة عضوًا في الاتحاد الأوروبي، من بينها الدول الـ11 الأولى التي طرحت عملة اليورو في 1 يناير عام 1999 (النمسا وبلجيكا وفنلندا وفرنسا وألمانيا وأيرلندا وإيطاليا ولوكسمبورغ وهولندا والبرتغال وإسبانيا)، حينها توفرت العملة الكترونيًا فقط. التحقت اليونان في 1 يناير عام 2001، أي قبل عامٍ واحد من اعتماد العملات والأوراق النقدية من فئة اليورو، واستخدامها بدلًا من العملات الوطنية القديمة في منطقة اليورو. عقب ذلك، التحقت الدول السبع التالية بمنطقة اليورو في 1 يناير، وهذه هي الدول مع الأعوام التي انضمت فيها: سلوفينيا (2007) وقبرص (2008) ومالطا (2008) وسلوفاكيا (2009) وإستونيا (2011) ولاتفيا (2014) وليتوانيا (2015). ظلّت 7 دولٍ أخرى ضمن أجندة التوسيع، وهي: بلغاريا وكرواتيا وجمهورية التشيك والمجر وبولندا ورومانيا والسويد. شاركت بلغاريا وكرواتيا في آلية سعر صرف العملات الأوروبية، بينما لم تنضم الدول الأخرى بعد. انسحبت الدنمارك وقررت عدم المشاركة، وبالتالي لم تُعد ملزمة بالانضمام، وفي حال قررت الدنمارك فعل ذلك، بإمكانها الانضمام إلى منطقة اليورو بدون صعوبة تذكر باعتبارها عضوًا ضمن آلية سعر صرف العملات الأوروبية. قررت المملكة المتحدة الانسحاب وعدم المشاركة، حتى خرجت من الاتحاد الأوروبي في 31 يناير عام 2020.
rdf:langString
Η Διεύρυνση της ευρωζώνης είναι μια συνεχής διαδικασία στο πλαίσιο της Ευρωπαϊκής Ένωσης. Όλα τα Μέλη της Ευρωπαϊκής Ένωσης, εκτός από τη Δανία η οποία διαπραγματεύτηκε εξαίρεση από τις διατάξεις, υποχρεούνται να υιοθετήσουν το ευρώ ως το μοναδικό τους νόμισμα μόλις πληρούν το ευρώ τα κριτήρια, τα οποία περιλαμβάνουν: συμμόρφωση με τα κριτήρια χρέους και ελλείμματος που περιγράφονται στο Σύμφωνο Σταθερότητας και Ανάπτυξης, διατηρώντας τον πληθωρισμό και τα μακροπρόθεσμα κυβερνητικά επιτόκια κάτω από ορισμένες τιμές αναφοράς, σταθεροποιώντας τη συναλλαγματική ισοτιμία του νομίσματός τους έναντι του ευρώ συμμετέχοντας στον (ERM II), και εξασφαλίζοντας ότι οι εθνικές τους νομοθεσίες συμμορφώνονται με τους νόμους της Ευρωπαϊκής Κεντρικής Τράπεζας, του Ευρωπαϊκού Συστήματος Κεντρικών Τραπεζών και των άρθρων 130 και 131 της of the . Η υποχρέωση των κρατών μελών της ΕΕ να υιοθετήσουν το ευρώ περιγράφηκε για πρώτη φορά από το άρθρο 109.1j της Συνθήκης του Μάαστριχτ το 1992, το οποίο κατέστη υποχρεωτικό για όλα τα νέα κράτη μέλη από τους όρους των συνθηκών προσχώρησής τους.
rdf:langString
The enlargement of the eurozone is an ongoing process within the European Union (EU). All member states of the European Union, except Denmark which negotiated an opt-out from the provisions, are obliged to adopt the euro as their sole currency once they meet the criteria, which include: complying with the debt and deficit criteria outlined by the Stability and Growth Pact, keeping inflation and long-term governmental interest rates below certain reference values, stabilising their currency's exchange rate versus the euro by participating in the European Exchange Rate Mechanism (ERM II), and ensuring that their national laws comply with the ECB statute, ESCB statute and articles 130+131 of the Treaty on the Functioning of the European Union. The obligation for EU member states to adopt the euro was first outlined by article 109.1j of the Maastricht Treaty of 1992, which became binding on all new member states by the terms of their treaties of accession. As of 2022, there are 19 EU member states in the eurozone, of which the first 11 (Austria, Belgium, Finland, France, Germany, Ireland, Italy, Luxembourg, the Netherlands, Portugal and Spain) introduced the euro on 1 January 1999 when it was electronic only. Greece joined 1 January 2001, one year before the physical euro coins and notes replaced the old national currencies in the eurozone. Subsequently, the following seven countries also joined the eurozone on 1 January in the mentioned year: Slovenia (2007), Cyprus (2008), Malta (2008), Slovakia (2009), Estonia (2011), Latvia (2014) and Lithuania (2015). Croatia will join on 1 January 2023. Seven remaining states are on the enlargement agenda: Bulgaria, Croatia, Czechia, Hungary, Poland, Romania and Sweden. Bulgaria participates in ERM II, as does Croatia who will join the eurozone as the 20th member from 1 January 2023, while the remaining states have not joined ERM II yet. Denmark has opted out and is therefore not obliged to join, though should the country decide to do so it may join the eurozone with little difficulty as Denmark is already part of the ERM II. The United Kingdom also had an opt-out until it left the EU on 31 January 2020, though it never joined the ERM II either.
rdf:langString
La ampliación de la eurozona es un proceso por el que los estados miembros de la Unión Europea abandonan sus monedas nacionales y adoptan el euro, también llamado moneda única. El 1 de enero de 1999 se introdujo la nueva moneda de manera oficial. Once países de la Unión Europea se acogieron a la moneda única: Alemania, Austria, Bélgica, España, Finlandia, Francia, Irlanda, Italia, Luxemburgo, Países Bajos y Portugal. La primera ampliación de la zona del euro fue la incorporación de Grecia, cuya moneda quedó atada de forma irrevocable con el euro a partir de 2001. Sin embargo, Grecia introdujo el euro como moneda física el 1 de enero de 2002, el mismo día que los restantes miembros fundadores de la zona del euro. Las siguientes incorporaciones a la zona del euro fueron las de Eslovenia (1 de enero de 2007), Malta y Chipre (1 de enero de 2008), Eslovaquia (1 de enero de 2009), Estonia (1 de enero de 2011), Letonia (1 de enero de 2014) y Lituania (1 de enero de 2015). En estos últimos casos, la incorporación a la zona del euro y la introducción de las monedas y billetes de euro se producen simultáneamente.
rdf:langString
L'élargissement de la zone euro est le processus d'adhésion de nouveaux États membres de l'Union européenne à la zone euro. Tous les États membres, à l'exception du Danemark qui bénéficie d'une option de retrait, se sont engagés à adopter l'euro comme monnaie unique lorsqu'ils rempliront les critères de convergence. Onze pays membres de l'Union européenne étaient membres de la zone euro lors de sa création en 1999. La Grèce a rejoint la zone en 2001, juste avant que les pièces et billets en euro ne soient mis en circulation. La Slovénie a rejoint la zone euro en 2007, Chypre et Malte en 2008, la Slovaquie en 2009, l'Estonie en 2011, la Lettonie en 2014, puis la Lituanie en 2015. La Croatie suivra en 2023.
rdf:langString
안도라유로존모나코산마리노바티칸 유로존 ERM II 금전적 합의 일방적으로 채택 유로존의 확대는 현재 유럽 연합(EU) 조약에 의해 실시되는 유럽 중앙은행의 정책이다. 1999년 1월 1일 유럽 연합의 11개 회원국(벨기에, 네덜란드, 룩셈부르크, 프랑스, 독일, 스페인, 이탈리아, 포르투갈, 아일랜드, 오스트리아, 핀란드)이 유로존을 형성했다. 2022년 기준으로 유로존에는 19개 유럽 연합 회원국이 소속되어 있으며, 이 중 첫 11개국(오스트리아, 벨기에, 핀란드, 프랑스, 독일, 아일랜드, 이탈리아, 룩셈부르크, 네덜란드, 포르투갈, 스페인)은 1999년 1월 1일 유로화가 전자 전용이던 시기에 도입되었다. 그리스는 유로존의 오래된 국가 통화를 대체하기 1년 전인 2001년 1월 1일에 가입했다. 그 후, 언급된 해의 1월 1일에 다음 7개국도 유로존에 가입했다: 슬로베니아(2007년), 키프로스(2008년), 몰타(2008년), 슬로바키아(2009년), 에스토니아(2011년), 라트비아(2014년)와 리투아니아(2015년).
rdf:langString
L'euro fu introdotto come unità di conto virtuale il 31 dicembre 1998 in 11 stati membri dell'Unione europea, mentre sotto forma di monete e banconote il 1º gennaio 2002. Il primo allargamento avvenne nel 2001 con l'adesione della Grecia; ciò le permise di introdurre le nuove banconote e monete contemporaneamente agli undici stati originari.In seguito la moneta è stata introdotta nei seguenti paesi:
* Slovenia (1º gennaio 2007)
* Cipro e Malta (1º gennaio 2008)
* Slovacchia (1º gennaio 2009)
* Estonia (1º gennaio 2011)
* Lettonia (1º gennaio 2014)
* Lituania (1º gennaio 2015) L'euro è in vigore come valuta unica in 19 dei 27 stati membri dell'UE.Il 1º gennaio 2023 la Croazia diventerà il ventesimo stato membro dell'Unione ad adottare la moneta unica.
rdf:langString
O alargamento da Zona Euro é um processo contínuo presente na União Europeia (UE), no qual novos países aderem à utilização do euro como moeda corrente. Todos os Estados-membros da União Europeia, exceto a Dinamarca e de facto a Suécia, são obrigados a adotar o euro como a sua única moeda corrente assim que atingirem um critério vigente determinado pela própria UE. Entre os critérios estão dois anos de participação no Mecanismo Europeu de Taxas de Câmbio (MTC II) e a manutenção da taxa de inflação dentro dos padrões da UE. A introdução do euro ocorreu em 1999, quando 11 países-membros da UE adotaram o euro como a sua moeda corrente. Depois, a Grécia juntou-se à Zona Euro em 2001, antes da troca completa e física das moedas correntes nacionais, quando as cédulas e moedas do euro foram introduzidas definitivamente. A Eslovénia juntou-se ao bloco em 1 de janeiro de 2007. Chipre e Malta aderiram em 1 de Janeiro de 2008, a Eslováquia também se uniu à Zona Euro no primeiro dia de 2009, a Estónia em 1 de janeiro de 2011, a Letónia em 1 de janeiro de 2014 e, por último, a Lituânia adotou o euro em 1 de janeiro de 2015. Atualmente, a Zona Euro é formada por 19 países.
rdf:langString
Розширення єврозони — поточний процес у Європейському Союзі, результатом якого має бути перехід усіх держав-членів спільноти, окрім Данії, на євро. Відмова держави від своєї національної валюти та перехід на євро можливий за умови дотримання певних вимог, а саме: відповідність до критеріїв боргу та дефіциту бюджету відповідно до Пакту про стабільність та зростання, стримування інфляції та довгострокові урядові відсоткові ставки нижчі відповідного рівня, щонайменше дворічне членство у ERM, забезпечення відповідності національних законодавст вимогам статуту Європейського центрального банку, статуту Європейської системи центральних банків та статтям 130 і 131 Договору про функціонування Європейського Союзу. Усі країни-члени Європейського Союзу, за винятком Данії, яка домовилася про право на неучасть щодо положень, зобов’язані прийняти євро як свою єдину валюту, якщо вони відповідатимуть критеріям, які включають: дотримання критеріїв боргу та дефіциту, викладених у Стабільності і Пакт зростання, утримуючи інфляцію та довгострокові державні відсоткові ставки нижче певних контрольних значень, стабілізуючи обмінний курс їхньої валюти щодо євро шляхом участі в Європейському механізмі валютних курсів (ERM II), і забезпечуючи відповідність національного законодавства статуту ЄЦБ. , статут ЄСЦБ і статті 130+131 Договору про функціонування Європейського Союзу. Зобов’язання держав-членів ЄС прийняти євро було вперше окреслено статтею 109.1j Маастрихтського договору 1992 року, який став обов’язковим для всіх нових держав-членів відповідно до умов їхніх договорів про приєднання. Станом на 2022 рік в єврозоні є 19 держав-членів ЄС, з яких перші 11 (Австрія, Бельгія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія та Іспанія) ввели євро 1 січня 1999 року, коли він був тільки електронним. Греція приєдналася 1 січня 2001 року, за рік до того, як фізичні монети та купюри євро замінили старі національні валюти в єврозоні. Згодом наступні сім країн також приєдналися до єврозони 1 січня того ж року: Словенія (2007), Кіпр (2008), Мальта (2008), Словаччина (2009), Естонія (2011), Латвія (2014), Литва (2015) і Хорватія (2023). На порядку денному розширення єврозони знаходяться ще шість держав: Болгарія, Чехія, Угорщина, Польща, Румунія та Швеція. Болгарія бере участь в ERM II, а решта держав ще не приєдналися до ERM II. Данія відмовилася і тому не зобов’язана приєднуватися, хоча, якщо країна вирішить це зробити, вона може приєднатися до єврозони з невеликими труднощами, оскільки Данія вже є частиною ERM II. Сполучене Королівство також мало можливість відмовитися від участі до виходу з ЄС 31 січня 2020 року, хоча воно так і не приєдналося до ERM II.
xsd:nonNegativeInteger
109608