Electric blues

http://dbpedia.org/resource/Electric_blues an entity of type: Thing

Electric Blues bezeichnet jede Art von Blues-Musik, die mit elektrischer Verstärkung der Musikinstrumente gespielt wird. Die Gitarre war das erste Instrument, das in seiner verstärkten Variante unter Bluesmusikern weite Verbreitung fand. Zu den Pionieren zählen T-Bone Walker in den 1930er Jahren, John Lee Hooker und Muddy Waters in den 1940er Jahren. Ihre Spielweisen prägten den West Coast Blues, Detroit Blues und Chicago Blues. Seit den frühen 1950er Jahren war Little Walter ein häufig engagierter Bluesharp-Spieler, der seine Mundharmonika über ein kleines Mikrofon und einen Gitarrenverstärker spielte. Ebenso ersetzte bereits kurz nach seiner Erfindung der E-Bass den Kontrabass. Elektrische Orgeln und Keyboards sind ebenfalls weit verbreitete Instrumente. rdf:langString

Electric blues refers to any type of blues music distinguished by the use of electric amplification for musical instruments. The guitar was the first instrument to be popularly amplified and used by early pioneers T-Bone Walker in the late 1930s and John Lee Hooker and Muddy Waters in the 1940s. Their styles developed into West Coast blues, Detroit blues, and post-World War II Chicago blues, which differed from earlier, predominantly acoustic-style blues. By the early 1950s, Little Walter was a featured soloist on blues harmonica using a small hand-held microphone fed into a guitar amplifier. Although it took a little longer, the electric bass guitar gradually replaced the stand-up bass by the early 1960s. Electric organs and especially keyboards later became widely used in electric blues. rdf:langString

El blues eléctrico corresponde a un género de música blues distinguido por el uso de guitarras amplificadas, bajos o armónicas. El blues eléctrico suele enmarcarse dentro de varios subgéneros de blues, como el Chicago blues, Texas blues y el Memphis blues. rdf:langString

Le blues électrique est un sous-genre musical du blues qui se distingue par l'utilisation d'instruments avec amplificateur, qu'il s'agisse d'une guitare, d'une basse ou d'un harmonica. Le blues électrique existe dans de nombreux courants régionaux de blues, comme le Chicago blues, le Texas blues ou le Memphis blues. Le blues électrique émerge au milieu des années 1950. La première vague de musiciens de blues électrique américains a inspiré la scène british blues des années 1960 avec des artistes comme John Mayall & the Bluesbreakers, Eric Clapton, The Yardbirds et la première incarnation de Fleetwood Mac, ainsi que des groupes de rock aussi connus que Led Zeppelin ou The Rolling Stones. rdf:langString

일렉트릭 블루스(Electric blues)는 전기 앰프를 사용하는 음악 악기를 이용해 연주하는 것을 말한다. 앰프를 이용한 첫번째 악기는 일렉트릭 기타일 것으로 추측하는 데, T-본 워커는 1930년대 후반, 그리고 존 리 후커와 머디 워터스가 1940년대에 사용하였다. 그들의 스타일은 웨스트 코스트 블루스, , 그리고 제2차 세계 대전 당시의 시카고 블루스에서 발전된 형태를 취하고 있는데, 이전의 어쿠스틱 스타일의 블루스와는 달랐다. 1950년대 초기, 리틀 월터는 혹은 블루스 하프를 휴대용 마이크를 이용하여 소리를 기타 앰프로 보내 사용하였다. 그리고 조금 시간이 지난 1960년대 초, 가 기존의 베이스를 대체하기 시작한다. 훗날 과 특히 키보드는 일렉트릭 블루스에서 폭넓게 사용된다. rdf:langString

L'electric blues (o blues elettrico), è un sottogenere della musica blues che racchiude tutti gli stili di blues suonati con strumenti amplificati. Precursore del genere è stato il texano T-Bone Walker, trasferitosi poi a Los Angeles, che verso al fine degli anni trenta combinò il blues con elementi jazz e R&B. Il genere diventa popolare grazie all'emigrazione degli afroamericani verso le città del nord America e grazie a scambi culturali si diffonde anche nel Regno Unito, dove contribuisce alla nascita dapprima del british blues e poi del blues rock. rdf:langString

Электрик-блюз (англ. Electric blues) — относится к различным формам блюза, для которых характерно усиленное звучание музыкальных инструментов. Гитара была первым инструментом, звучание которой часто усиливалось такими первопроходцами, как T-Bone Walker в конце 1930-х, John Lee Hooker и Muddy Waters в 1940-х. Их стили развились в , и послевоенный Чикаго-блюз, который отличается от довоенного акустического звучания. В начале 1950-х Little Walter усиливал звучание губной гармоники с помощью небольшого ручного микрофона, подключенного к гитарному усилителю. Электрическая бас-гитара постепенно заменила контрабас в начале 1960-х годов. В 1960-х электрик-блюз был адаптирован , что привело к развитию блюз-рока и рок-музыки. rdf:langString

Електрик-блюз (англ. Electric blues) — відноситься до різних форм блюзу, для яких характерно підсилене звучання музичних інструментів. Гітара була першим інструментом, звучання якої часто підсилювалося такими першопрохідцями, як Ті-Боун Вокер в кінці 1930-х, Джон Лі Гукер і Мадді Вотерс в 1940-х. Їх стилі розвинулися в , і післявоєнний Чикаго-блюз, який відрізняється від довоєнного акустичного звучання. На початку 1950-х Літтл Волтер посилював звучання губної гармоніки за допомогою невеликого ручного мікрофона, підключеного до гітарного підсилювача. Електрична бас-гітара поступово замінила контрабас на початку 1960-х років. У 1960-х електрик-блюз був адаптований , що призвело до розвитку блюз-року і рок-музики. rdf:langString

O blues elétrico é um tipo de blues distinguida pelo uso da amplificação, guitarra elétrica, baixo, bateria e, frequentemente, Harmônica. Iniciado na década de 1930, ele emergiu como um gênero propriamente dito em Chicago na década seguinte. Foi desenvolvido em muitas áreas dos Estados Unidos liderado pelo crescimento de sub-gêneros regionais tais como o Memphis blues e o Texas blues. Ele foi adotado pelo "boom" do blues britânico, na década de 1960, influenciando também o posterior blues-rock, a fundação do rock. O blues elétrico continuou a ser o maior estilo de blues e tem vivido uma nova onda de popularidade desde o anos 1990. rdf:langString

電藍調（英語：Electric blues）也稱為電子藍調，泛指任何對於樂器通過使用放大器來區別的藍調音樂。吉他是最早開始普遍使用放大器的樂器，並被1930年代後期的和1940年的約翰·李·胡克及馬迪·沃特斯使用。他們的藍調風格發展成, ，和二戰後的，與早期藍調主要是不插電的原聲風格不同。然而到了1950年代初期小沃爾特是以為特色的獨奏家，藍調口琴和手持式麥克風同時握在手上，聲音經過擴音器的導線接至音箱得以放大音量。雖然經歷了一段時間，1960年代初期的電貝斯還是逐漸取代了低音提琴。電子風琴和許多類型的電子鍵盤樂器後來被廣泛的運用於電藍調。 rdf:langString

Elektrické blues je typ bluesové hudby, který se vyvinul v Texasu a Chicagu ve státě Illinois ve čtyřicátých letech minulého století. Typické nástroje jsou baskytara, bicí, saxofon, harmonika a zesílená elektrická kytara. Žánr později absorbovaly rock and roll, rock, britské blues a v neposlední řadě i blues-rock. Popularity dosahoval v šedesátých letech minulého století. Experimentovali s ním hudebníci jako například Led Zeppelin, Rolling Stones, Cream, Eric Clapton či The Yardbirds. Mezi některé umělce tohoto žánru mimo jiné patří rdf:langString

Elektra bluso aŭ en angla electric blues referencas al ajna tipo de blusa muziko distingata pere de la uzado de elektraj amplifiloj por muzikaj instrumentoj. La gitaro estis la unua muzikinstrumento kiu estis populare amplifita kaj uzata de la komencaj pioniroj T-Bone Walker en la fino de la 1930-aj jaroj kaj John Lee Hooker kaj Muddy Waters en la 1940-aj jaroj. Ties stiloj disvolviĝis en la Bluso de Okcidenta Marbordo, la Detrojta bluso, kaj la Ĉikaga bluso de post la Dua Mondmilito, kiu diferencis el la pli frua, hegemonie akustika bluso. Ĉirkaŭ la komenco de la 1950-aj jaroj, Little Walter estis grava soloisto per blusa harmoniko aŭ blusa buŝ-harpo uzante malgrandan mantenitan mikrofonon energiita per gitara amplifilo. Kvankam ĝi okazos poste, la elektra basgitaro laŭgrade anstataŭis la rdf:langString

Blues elektryczny (ang. electric blues, znany również pod tą nazwą) to rodzaj bluesa, który charakteryzuje wzmocnienie dźwięku gitary, gitary basowej, a także harmonijki ustnej. Blues elektryczny wykonywany jest w kilku regionalnych odmianach, takich jak Blues chicagowski, Blues teksański, czy Memphis blues. Do wykonawców bluesa elektrycznego zaliczają się: rdf:langString

rdfs:label

rdf:langString Elektrické blues

rdf:langString Electric blues

rdf:langString Electric Blues (Musikrichtung)

rdf:langString Elektra bluso

rdf:langString Blues eléctrico

rdf:langString Blues électrique

rdf:langString Electric blues

rdf:langString 일렉트릭 블루스

rdf:langString Blues elektryczny

rdf:langString Blues elétrico

rdf:langString Электрик-блюз

rdf:langString Електрик-блюз

rdf:langString 電藍調

foaf:name

rdf:langString Electric blues

dbpprop:name

rdf:langString Electric blues

dbpedia-owl:wikiPageID

xsd:integer 172351

dbpedia-owl:wikiPageRevisionID

xsd:integer 1123019268

dbpedia-owl:abstract

rdf:langString Elektrické blues je typ bluesové hudby, který se vyvinul v Texasu a Chicagu ve státě Illinois ve čtyřicátých letech minulého století. Typické nástroje jsou baskytara, bicí, saxofon, harmonika a zesílená elektrická kytara. Žánr později absorbovaly rock and roll, rock, britské blues a v neposlední řadě i blues-rock. Popularity dosahoval v šedesátých letech minulého století. Experimentovali s ním hudebníci jako například Led Zeppelin, Rolling Stones, Cream, Eric Clapton či The Yardbirds. Mezi některé umělce tohoto žánru mimo jiné patří * Bo Diddley * Joe Bonamassa * Eric Clapton * Cream * Bob Dylan * Fleetwood Mac * Rory Gallagher * Buddy Guy * Slim Harpo * Jeff Healey * Jimi Hendrix * John Lee Hooker * Howlin' Wolf * Elmore James * Albert King * B. B. King * Freddie King * Led Zeppelin * John Mayall * * Jimmy Reed * The Rolling Stones * * Kenny Wayne Shepherd * Derek Trucks * Jimmie Vaughan * Stevie Ray Vaughan * T-Bone Walker * Muddy Waters * Johnny Winter * The Yardbirds

rdf:langString Electric Blues bezeichnet jede Art von Blues-Musik, die mit elektrischer Verstärkung der Musikinstrumente gespielt wird. Die Gitarre war das erste Instrument, das in seiner verstärkten Variante unter Bluesmusikern weite Verbreitung fand. Zu den Pionieren zählen T-Bone Walker in den 1930er Jahren, John Lee Hooker und Muddy Waters in den 1940er Jahren. Ihre Spielweisen prägten den West Coast Blues, Detroit Blues und Chicago Blues. Seit den frühen 1950er Jahren war Little Walter ein häufig engagierter Bluesharp-Spieler, der seine Mundharmonika über ein kleines Mikrofon und einen Gitarrenverstärker spielte. Ebenso ersetzte bereits kurz nach seiner Erfindung der E-Bass den Kontrabass. Elektrische Orgeln und Keyboards sind ebenfalls weit verbreitete Instrumente.

rdf:langString Elektra bluso aŭ en angla electric blues referencas al ajna tipo de blusa muziko distingata pere de la uzado de elektraj amplifiloj por muzikaj instrumentoj. La gitaro estis la unua muzikinstrumento kiu estis populare amplifita kaj uzata de la komencaj pioniroj T-Bone Walker en la fino de la 1930-aj jaroj kaj John Lee Hooker kaj Muddy Waters en la 1940-aj jaroj. Ties stiloj disvolviĝis en la Bluso de Okcidenta Marbordo, la Detrojta bluso, kaj la Ĉikaga bluso de post la Dua Mondmilito, kiu diferencis el la pli frua, hegemonie akustika bluso. Ĉirkaŭ la komenco de la 1950-aj jaroj, Little Walter estis grava soloisto per blusa harmoniko aŭ blusa buŝ-harpo uzante malgrandan mantenitan mikrofonon energiita per gitara amplifilo. Kvankam ĝi okazos poste, la elektra basgitaro laŭgrade anstataŭis la kontrabason de la komencaj 1960-aj jaroj. Elektraj organoj kaj ĉefe klavaroj poste iĝis amplekse uzataj en elektra bluso.

rdf:langString Electric blues refers to any type of blues music distinguished by the use of electric amplification for musical instruments. The guitar was the first instrument to be popularly amplified and used by early pioneers T-Bone Walker in the late 1930s and John Lee Hooker and Muddy Waters in the 1940s. Their styles developed into West Coast blues, Detroit blues, and post-World War II Chicago blues, which differed from earlier, predominantly acoustic-style blues. By the early 1950s, Little Walter was a featured soloist on blues harmonica using a small hand-held microphone fed into a guitar amplifier. Although it took a little longer, the electric bass guitar gradually replaced the stand-up bass by the early 1960s. Electric organs and especially keyboards later became widely used in electric blues.

rdf:langString El blues eléctrico corresponde a un género de música blues distinguido por el uso de guitarras amplificadas, bajos o armónicas. El blues eléctrico suele enmarcarse dentro de varios subgéneros de blues, como el Chicago blues, Texas blues y el Memphis blues.

rdf:langString Le blues électrique est un sous-genre musical du blues qui se distingue par l'utilisation d'instruments avec amplificateur, qu'il s'agisse d'une guitare, d'une basse ou d'un harmonica. Le blues électrique existe dans de nombreux courants régionaux de blues, comme le Chicago blues, le Texas blues ou le Memphis blues. Le blues électrique émerge au milieu des années 1950. La première vague de musiciens de blues électrique américains a inspiré la scène british blues des années 1960 avec des artistes comme John Mayall & the Bluesbreakers, Eric Clapton, The Yardbirds et la première incarnation de Fleetwood Mac, ainsi que des groupes de rock aussi connus que Led Zeppelin ou The Rolling Stones.

rdf:langString 일렉트릭 블루스(Electric blues)는 전기 앰프를 사용하는 음악 악기를 이용해 연주하는 것을 말한다. 앰프를 이용한 첫번째 악기는 일렉트릭 기타일 것으로 추측하는 데, T-본 워커는 1930년대 후반, 그리고 존 리 후커와 머디 워터스가 1940년대에 사용하였다. 그들의 스타일은 웨스트 코스트 블루스, , 그리고 제2차 세계 대전 당시의 시카고 블루스에서 발전된 형태를 취하고 있는데, 이전의 어쿠스틱 스타일의 블루스와는 달랐다. 1950년대 초기, 리틀 월터는 혹은 블루스 하프를 휴대용 마이크를 이용하여 소리를 기타 앰프로 보내 사용하였다. 그리고 조금 시간이 지난 1960년대 초, 가 기존의 베이스를 대체하기 시작한다. 훗날 과 특히 키보드는 일렉트릭 블루스에서 폭넓게 사용된다.

rdf:langString L'electric blues (o blues elettrico), è un sottogenere della musica blues che racchiude tutti gli stili di blues suonati con strumenti amplificati. Precursore del genere è stato il texano T-Bone Walker, trasferitosi poi a Los Angeles, che verso al fine degli anni trenta combinò il blues con elementi jazz e R&B. Il genere diventa popolare grazie all'emigrazione degli afroamericani verso le città del nord America e grazie a scambi culturali si diffonde anche nel Regno Unito, dove contribuisce alla nascita dapprima del british blues e poi del blues rock.

rdf:langString Электрик-блюз (англ. Electric blues) — относится к различным формам блюза, для которых характерно усиленное звучание музыкальных инструментов. Гитара была первым инструментом, звучание которой часто усиливалось такими первопроходцами, как T-Bone Walker в конце 1930-х, John Lee Hooker и Muddy Waters в 1940-х. Их стили развились в , и послевоенный Чикаго-блюз, который отличается от довоенного акустического звучания. В начале 1950-х Little Walter усиливал звучание губной гармоники с помощью небольшого ручного микрофона, подключенного к гитарному усилителю. Электрическая бас-гитара постепенно заменила контрабас в начале 1960-х годов. В 1960-х электрик-блюз был адаптирован , что привело к развитию блюз-рока и рок-музыки.

rdf:langString Blues elektryczny (ang. electric blues, znany również pod tą nazwą) to rodzaj bluesa, który charakteryzuje wzmocnienie dźwięku gitary, gitary basowej, a także harmonijki ustnej. Blues elektryczny wykonywany jest w kilku regionalnych odmianach, takich jak Blues chicagowski, Blues teksański, czy Memphis blues. Blues elektryczny pojawił się jako w pełni ukształtowany gatunek w połowie lat 40. XX wieku. Dokonania muzyków ze Stanów Zjednoczonych zainspirowały muzyków sceny brytyjskiej lat 60., wśród nich takich wykonawców jak John Mayall & the Bluesbreakers, Cream, Eric Clapton, The Yardbirds, a także grupy rockowe Led Zeppelin i The Rolling Stones. Do wykonawców bluesa elektrycznego zaliczają się: * Bo Diddley * Joe Bonamassa * Eric Clapton * Cream * Bob Dylan * Fleetwood Mac * Rory Gallagher * Buddy Guy * Slim Harpo * Jeff Healey * Jimi Hendrix * John Lee Hooker * Howlin' Wolf * Elmore James * Albert King * B. B. King * Freddie King * Led Zeppelin * John Mayall * * Jimmy Reed * The Rolling Stones * Eric Sardinas * Kenny Wayne Shepherd * Derek Trucks * Jimmie Vaughan * Stevie Ray Vaughan * T-Bone Walker * Muddy Waters * Johnny Winter * The Yardbirds

rdf:langString Електрик-блюз (англ. Electric blues) — відноситься до різних форм блюзу, для яких характерно підсилене звучання музичних інструментів. Гітара була першим інструментом, звучання якої часто підсилювалося такими першопрохідцями, як Ті-Боун Вокер в кінці 1930-х, Джон Лі Гукер і Мадді Вотерс в 1940-х. Їх стилі розвинулися в , і післявоєнний Чикаго-блюз, який відрізняється від довоєнного акустичного звучання. На початку 1950-х Літтл Волтер посилював звучання губної гармоніки за допомогою невеликого ручного мікрофона, підключеного до гітарного підсилювача. Електрична бас-гітара поступово замінила контрабас на початку 1960-х років. У 1960-х електрик-блюз був адаптований , що призвело до розвитку блюз-року і рок-музики.

rdf:langString O blues elétrico é um tipo de blues distinguida pelo uso da amplificação, guitarra elétrica, baixo, bateria e, frequentemente, Harmônica. Iniciado na década de 1930, ele emergiu como um gênero propriamente dito em Chicago na década seguinte. Foi desenvolvido em muitas áreas dos Estados Unidos liderado pelo crescimento de sub-gêneros regionais tais como o Memphis blues e o Texas blues. Ele foi adotado pelo "boom" do blues britânico, na década de 1960, influenciando também o posterior blues-rock, a fundação do rock. O blues elétrico continuou a ser o maior estilo de blues e tem vivido uma nova onda de popularidade desde o anos 1990.

rdf:langString 電藍調（英語：Electric blues）也稱為電子藍調，泛指任何對於樂器通過使用放大器來區別的藍調音樂。吉他是最早開始普遍使用放大器的樂器，並被1930年代後期的和1940年的約翰·李·胡克及馬迪·沃特斯使用。他們的藍調風格發展成, ，和二戰後的，與早期藍調主要是不插電的原聲風格不同。然而到了1950年代初期小沃爾特是以為特色的獨奏家，藍調口琴和手持式麥克風同時握在手上，聲音經過擴音器的導線接至音箱得以放大音量。雖然經歷了一段時間，1960年代初期的電貝斯還是逐漸取代了低音提琴。電子風琴和許多類型的電子鍵盤樂器後來被廣泛的運用於電藍調。

data from the linked data cloud