Dutch Revolt
http://dbpedia.org/resource/Dutch_Revolt an entity of type: WikicatWarsInvolvingTheNetherlands
Der Niederländische Aufstand war eine Erhebung der Spanischen Niederlande gegen die Herrschaft König Philipps II., die 1568 begann, in den Achtzigjährigen Krieg mündete und schließlich zur Unabhängigkeit der Republik der Vereinigten Niederlande führte. Der Aufstand resultierte vorwiegend aus der Opposition gegen die Einschränkungen, welche die Herrschaft des Königs von Spanien den Niederländern auferlegte. Auch der Kampf zwischen den Konfessionen spielte eine große Rolle. Der Krieg endete 1648 mit dem Vertrag von Münster, in dem die Unabhängigkeit der überwiegend protestantischen nördlichen Niederlande endgültig anerkannt wurde.
rdf:langString
La révolte des Gueux, connue en néerlandais en tant que Nederlandse Opstand (« révolte des Pays-Bas »), est un soulèvement touchant de 1566 à 1568 les Pays-Bas espagnols, révoltés contre le roi d'Espagne Philippe II. Le chef de file de la révolte des Gueux est Guillaume d'Orange. Ce soulèvement, dont les causes sont politiques (fiscales) et religieuses, est à l'origine de la guerre de Quatre-Vingts Ans (1568-1648), qui aboutit à la sécession, puis à l'indépendance des Provinces-Unies.
rdf:langString
Wojna o niepodległość Niderlandów – walka o uniezależnienie się Niderlandów od Hiszpanii mająca miejsce w trakcie wojny osiemdziesięcioletniej, która nasiliła się za brutalnych rządów księcia Alby.
rdf:langString
Nederlandse Opstand of Opstand zijn alternatieve benamingen voor de Tachtigjarige Oorlog. In de moderne geschiedschrijving zijn deze benamingen gebruikelijker dan het bekendere begrip "Tachtigjarige Oorlog", die gewoonlijk gedateerd wordt van 1568 tot 1648. Als er door geschiedschrijvers die de voorkeur geven aan "(Nederlandse) Opstand" al een beginjaar wordt genoemd voor het conflict, dan is dat meestal vroeger dan 1568. Op zijn vroegst markeert de Beeldenstorm (1566) het begin van de Opstand. Tegen de jaren 1580 was de Opstand meer geëvolueerd naar een geregelde oorlog. De Opstand wordt ook wel gezien als de eerste fase, waarbij de periode na het Twaalfjarig Bestand dan de Tweede Oorlog is.
rdf:langString
الثورة الهولندية (1566 أو 1568-1648) كانت ثورة ناجحة للسبع مقاطعات البروتستانتية الشمالية الكبرى في البلاد الواطئة ضد حكم الملك فيليب الثاني ملك إسبانيا الروماني الكاثوليكي، الذي كان قد ورث المنطقة (السبعة عشر محافظة) من دوقية بورجوندي البائدة. (انضمت المحافظات الجنوبية الكاثوليكية في البداية للثورة لكنها انضمت فيما بعد إلى إسبانيا)و قد تصاعد «صدام الثقافات» الدينية تدريجياً موجات من العنف ضد قمع ملك هابسبورغ. وقد أدت هذه التوترات إلى تشكيل الجمهورية الهولندية المستقلة. وكان وليام أورانج هو أول زعيم، تبعه عدد من ذريته ومعارفه. وكانت هذه الثورة واحدة من أولى الانشقاقات الناجحة في أوروبا، وأدت إلى واحدة من أولى الجمهوريات الأوروبية في العصر الحديث: الأقاليم المتحدة.
rdf:langString
La revolta dels Països Baixos (1566 o 1568–1648) va ser la revolta triomfant de les set províncies septentrionals dels Països Baixos, principalment protestants, contra el rei catòlic i romà Felip II, sobirà hereditari de les províncies. Les províncies meridionals, inicialment, es van unir a la revolta, però finalment es van sotmetre a Espanya.
rdf:langString
Nizozemská revoluce byl ozbrojený konflikt mezi Nizozemím a Španělskem druhé poloviny 16. století, v němž Nizozemsko získalo na Španělsku nezávislost. Celý konflikt začal jako spor mezi panovníkem a šlechtickou elitou o výši zdanění. K tomu se přidružila náboženská otázka: Panovník Filip II. si přál vykořenit kalvinismus, zatímco obyvatelstvo toužilo po náboženské toleranci. Zprvu pouhý mocenský spor přerostl v násilí (1566) a posléze v ozbrojený konflikt (1572). Násilí bylo sice dočasně krvavě potlačeno velkým množstvím hrdelních rozsudků, ale všeobecný odpor trval i nadále. Program krále a stavovské opozice byl navzájem neslučitelný.
rdf:langString
Η Ολλανδική Επανάσταση (1568-1648) ήταν η επιτυχημένη επανάσταση των βόρειων, σε μεγάλο βαθμό προτεσταντικών ενάντια στην κυριαρχία του Ρωμαιοκαθολικού βασιλιά Φίλιππου Β΄ της Ισπανίας, κληρονόμου κυβερνήτη των επαρχιών. Οι νότιες επαρχίες αρχικά εντάχθηκαν στην εξέγερση αλλά αργότερα παραδόθηκαν στην Ισπανία.
rdf:langString
La revuelta de los Países Bajos (1566 o 1568 a 1648), fue una revuelta de los Países Bajos contra el rey católico Felipe II, soberano hereditario de las Diecisiete Provincias. Las siete provincias septentrionales, principalmente protestantes, lograron la independencia con el nombre de Provincias Unidas de los Países Bajos, mientras que las provincias meridionales, que inicialmente se unieron a la revuelta, finalmente se sometieron a España.
rdf:langString
Herbehereetako matxinada Herbehereetako iparraldeko zazpi probintzia protestanteen Filipe II.a Espainiakoaren aurkako matxinada izan zen. Hegoaldeko probintziek hasieran matxinadaren alde egin bazuten ere, gero amore egin zuten. Erlijioen "kultura-talka"k indarkeria eragin zuen, habsburgotarren errepresio moduan harturik. Hori zela eta Zazpi Herbehere Batuen Errepublika sortu zen, Gilen Orangekoaren agindupean. Matxinada Europan izandako lehenengo arrakastatsua izan zen.
rdf:langString
Pemberontakan Belanda (1568–1648) adalah pemberontakan yang dikobarkan oleh Tujuh Belas Provinsi di Negeri-Negeri Dataran Rendah utara yang mayoritas menganut agama Protestan. Mereka menolak kekuasaan Raja Felipe II dari Spanyol yang menganut agama Katolik. Provinsi-provinsi selatan pada awalnya juga ikut memberontak, tetapi mereka akhirnya tunduk kepada Spanyol.
rdf:langString
La rivolta dei pezzenti fu un movimento insurrezionale popolare che ebbe luogo nei Paesi Bassi spagnoli a partire dal 1566. La rivolta fu definita iconoclasta in quanto i protestanti che la guidarono si accanirono contro le rappresentazioni figurative religiose.Condotto da una parte della nobiltà, il termine "pezzenti" fu rivendicato dagli insorti a seguito di un'osservazione di Charles de Berlaymont, allora consigliere del Governatore generale dei Paesi Bassi, a Margherita d'Austria che volendo rassicurarla dichiarò: «non sono che pezzenti». A partire dal 1568, e in particolare dopo l'esecuzione di Lamoral, conte di Egmont e Philip de Montmorency, conte di Horn, l'insurrezione si trasformò in una vera e propria guerra, la guerra degli ottant'anni, per l'indipendenza delle Province Unite,
rdf:langString
Нидерландская революция (Восьмидесятилетняя война, Нидерландская война за независимость, в советской историографии — Нидерландская буржуазная революция; нидерл. Nederlandse Opstand, исп. Revuelta de los Países Bajos) — религиозно-идеологическая, политическая и социально-экономическая борьба Семнадцати провинций за независимость от испанского владычества. Вооружённые действия, связанные с революцией, в силу своей продолжительности именуются также Восьмидесятилетней войной. В результате революции была признана независимость Семи Соединённых провинций. Области, ныне известные как Бельгия и Люксембург (те из Семнадцати провинций, которые остались под правлением Габсбургов), получили название Южные Нидерланды. Первым лидером нидерландцев выступал Вильгельм Оранский. Нидерландская революция стал
rdf:langString
Нідерла́ндська Револю́ція (нід. Tachtigjarige Oorlog; ісп. Guerra de los Ochenta Años — Вісімдесятирічна війна, в радянській історіографії — Нідерландська буржуазна революція) — повстання сімнадцяти провінцій у боротьбі за незалежність від Іспанської імперії. У результаті повстання була визнана незалежність Семи Об'єднаних провінцій. Області, відомі нині як Бельгія та Люксембург (ті з сімнадцяти провінцій, які залишилися під правлінням Габсбургів), отримали назву Південних Нідерландів. Першим лідером революції був Вільгельм Оранський. Нідерландська революція стала одним з перших успішних розколів у Європі та призвела до появи перших європейських республік сучасного часу.
rdf:langString
rdf:langString
الثورة الهولندية
rdf:langString
Revolta dels Països Baixos
rdf:langString
Nizozemská revoluce
rdf:langString
Niederländischer Aufstand
rdf:langString
Ολλανδική Επανάσταση
rdf:langString
Revuelta de los Países Bajos
rdf:langString
Herbehereetako matxinada
rdf:langString
Dutch Revolt
rdf:langString
Pemberontakan Belanda
rdf:langString
Rivolta dei pezzenti
rdf:langString
Révolte des Gueux
rdf:langString
Wojna o niepodległość Niderlandów
rdf:langString
Nederlandse Opstand
rdf:langString
Нидерландская революция
rdf:langString
Нідерландська революція
xsd:integer
19039284
xsd:integer
1101172176
rdf:langString
La revolta dels Països Baixos (1566 o 1568–1648) va ser la revolta triomfant de les set províncies septentrionals dels Països Baixos, principalment protestants, contra el rei catòlic i romà Felip II, sobirà hereditari de les províncies. Les províncies meridionals, inicialment, es van unir a la revolta, però finalment es van sotmetre a Espanya. El "xoc cultural" religiós va anar provocant gradualment, però inexorablement, explosions de violència contra el què es percebia com la repressió de la corona dels Habsburg. Aquestes tensions van acabar provocant la creació de la República neerlandesa independent, essent el seu primer capitost Guillem d'Orange, seguit per diversos dels seus descendents i amics. Aquesta rebel·lió va ser una de les primeres secessions acabades amb èxit a Europa, a més de convertir-se en una de les primeres repúbliques europees de l'època moderna, les Províncies Unides. El rei Felip II, en un primer instant, va aconseguir reprimir la revolta. El 1572, no obstant, els rebels van capturar Brielle, provocant que la rebel·lió resorgís amb més força. Les províncies del nord es van convertir en independents, primer el 1581 de facto, i després, el 1648, de iure. En el transcurs de la revolta, les Províncies Unides dels Països Baixos, més conegudes com la República neerlandesa, van créixer mol depressa, convertint-se aviat en un poder mundial gràcies a la seva flota comercial, experimentant un període de riquesa econòmica, científica i cultural. Els Països Baixos del sud (situats en els actuals estats de Bèlgica, Luxemburg, el nord de França i el sud dels Països Baixos) van mantenir-se sota domini espanyol. El govern impositiu exercit pels Habsburgs al sud va provocar que bona part de l'elit financera, intel·lectual i cultural emigrés al nord, contribuint així a l'èxit de la República neerlandesa. Els neerlandesos van imposar un bloqueig molt rígid a les províncies meridionals, prevenint així que el gra del bàltic alleugés la fam que regnava a les ciutats del sud, principalment entre 1587 i 1589. Cap al final de la guerra, el 1648, bona part de les terres dels Països Baixos del sud havien estat ocupades per França, que durant la dècada de 1630 s'havia aliat amb la República neerlandesa contra Espanya, comandada pel Cardenal Richelieu i el monarca Lluís XIII. La primera fase del conflicte es pot considerar la Guerra de la Independència dels Països Baixos. L'epicentre de la fase posterior era aconseguir reconeixement oficial de la ja independència de facto de les Províncies Unides. Aquesta fase coincideix amb l'auge de la República neerlandesa com a potència mundial i la fundació de l'Imperi neerlandès.
rdf:langString
Nizozemská revoluce byl ozbrojený konflikt mezi Nizozemím a Španělskem druhé poloviny 16. století, v němž Nizozemsko získalo na Španělsku nezávislost. Celý konflikt začal jako spor mezi panovníkem a šlechtickou elitou o výši zdanění. K tomu se přidružila náboženská otázka: Panovník Filip II. si přál vykořenit kalvinismus, zatímco obyvatelstvo toužilo po náboženské toleranci. Zprvu pouhý mocenský spor přerostl v násilí (1566) a posléze v ozbrojený konflikt (1572). Násilí bylo sice dočasně krvavě potlačeno velkým množstvím hrdelních rozsudků, ale všeobecný odpor trval i nadále. Program krále a stavovské opozice byl navzájem neslučitelný. Přes všechny úspěchy královské moci nebyl odpor nikdy úplně potlačen. Ve vleklém konfliktu se na španělské straně ztratila vůle k totálnímu vítězství. Tvrdý muž, vévoda z Alby, místodržitel v letech 1567–1573, byl odvolán. Nicméně kompromis byl přijatelný pouze pro jih Nizozemí; sever pokračoval v občanské válce, v níž si nakonec nezávislost uhájil.
rdf:langString
الثورة الهولندية (1566 أو 1568-1648) كانت ثورة ناجحة للسبع مقاطعات البروتستانتية الشمالية الكبرى في البلاد الواطئة ضد حكم الملك فيليب الثاني ملك إسبانيا الروماني الكاثوليكي، الذي كان قد ورث المنطقة (السبعة عشر محافظة) من دوقية بورجوندي البائدة. (انضمت المحافظات الجنوبية الكاثوليكية في البداية للثورة لكنها انضمت فيما بعد إلى إسبانيا)و قد تصاعد «صدام الثقافات» الدينية تدريجياً موجات من العنف ضد قمع ملك هابسبورغ. وقد أدت هذه التوترات إلى تشكيل الجمهورية الهولندية المستقلة. وكان وليام أورانج هو أول زعيم، تبعه عدد من ذريته ومعارفه. وكانت هذه الثورة واحدة من أولى الانشقاقات الناجحة في أوروبا، وأدت إلى واحدة من أولى الجمهوريات الأوروبية في العصر الحديث: الأقاليم المتحدة. نجح الملك فيليب في بادئ الأمر في قمع الثورة، إلّا أن الثوار استولوا في عام 1572 على ميناء بريله، فانبعثت الثورة من جديد. أمست المقاطعات الشمالية مستقلةً، في البداية بحكم الأمر الواقع عام 1581، وبحكم القانون في عام 1648. خلال الثورة، نمت المقاطعات المتحدة في هولندا، التي تُعرف بالجمهورية الهولندية، بسرعة لتصبح قوةً عالمية بواسطة الملاحة التجارية وعاشت فترة من النمو العلمي والاقتصادي والثقافي. ظلت الأراضي المنخفضة الجنوبية (الواقعة في يومنا هذا في: جنوب هولندا وبلجيكا ولوكمسبورغ وشمالي فرنسا) واقعة تحت الحكم الإسباني. تسبّب الحكم الحديدي المستمر في الجنوب من قبل آل هابسبورغ بفرار العديد من النخب الثقافية والفكرية والمالية نحو الشمال، مساهمةً في نجاح الجمهورية الهولندية. فرض الهولنديون حصارًا قاسيًا على المقاطعات الجنوبية التي منعت حبوب البلطيق من تخفيف المجاعة في المدن الجنوبية، على وجه التحديد منذ عام 1587 حتى عام 1589. مع نهاية الحرب عام 1648، فُقدت مساحات ضخمة من الأراضي المنخفضة الجنوبية لمصلحة فرنسا، التي كانت قد أقامت تحالفًا، بتوجيه من الكاردينال ريشيليو ولويس الثالث عشر ملك فرنسا، مع الجمهورية الهولندية ضد إسبانيا في ثلاثينيات القرن السابع عشر. يمكن النظر إلى الثورة الهولندية الفترة الأولى على أنها من حرب الثمانين عامًا. انصبّ التركيز في الفترة الأخيرة على نيل اعتراف رسمي باستقلال موجود مسبقًا بحكم الأمر الواقع للمقاطعات المتحدة. تزامنت هذه المرحلة مع صعود الجمهورية الهولندية كقوة رئيسية وتأسيس الإمبراطورية الهولندية.
rdf:langString
Η Ολλανδική Επανάσταση (1568-1648) ήταν η επιτυχημένη επανάσταση των βόρειων, σε μεγάλο βαθμό προτεσταντικών ενάντια στην κυριαρχία του Ρωμαιοκαθολικού βασιλιά Φίλιππου Β΄ της Ισπανίας, κληρονόμου κυβερνήτη των επαρχιών. Οι νότιες επαρχίες αρχικά εντάχθηκαν στην εξέγερση αλλά αργότερα παραδόθηκαν στην Ισπανία. Η θρησκευτική "σύγκρουση πολιτισμών" δημιουργήθηκε σταδιακά αλλά αναπόφευκτα κατέληξε σε εκρήξεις βίας ενάντια στην αντιληπτή καταστολή του στέμματος των Αψβούργων. Αυτές οι εντάσεις οδήγησαν στη δημιουργία της ανεξάρτητης Ολλανδικής Δημοκρατίας, της οποίας ο πρώτος ηγέτης ήταν ο , ακολουθούμενος από αρκετούς από τους απογόνους και σχέσεις του. Αυτή η εξέγερση ήταν μία από τις πρώτες επιτυχημένες αποσπάσεις στην Ευρώπη και οδήγησε σε μία από τις πρώτες ευρωπαϊκές δημοκρατίες της σύγχρονης εποχής, τις Ηνωμένες Επαρχίες. Ο βασιλιάς Φίλιππος αρχικά πέτυχε να καταστείλει την επανάσταση. Το 1572, ωστόσο, οι επαναστάτες κατέλαβαν τη Μπριέλ και η επανάσταση επανήλθε. Οι Βόρειες Επαρχίες έγιναν ανεξάρτητες, πρώτα το 1581 ντε φάκτο και το 1648 ντε γιούρε. Κατά τη διάρκεια της εξέγερσης, οι Ηνωμένες Επαρχίες των Κάτω Χωρών, γνωστότερη ως Ολλανδική Δημοκρατία, γρήγορα μεγάλωσαν για να καταστούν παγκόσμια δύναμη μέσω της εμπορικής τους ναυτιλίας και γνώρισαν μια περίοδο οικονομικής, επιστημονικής και πολιτιστικής ανάπτυξης. Η Νότια Ολλανδία (που ανήκει στο σημερινό Βέλγιο, το Λουξεμβούργο, τη Βόρεια Γαλλία και τις νότιες Κάτω Χώρες) παρέμεινε υπό ισπανική κυριαρχία. Η διαρκής βαρύτατη κυριαρχία των Αψβούργων στο νότο είχε ως αποτέλεσμα την φυγή της ελίτ προς το βορρά, συμβάλλοντας στην επιτυχία της Ολλανδικής Δημοκρατίας. Οι Ολλανδοί επέβαλαν άκαμπτο αποκλεισμό στις νότιες επαρχίες που εμπόδιζαν τα βαλτικά σιτηρά από το να ανακουφίσουν από την πείνα στις νότιες πόλεις, ιδιαίτερα από το 1587 έως το 1589. Μέχρι το τέλος του πολέμου το 1648, μεγάλες περιοχές των νότιων Κάτω Χωρών είχαν προσαρτηθεί στη Γαλλία, είχε, υπό την καθοδήγηση του καρδινάλιου Ρισελιέ και του Λουδοβίκου ΙΓ΄ της Γαλλίας, η οποία συμμάχησε με την Ολλανδική Δημοκρατία κατά τη δεκαετία του 1630 κατά της Ισπανίας. Η πρώτη φάση της σύγκρουσης μπορεί να θεωρηθεί ως Ολλανδικός Πόλεμος Ανεξαρτησίας. Το επίκεντρο της τελευταίας φάσης ήταν η επίσημη αναγνώριση της ήδη ντε φάκτο ανεξαρτησίας των Ηνωμένων Επαρχιών. Αυτή η φάση συνέπεσε με την άνοδο της Ολλανδικής Δημοκρατίας ως σημαντική δύναμη και την ίδρυση της Ολλανδικής Αυτοκρατορίας.
rdf:langString
La revuelta de los Países Bajos (1566 o 1568 a 1648), fue una revuelta de los Países Bajos contra el rey católico Felipe II, soberano hereditario de las Diecisiete Provincias. Las siete provincias septentrionales, principalmente protestantes, lograron la independencia con el nombre de Provincias Unidas de los Países Bajos, mientras que las provincias meridionales, que inicialmente se unieron a la revuelta, finalmente se sometieron a España. El "choque cultural" religioso donde el catolicismo era predominante y que desembocó en una guerra civil, fue provocando paulatinamente, pero inexorablemente, llegaron las explosiones de violencia contra lo que se percibía como la represión de la corona de los Habsburgo. Estas tensiones terminaron provocando la creación de las Provincias Unidas de los Países Bajos independiente, siendo su primer cabecilla Guillermo de Orange, seguido por varios de sus descendientes y amigos. Esta rebelión fue una de las primeras secesiones terminadas con éxito en Europa, además de convertirse en una de las primeras repúblicas europeas de la época moderna, las Provincias Unidas. El rey Felipe II, en un primer instante, logró reprimir la revuelta. En 1572, sin embargo, los rebeldes conquistaron Brielle, provocando que la rebelión resurgiera con más fuerza. Las provincias del norte se convirtieron en independientes, primero en 1581 de facto, y después, en 1648, de jure. En el transcurso de la revuelta, las Provincias Unidas de los Países Bajos, más conocidas como la República neerlandesa, crecieron muy deprisa, convirtiéndose pronto en un poder mundial gracias a su flota comercial, experimentando un período de riqueza económica, científica y cultural. Los Países Bajos meridionales (situados en los actuales estados de Bélgica, Luxemburgo, El norte de Francia y el sur de los Países Bajos) se mantuvieron bajo dominio español. El gobierno impositivo ejercido por los Habsburgo en el sur provocó que buena parte de la élite financiera, intelectual y cultural emigrara al norte, contribuyendo así al éxito de la República neerlandesa. Los neerlandeses impusieron un bloqueo muy rígido en las provincias meridionales, previniendo así que el cereal del báltico aliviara el hambre que reinaba en las ciudades del sur, principalmente entre 1587 y 1589. Hacia el final de la guerra, en 1648, buena parte de las tierras de los Países Bajos del sur habían sido ocupadas por Francia, que durante la década de 1630 se había aliado con la República neerlandesa contra España, comandada por el cardenal Richelieu y el monarca Luis XIII. La primera fase del conflicto se puede considerar la Guerra de la Independencia de los Países Bajos. El centro de la fase posterior fue conseguir reconocimiento oficial de la ya independencia de facto de las Provincias Unidas. Esa fase coincide con el auge de la República neerlandesa como potencia mundial y la fundación del Imperio neerlandés.
rdf:langString
Der Niederländische Aufstand war eine Erhebung der Spanischen Niederlande gegen die Herrschaft König Philipps II., die 1568 begann, in den Achtzigjährigen Krieg mündete und schließlich zur Unabhängigkeit der Republik der Vereinigten Niederlande führte. Der Aufstand resultierte vorwiegend aus der Opposition gegen die Einschränkungen, welche die Herrschaft des Königs von Spanien den Niederländern auferlegte. Auch der Kampf zwischen den Konfessionen spielte eine große Rolle. Der Krieg endete 1648 mit dem Vertrag von Münster, in dem die Unabhängigkeit der überwiegend protestantischen nördlichen Niederlande endgültig anerkannt wurde.
rdf:langString
Herbehereetako matxinada Herbehereetako iparraldeko zazpi probintzia protestanteen Filipe II.a Espainiakoaren aurkako matxinada izan zen. Hegoaldeko probintziek hasieran matxinadaren alde egin bazuten ere, gero amore egin zuten. Erlijioen "kultura-talka"k indarkeria eragin zuen, habsburgotarren errepresio moduan harturik. Hori zela eta Zazpi Herbehere Batuen Errepublika sortu zen, Gilen Orangekoaren agindupean. Matxinada Europan izandako lehenengo arrakastatsua izan zen. Espainiarrek hasieran matxinada zapuztu zuten baina 1572an geuzenek Brielle hartu zutenean berriro berpiztu zen. Iparraldeko probintziak 1581ean de facto eta 1648an de jure independente bihurtu ziren. Matxinadarik esker, Zazpi Herbehere Batuen Errepublika Herbeheretar Inperioa sortu zuen, hegoaldeko elite erbesteratuei esker eta ontzi-garapenari esker.
rdf:langString
Pemberontakan Belanda (1568–1648) adalah pemberontakan yang dikobarkan oleh Tujuh Belas Provinsi di Negeri-Negeri Dataran Rendah utara yang mayoritas menganut agama Protestan. Mereka menolak kekuasaan Raja Felipe II dari Spanyol yang menganut agama Katolik. Provinsi-provinsi selatan pada awalnya juga ikut memberontak, tetapi mereka akhirnya tunduk kepada Spanyol. Ketegangan antara Protestan dengan Katolik sudah menguat secara perlahan, dan lalu secara mendadak berubah menjadi pemberontakan melawan "penindasan" oleh Wangsa Habsburg. Provinsi-provinsi yang memberontak lalu mendirikan Republik Belanda yang dipimpin oleh Willem van Oranje. Pemberontakan ini merupakan salah satu upaya pemisahan diri yang berhasil di Eropa dan negara yang didirikan merupakan salah satu republik pertama di Eropa pada masa modern. Raja Felipe pada awalnya dapat memadamkan pemberontakan. Namun, pada tahun 1572, para pemberontak berhasil dan pemberontakan kembali menguat. Provinsi-provinsi utara merdeka secara de facto pada tahun 1581 dan secara de jure pada tahun 1648. Selama pemberontakan ini, Belanda dengan cepat bangkit menjadi kekuatan dunia berkat kapal-kapal pedagangnya. Belanda juga mengalami pertumbuhan ekonomi, ilmu pengetahuan dan budaya yang pesat. Sementara itu, Belanda Selatan (kini Belgia, Luksemburg, Prancis utara dan Belanda selatan) tetap dikuasai oleh Spanyol. Kekuasaan Habsburg yang keras di selatan membuat banyak elit budaya, intelektual dan finansial melarikan diri ke utara. Sementara itu, armada Belanda memblokade provinsi-provinsi selatan, sehingga gandum dari kawasan Baltik tidak dapat dikirim ke kota-kota selatan yang kelaparan, terutama dari tahun 1587 hingga 1589. Menjelang akhir perang pada tahun 1648, banyak wilayah di Belanda Selatan yang telah jatuh ke tangan Prancis. Sebelumnya, Prancis di bawah kepemimpinan Kardinal Richelieu dan Louis XIII dari Prancis telah memutuskan untuk bersekutu dengan Belanda pada tahun 1630-an dalam perang melawan Spanyol. Tahap pertama konflik ini dapat disebut "Perang Kemerdekaan Belanda". Pada tahap berikutnya, Belanda berupaya untuk mendapat pengakuan resmi atas kemerdekaannya. Tahap ini berlangsung bersamaan dengan kebangkitan Republik Belanda sebagai negara besar dan pendirian Imperium Belanda.
rdf:langString
La révolte des Gueux, connue en néerlandais en tant que Nederlandse Opstand (« révolte des Pays-Bas »), est un soulèvement touchant de 1566 à 1568 les Pays-Bas espagnols, révoltés contre le roi d'Espagne Philippe II. Le chef de file de la révolte des Gueux est Guillaume d'Orange. Ce soulèvement, dont les causes sont politiques (fiscales) et religieuses, est à l'origine de la guerre de Quatre-Vingts Ans (1568-1648), qui aboutit à la sécession, puis à l'indépendance des Provinces-Unies.
rdf:langString
La rivolta dei pezzenti fu un movimento insurrezionale popolare che ebbe luogo nei Paesi Bassi spagnoli a partire dal 1566. La rivolta fu definita iconoclasta in quanto i protestanti che la guidarono si accanirono contro le rappresentazioni figurative religiose.Condotto da una parte della nobiltà, il termine "pezzenti" fu rivendicato dagli insorti a seguito di un'osservazione di Charles de Berlaymont, allora consigliere del Governatore generale dei Paesi Bassi, a Margherita d'Austria che volendo rassicurarla dichiarò: «non sono che pezzenti». A partire dal 1568, e in particolare dopo l'esecuzione di Lamoral, conte di Egmont e Philip de Montmorency, conte di Horn, l'insurrezione si trasformò in una vera e propria guerra, la guerra degli ottant'anni, per l'indipendenza delle Province Unite, poi riconosciuta dalla Spagna nel 1648.
rdf:langString
Wojna o niepodległość Niderlandów – walka o uniezależnienie się Niderlandów od Hiszpanii mająca miejsce w trakcie wojny osiemdziesięcioletniej, która nasiliła się za brutalnych rządów księcia Alby.
rdf:langString
Nederlandse Opstand of Opstand zijn alternatieve benamingen voor de Tachtigjarige Oorlog. In de moderne geschiedschrijving zijn deze benamingen gebruikelijker dan het bekendere begrip "Tachtigjarige Oorlog", die gewoonlijk gedateerd wordt van 1568 tot 1648. Als er door geschiedschrijvers die de voorkeur geven aan "(Nederlandse) Opstand" al een beginjaar wordt genoemd voor het conflict, dan is dat meestal vroeger dan 1568. Op zijn vroegst markeert de Beeldenstorm (1566) het begin van de Opstand. Tegen de jaren 1580 was de Opstand meer geëvolueerd naar een geregelde oorlog. De Opstand wordt ook wel gezien als de eerste fase, waarbij de periode na het Twaalfjarig Bestand dan de Tweede Oorlog is.
rdf:langString
Нидерландская революция (Восьмидесятилетняя война, Нидерландская война за независимость, в советской историографии — Нидерландская буржуазная революция; нидерл. Nederlandse Opstand, исп. Revuelta de los Países Bajos) — религиозно-идеологическая, политическая и социально-экономическая борьба Семнадцати провинций за независимость от испанского владычества. Вооружённые действия, связанные с революцией, в силу своей продолжительности именуются также Восьмидесятилетней войной. В результате революции была признана независимость Семи Соединённых провинций. Области, ныне известные как Бельгия и Люксембург (те из Семнадцати провинций, которые остались под правлением Габсбургов), получили название Южные Нидерланды. Первым лидером нидерландцев выступал Вильгельм Оранский. Нидерландская революция стала одним из первых успешных национально-освободительных восстаний в Европе и привела к появлению федерации первых современных европейских республик. Вначале Испании удавалось подавлять всякого рода выступления. Тем не менее в 1572 году повстанцы захватили Брилле, и вспыхнуло восстание. Северные провинции приобрели независимость: сначала де факто, а в 1648 году — де юре. Во время войны Голландская республика быстро росла и крепла, становясь мировой силой благодаря торговому флоту, развивающейся экономике и науке, а также культурному росту. Южные Нидерланды (современная территория Бельгии, Люксембурга и северной Франции) какое-то время оставались под властью Испании. Однако длительное угнетающее господство Испании на юге стало причиной бегства финансовой, интеллектуальной и культурной элиты на север, что способствовало процветанию Голландской республики. К концу войны в 1648 году значительная территория Южных Нидерландов была захвачена Францией, которая под руководством кардинала Ришельё и Людовика XIII вступила в союз с Голландской республикой в борьбе против Испании в 1630-х годах. Первый этап конфликта основывался на борьбе Нидерландов за независимость. Однако в центре уже последующего этапа было официальное объявление де-факто независимых Соединённых провинций. Этот этап совпал с подъёмом Голландской республики как мощной силы и становлением Нидерландской колониальной империи.
rdf:langString
Нідерла́ндська Револю́ція (нід. Tachtigjarige Oorlog; ісп. Guerra de los Ochenta Años — Вісімдесятирічна війна, в радянській історіографії — Нідерландська буржуазна революція) — повстання сімнадцяти провінцій у боротьбі за незалежність від Іспанської імперії. У результаті повстання була визнана незалежність Семи Об'єднаних провінцій. Області, відомі нині як Бельгія та Люксембург (ті з сімнадцяти провінцій, які залишилися під правлінням Габсбургів), отримали назву Південних Нідерландів. Першим лідером революції був Вільгельм Оранський. Нідерландська революція стала одним з перших успішних розколів у Європі та призвела до появи перших європейських республік сучасного часу. Спочатку Іспанії вдавалося стримувати сили ополчення. Однак у 1572 р. повстанці (гези) захопили Брілле, і спалахнуло повстання. Північні провінції здобули незалежність спочатку de facto — фактично, а у 1648 р. de juré — юридично. Під час революції Нідерландська республіка швидко зростала, стаючи світовою силою завдяки торговим суднам, економіці та науці, які швидко розвивалися, а також культурному розвитку. Південні Нідерланди (сучасна територія Бельгії, Люксембургу та північної Франції) певний час залишалися під владою Іспанії. Однак, тривалий гніт Іспанії на півдні став причиною втечі фінансової, інтелектуальної та культурної еліти на північ, що сприяло успіху голландської республіки. До кінця війни у 1648 р. велика частина території Південних Нідерландів була програна Франції, яка під проводом кардинала Рішельє та Людовика XIII самостійно возз'єдналася з голландською республікою у боротьбі проти Іспанії у 1630-х роках. Перший етап конфлікту полягав у боротьбі Нідерландів за незалежність. Однак у центрі вже наступного етапу було офіційне оголошення De facto незалежних Об'єднаних провінцій. Цей етап збігся з підйомом голландської республіки, як потужної сили, і становленням Нідерландської колоніальної імперії.
xsd:nonNegativeInteger
31