Discovery of Neptune
http://dbpedia.org/resource/Discovery_of_Neptune an entity of type: WikicatAstronomicalControversies
Откры́тие Непту́на — обнаружение восьмой планеты Солнечной системы, одно из важнейших астрономических открытий XIX века, сделанное благодаря предварительным вычислениям (согласно фразе Д. Ф. Араго, ставшей крылатой — «планета, открытая на кончике пера»). Нептун был открыт в Берлинской обсерватории 24 сентября 1846 года И. Галле и его помощником д’Арре на основании расчётов У. Леверье. Независимо от Леверье аналогичные расчёты для поисков заурановой планеты произвёл Д. К. Адамс.Обнаружению восьмой планеты предшествовала длительная история исследований и поисков.
rdf:langString
كان متوقعا رياضيا وجود كوكب نبتون، قبل مشاهدته فعلياً، مع تنبؤ أوربان لوفيرييه،مشاهدات تلسكوبية أكدت وجود كوكب رئيسي، تمت ليلة 24 سبتمبر 1846، وامتدت إلى الصباح، في مرصد برلين، عن طريق الفلكي جوهان غوتفريد غال وبمساعدة هينريتش دارست، الّذين عملا وفقاً لحسابات لوفيرييه. كانت لحظة مؤثرة في علم القرن التاسع عشر، وتأكيداً دراماتيكيا لنظرية نيوتن للجادذبية. كما يقول : «لو فيرنييه اكتشف كوكبا برأس قلمه».في وقت لاحق، وبعد اكتشاف كوكب نبتون ظهر أنه كان قد لوحظ عدة مرات سابقا، لكن دون معرفة ماهيته، وأنّ ثمت آخرين قاموا بحسابات مختلفة حول موقعه، لكنها لم توصلهم إلى مشاهدته فعلياً. بقدوم سنة 1846، كان كوكب أورانوس قد أكمل تقريباً دورة كاملة منذ اكتشافه عن طريق ويليام هيرشل.
rdf:langString
Neptú va ser predit matemàticament abans de ser directament observat, per Urbain Le Verrier. Les observacions telescòpiques que van confirmar l'existència d'un nou planeta van ser fetes a la nit del 23 de setembre de 1846 i el matí del 25, a l'Observatori de Berlín per l'astrònom Johann Gottfried Galle (assistit per Heinrich D'Arrest), treballant sobre la base dels càlculs de Le Verrier. Va ser una confirmació de la teoria gravitacional newtoniana, i un moment sensacional per a la ciència del segle xix.
rdf:langString
The planet Neptune was mathematically predicted before it was directly observed. With a prediction by Urbain Le Verrier, telescopic observations confirming the existence of a major planet were made on the night of September 23–24, 1846, at the Berlin Observatory, by astronomer Johann Gottfried Galle (assisted by Heinrich Louis d'Arrest), working from Le Verrier's calculations. It was a sensational moment of 19th-century science, and dramatic confirmation of Newtonian gravitational theory. In François Arago's apt phrase, Le Verrier had discovered a planet "with the point of his pen".
rdf:langString
El planeta Neptuno se predijo matemáticamente antes de ser observado directamente. Fue predicho por Urbain Le Verrier, siendo completado por John Couch Adams utilizando cálculos el 18 de septiembre de 1845. Observaciones telescópicas confirmaron la existencia de un planeta de tamaño relevante la noche del 23 al 24 de septiembre de 1846, en el Observatorio de Berlín, por el astrónomo Johann Gottfried Galle (asistido por Heinrich Louis d'Arrest), trabajando a partir de los cálculos de Le Verrier's. Fue un momento sensacional para la ciencia del siglo XIX y dramática confirmación de la teoría gravitatoria newtoniana. En una acertada expresión de François Arago: Le Verrier había descubierto un planeta "con la punta de su pluma".
rdf:langString
Planet Neptunus secara matematika diprediksi sebelum planet tersebut secara langsung diobservasi. Dengan sebuah prediksi buatan Urbain Le Verrier, observasi-observasi teleskoptik mengkonfirmasikan keberadaan sebuah planet utama yang dibuat pada malam 23-24 September 1846, di Observatorium Berlin, oleh astronom Johann Gottfried Galle (dibantu oleh Heinrich Louis d'Arrest), yang bekerja dari kalkulasi Le Verrier. Peristiwa tersebut merupakan sebuah momen konfirmasi sensasional pada abad ke-19 tentang konfirmasi ilmu pengetahuan dan dramatis dari teori gravitasional pakar Newton. Menurut François Arago, Le Verrier telah menemukan sebuah planet "dengan sebuah poin dari penanya".
rdf:langString
Nettuno è stato matematicamente individuato prima di essere direttamente osservato. Utilizzando i calcoli di Urbain Le Verrier, le osservazioni con il telescopio che confermavano l'esistenza di un pianeta maggiore furono effettuate nella notte del 23 settembre 1846, fino al primo mattino del 24, all'osservatorio di Berlino dall'astronomo Johann Gottfried Galle (assistito da Heinrich Louis d'Arrest). Fu un momento straordinario per la scienza del XIX secolo e rappresentò la spettacolare conferma della teoria gravitazionale newtoniana. Nelle appropriate parole di François Arago, Le Verrier aveva scoperto un pianeta "con la punta della sua penna".
rdf:langString
La découverte de Neptune est la première découverte d'un objet céleste réalisée grâce au calcul mathématique avant de l'être par l'observation. Longtemps objet de débats quant à sa paternité, elle est aujourd'hui attribuée sans conteste à l'astronome français Urbain Le Verrier, qui a prédit mathématiquement l'existence et la position de la planète. Les résultats de Le Verrier, publiés fin août 1846 après deux ans de calculs à partir de la trajectoire et des caractéristiques d'Uranus, conduisent l'astronome allemand Johann Gottfried Galle, assisté par son compatriote Heinrich Louis d'Arrest, à observer dans la nuit du 23 au 24 septembre 1846 à l'Observatoire de Berlin la planète à moins d'un degré de la position théorique déterminée par Le Verrier.
rdf:langString
해왕성은 직접 관측되기 전에 수학적으로 먼저 그 존재가 예측된 행성이다. 영국의 , 프랑스의 위르뱅 르베리에가 그 위치를 계산했다. 메리 서머빌은 1842년 논문에서 천왕성의 궤도를 방해하는 천왕성 바깥 궤도의 행성을 예측했다. 1846년 9월 23일 밤과 24일 새벽 사이에 천문학자 요한 고트프리트 갈레와 하인리히 다레스트가 베를린 천문대에서 르베리에의 계산에 따라 해왕성을 발견했다. 이 사건은 19세기 과학의 눈부신 성과였으며 뉴턴의 만유 인력 법칙을 극적으로 확인하는 실례가 되었다. 프랑수아 아라고의 말에 따르면 르베리에는 "자기 펜 끝으로" 행성을 발견한 셈이 된 것이다. 사실 따지고 보면 알아채지 못했을 뿐이지 해왕성은 그 이전에도 여러번 관측되었었다. 1612년 12월 28일에 갈릴레오 갈릴레이가 최초로 해왕성을 발견했지만 그 당시 막 역행을 시작하던 해왕성이 멈춰 있는 것처럼 보여 해왕성을 항성으로 착각하고 말았다. 해왕성이 발견되고 불과 17일 뒤에 윌리엄 라셀이 그 제1위성 트리톤을 발견했다.
rdf:langString
この項目では、海王星の発見（かいおうせいのはっけん）について述べる。海王星は、望遠鏡による観測の前に、数学的な計算によってその位置が予測され、発見された惑星である。フランス人天文学者ユルバン・ルヴェリエの予測に基づき、1846年9月23日から24日の夜に、ベルリン天文台でヨハン・ゴットフリート・ガレがハインリヒ・ダレストとともに行った望遠鏡観測で実在が確認された。 海王星の発見後、それ以前にもこの天体が幾度も観測されていたことがわかったが、いずれの場合も惑星とは認識されていなかった。1781年にウィリアム・ハーシェルが天王星を発見してから、1846年までに天王星は公転軌道をほぼ1周していた。その間、天体力学が発達し、天王星の軌道にアイザック・ニュートンの万有引力では完全に説明できない不規則性が見いだされていた。天文学者らは、天王星より外周に未知の惑星があり、その引力が影響を及ぼしているものと考え、1845年、パリのユルバン・ルヴェリエとケンブリッジのジョン・クーチ・アダムズがそれぞれ別個にそのような惑星の位置の計算を開始した。ベルリン天文台における海王星発見の直後、当時のイギリス王室天文官のジョージ・ビドル・エアリーがアダムズもすでに惑星の発見を予測していたと発表し、国際的な先着論争を引き起こした。しかし、1846年、王立協会はアダムズには言及せず、ルヴェリエの業績を称えてコプリ・メダルを授与した。パリ天文台長のフランソワ・アラゴは、「ルヴェリエはいっさい天空を見ることもなく、『ペンの先』（計算のみ）でこの惑星を発見した」と述べた。
rdf:langString
Після того, як у 1781 р. В. Гершель відкрив Уран і розрахував параметри його орбіти, виявилися загадкові аномалії в русі цієї планети: вона то «відставала» від розрахункового, то випереджала його. Орбіта Урана не відповідала закону Ньютона. Це й навело на думку про існування ще однієї планети за Ураном, що могла б своїм гравітаційним тяжінням викривлювати траєкторію руху 7-ї планети.
rdf:langString
rdf:langString
اكتشاف نبتون
rdf:langString
Descobriment de Neptú
rdf:langString
Descubrimiento de Neptuno
rdf:langString
Discovery of Neptune
rdf:langString
Penemuan Neptunus
rdf:langString
Découverte de Neptune
rdf:langString
Scoperta di Nettuno
rdf:langString
해왕성의 발견
rdf:langString
海王星の発見
rdf:langString
Открытие Нептуна
rdf:langString
Відкриття Нептуна
xsd:integer
13002123
xsd:integer
1123937172
rdf:langString
Adams
rdf:langString
I mention these dates merely to show that my results were arrived at independently, and previously to the publication of those of M. Le Verrier, and not with the intention of interfering with his just claims to the honours of the discovery ; for there is no doubt that his researches were first published to the world, and led to the actual discovery of the planet by Dr. Galle, so that the facts stated above cannot detract, in the slightest degree, from the credit due to M. Le Verrier.
rdf:langString
كان متوقعا رياضيا وجود كوكب نبتون، قبل مشاهدته فعلياً، مع تنبؤ أوربان لوفيرييه،مشاهدات تلسكوبية أكدت وجود كوكب رئيسي، تمت ليلة 24 سبتمبر 1846، وامتدت إلى الصباح، في مرصد برلين، عن طريق الفلكي جوهان غوتفريد غال وبمساعدة هينريتش دارست، الّذين عملا وفقاً لحسابات لوفيرييه. كانت لحظة مؤثرة في علم القرن التاسع عشر، وتأكيداً دراماتيكيا لنظرية نيوتن للجادذبية. كما يقول : «لو فيرنييه اكتشف كوكبا برأس قلمه».في وقت لاحق، وبعد اكتشاف كوكب نبتون ظهر أنه كان قد لوحظ عدة مرات سابقا، لكن دون معرفة ماهيته، وأنّ ثمت آخرين قاموا بحسابات مختلفة حول موقعه، لكنها لم توصلهم إلى مشاهدته فعلياً. بقدوم سنة 1846، كان كوكب أورانوس قد أكمل تقريباً دورة كاملة منذ اكتشافه عن طريق ويليام هيرشل. في 1871، اكتشف الفلكيون مجموعة من الاختلالات في مساره، والّتي لم يمكن شرحها كليّاً بقانون نيوتون للجاذبية.هذه الاختلالات، قد تفسَّر بجاذبية كوكب مجهول بعيد كان يؤثر سلبا على مسار أورانوس حول الشمس. في 1845، بدأ كلّ من الفلكيين أوربان لوفيرييه في باريس، و في كامبريدج حساباتهما بشكل منفصل لتحديد طبيعة وموقع كوكب ما. لسوء الحظ، انتصار لوفيرييه قاد أيضاً إلى نزاع دولي مثير حول أولوية الاكتشاف، حيث بعد وقت قصير من اكتشاف الكوكب، أعلن الفلكي الملكي أن أدامز قد تنبأ أيضاً باكتشاف الكوكب. وبأي حال، فقد قلدت الجمعية الملكية الفلكية لوفرييه وسام كوبلي في 1846 مكافأة على إنجازاته، دون ذكر ادامز. أدى اكتشاف كوكب نبتون إلى اكتشاف قمره تيتون عن طريق بعد سبعة عشر يوما فقذ من اكتشاف نبتون.
rdf:langString
Neptú va ser predit matemàticament abans de ser directament observat, per Urbain Le Verrier. Les observacions telescòpiques que van confirmar l'existència d'un nou planeta van ser fetes a la nit del 23 de setembre de 1846 i el matí del 25, a l'Observatori de Berlín per l'astrònom Johann Gottfried Galle (assistit per Heinrich D'Arrest), treballant sobre la base dels càlculs de Le Verrier. Va ser una confirmació de la teoria gravitacional newtoniana, i un moment sensacional per a la ciència del segle xix. El descobriment de Neptú va provocar el descobriment del seu satèl·lit Tritó per William Lassell només disset dies després.
rdf:langString
The planet Neptune was mathematically predicted before it was directly observed. With a prediction by Urbain Le Verrier, telescopic observations confirming the existence of a major planet were made on the night of September 23–24, 1846, at the Berlin Observatory, by astronomer Johann Gottfried Galle (assisted by Heinrich Louis d'Arrest), working from Le Verrier's calculations. It was a sensational moment of 19th-century science, and dramatic confirmation of Newtonian gravitational theory. In François Arago's apt phrase, Le Verrier had discovered a planet "with the point of his pen". In retrospect, after it was discovered, it turned out it had been observed many times before but not recognized, and there were others who made various calculations about its location which did not lead to its observation. By 1846, the planet Uranus had completed nearly one full orbit since its discovery by William Herschel in 1781, and astronomers had detected a series of irregularities in its path that could not be entirely explained by Newton's law of universal gravitation. These irregularities could, however, be resolved if the gravity of a farther, unknown planet were disturbing its path around the Sun. In 1845, astronomers Urbain Le Verrier in Paris and John Couch Adams in Cambridge separately began calculations to determine the nature and position of such a planet. Le Verrier's success also led to a tense international dispute over priority, because shortly after the discovery George Airy, at the time British Astronomer Royal, announced that Adams had also predicted the discovery of the planet. Nevertheless, the Royal Society awarded Le Verrier the Copley medal in 1846 for his achievement, without mention of Adams. The Royal Society, however, also awarded Adams the Copley medal in 1848. The discovery of Neptune led to the discovery of its moon, Triton, by William Lassell just seventeen days later.
rdf:langString
El planeta Neptuno se predijo matemáticamente antes de ser observado directamente. Fue predicho por Urbain Le Verrier, siendo completado por John Couch Adams utilizando cálculos el 18 de septiembre de 1845. Observaciones telescópicas confirmaron la existencia de un planeta de tamaño relevante la noche del 23 al 24 de septiembre de 1846, en el Observatorio de Berlín, por el astrónomo Johann Gottfried Galle (asistido por Heinrich Louis d'Arrest), trabajando a partir de los cálculos de Le Verrier's. Fue un momento sensacional para la ciencia del siglo XIX y dramática confirmación de la teoría gravitatoria newtoniana. En una acertada expresión de François Arago: Le Verrier había descubierto un planeta "con la punta de su pluma". En retrospectiva, después de ser descubierto resultó que había sido observado muchas veces antes, pero sin ser reconocido, mientras que hubo otros que hicieron varios cálculos sobre su ubicación que no condujeron a su observación. En 1847 el planeta Urano había realizado casi una órbita completa desde su descubrimiento por William Herschel en 1781, y los astrónomos habían detectado una serie de irregularidades en su órbita que no podían explicarse totalmente por ley de Newton de la gravitación. Estas irregularidades podrían, sin embargo, ser resueltas si la gravedad de un planeta desconocido más perturbara su trayectoria alrededor del Sol. En 1845 los astrónomos Urbain Le Verrier desde París y John Couch Adams desde Cambridge habían comenzado a hacer cálculos por separado para determinar la naturaleza y la posición del planeta. El éxito de Le Verrier también dio lugar a una controversia internacional tensa sobre la prioridad, porque poco después del descubrimiento George Airy, en aquel momento Astrónomo Real británico, anunció que Adams también había predicho el descubrimiento del planeta. Sin embargo, la Royal Society otorgó a Le Verrier la medalla Copley en 1846 por sus logros, sin mencionar a Adams. El descubrimiento de Neptuno llevó al descubrimiento de su luna Tritón por parte de William Lassell solo diecisiete días después.
rdf:langString
La découverte de Neptune est la première découverte d'un objet céleste réalisée grâce au calcul mathématique avant de l'être par l'observation. Longtemps objet de débats quant à sa paternité, elle est aujourd'hui attribuée sans conteste à l'astronome français Urbain Le Verrier, qui a prédit mathématiquement l'existence et la position de la planète. Les résultats de Le Verrier, publiés fin août 1846 après deux ans de calculs à partir de la trajectoire et des caractéristiques d'Uranus, conduisent l'astronome allemand Johann Gottfried Galle, assisté par son compatriote Heinrich Louis d'Arrest, à observer dans la nuit du 23 au 24 septembre 1846 à l'Observatoire de Berlin la planète à moins d'un degré de la position théorique déterminée par Le Verrier. Rétrospectivement, on sait que Neptune avait été observée antérieurement par plusieurs astronomes parmi lesquels Galilée (dès 1612), Jérôme Lalande et John Herschel, mais ces derniers n'avaient pas détecté sa nature planétaire. La découverte mathématique de Neptune est considérée comme une confirmation de l'efficacité de la théorie de la gravitation de Newton. Comme le dit François Arago, « M. Le Verrier a aperçu le nouvel astre sans avoir besoin de jeter un seul regard vers le ciel ; il l'a vu au bout de sa plume ». La paternité de la découverte a suscité une certaine controverse entre la France et l'Angleterre, où John Couch Adams a effectué des calculs antérieurs à Le Verrier mais insuffisamment fiables et trop peu précis sur la nature et la position du « corps perturbateur » de l'orbite d'Uranus. La découverte de Neptune a aussi conduit à la découverte de sa lune Triton dix-sept jours plus tard par William Lassell.
rdf:langString
Planet Neptunus secara matematika diprediksi sebelum planet tersebut secara langsung diobservasi. Dengan sebuah prediksi buatan Urbain Le Verrier, observasi-observasi teleskoptik mengkonfirmasikan keberadaan sebuah planet utama yang dibuat pada malam 23-24 September 1846, di Observatorium Berlin, oleh astronom Johann Gottfried Galle (dibantu oleh Heinrich Louis d'Arrest), yang bekerja dari kalkulasi Le Verrier. Peristiwa tersebut merupakan sebuah momen konfirmasi sensasional pada abad ke-19 tentang konfirmasi ilmu pengetahuan dan dramatis dari teori gravitasional pakar Newton. Menurut François Arago, Le Verrier telah menemukan sebuah planet "dengan sebuah poin dari penanya". Penemuan Neptunus disusul dengan penemuan satelit alamnya Triton oleh William Lassell tepat tujuh belas hari kemudian.
rdf:langString
해왕성은 직접 관측되기 전에 수학적으로 먼저 그 존재가 예측된 행성이다. 영국의 , 프랑스의 위르뱅 르베리에가 그 위치를 계산했다. 메리 서머빌은 1842년 논문에서 천왕성의 궤도를 방해하는 천왕성 바깥 궤도의 행성을 예측했다. 1846년 9월 23일 밤과 24일 새벽 사이에 천문학자 요한 고트프리트 갈레와 하인리히 다레스트가 베를린 천문대에서 르베리에의 계산에 따라 해왕성을 발견했다. 이 사건은 19세기 과학의 눈부신 성과였으며 뉴턴의 만유 인력 법칙을 극적으로 확인하는 실례가 되었다. 프랑수아 아라고의 말에 따르면 르베리에는 "자기 펜 끝으로" 행성을 발견한 셈이 된 것이다. 사실 따지고 보면 알아채지 못했을 뿐이지 해왕성은 그 이전에도 여러번 관측되었었다. 1612년 12월 28일에 갈릴레오 갈릴레이가 최초로 해왕성을 발견했지만 그 당시 막 역행을 시작하던 해왕성이 멈춰 있는 것처럼 보여 해왕성을 항성으로 착각하고 말았다. 1781년에 윌리엄 허셜이 천왕성을 발견한 이후 1846년까지 그 궤도가 계산되어 왔으나, 천문학자들은 천왕성의 궤도에서 만유인력의 법칙만으로는 설명할 수 없는 불규칙성이 발견되는 것을 알아냈다. 하지만 이 불규칙성은 천왕성 너머에 또다른 행성이 있어 중력적으로 영향을 미친다고 설명하여 해결할 수 있었고, 1845년에 파리의 천문학자 위르뱅 르베리에와 케임브리지의 존 쿠치 애덤스가 각자 그 행성의 위치를 계산하기 시작했다. 르베리에가 먼저 계산에 성공했지만 바로 그 직후에 영국 왕립 천문학자 조지 에어리가 애덤스도 행성의 발견을 예측했다고 발표했다. 하지만 영국 왕립 학회는 1846년에 르베리에에게 코플리 메달을 수여하면서 애덤스에 대한 언급은 하지 않았다. 해왕성이 발견되고 불과 17일 뒤에 윌리엄 라셀이 그 제1위성 트리톤을 발견했다.
rdf:langString
Nettuno è stato matematicamente individuato prima di essere direttamente osservato. Utilizzando i calcoli di Urbain Le Verrier, le osservazioni con il telescopio che confermavano l'esistenza di un pianeta maggiore furono effettuate nella notte del 23 settembre 1846, fino al primo mattino del 24, all'osservatorio di Berlino dall'astronomo Johann Gottfried Galle (assistito da Heinrich Louis d'Arrest). Fu un momento straordinario per la scienza del XIX secolo e rappresentò la spettacolare conferma della teoria gravitazionale newtoniana. Nelle appropriate parole di François Arago, Le Verrier aveva scoperto un pianeta "con la punta della sua penna". Dopo la scoperta, in retrospettiva risultò che era stato osservato ma non riconosciuto parecchie volte, e che c'erano stati altri che avevano fatto vari calcoli circa la sua posizione, senza arrivare alla sua scoperta. Nel 1846, il pianeta Urano aveva completato quasi un'orbita completa a partire dalla sua scoperta da parte di William Herschel nel 1781, e gli astronomi avevano individuato una serie di irregolarità nel suo percorso che non potevano essere completamente spiegate dalla legge di gravitazione di Newton. Queste irregolarità, tuttavia, potevano essere spiegate se la gravità di un pianeta sconosciuto più lontano avesse perturbato il suo percorso intorno al sole. Nel 1845, gli astronomi Urbain Le Verrier a Parigi e John Couch Adams a Cambridge cominciarono separatamente i calcoli per determinare la natura e la posizione di tale pianeta. Purtroppo, il successo di Le Verrier portò ad un'accesa disputa internazionale sulla priorità quando, poco dopo la scoperta, George Airy, all'epoca Astronomo Reale inglese, annunciò che anche Adams aveva previsto la scoperta del pianeta. Tuttavia, nel 1846 la Royal Society premiò Le Verrier con la medaglia Copley per la sua impresa, senza menzionare Adams. La scoperta di Nettuno portò, solo diciassette giorni dopo, alla scoperta della sua luna Tritone da parte di William Lassell.
rdf:langString
この項目では、海王星の発見（かいおうせいのはっけん）について述べる。海王星は、望遠鏡による観測の前に、数学的な計算によってその位置が予測され、発見された惑星である。フランス人天文学者ユルバン・ルヴェリエの予測に基づき、1846年9月23日から24日の夜に、ベルリン天文台でヨハン・ゴットフリート・ガレがハインリヒ・ダレストとともに行った望遠鏡観測で実在が確認された。 海王星の発見後、それ以前にもこの天体が幾度も観測されていたことがわかったが、いずれの場合も惑星とは認識されていなかった。1781年にウィリアム・ハーシェルが天王星を発見してから、1846年までに天王星は公転軌道をほぼ1周していた。その間、天体力学が発達し、天王星の軌道にアイザック・ニュートンの万有引力では完全に説明できない不規則性が見いだされていた。天文学者らは、天王星より外周に未知の惑星があり、その引力が影響を及ぼしているものと考え、1845年、パリのユルバン・ルヴェリエとケンブリッジのジョン・クーチ・アダムズがそれぞれ別個にそのような惑星の位置の計算を開始した。ベルリン天文台における海王星発見の直後、当時のイギリス王室天文官のジョージ・ビドル・エアリーがアダムズもすでに惑星の発見を予測していたと発表し、国際的な先着論争を引き起こした。しかし、1846年、王立協会はアダムズには言及せず、ルヴェリエの業績を称えてコプリ・メダルを授与した。パリ天文台長のフランソワ・アラゴは、「ルヴェリエはいっさい天空を見ることもなく、『ペンの先』（計算のみ）でこの惑星を発見した」と述べた。 海王星発見のわずか17日後、ウィリアム・ラッセルは衛星のトリトンを発見した。
rdf:langString
Після того, як у 1781 р. В. Гершель відкрив Уран і розрахував параметри його орбіти, виявилися загадкові аномалії в русі цієї планети: вона то «відставала» від розрахункового, то випереджала його. Орбіта Урана не відповідала закону Ньютона. Це й навело на думку про існування ще однієї планети за Ураном, що могла б своїм гравітаційним тяжінням викривлювати траєкторію руху 7-ї планети. 26 червня 1841 22-річний студент-математик кембриджського коледжу Святого Іоанна Джон Кауч Адамс зайшов до книжкової крамниці Джонсона, де помітив опубліковану 1832 року доповідь директора Кембриджської обсерваторії Джорджа Біделла Ері щодо прогресу астрономії у XIX сторіччі, подану щойно створеній Британській асоціації з підтримки науки. Ері стверджував, що наука про небесні тіла рухається вперед з величезною швидкістю і фактично не має невирішених проблем за винятком єдиної — дивної поведінки Урана. Будь-які спроби визначити характеристики його орбіти і на основі цього передбачити розташування серед світил незмінно завершувалися невдало. Через кілька років після чергового уточнення планета відхилялася від обчисленої траєкторії, і ці збурення накопичувалися з часом. Вони були досить невеликі - близько однієї кутової хвилини. Однак астрономи вже тоді вміли обчислювати рух інших планет з точністю до декількох кутових секунд і ніколи не помилялися. А ось із Ураном вочевидь щось було негаразд. Ця проблема особливо загострилася завдяки роботам французького астронома . 1821 року він опублікував найґрунтовніші (природно, для того часу) таблиці майбутніх позицій Урана на небесній сфері. Вже через 4-5 років австрійські спостерігачі виявили невеликі розбіжності між реальним рухом планети і координатами Бувара. До 1830 року ці відхилення досягли 30 кутових секунд, так що знехтувати ними виявилося неможливо. Тому Ері мав усі підстави вказати на цю аномалію у своїй доповіді. Астрономи першої половини XIX століття намагалися пояснити девіації Урана його зіткненням з великою кометою, опором міжпланетного середовища, неточністю ньютонівського закону тяжіння і навіть арифметичними помилками упорядника таблиць. Проте всі ці гіпотези були не надто переконливими. Тому в 1832-1841 роках як мінімум шестеро астрономів (серед них і сам Бувар) незалежно один від одного дійшли висновку, що аномалії в русі Урана, ймовірно, обумовлені тяжінням ще однієї далекої планети (племінник Алексіса Бувара Ежен, теж астроном, навіть написав про це Ері, але розуміння не зустрів). Більше того, директор Кенігсберзької обсерваторії Фрідріх Вільгельм Бессель з учнем навіть взялися до обчислень, які могли стати основою для її відкриття. Але Флеммінг раптово помер, а Бессель захворів на рак і облишив цю справу. Якби сталося інакше, ймовірно, Нептун відкрили б на початку 1840-х. Випадкова зустріч з книгою Ері стала для Адамса доленосною. Судячи з усього, він відразу припустив, що на рух Урана впливає невідома планета, розташована далі від Сонця. У будь-якому разі, він вирішив після отримання диплома взятися за аномалії Урана та з'ясувати їх причину. На літо 1843 Адамс виїхав до Корнуолу, на батьківську ферму і там взявся за обчислення. Восени він повернувся до університету і став до викладання математики. У вільний час він уперто продовжував досліджувати рух Урана, лише іноді відволікаючись на визначення кометних траєкторій. Адамс почав свої обчислення з двох спрощуючих припущень. Він припустив, що гіпотетична планета обертається навколо Сонця правильним колом, радіус якого задано правилом Тіциуса-Боде і тому рівно вдвічі перевищує радіус орбіти Урана. Розрахунки показали, що тяжіння такої планети, принаймні якісно, пояснює аномальну поведінку Урана. Тепер належало головне - визначити масу цього небесного тіла і з'ясувати, де слід шукати його на небесній сфері. Ці завдання Адамс зміг вирішити наприкінці літа 1845 року. Він дійшов висновку, що нова планета втричі важча Урана і тому на земному небосхилі виглядає лише вдвічі меншою за нього (звідси випливало, що її можна бачити в будь-який добрий телескоп). Він обчислив також, що вночі 1 жовтня вона опиниться в сузір'ї Водолія поблизу межі із сузір'ям Козерога. А далі почалися дивні речі. Адамс добре знав Джеймса Челліса, наступника Ері на посаді директора Кембриджської обсерваторії (самого Ері 1835 року було призначено королівським астрономом і він автоматично очолив національну обсерваторію в Гринвічі). Челліс ще в лютому 1844 року письмово запитав у Ері всі доступні відомості про розташуваня Урана за кілька десятиліть, підкресливши, що робить це на прохання свого юного друга Адамса, який працює над теорією руху цієї планети (і Ері негайно надіслав необхідні відомості). Здавалося б, Адамсу потрібно було відразу переконати Челліса взятися за пошуки нової планети. Проте він лише ознайомив колегу зі своїми висновками, але від прохання скористатися ними утримався. За його зізнанням, він не мав ані найменшої надії, що астрономи-практики ось так одразу і повірять його викладкам. Такий скептицизм був цілком виправданий - принаймні, стосовно Челліса. Той справді не захотів (у чому пізніше і зізнався) шукати на небосхилі восьму планету, проте дав Адамсу рекомендаційний лист до Ері, датований 22 вересня. Через кілька днів Адамс сам відвіз його до Гринвіча. Тут його спіткало розчарування - королівський астроном перебував у Парижі на сесії Академії наук. Адамс залишив Ері лист і поїхав до батьківської садиби в Корнуолі. Ері після повернення написав Челлісу, що вельми зацікавлений дослідженнями Адамса і хоче з ним зустрітися або ж прочитати письмовий звіт про його роботу. Дізнавшись про це, Адамс на зворотному шляху знову заїхав до Гринвіча. 21 жовтня він прийшов до обсерваторії, але знову не застав директора на місці. Залишивши для Ері візитну картку і коротке резюме своїх результатів, написане всього на одному аркуші паперу, він пообіцяв зайти трохи пізніше. Повернувшись через годину, Адамс виявив, що Ері, якому чомусь не сказали, що гість з'явиться знову, вже пішов на обід. У результаті Адамс розмовляв з його дворецьким, який дав зрозуміти, що королівського астронома не дозволено відволікати від трапези. Наполягати Адамс не став і одразу вирушив назад до Кембриджа. Невдалий візит міг би й не мати фатальних наслідків. Хоча Ері був зайнятий розбиранням скандалу, викликаного арештом одного з його співробітників, він відповів Адамсу вже 5 листопада. Ері не приховав, що не дуже вірить у можливість обчислити траєкторію планети. Проте він зовсім не відкинув заявку Адамса, а просто попрохав роз'яснень. Його особливо цікавило, чи може Адамс пояснити не тільки розбіжності таблиць Бувара з реальним рухом Урану на небосхилі, але й помилку у визначенні його радіус-вектора. Ері дав зрозуміти, що його ставлення до роботи Адамса буде залежати від з'ясування цього моменту. Напевно, Адамсу слід було негайно відповісти на цей лист, але він цього не зробив. Можливо, він вважав запитання Ері тривіальним - якщо вже таблиці Бувара невірні в цілому, то і радіус-вектор дають з помилкою. Можливо, справа була в тому, що він тоді коригував свої обчислення і хотів дочекатися остаточних результатів. Як воно там не було, відповіді Ері не отримав. Швидше за все, він вважав, що юний кембриджський математик віднайшов серйозні помилки у своїх розрахунках і не хоче в цьому зізнатися. Ері прибрав жовтневу записку Адамса до свого особистого архіву. Він не тільки не намагався сам шукати нову планету в передбаченій Адамсом зоні (оскільки вже багато років як практично припинив телескопічні спостереження), але й не доручив цього нікому з працівників обсерваторії. Тим часом аномаліями Урана зацікавилися французькі астрономи. Наприкінці літа 1845 Ежен Бувар ознайомив Академію наук із новою версією таблиць свого померлого двома роками раніше дядька, над якою той працював протягом десяти років. Природно, ці таблиці теж розходилися з даними спостережень. Тому директор Паризької обсерваторії, знаменитий астроном Франсуа Араго, вирішив, що з обридлою проблемою Урана час покінчити. На його думку, для цієї мети як ніхто інший підходив 34-річний викладач Політехнічної школи Урбен Жан Жозеф Левер'є, відомий як блискучими роботами з небесної механіки, так і дуже кепським характером. Левер'є відповів на виклик і вже 10 листопада надав Академії першу роботу. Ні про які трансуранові планети там ще не йшлося, а тільки було доведено, що збурення орбіти Урану не можна пояснити одним лише гравітаційним впливом Сатурна і Юпітера. Варто нагадати, що Адамс до того часу вже обчислив орбіту нової планети і повідомив про те Ері, Челліса і декількох кембриджських колег. На континенті, однак, про його праці ніхто не чув. 1 червня 1846 Левер'є опублікував ще одну статтю про Уран, де остаточно відкинув усі інтерпретації його аномалій, які не припускали наявності зауранової планети. Він також обчислив її наближену траєкторію - інакше, ніж Адамс, але не менш переконливо. З його розрахунків випливало, що 1 січня 1847 цю планету слід шукати на межі сузір'їв Водолія і Козерога (Адамс дійшов аналогічного висновку на рік раніше!). Левер'є визнав, що його координати потребують коригування, однак висловив упевненість, що не міг помилитися більш, ніж на 10 градусів довготи. Стаття Левер'є справила належне враження на астрономів всієї Європи. Її прочитав і Ері, від якого аж ніяк не приховалося, що висновки Левер'є й Адамса практично збігаються. 26 червня Ері написав Левер'є й попросив його, як свого часу і Адамса, з'ясувати проблему з радіусом-вектором Урана. Тим не менше він жодним словом не згадав про роботу Адамса, хоча мав би це зробити за правилами наукової та людської етики. Цікаво, що тоді ж, на щорічній конференції наукових кураторів Гринвіцької обсерваторії, що відбувалася за головування президента Королівського товариства, він дав схвальний відгук на роботи обох учених. Ері особливо відзначив майже повну ідентичність висновків Адамса і Левер'є і висловив упевненість, що трансуранову планету буде відкрито найближчим часом. Лист-відповідь Левер'є надійшов до Гринвіча 1 липня. У ньому повідомлялося, що Левер'є сподівається незабаром уточнити позицію нової планети і не сумнівається, що таким чином автоматично в робочому порядку буде вирішено і проблему радіус-вектора Урана. Є всі підстави вважати, що такої ж думки з самого початку дотримувався і Адамс. Отже, наприкінці червня 1846 Джордж Біделл Ері нарешті повірив у правильність висновків Адамса. Здавалося б, як директор Гринвіча він повинен був потурбуватися про збереження британського пріоритету на велике астрономічне відкриття та негайно розпорядитися розпочати пошуки нової планети. Але такого наказу Ері не віддав. Історики астрономії наводять для цього кілька можливих причин. Можливо, Ері не хотів відволікати персонал від марудних обов'язків з моніторингу зірок і планет, або ж вважав, що навіть найбільший Гринвіцький телескоп-рефрактор з 17-сантиметровою апертурою надто слабкий для такого пошуку (Адамс міг би змінити його переконання, але Ері з ним так і не зустрівся). Ері вирішив, що для полювання за новою планетою найкраще підходить 30-сантиметровий рефрактор Кембриджської обсерваторії, побудований на кошти герцога Нортумберленд і тому названий на його честь. Цю обсерваторію, як і раніше очолював Джеймс Челліс, і 9 липня Ері спеціальним листом попросив його стати до пошуків. Не отримавши відповіді від Челліса (той був у відпустці), він через чотири дні написав йому вдруге. Тон листа не залишає сумнівів, що Ері намагався спонукати кембриджського колегу не відкладати полювання на нову планету. Челліс відповів Ері 18 липня і обіцяв негайно виконати його прохання. Більш того, він повідомив про свій намір Адамсу, який одразу ж обчислив таблицю положень трансуранової планети з 20 липня по 8 жовтня. На жаль, Челліс не вважав за потрібне поділитися цими відомостями ні з ким із британських астрономів-аматорів, хоча дехто з них мав першокласні телескопи. Інакше, планету напевно б виявили до настання осені. Можливо, Челліс просто хотів зберегти честь відкриття за собою і своєю обсерваторією. Втім, сам він не втрачав часу. 29 і 30 липня і 4 серпня він сумлінно обнишпорив вказану Адамсом ділянку небосхилу. Оскільки умови для спостережень погіршилися, наступний сеанс відбувся лише 12 серпня. Челліс і пізніше неодноразово повторював свої спроби - але безрезультатно. 2 вересня він інформував Ері, що для пошуків Планети (так він її називав у листі - з великої літери) потрібно більше часу, ніж він може приділити до кінця року. Найцікавіша (і найсумніша для престижу британської астрономії) обставина полягає в тому, що Планета йшла Челлісу просто до рук. 12 серпня він визначив координати зірок у центрі поля зору свого телескопа і зіставив їх з даними від 30 липня. Він повторив цю операцію для 39 пар зір, але так і не виявив розбіжностей. Якщо б він узяв їх трохи більше, то побачив би, що світила, якому 12 серпня було надано 49-й номер, два тижні тому взагалі не було на призначеному місці. Нову планету цього ж літа шукали і спостерігачі Паризької обсерваторії. Однак Араго 4 серпня наказав не витрачати час даремно - швидше за все тому, що чекав від Левер'є точніших вказівок. Націлювався на Планету і з вашингтонської обсерваторії американського флоту. Однак суперінтендант обсерваторії відмовляв Вокеру в телескопічному часі аж до самого жовтня. 31 серпня 1846 Левер'є подав на розгляд Академії свою третю роботу. Там була обчислена нова позиція планети на 1 січня, зсунута щодо попередньої на півтора градуси по довготі. Левер'є оцінив її масу в дві з половиною маси Урану, а видимий розмір диска - в 3,3 кутової секунди. Більш того, він вирішив, що настав час перейти від обчислень до спостережень. Він звернувся до кількох астрономів, зокрема до редактора німецького журналу Astronomische Nachrichten Генріха Шумахера. Той порадив паризькому колезі самому зв'язатися з обсерваторіями, що мають добрі телескопи. Тут-то Левер'є згадав, що рік тому асистент Берлінської обсерваторії Йоганн Готфрид Ґалле надіслав йому копію своєї дисертації. Знаючи, що обсерваторія має в своєму розпорядженні чудовий дев'ятидюймовий рефрактор (22,5 см), Левер'є вирішив скористатися заочним знайомством. Галле отримав його лист 23 вересня і відразу ж перемовися з директором обсерваторії Йоганном Францем Енке, який санкціонував роботу з телескопом. Під час розмови був присутній студент-практикант Генріх д'Аррест, який попросився до Галле помічником. Помітити серед зір видимий планетний диск, розміром близько 3”, як передбачав Левер'є, не вдавалося, ймовірно, через використання окуляра з недостатнім збільшенням (для огляду широкої ділянки неба). Виявити планету можна було за видимим переміщенням її відносно зірок, але це потребувало б тривалих повторних спостережень. Тоді д'Арест запропонував порівнювати положення небесних світил, що спостерігаються, з картою зоряного атласу, складеною Карлом Бремікером(нім.), яка нещодавно була видана Берлінською Академією наук. Незабаром Галле виявив світлу точку, яку д'Арест на карті не знайшов, її позиція відрізнялась від передбаченої Левер'є приблизно на один градус. Галле і д'Аррест негайно сповістили Енке, який як раз відзначав своє 55-річчя. Наступної ночі спільно з Енке вони провели повторні спостереження і переконалися, що світило пересунулося в точній відповідності з прогнозом Левер'є. Цього разу вдалося навіть виміряти діаметр диска, який склав 2,6 кутової секунди. Ось таким чином і відбулося відкриття, з яким і Галле, і Енке одразу ж привітали Левер'є. Написав йому і Шумахер, який назвав відкриття восьмої планети найбільшим з відомих йому тріумфів наукової теорії. Далі були суперечки про її найменування (перемогу здобула запропонована Левер'є назва «Нептун») і про пріоритет відкриття, які велися як між астрономами, так і в пресі. Що ж до самих Адамса і Левер'є, то вони вперше зустрілися в червні 1847 року в Оксфорді і цілком дружньо обмінялися рукостисканнями. Щодо вердикту нащадків, то його винесено давно, хоч іноді й заперечується. Джон Кауч Адамс і Урбен Жан Жозеф Левер'є передбачили існування восьмої планети цілком незалежно і різними методами. Адамс зробив це раніше, зате Левер'є обчислив її рух точніше (точка, на якій Галле і д'Аррест вперше помітили Нептун, відхилялася від передбаченої Адамсом позиції на 12 градусів). Тому перед нами класичний приклад наукового відкриття з різними рівноправними авторами.
rdf:langString
Откры́тие Непту́на — обнаружение восьмой планеты Солнечной системы, одно из важнейших астрономических открытий XIX века, сделанное благодаря предварительным вычислениям (согласно фразе Д. Ф. Араго, ставшей крылатой — «планета, открытая на кончике пера»). Нептун был открыт в Берлинской обсерватории 24 сентября 1846 года И. Галле и его помощником д’Арре на основании расчётов У. Леверье. Независимо от Леверье аналогичные расчёты для поисков заурановой планеты произвёл Д. К. Адамс.Обнаружению восьмой планеты предшествовала длительная история исследований и поисков.
xsd:nonNegativeInteger
38804
