Croatian Spring
http://dbpedia.org/resource/Croatian_Spring an entity of type: Thing
Der Kroatische Frühling (kroatisch Hrvatsko proljeće) war eine politische Reformbewegung in den späten 1960er und den frühen 1970er Jahren, die für die damalige Sozialistische Republik Kroatien mehr Rechte und Autonomie innerhalb Jugoslawiens forderte. Von politischen Gegnern wurde er als maspok (serbokroatisch masovni pokret ‚Massenbewegung‘) bezeichnet.
rdf:langString
La Primavera Croata (en croata literalmente Hrvatsko proljeće, o llamada también masovni pokret o MASPOK, por "movimiento de masas") fue un movimiento político surgido a inicios de la década de 1970 en la República Federal Socialista de Yugoslavia para reclamar una mayor autonomía cultural, política y económica en favor de Croacia.
rdf:langString
La primavera croata (in croato: Hrvatsko proljeće, chiamata anche masovni pokret o MASPOK, cioè "movimento di massa") fu un movimento culturale e politico emerso per mezzo della Lega dei comunisti croati alla fine degli anni '60, che si oppose all' chiedendo riforme economiche, culturali e politiche nella Repubblica Socialista Federale di Jugoslavia e quindi una maggiore autonomia e più diritti autonomi per la Repubblica di Croazia all'interno della Jugoslavia. Nel 1971, le autorità jugoslave hanno represso il movimento con la forza.
rdf:langString
De Kroatische Lente speelde zich af in 1970-1971. In Kroatië, dat toen in het Joegoslavië van Tito lag, werd meer autonomie en een uitbreiding van de burgerrechten geeist. Studenten in Zagreb begonnen met de protesten en werden in stilte gesteund door vele Kroatische parlementsleden. Het protest werd door het Joegoslavische communistische regime de kop ingedrukt, maar resulteerde wel in een grondwetswijziging waarbij de verschillende Joegoslavische deelstaten meer autonomie kregen.
rdf:langString
A Primavera Croata foi uma insurreição ocorrida no início de 1970 na República Federal da Jugoslávia pela descentralização administrativa da Croácia e sua independência econômica e cultural.
rdf:langString
كان الربيع الكرواتي نزاعًا سياسيًا استمر منذ عام 1967 حتى عام 1971 في جمهورية كرواتيا الاشتراكية؛ والتي تُعد حاليًا جزءًا من جمهورية يوغوسلافيا الاشتراكية الاتحادية. كانت كرواتيا واحدة من جمهوريات يوغوسلافيا الست في ذلك الوقت، ووقعت تحت حكم رابطة شيوعيي كرواتيا، المستقلة اسميًا عن رابطة شيوعيي يوغوسلافيا، بقيادة الرئيس جوزيف بروز تيتو. تميزت ستينيات القرن العشرين في يوغوسلافيا بسلسلة من الإصلاحات التي تهدف إلى تحسين الوضع الاقتصادي في البلاد والجهود المسيّسة بشكل متزايد من قبل قيادة الجمهوريات لحماية المصالح الاقتصادية لجمهورياتهم. حدث الصراع السياسي في كرواتيا عندما دخل الإصلاحيون ضمن رابطة شيوعيي كرواتيا، المتحالفين بشكل عام مع المجموعة الثقافية الكرواتية ماتيكا هرفاتسكا، في صراع مع المحافظين.
rdf:langString
Chorvatské jaro (chorvatsky Hrvatsko proljeće, kolokviálně i MASPOK (masovni pokret, doslova masové hnutí) byl liberalizační proces v Socialistické republice Chorvatsko v období titoistické Jugoslávie. Odehrálo se na přelomu 60. a 70. let 20. století a vyvrcholilo v letech 1971/72, kdy bylo tvrdě potlačeno. Vzhledem k tomu, že se jednalo o protest proti stávajícím poměrů v komunistické zemi, ne nepodobném tomu v Československu kolem roku 1968, ujalo se pro něj označení přímo odvozené od Pražského jara.
rdf:langString
The Croatian Spring (Croatian: Hrvatsko proljeće), or Maspok, was a political conflict that took place from 1967 to 1971 in the Socialist Republic of Croatia, at the time part of the Socialist Federal Republic of Yugoslavia. As one of six republics comprising Yugoslavia at the time, Croatia was ruled by the League of Communists of Croatia (SKH), nominally independent from the League of Communists of Yugoslavia (SKJ), led by President Josip Broz Tito. The 1960s in Yugoslavia were marked by a series of reforms aimed at improving the economic situation in the country and increasingly politicised efforts by the leadership of the republics to protect the economic interests of their respective republics. As part of this, political conflict occurred in Croatia when reformers within the SKH, gener
rdf:langString
Le Printemps croate (Hrvatsko proljeće en croate également appelé masovni pokret ou MASPOK pour mouvement de masse) est le nom donné à un mouvement politique croate du début des années 1970 qui appelait à plus de liberté en Croatie alors membre de la République fédérative socialiste de Yougoslavie. La Croatie est gouvernée par la ligue des communistes de Croatie (SKH), formellement indépendante du la ligue des communistes de Yougoslavie que dirige Josip Tito. Dans les années 1960, la fédération connaît plusieurs réformes de relance de l'économie, tandis que les dirigeants locaux cherchent surtout à protéger les intérêts économiques de leurs république respectives. C'est dans ce cadre qu'un conflit éclate en Croatie entre les réformistes, proches de la , une fondation promouvant la culture
rdf:langString
Chorwacka Wiosna (chorw. Hrvatsko proljeće) – chorwacki ruch narodowy w Jugosławii na początku lat 70. Wiosną 1971 r. grupa działaczy Związku Komunistów Chorwacji oskarżyła „siły centralistyczne” o celowe działanie skierowane przeciw rozwojowi samorządności i pełnemu równouprawnieniu narodów. Hasła deetatyzacji podjęła (Matica hrvatska) wysuwając program suwerenności Chorwacji (własne jednostki wojskowe, wyłączne dysponowanie wypracowanymi w Chorwacji wpływami dewizowymi, a nawet przyjęcie Chorwacji do ONZ). Część działaczy Związku Komunistów Chorwacji (m.in. , Savka Dabčević-Kučar, Franjo Tuđman) poparła postulaty ruchu narodowego. W listopadzie 1971 r. oficjalny rozpoczął strajk w celu wymuszenia chorwackich żądań. Wobec bierności władz chorwackich strajk został stłumiony z polecenia w
rdf:langString
Хорватская весна (хорв. Hrvatsko proljeće, также именуется в хорватской литературе «массовое движение», хорв. masovni pokret, MASPOK) — политическое движение, возникшее в Хорватии в начале 1970-х годов и ставившее своей целью расширение прав хорватов в федерации СФРЮ, а также проведение демократических и экономических реформ. Участники движения протестовали против «вытягивания» экономически отсталых регионов Югославии, таких как Косово, за счёт урезания бюджета и политических прав в Хорватии. Движение организовало демонстрации в Загребе в 1971 году, в которых участвовали тысячи студентов.
rdf:langString
Den kroatiska våren (hrvatsko proljeće, även kallad masovni pokret eller MASPOK för "massrörelse") var en politisk rörelse under det tidiga 1970-talet. Den krävde fler rättigheter för delrepubliken Kroatien som då var en del av Jugoslavien. Rörelsen organiserade demonstrationer 1971 och tusentals av Zagrebs studenter protesterade offentligt.
rdf:langString
Хорватська весна (хорв. Hrvatsko proljeće) — назва політичного руху, що виник наприкінці 60-х — початку 70-х років ХХ століття в Соціалістичній Республіці Хорватії. Зародившись у СР Хорватія, рух поширився й на СР Боснія і Герцеговина та на САК Воєводина, що у складі СР Сербія (в якому хорвати становили значний відсоток, а подекуди й більшість). З цієї причини багато переслідуваних за участь у русі походили не тільки з СР Хорватія, а й з інших колишніх югославських республік.
rdf:langString
克罗地亚之春（克羅埃西亞語：Hrvatsko proljeće或Maspok）是1967至1971年克羅地亞社會主義共和國发生的政治冲突。克罗地亚属南斯拉夫社会主义联邦共和国六大加盟共和国，此时由克羅地亞共產主義者聯盟（以下简称“克共盟”）统治，该党名义上不受约瑟普·布罗兹·铁托总统为首的南斯拉夫共產主義者聯盟（以下简称“南共盟”）统属。南斯拉夫20世纪60年代发起连串旨在提升经济的改革，领导人为保护各自共和国经济利益采取的措施越来越政治化。克共盟改革派在此期间大致认同文化机构“”，与保守派势不两立。 克罗地亚之母在20世纪60年代末充当各种社会不满的传声筒，与为首的克共盟改革派在70年代初吸纳该组织。不满起初主要关注經濟民族主義，改革派希望减少克罗地亚境内公司需向联邦政府上缴的硬通货，后来加上强化自治，反对在克罗地亚境内安全、政治等领域代表权过高（无论事实如此还是纯属主观臆测）等政治诉求。双方还特别关注克罗地亚语是否有别于塞尔维亚-克罗地亚语。 其他加盟共和国、南共盟、铁托本人起初没有理会克罗地亚内部斗争，但铁托与南共盟在势头壮大后干预，克共盟领导人像其他南斯拉夫联盟共和国改革派一样被迫辞职。不过改革方针未受影响，下台领导人的大部分要求后来均获采纳，促成新的联邦制推动日后南斯拉夫解體。
rdf:langString
rdf:langString
Croatian Spring
rdf:langString
الربيع الكرواتي
rdf:langString
Chorvatské jaro
rdf:langString
Kroatischer Frühling
rdf:langString
Primavera croata
rdf:langString
Primavera croata
rdf:langString
Printemps croate
rdf:langString
Chorwacka Wiosna
rdf:langString
Kroatische Lente
rdf:langString
Primavera Croata
rdf:langString
Хорватская весна
rdf:langString
Kroatiska våren
rdf:langString
克羅埃西亞之春
rdf:langString
Хорватська весна
xsd:integer
293678
xsd:integer
1114390514
rdf:langString
Photo of the top half of a Večernji list newspaper cover page
xsd:gMonthDay
--12-13
rdf:langString
* Level of financial contribution to the federal budget
* Perception of cultural and demographic threats to the Croats and the Croatian language
xsd:gMonthDay
--03-17
rdf:langString
* Greater decentralisation of the Yugoslav federation and economic reforms
* Greater affirmation of the Croatian language and culture of Croatia
rdf:langString
* Power struggle within the SKH
* Demonstrations
* Publication of Croatian orthography, revision of textbooks
rdf:langString
and
rdf:langString
banned
* 200–300 prosecuted for political crimes, several thousand detained without charge, tens of thousands expelled from the SKH or demoted
rdf:langString
* Resignation of the reformist leadership of the SKH
*
rdf:langString
* Conservative faction of the SKH
* SKJ
*
rdf:langString
* Croatian Student Federation
rdf:langString
* Praxis School
rdf:langString
* Reformist faction of the SKH
*
rdf:langString
Croatian Spring
rdf:langString
كان الربيع الكرواتي نزاعًا سياسيًا استمر منذ عام 1967 حتى عام 1971 في جمهورية كرواتيا الاشتراكية؛ والتي تُعد حاليًا جزءًا من جمهورية يوغوسلافيا الاشتراكية الاتحادية. كانت كرواتيا واحدة من جمهوريات يوغوسلافيا الست في ذلك الوقت، ووقعت تحت حكم رابطة شيوعيي كرواتيا، المستقلة اسميًا عن رابطة شيوعيي يوغوسلافيا، بقيادة الرئيس جوزيف بروز تيتو. تميزت ستينيات القرن العشرين في يوغوسلافيا بسلسلة من الإصلاحات التي تهدف إلى تحسين الوضع الاقتصادي في البلاد والجهود المسيّسة بشكل متزايد من قبل قيادة الجمهوريات لحماية المصالح الاقتصادية لجمهورياتهم. حدث الصراع السياسي في كرواتيا عندما دخل الإصلاحيون ضمن رابطة شيوعيي كرواتيا، المتحالفين بشكل عام مع المجموعة الثقافية الكرواتية ماتيكا هرفاتسكا، في صراع مع المحافظين. نُشِرت مجموعة متنوعة من الشكاوى في أواخر ستينيات القرن العشرين عبر مجموعة ماتيكا هرفاتسكا، والتي تبناها فصيل إصلاحي من رابطة شيوعيي كرواتيا بقيادة السياسية الكرواتية ساوكا دابشيفيتش كوتشار وميكو تريبالو. ارتبطت الشكاوى في البداية في أوائل سبعينيات القرن العشرين بالقومية الاقتصادية. أراد الإصلاحيون تقليل تحويلات العملة الصعبة إلى الحكومة الفيدرالية من قبل الشركات الموجودة في كرواتيا. تضمنت الشكاوى لاحقًا مطالب سياسية لزيادة الحكم الذاتي ومعارضة التمثيل الزائد الحقيقي أو المتصور لصرب كرواتيا في الخدمات الأمنية، والسياسة، وفي مجالات أخرى داخل كرواتيا. تجسدت نقطة الخلاف بشكل خاص فيما إذا كانت اللغة الكرواتية تختلف عن اللغة الصربية الكرواتية. زاد الربيع الكرواتي من شعبية شخصيات من الماضي الكرواتي، مثل السياسي الكرواتي في القرن التاسع عشر وكبير الضباط العسكريين النمساويين يوسب يلاتشيتش، وزعيم حزب الفلاحين الكرواتي المغتال ستيبان راديتش، بالإضافة إلى زيادة الأغاني الوطنية، والأعمال الفنية، وأشكال أخرى تعبر عن الثقافة الكرواتية. وُضِعت خطط لزيادة تمثيل المواد المتعلقة بكرواتيا في المناهج الدراسية؛ وتدابير لمعالجة التمثيل المفرط للصرب في المناصب الرئيسية في كرواتيا؛ وتعديل دستور كرواتيا للتأكيد على طبيعة الجمهورية كدولة وطنية للكروات. كانت هناك أيضًا مطالب بزيادة السلطات للجمهوريات المكونة على حساب الحكومة الفيدرالية اليوغوسلافية. زادت هذه القضايا من التوترات بين الكروات والصرب الكرواتيين، وكذلك بين الفصائل الإصلاحية والمحافظة في رابطة شيوعيي كرواتيا. أدى تزايد ظهور القومية الكرواتية إلى تدخل تيتو ورابطة شيوعيي يوغوسلافيا، وذلك في الوقت الذي لم تشارك فيه الجمهوريات الأخرى، ورابطة شيوعيي يوغوسلافيا، وتيتو نفسه منذ البداية في النضال الكرواتي الداخلي. اضطرت قيادة رابطة شيوعيي كرواتيا إلى الاستقالة على غرار الإصلاحيين في الجمهوريات اليوغوسلافية الأخرى. تُرِكت إصلاحاتهم كما هي، واعتُمِدت معظم مطالب القيادة المخلوعة في وقت لاحق، مما أدى إلى شكل من أشكال الفيدرالية التي ساهمت في تفكك يوغوسلافيا لاحقًا.
rdf:langString
Chorvatské jaro (chorvatsky Hrvatsko proljeće, kolokviálně i MASPOK (masovni pokret, doslova masové hnutí) byl liberalizační proces v Socialistické republice Chorvatsko v období titoistické Jugoslávie. Odehrálo se na přelomu 60. a 70. let 20. století a vyvrcholilo v letech 1971/72, kdy bylo tvrdě potlačeno. Vzhledem k tomu, že se jednalo o protest proti stávajícím poměrů v komunistické zemi, ne nepodobném tomu v Československu kolem roku 1968, ujalo se pro něj označení přímo odvozené od Pražského jara. Chorvatské jaro však principiálně naráželo na zcela jiné problémy, než byla liberalizace společensko-politických poměrů v tehdejším Československu. Do vedení Svaz komunistů Chorvatska (SKH) se v druhé polovině 60. let dostali lidé (Savka Dabčević-Kučar, Miko Tripalo, Pero Pirker, Ivan Šibl, Dragutin Haramija aj.), kteří neměli zkušenost partyzánského boje za druhé světové války a jejich představy o rozvoji socialismu kolidovaly s vizemi starších komunistů v čele s Titem. Chorvatské politické vedení a kulturní elita tehdy artikulovaly myšlenku větších práv jednotlivých republik federace, rozporovaly existenci společného srbochorvatského jazyka, jakož i výsadní postavení Svazu komunistů Jugoslávie na úkor republikových centrál. již roku 1967 vydala Deklaraci o názvu a postavení chorvatského spisovného jazyka (chorvatsky Deklaracija o imenu i položaju hrvatskog književnog jezika), kterou chtěla dát najevo otevřený nesouhlas s unifikačními snahami v jazykové oblasti. Z chorvatského pohledu tehdejší standardizace srbochorvatštiny (na principech Novosadské dohody z roku 1954) probíhala na úkor chorvatské jazykové tradice a neúměrně zvýhodňovala její srbskou komponentu. Tato myšlenka se netýkala pouze Chorvatů, bezprostředně totiž zpochybňovala postavení srbské menšiny v Chorvatsku, stejně jako za existence fašistického Nezávislého státu Chorvatsko. Prezident Tito, stejně jako Svaz komunistů Jugoslávie, proto celou záležitost ostře odsoudil. Svaz komunistů Chorvatska se zprvu stavěl proti Deklaraci, avšak značná část vedení strany se později přidala na stranu Matice. Jako důkaz solidarity s novým hnutím začala řada lidí žádat o členství v Matici, takže jejich počet vzrostl během několika let více než desetinásobně. Nejvíc se však bouřili studenti, kteří vyšli do ulic. Tak silný a nacionalistický proud se nevynořil hned, ale rostl postupně, již od liberalizačních změn, které v Jugoslávii probíhaly na konci 60. let. V Chorvatsku se tak poprvé podařilo zajistit názorovou jednotu mezi veřejností a komunistickou stranou. Chorvatští komunisté Bělehrad informovali, že se nejedná v žádném případě o nacionalismus, nýbrž o všelidovou účast na reformách jugoslávského systému. Josip Broz Tito dlouhou dobu záležitosti nevěnoval pozornost. K zákroku se rozhodl až poté, kdy byl informován, že celonárodní shromáždění začínají již získávat protisocialistický ráz. Tehdejší komunistický režim proto nechal vůdce hnutí pozatýkat (několik set lidí, další byli vyloučeni z komunistické strany) a na sjezdu SKJ v Karađorđevu v prosinci 1971 personálně obměnil vedení Svaz komunistů Chorvatska tak, aby hlavní roli měli odpůrci masového hnutí. Pak následoval vojenský zásah, neboť politické změny ve vedení chorvatské komunistické strany vyvolaly v Záhřebu a dalších chorvatských městech ohromnou vlnu nevole. Nacionalisté získali živnou půdu také v ekonomické oblasti. Jejich argumenty byly založeny na myšlence, že do Chorvatska se investuje v porovnání s ostatními republikami federace nedostatečně a pokud vůbec, tak se jedná o zcela nerentabilní investice. Podobně jako v případě Slovinska a silniční aféry, která se odehrála ve víceméně stejnou dobu, byly hlavním zdrojem kritiky přesuny peněz na projekty v méně rozvinutých oblastech Jugoslávie a také v Bělehradu, který byl hlavním městem, a tudíž se tam soustřeďovalo nejvíce kapitálu.
rdf:langString
Der Kroatische Frühling (kroatisch Hrvatsko proljeće) war eine politische Reformbewegung in den späten 1960er und den frühen 1970er Jahren, die für die damalige Sozialistische Republik Kroatien mehr Rechte und Autonomie innerhalb Jugoslawiens forderte. Von politischen Gegnern wurde er als maspok (serbokroatisch masovni pokret ‚Massenbewegung‘) bezeichnet.
rdf:langString
The Croatian Spring (Croatian: Hrvatsko proljeće), or Maspok, was a political conflict that took place from 1967 to 1971 in the Socialist Republic of Croatia, at the time part of the Socialist Federal Republic of Yugoslavia. As one of six republics comprising Yugoslavia at the time, Croatia was ruled by the League of Communists of Croatia (SKH), nominally independent from the League of Communists of Yugoslavia (SKJ), led by President Josip Broz Tito. The 1960s in Yugoslavia were marked by a series of reforms aimed at improving the economic situation in the country and increasingly politicised efforts by the leadership of the republics to protect the economic interests of their respective republics. As part of this, political conflict occurred in Croatia when reformers within the SKH, generally aligned with the Croatian cultural society Matica hrvatska, came into conflict with conservatives. In the late 1960s, a variety of grievances were aired through Matica hrvatska, which were adopted in the early 1970s by a reformist faction of the SKH led by Savka Dabčević-Kučar and Miko Tripalo. The complaints initially concerned economic nationalism. The reformists wished to reduce transfers of hard currency to the federal government by companies based in Croatia. They later included political demands for increased autonomy and opposition to real or perceived overrepresentation of the Serbs of Croatia in the security services, politics, and in other fields within Croatia. A particular point of contention was the question of whether the Croatian language was distinct from Serbo-Croatian. The Croatian Spring increased the popularity of figures from Croatia's past, such as the 19th century Croat politician and senior Austrian military officer, Josip Jelačić, and the assassinated leader of the Croatian Peasant Party, Stjepan Radić, as well as an increase in patriotic songs, works of art, and other expressions of Croatian culture. Plans were made for increased representation of Croatia-related materials in the school curriculum, measures to address the overrepresentation of Serbs in key positions in Croatia and to amend the to emphasise the nature of the republic as the national state of Croats. There were also demands for increased powers for the constituent republics at the expense of Yugoslavia's federal government. These issues increased tensions between Croats and the Serbs of Croatia, as well as between the reformist and conservative factions of the SKH. While other republics, the SKJ, and Tito himself were not initially involved in the internal Croatian struggle, the increasing prominence of Croatian nationalism led Tito and the SKJ to intervene. Similar to reformers in other Yugoslav republics, the SKH leadership was compelled to resign. Nevertheless, their reforms were left intact and most demands of the ousted leadership were later adopted, ushering in a form of federalism that contributed to the subsequent breakup of Yugoslavia.
rdf:langString
La Primavera Croata (en croata literalmente Hrvatsko proljeće, o llamada también masovni pokret o MASPOK, por "movimiento de masas") fue un movimiento político surgido a inicios de la década de 1970 en la República Federal Socialista de Yugoslavia para reclamar una mayor autonomía cultural, política y económica en favor de Croacia.
rdf:langString
Le Printemps croate (Hrvatsko proljeće en croate également appelé masovni pokret ou MASPOK pour mouvement de masse) est le nom donné à un mouvement politique croate du début des années 1970 qui appelait à plus de liberté en Croatie alors membre de la République fédérative socialiste de Yougoslavie. La Croatie est gouvernée par la ligue des communistes de Croatie (SKH), formellement indépendante du la ligue des communistes de Yougoslavie que dirige Josip Tito. Dans les années 1960, la fédération connaît plusieurs réformes de relance de l'économie, tandis que les dirigeants locaux cherchent surtout à protéger les intérêts économiques de leurs république respectives. C'est dans ce cadre qu'un conflit éclate en Croatie entre les réformistes, proches de la , une fondation promouvant la culture et l'identité croate, et les conservateurs. À la fin des années 1960, plusieurs griefs sont lancés par la Matica hrvatska, puis par les réformistes du SKH, menés par Savka Dabčević-Kučar et Miko Tripalo. Ils concernent principalement le nationalisme économique puisque les réformistes veulent réduire les transferts monétaires vers le gouvernement central. Par la suite, des revendications politiques apparaissent, en faveur de plus d'autonomie et d'un plus grand équilibre dans la répartition des postes de pouvoir, perçus comme majoritairement occupés par les Serbes, y compris en Croatie. Enfin, une question linguistique se superpose, à propos de la différence supposée entre le croate et le serbo-croate. Le printemps croate valorise le passé national, notamment la figure de Josip Jelačić, politicien du XIXe siècle et officier supérieur de l'armée autrichienne. De même, l'ancien leader assassiné du parti paysan croate, Stjepan Radić, est mis en avant. Tout un ensemble de symboles culturels et de chants patriotiques sont repris, dans le but d'affirmer la particularité de la Croatie et de faire évoluer son statut politique, d'une république vers un véritable Etat national croate. De ce fait, les partisans du printemps croate réclament des transferts de compétences depuis l'autorité centrale, ce qui accroît les tensions avec les Serbes de Croatie et avec les conservateurs du SKH Si le printemps croate reste majoritairement un phénomène interne à la Croatie, la montée en puissance du nationalisme croate pousse Tito et le parti communiste yougoslave à intervenir. Les dirigeants réformistes du SKH doivent démissionner mais leurs réformes ne sont pas bouleversées et, plus encore, certaines de leurs revendications sont honorées, permettant d'accroître le fédéralisme au profit des autorités locales, non sans lien avec l'éclatement à venir de la Yougoslavie.
rdf:langString
La primavera croata (in croato: Hrvatsko proljeće, chiamata anche masovni pokret o MASPOK, cioè "movimento di massa") fu un movimento culturale e politico emerso per mezzo della Lega dei comunisti croati alla fine degli anni '60, che si oppose all' chiedendo riforme economiche, culturali e politiche nella Repubblica Socialista Federale di Jugoslavia e quindi una maggiore autonomia e più diritti autonomi per la Repubblica di Croazia all'interno della Jugoslavia. Nel 1971, le autorità jugoslave hanno represso il movimento con la forza.
rdf:langString
De Kroatische Lente speelde zich af in 1970-1971. In Kroatië, dat toen in het Joegoslavië van Tito lag, werd meer autonomie en een uitbreiding van de burgerrechten geeist. Studenten in Zagreb begonnen met de protesten en werden in stilte gesteund door vele Kroatische parlementsleden. Het protest werd door het Joegoslavische communistische regime de kop ingedrukt, maar resulteerde wel in een grondwetswijziging waarbij de verschillende Joegoslavische deelstaten meer autonomie kregen.
rdf:langString
Хорватская весна (хорв. Hrvatsko proljeće, также именуется в хорватской литературе «массовое движение», хорв. masovni pokret, MASPOK) — политическое движение, возникшее в Хорватии в начале 1970-х годов и ставившее своей целью расширение прав хорватов в федерации СФРЮ, а также проведение демократических и экономических реформ. Участники движения протестовали против «вытягивания» экономически отсталых регионов Югославии, таких как Косово, за счёт урезания бюджета и политических прав в Хорватии. Моментом возникновения можно считать публикацию в 1967 году «Декларации о статусе и названии хорватского стандартного языка» (хорв. Deklaracija o nazivu i položaju hrvatskog književnog jezika), которую подписали влиятельные хорватские поэты и лингвисты (Мирослав Крлежа, , , ). Формальным предлогом было навязывание сербохорватскому языку сербских норм, хотя формально сербская и хорватская нормы были равноправны. В большинстве словарей, изданных за пределами Хорватии, специфические хорватские слова, а тем более особенности правописания не отражались или отражались с пометкой «региональное слово». Дискуссия о языке привела к спонтанному возникновению массового движения за расширение прав Хорватии в югославской федерации, получившего широкую поддержку среди студентов. Требования хорватских активистов раздражали правительство Тито; хотя Тито никогда не запрещал проявления умеренного национализма, в то же время он опасался, что дискуссия о правах различных народов Югославии вскроет старые споры, оставшиеся со времён Второй мировой войны. Иногда раздавались призывы к децентрализации экономики, что бы позволило Хорватии сохранить у себя более высокую часть прибыли от туризма. По утверждениям ряда националистов, в среднем более 50 % валютной выручки приходило в Югославию через Хорватию, однако сама Хорватия получала только 7 %. Отказавшись от зависимости от федерального банка Югославии, Хорватия потеряла бы субсидии из федерального фонда помощи отстающим регионам, однако ввиду того, что Хорватия была намного богаче других республик (за исключением Словении), она использовала только 16,5 % денег из федерального фонда солидарности в период 1965—1970, тогда как Сербия использовала 46,6 % почти исключительно для своего слабо развитого региона Косово, который в то же время имел высокую степень автономии. Высказывалась критика и по поводу монополии Югославского инвестиционного банка и Банка внешней торговли в Белграде на все иностранные инвестиции и внешнюю торговлю. Подвергалась критике практика, когда призванные на службу в Югославскую народную армию служили не в своей родной республике, а в других местах. Хорваты также высказывали протесты в связи с растущей экономической эмиграцией в страны Западной Европы. По их мнению, федеральное правительство делало мало, чтобы прекратить подобные тенденции. Движение организовало демонстрации в Загребе в 1971 году, в которых участвовали тысячи студентов. Три хорватских лингвиста — , и — опубликовали в 1971 году руководство по грамматике и правописанию, озаглавленное Hrvatski pravopis («Хорватская орфография»). Сам термин — вместо официального «сербскохорватский» — был вызовом. Книга была немедленно запрещена, однако одна из копий попала в Лондон, где была опубликована. Руководство Югославии и СКЮ восприняло движение как возрождение хорватского национализма и бросило милицию на подавление демонстраций. Тито снял с должностей наименее лояльных сторонников, таких, как Савка Дабчевич-Кучар, и Драгутин Харамия, а также провёл чистку в Хорватской компартии и местной администрации. Многие студенческие активисты были арестованы, некоторые даже приговорены к лишению свободы. Среди арестованных в те годы были оба будущих президента Хорватии Франьо Туджман и Степан Месич, а также журналист-диссидент . Ряд участников тех событий стали известными политиками после падения коммунистического режима в Югославии. Иван Звонимир-Чичак стал лидером хорватского Хельсинкского комитета по правам человека. возглавил Хорватскую социал-либеральную партию. Савка Дабчевич-Кучар, Мико Трипало и Драгутин Харамия стали основателями новой Хорватской народной партии. В 1974 году была принята новая федеральная конституция, дававшая больше автономии национальным республикам. Четвёртое издание «Хорватской орфографии» Бабича, Финки и Могуша считается в настоящее время стандартной грамматикой хорватского языка.
rdf:langString
Chorwacka Wiosna (chorw. Hrvatsko proljeće) – chorwacki ruch narodowy w Jugosławii na początku lat 70. Wiosną 1971 r. grupa działaczy Związku Komunistów Chorwacji oskarżyła „siły centralistyczne” o celowe działanie skierowane przeciw rozwojowi samorządności i pełnemu równouprawnieniu narodów. Hasła deetatyzacji podjęła (Matica hrvatska) wysuwając program suwerenności Chorwacji (własne jednostki wojskowe, wyłączne dysponowanie wypracowanymi w Chorwacji wpływami dewizowymi, a nawet przyjęcie Chorwacji do ONZ). Część działaczy Związku Komunistów Chorwacji (m.in. , Savka Dabčević-Kučar, Franjo Tuđman) poparła postulaty ruchu narodowego. W listopadzie 1971 r. oficjalny rozpoczął strajk w celu wymuszenia chorwackich żądań. Wobec bierności władz chorwackich strajk został stłumiony z polecenia władz centralnych. W grudniu 1971 r. z ZKCh zostali usunięci narodowi komuniści.
rdf:langString
A Primavera Croata foi uma insurreição ocorrida no início de 1970 na República Federal da Jugoslávia pela descentralização administrativa da Croácia e sua independência econômica e cultural.
rdf:langString
Den kroatiska våren (hrvatsko proljeće, även kallad masovni pokret eller MASPOK för "massrörelse") var en politisk rörelse under det tidiga 1970-talet. Den krävde fler rättigheter för delrepubliken Kroatien som då var en del av Jugoslavien. Det hela sattes i gång av en grupp inflytelserika kroatiska poeter och lingvister, vilka publicerade en deklaration relaterad till det kroatiska litteraturspråket 1967. Efter 1968 ledde detta dokuments patriotiska mål till ytterligare krav på rättigheter för Kroatien och nu började stödet växa på gräsrotsnivå. Många studenter började aktivt uttrycka sitt stöd för rörelsens sak. Ett av huvudkraven var medborgerliga rättigheter för det kroatiska folket samt rätten att få uttrycka stolthet över sin nationalitet. Detta irriterade Titos kommunistregering som hade gjort många försök att kuva och eliminera alla sådana infall och begrepp allt sedan andra världskriget med fruktan för allvarliga störningar av stabiliteten och en eventuell upplösning av nationen på grund av etniska spänningar. Förbud mot nationalistiska symboler instiftades i syfte att dämpa alla fascistiska ideologiska symboler som de vilka tillämpades av kroatiska Ustaša eller serbiska Četnik. Även patriotiska sånger och seder förbjöds. Vissa inom rörelsen uttryckte krav på decentralisering av det ekonomiska systemet, vilket skulle tillåta att mer av vinsten från turismen kunde stanna i Kroatien. Av all utländsk valuta som kom in i Jugoslavien gjorde i genomsnitt 50 procent det genom Kroatien, men republiken i sig fick endast behålla 7 procent . Kroaterna protesterade även mot generella ekonomiska frågor som den stagnerande ekonomiska emigrationen till Västeuropa och att regeringen gjorde för lite för att förändra denna trend. Rörelsen organiserade demonstrationer 1971 och tusentals av Zagrebs studenter protesterade offentligt.
rdf:langString
克罗地亚之春（克羅埃西亞語：Hrvatsko proljeće或Maspok）是1967至1971年克羅地亞社會主義共和國发生的政治冲突。克罗地亚属南斯拉夫社会主义联邦共和国六大加盟共和国，此时由克羅地亞共產主義者聯盟（以下简称“克共盟”）统治，该党名义上不受约瑟普·布罗兹·铁托总统为首的南斯拉夫共產主義者聯盟（以下简称“南共盟”）统属。南斯拉夫20世纪60年代发起连串旨在提升经济的改革，领导人为保护各自共和国经济利益采取的措施越来越政治化。克共盟改革派在此期间大致认同文化机构“”，与保守派势不两立。 克罗地亚之母在20世纪60年代末充当各种社会不满的传声筒，与为首的克共盟改革派在70年代初吸纳该组织。不满起初主要关注經濟民族主義，改革派希望减少克罗地亚境内公司需向联邦政府上缴的硬通货，后来加上强化自治，反对在克罗地亚境内安全、政治等领域代表权过高（无论事实如此还是纯属主观臆测）等政治诉求。双方还特别关注克罗地亚语是否有别于塞尔维亚-克罗地亚语。 克罗地亚之春令该国历史人物名望提升，如19世纪克罗地亚政治家、奥地利帝国高级军官，克罗地亚农民党遇刺领导人斯捷潘·拉迪奇，爱国歌曲、美术品等表达克羅埃西亞文化的作品增多。学校课程计划增加克罗地亚内容，改革派为降低关键领域塞族人员比例提出各种措施，计划修改《克罗地亚宪法》，强调共和国是克罗地亚人的民族国家，还要求南斯拉夫联邦政府向自治共和国转让部分权力。上述诉求令克羅埃西亞人与克罗地亚塞族关系激化，克共盟改革派与保守派不共戴天。 其他加盟共和国、南共盟、铁托本人起初没有理会克罗地亚内部斗争，但铁托与南共盟在势头壮大后干预，克共盟领导人像其他南斯拉夫联盟共和国改革派一样被迫辞职。不过改革方针未受影响，下台领导人的大部分要求后来均获采纳，促成新的联邦制推动日后南斯拉夫解體。
rdf:langString
Хорватська весна (хорв. Hrvatsko proljeće) — назва політичного руху, що виник наприкінці 60-х — початку 70-х років ХХ століття в Соціалістичній Республіці Хорватії. Зародившись у СР Хорватія, рух поширився й на СР Боснія і Герцеговина та на САК Воєводина, що у складі СР Сербія (в якому хорвати становили значний відсоток, а подекуди й більшість). З цієї причини багато переслідуваних за участь у русі походили не тільки з СР Хорватія, а й з інших колишніх югославських республік. Метою руху була підтримка хорватської національної ідентичності в СФРЮ Тіто і досягнення більшої автономії для СР Хорватія. Вимагалося визнання окремої хорватської мови і культури замість спільної сербсько-хорватської мови. Політичні супротивники також називали його масовий рух (хорв. masovni pokret) або MASPOK. Рух зародився в середовищі хорватської інтелігенції за активної підтримки студентства, коли група впливових хорватських поетів і мовознавців оприлюднила в 1967 році Декларацію про назву і статус хорватської літературної мови. Після 1968 року патріотичні цілі цього документа переросли в загально-хорватський рух за більші права для Хорватії, який дістав всенародну підтримку, особливо серед багатьох студентських організацій. Союз комуністів Хорватії не залишався осторонь, прагнучи більшої фінансової і політичної децентралізації в Югославії. Серед головних вимог було розширення громадянських прав для жителів СР Хорватія, з-поміж яких чільне місце посідало право пишатися власною історією. Це дратувало комуністичний уряд Тіто, який, хоча і не забороняв націоналістичні[джерело?] почуття, але й не виставляв їх напоказ, позаяк рани Другої світової війни були ще свіжі. Тому тогочасний югославський уряд розглядав «хорватську весну» як свого роду відродження хорватського фашизму з часів Другої світової війни. Рух дістав назву в ЗМІ офіційного Белграда «націоналістична контрреволюція». Багато студентів, що взяли участь у демонстраціях на підтримку цього руху, було заарештовано в 1971 році і засуджено до тривалих тюремних ув'язнень. Керівництво СКХ було змінено, а чимало представників інтелігенції звільнено.
xsd:nonNegativeInteger
77077
