Coronation of the Byzantine emperor
http://dbpedia.org/resource/Coronation_of_the_Byzantine_emperor
The coronation (Greek: στέψιμον, romanized: stepsimon, or στεφάνωσις, stephanosis) was the main symbolic act of accession to the throne of a Byzantine emperor, co-emperor, or empress. Founded on Roman traditions of election by the Senate or acclamation by the army, the ceremony evolved over time from a relatively simple, ad hoc affair to a complex ritual. In the 5th–6th centuries it became gradually standardized, with the new emperor appearing before the people and army at the Hippodrome of Constantinople, where he was crowned and acclaimed. During the same time, religious elements, notably the presence of the Patriarch of Constantinople, became prominent in what was previously a purely military or civilian ceremony. From the early 7th century on, the coronation ceremony usually took place
rdf:langString
Le couronnement de l'empereur byzantin (στέψιμον, soit stepsimon ou στεφάνωσις, soit stephanosis) est l'acte symbolique qui marque l'accession au trône de l'empereur byzantin. La cérémonie tire ses origines des traditions romaines que sont l'élection par le Sénat ou l'acclamation par l'armée. Peu à peu, elle évolue pour devenir un rituel complexe. Elle se standardise au début de l'ère byzantine, aux Ve et VIe siècles, avec l'apparition du nouveau souverain devant le peuple et l'armée à l'hippodrome de Constantinople, où il est couronné et acclamé. En outre, la religiosité de l'acte devient déterminante, avec la présence du patriarche de Constantinople. Ainsi, à partir du VIIe siècle, le couronnement prend place dans une église, en général la basilique Sainte-Sophie, principal édifice relig
rdf:langString
Церемония коронации византийского императора — совокупность мероприятий, сопровождавших вступление в должность византийского императора. За всю историю Византии правовые нормы, регулирующие коронацию, так и не сложились. Формы, в которых это действо проистекало, существенно отличались в разные исторические периоды. Характер мероприятий, связанных со вступлением императоров в должность, существенно менялся за тысячелетнюю историю Византии. Согласно классической работе Ханса Георга Бека «Сенат и народ Константинополя» («Senat und Volk von Konstantinopel», 1966), до середины V века империя была солдатской, и решающую роль в провозглашении императора играла армия. В связи с этим будущему императору требовалось в результате «ритуализированных символических взаимодействий» сформировать тесную св
rdf:langString
Коронація імператора Східної Римської імперії — низка заходів та церемоній, які супроводжували вступ на посаду нового імператора Східної Римської імперії. За тисячолітню історію Східної Римської імперії правові норми, що регулювали процес коронацію, змінювались в залежності від доби. Форма та церемоніал коронації істотно відрізнялися в різні історичні періоди. У пізній період Східно-Римської (Візантійської) історії сталася теократизація імператорської влади, що вплинуло на появу додаткових рис в обряді коронації.
rdf:langString
rdf:langString
Coronation of the Byzantine emperor
rdf:langString
Couronnement de l'empereur byzantin
rdf:langString
Коронация византийского императора
rdf:langString
Коронація в Східній Римській імперії
xsd:integer
66298740
xsd:integer
1123018819
rdf:langString
Titres des eunuques
xsd:integer
266
rdf:langString
I
rdf:langString
The coronation (Greek: στέψιμον, romanized: stepsimon, or στεφάνωσις, stephanosis) was the main symbolic act of accession to the throne of a Byzantine emperor, co-emperor, or empress. Founded on Roman traditions of election by the Senate or acclamation by the army, the ceremony evolved over time from a relatively simple, ad hoc affair to a complex ritual. In the 5th–6th centuries it became gradually standardized, with the new emperor appearing before the people and army at the Hippodrome of Constantinople, where he was crowned and acclaimed. During the same time, religious elements, notably the presence of the Patriarch of Constantinople, became prominent in what was previously a purely military or civilian ceremony. From the early 7th century on, the coronation ceremony usually took place in a church, chiefly the Hagia Sophia, the patriarchal cathedral of Constantinople. The ritual was apparently standardized by the end of the 8th century, and changed little afterwards. The main change was the addition of the emperor's unction in the early 13th century, likely under Western European influence, and the revival of the late antique practice of carrying the emperor on a shield in the 1250s.
rdf:langString
Le couronnement de l'empereur byzantin (στέψιμον, soit stepsimon ou στεφάνωσις, soit stephanosis) est l'acte symbolique qui marque l'accession au trône de l'empereur byzantin. La cérémonie tire ses origines des traditions romaines que sont l'élection par le Sénat ou l'acclamation par l'armée. Peu à peu, elle évolue pour devenir un rituel complexe. Elle se standardise au début de l'ère byzantine, aux Ve et VIe siècles, avec l'apparition du nouveau souverain devant le peuple et l'armée à l'hippodrome de Constantinople, où il est couronné et acclamé. En outre, la religiosité de l'acte devient déterminante, avec la présence du patriarche de Constantinople. Ainsi, à partir du VIIe siècle, le couronnement prend place dans une église, en général la basilique Sainte-Sophie, principal édifice religieux de Constantinople. Après la fin du VIIIe siècle, le rituel s'inscrit dans le temps et n'évolue plus qu'à la marge. L'onction, apparue au début du XIIIe siècle, est la principale nouveauté s'insérant dans la cérémonie, probablement sous l'influence des pratiques de l'Europe occidentale. De même, dans les années 1250, l'élévation sur le pavois redevient une pratique courante.
rdf:langString
Коронація імператора Східної Римської імперії — низка заходів та церемоній, які супроводжували вступ на посаду нового імператора Східної Римської імперії. За тисячолітню історію Східної Римської імперії правові норми, що регулювали процес коронацію, змінювались в залежності від доби. Форма та церемоніал коронації істотно відрізнялися в різні історичні періоди. До середини V століття н.е., тоді ще єдина Римська імперія була "солдатською" й вирішальну роль у проголошенні імператора грали легіони. У зв'язку з цим майбутньому імператору було потрібно в результаті «рітуалізірованих символічних взаємодій» сформувати тісний зв'язок з військом, забезпечивши тим самим їх вірність та стабільність свого правління. Пізніше першість впливу перейшла до Сенату та сенаторів. Інформація про коронацію імператорів V-VI століть відома з втраченої праці Петра Патрикія, фрагменти якої включив до свого трактату «Про церемонії» імператор Костянтин VII Багрянородний (913-959). Завдяки цьому трактату відомо, що в перші століття існування Східної Римської (Візантійської) імперії церемонія коронації мала, згідно з римськими традиціями, світський характер. На рубежі VI-VII століть церемонія перемістилася з Іподрому і палацу до церкви. Точно не доведено, коли в церемонію коронації було включено "" імператора Верховним першосвященником, яке з другої половини IX століття цей ритуал став неодмінною умовою легітимного імператора. Відомо, що імператор Юліан (361 р.) коронувався шляхом підняття на щит і увінчаний золотим вінцем, наданим одним із його прапороносців. Пізніше корону на голову майбутнього суверена почали покладати Константинопольські патріархи. Імператор Лев II, який був коронований патріархом Акацієм у 473 р., який читав молитви над короною й урочисто коронував монарха. У пізній період Східно-Римської (Візантійської) історії сталася теократизація імператорської влади, що вплинуло на появу додаткових рис в обряді коронації.
rdf:langString
Церемония коронации византийского императора — совокупность мероприятий, сопровождавших вступление в должность византийского императора. За всю историю Византии правовые нормы, регулирующие коронацию, так и не сложились. Формы, в которых это действо проистекало, существенно отличались в разные исторические периоды. Характер мероприятий, связанных со вступлением императоров в должность, существенно менялся за тысячелетнюю историю Византии. Согласно классической работе Ханса Георга Бека «Сенат и народ Константинополя» («Senat und Volk von Konstantinopel», 1966), до середины V века империя была солдатской, и решающую роль в провозглашении императора играла армия. В связи с этим будущему императору требовалось в результате «ритуализированных символических взаимодействий» сформировать тесную связь с войсками, обеспечив тем самым их верность. Затем первенство перешло к сенату. Информация о коронациях императоров V—VI веков известна из не сохранившегося труда Петра Патрикия, фрагменты которого включил в свой трактат «О церемониях» императора Константина Порфирородного (913—959). Благодаря им известно, что в первые века существования Византийской империи церемония коронации носила, согласно римским традициям, светский характер. На рубеже VI и VII веков церемония переместилась из Ипподрома и дворца в церковь. Не известно точно, когда в эту церемонию было включено помазание на царство, которое со второй половины IX века считалось на Западе необходимым условием легитимного императора. В поздний период византийской истории произошла теократизация самой царской власти, что проявилось в появлении дополнительных черт в обряде коронования.
xsd:nonNegativeInteger
64148
