Comedy of manners
http://dbpedia.org/resource/Comedy_of_manners an entity of type: Thing
Komedie mravů je literárně-dramatický žánr, typ činohry vyznačující se vtipnými a duchaplnými dialogy, slohovou vytříbeností a elegancí. Obvykle obsahuje satiru namířenou proti moralistům, pokrytcům a hlupákům a kritiku cynických mravů vyšší společnosti, vážící si majetku víc než lidských citů. K jejímu největšímu rozkvětu došlo v Anglii v 18. století.
rdf:langString
Ein Konversationsstück, auch Gesellschaftsstück, ist eine Form der Komödie.
rdf:langString
Komedi sopan santun, juga disebut sebagai komedi anti sentimental, adalah sebuah bentuk dari komedi yang menyindir perilaku dan pengaruh masyarakat kontemporer dan mempertanyakan standar sosial. Sebuah komedi sopan santun sering mengorbankan jalan ceritanya, yang biasanya berpusat pada beberapa skandal, dialog cerdas dan komentar sosial yang tajam. Drama Oscar Wilde The Importance of Being Earnest (1895), yang menyindir pada waktu itu, adalah salah satu drama paling terkenal dari genre ini.
rdf:langString
風俗喜劇（ふうぞくきげき、風習喜劇、comedy of manners）とは、古代であれば「ほらふき兵士（Miles Gloriosus）」、イングランド王政復古期であれば「気取り屋（Fop）、「道楽者（Rake）」、あるいは若作りをした老人といったストックキャラクターを多く使って、社会の階級の風習・気取りを風刺した喜劇のこと。話の筋は禁断の情事などのスキャンダルに関することが多いが、ひねりのきいた、しばしば卑猥な会話ほどは重要でないのが一般的である。
rdf:langString
Komedia obyczajowa – komedia ukazująca obyczajowość pewnej zbiorowości i panujące konwencje; odmiana komedii satyrycznej. Przykładem komedii obyczajowej w literaturze polskiej jest Moralność pani Dulskiej (1906) Gabrieli Zapolskiej.
rdf:langString
Restaurationskomedi, ofta även kallad Comedy of manners (sedekomedi) eller Old Comedy är en dramatisk form av diktning som utspelar sig i aristokratiska eller högborgerliga miljöer, där syftet är att ge en cynisk världsuppfattning. Komedisorten utvecklades av författare som William Congreve, George Etherege och William Wycherley under 1600-talets andra hälft. Den har fått sitt namn av den engelska restaurationen 1660.
rdf:langString
تعد كوميديا الأخلاق نوع من أنواع المسرحية/التلفاز/الأفلام والتي تهجو أخلاق وتلف أو تصنع طبقة اجتماعية معينة. وغالباً ما يتم تمثيلها كشخصيات بليدة ومثال ذلك شخصية مايلز قلوريوس في العصور القديمة أو كالمتأنق والفاجر خلال فترة الاستعادة التاريخية، أو كشخص عجوز يتظاهر بالشباب. وتهتم حبكة الكوميديا هذه غالباً بعلاقة حب محرم أو أي عمل مخزي آخر، ولكن على وجه العموم تكون الحبكة أقل أهمية من محادثاتها الذكية والتي تتسم بالفجور في الغالب.
rdf:langString
In English literature, the term comedy of manners (also anti-sentimental comedy) describes a genre of realistic, satirical comedy of the Restoration period (1660–1710) that questions and comments upon the manners and social conventions of a greatly sophisticated, artificial society. The satire of fashion, manners, and outlook on life of the social classes, is realised with stock characters, such as the braggart soldier of Ancient Greek comedy, and the fop and the rake of English Restoration comedy. The clever plot of a comedy of manners (usually a scandal) is secondary to the social commentary thematically presented through the witty dialogue of the characters, e.g. The Importance of Being Earnest (1895), by Oscar Wilde, which satirises the sexual hypocrisies of Victorian morality.
rdf:langString
La comedia de costumbres es un subgénero dramático que describe con ironía y agudeza la vida cotidiana de una época o de una clase social concreta, por lo general la clase media o burguesía. El Diccionario Oxford la describe como "Comedia cuyo asunto principal es la presentación de la forma de conducta de los personajes y la descripción de ambientes de la vida social cotidiana". Trata siempre de los actos comunes de la vida social ordinaria, tanto en el plano egocéntrico (familia, amistades, centro de trabajo...) como en el sociocéntrico (vida política, relaciones institucionales...). Se halla emparentada con el llamado costumbrismo literario o cuadro de costumbres y se destina a un público que suele ser el mismo que aparece caricaturizado, reflejando la destreza o torpeza con que ciertos
rdf:langString
La comédie de mœurs est un sous-genre de la comédie qui se développe à partir du XVIe siècle. Elle dénonce les travers d'une époque, d'un groupe ou d'une classe sociale, généralement dominante. La comédie de mœurs est souvent caractérisée par une critique sociale. Généralement la dimension satirique vise un travers particulier ou une convention visible très ciblée de la communauté dépeinte. En ce sens, la comédie de mœurs ne remet souvent rien de fondamental en cause dans la structure sociale ni dans la représentation dominante de l'époque. La critique s'efface vite et devient récupérable par l'ordre en place, comme dans les pièces d'Émile Augier ou d'Alexandre Dumas fils. Cependant, le dénouement peut aussi être impressionnant, comme celui des Affaires sont les affaires du libertaire Octa
rdf:langString
Een comedy of manners (zedenkomedie) is een toneelgenre dat bijzonder populair was tijdens de Restauratieperiode. Deze komedies waren gedurfd en obsceen met veel hilarische dialoog die doorspekt was met expliciete toespelingen op seks. De verhaallijnen draaiden rond overspelige echtgenotes, hun minnaars en hun bedrogen echtgenoten.
rdf:langString
Комедия нравов или комедия характеров — комедия, в которой источником юмора является внутренняя суть характеров и нравов высшего света, смешная и уродливая однобокость, гипертрофированная черта или страсть (порок, недостаток). Очень часто комедия нравов является сатирической комедией, которая высмеивает все эти человеческие качества. В Англии первой комедией нравов принято считать пьесу Шекспира «Много шума из ничего», а особо значительное развитие жанр получил в период Реставрации Стюартов (1660—1688).
rdf:langString
A comédia de costumes é um gênero do teatro brasileiro. O escritor francês Molière é considerado o criador da comédia de costumes. No Brasil, o principal representante, e pioneiro do gênero, é Martins Pena, que caracterizou com bom humor as graças e desventuras da sociedade brasileira. Artur Azevedo, autor muito popular e que retratou os costumes da sociedade brasileira do final da Monarquia e início da República, foi o consolidador do gênero introduzido por Martins Pena.
rdf:langString
Звичаєва комедія, комедія характерів — вид комедії, що зображує витончені та круті́йські норми поведінки, притаманні модним колам суспільства, де зовнішній вигляд важливіший від чесного морального характеру. Її сюжет, як правило, розвивається навколо інтриг хтивості й пожадливості, корисливого цинізму персонажів, замаскованого пристойним виглядом. На відміну від сатири, звичаєва комедія, як правило, винагороджує своїх хитрих та недобросовісних персонажів, а не карає їх за аморальність. Її гумор головним чином залежить від витонченого словесного дотепу й репертуару. У Англії комедія характерів була виплекана як домінуюча форма комедії реставрації в роботах , (зокрема «Сільська жінка» 1675) і Вільяма Конґріва. Її відродили у м'якшій формі у 1770-х роках Ґолдсміт і Шерідан, а пізніше Оскар В
rdf:langString
rdf:langString
كوميديا الأخلاق
rdf:langString
Komedie mravů
rdf:langString
Konversationsstück
rdf:langString
Comedia de costumbres
rdf:langString
Comedy of manners
rdf:langString
Komedi sopan santun
rdf:langString
Comédie de mœurs
rdf:langString
風俗喜劇
rdf:langString
Comedy of manners
rdf:langString
Komedia obyczajowa
rdf:langString
Комедия нравов
rdf:langString
Comédia de costumes
rdf:langString
Restaurationskomedi
rdf:langString
Комедія звичаїв
xsd:integer
911884
xsd:integer
1084878506
rdf:langString
تعد كوميديا الأخلاق نوع من أنواع المسرحية/التلفاز/الأفلام والتي تهجو أخلاق وتلف أو تصنع طبقة اجتماعية معينة. وغالباً ما يتم تمثيلها كشخصيات بليدة ومثال ذلك شخصية مايلز قلوريوس في العصور القديمة أو كالمتأنق والفاجر خلال فترة الاستعادة التاريخية، أو كشخص عجوز يتظاهر بالشباب. وتهتم حبكة الكوميديا هذه غالباً بعلاقة حب محرم أو أي عمل مخزي آخر، ولكن على وجه العموم تكون الحبكة أقل أهمية من محادثاتها الذكية والتي تتسم بالفجور في الغالب. وقد تطورت كوميديا الأخلاق في الكوميديا الجديدة للكاتب المسرحي الإغريقي القديم ميناندير. وقد تمت محاكاة اسلوبه وحبكاته المعقدة وشخصياته البليدة من قبل الكاتبان الروم بلاوتوس وترنتيوس والذين كانت مسرحياتهم الكوميدية معروفة ومنسوخة خلال عصر النهضة (الرينيسنز). وتعتبر أفضل الكوميديات الأخلاقية تلك المكتوبة من قبل موليير الكاتب المسرحي الفرنسي الذي قام بهجاء نفاق وادعاء نظام فرنسا القديم في مسرحيات كـ (مدرسة الزوجات، 1662) و (عدو الإنسان، 1666) بالإضافة إلى مسرحيته الشهيرة (طرطوف، 1664). وتقوم كوميديا الموقف الأمريكية، والتي تقوم على أسلوب السخرية الوثائقية كمسلسل المكتب و«العائلة الحديثة»(العائلة الحديثة)، باستخدام أساليب معدلة نسبياً من كوميديا الأخلاق لتصوير الحياة العملية اليومية للناس العاديين.
rdf:langString
Komedie mravů je literárně-dramatický žánr, typ činohry vyznačující se vtipnými a duchaplnými dialogy, slohovou vytříbeností a elegancí. Obvykle obsahuje satiru namířenou proti moralistům, pokrytcům a hlupákům a kritiku cynických mravů vyšší společnosti, vážící si majetku víc než lidských citů. K jejímu největšímu rozkvětu došlo v Anglii v 18. století.
rdf:langString
Ein Konversationsstück, auch Gesellschaftsstück, ist eine Form der Komödie.
rdf:langString
In English literature, the term comedy of manners (also anti-sentimental comedy) describes a genre of realistic, satirical comedy of the Restoration period (1660–1710) that questions and comments upon the manners and social conventions of a greatly sophisticated, artificial society. The satire of fashion, manners, and outlook on life of the social classes, is realised with stock characters, such as the braggart soldier of Ancient Greek comedy, and the fop and the rake of English Restoration comedy. The clever plot of a comedy of manners (usually a scandal) is secondary to the social commentary thematically presented through the witty dialogue of the characters, e.g. The Importance of Being Earnest (1895), by Oscar Wilde, which satirises the sexual hypocrisies of Victorian morality. The comedy-of-manners genre originated in the New Comedy period (325–260 BC) of Classical Greece (510–323 BC), and is known from fragments of works by the playwright Menander, whose style of writing, elaborate plots, and stock characters were imitated by Roman playwrights, such as Plautus and Terence, whose comedies were known to and staged during the Renaissance. In the 17th century, the comedy of manners is best realised in the plays of Molière, such as The School for Wives (1662), The Imposter (1664), and The Misanthrope (1666), which satirise the hypocrisies and pretensions of the ancien régime that ruled France from the late 15th century to the 18th century.
rdf:langString
La comédie de mœurs est un sous-genre de la comédie qui se développe à partir du XVIe siècle. Elle dénonce les travers d'une époque, d'un groupe ou d'une classe sociale, généralement dominante. La comédie de mœurs est souvent caractérisée par une critique sociale. Généralement la dimension satirique vise un travers particulier ou une convention visible très ciblée de la communauté dépeinte. En ce sens, la comédie de mœurs ne remet souvent rien de fondamental en cause dans la structure sociale ni dans la représentation dominante de l'époque. La critique s'efface vite et devient récupérable par l'ordre en place, comme dans les pièces d'Émile Augier ou d'Alexandre Dumas fils. Cependant, le dénouement peut aussi être impressionnant, comme celui des Affaires sont les affaires du libertaire Octave Mirbeau (1903), parfois qualifié de « shakespearien ». Plusieurs comédies très connues de Molière sont des comédies de mœurs : Les Précieuses ridicules ou encore Les Femmes savantes mais aussi L'École des femmes. Pour Molière, la comédie de mœurs représente un lieu privilégié pour la satire sociale.
rdf:langString
La comedia de costumbres es un subgénero dramático que describe con ironía y agudeza la vida cotidiana de una época o de una clase social concreta, por lo general la clase media o burguesía. El Diccionario Oxford la describe como "Comedia cuyo asunto principal es la presentación de la forma de conducta de los personajes y la descripción de ambientes de la vida social cotidiana". Trata siempre de los actos comunes de la vida social ordinaria, tanto en el plano egocéntrico (familia, amistades, centro de trabajo...) como en el sociocéntrico (vida política, relaciones institucionales...). Se halla emparentada con el llamado costumbrismo literario o cuadro de costumbres y se destina a un público que suele ser el mismo que aparece caricaturizado, reflejando la destreza o torpeza con que ciertos personajes siguen las pautas convencionales de comportamiento de su entorno, pautas que pueden ser tan rigurosas o banales moralmente cuanto su público pueda soportar, ya que su crítica social suele ser y de hecho es superficial, no toca a los pilares fundamentales de la sociedad y se suele desvanecer fácilmente. Lope de Vega (El perro del hortelano), Molière (Las preciosas ridículas, La escuela de las mujeres), Manuel Bretón de los Herreros y Jacinto Benavente (Pepa Doncel) destacaron escribiendo este tipo de comedias. La trama suele ser algún romance no permitido o algún otro asunto escandaloso, pero es menos importante que los diálogos ingeniosos, los comentarios punzantes sobre las flaquezas humanas y la atmósfera llena de susceptibilidades de la obra. Lope de Vega, Tirso de Molina, Agustín Moreto y otros dramaturgos del s. XVII español fueron los primeros creadores de este tipo de comedias que fueron imitadas y desarrolladas en el XVIII por los franceses (Molière especialmente) e italianos (Carlo Goldoni, quien la imbricó con la Commedia dell'Arte); en Inglaterra, donde se contaba con el precedente de Mucho ruido para nada de William Shakespeare, se desarrolló a través de las piezas de William Wycherley (The Country Wife, 1675), William Congreve (The Way of the World, 1700), Oliver Goldsmith (She Stoops to Conquer, 1773) y Richard Brinsley Sheridan (The Rivals, 1775; The School for Scandal, 1777), y ya en el XIX con las de Oscar Wilde (Lady Windermere's Fan 1892 y The Importance of Being Earnest, 1895); en el siglo XX destacan las de Noël Coward (Hay Fever, 1925) y Somerset Maugham. En Francia siguieron el género en el XIX Dumas hijo, Eugène Scribe y Victorien Sardou entre otros y, ya en el siglo XX, Sacha Guitry.
rdf:langString
Komedi sopan santun, juga disebut sebagai komedi anti sentimental, adalah sebuah bentuk dari komedi yang menyindir perilaku dan pengaruh masyarakat kontemporer dan mempertanyakan standar sosial. Sebuah komedi sopan santun sering mengorbankan jalan ceritanya, yang biasanya berpusat pada beberapa skandal, dialog cerdas dan komentar sosial yang tajam. Drama Oscar Wilde The Importance of Being Earnest (1895), yang menyindir pada waktu itu, adalah salah satu drama paling terkenal dari genre ini.
rdf:langString
風俗喜劇（ふうぞくきげき、風習喜劇、comedy of manners）とは、古代であれば「ほらふき兵士（Miles Gloriosus）」、イングランド王政復古期であれば「気取り屋（Fop）、「道楽者（Rake）」、あるいは若作りをした老人といったストックキャラクターを多く使って、社会の階級の風習・気取りを風刺した喜劇のこと。話の筋は禁断の情事などのスキャンダルに関することが多いが、ひねりのきいた、しばしば卑猥な会話ほどは重要でないのが一般的である。
rdf:langString
Een comedy of manners (zedenkomedie) is een toneelgenre dat bijzonder populair was tijdens de Restauratieperiode. Deze komedies waren gedurfd en obsceen met veel hilarische dialoog die doorspekt was met expliciete toespelingen op seks. De verhaallijnen draaiden rond overspelige echtgenotes, hun minnaars en hun bedrogen echtgenoten. William Shakespeares Ado about Nothing wordt vaak beschouwd als de eerste comedy of manners in Engeland. Het genre bloeide echter pas echt tijdens de Restauratieperiode, en werd hierbij vooral beïnvloed door Ben Jonsons . Meesterwerken van het genre waren de toneelstukken van William Wycherley (The Country Wife, 1675) en William Congreve (The Way of the World, 1700). Aan het eind van de 18e eeuw bliezen Oliver Goldsmith (She Stoops to Conquer, 1773) en Richard Brinsley Sheridan (The Rivals, 1775, The School for Scandal, 1777) de vorm nieuw leven in. Modernere voorbeelden van comedies of manners zijn Oscar Wildes The Importance of Being Earnest, Kazuo Ishiguro's The Remains of the Day en de Britse televisiereeks Absolutely Fabulous. In de eerste helft van de twintigste eeuw was Noël Coward een prominente vertegenwoordiger van het genre .
rdf:langString
Komedia obyczajowa – komedia ukazująca obyczajowość pewnej zbiorowości i panujące konwencje; odmiana komedii satyrycznej. Przykładem komedii obyczajowej w literaturze polskiej jest Moralność pani Dulskiej (1906) Gabrieli Zapolskiej.
rdf:langString
A comédia de costumes é um gênero do teatro brasileiro. O escritor francês Molière é considerado o criador da comédia de costumes. No Brasil, o principal representante, e pioneiro do gênero, é Martins Pena, que caracterizou com bom humor as graças e desventuras da sociedade brasileira. Artur Azevedo, autor muito popular e que retratou os costumes da sociedade brasileira do final da Monarquia e início da República, foi o consolidador do gênero introduzido por Martins Pena. A comédia de costumes, o mais característico dos gêneros de teatro no Brasil, caracteriza-se pela criação de tipos e situações de época, com uma sutil . Proporciona uma análise dos comportamentos humanos e dos costumes num determinado contexto social, tratando frequentemente de amores ilícitos, da violação de certas normas de conduta, ou de qualquer outro assunto, sempre subordinados a uma atmosfera cômica. A trama desenvolve-se a partir dos códigos sociais existentes, ou da sua ausência, na sociedade retratada. As principais preocupações dos personagens são a vida amorosa, o dinheiro e o desejo de ascensão social . O tom é predominantemente satírico, espirituoso e cômico, oscilando entre o diálogo vivo e cheio de ironia e uma linguagem às vezes conivente com a amoralidade dos costumes.
rdf:langString
Restaurationskomedi, ofta även kallad Comedy of manners (sedekomedi) eller Old Comedy är en dramatisk form av diktning som utspelar sig i aristokratiska eller högborgerliga miljöer, där syftet är att ge en cynisk världsuppfattning. Komedisorten utvecklades av författare som William Congreve, George Etherege och William Wycherley under 1600-talets andra hälft. Den har fått sitt namn av den engelska restaurationen 1660.
rdf:langString
Звичаєва комедія, комедія характерів — вид комедії, що зображує витончені та круті́йські норми поведінки, притаманні модним колам суспільства, де зовнішній вигляд важливіший від чесного морального характеру. Її сюжет, як правило, розвивається навколо інтриг хтивості й пожадливості, корисливого цинізму персонажів, замаскованого пристойним виглядом. На відміну від сатири, звичаєва комедія, як правило, винагороджує своїх хитрих та недобросовісних персонажів, а не карає їх за аморальність. Її гумор головним чином залежить від витонченого словесного дотепу й репертуару. У Англії комедія характерів була виплекана як домінуюча форма комедії реставрації в роботах , (зокрема «Сільська жінка» 1675) і Вільяма Конґріва. Її відродили у м'якшій формі у 1770-х роках Ґолдсміт і Шерідан, а пізніше Оскар Вайльд. Сучасними прикладами комедії характерів є «План на життя» Ноела Коварда (1932) та «Здобич» (1965).
rdf:langString
Комедия нравов или комедия характеров — комедия, в которой источником юмора является внутренняя суть характеров и нравов высшего света, смешная и уродливая однобокость, гипертрофированная черта или страсть (порок, недостаток). Очень часто комедия нравов является сатирической комедией, которая высмеивает все эти человеческие качества. Классический пример — «Тартюф» Мольера, а также «Власть денег» Октава Мирбо. В этом жанре писал свои пьесы «Школа злословия» и «Соперники» Р. Шеридан, а также А.С. Грибоедов (ярким образцом его творчества является «Горе от ума»), Д. И. Фонвизин «Недоросль», «Бригадир». В Англии первой комедией нравов принято считать пьесу Шекспира «Много шума из ничего», а особо значительное развитие жанр получил в период Реставрации Стюартов (1660—1688). Известные представители жанра, увидевшие свет в XX веке —экранизации и постановки таких произведений, как «Пигмалион» Бернарда Шоу и «Дживс и Вустер» П. Г. Вудхауса. Элементы комедии нравов прослеживаются в фильмах с участием музыкантов группы The Beatles «Вечер трудного дня» (1964 год) и «На помощь!» (1965 год).
xsd:nonNegativeInteger
6678