Classical realism (international relations)
http://dbpedia.org/resource/Classical_realism_(international_relations) an entity of type: Work
الواقعية الكلاسيكية هي نظرية علاقات دولية ظهرت بعد الحرب العالمية الثانية وتسعى لتفسير العلاقات الدولية كنتاج للطبيعة البشرية. تراجعت الواقعية الكلاسيكية أمام التي تجادل بمحورية العقلانية على الطبيعة البشرية في العلاقات الدولية.
rdf:langString
O realismo clássico é uma escola de pensamento na teoria das relações internacionais associada com os pensadores Nicolau Maquiavel e Thomas Hobbes. Os pensadores modernos associados ao realismo clássico são Hans Morgenthau e Carl von Clausewitz.
rdf:langString
Classical realism is an international relations theory from the realist school of thought. Realism makes the following assumptions: states are the main actors in the international relations system, there is no supranational international authority, states act in their own self-interest, and states want power for self-preservation. Classical realism can be differentiated from the other forms of realism since it places specific emphasis on human nature and domestic politics as the key factor in explaining state behavior and the causes of inter-state conflict. Classical realist theory adopts a pessimistic view of human nature and argues that humans are not inherently benevolent but instead they are self-interested and act out of fear or aggression. Furthermore, it emphasizes that this human n
rdf:langString
Realisme klasik adalah teori hubungan internasional yang dicetuskan pada era pasca-Perang Dunia II untuk menjelaskan bahwa politik internasional adalah hasil dari sifat manusia. Teori ini dikaitkan dengan para pemikir seperti Machiavelli dan Hobbes. Pemikir modern yang dikaitkan dengan realisme klasik adalah Hans Morgenthau dan Carl von Clausewitz. Pemikiran realis klasik telah digantikan oleh neorealisme setelah karya Kenneth Waltz diterima secara luas. Kenneth Waltz menekankan pada rasionalitas alih-alih sifat manusia sebagai penyebab konflik politik.
rdf:langString
Le réalisme classique est une théorie des relations internationales issue de l'école de pensée réaliste. Le réalisme part des quatre hypothèses : tout d'abord, les États sont les principaux acteurs du système des relations internationales, il n'y a pas d'autorité internationale supranationale, les États agissent dans leur propre intérêt et enfin les États veulent le pouvoir pour leur propre préservation.
rdf:langString
고전적 현실주의는 현실주의 학파의 국제 관계 이론이다. 현실주의는 다음과 같은 가정을 따른다. 국가는 국제 관계 시스템의 주요 행위자이고 초국가적 국제 권위는 없으며 국가는 자신의 이익을 위해 행동하고 국가는 자기 보존을 위한 권력을 원한다. 고전적 현실주의는 국가의 행동과 국가간 갈등의 원인을 설명하는 핵심 요인으로 인간의 본성과 국내정치를 구체적으로 강조한다는 점에서 다른 형태의 현실주의와 구별될 수 있다. 고전적 현실주의 이론은 인간의 본성에 대한 비적인 견해를 채택하고 인간은 본질적으로 자비로운 것이 아니라 이기적이며 두려움이나 공격에서 행동한다고 주장한다. 또한 이러한 인간의 본성은 국제적 무정부 상태로 인해 국제정치에서 국가에 반영된다는 점을 강조한다.
rdf:langString
Класичний реалізм — теорія міжнародних відносин від реалістичної школи думки. Реалізм випливає з припущень, що: держави є головними дійовими особами в системі міжнародних відносин, немає наднаціональної міжнародної влади, держави діють у власних інтересах і держави хочуть влади для самозбереження. Класичний реалізм можна відрізнити від інших форм реалізму, оскільки він приділяє особливий акцент людській природі як ключовому фактору пояснення поведінки держави та причин міждержавного конфлікту. Класична реалістична теорія сприймає песимістичний погляд на природу людини і стверджує, що люди не є по суті доброзичливими, а натомість є зацікавленими у власних інтересах і діють через страх чи агресію. Крім того, він підкреслює, що ця людська природа відображена державами в міжнародній політиц
rdf:langString
rdf:langString
واقعية كلاسيكية
rdf:langString
Classical realism (international relations)
rdf:langString
Realisme klasik (hubungan internasional)
rdf:langString
Réalisme classique (relations internationales)
rdf:langString
고전적 현실주의 (국제 관계)
rdf:langString
Realismo clássico (relações internacionais)
rdf:langString
Класичний реалізм (міжнародні відносини)
xsd:integer
28524579
xsd:integer
1120485074
rdf:langString
الواقعية الكلاسيكية هي نظرية علاقات دولية ظهرت بعد الحرب العالمية الثانية وتسعى لتفسير العلاقات الدولية كنتاج للطبيعة البشرية. تراجعت الواقعية الكلاسيكية أمام التي تجادل بمحورية العقلانية على الطبيعة البشرية في العلاقات الدولية.
rdf:langString
Classical realism is an international relations theory from the realist school of thought. Realism makes the following assumptions: states are the main actors in the international relations system, there is no supranational international authority, states act in their own self-interest, and states want power for self-preservation. Classical realism can be differentiated from the other forms of realism since it places specific emphasis on human nature and domestic politics as the key factor in explaining state behavior and the causes of inter-state conflict. Classical realist theory adopts a pessimistic view of human nature and argues that humans are not inherently benevolent but instead they are self-interested and act out of fear or aggression. Furthermore, it emphasizes that this human nature is reflected by states in international politics due to international anarchy. Classical realism first arose in its modern form during the interwar period of (1918-1939) as the academic field of international relations began to grow during this era. Classical realism during the inter-war period developed as a response to the prominence of idealist and utopian theories in international relations during the time. Liberal scholars at the time attributed conflict to poor social conditions and political systems whilst, prominent policy makers focused on establishing a respected body of international law and institutions to manage the international system. These ideas were critiqued by realists during the 1930s. After World War 2, classical realism became more popular in academic and foreign policy settings. E. H. Carr, George F. Kennan, Hans Morgenthau, Raymond Aron, and Robert Gilpin are central contributors to classical realism. During the 1960s and 70s classical realist theories declined in popularity and became less prominent as structural realist (neorealist) theorists argued against using human nature as a basis of analysis and instead proposed that explaining inter-state conflict through the anarchic structure of the international system was more empirical. In contrast to neorealism, classical realism argues that the structure of the international system (e.g. anarchy) shapes the kinds of behaviors that states can engage in but does not determine state behavior. In contrast to neorealism, classical realists do not hold that states' main goal is survival. State behavior is ultimately uncertain and contingent.
rdf:langString
Le réalisme classique est une théorie des relations internationales issue de l'école de pensée réaliste. Le réalisme part des quatre hypothèses : tout d'abord, les États sont les principaux acteurs du système des relations internationales, il n'y a pas d'autorité internationale supranationale, les États agissent dans leur propre intérêt et enfin les États veulent le pouvoir pour leur propre préservation. Le réalisme classique est souvent différencié des autres formes de réalisme car il s'attache particulièrement à décortiquer la nature humaine et la politique intérieure en tant que facteurs clefs pour expliquer le comportement de l'État et les causes des conflits interétatiques. En outre, la théorie réaliste classique adopte une vision pessimiste de la nature humaine. En effet, elle soutient que les humains ne sont pas intrinsèquement bienveillants, et qu'au contraire, ils sont plutôt intéressés et agissent par peur ou par agression. Enfin, elle souligne que les États ne sont finalement que le reflet de cette nature humaine dans la politique internationale en raison de l'anarchie internationale qui règne. Le réalisme classique apparaît pour la première fois sous sa forme moderne pendant l'entre-deux-guerres (1918-1939) alors que le monde académique des relations internationales commence à se développer à cette époque. Le réalisme classique de l'entre-deux-guerres se développe en réponse à l'importance des théories idéalistes et utopiques dans les relations internationales de l'époque. Les universitaires libéraux de l'époque attribuent les conflits aux mauvaises conditions sociales et aux systèmes politiques, tandis que d'éminents décideurs politiques se concentrent sur l'établissement d'un corps respecté de droit international et d'institutions pour gérer le système international. Ces idées sont critiquées par les réalistes des années 1930 qui sont opposés aux visions utopiques et idéalistes des relations internationales et contestent leur capacité à prévenir les conflits. Après la Seconde Guerre mondiale, le réalisme classique devient plus populaire à la fois dans le monde académique et dans les cercles de politique étrangère/diplomatique. L'incapacité du système international à empêcher la guerre et le conflit de la guerre froide qui suit sont des facteurs clés contribuant à cette proéminence. Au cours des années 1960 et 1970, les théories réalistes classiques perdent de leur popularité et deviennent moins importantes à mesure que les théoriciens du néoréalisme (parfois appelé réalisme structurel) sont opposés à l'utilisation de la nature humaine comme base d'analyse. Selon eux, expliquer les conflits interétatiques via la structure anarchique du système international est plus empirique. Contrairement au néoréalisme, le réalisme classique soutient que la structure du système international (par exemple l'anarchie) façonne les types de comportements dans lesquels les États peuvent s'engager, mais ne détermine pas le comportement des États. Contrairement au néoréalisme, les réalistes classiques ne soutiennent pas que l'objectif principal des États est la survie. Le comportement de l'État est finalement incertain et contingent.
rdf:langString
Realisme klasik adalah teori hubungan internasional yang dicetuskan pada era pasca-Perang Dunia II untuk menjelaskan bahwa politik internasional adalah hasil dari sifat manusia. Teori ini dikaitkan dengan para pemikir seperti Machiavelli dan Hobbes. Pemikir modern yang dikaitkan dengan realisme klasik adalah Hans Morgenthau dan Carl von Clausewitz. Pemikiran realis klasik telah digantikan oleh neorealisme setelah karya Kenneth Waltz diterima secara luas. Kenneth Waltz menekankan pada rasionalitas alih-alih sifat manusia sebagai penyebab konflik politik. Hans Morgenthau menulis dalam bukunya, Politics Among Nations (1948), bahwa "politik diatur oleh hukum-hukum objektif yang berasal dari sifat manusia." Sifat manusia memiliki kelemahan, karena itu konflik muncul sebagai hasil alamiah dari perebutan kekuasaan antar negara. Morgenthau berpendapat bahwa karena politik diatur oleh objektivitas sifat manusia, sebuah teori hubungan internasional bisa dikembangkan dengan membayangkan diri sendiri sebagai negarawan untuk memprediksi keputusan politik selanjutnya.
rdf:langString
고전적 현실주의는 현실주의 학파의 국제 관계 이론이다. 현실주의는 다음과 같은 가정을 따른다. 국가는 국제 관계 시스템의 주요 행위자이고 초국가적 국제 권위는 없으며 국가는 자신의 이익을 위해 행동하고 국가는 자기 보존을 위한 권력을 원한다. 고전적 현실주의는 국가의 행동과 국가간 갈등의 원인을 설명하는 핵심 요인으로 인간의 본성과 국내정치를 구체적으로 강조한다는 점에서 다른 형태의 현실주의와 구별될 수 있다. 고전적 현실주의 이론은 인간의 본성에 대한 비적인 견해를 채택하고 인간은 본질적으로 자비로운 것이 아니라 이기적이며 두려움이나 공격에서 행동한다고 주장한다. 또한 이러한 인간의 본성은 국제적 무정부 상태로 인해 국제정치에서 국가에 반영된다는 점을 강조한다. 고전적 현실주의은 전후(1918-1939) 기간 동안 국제관계학의 학문적 영역이 성장하기 시작하면서 근대적 형태로 처음 등장하였다. 전쟁 기간 동안의 고전적 현실주의는 당시 국제 관계에서 이상주의 및 유토피아 이론이 두드러진 것에 대한 응답으로 발전했다. 당시 자유주의 학자들은 갈등을 열악한 사회 조건과 정치 체제의 탓으로 돌렸지만, 저명한 정책 입안자들은 국제 체제를 관리하기 위해 존경받는 국제법과 제도를 만드는 데 집중했다. 이러한 아이디어는 1930년대에 국제 관계에 대한 유토피아적이고 이상주의적인 견해에 반대하고 갈등을 예방하는 능력에 도전한 현실주의자에 의해 비판을 받았다. 2차 세계 대전 이후, 고전적 현실주의는 학문적, 외교적 정책/외교적 환경 모두에서 더욱 인기를 얻었다. 전쟁을 막을 수 있는 국제 시스템의 무능력과 뒤이은 냉전의 갈등이 이러한 중요성에 기여한 핵심 요소였다. 1960년대와 70년대에 구조적 현실주의 (신현실주의) 이론가들이 인간 본성을 분석의 기초로 사용하는 것을 반대하고 대신 국제 시스템의 무정부적 구조를 통해 국가간 갈등을 설명하는 것이 더 경험적. 신현실주의와 대조적으로, 고전적 현실주의는 국제 체제(예: 무정부 상태)의 구조가 국가가 참여할 수 있지만 국가 행동을 결정하지는 않는 종류의 행동을 형성한다고 주장한다. 신현실주의와 달리 고전적 현실주의자는 국가의 주요 목표가 생존이라고 주장하지 않다. 국가의 행동은 궁극적으로 불확실하고 우발적이다.
rdf:langString
O realismo clássico é uma escola de pensamento na teoria das relações internacionais associada com os pensadores Nicolau Maquiavel e Thomas Hobbes. Os pensadores modernos associados ao realismo clássico são Hans Morgenthau e Carl von Clausewitz.
rdf:langString
Класичний реалізм — теорія міжнародних відносин від реалістичної школи думки. Реалізм випливає з припущень, що: держави є головними дійовими особами в системі міжнародних відносин, немає наднаціональної міжнародної влади, держави діють у власних інтересах і держави хочуть влади для самозбереження. Класичний реалізм можна відрізнити від інших форм реалізму, оскільки він приділяє особливий акцент людській природі як ключовому фактору пояснення поведінки держави та причин міждержавного конфлікту. Класична реалістична теорія сприймає песимістичний погляд на природу людини і стверджує, що люди не є по суті доброзичливими, а натомість є зацікавленими у власних інтересах і діють через страх чи агресію. Крім того, він підкреслює, що ця людська природа відображена державами в міжнародній політиці завдяки міжнародній анархії. Класичний реалізм вперше виник у сучасній формі в міжвоєнний період (1918-1939 р.р.), Коли в цю епоху почало зростати академічне поле міжнародних відносин . Класичний реалізм у міжвоєнний період розвивався як відповідь на поширеність ідеалістичних та утопічних теорій у міжнародних відносинах у той час. В той час ліберальні вчені приписували конфлікт поганим соціальним умовам та політичним системам, тоді як видатні політичні діячі зосереджувались на створенні шанованого органу міжнародного права та інститутів управління міжнародною системою. Ці ідеї були піддані критиці реалістами протягом 1930-х років, які сперечалися проти утопічних та ідеалістичних поглядів на міжнародні відносини та ставили під сумнів їхню здатність запобігати конфлікту. Після 2-ї світової війни класичний реалізм став більш популярним як в академічній, так і в зовнішній політиці / дипломатичному середовищі. Нездатність міжнародної системи запобігти війні та конфлікт холодної війни, як наслідок, були ключовим фактором для цього. Протягом 1960–70х р.р. Класичні реалістичні теорії зменшували свою популярність і ставали менш відомими, оскільки теоретики Структурних реалістів заперечували проти використання людської природи як основи аналізу, і натомість пропонували пояснити міждержавний конфлікт через анархічну структуру міжнародної системи більш емпіричним.
xsd:nonNegativeInteger
23793
