Chaharshanbe Suri
http://dbpedia.org/resource/Chaharshanbe_Suri an entity of type: TimeInterval
أربعاء سوري (بالفارسية: چهارشنبه‌سوری) هو مهرجان تقليدي إيراني لوداع آخر شمس في السنة الفارسية يقام في آخر أربعاء من السنة الفارسية ويعود مصدرها إلى اللغة الفارسية القديمة ويحمل معاني عدة أهمها الاحتفال والأحمر المتوهج. يقوم الإيرانيون، الشباب خاصة، بالاحتفال بهذا العيد منذ آلاف السنين عن طريق إشعال نيران كبيرة في مداخل الطرقات، وهي عادة تابعة للدين المجوسي وذلك كون المجوس يقدسون النار، ويعمد الكثيرون إلى القفز فوقها وهم يرددون أشعاراً محلية. يعد هذا احتفالاً لاستقبال النوروز وإعلان مجيء الربيع وبدء السنة الفارسية الجديدة.
rdf:langString
Tschahar Schanbe Suri (persisch چهارشنبه سورى, DMG čahâr-šanbe-ye sūrī, ‚Mittwoch des Festmahls‘), ist ein iranisches Fest, das am letzten Mittwoch vor Nouruz (dem am 20. oder 21. März stattfindenden Neujahrstag nach dem iranischen Kalender) gefeiert wird. Die Feierlichkeiten beginnen am Vorabend (Dienstagabend).
rdf:langString
Ĉaharŝanbe Suri (perse چهارشنبه‌سوری Čahār-šanba(-e)-sūrī, kutime prononcata Čāršanba-sūrī;), ankaŭ vaste konata kiel la persa Fajrofestivalo, estas irana festivalo festata sur la hieraŭo de la lasta merkredo antaŭ Noruzo (la Irana Nova Jaro).
rdf:langString
Chaharshanbeh Suri or Charshanba Suri (Persian: چهارشنبه‌سوری, romanized: Čahāršanbe suri; lit. 'The Scarlet Wednesday'), is an Iranian festival of the fire dance celebrated on the eve of the last Wednesday of the year. It is the first festivity of the Nowruz Celebrations festival (the Iranian New Year).
rdf:langString
Tchaharchanbé-Souri (en persan : چهارشنبه‌سوری / Čahâršanbe-Suri), appelé aussi la Fête du feu, est célébré le mardi soir à la veille du dernier mercredi de l'année par les Iraniens depuis au moins 1 700 ans avant Jésus-Christ (c'est-à-dire depuis la première période du zoroastrisme).
rdf:langString
チャハールシャンベ・スーリー（ペルシア語: چهارشنبه‌سوری; 直訳:'赤い水曜日; ）とは、ノウルーズ（イランの新年）の前の最後の水曜日の前夜(「水曜日」といっているが、１日が日没から始まるため、現代でいうと火曜日の夜となる)に祝われるイランの祭りである。
rdf:langString
跳火節（波斯語：چهارشنبه‌سوری），又名紅色星期三，在每年伊朗曆最後一個星期三慶祝，是伊朗新年的前奏。早在拜火教時代已經有這個節日。人們在晚上點起並跳過冓火，象徵驅逐疾病和不幸。
rdf:langString
Čaháršanba-súrí, obvykle vyslovováno čáršamba-surí, je poslední středa před íránským Novým rokem – Nourúzem, jejíž večer je tradičně spojen s zvláštními zvyky a rituály, především přeskakováváním ohně. Ohně jež se o svátku přeskakují se staví u soukromých domů či na náměstích a ulicích a vždy v lichém počtu. Zapáleny jsou za soumraku a poté jsou muži, ženami i dětmi přeskakovány za zpěvu popěvku podle kterého si má přeskakující a oheň vyměnit svou ruměnost a bledost. Smyslem zvyku je zajistit ochranu před nemoci a neštěstím.
rdf:langString
Chahārshanbe-Sūrí (en persa, چهارشنبه‌سوری) es un antiguo festival persa que se remonta como mínimo hasta el 1700 a. C. con raíces en el mazdeísmo. Chaharshanbé significa «miércoles», mientras «surí» significa «festivo», quedando así traducido literalmente como «Miércoles de fiesta». La festividad se celebra el último miércoles del año iraní, que de acuerdo con la división del día tradicional en Irán, comienza al caer el sol anterior (martes por la tarde-noche). Durante la festividad se celebran varios rituales, de los cuales el más importante consisten en encender fuegos en las calles mientras los participantes los saltan gritando zardí-e man az to, sorjí-e to az man, que significa literalmente «mi color amarillo (pálido, enfermizo) es tuyo, tu color rojo es mío». El fuego y la luz repre
rdf:langString
Чахаршанбе-Сури (перс. چهارشنبه‌سوری, Câršanbe-Suri), произносится как Чоршамбе-Сури (перс. چارشنبه‌سوری), Чаршанбе-Ахир (тадж. последняя среда) — древний иранский праздник огня в канун Ноуруза, который знаменует собой приход весны и возрождение природы. Традиционно отмечается ночью последней среды в году, со времени исламской революции отмечается вечером во вторник. Слово Чахар Шанбе значит «среда» и Сури — «красный». Костры горят от заката солнца до раннего утра. Празднование обычно начинается вечером, когда люди разводят костры на улицах и прыгают через них.
rdf:langString
Чахаршанбе-Сурі (перс. چهارشنبه‌سوری, Câršanbe-Suri), вимовляється як Чоршамбе-Сурі (перс. چارشنبه‌سوری), Чаршанбе-Ахір (тадж. остання середа) — стародавнє іранське свято вогню напередодні Навреза, що знаменує собою прихід весни і відродження природи. Традиційно відзначається вночі останньої середи в році, з часу ісламської революції відзначається увечері у вівторок. Слово Чахар Шанбе означає «середа» і Сурі — «червоний». Багаття горять від заходу сонця до раннього ранку. Святкування зазвичай починається ввечері, коли люди розводять багаття на вулицях і стрибають через них.
rdf:langString
rdf:langString
Chaharshanbe Suri
rdf:langString
أربعاء سوري
rdf:langString
Čaháršanba-súrí
rdf:langString
Tschahar Schanbe Suri
rdf:langString
Chaharshanbe Suri
rdf:langString
Chaharshanbe Surí
rdf:langString
Tchaharchanbé-Souri
rdf:langString
チャハールシャンベ・スーリー
rdf:langString
Чахаршанбе-Сури
rdf:langString
Чахаршанбе-Сурі
rdf:langString
跳火節
rdf:langString
Chaharshanbe Suri
rdf:langString
Fharshanbe Soori
xsd:integer
2225182
xsd:integer
1121752036
rdf:langString
Tuesday
rdf:langString
Chaharshanbe Suri
rdf:langString
Charshanbe Suri in Tehran, March 2018.
rdf:langString
The last eve between Tuesday and Wednesday of the year, before the vernal equinox
rdf:langString
Annual
rdf:langString
National, ethnic, cultural
rdf:langString
Esfand
rdf:langString
Fharshanbe Soori
rdf:langString
national
rdf:langString
أربعاء سوري (بالفارسية: چهارشنبه‌سوری) هو مهرجان تقليدي إيراني لوداع آخر شمس في السنة الفارسية يقام في آخر أربعاء من السنة الفارسية ويعود مصدرها إلى اللغة الفارسية القديمة ويحمل معاني عدة أهمها الاحتفال والأحمر المتوهج. يقوم الإيرانيون، الشباب خاصة، بالاحتفال بهذا العيد منذ آلاف السنين عن طريق إشعال نيران كبيرة في مداخل الطرقات، وهي عادة تابعة للدين المجوسي وذلك كون المجوس يقدسون النار، ويعمد الكثيرون إلى القفز فوقها وهم يرددون أشعاراً محلية. يعد هذا احتفالاً لاستقبال النوروز وإعلان مجيء الربيع وبدء السنة الفارسية الجديدة.
rdf:langString
Čaháršanba-súrí, obvykle vyslovováno čáršamba-surí, je poslední středa před íránským Novým rokem – Nourúzem, jejíž večer je tradičně spojen s zvláštními zvyky a rituály, především přeskakováváním ohně. Ohně jež se o svátku přeskakují se staví u soukromých domů či na náměstích a ulicích a vždy v lichém počtu. Zapáleny jsou za soumraku a poté jsou muži, ženami i dětmi přeskakovány za zpěvu popěvku podle kterého si má přeskakující a oheň vyměnit svou ruměnost a bledost. Smyslem zvyku je zajistit ochranu před nemoci a neštěstím. Původ zvyku nejspíše leží v zarathuštrickém svátku Hamaspáthmaédaja, spojení se středou však vychází až z dob po přijetí islámu. Lidové podání původ svátku spojuje , jež vedl ší´itskou vzpouru proti Umajjovskému chalifátu. Čaháršanba-súrí byl kritizován ortodoxními muslimskými teology a v prvních dvou letech po islámské revoluci byl zakázán, ale poté počal být režimem tolerován a v 21. století se slaví po celém Íránu. Velmi podobný zvyk mají íránští Arméni o svátku Derendez, jež se však slaví 14. února.
rdf:langString
Tschahar Schanbe Suri (persisch چهارشنبه سورى, DMG čahâr-šanbe-ye sūrī, ‚Mittwoch des Festmahls‘), ist ein iranisches Fest, das am letzten Mittwoch vor Nouruz (dem am 20. oder 21. März stattfindenden Neujahrstag nach dem iranischen Kalender) gefeiert wird. Die Feierlichkeiten beginnen am Vorabend (Dienstagabend).
rdf:langString
Ĉaharŝanbe Suri (perse چهارشنبه‌سوری Čahār-šanba(-e)-sūrī, kutime prononcata Čāršanba-sūrī;), ankaŭ vaste konata kiel la persa Fajrofestivalo, estas irana festivalo festata sur la hieraŭo de la lasta merkredo antaŭ Noruzo (la Irana Nova Jaro).
rdf:langString
Chaharshanbeh Suri or Charshanba Suri (Persian: چهارشنبه‌سوری, romanized: Čahāršanbe suri; lit. 'The Scarlet Wednesday'), is an Iranian festival of the fire dance celebrated on the eve of the last Wednesday of the year. It is the first festivity of the Nowruz Celebrations festival (the Iranian New Year).
rdf:langString
Chahārshanbe-Sūrí (en persa, چهارشنبه‌سوری) es un antiguo festival persa que se remonta como mínimo hasta el 1700 a. C. con raíces en el mazdeísmo. Chaharshanbé significa «miércoles», mientras «surí» significa «festivo», quedando así traducido literalmente como «Miércoles de fiesta». La festividad se celebra el último miércoles del año iraní, que de acuerdo con la división del día tradicional en Irán, comienza al caer el sol anterior (martes por la tarde-noche). Durante la festividad se celebran varios rituales, de los cuales el más importante consisten en encender fuegos en las calles mientras los participantes los saltan gritando zardí-e man az to, sorjí-e to az man, que significa literalmente «mi color amarillo (pálido, enfermizo) es tuyo, tu color rojo es mío». El fuego y la luz representa la bondad, con estos elementos los iraníes celebran el paso del último miércoles del año hacia la llegada de la primavera que trae días más largos. Se cree que durante el último día del año los vivos son visitados por los espíritus, por lo cual muchas personas, especialmente los niños, se enrollan en un sudario para recrear estas visitas. Los niños corren por las calles golpeando cacerolas y sartenes con Qashogzaní para alejar el último día de mala suerte del año mientras van tocando en las puertas de las casas pidiendo un aguinaldo. Durante ese día es también usual preparar diversos platos especiales para convertir los deseos en realidad. El Âsh es un ejemplo, es un tipo de sopa de fideos espesa.
rdf:langString
Tchaharchanbé-Souri (en persan : چهارشنبه‌سوری / Čahâršanbe-Suri), appelé aussi la Fête du feu, est célébré le mardi soir à la veille du dernier mercredi de l'année par les Iraniens depuis au moins 1 700 ans avant Jésus-Christ (c'est-à-dire depuis la première période du zoroastrisme).
rdf:langString
チャハールシャンベ・スーリー（ペルシア語: چهارشنبه‌سوری; 直訳:'赤い水曜日; ）とは、ノウルーズ（イランの新年）の前の最後の水曜日の前夜(「水曜日」といっているが、１日が日没から始まるため、現代でいうと火曜日の夜となる)に祝われるイランの祭りである。
rdf:langString
Чахаршанбе-Сури (перс. چهارشنبه‌سوری, Câršanbe-Suri), произносится как Чоршамбе-Сури (перс. چارشنبه‌سوری), Чаршанбе-Ахир (тадж. последняя среда) — древний иранский праздник огня в канун Ноуруза, который знаменует собой приход весны и возрождение природы. Традиционно отмечается ночью последней среды в году, со времени исламской революции отмечается вечером во вторник. Слово Чахар Шанбе значит «среда» и Сури — «красный». Костры горят от заката солнца до раннего утра. Празднование обычно начинается вечером, когда люди разводят костры на улицах и прыгают через них. По традиции люди собираются на улицах и переулках, чтобы прыгать через костры и петь песни: Сорхи-е то аз ман, зарди-е ман аз то («Твой огненно-красный цвет мой, и моя болезненно-жёлтая бледность твоя»). Это обряд очищения, и Сури само по себе означает покраснение, которое намекает на цвет огня. Это означает, что вы отдаёте огню вашу бледность, болезни и проблемы, и в свою очередь берёте у него покраснение, тепло и энергию. Праздник не имеет религиозных ограничений — его отмечают как персы, таджики, талыши, курды, персидские евреи, мусульмане, азербайджанцы, так и зороастрийцы. По традиции в этот день готовят аджиль — смесь орехов и ягод. Люди переодеваются и ходят от двери к двери, стучась в двери. Обычно их одаривают аджилом, но могут и облить водой. Персы отмечали в последние 10 дней года обязательный ежегодный праздник всех душ, Хамаспатхмаедая (Фарвардиган или Фородиган). Они верили, что Фаравахар, ангелы-хранители людей, а также духи умерших возвращаются для воссоединения. Этих духов развлекали в качестве почетных гостей в их бывших домах, и был предписан прощальный ритуал на заре в день Нового года. Десять дней фестиваля совпало с празднованием фестивалей создания огня и людей. В период Сасанидов фестиваль был разделен на две части, известных как «малый» и «большой» Пяндж. Постепенно сложилось, что Малый Пяндж принадлежал душам детей и тех, кто умер без греха, тогда как Большой Пяндж — для всех душ.«Ghashoq Zani» (обычно женщины покрывают себя и стучат в двери ложкой или ключом, владелец домов дает им сладости, фрукты или деньги) также из традиций и обычаев, которые еще не были полностью забыты в Чахаршанбе Сури.
rdf:langString
跳火節（波斯語：چهارشنبه‌سوری），又名紅色星期三，在每年伊朗曆最後一個星期三慶祝，是伊朗新年的前奏。早在拜火教時代已經有這個節日。人們在晚上點起並跳過冓火，象徵驅逐疾病和不幸。
rdf:langString
Чахаршанбе-Сурі (перс. چهارشنبه‌سوری, Câršanbe-Suri), вимовляється як Чоршамбе-Сурі (перс. چارشنبه‌سوری), Чаршанбе-Ахір (тадж. остання середа) — стародавнє іранське свято вогню напередодні Навреза, що знаменує собою прихід весни і відродження природи. Традиційно відзначається вночі останньої середи в році, з часу ісламської революції відзначається увечері у вівторок. Слово Чахар Шанбе означає «середа» і Сурі — «червоний». Багаття горять від заходу сонця до раннього ранку. Святкування зазвичай починається ввечері, коли люди розводять багаття на вулицях і стрибають через них. За традицією люди збираються на вулицях і провулках, щоб стрибати через багаття і співати пісні: Сорхі-є то аз ман, зарді-є ман аз то («Твій вогненно-червоний колір мій, і моя хворобливо-жовта блідість твоя»). Це обряд очищення, і власне Сурі означає почервоніння, яке натякає на колір вогню. Це означає, що ви віддаєте вогню вашу блідість, хвороби і проблеми, і натомість берете у нього почервоніння, тепло і енергію. Свято не має релігійних обмежень — його відзначають як перси, таджики, курди, перські євреї, мусульмани, азербайджанці, так і зороастрійці. За традицією цього дня готують — суміш горіхів і ягід. Люди переодягаються і ходять від дверей до дверей, стукаючи в двері. Зазвичай їх обдаровують аджилом, але можуть і облити водою. Перси відзначали в останні 10 днів року обов'язкове щорічне свято всіх душ, Хамаспатхмаєдая (Фарвардіган або Фородіган). Вони вірили, що Фаравахар, ангели-хранителі людей, а також духи померлих повертаються для возз'єднання. Цих духів розважали як почесних гостей у їхніх колишніх будинках, і вимагався прощальний ритуал на світанку в день Нового року. Десять днів свята збіглося з відзначенням свят створення вогню і людей. У період Сасанідів свято було розділено на дві частини, відомих як «малий» і «великий» Пяндж. Поступово склалося, що Малий Пяндж належав душам дітей і тих, хто помер без гріха, тоді як Великий Пяндж — для всіх душ. «Ghashoq Zani» (зазвичай жінки покривають себе і стукають у двері ложкою або ключем, власник будинків дає їм солодощі, фрукти або гроші) також є однією з традицій і звичаїв, які ще не повністю забуті в Чахаршанбе Сурі.
xsd:nonNegativeInteger
16859
