Central Committee of the Communist Party of the Soviet Union
http://dbpedia.org/resource/Central_Committee_of_the_Communist_Party_of_the_Soviet_Union an entity of type: Thing
Ústřední výbor Komunistické strany Sovětského svazu (ÚV KSSS, rusky Центральный комитет Коммунистической партии Советского Союза, ЦК КПСС) byl nejvyšší orgán Komunistické strany Sovětského svazu mezi dvěma po sobě následujícími . Scházel se nejméně jednou za šest měsíců, měl několik set členů (nejvíce – 412 jich bylo zvoleno na XXVIII. sjezdu roku 1990). Ústřední výbor řídil veškeré stranické aktivity a jeho členové byli voleni právě na sjezdech. Ústřední výbor pak volil nejužší vedení strany – (v letech 1952–1966 předsednictvo) – a .
rdf:langString
ソビエト連邦共産党中央委員会（ソビエトれんぽうきょうさんとうちゅうおういいんかい）は、ソビエト連邦共産党（以下「ソ連共産党」と表記）の最高（意思決定）機関である。
rdf:langString
Il Comitato Centrale del Partito Comunista dell'Unione Sovietica, abbreviato in CC del PCUS (in russo: Центральный Комитет Коммунистической Партии Советского Союза, ЦК КПСС?, traslitterato: Central'nyj komitet Kommunističeskoj partii Sovetskogo Sojuza, CK KPSS) era il principale organo di governo ed il centro teorico e ideologico del Partito Comunista dell'Unione Sovietica nei periodi che intercorrevano tra lo svolgimento dei Congressi del partito.
rdf:langString
ソビエト連邦共産党中央委員会付属マルクス・レーニン主義研究所（ソビエトれんぽうきょうさんとうちゅうおういいんかいふぞくマルクス・レーニンしゅぎけんきゅうしょ）は、かつて存在したソビエト連邦共産党の付属機関である。モスクワに所在し、カール・マルクス、フリードリヒ・エンゲルス、ウラジーミル・レーニン等の著作、マルクス・レーニン主義の研究、党大会決定や党関係資料等の、収集・保存・編集・出版などを行っていた。日本語訳文献の原著を出していたことでも知られる。
rdf:langString
Komitet Centralny Komunistycznej Partii Związku Radzieckiego (ros. Центральный комитет Коммунистической партии Советского Союза) – centralna instancja partii, wykonująca polecenia Biura Politycznego Komunistycznej Partii Związku Radzieckiego (Политическое бюро ЦК КПСС – Политбюро), de facto organ zarządzania wszystkimi dziedzinami życia w tym kraju.
rdf:langString
Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу (до весни 1917: ЦК РСДРП; 1917—1918 ЦК РСДРП(б); 1918—1925 ЦК РКП(б); 1925—1952 ЦК ВКП(б)) — вищий партійний орган у проміжку між з'їздами партії. Рекордний за чисельністю склад ЦК КПРС (412 членів) був обраний XXVIII з'їзді КПРС (1990). На Пленумах ЦК обирав Політбюро (Президія), Секретаріат і Оргбюро ЦК, Комісію партійного контролю (1934—1990).
rdf:langString
Институ́т маркси́зма-ленини́зма (ИМЛ) — центральное партийное научно-исследовательское учреждение при Центральном Комитете Коммунистической партии Советского Союза, существовавшее в 1921—1991 годах.
rdf:langString
苏共中央马列研究院是1919年在苏俄莫斯科成立的附属于的图书馆和档案馆，该机构后附属于苏联共产党中央委员会，作为研究和出版马克思主义著作的官方机构。马列研究院收集马克思、恩格斯和列宁等马克思主义理论家的著作并出版。1931年，院长梁赞诺夫因意识形态原因被清洗。马克思恩格斯全集历史考证版由该机构出版。1991年后该机构被官方终止，所属档案转入俄罗斯国家社会政治史档案馆。
rdf:langString
اللجنة المركزية للحزب الشيوعي السوفيتي (بالروسية: Центра́льный комите́т Коммунисти́ческой па́ртии Сове́тского Сою́за – ЦК КПСС، نح: تسينترالني كوميتيت كاميونيستيتشكوي بارتيي ساڤيتسكاڤا سايوزا)، وتعرف ЦК (تسى كا) اختصارًا بالروسية، وهي أعلى سلطة سيادية في الحزب الشيوعي السوفييتي خلال الفترات الانتقالية بين بحكم القانون، ووفقُا لقانون الحزب فاللجنة المركزية للحزب الشيوعي السوفيتي هي المنوطة بإقرار السياسات العامة للحزب ومن ثمّ الحكومة المُنتخبة في الفترة ما بين مؤتمرات الحزب المتعاقبة، ويُنتخب أعضاء اللجنة المركزية من بين أعضاء مؤتمر الحزب نفسه.
rdf:langString
El Comitè Central del Partit Comunista de la Unió Soviètica (en rus: Центральный комитет Коммунистической партии Советского Союза; transliterat Tsentralniy Komitet Kommunistitcheskoi Partii Sovetskogo Soyuza; normalment citat per les seves inicials ЦК КПСС = (TsK KPSS) i abreujat ЦК ("Tse-ka"), era el cos major del Partit Comunista de la Unió Soviètica. D'acord amb les normes del Partit, el Comitè Central dirigia totes les activitats de Govern i del Partit entre cadascun dels . Els membres del Comitè eren escollits al Congrés del Partit cada cinc anys.
rdf:langString
Η Κεντρική Επιτροπή του Κομμουνιστικού Κόμματος της Σοβιετικής Ένωσης - (συντ.: Κ.Ε.) (ρωσικά: Центра́льный комите́т Коммунисти́ческой па́ртии Сове́тского Сою́за – ЦК КПСС, Tsentralniy Komitet Kommunistitcheskoi Partii Sovetskogo Soyuza – TsK KPSS), συντομευμένο στα Ρωσικά ως ЦК, «Τσε-κα», ήταν de jure το ανώτατο όργανο του Κομμουνιστικού Κόμματος της Σοβιετικής Ένωσης (ΚΚΣΕ) μεταξύ των Συνεδρίων του Κόμματος.
rdf:langString
La Centra Komitato de la Komunista Partio de Sovetunio (ruse Центральный комитет Коммунистической партии Советского Союза) estas la gvidanta organo de la Komunista partio de Sovetunio. La Politburoo (Ekde 1952 ĝis 1966 nomiĝas Prezidiumo) estas gvindanta organo de Centra Komitato. (En Hungario, ties nomo estis Centra Gvidantaro (1948–56) en la Partio de la Hungaraj Laboristoj).
rdf:langString
La Instituto Marx–Engels–Lenin, establita en Moskvo en 1919 kiel la Instituto Marx–Engels (ruse Институт К. Маркса и Ф. Энгельса), estis sovetuniaj biblioteko kaj arkivo ligita al la Komunista Akademio. La Instituto estis poste ligita al la reganta Centra Komitato de Komunista Partio de Sovetunio kaj servis kiel esplorcentro kaj eldonejo por oficiale publikigitaj verkoj de marksisma pensaro. Ĝi estis oficiale nuligita en Novembro 1991, kaj la kerno de ties arkivaj havaĵoj nune hejmas en la sukcedanta organizaĵo, nome la Rusa Ŝtata Arkivo de Soci-Politika Historio (RGASPI).
rdf:langString
The Central Committee of the Communist Party of the Soviet Union was the executive leadership of the Communist Party of the Soviet Union, acting between sessions of Congress. According to party statutes, the committee directed all party and governmental activities. Its members were elected by the Party Congress.
rdf:langString
Das Institut für Marxismus-Leninismus beim Zentralkomitee der KPdSU (russisch Институ́т маркси́зма-ленини́зма – Institut Marksisma-Leninisma, kurz ИМЛ) war eine zentrale Parteieinrichtung der Kommunistischen Partei der Sowjetunion und existierte von 1921 bis 1991. Das zentrale Parteiarchiv des Instituts wird vom Russischen Staatsarchiv für sozio-politische Geschichte (russisch Российский государственный архив социально-политической истории, kurz „РГАСПИ“) weiterbetreut. Standort des Instituts war Moskau.
rdf:langString
El Comité Central del Partido Comunista de la Unión Soviética (en ruso: Центральный комитет Коммунистической партии Советского Союза, abreviado C.C. o en ruso: ЦК) era el cuerpo orgánico estable más importante del Partido Comunista de la Unión Soviética. La función principal era la de dirigir al partido, por ende al gobierno de la Unión Soviética, entre los períodos comprendidos entre cada Congreso del Partido realizado cada cinco años. Este órgano era dirigido por su secretario general.
rdf:langString
El Instituto Marx-Engels-Lenin, establecido en Moscú en 1919 como Instituto Marx-Engels (en ruso, Институт К. Маркса и Ф. Энгельса), era una biblioteca y archivo soviético adscrito a la Academia Comunista. Posteriormente, el Instituto se adjuntó al Comité Central del Partido Comunista de la Unión Soviética y sirvió como centro de investigación y editorial de obras publicadas oficialmente del pensamiento marxista.
rdf:langString
Le Comité central du Parti communiste de l'Union soviétique (CCPCUS) (en russe Центральный комитет Коммунистической партии Советского Союза, Tsentral'ny komitet Kommounistitcheskoï parti Sovietskovo Soïouza, en abrégé ЦК КПСС, TsK KPSS) était la plus haute instance du Parti communiste de l'Union soviétique (PCUS). Le Comité central dirigeait toutes les activités du parti et du gouvernement entre chaque congrès du Parti communiste de l'Union soviétique. Les membres du Comité étaient élus lors des congrès tous les cinq ans.
rdf:langString
Komite Pusat Partai Komunis Uni Soviet (bahasa Rusia: Центральный комитет Коммунистической партии Советского Союза, Tsentralniy komitet Kommunisticheskoy partii Sovetskogo Soyuza; disingkat ЦК КПСС, TsK KPSS), sering disebut "Tse-ka" saja oleh masyarakat Soviet, secara de jure merupakan badan tertinggi dalam struktur organisasi Partai Komunis Uni Soviet. Menurut peraturan partai, Komite Pusat memimpin semua aktivitas partai dan pemerintah di antara tiap-tiap masa sidang Kongres Partai Komunis. Anggota komite ini dipilih oleh delegasi kongres dalam suatu sidang.
rdf:langString
L'Istituto di marxismo-leninismo (in russo: Институт марксизма-ленинизма?, traslitterato: Institut marksizma-leninizma), ufficialmente noto come Istituto di marxismo-leninismo presso il Comitato centrale del Partito Comunista dell'Unione Sovietica (in russo: Институт марксизма-ленинизма при Центральном комитете Коммунистической партии Советского Союза?, traslitterato: Institut marksizma-leninizma pri Central’nom komitete Kommunističeskoj partii Sovetskogo Sojuza), è stato l'istituto centrale di ricerca sul marxismo-leninismo attivo in Unione Sovietica dal 1921 al 1991.
rdf:langString
소비에트 연방공산당 중앙위원회(러시아어: Центра́льный комите́т Коммунисти́ческой па́ртии Сове́тского Сою́за 첸트랄니 코미테트 콤무니스티체스코이 파르티 소베츠코고 소유자[*]), 약칭 당중앙, 중앙위(러시아어: ЦК КПСС 체카 카페에스에스[*])는 소련 공산당(소공당)의 집행지도부다. 당헌에 따라 당중앙은 당의 모든 활동을 지도했다. 중앙위원은 대회 때 선출되고, 매 대회 사이에 해당 회기의 당중앙이 존재했다. 블라디미르 레닌이 소공당을 이끌던 시절에는 당중앙이 실제로 당의 최고 지도기구였다. 하지만 (1919년) 때 정치국이 당중앙 산하에 설치되면서 권력이 정치국에 집중, 실질적으로는 정치국원들이 당무를 지도하게 되었다. 정치국원이 아닌 중앙위원들은 정치국 회기에 참석해 자문할 권한은 있었으나 투표권은 없었다. 1924년 레닌이 죽고 권력을 잡은 이오시프 스탈린은 당중앙 산하 의 장인 당중앙 서기장직을 이용해 권력을 잡았다. 스탈린 집권기에 당중앙의 권력은 완전히 정치국으로 쏠렸고, 정치국은 충실한 스탈린주의자들로만 이루어진 이너써클이 되어갔다.
rdf:langString
Het Centraal Comité, in Rusland afgekort als ЦК, "Tseka", was de hoogste belichaming van de Communistische Partij van de Sovjet-Unie (CPSU). De volledige naam luidde: Центра́льный Комите́т Коммунисти́ческой Па́ртии Сове́тского Сою́за = ЦК КПСС; Tsentralny Komitet Kommoenistitsjeskoj Partii Sovetskogo Sojoeza = TsK KPSS, ofwel het Centraal Comité van de Communistische Partij van de Sovjet-Unie. Na een mislukte actie in augustus, 1991, verdween het Centraal Comité, net als de Communistische Partij.
rdf:langString
Instytut Marksizmu-Leninizmu przy KC KPZR (Институт марксизма-ленинизма при ЦК КПСС) – główny ośrodek ideologiczny Komunistycznej Partii Związku Radzieckiego funkcjonujący w latach 1921–1991. Był określany „cytadelą partyjnej ortodoksji”. Do zadań instytutu należało gromadzenie, przechowywanie i publikacja dokumentów i prac Karla Marksa, Friedricha Engelsa i Włodzimierza Lenina, tworzenie i edycja publikacji na temat pracy Marksa, Engelsa i Lenina, innych osobowości komunizmu i dalszego rozwoju światopoglądu Marksa, Engelsa i Lenina.
rdf:langString
O Instituto Marx–Engels–Lenin, estabelecido em Moscou em 1919 como o Instituto Marx–Engels (em russo: Институт К. Маркса и Ф. Энгельса), era uma biblioteca e um instituto de arquivamento Soviético anexado à . O instituto foi posteriormente anexado ao Comitê Central do Partido Comunista da União Soviética e serviu como centro de pesquisa e editora de obras oficialmente publicadas da doutrina marxista.
rdf:langString
O Comitê Central do Partido Comunista da União Soviética foi a liderança executiva do Partido Comunista da União Soviética (PCUS), atuando entre sessões do congresso do PCUS. De acordo com o estatuto do partido, o comitê dirigia todas as atividades partidárias e governamentais. Seus membros eram eleitos pelo Congresso do Partido.
rdf:langString
Marx–Engels–Lenin-institutet, etablerat i Moskva 1919 som Marx–Engels-institutet ( ryska: Институт К. Маркса и Ф. Энгельса ), var ett sovjetiskt bibliotek och arkiv knutet till den Kommunistiska akademin. Institutet knöts senare till centralkommittén för det styrande Sovjetunionens kommunistiska parti och fungerade som ett forskningscentrum och förlag för officiellt publicerade verk ur den marxistiska traditionen.
rdf:langString
Центральный комитет Коммунистической партии Советского Союза (до весны 1917: ЦК РСДРП, 1917—1918 ЦК РСДРП(б), 1918—1925 ЦК РКП(б), 1925—1952 ЦК ВКП(б)) — высший партийный орган в промежутках между съездами партии. Наибольший по численности состав ЦК КПСС (412 членов) был избран на XXVIII съезде КПСС (1990). Ленин и другие основатели РСДРП первоначально задумывали организацию с принципами внутренней демократии, вследствие чего в партии никогда не было должности председателя, председателя ЦК или председателя Политбюро ЦК. Секретарь ЦК изначально имел техническую роль.
rdf:langString
苏联共产党中央委员会（俄語：Центральный комитет Коммунистической партии Советского Союза, ЦК КПСС），简称苏共中央（俄語：ЦК），是苏联共产党的中央权力组织。早期也称为“全联盟共产党（布尔什维克）中央委员会”。根据党章，在两次苏联共产党代表大会之间的闭会期间，由中央委员会管理全党及政府事务。中央委员会成员每五年由党代会选举产生。其总部位于莫斯科旧广场4号。 苏共中央政治局由苏共中央选出并对其报告。苏共中央同时选举出苏共中央书记，并组成苏共中央书记处，同时也选举出苏联共产党中央委员会总书记。在1919-1952年间，苏联共产党中央组织局也以同样的方法选举产生。 苏共中央一年召开大会两次，每次集会时间持续一至两天。在其存在的大部分时间，苏共中央的权力由于它并不经常召开的大会和庞大的委员数量所限制，实权掌握在政治局内。中央委员会的定位更像是一个“橡皮图章”，用来造成一个达成共识的效果以赋予政治局决议的合法性。在诸如制定新的长期计划，或是选举新的党总书记等大型活动召开前，会召开一次全体特别会议。 1985年3月的选举，改革派的戈尔巴乔夫当选为新的苏共中央总书记。这是苏共中央一次具有里程碑意义的决定。在1991年八·一九事件后，中央委员会在戈尔巴乔夫辞去苏共中央总书记一职后解散。
rdf:langString
Інститу́т маркси́зму-леніні́зму (ІМЛ) — центральна партійна науково-дослідна установа при ЦК КПРС. Завданнями інституту були:
* збір та зберігання документів К.Маркса, Ф.Енгельса, В.І.Леніна, матеріалів про їхнє життя та діяльність.
* підготовка до видання їхніх праць і біографій;
* збір та зберігання документів про діячів партії;
* збір та видання матеріалів і документів з історії КПРС;
* підготовка до видання монографій і збірників з марксистсько-ленінської теорії, з історії КПРС, партбудівництва, наукового комунізму, історії міжнародного комуністичного руху.
rdf:langString
rdf:langString
Central Committee of the Communist Party of the Soviet Union
rdf:langString
اللجنة المركزية للحزب الشيوعي السوفيتي
rdf:langString
Comitè Central del Partit Comunista de la Unió Soviètica
rdf:langString
Ústřední výbor Komunistické strany Sovětského svazu
rdf:langString
Institut für Marxismus-Leninismus beim ZK der KPdSU
rdf:langString
Ινστιτούτο Μαρξ-Ένγκελς-Λένιν
rdf:langString
Κεντρική Επιτροπή του Κομμουνιστικού Κόμματος της Σοβιετικής Ένωσης
rdf:langString
Centra Komitato de la Komunista Partio de Sovetunio
rdf:langString
Instituto Marx–Engels–Lenin
rdf:langString
Comité Central del Partido Comunista de la Unión Soviética
rdf:langString
Instituto Marx-Engels-Lenin
rdf:langString
Comité central du Parti communiste de l'Union soviétique
rdf:langString
Komite Pusat Partai Komunis Uni Soviet
rdf:langString
Istituto di marxismo-leninismo
rdf:langString
Comitato Centrale del PCUS
rdf:langString
ソビエト連邦共産党中央委員会付属マルクス・レーニン主義研究所
rdf:langString
ソビエト連邦共産党中央委員会
rdf:langString
소련 공산당 중앙위원회
rdf:langString
Centraal Comité van de Communistische Partij van de Sovjet-Unie
rdf:langString
Komitet Centralny Komunistycznej Partii Związku Radzieckiego
rdf:langString
Instytut Marksizmu-Leninizmu przy KC KPZR
rdf:langString
Instituto Marx-Engels-Lenin
rdf:langString
Comitê Central do Partido Comunista da União Soviética
rdf:langString
Институт марксизма-ленинизма (Москва)
rdf:langString
Marx–Engels–Lenin-institutet
rdf:langString
Центральный комитет КПСС
rdf:langString
Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
rdf:langString
Інститут марксизму-ленінізму
rdf:langString
苏联共产党中央委员会
rdf:langString
苏共中央马列研究院
rdf:langString
'''Central Committee
rdf:langString
of the Communist Party
rdf:langString
of the Soviet Union'''
xsd:integer
41585785
xsd:integer
1117834622
xsd:integer
200
rdf:langString
rdf:langString
rdf:langString
File:Supreme_Soviet_1982.jpg
rdf:langString
اللجنة المركزية للحزب الشيوعي السوفيتي (بالروسية: Центра́льный комите́т Коммунисти́ческой па́ртии Сове́тского Сою́за – ЦК КПСС، نح: تسينترالني كوميتيت كاميونيستيتشكوي بارتيي ساڤيتسكاڤا سايوزا)، وتعرف ЦК (تسى كا) اختصارًا بالروسية، وهي أعلى سلطة سيادية في الحزب الشيوعي السوفييتي خلال الفترات الانتقالية بين بحكم القانون، ووفقُا لقانون الحزب فاللجنة المركزية للحزب الشيوعي السوفيتي هي المنوطة بإقرار السياسات العامة للحزب ومن ثمّ الحكومة المُنتخبة في الفترة ما بين مؤتمرات الحزب المتعاقبة، ويُنتخب أعضاء اللجنة المركزية من بين أعضاء مؤتمر الحزب نفسه. أثناء قيادة فلاديمير لينين للحزب الشيوعي السوفيتي كانت اللجنة المركزية للحزب الشيوعي السوفيتي أعلى السلطات التنفيذية خلال فترات ما بين مؤتمرات الحزب وذلك حتى المُنعقد عام 1919، والذي أقرّ إنشاء (البوليتبورو) للإضطلاع بالمسائل التي تحتاج لقرارات فورية ولا تحتمل التأجيل حتى موعد انعقاد المؤتمر الحزبي التالي، وإن اعترضت بعض الوفود على إنشاء البوليتبورو شكلًا وموضوعًا مما أدّى لوضع البوليتبورو مسؤولًا أمام اللجنة المركزية للحزب علاوة على السماح لأعضاء اللجنة المركزية للحزب بحضور اجتماعات البوليتبورو والإدلاء بأصواتهم وإن كان استشاريًا، ومع وفاة فلاديمير لينين انتزع جوزيف ستالين السطة داخل الحزب الشيوعي السوفيتي من خلال منصب السكرتير العام ، ومع إحكام جوزيف ستالين قبضته على السلطة داخل الحزب تضائلت سلطات اللجنة المركزية للحزب أمام البوليتبورو الذي ضمّ جماعة صغيرة من المواليين لستالين. وبوفاة جوزيف ستالين عام 1953 أصبحت اللجنة المركزية للحزب الشيوعي مجرّد صورة رمزية داخل الحزب الشيوعي السوفيتي بعدما أضحت مسؤولة أمام البوليتبورو وليس العكس كما كان مُفترضًا دائمًا، وبزوال ستالين عن السلطة، تنفّست اللجنة المركزية الصعداء وأصبحت محورًا رئيسيًا أثناء النزاع على السلطة لخلافة ستالين، واستمرّت نفوذ اللجنة المركزية في ازدياد بعد صعود نيكيتا خروتشوف للحكم والذي بدى جليًا في رفض اللجنة المركزية لقرار إقالة خروتشوف الصادر عن البوليتبورو عام 1957 قبل أن تعود اللجنة نفسها لإقالة خروتشوف وانتخاب ليونيد بريجنيف لمنصب السكرتير العام للحزب الشيوعي السوفيتي عام 1964 وعليه أبقت اللجنة المركزية على سلطاتها وقوتها خلال الأعوام الأولى من حكم بريجنيف قبل أن تتوارى مرّة أخرى في ظلال البوليتبورو، ومنذ ذلك التاريخ وحتى صعود ميخائيل غورباتشوف للسلطة استمرّ دور اللجنة المركزية للحزب الشيوعي السوفيتي في الانحصار في ظل تنامي سلطات البوليتبورو الذي أصبح أعلى السلطات السياسية بحكم الأمر الواقع داخل الاتحاد السوفيتي.
rdf:langString
Ústřední výbor Komunistické strany Sovětského svazu (ÚV KSSS, rusky Центральный комитет Коммунистической партии Советского Союза, ЦК КПСС) byl nejvyšší orgán Komunistické strany Sovětského svazu mezi dvěma po sobě následujícími . Scházel se nejméně jednou za šest měsíců, měl několik set členů (nejvíce – 412 jich bylo zvoleno na XXVIII. sjezdu roku 1990). Ústřední výbor řídil veškeré stranické aktivity a jeho členové byli voleni právě na sjezdech. Ústřední výbor pak volil nejužší vedení strany – (v letech 1952–1966 předsednictvo) – a .
rdf:langString
El Comitè Central del Partit Comunista de la Unió Soviètica (en rus: Центральный комитет Коммунистической партии Советского Союза; transliterat Tsentralniy Komitet Kommunistitcheskoi Partii Sovetskogo Soyuza; normalment citat per les seves inicials ЦК КПСС = (TsK KPSS) i abreujat ЦК ("Tse-ka"), era el cos major del Partit Comunista de la Unió Soviètica. D'acord amb les normes del Partit, el Comitè Central dirigia totes les activitats de Govern i del Partit entre cadascun dels . Els membres del Comitè eren escollits al Congrés del Partit cada cinc anys. El Politburó era elegit per ell i l'informava. A més del Politburó, el Comitè Central també elegia els Secretaris del Comitè Central, que comprenia el . A més, el Comitè Central elegia el Secretari General del Partit Comunista de la Unió Soviètica. Entre 1919 i 1952, el Orgburo també era elegit de la mateixa manera que el Politburó i el Secretariat mitjançant els plens del Comitè Central. Durant la major part de la seva existència, el poder del Comitè Central estava limitat per les seves rares trobades i la seva gran quantitat de membres, i el poder real estava en mans del Politburó. El Comitè funcionava com un segell per legitimitzar i donar una aura de consens a les decisions del Politburó. El Comitè només es trobava en dues ocasions anuals, amb sessions que s'estenien durant un o dos dies. Davant d'un fet cabdal es podien realitzar sessions especials plenàries, com ara un nou pla a llarg termini o l'elecció d'un nou Secretari General. Les eleccions també eren façanes, car els membres ja havien estat triats prèviament pels líders. Entre 1917 i 1934, el Comitè Central actuava més o menys com un "parlament", on tenien lloc discussions polítiques. Però l'ocasional oposició d'alguns dels seus membres a Stalin portà a una purga del cos entre el 17è i el 18è Congressos del Partit (1934-39). Fins a la mort de Stalin, el seu paper va ser pràcticament inexistent. Després de la mort de Stalin va haver un període de lideratge col·lectiu, que revitalitzà el Comitè abans que retornés al seu paper complaent. No obstant això, el Comitè jugaria un paper crític en la carrera de Nikita Khrusxov. El 1957, el Comitè Central rebutjà una decisió del Presídium (com ara s'anomenava al Politburó) per rellevar Khrusxov com a líder del Partit. Khrusxov, amb el suport del Mariscal Gueorgui Júkov aconseguí el suport del Comitè Central contra el que ell anomenà el . Set anys després, però, el 14 d'octubre de 1964, va ser una reunió del Comitè Central la que deposà finalment Khrusxov. El Comitè Central també va prendre una decisió vital al març de 1985 quan elegí al reformista Mikhaïl Gorbatxov com a nou Secretari General del Partit Comunista de la Unió Soviètica, amb només un vot de marge per damunt de , l'home de la línia dura. Després del cop fracassat d'agost de 1991, el Comitè Central es va dissoldre de la mateixa manera que el mateix Partit Comunista.
rdf:langString
Η Κεντρική Επιτροπή του Κομμουνιστικού Κόμματος της Σοβιετικής Ένωσης - (συντ.: Κ.Ε.) (ρωσικά: Центра́льный комите́т Коммунисти́ческой па́ртии Сове́тского Сою́за – ЦК КПСС, Tsentralniy Komitet Kommunistitcheskoi Partii Sovetskogo Soyuza – TsK KPSS), συντομευμένο στα Ρωσικά ως ЦК, «Τσε-κα», ήταν de jure το ανώτατο όργανο του Κομμουνιστικού Κόμματος της Σοβιετικής Ένωσης (ΚΚΣΕ) μεταξύ των Συνεδρίων του Κόμματος. Κατά τη διάρκεια της ηγεσίας του Βλαντιμίρ Λένιν στο Κομμουνιστικό Κόμμα, η Κεντρική Επιτροπή λειτουργούσε ως η ανωτάτη αρχή του κόμματος μεταξύ των συνεδρίων. Ωστόσο, στο 8ο Συνέδριο του Κόμματος που έγινε το 1919, συστάθηκε το Πολιτικό Γραφείο (Πολιτμπιρό) προκειμένου να αποφασίζει για ζητήματα άμεσης Το Πολιτικό Γραφείο κατέστη υπόλογο στην Κεντρική Επιτροπή, και τα μέλη της Κεντρικής Επιτροπής μπορούσαν να συμμετέχουν στις συνεδριάσεις του με συμβουλευτική ψήφο. Μετά τον θάνατο του Λένιν, ο Ιωσήφ Στάλιν εξελέγη Γενικός Γραμματέας της Κ.Ε.. Μέχρι τον θάνατο του [Στάλιν το 1953, η Κεντρική Επιτροπή είχε γίνει σε μεγάλο βαθμό ένα τυπικό όργανο που ήταν υπόλογο στο Πολιμπιρό, και όχι το αντίστροφο. Μετά το θάνατο του Στάλιν η Κ.Ε. έγινε και πάλι ένας σημαντικός θεσμός κατά τη διάρκεια της μάχης για την εξουσία και τη διαδοχή του Στάλιν. Μετά την αναρρίχηση στην εξουσία του Χρουστσόφ, η Κεντρική Επιτροπή είχε ακόμη ηγετικό ρόλο· ανέτρεψε την απόφαση για την απομάκρυνση του Χρουστσόφ από τη θέση του το 1957. Το 1964, η Κεντρική Επιτροπή εξεδίωξε τον Χρουστσόφ από την εξουσία, και εξέλεξε τον Λεονίντ Μπρέζνιεφ σαν Πρώτο Γραμματέα. Η Κεντρική Επιτροπή ήταν ένα σημαντικό όργανο στην αρχή της διακυβέρνησης Μπρέζνιεφ, έχασε όμως σε ουσιαστική δύναμη από το Πολιτμπιρό. Από τότε, και μέχρι την αναρρίχηση του Μιχαήλ Γκορμπατσόφ, η Κεντρική Επιτροπή έπαιξε δευτερεύοντα ρόλο στη διακυβέρνηση του κόμματος και του κράτους – το Πολιτικό Γραφείο ήταν το ανώτατο πολιτικό όργανο της Σοβιετικής Ένωσης.
rdf:langString
La Instituto Marx–Engels–Lenin, establita en Moskvo en 1919 kiel la Instituto Marx–Engels (ruse Институт К. Маркса и Ф. Энгельса), estis sovetuniaj biblioteko kaj arkivo ligita al la Komunista Akademio. La Instituto estis poste ligita al la reganta Centra Komitato de Komunista Partio de Sovetunio kaj servis kiel esplorcentro kaj eldonejo por oficiale publikigitaj verkoj de marksisma pensaro. La Instituto Marx–Engels kolektis nepublikigitajn manuskriptojn de Karl Marx, Friedrich Engels, Vladimir Lenin kaj aliaj gravaj marksismaj teoriuloj same kiel kolektis librojn, pamfletojn kaj periodaĵojn rilatajn al la socialismaj kaj sindikataj movadoj. Ĉirkaŭ 1930, la instalaĵoj inkludis pli ol 400 000 librojn kaj ĵurnalojn kaj pli ol 5 5000 originalajn kaj fotokopigitajn dokumentojn nur de Marx kaj Engels, kio faris ĝin unu el la plej grandaj institucioj de socialism-rilata materialo en la mondo. En Februaro 1931, la direktoro de la Instituto Marx–Engels nome David Riazanov kaj aliaj el la stabanaro estis subpremitaj pro ideologiaj tialoj. En Novembro samjare, la Instituto Marx–Engels estis kunigita kun la pli granda kaj malpli fakuleca Lenina Instituto (establita en 1923) por formi la Instituton Marx–Engels–Lenin kaj ties direktoro iĝis Vladimir Adorackij. La Instituto estis la kunordiga aŭtoritato por la sistemiga organizaĵo de dokumentoj publikigitaj en la plur-volumaj eldonoj de Kolektitaj verkoj de Marx, Engels, Lenin, Stalin kaj nombraj aliaj oficialaj publikaĵoj. Ĝi estis oficiale nuligita en Novembro 1991, kaj la kerno de ties arkivaj havaĵoj nune hejmas en la sukcedanta organizaĵo, nome la Rusa Ŝtata Arkivo de Soci-Politika Historio (RGASPI).
rdf:langString
La Centra Komitato de la Komunista Partio de Sovetunio (ruse Центральный комитет Коммунистической партии Советского Союза) estas la gvidanta organo de la Komunista partio de Sovetunio. La Politburoo (Ekde 1952 ĝis 1966 nomiĝas Prezidiumo) estas gvindanta organo de Centra Komitato. (En Hungario, ties nomo estis Centra Gvidantaro (1948–56) en la Partio de la Hungaraj Laboristoj). La Centra Komitato en KPSU estis fondita de la bolŝevika frakcio, sub Vladimir Lenin. La Komitato formis la ĉefan politikan direkton de la partio. La Komitato formis en oktobro de 1917 kvinmembran Politikan Komitaton por gvidi revolucion. La multnombra Centra Komitato neniam kapablis fari rapidajn decidojn, do la ĉefa potenco jam dekomence estis en la manoj de la Politika Komitato kaj de la pli poste kreita Sekretareco kaj similaj partiaj organoj. Post la morto de Lenin, Josif Stalin plenigis la Centran Komitaton per siaj fideluloj, sed ĝi funkciis ĝis la mezo de la 1930-aj jaroj kiel parlamentsimila organizo, en kiu eblis diskutoj. Poste Stalin — kadre de la Granda purigo — ekzekutigis plimulton de la CK, kies rolo malgraviĝis. Ĝi denove gravis nur dum gvidaj krizoj de 1957 kaj 1964. La membroj de CK elektiĝis en la partia kongreso, sed tio signifis nur tiom, ke ili kapjesis al delegitpropona listo de la Politika Komitato. La membraro de la CK kreskis ekde 1921 (25) ĝis 1986 je 307 membroj. La Komitato kunsidis dufoje en jaro, unu-du tagojn. La membroj de la CK estis la plej gravaj funkciuloj en la soveta registaro, tiel la komitato estis la plej supera registara organo de la partio. La Politburoo kaj Sekretareco kaj aliaj partiaj organoj eldonis siajn leĝojn en nomo de la CK (ĝis Dissolvo de Sovetunio en 1991).
rdf:langString
The Central Committee of the Communist Party of the Soviet Union was the executive leadership of the Communist Party of the Soviet Union, acting between sessions of Congress. According to party statutes, the committee directed all party and governmental activities. Its members were elected by the Party Congress. During Vladimir Lenin's leadership of the Communist Party, the Central Committee functioned as the highest party authority between Congresses. However, in the following decades the de facto most powerful decision-making body would oscillate back and forth between the Central Committee and the Political Bureau or Politburo (and during Joseph Stalin, the Secretariat). Some committee delegates objected to the re-establishment of the Politburo in 1919, and in response, the Politburo became organizationally responsible to the Central Committee. Subsequently, the Central Committee members could participate in Politburo sessions with a consultative voice, but could not vote unless they were members. Following Lenin's death in January 1924, Stalin gradually increased his power in the Communist Party through the office of General Secretary of the Central Committee, the leading Secretary of the Secretariat. With Stalin's takeover, the role of the Central Committee was eclipsed by the Politburo, which consisted of a small clique of loyal Stalinists. By the time of Stalin's death in 1953, the Central Committee had become largely a symbolic organ that was responsible to the Politburo, and not the other way around. The death of Stalin revitalised the Central Committee, and it became an important institution during the power struggle to succeed Stalin. Following Nikita Khrushchev's accession to power, the Central Committee still played a leading role; it overturned the Politburo's decision to remove Khrushchev from office in 1957. In 1964 the Central Committee ousted Khrushchev from power and elected Leonid Brezhnev as First Secretary. The Central Committee was an important organ in the beginning of Brezhnev's rule, but lost effective power to the Politburo. From then on, until the era of Mikhail Gorbachev (General Secretary from 1985 to 1991), the Central Committee played a minor role in the running of the party and state – the Politburo once again operated as the highest political organ in the Soviet Union. For the majority of Central Committee's history, plenums were held in the meeting chamber of the Soviet of the Union in the Grand Kremlin Palace. The offices of the administrative staff of the Central Committee were located in the 4th building of Staraya Square in Moscow, in what is now the Russian Presidential Administration Building.
rdf:langString
El Instituto Marx-Engels-Lenin, establecido en Moscú en 1919 como Instituto Marx-Engels (en ruso, Институт К. Маркса и Ф. Энгельса), era una biblioteca y archivo soviético adscrito a la Academia Comunista. Posteriormente, el Instituto se adjuntó al Comité Central del Partido Comunista de la Unión Soviética y sirvió como centro de investigación y editorial de obras publicadas oficialmente del pensamiento marxista. El Instituto Marx-Engels reunió manuscritos inéditos de Karl Marx, Friedrich Engels, Vladimir Lenin y otros importantes teóricos marxistas, además de recopilar libros, folletos y publicaciones periódicas relacionados con los movimientos obreros socialistas y organizados. En 1930, las existencias de la instalación incluían más de 400.000 libros y revistas y más de 55.000 documentos originales y fotocopiados de Marx y Engels solo, lo que la convierte en una de las mayores existencias de material relacionado con el socialismo en el mundo. En febrero de 1931, el director del Instituto Marx-Engels, David Riazanov, y otros miembros del personal fueron purgados por razones ideológicas. En noviembre de ese mismo año, el Instituto Marx-Engels se fusionó con el Instituto Lenin más grande y menos académico (establecido en 1923) para formar el Instituto Marx-Engels-Lenin y su director se convirtió en Vladimir Adoratsky. El Instituto era la autoridad coordinadora para la organización sistemática de los documentos publicados en las ediciones de varios volúmenes de las Obras completas de Marx, Engels, Lenin, Stalin y muchas otras publicaciones oficiales. Se terminó oficialmente en noviembre de 1991, y la mayor parte de sus fondos de archivo ahora residen en una organización sucesora, el Archivo Estatal Ruso de Historia Sociopolítica (RGASPI).
rdf:langString
El Comité Central del Partido Comunista de la Unión Soviética (en ruso: Центральный комитет Коммунистической партии Советского Союза, abreviado C.C. o en ruso: ЦК) era el cuerpo orgánico estable más importante del Partido Comunista de la Unión Soviética. La función principal era la de dirigir al partido, por ende al gobierno de la Unión Soviética, entre los períodos comprendidos entre cada Congreso del Partido realizado cada cinco años. Este órgano era dirigido por su secretario general. El Politburó del Comité Central era elegido y estaba sujeto a la autoridad del Comité Central, aunque por mucho tiempo el verdadero órgano de poder era el pequeño grupo que componía esta oficina directiva. El Comité Central también elegía a los Secretarios del mismo, y, en especial, al Secretario General del Partido Comunista. Entre 1919 y 1952 era asimismo responsabilidad también de este órgano la elección del Orgburó por medio de sus asambleas plenarias. Durante la mayor parte de su existencia, el poder y las decisiones del Comité Central estuvieron radicadas en el Politburó, institución que tenía asambleas mucho más frecuentes. De hecho el C.C. pasó en buena medida a ser quienes ratificaban las decisiones tomadas en el Politburó, sin entrar en debates sobre dichas materias. Normalmente se celebraban dos reuniones del Comité al año, y las mismas no duraban más que uno o dos días. Se realizaban también sesiones plenarias especiales para los eventos más importantes, tales como la definición de algunos planes de largo alcance, así como para la elección del Secretario General. Las nominaciones de los integrantes no representaban una real democracia interna, puesto que los candidatos al Comité eran seleccionados de antemano por los miembros del Politburó. Entre los años 1917 y 1934 el Comité realizaba labores similares a la de un parlamento o congreso. Esta situación cambió radicalmente con posterioridad al XVII Congreso del Partido de 1934, cuando la oposición manifestada en contra de Stalin fue una de las causas de la realización de las Grandes Purgas en contra de los integrantes del partido y del Estado. Para el XVIII Congreso de 1939 su papel había sido degradado prácticamente al mínimo posible, sin oposición alguna al poder de Iósif Stalin. Después de la muerte de este último y con el ascenso de Nikita Jruschov, el Comité se revitalizó y alcanzó a jugar un rol muy importante durante la pugna del Secretario General con el llamado “Grupo Anti-Partido”. Posteriormente, el 14 de octubre de 1964, fue en esta asamblea donde se removió y degradó a Jruschov de su cargo para remplazarlo por Leonid Brézhnev. Pese a los sucesos anteriores, nunca el Comité recuperó una función legislativa. Para 1985, el Comité tomaría la decisión de elegir a Mijaíl Gorbachov como Secretario General. Después de la fallida intentona golpista de agosto de 1991, el PCUS fue ilegalizado en la nueva Federación de Rusia.
rdf:langString
Das Institut für Marxismus-Leninismus beim Zentralkomitee der KPdSU (russisch Институ́т маркси́зма-ленини́зма – Institut Marksisma-Leninisma, kurz ИМЛ) war eine zentrale Parteieinrichtung der Kommunistischen Partei der Sowjetunion und existierte von 1921 bis 1991. Zu den Aufgaben des Instituts gehörte die Sammlung, Aufbewahrung und Publikation von Dokumenten und Werken von und über Karl Marx, Friedrich Engels und Wladimir Iljitsch Lenin, die Erstellung und Veröffentlichung von Publikationen über das Wirken von Marx, Engels und Lenin, die Veröffentlichung von Publikationen über andere Persönlichkeiten der kommunistischen Bewegung und die Veröffentlichung von Publikationen zur Weiterentwicklung der Weltanschauung von Marx, Engels und Lenin. Im Jahre 1921 wurde die Einrichtung unter dem Namen Marx-Engels-Institut (MEI, russisch Институт К. Маркса и Ф. Энгельса) gegründet. 1923 wurde das Lenininstitut (russisch Институт Ленина) gegründet. Am 13. März 1931 besetzte die GPU das MEI, der Leiter Dawid Rjasanow und 127 Mitarbeiter wurden entlassen, darunter fast alle Editoren der Marx-Engels-Gesamtausgabe (MEGA) wie , die Frau des ebenso betroffenen Karl Schmückle, Walter Haenisch und Kurt Nixdorf. Unter neuer Leitung wurde beschlossen, das MEI mit dem Lenininstitut zum Marx-Engels-Lenin-Institut zu vereinen. Von 1954 bis 1956 hieß das Institut Marx-Engels-Lenin-Stalin-Institut (russisch Институт Маркса – Энгельса – Ленина – Сталина, kurz „ИМЭЛС“). Von 1956 bis 1991 hieß es Institut für Marxismus-Leninismus beim ZK der KPdSU, und im Jahre 1991 wurde es in Institut für Theorie und Geschichte des Sozialismus (russisch Институт теории и истории социализма, kurz „ИТИС“) umbenannt. Im gleichen Jahr stellte das Institut seine Tätigkeit ein. Es existiert eine Nachfolgeinstitution unter dem Namen Institut für komplexe Sozialforschung (russisch Институт комплексных социальных исследований), das dem Institut für Soziologie (russisch Институт социологии РАН) der Russischen Akademie der Wissenschaften angeschlossen ist. Das zentrale Parteiarchiv des Instituts wird vom Russischen Staatsarchiv für sozio-politische Geschichte (russisch Российский государственный архив социально-политической истории, kurz „РГАСПИ“) weiterbetreut. Standort des Instituts war Moskau.
rdf:langString
Le Comité central du Parti communiste de l'Union soviétique (CCPCUS) (en russe Центральный комитет Коммунистической партии Советского Союза, Tsentral'ny komitet Kommounistitcheskoï parti Sovietskovo Soïouza, en abrégé ЦК КПСС, TsK KPSS) était la plus haute instance du Parti communiste de l'Union soviétique (PCUS). Le Comité central dirigeait toutes les activités du parti et du gouvernement entre chaque congrès du Parti communiste de l'Union soviétique. Les membres du Comité étaient élus lors des congrès tous les cinq ans. En dehors de la désignation du secrétariat du comité et de son secrétaire général, le Comité central avait également pour rôle d'élire le Politburo ainsi que le secrétaire général du Parti communiste de l'Union soviétique. De 1919 à 1952, l'Orgburo était également élu en réunion plénière du comité.
rdf:langString
Komite Pusat Partai Komunis Uni Soviet (bahasa Rusia: Центральный комитет Коммунистической партии Советского Союза, Tsentralniy komitet Kommunisticheskoy partii Sovetskogo Soyuza; disingkat ЦК КПСС, TsK KPSS), sering disebut "Tse-ka" saja oleh masyarakat Soviet, secara de jure merupakan badan tertinggi dalam struktur organisasi Partai Komunis Uni Soviet. Menurut peraturan partai, Komite Pusat memimpin semua aktivitas partai dan pemerintah di antara tiap-tiap masa sidang Kongres Partai Komunis. Anggota komite ini dipilih oleh delegasi kongres dalam suatu sidang. Pada masa kepemimpinan Vladimir Lenin, komite pusat berfungsi sebagai otoritas tertinggi Partai Komunis di antara tiap-tiap masa sidang. Akan tetapi, pada tahun 1919 memutuskan membentuk Politbiro untuk mengatasi masalah yang memerlukan penanganan cepat. Beberapa delegasi kongres menyatakan keberatan sehingga akhirnya diputuskan Politbiro bertanggung jawab kepada Komite Pusat dan anggota Komite Pusat boleh mengikuti sidang Politbiro dengan hak suara konsultatif, tetapi tidak memiliki hak voting, kecuali jika merangkap sebagai anggota Politbiro. Setelah Lenin wafat pada tahun 1924, Josef Stalin mendapatkan kekuasaan di Partai Komunis melalui jabatannya sebagai Sekretaris Jenderal Komite Pusat, sekretaris utama dalam Sekretariat Komite Pusat. Dengan berkuasanya Stalin, peran Komite Pusat dibayang-bayangi oleh Politbiro yang terdiri atas sekelompok kecil pendukung setianya. Sepeninggal Stalin pada tahun 1953, Komite Pusat menjadi sekadar badan simbolis yang bertanggung jawab kepada Politbiro, bukan lagi sebaliknya. Kematian Stalin menghidupkan kembali Komite Pusat sebagai badan penting dalam proses pemerolehan kekuasaan. Pasca-berkuasanya Khrushchev, Komite Pusat masih memegang peranan penting dengan membatalkan keputusan Politbiro untuk melengserkan Khrushchev dari jabatannya pada tahun 1957. Akan tetapi, Komite Pusat jugalah yang melengserkan Khrushchev pada tahun 1964 dan memilih Leonid Brezhnev sebagai penggantinya. Komite Pusat menjadi badan penting pada masa-masa awal pemerintahan Brezhnev, tetapi akhirnya kalah dengan Politbiro. Sejak saat itu hingga Gorbachev memegang tampuk pimpinan, Komite Pusat hanya sedikit berperan dalam menjalankan partai dan negara karena telah digantikan oleh Politbiro sebagai badan politik tertinggi di Uni Soviet.
rdf:langString
ソビエト連邦共産党中央委員会（ソビエトれんぽうきょうさんとうちゅうおういいんかい）は、ソビエト連邦共産党（以下「ソ連共産党」と表記）の最高（意思決定）機関である。
rdf:langString
Il Comitato Centrale del Partito Comunista dell'Unione Sovietica, abbreviato in CC del PCUS (in russo: Центральный Комитет Коммунистической Партии Советского Союза, ЦК КПСС?, traslitterato: Central'nyj komitet Kommunističeskoj partii Sovetskogo Sojuza, CK KPSS) era il principale organo di governo ed il centro teorico e ideologico del Partito Comunista dell'Unione Sovietica nei periodi che intercorrevano tra lo svolgimento dei Congressi del partito.
rdf:langString
L'Istituto di marxismo-leninismo (in russo: Институт марксизма-ленинизма?, traslitterato: Institut marksizma-leninizma), ufficialmente noto come Istituto di marxismo-leninismo presso il Comitato centrale del Partito Comunista dell'Unione Sovietica (in russo: Институт марксизма-ленинизма при Центральном комитете Коммунистической партии Советского Союза?, traslitterato: Institut marksizma-leninizma pri Central’nom komitete Kommunističeskoj partii Sovetskogo Sojuza), è stato l'istituto centrale di ricerca sul marxismo-leninismo attivo in Unione Sovietica dal 1921 al 1991. Raccoglieva e conservava documenti di Karl Marx, Friedrich Engels e Vladimir Lenin, del Partito Comunista dell'Unione Sovietica e pubblicava riviste e libri sulla teoria marxista-leninista, sulla storia del PCUS e del movimento comunista internazionale. Aveva inoltre filiali in tutte le Repubbliche dell'Unione Sovietica.
rdf:langString
소비에트 연방공산당 중앙위원회(러시아어: Центра́льный комите́т Коммунисти́ческой па́ртии Сове́тского Сою́за 첸트랄니 코미테트 콤무니스티체스코이 파르티 소베츠코고 소유자[*]), 약칭 당중앙, 중앙위(러시아어: ЦК КПСС 체카 카페에스에스[*])는 소련 공산당(소공당)의 집행지도부다. 당헌에 따라 당중앙은 당의 모든 활동을 지도했다. 중앙위원은 대회 때 선출되고, 매 대회 사이에 해당 회기의 당중앙이 존재했다. 블라디미르 레닌이 소공당을 이끌던 시절에는 당중앙이 실제로 당의 최고 지도기구였다. 하지만 (1919년) 때 정치국이 당중앙 산하에 설치되면서 권력이 정치국에 집중, 실질적으로는 정치국원들이 당무를 지도하게 되었다. 정치국원이 아닌 중앙위원들은 정치국 회기에 참석해 자문할 권한은 있었으나 투표권은 없었다. 1924년 레닌이 죽고 권력을 잡은 이오시프 스탈린은 당중앙 산하 의 장인 당중앙 서기장직을 이용해 권력을 잡았다. 스탈린 집권기에 당중앙의 권력은 완전히 정치국으로 쏠렸고, 정치국은 충실한 스탈린주의자들로만 이루어진 이너써클이 되어갔다. 1953년 스탈린이 죽자 당중앙의 영향력이 살아났고, 스탈린 이후 차기 대권을 노린 권력투쟁에서 중요한 역할을 했고, 니키타 흐루쇼프는 당중앙을 통해 권력을 잡았다. 하지만 1957년 정치국 결정에 의해 흐루쇼프가 실각하면서 당중앙과 정치국의 관계는 다시 뒤집힌다. 1964년 레오니트 브레즈네프의 집권이 시작되었다. 당중앙은 처음에는 상당한 영향력을 가졌으나 점차 정치국에 영향력을 빼앗겼고, 이후 미하일 고르바초프의 시대가 될 때까지 당중앙은 쪼그라들어 정치국이 소련의 실질적 최고기구로 군림했다.
rdf:langString
ソビエト連邦共産党中央委員会付属マルクス・レーニン主義研究所（ソビエトれんぽうきょうさんとうちゅうおういいんかいふぞくマルクス・レーニンしゅぎけんきゅうしょ）は、かつて存在したソビエト連邦共産党の付属機関である。モスクワに所在し、カール・マルクス、フリードリヒ・エンゲルス、ウラジーミル・レーニン等の著作、マルクス・レーニン主義の研究、党大会決定や党関係資料等の、収集・保存・編集・出版などを行っていた。日本語訳文献の原著を出していたことでも知られる。
rdf:langString
Het Centraal Comité, in Rusland afgekort als ЦК, "Tseka", was de hoogste belichaming van de Communistische Partij van de Sovjet-Unie (CPSU). De volledige naam luidde: Центра́льный Комите́т Коммунисти́ческой Па́ртии Сове́тского Сою́за = ЦК КПСС; Tsentralny Komitet Kommoenistitsjeskoj Partii Sovetskogo Sojoeza = TsK KPSS, ofwel het Centraal Comité van de Communistische Partij van de Sovjet-Unie. Volgens de regels van de Partij, controleerde het Centraal Comité over alle acties van de Partij en van de overheid tussen elk partijcongres. Het Politbureau werd verkozen om de activiteiten te rapporteren aan het Centraal Comité. Leden van het Comité werden om de vijf jaar uitgekozen door het partijcongres. De macht van het Centraal Comité was tijdens het grote deel van zijn bestaan gelimiteerd door zijn onregelmatige en weinige bijeenkomsten en het grote ledenaantal. De echte macht lag overigens bij het Politbureau. Het Comité functioneerde als een vereniging die stempels drukte om iets officieel te maken en gaf enkel signalen van voorstellen af aan de beslissingen van het Politbureau. Het Comité trof elkaar twee keer per jaar, gedurende 1 of 2 dagen. Overige veranderingssessies werden gehouden tijdens grote gebeurtenissen zoals een nieuw langtermijn plan of de verkiezing van een nieuwe secretaris-generaal. De verkiezingen waren ook een compleet misverstand: het lidmaatschap werd vooraf bepaald door de leiders. Van 1917 tot en met 1934 functioneerde het Centraal Comité als een parlement. Maar de oppositie die zo nu en dan tegen Stalin werd gevormd, leidde tot een zuivering van de belichaming tussen het 17e en 18e partijcongres (1934-1939). Tot aan Stalins dood, was zijn rol daarom minimaal. Na Stalins dood kwam er een periode van collectief leiderschap, die het Comité nieuw leven inblies voordat het weer zijn meegaande positie innam. Toch speelde het Comité een cruciale rol in de carrière van Nikita Chroesjtsjov. In 1957 speelde het Comité deze vitale rol toen het een beslissing van het Politbureau om liet slaan om Chroesjtsjov als partijleider weg te krijgen. Chroesjtsjov riep, met de assistentie van maarschalk Zjoekov, de steun van het Centraal Comité bij elkaar tegen wat hij de Anti-Partij Groepering noemde. Zeven jaar later, op 14 oktober 1964, zorgde het Comité ervoor dat Chroesjtsjov werd afgezet. Het Centraal Comité nam in maart 1985 ook een bijzonder belangrijk besluit toen het de reformist Michail Gorbatsjov als nieuwe secretaris-generaal van de CPSU, met de marge van slechts 1 stem, tegenover koploper , verkoos. Na een mislukte actie in augustus, 1991, verdween het Centraal Comité, net als de Communistische Partij.
rdf:langString
Komitet Centralny Komunistycznej Partii Związku Radzieckiego (ros. Центральный комитет Коммунистической партии Советского Союза) – centralna instancja partii, wykonująca polecenia Biura Politycznego Komunistycznej Partii Związku Radzieckiego (Политическое бюро ЦК КПСС – Политбюро), de facto organ zarządzania wszystkimi dziedzinami życia w tym kraju.
rdf:langString
Instytut Marksizmu-Leninizmu przy KC KPZR (Институт марксизма-ленинизма при ЦК КПСС) – główny ośrodek ideologiczny Komunistycznej Partii Związku Radzieckiego funkcjonujący w latach 1921–1991. Był określany „cytadelą partyjnej ortodoksji”. Do zadań instytutu należało gromadzenie, przechowywanie i publikacja dokumentów i prac Karla Marksa, Friedricha Engelsa i Włodzimierza Lenina, tworzenie i edycja publikacji na temat pracy Marksa, Engelsa i Lenina, innych osobowości komunizmu i dalszego rozwoju światopoglądu Marksa, Engelsa i Lenina. Instytucja została powołana w 1921 pod nazwą Instytutu Marksa-Engelsa (Институт К. Маркса и Ф. Энгельса). W 1923 założono Instytut Lenina (Институт Ленина). 13 marca 1931 GPU zajęło instytut, zaś jego szef Dawid Riazanow i 127 pracowników zostało zwolnionych, w tym prawie wszyscy redaktorzy kompletnej edycji prac Marksa-Engelsa. Pod nowym kierownictwem postanowiono połączyć Instytut Marksa-Engelsa z Instytutem Lenina, tworząc Instytut Marksa-Engelsa-Lenina. W latach 1954–1956 instytut nosił nazwę Instytutu Marksa-Engelsa-Lenina-Stalina (Институт Маркса-Энгельса-Ленина-Сталина – ИМЭЛС). W latach 1956–1991 był nazywany Instytutem Marksizmu-Leninizmu przy Komitecie Centralnym KPZR, a w 1991 przemianowano go na Instytut Teorii i Historii Socjalizmu (Институт теории и истории социализма). W tym samym roku instytut zaprzestał działalności. Centralne archiwum partyjne instytutu obecnie jest prowadzone przez Rosyjskie Państwowe Archiwum Historii Społeczno-Politycznej (Российский государственный архив социально-политической истории – РГАСПИ).
rdf:langString
O Comitê Central do Partido Comunista da União Soviética foi a liderança executiva do Partido Comunista da União Soviética (PCUS), atuando entre sessões do congresso do PCUS. De acordo com o estatuto do partido, o comitê dirigia todas as atividades partidárias e governamentais. Seus membros eram eleitos pelo Congresso do Partido. Durante a liderança de Vladimir Lenin, o Comitê Central do Partido Comunista funcionou como a autoridade máxima do partido entre congressos. Contudo, o 8.º Congresso do Partido (realizado em 1919) estabeleceu o Politburo do Partido Comunista da União Soviética para responder a questões que necessitassem de respostas imediatas. Alguns representantes rechaçaram a criação do Politburo e, em resposta, este foi subordinado ao Comitê Central, cujos membros poderiam, inclusive, participar de sessões do Politburo em caráter consultivo, mas não votar a menos que fossem membros. Depois da morte de Lenin em janeiro de 1924, Josef Stalin aumentou, gradualmente, seu poder no Partido Comunista através do cargo de Secretário-geral do Comitê Central, o principal secretário do Secretariado. Com a tomada de poder de Stalin, o papel do Comitê Central foi ofuscado pelo Politburo, que consistia de uma pequena camarilha de leais stalinistas. Na época da morte de Stalin em 1953, o Comitê Central havia se tornado, essencialmente, um órgão simbólico, subordinado ao Politburo e não o inverso. A morte de Stalin revitalizou o Comitê central, que se tornou uma importante instituição durante a luta de poder para suceder Stalin. Depois da ascensão de Nikita Khrushchov, o Comitê Central ainda desempenhou um papel importante; ele reverteu a decisão do Politburo de remover Khrushchov do cargo em 1957. Em 1964, o Comitê Central derrubou Khrushchov e elegeu Leonid Brejnev como Primeiro Secretário. O Comitê Central foi um órgão importante no início do governo de Brejnev, mas perdeu poder de fato para o Politburo. A partir de então, até a era de Mikhail Gorbatchov (Secretário-geral de 1985 a 1991), o Comitê Central desempenhou um papel menor no governo do partido e do país — o Politburo, mais uma vez, operou como o maior órgão político da União Soviética.
rdf:langString
Центральный комитет Коммунистической партии Советского Союза (до весны 1917: ЦК РСДРП, 1917—1918 ЦК РСДРП(б), 1918—1925 ЦК РКП(б), 1925—1952 ЦК ВКП(б)) — высший партийный орган в промежутках между съездами партии. Наибольший по численности состав ЦК КПСС (412 членов) был избран на XXVIII съезде КПСС (1990). Ленин и другие основатели РСДРП первоначально задумывали организацию с принципами внутренней демократии, вследствие чего в партии никогда не было должности председателя, председателя ЦК или председателя Политбюро ЦК. Секретарь ЦК изначально имел техническую роль. После провала Августовского путча 23 августа 1991 года по распоряжению мэра Москвы Г. Х. Попова здания ЦК КПСС и МГК КПСС на Старой площади были опечатаны, таким образом, их деятельность была заблокирована. В тот же день указом Президента РСФСР приостановлена деятельность региональных партийных организаций на территории республики. Верховный Совет СССР своим постановлением 29 августа 1991 года приостановил деятельность Центрального комитета КПСС, здания и другое имущество партии было опечатано. 6 ноября 1991 года Президент РСФСР Б. Н. Ельцин своим указом запретил деятельность КПСС и её республиканской организации — КП РСФСР на территории России, имущество партии было изъято в собственность российских властей. 30 ноября 1992 года Конституционный суд России признал незаконным роспуск первичных организаций КП РСФСР-КПСС, но оставил в силе роспуск Центрального комитета партии.
rdf:langString
Marx–Engels–Lenin-institutet, etablerat i Moskva 1919 som Marx–Engels-institutet ( ryska: Институт К. Маркса и Ф. Энгельса ), var ett sovjetiskt bibliotek och arkiv knutet till den Kommunistiska akademin. Institutet knöts senare till centralkommittén för det styrande Sovjetunionens kommunistiska parti och fungerade som ett forskningscentrum och förlag för officiellt publicerade verk ur den marxistiska traditionen. Marx–Engels-institutet samlade opublicerade manuskript av Karl Marx, Friedrich Engels, Vladimir Lenin och andra ledande marxistiska teoretiker samt samlade in böcker, pamfletter och tidskrifter relaterade till de socialistiska och organiserade arbetarrörelserna . År 1930 inkluderade anläggningens innehav mer än 400 000 böcker och tidskrifter och mer än 55 000 original- och fotokopior enbart av Marx och Engels, vilket gör det till ett av de största innehaven av socialistiskt relaterat material i världen. I februari 1931 utrensades föreståndaren för Marx–Engels-institutet David Rjazanov och andra i personalen av ideologiska skäl. I november samma år slogs Marx-Engels-institutet samman med det större och mindre akademiska Lenin-institutet (grundat 1923) för att bilda Marx-Engels-Lenin-institutet och dess chef blev Vladimir Adoratskij . Institutet var den samordnande myndigheten för den systematiska organisationen av dokument som släpptes i flervolymsutgåvorna av Samlade verk av Marx, Engels, Lenin, Stalin och många andra officiella publikationer. Det lades officiellt ned i november 1991, och huvuddelen av dess arkivinnehav finns nu hos en efterträdande organisation, Russian State Archive of Socio-Political History (RGASPI).
rdf:langString
O Instituto Marx–Engels–Lenin, estabelecido em Moscou em 1919 como o Instituto Marx–Engels (em russo: Институт К. Маркса и Ф. Энгельса), era uma biblioteca e um instituto de arquivamento Soviético anexado à . O instituto foi posteriormente anexado ao Comitê Central do Partido Comunista da União Soviética e serviu como centro de pesquisa e editora de obras oficialmente publicadas da doutrina marxista. O Instituto Marx-Engels reuniu manuscritos não publicados de Karl Marx, Frederick Engels, V.I. Lenin, e outros importantes teóricos marxistas, além de coletar livros, panfletos e periódicos relacionados aos movimentos socialistas e trabalhistas organizados. Por volta de 1930, as instalações da empresa incluíam mais de 400 000 livros e periódicos e mais de 55 000 documentos originais e de fotocópias apenas de Marx e Engels, tornando-se uma das maiores e mais ricas propriedades de material socialista do mundo. Em fevereiro de 1931, o diretor do Instituto Marx-Engels, David Riazanov e outros funcionários foram expurgados por razões ideológicas. Em novembro do mesmo ano, o Instituto Marx-Engels foi fundido com o maior e menos erudito Instituto Lenin (fundado em 1923) para formar o Instituto Marx-Engels-Lenin. O instituto era a autoridade coordenadora para a organização sistemática de documentos lançados nas obras em vários volumes (Textos Completos de Marx-Engels), a Lenin (Obras Completas Coletadas), I.V. Stalin (Trabalhos) e numerosas outras publicações oficiais. O instituto foi oficialmente encerrado em novembro de 1991, com a maior parte de suas obras agora pertencendo a uma organização sucessora, a (RGASPI).
rdf:langString
Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу (до весни 1917: ЦК РСДРП; 1917—1918 ЦК РСДРП(б); 1918—1925 ЦК РКП(б); 1925—1952 ЦК ВКП(б)) — вищий партійний орган у проміжку між з'їздами партії. Рекордний за чисельністю склад ЦК КПРС (412 членів) був обраний XXVIII з'їзді КПРС (1990). На Пленумах ЦК обирав Політбюро (Президія), Секретаріат і Оргбюро ЦК, Комісію партійного контролю (1934—1990).
rdf:langString
Институ́т маркси́зма-ленини́зма (ИМЛ) — центральное партийное научно-исследовательское учреждение при Центральном Комитете Коммунистической партии Советского Союза, существовавшее в 1921—1991 годах.
rdf:langString
苏共中央马列研究院是1919年在苏俄莫斯科成立的附属于的图书馆和档案馆，该机构后附属于苏联共产党中央委员会，作为研究和出版马克思主义著作的官方机构。马列研究院收集马克思、恩格斯和列宁等马克思主义理论家的著作并出版。1931年，院长梁赞诺夫因意识形态原因被清洗。马克思恩格斯全集历史考证版由该机构出版。1991年后该机构被官方终止，所属档案转入俄罗斯国家社会政治史档案馆。
rdf:langString
苏联共产党中央委员会（俄語：Центральный комитет Коммунистической партии Советского Союза, ЦК КПСС），简称苏共中央（俄語：ЦК），是苏联共产党的中央权力组织。早期也称为“全联盟共产党（布尔什维克）中央委员会”。根据党章，在两次苏联共产党代表大会之间的闭会期间，由中央委员会管理全党及政府事务。中央委员会成员每五年由党代会选举产生。其总部位于莫斯科旧广场4号。 苏共中央政治局由苏共中央选出并对其报告。苏共中央同时选举出苏共中央书记，并组成苏共中央书记处，同时也选举出苏联共产党中央委员会总书记。在1919-1952年间，苏联共产党中央组织局也以同样的方法选举产生。 苏共中央一年召开大会两次，每次集会时间持续一至两天。在其存在的大部分时间，苏共中央的权力由于它并不经常召开的大会和庞大的委员数量所限制，实权掌握在政治局内。中央委员会的定位更像是一个“橡皮图章”，用来造成一个达成共识的效果以赋予政治局决议的合法性。在诸如制定新的长期计划，或是选举新的党总书记等大型活动召开前，会召开一次全体特别会议。 自1917至1934年间，中央委员会由于讨论政治问题，更像是一个议会。但是由于中央内部许多委员对斯大林的反对声音时有产生，最终导致斯大林在苏共十七大与十八大之间（1934至1939年）发动了大清洗运动。因此直至斯大林死前，苏共中央的地位基本被无视。 斯大林死后，苏联进入了一段时期的集体领导制，并因此重启了中央委员会使其发挥作用。1957年，中央委员会反对了主席团（即政治局）提出的罢免赫鲁晓夫的决议。赫鲁晓夫在朱可夫元帅的协助下，得到了中央委员会的支持，并将对手指为反党集团。七年后的1964年，苏共中央在勃列日涅夫的授意下通过了罢免赫鲁晓夫的决议。 1985年3月的选举，改革派的戈尔巴乔夫当选为新的苏共中央总书记。这是苏共中央一次具有里程碑意义的决定。在1991年八·一九事件后，中央委员会在戈尔巴乔夫辞去苏共中央总书记一职后解散。
rdf:langString
Інститу́т маркси́зму-леніні́зму (ІМЛ) — центральна партійна науково-дослідна установа при ЦК КПРС. Завданнями інституту були:
* збір та зберігання документів К.Маркса, Ф.Енгельса, В.І.Леніна, матеріалів про їхнє життя та діяльність.
* підготовка до видання їхніх праць і біографій;
* збір та зберігання документів про діячів партії;
* збір та видання матеріалів і документів з історії КПРС;
* підготовка до видання монографій і збірників з марксистсько-ленінської теорії, з історії КПРС, партбудівництва, наукового комунізму, історії міжнародного комуністичного руху. У різний час в інституті були відділи:
* творів К.Маркса і Ф.Енгельса, В.І.Леніна;
* історії КПРС
* партбудівництва;
* наукового комунізму;
* історії міжнародного комуністичного руху;
* філій та координації науково-дослідної роботи;
* Центральний партійний архів (ЦПА ІМЛ);
* бібліотека;
* Музей К.Маркса і Ф.Енгельса (з 1962). З 1957 року інститут відповідав за видання журналу «Вопросы истории КПСС".
rdf:langString
Congress
xsd:nonNegativeInteger
114499
