Catalan dialects
http://dbpedia.org/resource/Catalan_dialects an entity of type: WikicatCatalanDialects
The Catalan dialects feature a relative uniformity, especially when compared to other Romance languages; both in terms of vocabulary, semantics, syntax, morphology, and phonology. Mutual intelligibility between its dialects is very high, estimates ranging from 90% to 95%. The only exception is the isolated idiosyncratic Alguerese dialect.
rdf:langString
La División dialectal del catalán/valenciano es la forma en la que se divide a las diferentes hablas de los territorios donde se habla esta lengua. La lengua comprende un alcance geográfico de aproximadamente 50.000 km²[cita requerida] distribuidos entre Cataluña, la Comunidad Valenciana, las Islas Baleares, la Franja de Aragón, el condado del Rosellón y la ciudad sarda del Alguer.
rdf:langString
Os dialetos da língua catalã têm relativa uniformidade comparados com outras línguas romances, em termos de vocabulário, semântica, sintaxe, morfologia e fonologia. A inteligibilidade mútua entre os dialetos é alta, com estimativas variando entre 90% e 95%. A única exceção é o isolado dialeto alguerês.
rdf:langString
L'any 1861, Manuel Milà i Fontanals va proposar la divisió dialectal del català en dos grans blocs: l'oriental i l'occidental. El criteri de divisió dialectal era de caràcter fonètic, concretament responia al vocalisme àton. Hi ha dialectes desapareguts, com el menorquí de Fort-de-l'Eau (Algèria), el menorquí de Florida, el mallorquí de l'Argentina i el català de la burgesia i les classes altes de les principals ciutats de Sardenya i Sicília, i de Nàpols, dels quals queden restes en el sard, el sicilià i el napolità.
rdf:langString
Katalanaren dialektoak gaur onartzen den 1861an Manuel Milà i Fontanalsek egindako katalanaren banaketa dialektologikoaren arabera sailkatzen dituzte, hizkuntza bitan banatuz, mendebaldekoa (kataluniera beraren mendebaldeko hizkerak eta valentziera) eta ekialdekoa (katalunieraren ekialdeko hizkerak, mallorkera, menorkera ta eivissera). Katalanaren "erdi dialektotzat" jo daiteke, edo gaztelaniarako zubi hizkeratzat edo "panotxoa", katalan sendoa daukana, Murtziako Erresuma konkistatu zuen garaitik datorrena.
rdf:langString
La dialectologie de la langue catalane est l'étude des dialectes du catalan. Sur le continent, le catalan est historiquement constitué d'une continuité de dialectes avec de larges zones de transition, ce qui fait que la division de la langue en dialectes selon des frontières précises est malaisée —hormis dans le cas des îles. Aucun dialecte identifié n'est totalement uniforme et chacun peut être divisé en différents sous-dialectes. De même, dans les zones de dialectes propres du catalan, on trouve des dialectes de transition vers les langues voisines, comme le bénasquais vers l'aragonais, ou le (ca) vers l'occitan.
rdf:langString
Катала́нська (катало́нська) мо́ва (кат. català; вимовляється [kətə'ła] або [kata'ła]) — мова Західного Середземномор'я, належить до романської групи індоєвропейської мовної родини. У період з 1979 р. до 2007 р. каталанська мова отримала певний офіційний статус на всіх адміністративних територіях, які є частиною каталанських країн, окрім Ал-Карші та Західної смуги. В Автономній області Каталонія вона є однією з трьох офіційних мов та єдиною «власною (або історичною) мовою» з 1979 р.
rdf:langString
rdf:langString
Catalan dialects
rdf:langString
Dialectes del català
rdf:langString
Katalanaren dialektoak
rdf:langString
Dialectos del catalán
rdf:langString
Dialectologie de la langue catalane
rdf:langString
カタルーニャ語の方言
rdf:langString
Dialetos do catalão
rdf:langString
Діалекти каталанської мови
xsd:integer
40660621
xsd:integer
1106820031
rdf:langString
L'any 1861, Manuel Milà i Fontanals va proposar la divisió dialectal del català en dos grans blocs: l'oriental i l'occidental. El criteri de divisió dialectal era de caràcter fonètic, concretament responia al vocalisme àton. Els dialectes no es poden delimitar amb exactitud perquè entre lʼun i l'altre sempre hi ha una franja de transició, més o menys ampla (excepte en els insulars, és clar), de la mateixa manera que en la zona dels dialectes constitutius també hi ha dialectes de transició cap a llengües veïnes, com el ribagorçà i, sobretot el parlar de Benasc, cap a l'aragonès, i el parlar capcinès, dins el català septentrional, cap a l'occità. A més a més, cap dialecte no és del tot uniforme: qualsevol dels que hi ha es pot subdividir en diversos subdialectes. Atenent al que hem dit, la llengua catalana es pot subdividir en dos blocs dialectals i en dialectes (entreu a cada dialecte si en voleu veure els corresponents subdialectes). Atesa, però, la relativa poca variació dialectal dins el català i la importància, en la consciència dels parlants, del principal tret que separa els dos blocs, la neutralització o no de la a àtona, hom ha parlat només de dos dialectes, oriental i occidental, en comptes de dos blocs. Hi ha dialectes desapareguts, com el menorquí de Fort-de-l'Eau (Algèria), el menorquí de Florida, el mallorquí de l'Argentina i el català de la burgesia i les classes altes de les principals ciutats de Sardenya i Sicília, i de Nàpols, dels quals queden restes en el sard, el sicilià i el napolità. Un cas especial és el de la interferència entre dialectes no fronterers per repoblació amb mallorquins al sud del País Valencià a l'edat moderna, que ha donat el català salat meridional. La Xarxa Vives publicà un manual per a textos corporatius (siguen empreses, organitzacions sense ànim de lucre o administracions públiques) dirigits alhora a diversos territoris de varietats dialectals notòries proporcionant un model comú de llengua.
rdf:langString
The Catalan dialects feature a relative uniformity, especially when compared to other Romance languages; both in terms of vocabulary, semantics, syntax, morphology, and phonology. Mutual intelligibility between its dialects is very high, estimates ranging from 90% to 95%. The only exception is the isolated idiosyncratic Alguerese dialect.
rdf:langString
Katalanaren dialektoak gaur onartzen den 1861an Manuel Milà i Fontanalsek egindako katalanaren banaketa dialektologikoaren arabera sailkatzen dituzte, hizkuntza bitan banatuz, mendebaldekoa (kataluniera beraren mendebaldeko hizkerak eta valentziera) eta ekialdekoa (katalunieraren ekialdeko hizkerak, mallorkera, menorkera ta eivissera). Dialektoak ezin dira beti zehaztasunez banatu, biren artean beti txiki edo handiago bat izaten delako (uharteetan izan ezik, jakina). Gainera, hizkuntzaren gune batzuetan badaude alboko hizkuntzekiko zubi hizkerak, esaterako Benasqueko hizkera aragoierareiko edota izeneko hizkera okzitanierarekiko. Honetaz gain, dialekto bakoitzaren izaera ez da monolitikoa, eta bana daiteke. Esan bezala, katalana bi bloke dialektaletan banatu daiteke, baita dialektotan ere. Dena den, katalanaren aldakortasun dialektal eskasa dela eta, eta hiztunen kontzientzian gertakari nagusia azentugabeko "a"ren ebakera denez, bada dialekto bi baino ez daudela esan duenik. Badira desagertu diren dialektoak, esaterako "patuet" zeritzona, (Aljeria) egiten zena eta Menorkakoarekin lotzen zena; eta Sardinia, Sizilia eta Napoleseko burgesia eta goi klaseek egiten zituztenak, euren arrastoak sardinieran, sizilieran eta Napoleseko hizkeran daudela, hizkuntzalari batzuk ukatu arren. Katalanaren "erdi dialektotzat" jo daiteke, edo gaztelaniarako zubi hizkeratzat edo "panotxoa", katalan sendoa daukana, Murtziako Erresuma konkistatu zuen garaitik datorrena. Muga egiten ez duten dialektoen arteko interferentzia kasu berezia da, mallorcatarren Valentziako berpopulazioari zor zaiona eta "parlar salat" izenekoa sortu zuena. Bestalde, badira gune batzuk non gertaera dialektal bereziren bat gertatzen den, baina dialeketo berezitzat jotzeko behar adina garrantzirik gabekoa.
rdf:langString
La División dialectal del catalán/valenciano es la forma en la que se divide a las diferentes hablas de los territorios donde se habla esta lengua. La lengua comprende un alcance geográfico de aproximadamente 50.000 km²[cita requerida] distribuidos entre Cataluña, la Comunidad Valenciana, las Islas Baleares, la Franja de Aragón, el condado del Rosellón y la ciudad sarda del Alguer.
rdf:langString
La dialectologie de la langue catalane est l'étude des dialectes du catalan. Sur le continent, le catalan est historiquement constitué d'une continuité de dialectes avec de larges zones de transition, ce qui fait que la division de la langue en dialectes selon des frontières précises est malaisée —hormis dans le cas des îles. Aucun dialecte identifié n'est totalement uniforme et chacun peut être divisé en différents sous-dialectes. De même, dans les zones de dialectes propres du catalan, on trouve des dialectes de transition vers les langues voisines, comme le bénasquais vers l'aragonais, ou le (ca) vers l'occitan. Selon les propositions faites par Manuel Milà i Fontanals en 1861, le domaine linguistique du catalan est traditionnellement articulé en deux grands blocs verticaux, le bloc oriental et le bloc occidental, division basée sur un traitement différencié des voyelles non toniques. Certains dialectes ont disparu, comme le minorquin de Bordj El Kiffan (en Algérie), ou le catalan de la bourgeoisie et des classes supérieures des principales villes de Sardaigne, de Sicile, ou de Naples, dont il reste certaines traces dans leurs parlers respectifs, sarde, sicilien et napolitain. De la même manière on trouve des influences du (ca), également éteint, dans l'actuel parler murcien. Un cas remarquable de dialecte du catalan est le catalan salat, résultat de l'interférence entre dialectes non frontaliers en raison de l'émigration, à l'époque moderne, de Majorquins au sud du domaine valencien.
rdf:langString
Os dialetos da língua catalã têm relativa uniformidade comparados com outras línguas romances, em termos de vocabulário, semântica, sintaxe, morfologia e fonologia. A inteligibilidade mútua entre os dialetos é alta, com estimativas variando entre 90% e 95%. A única exceção é o isolado dialeto alguerês.
rdf:langString
Катала́нська (катало́нська) мо́ва (кат. català; вимовляється [kətə'ła] або [kata'ła]) — мова Західного Середземномор'я, належить до романської групи індоєвропейської мовної родини. У період з 1979 р. до 2007 р. каталанська мова отримала певний офіційний статус на всіх адміністративних територіях, які є частиною каталанських країн, окрім Ал-Карші та Західної смуги. В Автономній області Каталонія вона є однією з трьох офіційних мов та єдиною «власною (або історичною) мовою» з 1979 р. З точки зору фонетики, лексики та граматики найближчою до каталанської є окситанська мова (з VIII до XIII ст. каталанська мова являла собою діалект окситанської). Перші письмові пам’ятки каталанською зафіксовано раніше, ніж усіма іншими мовами Іберійського півострова, зокрема іспанською та португальською. Каталанську у світі розуміють близько 11,6 млн осіб, за кількістю мовців — це 6 романська мова після іспанської, португальської, французької, італійської та румунської мов. Існує дві великі групи діалектів – східні (на основі яких створено літературну мову) та західні (на основі південно-західних діалектів кодифіковано літературну мову Автономної області Валенсія). У каталанській використовують адаптовану латинку, зокрема кілька буквосполучень, які не зустрічаються в інших романських мовах (-ny-, -l∙l-, -ig). Граматика та фонетика каталанської мови має як спільні (зокрема 2 числа та 2 роди у іменника, прикметника та артикля, відмінникова система у займенника), так і відмінні риси (8, а не 7 голосних, як у більшості романських мов, вживання означеного артиклю перед іменами) з сусідніми галло-романськими та мовами. Каталанська мова регулюється кількома закладами, зокрема Інститутом каталонських студій (який підтримує норму IEC) та Валенсійською мовною академією (яка підтримує норму AVL).
xsd:nonNegativeInteger
16984
