Byzantine law
http://dbpedia.org/resource/Byzantine_law an entity of type: Thing
Από τη Δωδεκάδελτο έως τις τελευταίες μεταρρυθμίσεις της ύστερης βυζαντινής περιόδου το ρωμαϊκό δίκαιο παρουσιάζει μια διαρκή ανανεωτική τάση όσον αφορά στη σχέση του με θεσμούς και πρόσωπα. Στην ιστορική διαδρομή του στο βυζαντινό περιβάλλον, δηλαδή το Βυζάντιο, όπως καταγράφτηκε στην ιστορία η ανατολική ρωμαϊκή αυτοκρατορία το ρωμαϊκό δίκαιο παρουσιάζει μια σειρά ιδιαιτεροτήτων σε ό,τι αφορά στον τρόπο με τον οποίο γινόταν η απονομή δικαιοσύνης στα βυζαντινά διοικητικά πλαίσια.
rdf:langString
O direito bizantino foi essencialmente uma continuação do direito romano com influência cristã, contudo, não há dúvida que mais tarde influenciou a prática ocidental de jurisprudência. O direito bizantino efetivamente desenvolveu-se dentro de duas esferas, direito eclesiástico e direito secular.
rdf:langString
كان القانون البيزنطي في جوهره استمرارًا للقانون الروماني، مع زيادة للنفوذ المسيحي. تعرف معظم المصادر القانون البيزنطي على أنه التقاليد القانونية الرومانية التي بدأت بعد عهد جستينيان الأول في القرن السادس وانتهت بسقوط القسطنطينية في القرن الخامس عشر. كان للقانون البيزنطي تأثير كبير على التقاليد الغربية خلال العصور الوسطى وما بعدها، على الرغم من تأثر الممارسات القانونية الغربية بشكل كبير بقانون جستنيان (قانون جوريس سيفيليس) خلال عصر النهضة الأوروبية وما بعده وبالقانون الروماني خلال العصور الكلاسيكية.
rdf:langString
Das byzantinische Recht ist die Rechtsordnung, die im Byzantinischen Reich von dessen Entstehung – je nach Lesart, entweder Ende des 3. Jahrhunderts oder Mitte des 6. Jahrhunderts n. Chr. – bis zu seinem Untergang galt. Neben dem römischen Recht war Kirchenrecht der Orthodoxen Kirche von Bedeutung. Nach dem Untergang des Byzantinischen Reiches mit dem Fall Konstantinopels im Jahr 1453 lebte das byzantinische Recht in der Rechtspraxis der griechischen Bevölkerung innerhalb des Osmanischen Reiches fort.
rdf:langString
Byzantine law was essentially a continuation of Roman law with increased Orthodox Christian and Hellenistic influence. Most sources define Byzantine law as the Roman legal traditions starting after the reign of Justinian I in the 6th century and ending with the Fall of Constantinople in the 15th century. Although future Byzantine codes and constitutions derived largely from Justinian's Corpus Juris Civilis, their main objectives were idealistic and ceremonial rather than practical. Following Hellenistic and Near-Eastern political systems, legislations were tools to idealize and display the sacred role and responsibility of the emperor as the holy monarch chosen by God and the incarnation of law "nómos émpsychos", thus having philosophical and religious purposes that idealized the perfect B
rdf:langString
El derecho bizantino era esencialmente una continuación del derecho romano con mayor influencia cristiana. La mayoría de las fuentes definen el derecho bizantino como las tradiciones jurídicas romanas que comenzaron después del reinado de Justiniano I en el siglo VI y que terminaron con la caída de Constantinopla en el siglo XV.
rdf:langString
Le droit byzantin, tout comme l'Empire byzantin hérita ses principales institutions politiques, sociales et culturelles de Rome, se constitua initialement à partir du droit romain. Pendant plusieurs siècles, les deux grandes codifications du droit romain, menées respectivement par Théodose II et Justinien furent les pierres angulaires de la législation byzantine. Même si au fil du temps la législation fut ajustée aux circonstances, puis remplacée par de nouvelles codifications écrites en grec, l'influence du droit romain perdura et les Basiliques du IXe siècle restent fondées sur l'œuvre justinienne. Au XIe siècle encore, Michel Psellos se loue de connaître l'héritage légal romain (« Ἰταλὥν σοφία »).
rdf:langString
Візантійськие право — система законодавчих пам'яток, що являють собою переробку римського права стосовно нових умов життя в Візантійській імперії. Виключним джерелом цієї переробки є воля законодавця, відповідно до чого змінюється характер науки права.Основна сфера діяльності візантійських юристів полягає не в законотворчій діяльності, а в тлумаченні (коментуванні) законів. Кодекс цивільного права (лат. Corpus iuris civilis) — сучасна назва зведення римського цивільного права, укладеного в 528–534 роках за часів панування візантійського імператора Юстиніана I Великого.
rdf:langString
Византийское, или греко-римское, право — совокупность законодательных памятников, представляющих собою переработку римского права применительно к новым условиям жизни в Византийской империи. Исключительным источником этой переработки является воля законодателя, соответственно чему изменяется характер науки права. Основная сфера деятельности византийских юристов состоит не в законотворческой деятельности, а в компилировании и толковании законов.
rdf:langString
rdf:langString
Byzantine law
rdf:langString
قانون بيزنطي
rdf:langString
Byzantinisches Recht
rdf:langString
Βυζαντινό δίκαιο
rdf:langString
Derecho bizantino
rdf:langString
Droit byzantin
rdf:langString
Византийское право
rdf:langString
Direito bizantino
rdf:langString
Візантійське право
xsd:integer
2587315
xsd:integer
1124910188
rdf:langString
كان القانون البيزنطي في جوهره استمرارًا للقانون الروماني، مع زيادة للنفوذ المسيحي. تعرف معظم المصادر القانون البيزنطي على أنه التقاليد القانونية الرومانية التي بدأت بعد عهد جستينيان الأول في القرن السادس وانتهت بسقوط القسطنطينية في القرن الخامس عشر. كان للقانون البيزنطي تأثير كبير على التقاليد الغربية خلال العصور الوسطى وما بعدها، على الرغم من تأثر الممارسات القانونية الغربية بشكل كبير بقانون جستنيان (قانون جوريس سيفيليس) خلال عصر النهضة الأوروبية وما بعده وبالقانون الروماني خلال العصور الكلاسيكية. كان الإيكلوغا، الذي جمع بين القانون المدني والجنائي والذي أمر به ليو الثالث الإيساوري، أهم أعمال القانون البيزنطي، وهو أول قانون روماني بيزنطي رئيسي صدر باللغة اليونانية بدلًا من اللاتينية. بعد فترة وجيزة من وضع قانون المزارعين الذي نظم المعايير القانونية خارج المدن. بينما تم العمل بإيكلوغا في جميع أنحاء منطقة البحر الأبيض المتوسط (وأوروبا)، بسبب أهمية القسطنطينية باعتبارها مركز تجاري في المنطقة؛ كان قانون المزارعين مؤثرًا بارزًا على التقاليد القانونية السلافية، بما في ذلك التقاليد الروسية.
rdf:langString
Das byzantinische Recht ist die Rechtsordnung, die im Byzantinischen Reich von dessen Entstehung – je nach Lesart, entweder Ende des 3. Jahrhunderts oder Mitte des 6. Jahrhunderts n. Chr. – bis zu seinem Untergang galt. Byzantinisches Recht ist vornehmlich nachklassisches römisches Recht in griechischer Sprache. Der neuzeitliche Begriff ius Graeco-Romanum rührt daher. Die Rechtsbasis bildet der Corpus iuris, angereichert oder beeinflusst durch kaiserlich-weltliche beziehungsweise synodale (patriarchale) Rechtsetzung. Die bedeutendsten griechischen Lehreinrichtungen waren die Rechtsschulen von Beirut und Konstantinopel. Neben dem römischen Recht war Kirchenrecht der Orthodoxen Kirche von Bedeutung. Nach dem Untergang des Byzantinischen Reiches mit dem Fall Konstantinopels im Jahr 1453 lebte das byzantinische Recht in der Rechtspraxis der griechischen Bevölkerung innerhalb des Osmanischen Reiches fort.
rdf:langString
Από τη Δωδεκάδελτο έως τις τελευταίες μεταρρυθμίσεις της ύστερης βυζαντινής περιόδου το ρωμαϊκό δίκαιο παρουσιάζει μια διαρκή ανανεωτική τάση όσον αφορά στη σχέση του με θεσμούς και πρόσωπα. Στην ιστορική διαδρομή του στο βυζαντινό περιβάλλον, δηλαδή το Βυζάντιο, όπως καταγράφτηκε στην ιστορία η ανατολική ρωμαϊκή αυτοκρατορία το ρωμαϊκό δίκαιο παρουσιάζει μια σειρά ιδιαιτεροτήτων σε ό,τι αφορά στον τρόπο με τον οποίο γινόταν η απονομή δικαιοσύνης στα βυζαντινά διοικητικά πλαίσια.
rdf:langString
Byzantine law was essentially a continuation of Roman law with increased Orthodox Christian and Hellenistic influence. Most sources define Byzantine law as the Roman legal traditions starting after the reign of Justinian I in the 6th century and ending with the Fall of Constantinople in the 15th century. Although future Byzantine codes and constitutions derived largely from Justinian's Corpus Juris Civilis, their main objectives were idealistic and ceremonial rather than practical. Following Hellenistic and Near-Eastern political systems, legislations were tools to idealize and display the sacred role and responsibility of the emperor as the holy monarch chosen by God and the incarnation of law "nómos émpsychos", thus having philosophical and religious purposes that idealized the perfect Byzantine king. Though during and after the European Renaissance Western legal practices were heavily influenced by Justinian's Code (the Corpus Juris Civilis) and Roman law during classical times, Byzantine law nevertheless had substantial influence on Western traditions during the Middle Ages and after. The most important work of Byzantine law was the Ecloga, issued by Leo III, the first major Roman-Byzantine legal code issued in Greek rather than Latin. Soon after the Farmer's Law was established regulating legal standards outside the cities. While the Ecloga was influential throughout the Mediterranean (and Europe) because of the importance of Constantinople as a trading center, the Farmer's Law was a seminal influence on Slavic legal traditions including those of Russia.
rdf:langString
El derecho bizantino era esencialmente una continuación del derecho romano con mayor influencia cristiana. La mayoría de las fuentes definen el derecho bizantino como las tradiciones jurídicas romanas que comenzaron después del reinado de Justiniano I en el siglo VI y que terminaron con la caída de Constantinopla en el siglo XV. Aunque durante y después del Renacimiento europeo las prácticas jurídicas occidentales estuvieron fuertemente influenciadas por el Código de Justiniano el — Corpus iuris civilis— y el derecho romano durante la época clásica, la ley bizantina tuvo influencia sustancial en las tradiciones occidentales durante la Edad Media y épocas posteriores. El texto legal más importante del derecho bizantino fue la Ecloga, emitida por León III, el primer código legal romano-bizantino escrito en griego en lugar del latín. Poco después se estableció la Ley agraria que regulaba las normas legales fuera de las ciudades. Si bien la Ecloga fue influyente en todo el Mediterráneo, y también en Europa, debido a la importancia de Constantinopla como centro comercial, la Ley agraria fue una influencia fundamental en las tradiciones jurídicas eslavas, incluidas las de Rusia.
rdf:langString
Le droit byzantin, tout comme l'Empire byzantin hérita ses principales institutions politiques, sociales et culturelles de Rome, se constitua initialement à partir du droit romain. Pendant plusieurs siècles, les deux grandes codifications du droit romain, menées respectivement par Théodose II et Justinien furent les pierres angulaires de la législation byzantine. Même si au fil du temps la législation fut ajustée aux circonstances, puis remplacée par de nouvelles codifications écrites en grec, l'influence du droit romain perdura et les Basiliques du IXe siècle restent fondées sur l'œuvre justinienne. Au XIe siècle encore, Michel Psellos se loue de connaître l'héritage légal romain (« Ἰταλὥν σοφία »). En accord avec la tradition juridique romaine, la principale source du droit (fons legum) resta dans l'empire byzantin les ordonnances des empereurs. Ceux-ci ordonnèrent la réalisation de nouveaux codes, mais promulguèrent aussi leurs propres lois, appelées novelles (latin « Novellae », grec « Νεαραὶ », « nouvelles lois »). Dès le début de la période byzantine, les empereurs étendirent l'ère de leur emprise juridique, cherchant à réguler de nombreux aspects de la vie sociale et économique, publique comme privée. Constantin Ier fut ainsi le premier à réguler le divorce et Théodose Ier intervint en matière de foi, imposant une version spécifique du Credo. Le seul Justinien promulgua environ 600 lois. Le volume de lois promulguées par la suite diminua mais se poursuivit jusqu'à la fin de l'empire (l'œuvre de Léon III fut importante en la matière). La coutume continua à jouer un rôle limité en tant que source secondaire de la loi, mais la législation écrite conservait la prédominance.
rdf:langString
Византийское, или греко-римское, право — совокупность законодательных памятников, представляющих собою переработку римского права применительно к новым условиям жизни в Византийской империи. Исключительным источником этой переработки является воля законодателя, соответственно чему изменяется характер науки права. Основная сфера деятельности византийских юристов состоит не в законотворческой деятельности, а в компилировании и толковании законов. Codex Theodosianus, первый сборник законов, составленный в византийской империи, изданный в 438 году императором Феодосием II, включает в себя все законы, начиная с правления Константина Великого. Юстиниан предпринял обширную кодификацию как права римских юристов (Институции и Дигесты или Пандекты), так и законодательства императоров, включив в Кодекс императорские конституции с 117 по 534 год. Начиная с 535 года, Юстиниан установил ряд новых узаконений. Количество выпускаемых новелл уменьшается к концу правления Юстиниана, особенно после смерти Трибониана в 545 году. Последующие императоры также издавали новеллы, однако в значительно меньшем количестве. В VI веке появляются и сборники церковных канонов. Составление первого Номоканона приписывается константинопольскому патриарху Иоанну Схоластику. В 739—741 годах издана «Эклога» императора Льва Исавра и его соправителя Константина Копронима, являвшаяся сокращённой переработкой юстиниановых сборников. При Василии Македонянине были обнародованы «Прохирон» и «Эпанагога», два руководства к изучению законов, в 878 и 886 годах соответственно. При Льве Философе были составлены «Базилики», исправленный свод юстинианова права. Номоканоны в IX—X веков дополняются канонами позднейших соборов; в XII в. появляются комментарии к ним канонистов Иоанна Зонары, Алексея Аристина и Феодора Вальсамона. Сборники канонов были составлены Гарменопулом и Властарем («Алфавитная Синтагма»). Известны частные сборники законов: «», относящиеся к X веку, «Большой синопсис Базилик», сокращённая версия «Базалик» XI века, сборник мнений и решений Евстафия, юриста, жившего в XI веке, руководство к законам Михаила Атталиата (XI век), «» (XIII век) и «Шестикнижие» Гарменопула (XIV век). В этот период византийское право было усвоено и действовало в Армении, Молдавии и Валахии; оно проникло также в Болгарию и Сербию. В древней Руси с первых времён христианства были известны Номоканоны в славянском переводе. Одновременно были занесены и «Эклога» (под заглавием «Главизны премудрых и верных царей Леона и Константина») и «Прохирон» (под названием «Градского закона»); вместе с Номоканоном они входили в состав «Кормчей книги». Были известны и другие византийские законодательные сборники: «» (X век), «» (XII век), компиляции частных лиц.
rdf:langString
Візантійськие право — система законодавчих пам'яток, що являють собою переробку римського права стосовно нових умов життя в Візантійській імперії. Виключним джерелом цієї переробки є воля законодавця, відповідно до чого змінюється характер науки права.Основна сфера діяльності візантійських юристів полягає не в законотворчій діяльності, а в тлумаченні (коментуванні) законів. На практиці рецепція норм римського права вилилась у імплітації християнських норм церковного права у традиційну систему римської юриспруденції. Це призвело до виділення у візантійському праві двох сфер: приватного та церковного права, що було явно ефективніше у порівнянні з римською правовою системою. Така структура правової системи створювала міцний ґрунт для суспільно-політичного життя Візантії. Значною подією в візантійському праві було складення Кодексу Юстиніана, що став підсумком розвитку римського права. Закони постійно удосконалювалися. Закладались засади апеляційних судів, системи морського права. У цьому Візантійське право сприяло еволюції юридичних систем навіть більше за свого прямого попередника — римського права. Кодекс цивільного права (лат. Corpus iuris civilis) — сучасна назва зведення римського цивільного права, укладеного в 528–534 роках за часів панування візантійського імператора Юстиніана I Великого. Спочатку зведення складалося з 3 частин:
* Інституцій (4 томи, що були підручниками для юристів-початківців)
* Дигестів (50 томів, складених з праць класичних римських юристів)
* Кодексу Юстиніана. Наступним кроком розвитку візантійського права стали різноманітні імператорські новели, які регулювали різноманітні процеси суспільно-політичного і економічного життя.
rdf:langString
O direito bizantino foi essencialmente uma continuação do direito romano com influência cristã, contudo, não há dúvida que mais tarde influenciou a prática ocidental de jurisprudência. O direito bizantino efetivamente desenvolveu-se dentro de duas esferas, direito eclesiástico e direito secular.
xsd:nonNegativeInteger
33801