Bhakti
http://dbpedia.org/resource/Bhakti an entity of type: Thing
Bhakti je sanskrtský termín znamenající oddanost či uctívání. Zejména v hinduistické tradici se toto slovo užívá téměř výhradně ve významu oddanost Bohu či Božstvu.
rdf:langString
バクティ（bhakti）とは、ヒンドゥー教で「最高神への絶対的帰依」を意味する語。「信愛」とも訳される。 『バガヴァッド・ギーター』によって前面に押し出され、一般庶民へと普及された概念で、ヴィシュヌ派を中心にヒンドゥー教徒全般に広く受け入れられている。 インドでは紀元前6世紀に輪廻からの解脱を説く仏教やジャイナ教が勃興した。これらの宗教の影響はヒンドゥー教の思想にも及び、ヴェーダーンタ学派など、本来の自己がアートマンであり、現実世界とは関わりが無い事を知識として理解するギャーナ（知識の道）が発展した。しかし、解脱を獲得するためのギャーナの修行は社会生活を放棄する難行であり、実践は難しかった。 これに対し、7世紀頃に南インドで、神を信愛することによって自力では得がたい解脱を慈悲によって与えられるというバクティ思想が説かれるようになった。バクティは『バガヴァッド・ギーター』によってすでに説かれていたが、南インド起源のバクティ思想は少女が少年に抱く恋心に喩えられるように、非常に個人的である点に特徴がある。信愛の対象となる神は『ラーマーヤナ』のラーマや『バーガヴァタ・プラーナ』のクリシュナなどに人気があった。 神学者のラーマーヌジャとはシャンカラの一元論を否定し、バクティ思想に神学的基礎付けを行った。
rdf:langString
Bhakti (devanagari भक्ति) è un termine sanscrito che nelle tradizioni religiose dell'India indica l'aspetto devozionale della fede in una divinità personale o anche un maestro spirituale, caratterizzato spesso da una partecipazione emotiva intensa e totalizzante. "La via della bhakti" (bhaktimarga o anche Bhakti Yoga) è, in molte di queste tradizioni, uno dei mezzi per ottenere la liberazione (mokṣa).
rdf:langString
奉爱（梵語：भक्ति，羅馬化：Bhakti）；又译为信爱、奉献、虔信、信、虔敬、忠诚，音译爲巴克蒂、巴克提、薄帝、薄克帝；在印度教中指对最高神祇三相神的虔诚信仰、尊敬供养的传统；印度文化圈内的伊斯兰教、基督教、上座部佛教、耆那教、锡克教也吸收了这个词语，如东南亚上座部佛教将佛弟子对佛陀、阿罗汉聖者的虔信称爲“薄帝”（巴利語：bhatti）。
rdf:langString
بهاكتي (بالهندية: भक्ति)، كلمة سنسكريتية تعني حرفيًا: «الارتباط، الممارسة، التعلق، الحب، العبادة، المُشاركة، الوله، الولاء»، وقد استخدمت هذه الكلمة أساسًا في الهندوسية، إشارة إلى التقوى والحب لإلهٍ مُشخَّصٍ أو من يمثل الإله من قبل المكرس أو العابد. ويمكن تعريف البهاكتي على أنَّها «انقطاعٌ لعبادة ألوهة معينة والتعبير عن الامتنان والشكر لمساعدتها الموعودة أو التي تم تلقيها. وهي غالباً ما تتخذ شكل حب موجه لإله أو إلهة يجري من خلاله تسليم النفس لهذه الألوهة وما يرافق ذلك من سلوكيات سواء في طقوس المعبد أم في الفكر والحياة الخاصة». واختصارًا تعني «الخدمة بكل إخلاص للمعبود الأعلى».
rdf:langString
Bhakti (devanagari: भक्ति, 'devoció', de l'arrel en sànscrit bhaj, 'compartir', 'pertànyer', 'adorar') és un dels components essencials de l'hinduisme, que consisteix en la relació personal, concreta i existencial, del bhakta ('devot') envers Déu. El terme implica una relació de ple compromís amb la divinitat, posant l'accent en la devoció i la pràctica per sobre de ritual. El Bhagavad Gita és el primer text en què es fa servir explícitament la paraula bhakti per a designar un camí religiós, i el concepte es desenvolupa de manera més elaborada en el .
rdf:langString
Bhakti (Sanskrit: भक्ति) literally means "attachment, participation, fondness for, homage, faith, love, devotion, worship, purity". It was originally used in Hinduism, referring to devotion and love for a personal god or a representational god by a devotee. In ancient texts such as the Shvetashvatara Upanishad, the term simply means participation, devotion and love for any endeavor, while in the Bhagavad Gita, it connotes one of the possible paths of spirituality and towards moksha, as in bhakti marga.
rdf:langString
Bhakti (Sanskrit भक्ति) bezeichnet im Hinduismus, Sikhismus und in mystischen Strömungen des Islam in Südasien die Frömmigkeit als einen Erlösungsweg, eine Form der Gottesliebe, die mit der im Kult gepflegten Hingabe an einen personalen Gott (Ishtadevata) verbunden ist. Aufgrund dieser Liebe zu Gott wird in den religiösen Texten, besonders im südindischen Vishnuismus und Shivaismus, in Begriffen der romantischen Liebe der persönliche Bezug zur Gottheit ausgedrückt.
rdf:langString
Bhaktia (sanskritoz: भक्ति) mugimendu erlijioso hinduista bat da, jainkozale baten Jainkoarekiko maitasuna nabarmentzen duena. Advaita Vedanta doktrinak ez bezala («ez dualtasuna», Jainkoa arimetatik desberdina ez dela dioena), bhaktia dualista da: biren arteko harremana da: fededuna eta jainkoa. Vishnu, Shiva eta Shaktik beren kultuak dituzten arren, bhaktia Vishnuren haragiztatzeen inguruan garatu da, hala nola Rama eta Krishna.
rdf:langString
El bhakti es un movimiento religioso hinduista que enfatiza el amor de un devoto por Dios. A diferencia de la doctrina aduaita ('no dual', que afirma que Dios no es diferente de las almas) el bhakti es dualista: supone una relación entre dos: el creyente y la deidad. Aunque Visnú, Shivá y Shakti tienen sus cultos, el bhakti se ha desarrollado característicamente en torno a las encarnaciones de Visnú como Rama y Krisna.
rdf:langString
Bhakti (Dewanagari: भक्ति; भक्ति; dibaca [b ʱ əkt̪i], 'pengabdian' atau 'bagian') dalam praktik Hinduisme menandakan suatu keterlibatan aktif oleh seseorang dalam memuja Yang Mahakuasa. Istilah ini sering diterjemahkan sebagai "pengabdian", meskipun kata "partisipasi" semakin sering digunakan sebagai istilah yang lebih akurat, karena menyampaikan suatu hubungan dekat dengan Tuhan. Orang yang melakukan bhakti disebut bhakta, sementara bhakti sebagai jalan spiritual disebut sebagai bhakti marga, atau "jalan bhakti". Bhakti merupakan komponen penting dalam banyak cabang Hindu, yang didefinisikan berbeda-beda oleh berbagai sekte dan aliran.
rdf:langString
La bhakti (devanāgarī: भक्ति), l'adoration, l'amour de Dieu ou piété, la dévotion ou le service de pur amour envers Īśvara (le seigneur suprême en sanskrit), est l'une des composantes essentielles de l'hindouisme. Il s'agit d'une dévotion « exempte de sollicitations égoïstes et de crainte du Tout-Puissant, [qui] implique un complet oubli de soi de la part de celui qui aime. »
rdf:langString
바크티(산스크리트어: भक्ति)는 바가바트교와 힌두교에서 신에 대한 헌신과 사랑을 의미하는 단어로, 본래 바가바트교의 교리였으나 바가바트교가 힌두교에 흡수될 때 바크티 개념도 힌두교의 교리로 흡수되면서 바크티는 힌두교 종파들 중 비슈누파와 크리슈나파의 핵심 교리로 정착하였다. 바크티는 바가바드 기타와 바가바타 푸라나에 세부적으로 기술된다. 그것은 종교적인 표현의 궁극적인 형식으로 주어진다. 그것을 위하여 다른 다르마는 포기되어야 한다. 나라다 바크티 수트라와 같은 다른 교재도 있다.
rdf:langString
Bhakti (sanskr. bhakti – przywiązanie, miłość; termin zwykle oddawany jako pobożność) – forma religijności w hinduizmie przejawiająca się głębokim emocjonalnym i intelektualnym oddaniem bogu, której metaforą może być miłosny związek z bóstwem, a zarazem niezwykle silny, żywiołowy ruch religijno-społeczny. Osoba praktykująca bhakti nazywana jest bhaktą.
rdf:langString
Bhakti (em sânscrito: भक्ति, "devoção") é uma das três doutrinas ou caminhos básicos prescritos pelo hinduísmo para a liberação espiritual (moksha). De acordo com as características pessoais de cada praticante, pode-se optar por um ou mais destes caminhos, simultânea ou separadamente e a qualquer tempo ou período de vida. São eles: Bhakti-yoga é uma disciplina da ioga para se alcançar bhakti usando o sadhana, ou método de atividades prescritas, como os praticados em outras modalidades da ioga.
rdf:langString
Bhakti is in het hindoeïsme de devotie van een gelovige (de bhakta) voor een . Het is een van de manieren waarop een hindoe moksha (verlichting, bevrijding) gelooft te kunnen bereiken. Volgens de bhakti-beweging laat een diepe, persoonlijke band tussen gelovige en godheid de gelovige delen in de glorie van de god, waardoor deze dichter bij het goddelijke komt te staan. Bhakti-aanbidding is niet hetzelfde als bhakti-yoga. Het laatste wordt al in veel oudere hindoeïstische geschriften beschreven, zoals de Bhagavad Gita of de .
rdf:langString
Бха́кти (санскр. भक्ति, IAST: bhakti) — преданность, любовь к Богу в индийской философии и религии, а также условное наименование религиозно-реформаторских движений, распространившихся на Севере Индии в эпоху Позднего Средневековья. В вишнуизме бхакти направлено на Вишну и его аватары (в основном, Кришну и Раму), тогда как в традициях шиваизма и шактизма бхакти культивируется по отношению к Шиве и Шакти. Кроме того, выделяется ниргуна-бхакти, то есть любовь к обезличенному Богу без формы, Абсолюту.
rdf:langString
Bhakti (sanskrit भक्ति) är en term inom framförallt hinduismen med betydelsen villkorslös kärlek och gudskärlek inför den högste guden. Utövaren av bhakti kallas bhakta. Enligt bland andra Bhagavata Purana förekommer bhakti i nio distinkta former.
rdf:langString
Бга́кті (санскр. भक्ति, bhakti IAST — «відданість», «віддане служіння») — поняття в індуїзмі, та йозі, що, з релігійної точки зору, використовується для позначення взаємовираження емоційної прихильності та любові між відданим (бгактою) та особистісною формою Бога. Часто дається визначення бгакті як «служіння Богу з любов'ю та відданістю».У вайшнавізмі бгакті спрямована виключно до Вішну і його аватарів (в основному до Крішни і Рами), тоді як в традиціях шайвізму й шактизму це поняття також використовується у відношенні до Шіви й Шакті.
rdf:langString
rdf:langString
بهاكتي (التعلق)
rdf:langString
Bhakti
rdf:langString
Bhakti
rdf:langString
Bhakti
rdf:langString
Bhakti
rdf:langString
Bhakti
rdf:langString
Bhakti
rdf:langString
Bhakti
rdf:langString
Bhakti
rdf:langString
Bhakti
rdf:langString
바크티
rdf:langString
Bhakti
rdf:langString
バクティ
rdf:langString
Bhakti
rdf:langString
Bhakti
rdf:langString
Бхакти
rdf:langString
Bhakti
rdf:langString
Бгакті
rdf:langString
巴克蒂
xsd:integer
175567
xsd:integer
1124947959
rdf:langString
medic
rdf:langString
May 2021
rdf:langString
Bhakti (devanagari: भक्ति, 'devoció', de l'arrel en sànscrit bhaj, 'compartir', 'pertànyer', 'adorar') és un dels components essencials de l'hinduisme, que consisteix en la relació personal, concreta i existencial, del bhakta ('devot') envers Déu. El terme implica una relació de ple compromís amb la divinitat, posant l'accent en la devoció i la pràctica per sobre de ritual. Com a , s'anomena bhakti marga o via del bhakti. N'existeixen diverses tradicions, com la xivaïta (culte de Xiva), la vixnuïta (culte de Vixnu i els seus avatars) o el xactisme (adoració de les dees). La pertinença a una determinada tradició, però, no és exclusiva i hom pot adorar divinitats d'altres corrents. El Bhagavad Gita és el primer text en què es fa servir explícitament la paraula bhakti per a designar un camí religiós, i el concepte es desenvolupa de manera més elaborada en el . El moviment bhakti va viure un ràpid creixement al sud de l'Índia durant els segles V i ix, influint en l'art i la literatura, amb l'aparició d'obres que va difondre la poesia bhakti. Poetes com Mirabai van concebre la relació entre l'adorador i la divinitat en termes humans comuns, mentre que poetes més abstractes com Kabir i el seu deixeble Nanak (el primer guru sikh), van representar la divinitat com a única i inefable. Un dels exponents contemporanis d'aquesta literatura és el Gītānjali de Tagore.
rdf:langString
Bhakti je sanskrtský termín znamenající oddanost či uctívání. Zejména v hinduistické tradici se toto slovo užívá téměř výhradně ve významu oddanost Bohu či Božstvu.
rdf:langString
بهاكتي (بالهندية: भक्ति)، كلمة سنسكريتية تعني حرفيًا: «الارتباط، الممارسة، التعلق، الحب، العبادة، المُشاركة، الوله، الولاء»، وقد استخدمت هذه الكلمة أساسًا في الهندوسية، إشارة إلى التقوى والحب لإلهٍ مُشخَّصٍ أو من يمثل الإله من قبل المكرس أو العابد. ويمكن تعريف البهاكتي على أنَّها «انقطاعٌ لعبادة ألوهة معينة والتعبير عن الامتنان والشكر لمساعدتها الموعودة أو التي تم تلقيها. وهي غالباً ما تتخذ شكل حب موجه لإله أو إلهة يجري من خلاله تسليم النفس لهذه الألوهة وما يرافق ذلك من سلوكيات سواء في طقوس المعبد أم في الفكر والحياة الخاصة». واختصارًا تعني «الخدمة بكل إخلاص للمعبود الأعلى». والمصطلح يعني ببساطة المشاركة، والتفاني، والحب لأي مسعًى، بينما في «بهاغافاد غيتا»، فإنه يشير ضمنيًّا إلى أحد السُّبُل المُحتملة للروحانية والتَّوجه نحو الانعتاق «الموكشا»، كما هو الحال في «بهاكتي مارغا». البهاكتي، في الديانات الهندية، هي «التعبد العاطفي»، خاصة لإله شخصي أو للأفكار الروحية. وبالتالي، فإن البهاكتي تتطلب علاقة بين المُريد المُتعبد والإله. ويُشير المصطلح، أيضًا، إلى حركة ابتكرها ألفارس ونايانار، والتي تطورت حول كلٍّ من الآلهة: فيشنو (فيشنوية)، وبراهما (براهمانية)، وشيفا (شيفية) وشاكتي (شاكتية) في النصف الثاني من الألفية الأولى للميلاد. أوحت أفكار «البهاكتي» العديد من النصوص الشعبية، وقد غذَّت قريحة الشعراء المُتدينين في الهند. فالبهاغافاتا بورانا، على سبيل المثال، هو نص في الإخلاص والتفاني متعلق بكريشنا ومرتبط بحركة «بهاكتي» في الهندوسية. وتوجد «البهاكتي» أيضًا في الديانات الأخرى التي تمارس في الهند، وقد أثرت في التفاعلات بين المسيحية والهندوسية في العصر الحديث. وقد عُثِرَ على «نيرغوني بهاكتي»، أي (التفاني للإله اللا موصوف)، في السيخية، وكذلك الهندوسية. وفي خارج الهند، يوجد التفاني العاطفي في بعض التقاليد البوذية في جنوب شرق آسيا وشرقها، ويشار إليه أحياناً باسم «بهاتي».
rdf:langString
Bhakti (Sanskrit: भक्ति) literally means "attachment, participation, fondness for, homage, faith, love, devotion, worship, purity". It was originally used in Hinduism, referring to devotion and love for a personal god or a representational god by a devotee. In ancient texts such as the Shvetashvatara Upanishad, the term simply means participation, devotion and love for any endeavor, while in the Bhagavad Gita, it connotes one of the possible paths of spirituality and towards moksha, as in bhakti marga. Bhakti in Indian religions is "emotional devotionalism", particularly to a personal god or to spiritual ideas. Thus, bhakti requires a relationship between the devotee and the deity. The term also refers to a movement, pioneered by Alvars and Nayanars, that developed around the gods Vishnu (Vaishnavism), Shiva (Shaivism) and Devi (Shaktism) in the second half of the 1st millennium CE. Bhakti ideas have inspired many popular texts and saint-poets in India. The Bhagavata Purana, for example, is a Krishna-related text associated with the Bhakti movement in Hinduism. Bhakti is also found in other religions practiced in India, and it has influenced interactions between Christianity and Hinduism in the modern era. Nirguni bhakti (devotion to the divine without attributes) is found in Sikhism, as well as Hinduism. Outside India, emotional devotion is found in some Southeast Asian and East Asian Buddhist traditions, and it is sometimes referred to as Bhatti.
rdf:langString
Bhakti (Sanskrit भक्ति) bezeichnet im Hinduismus, Sikhismus und in mystischen Strömungen des Islam in Südasien die Frömmigkeit als einen Erlösungsweg, eine Form der Gottesliebe, die mit der im Kult gepflegten Hingabe an einen personalen Gott (Ishtadevata) verbunden ist. Seit dem 6./7. Jahrhundert in Südindien und seit dem 15. Jahrhundert in Nordindien waren es vor allem die Bhakti-Bewegungen, die gegen die Macht der Tempel und der Priester Stellung bezogen. Bhakti, die liebende Zuwendung, kennzeichnet die Beziehung zwischen Mensch und Gott, welche das vedische Opfer ablöste und zugleich die intellektuelle Suche nach erlösendem Wissen in eine starke emotionale Beziehung einbindet. Das abstrakte Brahman der Upanishaden wird in Göttern wie Krishna, Shiva, Devi oder auch dem Guru als deren Repräsentanten, zur ansprechbaren Person. Ein Beispiel hierfür wäre die Lehre der Bhagavad Gita: hier bekommt der Yoga, der zunächst nur die Disziplinierung der eigenen Sinne und Gedanken zum Ziel hatte, die Anbindung oder Identifikation des Individuums mit Gott durch Liebe zum Ziel (Bhakti Yoga). Die anderen drei Yogawege sind: Jnana Yoga (Weg der Erkenntnis), Karma-Yoga (Erlösung durch Taten ohne Anhaftung), und Raja Yoga („Königsyoga“). Bhakti Yoga ist somit als ein gefühlsbetonter Gegenpol zum eher intellektuellen Weg des Jnana Yoga zu sehen, der Wissen und Erkenntnis in den Vordergrund stellt. Bhakti ist ein Weg des persönlichen Bezugs zu einer gewählten Gottheit (Ishtadevata). Die gewählte Gottheit kann als Saguna (mit Qualitäten ausgestattet) oder als Nirguna (ohne Qualitäten, formlos, unpersönlich) erscheinen. Shandilya (8. Jahrhundert), dessen Bhaktisutra eine der grundlegenden Schriften ist, beschreibt dort Bhakti als das eigene Herz, das einen intensiven Wunsch oder eine intensive Begierde nach Gott hat. An anderer Stelle wird der Bhakti-Weg so beschrieben, dass die höchste Liebe zu Gott Bhakti ist, und diese den Menschen erfüllt und zu Begierdelosigkeit führt. Aufgrund dieser Liebe zu Gott wird in den religiösen Texten, besonders im südindischen Vishnuismus und Shivaismus, in Begriffen der romantischen Liebe der persönliche Bezug zur Gottheit ausgedrückt. Bhakti findet jedoch nicht nur als persönliche Beziehung statt, sondern es gibt Praktiken wie beispielsweise Pujas und das Singen von Bhajans und es werden Pilgerfahrten unternommen. Bhakti gilt zwar als eine eigene religiöse Bewegung, hat jedoch auch andere Systeme beeinflusst. So gab es z. B. berühmte Vedanta-Philosophen wie Ramanuja, die Bhakti in Beziehung zum Vedanta setzten.
rdf:langString
El bhakti es un movimiento religioso hinduista que enfatiza el amor de un devoto por Dios. A diferencia de la doctrina aduaita ('no dual', que afirma que Dios no es diferente de las almas) el bhakti es dualista: supone una relación entre dos: el creyente y la deidad. Aunque Visnú, Shivá y Shakti tienen sus cultos, el bhakti se ha desarrollado característicamente en torno a las encarnaciones de Visnú como Rama y Krisna. Entre las prácticas se incluyen la recitación del nombre del dios (en forma de mantra), el canto de himnos, el utilizar algún emblema y hacer peregrinajes a sitios religiosos. El fervor de los practicantes del sur de la India en los siglos VII y X esparcieron el bhakti e inspiraron mucha poesía y arte. Poetas abstractos como Kabir (1440-1518) y su discípulo Nanak (1469-1539, fundador del sijismo) representaron a la divinidad como única e inefable, mientras que poetas como la princesa Mirabai (1498-1546) concibieron la relación entre el adorador y el dios en términos humanos comunes.
rdf:langString
Bhaktia (sanskritoz: भक्ति) mugimendu erlijioso hinduista bat da, jainkozale baten Jainkoarekiko maitasuna nabarmentzen duena. Advaita Vedanta doktrinak ez bezala («ez dualtasuna», Jainkoa arimetatik desberdina ez dela dioena), bhaktia dualista da: biren arteko harremana da: fededuna eta jainkoa. Vishnu, Shiva eta Shaktik beren kultuak dituzten arren, bhaktia Vishnuren haragiztatzeen inguruan garatu da, hala nola Rama eta Krishna. Praktiken artean, jainkoaren izena errezitatzea (mantra moduan), ereserkiak abestea, ikurren bat erabiltzea eta leku erlijiosoetara erromesaldiak egitea daude. Indiako hegoaldeko VII. eta X. mendeetako praktikanteen suhartasunak bhaktia barreiatu eta poesia eta arte asko inspiratu zituen. Kabir (1440-1518) eta Nanak (1469-1539, sikhismoaren sortzailea) bezalako poeta abstraktuek jainkotasuna irudikatu zuten, eta Mirabai printzesa (1498-1546) bezalako poetek, berriz, jainkozalearen eta jainkoaren arteko harremana sortu zuten giza termino arruntetan.
rdf:langString
La bhakti (devanāgarī: भक्ति), l'adoration, l'amour de Dieu ou piété, la dévotion ou le service de pur amour envers Īśvara (le seigneur suprême en sanskrit), est l'une des composantes essentielles de l'hindouisme. Il s'agit d'une dévotion « exempte de sollicitations égoïstes et de crainte du Tout-Puissant, [qui] implique un complet oubli de soi de la part de celui qui aime. » Le bhakti yoga (la voie de l'amour de Dieu) représente avec le jnâna yoga (la voie de la connaissance), le karma yoga (la voie de l'action consacrée), le raja yoga (la voie des exercices physiques et spirituels) et le tantra yoga (la voie des rites magiques, la discipline personnelle suivant les ordres du tantra) sont les cinq voies (mārga) traditionnelles du yoga dans l'hindouisme (souvent complémentaires).
rdf:langString
Bhakti (Dewanagari: भक्ति; भक्ति; dibaca [b ʱ əkt̪i], 'pengabdian' atau 'bagian') dalam praktik Hinduisme menandakan suatu keterlibatan aktif oleh seseorang dalam memuja Yang Mahakuasa. Istilah ini sering diterjemahkan sebagai "pengabdian", meskipun kata "partisipasi" semakin sering digunakan sebagai istilah yang lebih akurat, karena menyampaikan suatu hubungan dekat dengan Tuhan. Orang yang melakukan bhakti disebut bhakta, sementara bhakti sebagai jalan spiritual disebut sebagai bhakti marga, atau "jalan bhakti". Bhakti merupakan komponen penting dalam banyak cabang Hindu, yang didefinisikan berbeda-beda oleh berbagai sekte dan aliran. Bhakti menekankan pengabdian dan praktik daripada ritual. Bhakti biasanya digambarkan seperti hubungan antarmanusia, seperti dengan kekasih, dengan teman, orang tua-anak, dan tuan-hamba. Bhakti dapat mengacu kepada hubungan bakti kepada seorang guru spiritual (Guru) sebagai guru-bhakti; dengan bentuk pribadi Tuhan (misal: Kresna); atau zat ilahi tanpa bentuk. Tradisi bhakti yang berbeda dalam agama Hindu terkadang dibagi-bagi, meliputi: , yang menyembah Siwa dan para dewa dan dewi yang terkait dengannya; Waisnawa, yang menyembah bentuk Wisnu, awatara, dan lain-lain yang terkait dengannya; , yang menyembah berbagai dewi. Bhakti menurut tradisi tertentu tidak eksklusif. Pengabdian kepada satu dewa tidak menghalangi ibadah yang lain.
rdf:langString
バクティ（bhakti）とは、ヒンドゥー教で「最高神への絶対的帰依」を意味する語。「信愛」とも訳される。 『バガヴァッド・ギーター』によって前面に押し出され、一般庶民へと普及された概念で、ヴィシュヌ派を中心にヒンドゥー教徒全般に広く受け入れられている。 インドでは紀元前6世紀に輪廻からの解脱を説く仏教やジャイナ教が勃興した。これらの宗教の影響はヒンドゥー教の思想にも及び、ヴェーダーンタ学派など、本来の自己がアートマンであり、現実世界とは関わりが無い事を知識として理解するギャーナ（知識の道）が発展した。しかし、解脱を獲得するためのギャーナの修行は社会生活を放棄する難行であり、実践は難しかった。 これに対し、7世紀頃に南インドで、神を信愛することによって自力では得がたい解脱を慈悲によって与えられるというバクティ思想が説かれるようになった。バクティは『バガヴァッド・ギーター』によってすでに説かれていたが、南インド起源のバクティ思想は少女が少年に抱く恋心に喩えられるように、非常に個人的である点に特徴がある。信愛の対象となる神は『ラーマーヤナ』のラーマや『バーガヴァタ・プラーナ』のクリシュナなどに人気があった。 神学者のラーマーヌジャとはシャンカラの一元論を否定し、バクティ思想に神学的基礎付けを行った。
rdf:langString
바크티(산스크리트어: भक्ति)는 바가바트교와 힌두교에서 신에 대한 헌신과 사랑을 의미하는 단어로, 본래 바가바트교의 교리였으나 바가바트교가 힌두교에 흡수될 때 바크티 개념도 힌두교의 교리로 흡수되면서 바크티는 힌두교 종파들 중 비슈누파와 크리슈나파의 핵심 교리로 정착하였다. 바크티는 바가바드 기타와 바가바타 푸라나에 세부적으로 기술된다. 그것은 종교적인 표현의 궁극적인 형식으로 주어진다. 그것을 위하여 다른 다르마는 포기되어야 한다. 나라다 바크티 수트라와 같은 다른 교재도 있다. 글자대로 푼다면 '관여(關與)'를 뜻한다. 신에 인간이 결합됨을 말하며 신에 대한 열렬한 절대귀의의 감정과 신애(信愛)라고 번역된다. 이 신애로써 최고신에게 순수무사하게 귀의한다면 그 은총에 의하여 해탈할 수 있다는 것이다. 이 사상은 옛날에는 <바가바드 기타(Bhagavad Gita)>에 있어서의 비슈누신 숭배에서 가장 강조되어 훗날의 힌두교도에게 큰 영향을 주었다. 신애 사상은 비슈누신, 크리슈나 숭배와 함께 발전했으며, 특히 서기 900년경에 <바가바드 프라나>가 만들어져 크리슈나신에 대한 신애가 강조되었다. 이 신애는 매우 열광적이며 신자는 서로 몸을 접촉시키면서 높은 소리로 노래하고 눈물을 흘리는 엑스터시 속에 해탈된다고 한다. 이 점은 <바가바드 기타>의 그것과 다른 점이라 할 수 있다.
rdf:langString
Bhakti (devanagari भक्ति) è un termine sanscrito che nelle tradizioni religiose dell'India indica l'aspetto devozionale della fede in una divinità personale o anche un maestro spirituale, caratterizzato spesso da una partecipazione emotiva intensa e totalizzante. "La via della bhakti" (bhaktimarga o anche Bhakti Yoga) è, in molte di queste tradizioni, uno dei mezzi per ottenere la liberazione (mokṣa).
rdf:langString
Bhakti is in het hindoeïsme de devotie van een gelovige (de bhakta) voor een . Het is een van de manieren waarop een hindoe moksha (verlichting, bevrijding) gelooft te kunnen bereiken. Volgens de bhakti-beweging laat een diepe, persoonlijke band tussen gelovige en godheid de gelovige delen in de glorie van de god, waardoor deze dichter bij het goddelijke komt te staan. Bhakti komt tot uiting in puja, een ritueel waarbij de bhakta de godheid, meestal gesymboliseerd door een cultusbeeld (murti), kleine offerandes zoals bloemen, wierook of voedsel aanbiedt, en in ruil prasad ontvangt. Het kan ook tot uiting komen in lofzangen of gebeden. Bhakti is een zeer persoonlijke vorm van aanbidding waarbij niet noodzakelijk een priester nodig is. Ook in de traditionele hindoeïstische maatschappij staat bhakti open voor alle kasten of lagen van de samenleving, waarmee het een sterk egalitarisch karakter heeft. Bhakti-aanbidding is in de 6e eeuw ontstaan in het huidige Tamil Nadu, in het uiterste zuiden van India. Het kan gezien worden als een reactie op zowel het orthodoxe brahmanisme als de heterodoxe cultussen zoals boeddhisme en jainisme. Het brahmanisme bereikt moksha door nadruk op juist handelen (karma); de heterodoxe filosofen volgen het pad van de juiste kennis (jnana). Bhakti is afkerig van zowel de ingewikkelde riten en verstikkende sociale hiërarchie van het brahmanisme, als van ingewikkelde filosofische constructen. Daarom had de bhakti-beweging een duidelijke aantrekkingskracht. Ze verspreidde zich gedurende de Middeleeuwen geleidelijk naar het noorden van India. De beweging gaf het hindoeïsme een compleet nieuw gezicht, waardoor de religie een heropleving ondervond die ten koste ging van brahmanisme, boeddhisme en jainisme. Bhakti-aanbidding is niet hetzelfde als bhakti-yoga. Het laatste wordt al in veel oudere hindoeïstische geschriften beschreven, zoals de Bhagavad Gita of de .
rdf:langString
Bhakti (sanskr. bhakti – przywiązanie, miłość; termin zwykle oddawany jako pobożność) – forma religijności w hinduizmie przejawiająca się głębokim emocjonalnym i intelektualnym oddaniem bogu, której metaforą może być miłosny związek z bóstwem, a zarazem niezwykle silny, żywiołowy ruch religijno-społeczny. Osoba praktykująca bhakti nazywana jest bhaktą. Nie należy myśleć o bhakti jako o jednorodnym, zwartym ruchu – poszczególne grupy zaangażowane w kulty pobożnościowe kierowały się ku różnym bóstwom (przede wszystkim ku Śiwie, Krysznie, Ramie i Kali) i przyjmowały odmienne stanowiska teologiczne. Dla wszystkich jednak kluczowe było uczestnictwo w Bogu, docieranie do niego i odnalezienie z nim bliskości. Ruchy bhakti zaowocowały nowymi formami jogi, m.in. powstaniem bhaktijogi. Najbardziej charakterystyczną praktyką średniowiecznego bhakti była poezja religijna, ceniona do tej pory ze względu na szczególne walory estetyczne (m.in. poezja krysznaicka oraz poezja ramaicka). Nauki bhakti miały też znaczący wpływ na sztukę indyjską, w szczególności na malarstwo miniaturowe w północnych Indiach.
rdf:langString
Bhakti (sanskrit भक्ति) är en term inom framförallt hinduismen med betydelsen villkorslös kärlek och gudskärlek inför den högste guden. Utövaren av bhakti kallas bhakta. Enligt bland andra Bhagavata Purana förekommer bhakti i nio distinkta former. Bhakti representerar en reform av den vediska traditionen som gjorde det möjligt för människor i alla klasser att bli frälsta, såsom kvinnor, bönder, handelsmän och tjänare. Majoriteten av dagens hinduer tillhör bhaktifromheten. Bahkti (hängivelse) innebär ett personligt och kärleksfullt förhållande till Gud. Den viktigaste centrala praxis i bahkti är tillbedjan av en personlig gud. Denna viktiga hinduistiska strömning, bahakti, utvecklades från omkring år 400 och gudar som Vishnu och Shiva lyftes då fram. Förutom de tidigare hinduistiska verken, Bhagavadgita och Ramayana, kom även den vishnuitiska alvar och den shivaitiska nayanmar-poesin (ca 500-800) samt de olika purantexterna att spela stor roll. Centrala begrepp inom bhaktiteologin är: prema ("osjälvisk kärlek"), prapatti ("tillflykt" eller "underkastelse" under Gud) samt prasad ("nåd"). Genom underkastelse och kärlek till Gud står vägen för räddning öppen, oavsett kasttillhörighet, för alla människor, genom Guds nåd.
rdf:langString
Bhakti (em sânscrito: भक्ति, "devoção") é uma das três doutrinas ou caminhos básicos prescritos pelo hinduísmo para a liberação espiritual (moksha). De acordo com as características pessoais de cada praticante, pode-se optar por um ou mais destes caminhos, simultânea ou separadamente e a qualquer tempo ou período de vida. São eles: 1.
* Karma, ou o caminho do trabalho sem expectativa sobre os resultados ou frutos por ele produzido. 2.
* Bhakti, ou o caminho da devoção a um dos múltiplos aspectos do Absoluto (Brâman). 3.
* Jñana, ou gnosis, o caminho do conhecimento, descobrindo a espiritualidade através do inquirir racional. São muitos os angas, divisões ou disciplinas de bhakti instruídos principalmente nos Bhakti-sutras e no Bhagavata Purana. Mas há reverências a bhakti em praticamente todas as escrituras hindus, tanto nos shruti, quanto nos smriti Inúmeras seitas hindus se dizem seguidoras de bhakti e atribuem-lhe poderes miraculosos, superiores aos demais caminhos, assim como as inúmeras seitas de seguidores de karma e jñana atribuem poderes fantásticos aos seus respectivos caminhos. Bhakti-yoga é uma disciplina da ioga para se alcançar bhakti usando o sadhana, ou método de atividades prescritas, como os praticados em outras modalidades da ioga.
rdf:langString
Бга́кті (санскр. भक्ति, bhakti IAST — «відданість», «віддане служіння») — поняття в індуїзмі, та йозі, що, з релігійної точки зору, використовується для позначення взаємовираження емоційної прихильності та любові між відданим (бгактою) та особистісною формою Бога. Часто дається визначення бгакті як «служіння Богу з любов'ю та відданістю».У вайшнавізмі бгакті спрямована виключно до Вішну і його аватарів (в основному до Крішни і Рами), тоді як в традиціях шайвізму й шактизму це поняття також використовується у відношенні до Шіви й Шакті. Бгакті як один із видів йоґи (бгакті-йоґа) докладно описується в «Бгаґавад-ґіті» — священному писанні індуїзму, в якому на думку багатьох відображена основна суть ведичного знання. Бгакті там проголошується найпіднесенішою формою релігійної практики, яка стоїть вище шляху знання ґ'яни та шляху чеснотної діяльності карми, і заради якої всі інші Дгарми повинні бути відкинуті. Бгакті також відіграє центральну роль в іншому священному писанні індуїзму — «Бгаґавата-пурані», яка вважається однією з головних пуран. Як у тому, так і в іншому тексті, бгакті оголошується головним з шляхів, що ведуть до духовної досконалості. Традиція бгакті вже була присутня в ведичний період, але широко поширилася тільки в VI-X століттях, спочатку в Південній Індії, а потім і в Північній. Своє вираження вона знайшла в поемі і гімнах альварів і наянарів, складених тамільською мовою і присвячених Вішну і Шиві. Подібно до традицій мирської еротичної поезії, поети-бгакти часто застосовували до Бога почуття розлуки жінки зі своїм коханим. Течії в індуїзмі, в яких бгакті є основною практикою, називають рухами бгакті. Хоча бгакті є також частиною шиваїзму й шактизму, рух бгакті головним чином був саме вайшнавським. Одним з основних напрямків бгакті в вайшнавізмі, що отримав найбільше поширення в Східній Індії — Бенґалії, Оріссі та Асамі — став Ґаудія-вайшнавізм, також відомий як крішнаїзм, основоположником якого на початку XVI століття виступив Чайтанья.
rdf:langString
奉爱（梵語：भक्ति，羅馬化：Bhakti）；又译为信爱、奉献、虔信、信、虔敬、忠诚，音译爲巴克蒂、巴克提、薄帝、薄克帝；在印度教中指对最高神祇三相神的虔诚信仰、尊敬供养的传统；印度文化圈内的伊斯兰教、基督教、上座部佛教、耆那教、锡克教也吸收了这个词语，如东南亚上座部佛教将佛弟子对佛陀、阿罗汉聖者的虔信称爲“薄帝”（巴利語：bhatti）。
rdf:langString
Бха́кти (санскр. भक्ति, IAST: bhakti) — преданность, любовь к Богу в индийской философии и религии, а также условное наименование религиозно-реформаторских движений, распространившихся на Севере Индии в эпоху Позднего Средневековья. Бхакти описывает взаимоотношения между преданным, называемым «бхактой», и Богом в различных формах. В индуизме практика бхакти или «бхакти-йога» позволяет обрести единение с Богом и тем самым освобождение души от циклов рождения и смерти. Бхакти может определяться как дисциплина, устраняющая эгоизм «Я» и ограниченность «моего». В индийской традиции о бхактах говорят как о тех, кто неотделим от Бога (авибхакта). Чувства бхакты устремлены к Богу всегда и при любых обстоятельствах или поступках. Бхакти не предполагает стяжательства или получения выгод от любви к Богу. Тем самым бхакти определяется как любовь к Богу, не обременённая желаниями. Считается, что медитации, мантры и другие практики являются вспомогательными средствами, необходимыми для культивирования бхакти. Чистым бхакти считается то, где любовь проявляется ради самого Бога, а преданность состоит из сочетания любви и бескорыстного служения. В конечном состоянии бхакти описывает состояние ума, когда человек не обладает никаким иным существованием, отделённым от Бога. Таким образом, бхакти представляет собой полное отождествление сознания человека с тем идеалом, к которому он устремлён. В вишнуизме бхакти направлено на Вишну и его аватары (в основном, Кришну и Раму), тогда как в традициях шиваизма и шактизма бхакти культивируется по отношению к Шиве и Шакти. Кроме того, выделяется ниргуна-бхакти, то есть любовь к обезличенному Богу без формы, Абсолюту.
xsd:nonNegativeInteger
48973
