Bengali language movement
http://dbpedia.org/resource/Bengali_language_movement an entity of type: Thing
Die bengalische Sprachbewegung (bengalisch ভাষা আন্দোলন bhāṣā āndolan, „Sprachbewegung“) war eine gesellschaftlich-politische Bewegung im damaligen Ostpakistan (dem heutigen Bangladesch), die sich für eine Anerkennung der bengalischen Sprache als offizielle Staatssprache einsetzte.
rdf:langString
De Bengaalse Taalbeweging, in het Bengaals bekend als Bhasa Andolon, was een politieke beweging in de jaren vijftig in Bangladesh (destijds bekend als Oost-Pakistan) met het streven om erkenning te krijgen voor de Bengaalse taal als officiële taal in de staat Pakistan.
rdf:langString
孟加拉語言運動（孟加拉語：ভাষা আন্দোলন，羅馬化：Bhasha Andolon），是印巴分治后发生于巴基斯坦自治领（后更名為東巴基斯坦，今孟加拉国）的一場政治運動，主張承認孟加拉語為巴基斯坦的官方語言，以允許孟加拉語在媒體、貨幣、郵票、教育及政府事務中使用。 1947年由各不同種族群組成的巴基斯坦獨立，地理上不相鄰的東巴基斯坦地區主要民族是孟加拉人，他們與西巴基斯坦在文化、地理和語言上都不相同。1948年，巴基斯坦政府宣佈把烏爾都語定為該國唯一的官方語言，這在東巴基斯坦引發了廣泛的抗議。面對日益加劇的宗派緊張和民眾對新法的不滿，政府宣佈公開集會為非法行為。1952年2月21日，達卡大學的學生違抗法令組織了一場游行抗議活動，那天警察槍殺了數位學生，這引發了更廣泛的內亂及多年的衝突，最終中央政府讓步，在1956年授予孟加拉語官方地位。 語言運動在孟加拉產生了重大的影響，它促进了孟加拉語在文學與文化上的發展，同時也建立了孟加拉的民族認同，成為孟加拉民族主義運動的先行者，其後的六點運動、孟加拉解放戰爭及1987年孟加拉語施行法案都深受其影響。在孟加拉國，2月21日被定為語言運動日，為國定假期。達卡烈塔紀念碑建在達卡醫學院附近，用來紀念這場運動及受害者。1999年，聯合國教科文組織宣布2月21日為國際母語日。
rdf:langString
حركة اللغة البنغالية أو حركة اللغة (بالبنغالية: ভাষা আন্দোলন) حركة سياسية في بنغلادش عندما كانت تعرف باسم شرق باكستان طالبت بالاعتراف باللغة البنغالية كلغة رسمية في الدولة كي يسمح بتداولها في الشئون الحكومية والتعليم ووسائل الإعلام والعملة والطوابع. وفي عام 1947 تم تقسيم الهند إلى دولتين لكل منهما السيادة المستقلة تشكلت حكومة باكستان وكانت تتألف من مجموعات عرقية ولغوية متنوعة وجغرافياً غير متصلة بإقليم بنغال الشرقي الذي اُطلق عليه في عام 1956 باكستان الشرقية التي تضم سكان بنغاليين في المقام الأول.وفي عام 1948 فَرضت الحكومة الباكستانية اللغة الأردية اللغة الوطنية الوحيدة للبلاد، تم اقتراح الكتابة البنغالية بالتناوب النص العربي أو عربي كلغة الدولة لباكستان بأكملها، مما أثار احتجاجاً واسعا ونزاعات طائفية للأغلبية المتحدثة بـاللغة البنغالية في بنغال الشرقية، تحدىَ طلاب جامعة دكا وغيرهم من النش
rdf:langString
Το Βεγγαλικό Γλωσσικό Κίνημα (Βεγγαλικά: ভাষা আন্দোলন, Μπάσα Αντολόν) ήταν πολιτικό κίνημα στην πρώην Ανατολική Βεγγάλη (σημερινό Μπαγκλαντές) που υποστήριζε την αναγνώριση της Βεγγαλικής γλώσσας ως επίσημης γλώσσα στο τότε Ντομίνιον του Πακιστάν, προκειμένου να επιτραπεί η χρήση της στη κυβέρνηση, στην εκπαίδευση, στα μέσα ενημέρωσης και σε άλλους τομείς της δημόσιας ζωής.
rdf:langString
The Bengali language movement (Bengali: ভাষা আন্দোলন, romanized: Bhasha Andolôn) was a political movement in former East Bengal (renamed East Pakistan in 1952) advocating the recognition of the Bengali language as an official language of the then-Dominion of Pakistan in order to allow its use in government affairs, the continuation of its use as a medium of education, its use in media, currency and stamps, and to maintain its writing in the Bengali script.
rdf:langString
La Movado por bengala lingvo, ankaŭ nomita la Lingva Movado (bengale ভাষা আন্দোলন, Bhaŝa Andolon), estis politika strebo en Bangladeŝo (tiam konata kiel Orienta Pakistano), kiu porpledis la rekonon de la bengala lingvo kiel oficiala lingvo de Pakistano. Tia rekono igus la bengala instruata en lernejoj kaj uzata en registaraj aferoj.
rdf:langString
El Movimiento por la Lengua Bengalí, también conocido como Movimiento por la Lengua (en bengalí: ভাষা আন্দোলন; bhasha andolon), fue una empresa política que tuvo lugar en Bangladés (entonces llamado Pakistán Oriental) para defender el reconocimiento del idioma bengalí como lengua oficial de Pakistán. Ese reconocimiento permitiría que el bengalí pudiera enseñarse en la escuela y utilizarse en la Administración pakistaní oriental.
rdf:langString
Gerakan Bahasa Bengali, juga dikenal sebagai Gerakan Bahasa (bahasa Bengali: ভাষা আন্দোলন; Bhāṣā āndōlana), adalah usaha politik di Pakistan Timur (kini Bangladesh) agar bahasa Bengali diakui sebagai bahasa resmi Pakistan. Pengakuan tersebut akan memperbolehkan bahasa Bengali digunakan dalam pemerintahan. Gerakan Bahasa merupakan salah satu faktor munculnya pergerakan nasional Bengali. Di Bangladesh, 21 Februari dirayakan sebagai Hari Gerakan Bahasa. Monumen Shaheed Minar didirikan di Dhaka untuk mengenang pergerakan ini.
rdf:langString
Le Mouvement pour la Langue (en bengali : ভাষা আন্দোলন, Bhāṣā āndōlana) est une démarche politique au Bangladesh avant l'indépendance de ce pays (alors connu sous le nom de Pakistan oriental et intégré au Pakistan), préconisant la reconnaissance du bengali comme langue officielle du Pakistan. Cette reconnaissance a finalement permis au bengali d'être enseigné dans les écoles et utilisé dans les échanges gouvernementaux comme langue officielle du nouvel État.
rdf:langString
ベンガル語国語化運動（ベンガルごこくごかうんどう、ウルドゥー語: بنگالی زبان کی تحریک、ベンガル語: ভাষা আন্দোলন Bhasha Andolôn "言語運動"）は、かつての東ベンガル（1956年に東パキスタン、1971年にバングラデシュに改名）における政治運動であった。ベンガル語運動とも呼ばれる。政府業務における使用、教育言語としての使用の継続、メディア、通貨、切手における使用を可能にし、ベンガル文字での筆記を維持するため、当時のパキスタン自治領の公用語としてのベンガル語の承認を唱道した。 ベンガル語運動は東ベンガルと後の東パキスタンにおけるベンガル民族の同一性の主張を触媒し、やそれに続くバングラデシュ解放戦争、などのベンガル民族主義運動の前触れとなった。バングラデシュでは、2月21日（Ekushey February）はとして国民の祝日である。ショヒド・ミナール記念碑は運動とその犠牲者を追悼してダッカ医科大学の近くに建設された。1999年、UNESCOはベンガル語運動と世界中の人々の民族・言語的な権利の証として2月21日を国際母語デーと宣言した。
rdf:langString
Движе́ние за госуда́рственный ста́тус бенга́льского языка́, также известное в Бангладеш как «Языковое движение» (бенг. ভাষা আন্দোলন; бхаша андолон) — политическое движение в Бангладеш (в то время — Восточный Пакистан), послужившее началом политического процесса, приведшего к отделению Восточного Пакистана от Пакистана и образованию независимого государства Бангладеш. Жители региона выступали за придание бенгальскому языку официального статуса, чтобы им можно было пользоваться в государственных структурах, он был языком обучения, а также в письменном виде присутствовал в СМИ, на валюте и марках.
rdf:langString
Рух за державний статус бенгальської мови (Bhasha Andolon) — політичний рух у Бангладеш (у той час — Східний Пакистан). Започаткував політичний процес, наслідком якого стали відокремлення Східного Пакистану від Пакистану і створення незалежної держави Бангладеш. Цей день символізує право національних меншин на визнання своєї мови.
rdf:langString
rdf:langString
Bengali language movement
rdf:langString
حركة اللغة البنغالية
rdf:langString
Bengalische Sprachbewegung
rdf:langString
Βεγγαλικό γλωσσικό κίνημα
rdf:langString
Movado por bengala lingvo
rdf:langString
Movimiento por la Lengua Bengalí
rdf:langString
Mouvement pour la Langue
rdf:langString
Gerakan bahasa Bengali
rdf:langString
ベンガル語国語化運動
rdf:langString
Bengaalse taalbeweging
rdf:langString
Борьба за статус бенгальского языка
rdf:langString
Боротьба за статус бенгальської мови
rdf:langString
孟加拉語言運動
xsd:integer
1133033
xsd:integer
1124374085
rdf:langString
Articles related to the Language Movement
rdf:langString
حركة اللغة البنغالية أو حركة اللغة (بالبنغالية: ভাষা আন্দোলন) حركة سياسية في بنغلادش عندما كانت تعرف باسم شرق باكستان طالبت بالاعتراف باللغة البنغالية كلغة رسمية في الدولة كي يسمح بتداولها في الشئون الحكومية والتعليم ووسائل الإعلام والعملة والطوابع. وفي عام 1947 تم تقسيم الهند إلى دولتين لكل منهما السيادة المستقلة تشكلت حكومة باكستان وكانت تتألف من مجموعات عرقية ولغوية متنوعة وجغرافياً غير متصلة بإقليم بنغال الشرقي الذي اُطلق عليه في عام 1956 باكستان الشرقية التي تضم سكان بنغاليين في المقام الأول.وفي عام 1948 فَرضت الحكومة الباكستانية اللغة الأردية اللغة الوطنية الوحيدة للبلاد، تم اقتراح الكتابة البنغالية بالتناوب النص العربي أو عربي كلغة الدولة لباكستان بأكملها، مما أثار احتجاجاً واسعا ونزاعات طائفية للأغلبية المتحدثة بـاللغة البنغالية في بنغال الشرقية، تحدىَ طلاب جامعة دكا وغيرهم من النشطاء السياسيين ذلك القانون وتلك الحكومة ونظموا مسيرات للاحتجاج في 21 فبراير 1952 ووصلت الحركة الاحتجاجية إلى ذروتها عندما قتلت الشرطة مجموعة من الطلاب المتظاهرين في ذلك اليوم وأثار قتلهم الذعر والاضطرابات المدنية بقيادة حزب رابطة عوامي الإسلامي الذي تغير اسمه بعد ذلك إلى حزب عوامي الوطني.وبعد كثير من الصراعات تراجعت الحكومة المركزية عن قرارها ومنحت الصفة الرسمية إلى اللغة البنغالية عام 1956. وفي عام 1999 اعتبرت اليونسكو يوم 21 فبراير اليوم الدولي للغة الأم وعطلة رسمية وذلك تكريماً لحركة اللغة واحتراماً لمطالب وحقوق الإنسان في كافة أنحاء العالم. وحفزت حركة اللغة على تأكيد الهوية الوطنية لولاية باكستان الشرقية التي أصبحت رائدةً للحركات القومية البنغالية ومنها حركة 6 نقاط وتحرير بنغلاديش في عام 1971.
rdf:langString
Το Βεγγαλικό Γλωσσικό Κίνημα (Βεγγαλικά: ভাষা আন্দোলন, Μπάσα Αντολόν) ήταν πολιτικό κίνημα στην πρώην Ανατολική Βεγγάλη (σημερινό Μπαγκλαντές) που υποστήριζε την αναγνώριση της Βεγγαλικής γλώσσας ως επίσημης γλώσσα στο τότε Ντομίνιον του Πακιστάν, προκειμένου να επιτραπεί η χρήση της στη κυβέρνηση, στην εκπαίδευση, στα μέσα ενημέρωσης και σε άλλους τομείς της δημόσιας ζωής. Όταν το Ντομίνιον του Πακιστάν σχηματίστηκε από τη διχοτόμηση της Ινδίας το 1947, η χώρα αποτελούταν από διάφορες εθνοτικές και γλωσσικές ομάδες. Η χώρα αποτελούταν από δύο ασυνεχείς πτέρυγες, το Δυτικό Πακιστάν και την επαρχία της Ανατολικής Βεγγάλης (η οποία μετονομάστηκε το 1956 σε Ανατολικό Πακιστάν) στην οποία κατοικούσαν οι Βεγγαλέζοι. Το 1948, η κυβέρνηση του Ντομίνιον του Πακιστάν υιοθέτησε τα Ούρντου ως μοναδική εθνική γλώσσα, προκαλώντας εκτεταμένες διαμαρτυρίες στην πλειοψηφία των Βεγγαλέζων της ανατολικής Βεγγάλης. Αντιμέτωποι με τις αυξανόμενες θρησκευτικές εντάσεις και τη μαζική δυσαρέσκεια με το νέο νόμο, η κυβέρνηση κήρυξε εκτός νόμου τις δημόσιες συναντήσεις και συγκεντρώσεις. Οι φοιτητές του Πανεπιστημίου της Ντάκα και άλλοι πολιτικοί ακτιβιστές αμφισβήτησαν το νόμο και διοργάνωσαν διαμαρτυρία στις 21 Φεβρουαρίου 1952. Το κίνημα έφτασε στο αποκορύφωμά του όταν η αστυνομία σκότωσε διαδηλωτές την ίδια ημέρα. Οι θάνατοι προκάλεσαν εκτεταμένες πολιτικές αναταραχές. Μετά από χρόνια συγκρούσεων, η κεντρική κυβέρνηση υποχώρησε και έδωσε επίσημη υπόσταση στη Βεγγαλική γλώσσα αλλάζοντας το καθεστώς στις 29 Φεβρουαρίου 1956. Το γλωσσικό κίνημα ήταν καταλύτης στον ισχυρισμό της εθνικής ταυτότητας των Βεγγαλέζων στην Ανατολική Βεγγάλη και το Ανατολικό Πακιστάν και έγινε προπομπός των Βεγγαλικών εθνικιστικών κινημάτων, συμπεριλαμβανομένου του Κινήματος των Έξι Σημείων και στη συνέχεια του Απελευθερωτικού Πολέμου του Μπαγκλαντές και του Ινδοπακιστανικού Πολέμου του 1971. Στο Μπαγκλαντές, η 21η Φεβρουαρίου (Εκουσέι Φεμπρουγιαρί), έχει καθιερωθεί ως εθνική εορτή. Στη μνήμη των θυμάτων του κινήματος κατασκευάστηκε το μνημείο Σαχίντ Μινάρ. Το 1999, η Ουνέσκο ονόμασε την 21η Φεβρουαρίου ως Διεθνή Ημέρα Μητρικών Γλωσσών ως φόρο τιμής στο Γλωσσικό Κίνημα και τα εθνογλωσσικά δικαιώματα των ανθρώπων σε όλο τον κόσμο.
rdf:langString
Die bengalische Sprachbewegung (bengalisch ভাষা আন্দোলন bhāṣā āndolan, „Sprachbewegung“) war eine gesellschaftlich-politische Bewegung im damaligen Ostpakistan (dem heutigen Bangladesch), die sich für eine Anerkennung der bengalischen Sprache als offizielle Staatssprache einsetzte.
rdf:langString
La Movado por bengala lingvo, ankaŭ nomita la Lingva Movado (bengale ভাষা আন্দোলন, Bhaŝa Andolon), estis politika strebo en Bangladeŝo (tiam konata kiel Orienta Pakistano), kiu porpledis la rekonon de la bengala lingvo kiel oficiala lingvo de Pakistano. Tia rekono igus la bengala instruata en lernejoj kaj uzata en registaraj aferoj. Kiam la pakistana ŝtato formiĝis en 1947, siaj du regionoj, Orienta Pakistana (ankaŭ nomita Orienta Bengalio) kaj Okcidenta Pakistano, disiĝis laŭ kulturo, geografio, kaj lingvo. En 1948, la Registaro de Pakistano igis urduon la nura nacia lingvo, saltigante vastajn protestojn inter la bengalparolanta plimulto de Orienta Pakistano. Fac' al pliiĝantaj sektaj tensioj kaj amasa malkontento pri la nova leĝo, la registaro kontraŭleĝigis publikajn renkontojn kaj manifestaciojn. La studentoj de la Universitato de Dako kaj aliaj politikaj aktivuloj defiis la leĝon kaj organizis proteston je 21-a de februaro, 1952. La movado klimaksis kiam policistoj mortigis studentajn manifestaciantojn tiun tagon. La mortoj incitis vastan civilan perturbon, gviditan de la Avami-Islama Ligo, pli malfrue alinomita la Avamia-Ligo. Post jaroj de konflikto, la centra registaro kapitulacis, kaj oficialigis la bengalan lingvon en 1956. En 1999, UNESKO deklaris la 21-an de februaro Internacia Tago de la Gepatra Lingvo, tribute al la Lingva Movado kaj la etnolingvistikaj rajtoj de homoj ĉirkaŭ la mondo. La Lingva movado katalizis la aserton de bengala nacia identeco en Pakistano, kaj iĝis antaŭveninto al bengalaj naciismaj movadoj, inkluzive de la Sespunkta Movado kaj poste la Bangladeŝa Milito por Liberiĝo en 1971. En Bangladeŝo, 21-a de februaro festiĝas kiel Tago de la Lingva Movado, nacia feritago. La monumento Ŝahid Minar estis konstruita proksime al la Medicina Altlernejo de Dako, por memori la movadon kaj ĝiajn viktimojn.
rdf:langString
The Bengali language movement (Bengali: ভাষা আন্দোলন, romanized: Bhasha Andolôn) was a political movement in former East Bengal (renamed East Pakistan in 1952) advocating the recognition of the Bengali language as an official language of the then-Dominion of Pakistan in order to allow its use in government affairs, the continuation of its use as a medium of education, its use in media, currency and stamps, and to maintain its writing in the Bengali script. When the Dominion of Pakistan was formed after the separation of the Indian subcontinent in 1947 when the British left, it was composed of various ethnic and linguistic groups, with the geographically non-contiguous East Bengal province having a mainly Bengali population. In 1948, the Government of the Dominion of Pakistan ordained as part of Islamization and Arabization of East Pakistan or East Bengal that Urdu will be the sole national language, alternately Bengali writing in Arabic script or Roman script (Romanisation of Bengali) or Arabic as the state language of the whole of Pakistan was also proposed, sparking extensive protests among the Bengali-speaking majority of East Bengal. Facing rising sectarian tensions and mass discontent with the new law, the government outlawed public meetings and rallies. The students of the University of Dhaka and other political activists defied the law and organised a protest on 21 February 1952. The movement reached its climax when police killed student demonstrators on that day. The deaths provoked widespread civil unrest. After years of conflict, the central government relented and granted official status to the Bengali language in 1956. The Language Movement catalysed the assertion of Bengali national identity in East Bengal and later East Pakistan, and became a forerunner to Bengali nationalist movements, including the 6-Point Movement and subsequently the Bangladesh Liberation War and the Bengali Language Implementation Act, 1987. In Bangladesh, 21 February (Ekushey February) is observed as Language Movement Day, a national holiday. The Shaheed Minar monument was constructed near Dhaka Medical College in memory of the movement and its victims. In 1999, UNESCO declared 21 February as International Mother Language Day, in tribute to the Language Movement and the ethno-linguistic rights of people around the world.
rdf:langString
El Movimiento por la Lengua Bengalí, también conocido como Movimiento por la Lengua (en bengalí: ভাষা আন্দোলন; bhasha andolon), fue una empresa política que tuvo lugar en Bangladés (entonces llamado Pakistán Oriental) para defender el reconocimiento del idioma bengalí como lengua oficial de Pakistán. Ese reconocimiento permitiría que el bengalí pudiera enseñarse en la escuela y utilizarse en la Administración pakistaní oriental. Cuando se formó el estado de Pakistán en 1947, sus dos regiones, Pakistán Oriental (también llamado Bengala Oriental) y Pakistán Occidental se extendían por áreas geográficas y culturales distintas. En 1948 el Gobierno de Pakistán estableció el urdú como única lengua nacional, extendiéndose las protestas entre la mayoría de habla bengalí del Pakistán Oriental. Teniendo que hacer frente al surgimiento de tensiones religiosas y a un descontento general por la nueva ley, el gobierno anuló el derecho de reunión prohibiendo las concentraciones públicas. Los estudiantes de la Universidad de Daca y otros activistas políticos desafiaron la prohibición y organizaron una protesta el 21 de febrero de 1952. El movimiento alcanzó su cénit ese mismo día, con la muerte a manos de la policía de dos manifestantes universitarios. Estas muertes provocaron el estallido en la población de una revuelta liderada por la Liga Awami. Tras años de conflicto el gobierno central cedió, confiriendo carácter oficial al idioma bengalí en 1956. En 2000, la Unesco declaró el 21 de febrero Día internacional de la lengua materna en recuerdo del Movimiento por la Lengua y de los derechos etnolingüísticos de los pueblos de todo el mundo. El Movimiento por la Lengua catalizó la afirmación de la identidad nacional bengalí en Pakistán Oriental, siendo precursor de los movimientos nacionalistas bengalíes, incluyendo el y posteriormente de la Guerra de Liberación de Bangladés en 1971. En Bangladés, el 21 de febrero se considera Día del Movimiento por la Lengua, siendo día festivo. El monumento se construyó cerca del Dhaka Medical College en memoria del Movimiento y sus víctimas.
rdf:langString
Le Mouvement pour la Langue (en bengali : ভাষা আন্দোলন, Bhāṣā āndōlana) est une démarche politique au Bangladesh avant l'indépendance de ce pays (alors connu sous le nom de Pakistan oriental et intégré au Pakistan), préconisant la reconnaissance du bengali comme langue officielle du Pakistan. Cette reconnaissance a finalement permis au bengali d'être enseigné dans les écoles et utilisé dans les échanges gouvernementaux comme langue officielle du nouvel État. Lorsque l'État du Pakistan a été créé en 1947, ses deux régions, le Pakistan oriental et le Pakistan occidental, ont été séparées. En 1948, le gouvernement du Pakistan a fait de l'ourdou la seule langue nationale, provoquant de vastes protestations parmi la majorité de langue bengalie du Pakistan oriental. Face à l'augmentation des tensions et du mécontentement vis-à-vis de cette nouvelle loi, le gouvernement a proscrit les réunions publiques et les rassemblements. Les étudiants de l'université de Dacca et d'autres militants politiques ont défié la loi et ont organisé une manifestation le 21 février 1952. Le mouvement a atteint son apogée lorsque la police a tué des étudiants manifestant ce jour-là. Ces décès ont provoqué des protestations généralisés conduit par la Ligue musulmane Awami, rebaptisée plus tard la Ligue Awami. Après des années de conflit, le gouvernement central a cédé et a accordé un statut officiel à la langue bengalie en 1956. En 2000, l'UNESCO a déclaré le 21 février Journée internationale de la langue maternelle en hommage. Le Mouvement pour la Langue catalysa l'affirmation de l'identité nationale bengalie au Pakistan, et est devenu un précurseur des mouvements nationalistes bengalis, y compris le Mouvement en six points et donc, la guerre de libération du Bangladesh de 1971. Au Bangladesh, le 21 février est la Journée du mouvement pour la Langue, un jour de fête nationale. Le Shaheed Minar (monument aux martyrs) a été construit une première fois en 1952 près du (en), en mémoire des victimes. Reconstruit plusieurs fois, avec des architectures différentes, il est le monument national de cette commémoration. À ne pas confondre avec un autre monument à Calcutta portant le même nom, le Shaheed Minar (1841) qui était un monument de l'empire britannique, puis rénové et rebaptisé en 1969 en mémoire des victimes du Mouvement pour l'indépendance de l'Inde.
rdf:langString
Gerakan Bahasa Bengali, juga dikenal sebagai Gerakan Bahasa (bahasa Bengali: ভাষা আন্দোলন; Bhāṣā āndōlana), adalah usaha politik di Pakistan Timur (kini Bangladesh) agar bahasa Bengali diakui sebagai bahasa resmi Pakistan. Pengakuan tersebut akan memperbolehkan bahasa Bengali digunakan dalam pemerintahan. Ketika negara Pakistan dibentuk pada tahun 1947, dua wilayahnya, Pakistan Timur dan Pakistan Barat, berbeda secara budaya, geografis dan bahasa. Pada tahun 1948, pemerintah Pakistan menyatakan bahasa Urdu sebagai satu-satunya bahasa resmi, mengakibatkan munculnya penentangan dari penduduk Pakistan Timur yang berbahasa Bengali. Pemerintah lalu melarang pertemuan dan reli publik sebagai akibat dari meningkatnya ketegangan sektarian dan rasa tidak puas. Mahasiswa Universitas Dhaka dan aktivis politik lainnya melancarkan aksi protes pada tanggal 21 Februari 1952. Aksi tersebut lalu mencapai klimaksnya ketika polisi membunuh para demonstran. Hal ini menimbulkan keresahan masyarakat. Setelah konflik selama bertahun-tahun, pemerintah pusat akhirnya memberikan status resmi kepada bahasa Bengali tahun 1956. Pada tahun 2000, UNESCO menyatakan 21 Februari sebagai Hari Bahasa Ibu Internasional untuk menghormati Gerakan Bahasa dan hak etno-linguistik semua bangsa di seluruh dunia. Gerakan Bahasa merupakan salah satu faktor munculnya pergerakan nasional Bengali. Di Bangladesh, 21 Februari dirayakan sebagai Hari Gerakan Bahasa. Monumen Shaheed Minar didirikan di Dhaka untuk mengenang pergerakan ini.
rdf:langString
ベンガル語国語化運動（ベンガルごこくごかうんどう、ウルドゥー語: بنگالی زبان کی تحریک、ベンガル語: ভাষা আন্দোলন Bhasha Andolôn "言語運動"）は、かつての東ベンガル（1956年に東パキスタン、1971年にバングラデシュに改名）における政治運動であった。ベンガル語運動とも呼ばれる。政府業務における使用、教育言語としての使用の継続、メディア、通貨、切手における使用を可能にし、ベンガル文字での筆記を維持するため、当時のパキスタン自治領の公用語としてのベンガル語の承認を唱道した。 パキスタン自治領が1947年のインド分割によって作られた時、自治領は様々な民族的、言語的集団から構成されており、主にベンガル人が居住する東ベンガル州は地理的に分離していた。1948年、パキスタン総督はウルドゥー語を唯一の国語として規定し、これは東ベンガルの多数派であったベンガル語話者の間での広範な抗議運動に火を付けた。宗派間の緊張の高まりと新法に対する一般民衆の不満に直面し、政府は公開の集会と抗議集会を法的に禁止した。ダッカ大学の学生とその他の政治活動家はこの法律を無視し、1952年2月21日に抗議集会を組織した。この日に警察が学生のデモ参加者を殺害したことで運動は頂点に達した。この死は幅広い市民の動揺を引き起こした。数年間の紛争の後、1956年に中央政府は折れ、ベンガル語に公的地位を与えた。 ベンガル語運動は東ベンガルと後の東パキスタンにおけるベンガル民族の同一性の主張を触媒し、やそれに続くバングラデシュ解放戦争、などのベンガル民族主義運動の前触れとなった。バングラデシュでは、2月21日（Ekushey February）はとして国民の祝日である。ショヒド・ミナール記念碑は運動とその犠牲者を追悼してダッカ医科大学の近くに建設された。1999年、UNESCOはベンガル語運動と世界中の人々の民族・言語的な権利の証として2月21日を国際母語デーと宣言した。
rdf:langString
De Bengaalse Taalbeweging, in het Bengaals bekend als Bhasa Andolon, was een politieke beweging in de jaren vijftig in Bangladesh (destijds bekend als Oost-Pakistan) met het streven om erkenning te krijgen voor de Bengaalse taal als officiële taal in de staat Pakistan.
rdf:langString
Движе́ние за госуда́рственный ста́тус бенга́льского языка́, также известное в Бангладеш как «Языковое движение» (бенг. ভাষা আন্দোলন; бхаша андолон) — политическое движение в Бангладеш (в то время — Восточный Пакистан), послужившее началом политического процесса, приведшего к отделению Восточного Пакистана от Пакистана и образованию независимого государства Бангладеш. Жители региона выступали за придание бенгальскому языку официального статуса, чтобы им можно было пользоваться в государственных структурах, он был языком обучения, а также в письменном виде присутствовал в СМИ, на валюте и марках. После ухода англичан с полуострова Индостан в 1947 году было образовано Государство Пакистан, состоявшее из двух частей, отдалённых друг от друга на 1600 километров. Эти регионы резко различались по культуре и языку: в Западном Пакистане преобладал язык урду, а в Восточном — бенгальский. Однако в 1948 году правительство Пакистана объявило урду единственным официальным языком на всей территории Пакистана. Решение правительства вызвало недовольство большинства населения Восточного Пакистана. Однако правительство Пакистана не только не учло требований жителей восточных провинций, но и запретило демонстрации в поддержку бенгальского языка. При подавлении демонстрации студентов в Дакке 21 февраля 1952 года несколько человек погибли. Случившиеся события привели к массовым протестам, сопротивление возглавила Авами Лиг. В ходе противостояния бенгальский язык получил статус государственного (1956 год). В память об этих событиях по решению ЮНЕСКО 21 февраля отмечается как Международный день родного языка. Этот день символизирует права национальных меньшинств на признание своего языка. Движение за статус языка привело к росту самосознания бенгальского народа. Оно привело к появлению , впоследствии вылившемуся в войну за независимость и Третью индо-пакистанскую войну 1971 года. После её окончания Восточный Пакистан отделился в самостоятельное государство Бангладеш. 21 февраля в Бангладеш отмечается как национальный праздник — День Родного Языка. В память о погибших студентах в Дакке установлен памятник Шахид-минар.
rdf:langString
Рух за державний статус бенгальської мови (Bhasha Andolon) — політичний рух у Бангладеш (у той час — Східний Пакистан). Започаткував політичний процес, наслідком якого стали відокремлення Східного Пакистану від Пакистану і створення незалежної держави Бангладеш. Держава Пакистан, яку було створено у 1947 році після припинення британського управління, складалася з двох частин — Західного Пакистану і Східного Пакистану. Ці частини суттєво відрізнялися за культурою та мовою: у Західному Пакистані переважала мова урду, а в Східному — бенгальська. Проте в 1948 році уряд Пакистану, в якому переважали носії урду, оголосив урду єдиною державною мовою на всій території Пакистану. Це рішення викликало незадоволення більшості населення Східного Пакистану. Проте уряд Пакистану не лише не врахував вимог жителів східних провінцій, але навіть підсилив гніт: були заборонені демонстрації і виступи на підтримку бенгальської мови. Це рішення викликало протест студентів університету в Дацці. Під час придушення демонстрації студентів 21 лютого 1955 року було вбито декілька людей. Ці події призвели до масових протестів, які очолила (Awami Muslim League). Після декількох років протистояння, бенгальська мова здобула статус державної (1956). На згадку про ці події, за рішенням UNESCO, 21 лютого відзначається як Міжнародний день Рідної мови. Цей день символізує право національних меншин на визнання своєї мови. Рух за статус мови призвів до зростання самосвідомості бенгальського народу. Після національно-визвольної війни Східний Пакистан відокремився в самостійну державу Бангладеш (1971). 21 лютого в Бангладеш відзначається як національне свято — День Рідної Мови. На згадку про загиблих студентів в Дацці встановлено пам'ятник.
rdf:langString
孟加拉語言運動（孟加拉語：ভাষা আন্দোলন，羅馬化：Bhasha Andolon），是印巴分治后发生于巴基斯坦自治领（后更名為東巴基斯坦，今孟加拉国）的一場政治運動，主張承認孟加拉語為巴基斯坦的官方語言，以允許孟加拉語在媒體、貨幣、郵票、教育及政府事務中使用。 1947年由各不同種族群組成的巴基斯坦獨立，地理上不相鄰的東巴基斯坦地區主要民族是孟加拉人，他們與西巴基斯坦在文化、地理和語言上都不相同。1948年，巴基斯坦政府宣佈把烏爾都語定為該國唯一的官方語言，這在東巴基斯坦引發了廣泛的抗議。面對日益加劇的宗派緊張和民眾對新法的不滿，政府宣佈公開集會為非法行為。1952年2月21日，達卡大學的學生違抗法令組織了一場游行抗議活動，那天警察槍殺了數位學生，這引發了更廣泛的內亂及多年的衝突，最終中央政府讓步，在1956年授予孟加拉語官方地位。 語言運動在孟加拉產生了重大的影響，它促进了孟加拉語在文學與文化上的發展，同時也建立了孟加拉的民族認同，成為孟加拉民族主義運動的先行者，其後的六點運動、孟加拉解放戰爭及1987年孟加拉語施行法案都深受其影響。在孟加拉國，2月21日被定為語言運動日，為國定假期。達卡烈塔紀念碑建在達卡醫學院附近，用來紀念這場運動及受害者。1999年，聯合國教科文組織宣布2月21日為國際母語日。
xsd:nonNegativeInteger
51710
