Balfour Declaration of 1926
http://dbpedia.org/resource/Balfour_Declaration_of_1926 an entity of type: WikicatCommonwealthRealms
إعلان بلفور عام 1926، هو تقرير أصدره آرثر جيمس بلفور نتج عن عام 1926 لقادة دول بريطانيا العظمى، والذي عقد في لندن. في هذا المؤتمر الإمبراطوري قام المندوبون تحت ضغط بعض الأقطار مثل كندا بتعريف أعضاء الكومنولث كالتالي: مجتمعات مستقلة داخل الإمبراطورية البريطانية تتساوى أوضاعها القانونية ولا يخضع أحد منها للآخر بأي حال من الأحوال في أي جانب من جوانب شؤونهم الداخلية أو الخارجية، بالرغم من ارتباطهم بولاء مشترك للملك واتحادهم الاختياري كأعضاء في الكومنولث البريطاني.
rdf:langString
1926년의 밸푸어 선언(Balfour Declaration of 1926)은 아서 밸푸어가 선언한 것으로, 대영 제국이 완전한 자치국임을 선언하는 내용이 담겨있다.
rdf:langString
バルフォア報告書（バルフォアほうこくしょ、英語: Balfour Declaration of 1926）は、イギリス帝国の首脳がロンドンに集まった1926年の帝国会議の産物である。これによって、イギリス本国と自治領との関係が新しく定義された。名称は、バルフォア伯アーサー・バルフォア枢密院議長（元首相）の名による。
rdf:langString
De Balfour-declaratie van 1926 is een verklaring die door leiders van het Britse Rijk tijdens de Imperial Conference van 1926 werd aangenomen. De declaratie is vernoemd naar Arthur Balfour, voormalig Brits premier en voorzitter van de conferentie.
rdf:langString
Balfourdeklarationen var en rapport från i London som likställde de brittiska dominionerna som autonoma delar. Den är namngiven efter brittiske statsmannen Arthur Balfour, first , Lord President of the Council och tidigare brittisk premiärminister, och Inter-Imperial Relations Committee, ledd av Balfour, arbetade fram fördokumentet fram till godkännandet den 15 november 1926.
rdf:langString
The Balfour Declaration of 1926, issued by the 1926 Imperial Conference of British Empire leaders in London, was named after Arthur Balfour, who was Lord President of the Council. It declared the United Kingdom and the Dominions to be: ... autonomous Communities within the British Empire, equal in status, in no way subordinate one to another in any aspect of their domestic or external affairs, though united by a common allegiance to the Crown, and freely associated as members of the British Commonwealth of Nations.
rdf:langString
Der Balfour-Bericht ist eine Erklärung, die 1926 von einem Ausschuss zur Neubestimmung der Beziehungen innerhalb des Britischen Empires erarbeitet und im Oktober/November des Jahres auf der Londoner Konferenz (1926) als Dokument abschließend erörtert und dann verabschiedet wurde. Konferenzteilnehmer waren der Premierminister des britischen „Mutterlands“ und dessen Kollegen aus den sich selbst verwaltenden Dominions Kanada, Neufundland, dem Irischen Freistaat, der Südafrikanischen Union, Australien und Neuseeland. Den Vorsitz hatte der ehemalige britische Premierminister und Außenminister Lord Balfour. Von ihm stammt die berühmt gewordene Definition über die Beziehungen zwischen den Dominions und Großbritannien, welche die Erkenntnisse des Berichtes zusammenfasste:
rdf:langString
La Declaración Balfour de 1926, llamada así por el Lord Presidente del Consejo británico Arthur Balfour, Conde de Balfour, era el nombre dado a un informe resultante de la Conferencia Imperial de 1926 de líderes de Imperio británicos en Londres, aprobada el 15 de noviembre de 1926. Declara que el Reino Unido y los Dominios: El informe no debe confundirse con la Declaración Balfour de 1917, por la cual Balfour, entonces Ministro de Asuntos Exteriores Británico, comunicó el apoyo del gobierno británico a un hogar nacional judío en Palestina.
rdf:langString
La déclaration Balfour du 15 novembre 1926 est un document issu d'une conférence impériale britannique présidée par Arthur Balfour. Elle reconnaît la souveraineté totale des dominions de l'Empire britannique – le Canada, l'Australie, la Nouvelle-Zélande, l'Afrique du Sud, l'Irlande et Terre-Neuve – vis-à-vis du Royaume-Uni. Le Statut de Westminster en 1931 reprit les termes de cette déclaration, tout en les accentuant pour offrir une pleine souveraineté aux dominions.
rdf:langString
Deklarasi Balfour 1926 ialah pernyataan pada Konferensi Kekaisaran oleh pemimpin Kekaisaran Britania antara Oktober-November 1926 di London. Disana dinyatakan bahwa Britania Raya dan semua Dominion "merupakan komunitas swatantra dalam Britania Raya, sama dalam kedudukan, dengan tiadanya yang lebih rendah antara satu dengan lainnya dalam tiap aspek urusan dalam maupun luar negerinya, meski dipersatukan oleh kesetiaan umum pada Raja, dan secara bebas terhubung sebagai anggota negara-negara Persemakmuran Britania".
rdf:langString
La dichiarazione Balfour del 15 novembre 1926 è un documento derivante da una conferenza imperiale britannica presieduta da Arthur Balfour. Riconosce la piena sovranità dei dominion dell'Impero britannico: Canada, Australia, Nuova Zelanda, Sudafrica, Irlanda e Terranova, nei confronti del Regno Unito. La dichiarazione cambiò anche il ruolo dei governatori generali, che non sarebbero più stati rappresentanti del governo britannico (imperiale) nei domini, ma rappresentanti della Corona. Ciò ha segnato la fine ufficiale dell'interferenza del governo britannico nel governo dei dominion.
rdf:langString
A Declaração Balfour de 1926 foi um documento aprovado em 15 de novembro de 1926, durante a conferência imperial britânica, presidida pelo primeiro-ministro britânico Arthur Balfour. A declaração reconheceu a independência e a total soberania dos domínios britânicos - Canadá, Austrália, Nova Zelândia, África do Sul, Estado Livre da Irlanda e Domínio da Terra Nova - em relação ao Reino Unido.
rdf:langString
Деклара́ция Ба́льфура 1926 го́да (англ. Balfour Declaration of 1926) — заключительный отчёт конференции стран Британской империи, состоявшейся в 1926 году. Документ получил своё название по имени Артура Бальфура. Основными принципами, заложенными в Декларацию Бальфура 1926 года, стали:
* признание равного государственного статуса Великобритании и всех её доминионов,
* признание всеми странами монарха,
* добровольность и равенство для вхождения в Содружество наций. Документ вошёл в основу и получил своё продолжение в материалах Вестминстерского статута 1931 года.
rdf:langString
Деклара́ція Ба́льфура 1926 року (англ. Balfour Declaration of 1926) — заключний звіт конференції країн Британської імперії, що відбулась 1926 року. Документ отримав свою назву за ім'ям лорда Артура Бальфура. Основними принципами, закладеними в Декларацію Бальфура 1926 року, стали:
* визнання рівного державного статусу Великої Британії та всіх її домініонів,
* визнання усіма країнами монарха,
* добровільність і рівність для входження до Співдружності націй. Документ було покладено в основу й мав продовження у матеріалах Вестмінстерського статуту 1931 року.
rdf:langString
rdf:langString
إعلان بلفور 1926
rdf:langString
Balfour-Bericht
rdf:langString
Balfour Declaration of 1926
rdf:langString
Declaración Balfour de 1926
rdf:langString
Deklarasi Balfour 1926
rdf:langString
Déclaration Balfour de 1926
rdf:langString
Dichiarazione Balfour (1926)
rdf:langString
밸푸어 선언 (1926년)
rdf:langString
バルフォア報告書
rdf:langString
Balfour-declaratie
rdf:langString
Declaração Balfour de 1926
rdf:langString
Balfourdeklarationen (1926)
rdf:langString
Декларация Бальфура (1926)
rdf:langString
Декларація Бальфура (1926)
xsd:integer
4819
xsd:integer
1123977623
rdf:langString
إعلان بلفور عام 1926، هو تقرير أصدره آرثر جيمس بلفور نتج عن عام 1926 لقادة دول بريطانيا العظمى، والذي عقد في لندن. في هذا المؤتمر الإمبراطوري قام المندوبون تحت ضغط بعض الأقطار مثل كندا بتعريف أعضاء الكومنولث كالتالي: مجتمعات مستقلة داخل الإمبراطورية البريطانية تتساوى أوضاعها القانونية ولا يخضع أحد منها للآخر بأي حال من الأحوال في أي جانب من جوانب شؤونهم الداخلية أو الخارجية، بالرغم من ارتباطهم بولاء مشترك للملك واتحادهم الاختياري كأعضاء في الكومنولث البريطاني.
rdf:langString
The Balfour Declaration of 1926, issued by the 1926 Imperial Conference of British Empire leaders in London, was named after Arthur Balfour, who was Lord President of the Council. It declared the United Kingdom and the Dominions to be: ... autonomous Communities within the British Empire, equal in status, in no way subordinate one to another in any aspect of their domestic or external affairs, though united by a common allegiance to the Crown, and freely associated as members of the British Commonwealth of Nations. The Inter-Imperial Relations Committee, chaired by Balfour, drew up the document preparatory to its unanimous approval by the imperial prime ministers on 15 November 1926. It was first proposed by South African Prime Minister J. B. M. Hertzog and Canadian Prime Minister William Lyon Mackenzie King. The Declaration accepted the growing political and diplomatic independence of the Dominions in the years after World War I. It also recommended that the governors-general, the representatives of the King in each dominion, should no longer also serve automatically as the representative of the British government in diplomatic relations between the countries. In following years, High Commissioners were gradually appointed, whose duties were soon recognised to be virtually identical to those of an ambassador. The first such British High Commissioner was appointed to Canada in 1928. The conclusions of the Imperial Conference of 1926 were re-stated by the 1930 conference and incorporated in the Statute of Westminster of December 1931. In the Statute, the British Parliament provided that it would not enact a law which applied to a Dominion as part of the law of that Dominion, unless the law expressly stated that the Dominion government had requested and consented to the enactment of that law.
rdf:langString
Der Balfour-Bericht ist eine Erklärung, die 1926 von einem Ausschuss zur Neubestimmung der Beziehungen innerhalb des Britischen Empires erarbeitet und im Oktober/November des Jahres auf der Londoner Konferenz (1926) als Dokument abschließend erörtert und dann verabschiedet wurde. Konferenzteilnehmer waren der Premierminister des britischen „Mutterlands“ und dessen Kollegen aus den sich selbst verwaltenden Dominions Kanada, Neufundland, dem Irischen Freistaat, der Südafrikanischen Union, Australien und Neuseeland. Den Vorsitz hatte der ehemalige britische Premierminister und Außenminister Lord Balfour. Von ihm stammt die berühmt gewordene Definition über die Beziehungen zwischen den Dominions und Großbritannien, welche die Erkenntnisse des Berichtes zusammenfasste: “They are autonomous Communities within the British Empire, equal in status, in no way subordinate one to another in any aspect of their domestic or external affairs, though united by a common allegiance to the Crown, and freely associated as members of the British Commonwealth of Nations.” „Sie [die Dominions und Großbritannien] sind autonome Gemeinschaften innerhalb des britischen Weltreichs, gleichberechtigt, in keiner Weise in irgendeiner Hinsicht der Innen- und Außenpolitik einander untergeordnet, dennoch vereinigt durch eine gemeinsame Untertanentreue zur Krone und freiwillig zusammengeschlossen als Mitglieder des Britischen Commonwealth der Nationen.“ Diese Formulierung war gleichbedeutend mit der Souveränität der Dominions von Großbritannien, welche formell 1931 im Statut von Westminster durch das britische Parlament endgültig bestätigt wurde. Der Balfour-Bericht bildete die endgültige Abkehr vom Föderations-Gedanken, welcher Anfang der 1920er Jahre als mögliche Staatsstruktur für das britische Weltreich diskutiert worden war. Damit steht der Bericht exemplarisch für das Streben der Dominions nach vollständiger Souveränität von Großbritannien und bildet den Anfang der langsamen Auflösung des britischen Empires, dessen Nachfolger, der Commonwealth of Nations, heute eine lose Organisation von vollständig unabhängigen Staaten ist.
rdf:langString
La Declaración Balfour de 1926, llamada así por el Lord Presidente del Consejo británico Arthur Balfour, Conde de Balfour, era el nombre dado a un informe resultante de la Conferencia Imperial de 1926 de líderes de Imperio británicos en Londres, aprobada el 15 de noviembre de 1926. Declara que el Reino Unido y los Dominios: son Comunidades autónomas dentro del Imperio Británico, iguales en estatus, de ninguna manera subordinadas unas a otra en ningún aspecto de sus asuntos internos o externos, aunque unidas por una lealtad común a la Corona, y libremente asociadas como miembros de la Mancomunidad Británica de Naciones. El informe no debe confundirse con la Declaración Balfour de 1917, por la cual Balfour, entonces Ministro de Asuntos Exteriores Británico, comunicó el apoyo del gobierno británico a un hogar nacional judío en Palestina. El comité de relaciones interimperial, presidido por Balfour, preparó el documento preliminar a su aprobación por los primeros ministros imperiales el 15 de noviembre de 1926. Fue propuesto primeramente por el primer ministro Sudafricano James Barry Munnick Hertzog y por el primer ministro de Canadá de entonces, William Lyon Mackenzie King. El documento aceptó la independencia política y diplomática creciente dentro de los dominios, Canadá en particular, desde la Primera Guerra Mundial. También recomendó que los gobernadores generales, los representantes del Rey, que actúan por la corona como jefes de estado en cada dominio, automáticamente ya no deberían prestar servicios también como representantes del gobierno británico en las relaciones diplomáticas entre los países. En años siguientes, fueron gradualmente designados Altos Comisionados, cuyos deberes pronto fueron reconocidos como prácticamente idénticos a los de un embajador. El primer Alto Comisionado Británico de este tipo fue designado a Ottawa en 1928. Las conclusiones de la conferencia fueron nuevamente planteadas por la Conferencia de 1930 e incorporadas en el Estatuto de Westminster de 1931, del mes de diciembre de dicho año, por el cual el parlamento británico renunció a cualquier autoridad legislativa sobre asuntos del dominio, excepto en los supuestos específicamente previstos en ley del dominio.
rdf:langString
La déclaration Balfour du 15 novembre 1926 est un document issu d'une conférence impériale britannique présidée par Arthur Balfour. Elle reconnaît la souveraineté totale des dominions de l'Empire britannique – le Canada, l'Australie, la Nouvelle-Zélande, l'Afrique du Sud, l'Irlande et Terre-Neuve – vis-à-vis du Royaume-Uni. La déclaration proclame que le Royaume-Uni et les dominions sont « des Communautés autonomes au sein de l’Empire britannique, de statut égal, aucunement subordonnés les uns aux autres dans quelque aspect que ce soit de leurs affaires intérieures ou étrangères, mais unis par leur allégeance commune à la Couronne, et librement associés en tant que membres du Commonwealth britannique des Nations ». Cette déclaration rend officielle un état de fait préexistant, puisque les dominions avaient, en pratique, déjà acquis leur indépendance. La déclaration modifia également le rôle des gouverneurs généraux, qui ne seraient plus des représentants du gouvernement britannique (impérial) dans les dominions, mais des représentants de la Couronne. Ceci signifiait la fin officielle de l'ingérence du gouvernement britannique dans le gouvernement des dominions. Le Statut de Westminster en 1931 reprit les termes de cette déclaration, tout en les accentuant pour offrir une pleine souveraineté aux dominions.
rdf:langString
Deklarasi Balfour 1926 ialah pernyataan pada Konferensi Kekaisaran oleh pemimpin Kekaisaran Britania antara Oktober-November 1926 di London. Disana dinyatakan bahwa Britania Raya dan semua Dominion "merupakan komunitas swatantra dalam Britania Raya, sama dalam kedudukan, dengan tiadanya yang lebih rendah antara satu dengan lainnya dalam tiap aspek urusan dalam maupun luar negerinya, meski dipersatukan oleh kesetiaan umum pada Raja, dan secara bebas terhubung sebagai anggota negara-negara Persemakmuran Britania". Pernyataan ini berbeda dengan Deklarasi Balfour 1917 yang mana Menteri Luar Negeri Britania menyokong Yahudi untuk mendirikan negara di Palestina. Itu dinamai, seperti dokumen awal, setelah Earl of Balfour (Arthur James Balfour, 1848-1930), Pemimpin Dewan dalam pemerintahan Britania Raya dan ketua ketua hubungan konferensi inter-Imperial. Komite ini menyusun persiapan dokumen pada persetujuannya PM kerajaan pada saat duduk pada 15 November. Secara resmi deklarasi ini menerima kemerdekaan politik dan diplomatik yang sedang berkembang yang tampak terutama oleh Kanada sejak Perang Dunia I. Juga menerima bahwa gubernur jenderal, perwakilan raja, yang tetap menjadi kepala negara di tiap Dominion, takkan lama menjabat secara otomatis juga sebagai perwakilan pemerintahan Britania Raya dalam hubungan diplomatik antara dua negara. Pada titik ini, gubernur jenderal yang sedang mewakili pemerintahan Britania Raya dalam tiap Dominion digantikan oleh Komisaris Tinggi, yang tugasnya segera diakui secara sebenarnya sama pada DuBes itu. Yang pertama seperti Komisaris Tinggi Britania Raya dipilih ke Ottawa pada 1928. Kesimpulan konferensi itu ditetapkan kembali dari 1930 dan digabungkan dalam Desember 1930 yang mana parlemen meninggalkan tiap otoritas legislatif atas urusan Dominion kecuali sebagaimana yang tegasnya tersedia dalam hukum Dominion.
rdf:langString
La dichiarazione Balfour del 15 novembre 1926 è un documento derivante da una conferenza imperiale britannica presieduta da Arthur Balfour. Riconosce la piena sovranità dei dominion dell'Impero britannico: Canada, Australia, Nuova Zelanda, Sudafrica, Irlanda e Terranova, nei confronti del Regno Unito. La dichiarazione proclama che il Regno Unito e i domini sono "comunità autonome all'interno dell'Impero britannico, di pari status, non subordinate tra loro in alcun aspetto dei loro affari interni o esteri, ma unite da la loro comune fedeltà alla Corona, e liberamente associati come membri del Commonwealth britannico delle Nazioni”. Questa dichiarazione rende ufficiale una situazione preesistente, dal momento che i domini avevano, in pratica, già acquisito la loro indipendenza. La dichiarazione cambiò anche il ruolo dei governatori generali, che non sarebbero più stati rappresentanti del governo britannico (imperiale) nei domini, ma rappresentanti della Corona. Ciò ha segnato la fine ufficiale dell'interferenza del governo britannico nel governo dei dominion. Lo Statuto di Westminster del 1931 riproduceva i termini di questa dichiarazione, ma li accentuava per offrire piena sovranità ai domini.
rdf:langString
1926년의 밸푸어 선언(Balfour Declaration of 1926)은 아서 밸푸어가 선언한 것으로, 대영 제국이 완전한 자치국임을 선언하는 내용이 담겨있다.
rdf:langString
バルフォア報告書（バルフォアほうこくしょ、英語: Balfour Declaration of 1926）は、イギリス帝国の首脳がロンドンに集まった1926年の帝国会議の産物である。これによって、イギリス本国と自治領との関係が新しく定義された。名称は、バルフォア伯アーサー・バルフォア枢密院議長（元首相）の名による。
rdf:langString
De Balfour-declaratie van 1926 is een verklaring die door leiders van het Britse Rijk tijdens de Imperial Conference van 1926 werd aangenomen. De declaratie is vernoemd naar Arthur Balfour, voormalig Brits premier en voorzitter van de conferentie.
rdf:langString
A Declaração Balfour de 1926 foi um documento aprovado em 15 de novembro de 1926, durante a conferência imperial britânica, presidida pelo primeiro-ministro britânico Arthur Balfour. A declaração reconheceu a independência e a total soberania dos domínios britânicos - Canadá, Austrália, Nova Zelândia, África do Sul, Estado Livre da Irlanda e Domínio da Terra Nova - em relação ao Reino Unido. A declaração proclama que o Reino Unido e os domínios são comunidades autônomas dentro do Império Britânico, com igual estatuto, sem qualquer relação de subordinação entre si, sob nenhum aspecto dos seus assuntos internos ou externos, mas unidas por sua fidelidade comum à Coroa, livremente associadas como membros da Comunidade Britânica das Nações. A declaração tornou oficial uma situação preexistente de facto, já que os domínios já tinham, na prática, adquirido sua independência. A declaração também modificou o papel dos governadores-gerais, que não mais seriam os representantes do governo imperial britânico em cada um dos domínios mas os representantes da Coroa. Isto significou oficialmente o fim da ingerência do governo britânico no governo dos domínios. Assim, em 1928, o Reino Unido nomeou o primeiro Alto Comissário para o Canadá, extinguindo efetivamente o papel diplomático do governador-geral como enviado do governo britânico. Os regulamentos da Declaração Balfour foram reafirmados em 1930 e incorporados ao Estatuto de Westminster, em 1931.
rdf:langString
Деклара́ция Ба́льфура 1926 го́да (англ. Balfour Declaration of 1926) — заключительный отчёт конференции стран Британской империи, состоявшейся в 1926 году. Документ получил своё название по имени Артура Бальфура. Основными принципами, заложенными в Декларацию Бальфура 1926 года, стали:
* признание равного государственного статуса Великобритании и всех её доминионов,
* признание всеми странами монарха,
* добровольность и равенство для вхождения в Содружество наций. Кроме этого, впервые был предложен принцип, согласно которому генерал-губернаторы, которые от имени Короны de facto были главами государств в каждом из доминионов, перестали быть представителями властей Великобритании, представлявших страну в международных отношениях. Впоследствии ими были назначены , которые фактически стали исполнять роли послов. Также впервые был заложен принцип совместной короны (монарха), при котором все страны внутри Содружества, имеющие конституционный монархический строй, более не признавали корону Великобритании главой своего государства и получали возможность юридически иметь собственного отдельного монарха (корону) как главу государства. Но, при этом, персона главы государства в лице британского монарха оставалась единой для всех стран Содружества, тем самым объединяя их на правах династической унии. Документ вошёл в основу и получил своё продолжение в материалах Вестминстерского статута 1931 года.
rdf:langString
Balfourdeklarationen var en rapport från i London som likställde de brittiska dominionerna som autonoma delar. Den är namngiven efter brittiske statsmannen Arthur Balfour, first , Lord President of the Council och tidigare brittisk premiärminister, och Inter-Imperial Relations Committee, ledd av Balfour, arbetade fram fördokumentet fram till godkännandet den 15 november 1926.
rdf:langString
Деклара́ція Ба́льфура 1926 року (англ. Balfour Declaration of 1926) — заключний звіт конференції країн Британської імперії, що відбулась 1926 року. Документ отримав свою назву за ім'ям лорда Артура Бальфура. Основними принципами, закладеними в Декларацію Бальфура 1926 року, стали:
* визнання рівного державного статусу Великої Британії та всіх її домініонів,
* визнання усіма країнами монарха,
* добровільність і рівність для входження до Співдружності націй. Окрім цього, вперше було запропоновано принцип, відповідно до якого генерал-губернатори припинили виконувати ролі глав держав-домініонів та дипломатичних представників Великої Британії. Також вперше було закладено принцип спільного монарха, за якого усі країни конституційної монархії всередині Співдружності більше не визнавали монарха Великої Британії главою своєї держави й отримували можливість мати власного монарха, але при цьому особа монарха залишалась єдиною для всіх країн Співдружності. Документ було покладено в основу й мав продовження у матеріалах Вестмінстерського статуту 1931 року.
xsd:nonNegativeInteger
5075
