Auxilia
http://dbpedia.org/resource/Auxilia an entity of type: Thing
Die Auxiliartruppen (lateinisch auxilium „Hilfe“) waren Einheiten der römischen Armee, die aus verbündeten Völkern oder freien Bewohnern (ohne Bürgerrecht= peregrini) der Grenzprovinzen rekrutiert wurden. Bei ehrenhafter Entlassung erhielten die Soldaten nach dem Ende ihrer Dienstzeit zumeist das römische Bürgerrecht.
rdf:langString
アウクシリア（ラテン語：Auxilia）とは、帝政ローマにおいて、ローマ軍の正規部隊であるレギオ（軍団）を支援する部隊。日本語では支援軍、補助兵、翼軍などと訳される場合が多い。騎兵を主力とした。アウジリアスと記述している書物もある。
rdf:langString
Le truppe ausiliarie (“Truppe d'appoggio”, in latino auxilia) furono un corpo dell'esercito romano reclutato fra le popolazioni sottomesse di peregrini, ovvero non ancora in possesso della cittadinanza romana.
rdf:langString
De auxilia (Latijn voor hulptroepen) waren de gerekruteerde soldaten die buiten de legioenstructuur van het Romeinse leger stonden. Zij waren dan ook meestal niet-Romeinse volkeren en stonden onder bevel van hun eigen aanvoerders. De Bataven stonden bekend als leveranciers van uitstekende auxiliarii, die voornamelijk uit ruiterij bestonden. Zij werden net als de Romeinse troepen ingedeeld in cohortes auxiliariae (infanterie) of turmae (ruiterij).
rdf:langString
Auxilia var den romerska arméns hjälptrupper. Dessa soldater var inte romerska medborgare utan rekryterades bland galler, germaner och andra folk som romarna hade besegrat och upptagit bland sina allierade. Denna artikel om militärhistoria saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att lägga till den.
rdf:langString
قوات الاحتياط (باللاتينية: Auxilia، أي: المساعدة) كانت تمثّل الفيالق العسكريَّة الدائمة من المجنَّدين الذين لا يعتبرون مواطنين رومان في جيش الإمبراطورية الرومانية خلال عهد الزعامة (من سنة 30 إلى 284م)، وكانت تؤلّف باجتماعها مع فيالق المواطنين الرومان العاديَّة جيش الإمبراطورية. بحلول القرن الثاني بعد الميلاد، أصبحت تضم قوات الاحتياط الرومانية نفس عدد الجنود المشاة في الفيالق الرومانية العادية، وفضلاً عن ذلك، فقد أصبحت المصدر الرئيسي لجميع وحدات سلاح الفرسان الرومانية تقريباً، فضلاً عن فئات أخرى أكثر تخصُّصاً من المقاتلين، كرماة الأسهم مثلاً. بالإجمال، كانت تمثل قوات الاحتياط ثلاثة أخماس قوام الجيش الروماني النظامي تقريباً. مثل الفيالق العاديَّة، كان الانضمام إلى قوات الاحتياط اختيارياً وليس بالتجنيد الإجباري.
rdf:langString
Les tropes auxiliars (del llatí auxilia) eren unitats de l'exèrcit romà compostes per soldats sense la ciutadania romana. El seu propòsit principal era donar suport a les legions romanes en combat, compostes en exclusiva per ciutadans romans. Van lluitar al llarg del Principat des del 30 aC fins al 284 El seu nombre fluctuà durant el transcurs de l'Imperi augmentant de manera gradual. Cap al 70, les tropes auxiliars contenien el mateix nombre de soldats d'infanteria que les legions i a més proveïen l'exèrcit romà de la cavalleria i de tropes especialitzades com arquers o cavalleria lleugera, així com altres tipus de . Cap al segle ii, les tropes auxiliars representaven prop de dos terços de la força militar romana.
rdf:langString
Auxilia (z latinského auxilium, "pomoc, podpora") byly pomocné sbory římské armády, sestávající z příslušníků spojeneckých kmenů nebo svobodných provinciálů bez římského občanství. Důstojníky byli zpravidla Římané, mužstvo tvořili hlavně muži, kteří se narodili jako svobodní, ale neměli římské občanství. Sloužili 25 let (u námořnictva 26 let). Vojáci měli nižší žold než legionáři, ale po ukončení služby obdrželi římské občanství pro sebe a potomky. Ve 2. století sloužil v pomocných sborech zhruba stejný počet pěšáků jako v legiích. Auxilia navíc římskému vojsku dodávala téměř veškeré jezdectvo a specializované jednotky, jako byli lučištníci nebo lehká jízda. Pěchota se členila do kohort, zatímco jízda tvořila tzv. aly (alae). Pomocné sbory reprezentovaly v této době zhruba tři pětiny veške
rdf:langString
Το συμμαχικό σώμα ή βοηθητικό σώμα (Λατινικά, lit. "auxiliaries", Αγγλικά: "Auxilia"), ήταν υποστηρικτικό στρατιωτικό σώμα, που υπήρχε από τις αρχές της δημιουργίας του ρωμαϊκού στρατού. Αποτελούταν από μόνιμους επαγγελματίες στρατιώτες που δεν ήταν Ρωμαίοι πολίτες και υπήρχαν παράλληλα με τις λεγεώνες που απαρτίζονταν αποκλειστικά από Ρωμαίους πολίτες. Όπως και οι λεγεωνάριοι, οι νεοσύλλεκτοι των σ.σ. ήταν ως επί το πλείστον εθελοντές, όχι επιστρατευμένοι, δηλαδή κατατάσσονταν στο στρατό με την θέλησή τους και λάμβαναν το ένα τρίτο του μισθού του Ρωμαίου λεγεωνάριου.
rdf:langString
The Auxilia (Latin: [au̯kˈs̠ɪlia], lit. "auxiliaries") were introduced as non-citizen troops attached to the citizen legions by Augustus after his reorganisation of the Imperial Roman army from 30 BC. By the 2nd century, the Auxilia contained the same number of infantry as the legions and, in addition, provided almost all of the Roman army's cavalry (especially light cavalry and archers) and more specialised troops. The auxilia thus represented three-fifths of Rome's regular land forces at that time. Like their legionary counterparts, auxiliary recruits were mostly volunteers, not conscripts.
rdf:langString
Las tropas auxiliares (del latín auxilia) eran unidades del ejército romano compuestas por soldados que no eran ciudadanos romanos. Su propósito principal era apoyar a las legiones romanas en combate, compuestas en exclusiva por ciudadanos romanos, e igualmente tuvieron un papel importante en las labores de represión, pillaje y escaramuza que complementaban a las batallas campales en las guerras. Lucharon a lo largo del Principado desde el año 30 a. C. hasta el año 284 d. C. Su número fluctuó durante el transcurso del Imperio, aumentando de manera gradual. Hacia el año 70, las tropas auxiliares contenían el mismo número de soldados de infantería que las legiones, y además proveían al ejército romano de la caballería y de tropas especializadas como arqueros o caballería ligera, así como otr
rdf:langString
Auxilia ("membantu") adalah korps tentara nonwarga negara dalam Pasukan Romawi pada masa Principatus (30 SM–284 SM), bersama dengan legiun warga negara. Pada abad ke-2 SM, auxilia berisi jumlah infantri yang sama dengan legiun dan selain itu menyediakan hampir semua kavaleri dan pasukan terspesialisasi (khususnya infantri ringan dan pemanah) dalam pasukan Romawi. Dengan demikian auxilia mencakup tiga perlima pasukan darat reguler Romawi pada masa itu. Seperti legiun, para auxilia sebagian besar merupakan sukarelawan, bukan wajib militer.
rdf:langString
Les troupes auxiliaires (du latin : auxilia) étaient des unités de l'armée romaine, à l'origine composée de soldats qui n'étaient pas des citoyens romains. Leur but principal était de soutenir les légions romaines dans la bataille, composées exclusivement, en principe - mais pas toujours-, de citoyens romains. Elles se sont battues principalement au cours du Principat de 30 av. J.-C. jusqu'en 284. Leur nombre a fluctué au cours de la période impériale, en augmentant progressivement. En 70, les troupes auxiliaires contenaient le même nombre de soldats d'infanterie que ceux de la légion, et ils fournirent aussi à l'armée romaine de la cavalerie et des troupes spécialisées comme des archers ou de la cavalerie légère, ainsi que d'autres types d'infanterie légère. Au IIe siècle, les troupes aux
rdf:langString
보조군(라틴어: Auxilia,→도움)은 고대 로마의 비(非)로마 시민으로 구성된 군대로, 제정 시대(기원전 30년 - 254년)에 시민으로 이루어진 군단병과 같이 를 이루었다. 2세기에 들어, 보조군은 군단병과 같은 수의 보병, 추가로 거의 대부분의 로마 기병과 경기병과 궁수와 같은 전문화된 부대를 제공했다. 그러므로 보조군은 당시에 로마 군사력의 2/3을 차지했다. 보조군은 이전에 제국 인구의 대부분을 차지한 속주 거주민으로부터 모병되었다. 또한 아우구스투스시대에는 야만족으로부터도 모집했다. 이것은 로마 시민으로만 구성된 군단병과 구분되는 점이다. 보조군은 기원전 3세기 이후로 로마 공화국이 군단을 보조하도록 구성한 기병을 포함한 비 이탈리아 군대로부터 발달하였다. 율리우스-클라우디우스 왕조(기원전 30년 - 68년) 시대에 임시적인 징집군들은 표준화된 구조, 무장, 근무 환경의 정규군 부대로 전환되었다. 왕조 말기에 이르면 군단과 대다수 보조군의 훈련, 장비, 전투 능력에 큰 차이가 없었다.
rdf:langString
As tropas auxiliares romanas (do latim auxilia, "apoios") eram compostas por soldados que não tinham a cidadania romana, e formavam o principal corpo permanente do exército romano durante o período conhecido como Principado (30 a.C. - 284 d.C.), juntamente com as legiões, formadas por cidadãos. No século II, as tropas auxiliares continham o mesmo número de efetivos de infantaria que as legiões, e era responsável por quase toda a cavalaria, bem como tropas especializadas (especialmente a cavalaria ligeira e os arqueiros) de todo o exército romano; neste período as tropas auxiliares chegaram a representar três-quintos das forças terrestres permanentes de Roma; como seus equivalentes legionários, os recrutas auxiliares eram na sua maioria voluntários, e não conscritos.
rdf:langString
Auxilia (liczba mnoga od łac. auxilium „pomoc”) – starożytna formacja wojskowa działająca w ramach armii rzymskiej. Auxilia były wyspecjalizowanymi oddziałami z rzymskich prowincji i miały za zadanie wspierać główne siły pieszych legionów. Tymi jednostkami posiłkowymi była głównie jazda i łucznicy. We wczesnym imperium istniały trzy rodzaje jednostek auxiliów:
* Sarmaci – auxilia sarmatae
* Alanowie – auxilia allani
* Wandalowie i Goci
* jazda rzymska
rdf:langString
Аукси́лия (лат. auxilia) — вспомогательное подразделение древнеримской армии, набиравшееся частью из вассальных и союзных народов, частью из иностранцев-наёмников. В эпоху Римской республики ауксиларии выставлялись подвластными Риму народами, не пользовавшимися правами римских граждан и не принадлежавшими к числу союзных народов. Комплектование их производилось частью наймом, частью — обязательной поставкой воинов названными выше народами. Эти солдаты не входили в состав легионов, a составляли отдельные отряды — ауксилии, причём их численность и организация были разнообразны, они делились на когорты. В этих войсках состояли, к примеру: критские лучники, балеарские пращники, галльская конница; имелась отдельная ала африканцев. При императоре Августе была проведена реформа ауксилий и они пол
rdf:langString
Аукси́лії або авкси́лії (лат. auxilia; від auxilium [au̯kˈsɪ.li.ũ], «поміч, підмога») — у давньоримській армії допоміжні війська, які складалися з переґрінів (мешканців імперії, які не були її громадянами). Солдати таких військ назвалися ауксиліа́рії/авксиліа́рії (лат. auxiliarii, «помічники»). У IV столітті ауксилії — загони легкоозброєної піхоти, що утворюють ядро війська.
rdf:langString
rdf:langString
Auxilia
rdf:langString
قوات احتياط (الجيش الروماني)
rdf:langString
Tropes auxiliars romanes
rdf:langString
Auxilia
rdf:langString
Auxiliartruppen
rdf:langString
Συμμαχικό σώμα (ρωμαϊκός στρατός)
rdf:langString
Tropas auxiliares romanas
rdf:langString
Auxilia
rdf:langString
Troupes auxiliaires
rdf:langString
Truppe ausiliarie dell'esercito romano
rdf:langString
보조군
rdf:langString
アウクシリア
rdf:langString
Auxilia
rdf:langString
Auxilia
rdf:langString
Tropas auxiliares romanas
rdf:langString
Ауксилия
rdf:langString
Ауксилії
rdf:langString
Auxilia
xsd:integer
5021645
xsd:integer
1114030079
rdf:langString
قوات الاحتياط (باللاتينية: Auxilia، أي: المساعدة) كانت تمثّل الفيالق العسكريَّة الدائمة من المجنَّدين الذين لا يعتبرون مواطنين رومان في جيش الإمبراطورية الرومانية خلال عهد الزعامة (من سنة 30 إلى 284م)، وكانت تؤلّف باجتماعها مع فيالق المواطنين الرومان العاديَّة جيش الإمبراطورية. بحلول القرن الثاني بعد الميلاد، أصبحت تضم قوات الاحتياط الرومانية نفس عدد الجنود المشاة في الفيالق الرومانية العادية، وفضلاً عن ذلك، فقد أصبحت المصدر الرئيسي لجميع وحدات سلاح الفرسان الرومانية تقريباً، فضلاً عن فئات أخرى أكثر تخصُّصاً من المقاتلين، كرماة الأسهم مثلاً. بالإجمال، كانت تمثل قوات الاحتياط ثلاثة أخماس قوام الجيش الروماني النظامي تقريباً. مثل الفيالق العاديَّة، كان الانضمام إلى قوات الاحتياط اختيارياً وليس بالتجنيد الإجباري. كان معظم رجال قوات الاحتياط أناساً أحرار (ليسوا بعبيد) لكنهم لا يعدُّون مواطنين رومان، وقد مثل هؤلاء الأشخاص أغلبية سكان الإمبراطورية الرومانية في القرنَين الأول والثاني الميلاديَّين. مع ذلك، كان من الممكن أن تضم قوات الاحتياط عدداً قليلاً من المواطنين الرومان وحتى البرابرة (وهم حسب مصطلحات ذلك الزمن الأشخاص الذين لا ينتمون لأي جزءٍ من الدولة الرومانية). كانت قوات الاحتياط هي الجزء المقابل والمكمِّل للفيالق الرومانية، حيث أنَّ هذه الأخيرة لم تكن توافق على تجنيد سوى المواطنين الرومان. تألفت قوات الاحتياط بالأصل من وحدات كانت تُجنَّد من خارج إيطاليا، خصوصاً سلاح الفرسان، استعملتها الجمهورية الرومانية بأعدادٍ متزايدة لتقوية فيالقها العسكرية منذ عام 200 ق م. في أول الأمر كان يتم تجنيد هذه الوحدات بصورةٍ إجبارية لتخدم خدمة مؤقَّتة عند الحاجة ثم يتم حلُّها، لكن فترة حكم السلالة اليوليوكلاودية (من سنة 30 ق م إلى 68م) شهدت تحولها إلى وحداتٍ دائمة في الجيش يتم تجنيدها اختيارياً، ويتم تنظيمها وخدمتها وتجهيزها بصورة منتظمة دورية. بحلول نهاية عصر الجمهورية وظهور الإمبراطورية مكانها، كانت قوات الاحتياط قد أصبحت مماثلة تقريباً للفيالق بخبرتها ومهاراتها القتالية. كثيراً ما كانت تتمركز قوات الاحتياط الرومانيَّة في ولايات غير تلك التي تم تشكيلها فيها بالأصل، وكان الهدف من ذلك ضمان ولائها للإمبراطورية وتسهيل اندماجها مع باقي القوات الرومانية.
rdf:langString
Auxilia (z latinského auxilium, "pomoc, podpora") byly pomocné sbory římské armády, sestávající z příslušníků spojeneckých kmenů nebo svobodných provinciálů bez římského občanství. Důstojníky byli zpravidla Římané, mužstvo tvořili hlavně muži, kteří se narodili jako svobodní, ale neměli římské občanství. Sloužili 25 let (u námořnictva 26 let). Vojáci měli nižší žold než legionáři, ale po ukončení služby obdrželi římské občanství pro sebe a potomky. Ve 2. století sloužil v pomocných sborech zhruba stejný počet pěšáků jako v legiích. Auxilia navíc římskému vojsku dodávala téměř veškeré jezdectvo a specializované jednotky, jako byli lučištníci nebo lehká jízda. Pěchota se členila do kohort, zatímco jízda tvořila tzv. aly (alae). Pomocné sbory reprezentovaly v této době zhruba tři pětiny veškerých římských pozemních sil.
rdf:langString
Les tropes auxiliars (del llatí auxilia) eren unitats de l'exèrcit romà compostes per soldats sense la ciutadania romana. El seu propòsit principal era donar suport a les legions romanes en combat, compostes en exclusiva per ciutadans romans. Van lluitar al llarg del Principat des del 30 aC fins al 284 El seu nombre fluctuà durant el transcurs de l'Imperi augmentant de manera gradual. Cap al 70, les tropes auxiliars contenien el mateix nombre de soldats d'infanteria que les legions i a més proveïen l'exèrcit romà de la cavalleria i de tropes especialitzades com arquers o cavalleria lleugera, així com altres tipus de . Cap al segle ii, les tropes auxiliars representaven prop de dos terços de la força militar romana. Les tropes auxiliars eren normalment reclutades entre els peregrini; és a dir, dels habitants de les províncies de l'Imperi Romà que no posseïen la ciutadania romana (la gran majoria de la població de l'imperi durant els segles i i ii). Els auxiliars també es reclutaven entre els bàrbars (en llatí, barbari), que era el nom que rebien els habitants de territoris no pertanyents a l'imperi. Els auxiliars es van desenvolupar a partir de variats contingents de tropes no itàliques, especialment de cavalleria, que van lluitar a l'època de la República de Roma per donar suport a les legions, i que van anar incrementant a partir de l'any 200 aC. Els governs de la dinastia Júlio-Clàudia suposaren la transformació d'aquestes lleves temporals en exèrcits permanents amb una estructura homogènia, un equipament estàndard i unes condicions de servei estables, aconseguint que a finals del període no hi hagués grans diferències entre legionaris i la majoria dels auxiliars pel que fa a l'entrenament, equipament o capacitat militar. Els regiments auxiliars s'estacionaven gairebé sempre en províncies diferents de la de procedència. Els noms dels regiments de moltes unitats van perdurar fins a finals del segle iv, però per llavors les unitats havien canviat pel que fa a mida, estructura i qualitat.
rdf:langString
Die Auxiliartruppen (lateinisch auxilium „Hilfe“) waren Einheiten der römischen Armee, die aus verbündeten Völkern oder freien Bewohnern (ohne Bürgerrecht= peregrini) der Grenzprovinzen rekrutiert wurden. Bei ehrenhafter Entlassung erhielten die Soldaten nach dem Ende ihrer Dienstzeit zumeist das römische Bürgerrecht.
rdf:langString
Το συμμαχικό σώμα ή βοηθητικό σώμα (Λατινικά, lit. "auxiliaries", Αγγλικά: "Auxilia"), ήταν υποστηρικτικό στρατιωτικό σώμα, που υπήρχε από τις αρχές της δημιουργίας του ρωμαϊκού στρατού. Αποτελούταν από μόνιμους επαγγελματίες στρατιώτες που δεν ήταν Ρωμαίοι πολίτες και υπήρχαν παράλληλα με τις λεγεώνες που απαρτίζονταν αποκλειστικά από Ρωμαίους πολίτες. Όπως και οι λεγεωνάριοι, οι νεοσύλλεκτοι των σ.σ. ήταν ως επί το πλείστον εθελοντές, όχι επιστρατευμένοι, δηλαδή κατατάσσονταν στο στρατό με την θέλησή τους και λάμβαναν το ένα τρίτο του μισθού του Ρωμαίου λεγεωνάριου. Μέχρι τον 2ο αιώνα, τα σ.σ. αποτελούνταν από τον ίδιο αριθμό πεζικού με τις λεγεώνες και, επιπλέον, είχαν όλο σχεδόν το ιππικό του ρωμαϊκού στρατού (ειδικά ελαφρύ ιππικό), τοξότες, σφενδονιστές και πιο εξειδικευμένα στρατεύματα. Την εποχή εκείνη, τα σ.σ. αντιπροσωπεύουν τα τρία πέμπτα των τακτικών στρατιωτικών δυνάμεων της Ρώμης. Τα σ.σ. στρατολογούνταν κυρίως από τους ελεύθερους υπηκόους των επαρχιών που δεν ήταν Ρωμαίοι πολίτες (Ρωμαϊκή υπηκοότητα) και αποτελούσαν τη συντριπτική πλειοψηφία του πληθυσμού κατά τον 1ο και 2ο αιώνα μ.Χ. (περίπου 90% στις αρχές του 1ου αιώνα). Μπορούσαν να στρατολογηθούν ακόμα και πολίτες από περιοχές που δεν ανήκαν στη Ρωμαϊκή Αυτοκρατορία. Συνήθως το σ.σ. λάμβανε το όνομα της περιοχής από όπου στρατολογούνταν οι άνδρες του. Αυτές οι κοόρτεις έφεραν τα ονόματα «quingenaria», «milliaria» και «equitata» ανάλογα με τον αριθμό των στρατιωτών και την σύνθεσή τους. Η εξάρτηση από διάφορα στρατεύματα τών οποίων οι στρατιώτες δεν ήταν Ιταλοί, ιδιαίτερα τού ιππικού, αυξήθηκε όταν η Ρωμαϊκή Δημοκρατία τούς χρησιμοποίησε σε αυξανόμενους αριθμούς για να στηρίξει τις λεγεώνες της, μετά το 200 π.Χ. Στη διάρκεια της Ιουλιο-Κλαυδιανής δυναστείας (30 π.Χ.-68 μ.Χ.) το σ.σ. μετατρέπεται σε θεσμό. Ενώ πριν βασιζόταν σε περιστασιακές στρατολογήσεις, ανάλογα με τις εκάστοτε ανάγκες, μετατρέπεται σε μόνιμο σώμα με τυποποιημένη δομή, οργάνωση, εξοπλισμό και συνθήκες υπηρεσίας. Μέχρι το τέλος αυτής της περιόδου, δεν υπήρχαν σημαντικές διαφορές μεταξύ των λεγεώνων και των σ.σ. όσο αφορά την κατάρτιση και την μαχητική ικανότητα. Τα σ.σ. τοποθετούνταν συχνά σε επαρχίες διαφορετικές από εκείνες στις οποίες είχαν αρχικά δημιουργηθεί, άλλοτε για λόγους ασφάλειας και για να «εκρωμαϊσουν» τις εν λόγω επαρχίες. Τα ονόματα πολλών σ.σ. διατηρήθηκαν μέχρι τον 4ο αιώνα, αλλά μέχρι τότε είχαν διαφοροποιηθεί σε μέγεθος, δομή και ποιότητα.
rdf:langString
The Auxilia (Latin: [au̯kˈs̠ɪlia], lit. "auxiliaries") were introduced as non-citizen troops attached to the citizen legions by Augustus after his reorganisation of the Imperial Roman army from 30 BC. By the 2nd century, the Auxilia contained the same number of infantry as the legions and, in addition, provided almost all of the Roman army's cavalry (especially light cavalry and archers) and more specialised troops. The auxilia thus represented three-fifths of Rome's regular land forces at that time. Like their legionary counterparts, auxiliary recruits were mostly volunteers, not conscripts. The Auxilia were mainly recruited from the peregrini, free provincial subjects who did not hold Roman citizenship and constituted the vast majority of the population in the 1st and 2nd centuries (c. 90% in the early 1st century). In contrast to the legions, which only admitted Roman citizens, members of the Auxilia could be recruited from territories outside of Roman control. Reliance on the various contingents of non-Italic troops, especially cavalry, increased when the Roman Republic employed them in increasing numbers to support its legions after 200 BC. The Julio-Claudian period (30 BC–68 AD) saw the transformation of the Auxilia from motley levies to a standing corps with standardised structure, equipment and conditions of service. By the end of the period, there were no significant differences between legionaries and auxiliaries in terms of training, and thus, combat capability. Auxiliary regiments were often stationed in provinces other than that in which they were originally raised, for reasons of security and to foster the process of Romanization in the provinces. The regimental names of many auxiliary units persisted into the 4th century, but by then the units in question were different in size, structure, and quality from their predecessors.
rdf:langString
Las tropas auxiliares (del latín auxilia) eran unidades del ejército romano compuestas por soldados que no eran ciudadanos romanos. Su propósito principal era apoyar a las legiones romanas en combate, compuestas en exclusiva por ciudadanos romanos, e igualmente tuvieron un papel importante en las labores de represión, pillaje y escaramuza que complementaban a las batallas campales en las guerras. Lucharon a lo largo del Principado desde el año 30 a. C. hasta el año 284 d. C. Su número fluctuó durante el transcurso del Imperio, aumentando de manera gradual. Hacia el año 70, las tropas auxiliares contenían el mismo número de soldados de infantería que las legiones, y además proveían al ejército romano de la caballería y de tropas especializadas como arqueros o caballería ligera, así como otros tipos de hostigadores. Hacia el siglo II, las tropas auxiliares representaban cerca de dos tercios de la fuerza militar romana. Las tropas auxiliares eran normalmente reclutadas de entre los peregrini; es decir, de los habitantes de las provincias del imperio romano que no eran ciudadanos romanos (la gran mayoría de la población del imperio durante los siglos I y II). Los auxiliares también se reclutaban de entre los bárbaros (en latín, barbari), que era el nombre que recibían los habitantes de territorios no pertenecientes al Imperio. Los auxiliares se desarrollaron a partir de variados contingentes de tropas no itálicas, especialmente de caballería, que lucharon en la época de la república de Roma en apoyo de las legiones, y que fueron incrementándose a partir del año 200 a. C. El gobierno de la dinastía Julio-Claudia supuso la transformación de estas levas temporales en ejércitos permanentes con una estructura homogénea, un equipamiento estándar y unas condiciones de servicio estables, logrando que a finales del periodo no hubiera grandes diferencias entre legionarios y la mayoría de los auxiliares en cuanto a entrenamiento, equipamiento o capacidad militar. Los regimientos auxiliares se estacionaban casi siempre en provincias distintas de la de procedencia. Los nombres de los regimientos de muchas unidades perduraron hasta finales del siglo IV, pero para entonces las unidades habían cambiado en cuanto a tamaño, estructura y calidad.
rdf:langString
Auxilia ("membantu") adalah korps tentara nonwarga negara dalam Pasukan Romawi pada masa Principatus (30 SM–284 SM), bersama dengan legiun warga negara. Pada abad ke-2 SM, auxilia berisi jumlah infantri yang sama dengan legiun dan selain itu menyediakan hampir semua kavaleri dan pasukan terspesialisasi (khususnya infantri ringan dan pemanah) dalam pasukan Romawi. Dengan demikian auxilia mencakup tiga perlima pasukan darat reguler Romawi pada masa itu. Seperti legiun, para auxilia sebagian besar merupakan sukarelawan, bukan wajib militer. Pasukan auxilia sebagian besar direkrut dari atau rakyat provinsi yang tidak memiliki kewarganegaraan Romawi dan meliputi sebagian besar penduduk Romawi pada abad ke-1 dan ke-2 (sek. 90% pad awal abad ke-1). Auxilia juga meliputi beberapa warga negara Romawi dan kemungkinan bangsa barbar (penduduk di luar Romawi). Auxilia berkembang dari beragam kontingen pasukan non-Italia, khususnya kavaleri, yang digunakan oleh Republik Romawi untuk menambah jumlah pasukannya dan mendukung legiun setelah tahun 200 SM. (30 SM–68 M) menandai peralihan para tentara sementara ini menjadi korps resimen tetap dengan struktur, perlengkapan dan keadaan tugas yang terstandardisasi. Pada akhir periode ini, tidak ada perbedaan signifikan antara auxilia dan legiuner dalam hal pelatihan dan kemampunan bertempur. Resimen Auxilia sering kali ditempatkan di provinsi yang bukan tempat asal mereka, dengan tujuan menjaga keamanan kekaisaran dan membantu perkembangan proses Romanisasi dan integrasi provinsi.
rdf:langString
Les troupes auxiliaires (du latin : auxilia) étaient des unités de l'armée romaine, à l'origine composée de soldats qui n'étaient pas des citoyens romains. Leur but principal était de soutenir les légions romaines dans la bataille, composées exclusivement, en principe - mais pas toujours-, de citoyens romains. Elles se sont battues principalement au cours du Principat de 30 av. J.-C. jusqu'en 284. Leur nombre a fluctué au cours de la période impériale, en augmentant progressivement. En 70, les troupes auxiliaires contenaient le même nombre de soldats d'infanterie que ceux de la légion, et ils fournirent aussi à l'armée romaine de la cavalerie et des troupes spécialisées comme des archers ou de la cavalerie légère, ainsi que d'autres types d'infanterie légère. Au IIe siècle, les troupes auxiliaires représentaient environ les deux tiers de l'armée romaine. Les troupes auxiliaires étaient généralement recrutées parmi les pérégrins, c'est-à-dire les habitants des provinces de l'Empire romain qui n'étaient pas des citoyens romains (la grande majorité de la population de l'Empire pendant les Ier et IIe siècles). Les auxiliaires étaient également recrutés parmi les barbares, nom donné aux habitants des territoires hors de l'empire (on parle aussi de gentiles). Ils avaient alors souvent le statut de dediticii, et pouvaient constituer des régiments complets, jouant souvent le rôle de troupes irrégulières (archers de Palmyre, cavalerie numide...), et qui passaient sous l'influence de Rome à la suite de sortes de négociation avec des chefs barbares vaincus ou affaiblis. Les auxiliaires se sont développés à partir des contingents variés de troupes non italiennes, spécialement dans la cavalerie qui apportait à l'époque républicaine l'appui aux légions, et avec une augmentation de leur nombre à partir de 200 av. J.-C. Le gouvernement de la dynastie julio-claudienne marque la transformation de ces levées temporaires en armées permanentes avec une structure homogène, des équipements et des conditions stables de service, ce qui à la fin de la période amène peu de différences significatives entre les légionnaires et de la majorité des auxiliaires que ce soit au niveau de la formation, de l'équipement ou des capacités militaires. La plupart des régiments d'auxiliaires étaient stationnés dans une province autre que celle d'où ils étaient originaires. Les noms des régiments de nombreuses unités continuèrent jusqu'à la fin du IVe siècle, mais à cette période, les unités furent modifiées en taille, en structure et en qualité.
rdf:langString
보조군(라틴어: Auxilia,→도움)은 고대 로마의 비(非)로마 시민으로 구성된 군대로, 제정 시대(기원전 30년 - 254년)에 시민으로 이루어진 군단병과 같이 를 이루었다. 2세기에 들어, 보조군은 군단병과 같은 수의 보병, 추가로 거의 대부분의 로마 기병과 경기병과 궁수와 같은 전문화된 부대를 제공했다. 그러므로 보조군은 당시에 로마 군사력의 2/3을 차지했다. 보조군은 이전에 제국 인구의 대부분을 차지한 속주 거주민으로부터 모병되었다. 또한 아우구스투스시대에는 야만족으로부터도 모집했다. 이것은 로마 시민으로만 구성된 군단병과 구분되는 점이다. 보조군은 기원전 3세기 이후로 로마 공화국이 군단을 보조하도록 구성한 기병을 포함한 비 이탈리아 군대로부터 발달하였다. 율리우스-클라우디우스 왕조(기원전 30년 - 68년) 시대에 임시적인 징집군들은 표준화된 구조, 무장, 근무 환경의 정규군 부대로 전환되었다. 왕조 말기에 이르면 군단과 대다수 보조군의 훈련, 장비, 전투 능력에 큰 차이가 없었다. 보조군은 주로 병사들이 모집된 속주에 주둔되었다. 대부분의 보조군 부대 명칭은 4세기까지 존속하였지만 이전 시대의 보조군과는 병력 수, 구조, 질적 면에서 차이가 났다.
rdf:langString
アウクシリア（ラテン語：Auxilia）とは、帝政ローマにおいて、ローマ軍の正規部隊であるレギオ（軍団）を支援する部隊。日本語では支援軍、補助兵、翼軍などと訳される場合が多い。騎兵を主力とした。アウジリアスと記述している書物もある。
rdf:langString
Le truppe ausiliarie (“Truppe d'appoggio”, in latino auxilia) furono un corpo dell'esercito romano reclutato fra le popolazioni sottomesse di peregrini, ovvero non ancora in possesso della cittadinanza romana.
rdf:langString
De auxilia (Latijn voor hulptroepen) waren de gerekruteerde soldaten die buiten de legioenstructuur van het Romeinse leger stonden. Zij waren dan ook meestal niet-Romeinse volkeren en stonden onder bevel van hun eigen aanvoerders. De Bataven stonden bekend als leveranciers van uitstekende auxiliarii, die voornamelijk uit ruiterij bestonden. Zij werden net als de Romeinse troepen ingedeeld in cohortes auxiliariae (infanterie) of turmae (ruiterij).
rdf:langString
Auxilia (liczba mnoga od łac. auxilium „pomoc”) – starożytna formacja wojskowa działająca w ramach armii rzymskiej. Auxilia były wyspecjalizowanymi oddziałami z rzymskich prowincji i miały za zadanie wspierać główne siły pieszych legionów. Tymi jednostkami posiłkowymi była głównie jazda i łucznicy. We wczesnym imperium istniały trzy rodzaje jednostek auxiliów:
* skrzydła kawalerii – jednostki kawaleryjskie,
* kohorty piesze (cohortes peditae) – lekka piechota towarzysząca legionom,
* kohorty mieszane (cohortes equitatae) – niewielkie samodzielne jednostki dalekiego rozpoznania, zabezpieczenia, eskorty i łączności. Żołnierz po odbyciu wieloletniej służby otrzymywał obywatelstwo rzymskie, a niekiedy dotyczyło to także jego żony i dzieci (o ile zaznaczono to w „akcie zaszczytnego zwolnienia ze służby”, tabula honestae missionis). Oficerami w oddziałach auxiliów byli ekwici. W późnym cesarstwie wśród auxiliów pojawiali się:
* Sarmaci – auxilia sarmatae
* Alanowie – auxilia allani
* Wandalowie i Goci
* jazda rzymska
rdf:langString
As tropas auxiliares romanas (do latim auxilia, "apoios") eram compostas por soldados que não tinham a cidadania romana, e formavam o principal corpo permanente do exército romano durante o período conhecido como Principado (30 a.C. - 284 d.C.), juntamente com as legiões, formadas por cidadãos. No século II, as tropas auxiliares continham o mesmo número de efetivos de infantaria que as legiões, e era responsável por quase toda a cavalaria, bem como tropas especializadas (especialmente a cavalaria ligeira e os arqueiros) de todo o exército romano; neste período as tropas auxiliares chegaram a representar três-quintos das forças terrestres permanentes de Roma; como seus equivalentes legionários, os recrutas auxiliares eram na sua maioria voluntários, e não conscritos. As tropas auxiliares eram recrutadas principalmente dentre os peregrinos, os súditos livres que habitavam as províncias do Império Romano mas que não tinham a cidadania romana; formavam a grande maioria da população do império nos primeiros dois séculos da Era Cristã (cerca de 90% no século I). Os auxiliares também chegaram a incluir alguns cidadãos romanos, e, provavelmente, bárbaros (designação para os povos que habitavam além das fronteiras). As tropas auxiliares foram desenvolvidas a partir dos diversos contingentes de tropas não-itálicas, especialmente na cavalaria, utilizados pela República Romana em números cada vez maiores, para apoiar suas legiões, depois de 200 a.C. O período júlio-claudiano (30 a.C. - 68 d.C.) viu a transformação destas levas desorganizadas de tropas temporárias num corpo permanente de regimentos, com uma estrutura, equipamento e condições de serviço padronizadas. Ao fim deste período, não havia diferenças significantes entre os legionários e a maior parte dos auxiliares em termos de treinamento ou de capacidade de combate. Os regimentos auxiliares frequentemente eram estacionados em províncias diferentes das províncias nas quais foram criados originalmente, para aumentar o processo de romanização e unificação de todas as províncias em um único império. Os nomes regimentais de muitas das unidades auxiliares persistiram até o século II, porém então as unidades em questão já eram diferentes em tamanho, estrutura e qualidade das de seus antecessores.
rdf:langString
Auxilia var den romerska arméns hjälptrupper. Dessa soldater var inte romerska medborgare utan rekryterades bland galler, germaner och andra folk som romarna hade besegrat och upptagit bland sina allierade. Denna artikel om militärhistoria saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att lägga till den.
rdf:langString
Аукси́лия (лат. auxilia) — вспомогательное подразделение древнеримской армии, набиравшееся частью из вассальных и союзных народов, частью из иностранцев-наёмников. В эпоху Римской республики ауксиларии выставлялись подвластными Риму народами, не пользовавшимися правами римских граждан и не принадлежавшими к числу союзных народов. Комплектование их производилось частью наймом, частью — обязательной поставкой воинов названными выше народами. Эти солдаты не входили в состав легионов, a составляли отдельные отряды — ауксилии, причём их численность и организация были разнообразны, они делились на когорты. В этих войсках состояли, к примеру: критские лучники, балеарские пращники, галльская конница; имелась отдельная ала африканцев. При императоре Августе была проведена реформа ауксилий и они получили новые экипировку и вооружение, также стали образовывать когорты по 500 человек и миллиарии. В это время срок службы составлял 25 лет (в преторианской гвардии — 16 лет, в легионе — 20), возможно сама она была бесплатной, но при отставке отслужившие получали права римского гражданина. При Траяне старые отряды ауксилариев были заменены новыми подразделениями. Ауксилиарные войска пополнялись обычно в тех провинциях, в которых они дислоцировались. В правление Диоклетиана и Константина Великого ayксилариями именовались лёгкие пехотинцы. Общее число этих частей (стрелков и пращников) в Восточной империи доходило до 41, в Западной — 65, причём они представляли собой милицию, поставлявшуюся пограничными народами. В IV веке Ауксилия палатина (императорские придворные вспомогательные войска) — отряды элитной тяжелой пехоты — стала ударными пехотными частями. Несмотря на название, по рангу стояли выше мобильных легионеров-комитатов.
rdf:langString
Аукси́лії або авкси́лії (лат. auxilia; від auxilium [au̯kˈsɪ.li.ũ], «поміч, підмога») — у давньоримській армії допоміжні війська, які складалися з переґрінів (мешканців імперії, які не були її громадянами). Солдати таких військ назвалися ауксиліа́рії/авксиліа́рії (лат. auxiliarii, «помічники»). Під час Римської республіки ауксилії виставлялися підвладними римлянам народами, що не користувалися правами римських громадян і не належали до числа союзних народів. Комплектування їх відбувалося частково вербуванням, частково — наданням рекрутів підвладними народами. Ці війська не входили до складу легіонів, a складали особливі загони, причому чисельність їх та організація були різноманітні; вони ділилися на когорти. У цих військах були, наприклад: балеарські пращники, критські лучники. При імператорі Августі була проведена реформа ауксиліїв, вони отримали нове озброєння та екіпірування, а також стали утворювати когорти по 500 осіб та мілліарії. Після 25 років служби ауксиліарії нагороджувалися римським громадянством, яке поширювалося і на їх синів. При Траяні старі загони ауксиліїв були замінені новими підрозділами. У часи правління Діоклетіана та Костянтина Великого ауксиліями іменувалася легка піхота. Загальне число цих загонів (стрільців та пращників) у Східній імперії доходило до 41,а в Західній — 65, причому вони були міліцією, яка надавалася прикордонними народами. У IV столітті ауксилії — загони легкоозброєної піхоти, що утворюють ядро війська.
xsd:nonNegativeInteger
99974
