Arminianism
http://dbpedia.org/resource/Arminianism an entity of type: Thing
Arminianisme adalah sebuah aliran pengajaran soteriologis dalam Kristen Protestan yang berdasarkan pemahaman teologis dari teolog Reformasi Belanda Jacobus Arminius (1560-1609), dan para pengikutnya, .
rdf:langString
アルミニウス主義（アルミニウスしゅぎ）は、オランダ改革派出身のヤーコブス・アルミニウスがカルヴァン主義の予定説に疑問を持ったことから生まれた、修正主義カルヴィニスト、カルヴァン主義傍流である。 論争途中で亡くなったアルミニウスの死後、1610年に、彼の支持者たちが、を中心に自分たちの信条を定めた『建白書』（Remonstrantie）を提出、アルミニウス主義の認可を政府に求めたことから、レモンストランスと呼ばれた。この問題を解決するために1618年にドルトレヒト会議がもたれたが、この会議では、アルミニウス主義は、公式に認められなかった。現在では、メソジスト、ホーリネスなどがこの立場を取っている。
rdf:langString
알미니안주의(Arminianism) 또는 아르미니우스주의는 네덜란드 개혁교회의 신학자인 야코부스 아르미니우스와 그 제자들인 저항파가 발전시킨 개신교 사상으로, 직접적인 종교경험을 강조하는 신비주의 신학에 반하고 이성을 강조한다. 칼빈주의에서 구원에 있어서 하나님의 주권을 강조한 점에 비하여 인간의 자유와 능력을 구원에서 인정한다는 부분에서 구원론적 차이를 지닌다. 교리적으로 감리교회, 재림교회, 성결교회, 오순절교회 등이 아르미니우스주의를 수정한 웨슬리주의를 구원론으로 채택한다.
rdf:langString
阿民念主义（英語：Arminianism，或譯亚米念主義）是基督教新教神学的一派，由荷蘭神學家雅各布斯·阿民念所提出，阿民念派的追隨者共同編寫了一份名為《抗辯》的文獻，簡述他們反對加爾文主義的五點反對立場，因此他們被稱為「抗辯派」。
rdf:langString
الأرمينيانية هي فرع من البروتستانتية على أساس الأفكار اللاهوتية للمصلح اللاهوتي الهولندي أرمينيوس (1560-1609) وأنصاره التاريخيين المعروفين باسم الريمونسترانتيين (المحتجين). تمسكت تعاليمه بالعناصر الخمسة للإصلاح، لكنها كانت متميزة عن التعاليم الخاصة لمارتن لوثر وهولدريخ زوينجلي وجون كالفين وغيرهم من المصلحين البروتستانت. كان أرمينيوس طالبًا لثيودور بيزا - خليفة كالفن المختار بعناية - في جامعة جنيف اللاهوتية. تُعرف الأرمينيانية عند البعض بأنها شكل من أشكال علم الخلاص الكالفيني. بالنسبة لآخرين الأرمينيانية هي استرداد الإجماع اللاهوتي للكنيسة المبكرة.
rdf:langString
L'arminianisme és una doctrina teològica cristiana fundada per Jacobus Arminius a l'Holanda de començaments del segle XVII, a partir de la impugnació del dogma calvinista de la doble predestinació. Sustenta la salvació en la cooperació de l'home amb la gràcia divina a través de la fe. Enfront del concepte calvinista de predestinació (o “elecció”) incondicional, l'arminianisme ensenya que la predestinació s'ha basat en la omnisciència de Déu, qui té el coneixement previ de qui creurà i qui no creurà en Crist; la voluntat de l'home, per assistència divina, és feta lliure per creure o rebutjar a Crist. Després de la mort d'Arminius (en 1609), els seus principis es van formular en el manifest de cinc punts Remonstrans, publicat en 1610 (pel que els seus seguidors també van passar a denominar-s
rdf:langString
Arminianismus je teologický směr zdůrazňující v soteriologii lidskou svobodu a zodpovědnost, který vznikl v řadách nizozemských umírněných kalvinistů na základě myšlenek Jakuba Arminia (Hermandszoona) na přelomu 16. a 17. století. Arminius vystoupil proti kalvinistickým názorům o předurčení. Zdůrazňoval, že spasení je darem, že ho Bůh nabízí každému a že záleží na postoji člověka, zda ho přijme a získá . Tak člověk obdarovaný svobodnou vůlí rozhoduje o svém osudu i věčnosti. Ortodoxní kalvinistické názory zastávali proti arminiánům (podle Francisca Gomara).
rdf:langString
Ο Αρμινιανισμός είναι Χριστιανικό Προτεσταντικό θεολογικό κίνημα που πιστεύει, σε αντίθεση με τον Καλβινισμό, ότι ο άνθρωπος σώζεται από τον Θεό με την ελεύθερη όμως, θέλησή του. Ο ρόλος της Θείας Πρόνοιας είναι μονάχα καθοδηγητικός και η πίστη δεν μπορεί να αποκτηθεί με ανθρώπινες δυνάμεις. Επίσης πιστεύει πως η αληθινή πίστη είναι αυτή που εκδηλώνεται με αγαθές πράξεις, ενώ η πτώση των πρωτόπλαστων Αδάμ και Εύας προήλθε από την ελεύθερη θέλησή τους, με αποτέλεσμα την απώλεια της αρχικής ευτυχίας και δικαιοσύνης, όχι όμως και την τάση του ανθρώπου προς το καλό και αγαθό.
rdf:langString
Arminianism is a branch of Protestantism based on the theological ideas of the Dutch Reformed theologian Jacobus Arminius (1560–1609) and his historic supporters known as Remonstrants. Dutch Arminianism was originally articulated in the Remonstrance (1610), a theological statement submitted to the States General of the Netherlands. This expressed an attempt to moderate the doctrines of Calvinism related to its interpretation of predestination. The Synod of Dort (1618–19) was called by the States General to consider the Five Articles of Remonstrance.
rdf:langString
Arminianismo estas protestanta doktrino estigita ĉe la fino de la 16-a jarcento de Jacobus Arminius. Ĝiaj adeptoj estas nomataj remonstranta frataro pro la serio da plendoj (el la latina remponstrare) adresitaj en 1610 al la Nederlandaj ŝtataj aŭtoritatoj. Tiu doktrino baziĝas sur la ideo ke la determinado de la destino de la homo ĉe Dio ne estas absoluta. la akcepto aŭ malakcepto de la dia Graco flanke de la homo ludas rolon por lia pravigo. Per tiu doktrino la protestanta Jakobo Arminio celis oponi al la ideoj de Johano Kalvino koncernantaj la absolutan antaŭdestinismon.
rdf:langString
Arminianismus ist eine gemäßigte Richtung des reformierten Protestantismus, deren Anhänger auch als Remonstranten bezeichnet werden. Sie wurde gegründet durch den niederländischen Theologen Jacob Hermann (1560–1609), der unter der latinisierten Form seines Namens Jacobus Arminius bekannt war. Obwohl er anfänglich von Jean Calvin und seinem Nachfolger Théodore de Bèze beeinflusst war, lehnte er ab 1590 die calvinistische Prädestinationslehre ab und befürwortete den freien Willen des Menschen zur Annahme der Erlösung durch Jesus Christus im Glauben. Seine theologischen Ansichten wurden nach seinem Tod auf der reformierten Dordrechter Synode 1618 bis 1619 verurteilt.
rdf:langString
El arminianismo es una doctrina teológica cristiana fundada por Jacobo Arminio en los Países Bajos de comienzos del siglo XVII, a partir de la impugnación del dogma calvinista de la doble predestinación. Después de la muerte de Arminio (en 1609), sus principios se formularon en el manifiesto de cinco puntos Remonstrans, publicado en 1610 (por lo que sus seguidores también pasaron a denominarse “remonstrantes”).
rdf:langString
L'arminianesimo è un sistema teologico che prende nome da Jacobus Arminius (Jakob Hermandszoon), chiamato comunemente Arminio, teologo olandese (1560-1609) ministro della (1588). I credenti di fede evangelica che oggi si definiscono "arminiani" riconoscono in genere la Bibbia come assoluta regola di fede e di condotta e pongono tutti forte enfasi sul sacrificio di Gesù Cristo alla croce come unica offerta di salvezza per tutta l'umanità.Il dono della vita eterna è dunque gratuito: nessuna opera o sforzo umano possono contribuire in questo senso, ma Dio stesso, nel rispetto della volontà umana, consente che la Sua grazia possa essere rifiutata liberamente dagli uomini che scelgono di respingerlo.Pertanto la chiamata di Dio è condizionata solo dalla fede, cioè alla disponibilità da parte de
rdf:langString
L'arminianisme est un courant théologique protestant fondé au début du XVIIe siècle sur la base des idées du théologien néerlandais Jacobus Arminius. Ses partisans furent appelés « les remontrants », en raison de la remontrance qu'ils adressèrent en 1610 aux États de Hollande. Celle-ci exprimait une tentative de modération des doctrines du calvinisme, notamment sur l'interprétation de la prédestination. Le synode de Dordrecht fut convoqué en 1618 pour examiner les Cinq articles des remontrants qui exprimaient l'arminianisme hollandais.
rdf:langString
Arminianisme is een school van soteriologisch denken binnen het protestantse christendom gebaseerd op de theologische ideeën van de gereformeerde theoloog Jacobus Arminius (1560-1609) en zijn historische volgelingen, de remonstranten. De discussie omtrent aanvaarding is bijna net zo oud als het christendom zelf, voorbeelden zijn Athanasius' en Augustinus' verdediging van 'erfzonde'. De vijf artikelen verdedigden: Het kernpunt van het klassiek arminianisme lag in de stelling dat de menselijke waardigheid een onverkorte vrijheid van de wil vereist.
rdf:langString
O arminianismo é uma escola de pensamento soteriológica (doutrina da salvação), baseada nas ideias do holandês Jacó Armínio (1560-1609) e seus seguidores históricos, os remonstrantes. A aceitação doutrinária se estende por boa parte do cristianismo desde os primeiros argumentos entre Atanásio e Orígenes, até a defesa de Agostinho de Hipona do "pecado original." O ponto crucial do arminianismo remonstrante reside na afirmação de que a dignidade humana requer a liberdade perfeita do arbítrio.
rdf:langString
Arminianizm – pojęcie oznaczające zarówno tendencję teologiczną w kalwinizmie, jak i protestancki ruch religijny, których początek datuje się na przełom XVI i XVII wieku. Powstanie arminianizmu wiąże się z działalnością Jakuba Harmenzsa (albo Arminiusa, według formy ). Wystąpił on przeciwko właściwej dla kalwinizmu idei predestynacji. Podkreślał, że zbawienie jest darem, jaki Bóg proponuje każdemu oraz że to sam człowiek przez swoją postawę może go dostąpić i określić swoją wieczność. Tak więc to obdarzony wolną wolą człowiek decyduje, jaki będzie jego los w wieczności.
rdf:langString
Arminianism är en av den nederländske reformerte teologen Jacobus Arminius (1560–1609) utformad trosriktning, som stod i opposition till Calvins lära om ett förutbestämt öde för varje människa som antingen innebar frälsning eller förtappelse (läran om den dubbla predestinationen).
rdf:langString
Арминианство — направление в протестантском богословии, утверждающее решающую роль свободы воли в деле спасения. Название связано с именем нидерландского богослова Якоба Арминия, который выступил против кальвинистской идеи предопределения. Как особая партия арминианцы оформились в 1610 году после смерти Арминия, однако они были осуждены на Дордрехтском синоде 1618 году за полупелагианство (мнение Р. К. Спраула) и синергизм. Однако арминианство существенно повлияло на формирование богословия общих баптистов.
rdf:langString
Армініанство — напрямок у протестантському богослов'ї, що утвердив вирішальну роль свободи волі в справі спасіння. Назва пов'язана з іменем нідерландського богослова Якоба Армінія, який виступив проти кальвіністської ідеї приреченості. Як окрема партія армініанці сформувалися у 1610 році після смерті Армінія, проте вони були засуджені на 1618 року за півпелагіанство (погляд Р. К. Спраула) і сингергію. Однак армініанство істотно вплинуло на формування богослов'я загальних баптистів. Серед представників армініанства були: (1583—1644), (1557—1644), (1549—1619) і Гуго Гроцій.
rdf:langString
rdf:langString
Arminianism
rdf:langString
أرمينيانية
rdf:langString
Arminianisme
rdf:langString
Arminianismus
rdf:langString
Arminianismus
rdf:langString
Αρμινιανισμός
rdf:langString
Arminianismo
rdf:langString
Arminianismo
rdf:langString
Arminianisme
rdf:langString
Arminianisme
rdf:langString
Arminianesimo
rdf:langString
아르미니우스주의
rdf:langString
アルミニウス主義
rdf:langString
Arminianisme
rdf:langString
Arminianizm
rdf:langString
Arminianismo
rdf:langString
Arminianism
rdf:langString
Арминианство
rdf:langString
阿民念主義
rdf:langString
Армініанство
xsd:integer
1306
xsd:integer
1123837286
rdf:langString
الأرمينيانية هي فرع من البروتستانتية على أساس الأفكار اللاهوتية للمصلح اللاهوتي الهولندي أرمينيوس (1560-1609) وأنصاره التاريخيين المعروفين باسم الريمونسترانتيين (المحتجين). تمسكت تعاليمه بالعناصر الخمسة للإصلاح، لكنها كانت متميزة عن التعاليم الخاصة لمارتن لوثر وهولدريخ زوينجلي وجون كالفين وغيرهم من المصلحين البروتستانت. كان أرمينيوس طالبًا لثيودور بيزا - خليفة كالفن المختار بعناية - في جامعة جنيف اللاهوتية. تُعرف الأرمينيانية عند البعض بأنها شكل من أشكال علم الخلاص الكالفيني. بالنسبة لآخرين الأرمينيانية هي استرداد الإجماع اللاهوتي للكنيسة المبكرة. تم التعبير عن الأرمينيانية الهولندية في الأصل في احتجاج 1610، وهو بيان لاهوتي وقعه 45 خادما وقدم إلى . تم استدعاء سنودس (مجلس كنسي) دورت 1618-1619 من قبل مجلس النواب للنظر في المواد الخمس للاحتجاج. هذه المواد أكدت الآتي: 1.
* الخلاص (والدينونة في يوم الدينونة) مشروطًا بإيمان الإنسان (أو عدم إيمانه) الممنوح بالنعمة؛ 2.
* الكفارة كافية لجميع الناس، "ومع ذلك لا أحد يختبر في الواقع غفران الخطايا هذا إلا المؤمن، وبالتالي تقتصر الكفارة على أولئك الذين يثقون في المسيح؛ 3.
* «هذا الرجل لا يملك نعمة مخلصة لنفسه ولا لطاقة إرادته الحرة» وبدون مساعدة من الروح القدس لا يمكن لأي شخص الاستجابة لمشيئة الله؛ 4.
* نعمة الله «هي بداية أي خير واستمراره وإنجازه»، ومع ذلك يمكن للإنسان أن يقاوم الروح القدس؛ و 5.
* المؤمنون قادرون على مقاومة الخطيئة بالنعمة والمسيح سوف يمنعهم من السقوط. ولكن ما إذا كانوا يتجاوزون إمكانية ترك الله في النهاية أو «أن يصبحوا مجردون من النعمة... يجب تحديد هذا بشكل خاص من الكتاب المقدس». من ملاحظات كيث دي. ستانجلين وتوماس إتش. ماكول: «هذه النقاط تتفق مع وجهات نظر أرمينيوس، بل يأتي البعض حرفيا من كتابه»إعلان الرأي«، أولئك الذين وقعوا هذه احتجاج وغيرهم الذين دعموا لاهوته عُرفوا منذ ذلك الحين باسم المحتجين». لقد تأثرت العديد من الطوائف المسيحية بآراء الأرمينيانيين حول إرادة الإنسان التي حررتها النعمة قبل التجديد، ولا سيما المعمدانيين في القرن السابع عشر، والميثوديون في القرن الثامن عشر والكنيسة السبتية في القرن التاسع عشر. طوائف مثل تجديدية العماد (ابتداء من عام 1525)، والولدينيسية (قبل الإصلاح)، ومجموعات أخرى قبل الإصلاح أكدت أيضًا أن كل شخص قد يختار الاستجابة العرضية إما لمقاومة نعمة الله أو الاستسلام إليها. تُعرَّف المعتقدات الأصلية لأرمينيوس نفسه على أنها أرمينيانية، ولكن على نطاق أوسع قد يشمل المصطلح تعاليم سيمون إبيسكوبيوس، وهوغو غروتيوس، وجون ويزلي، وآخرين. الأرمينيانية الكلاسيكية التي يعد أرمينيوس المساهم الرئيسي فيها، والأرمينيانية الويزلية - نسبة لجون ويزلي -، هما المدرستان الرئيسيتان للفكر. غالبًا ما تتطابق الأرمينيانية الويزلية مع الميثودية. بعض المدارس الفكرية - لا سيما شبه البيلاجيانية - التي تعلم أن الخطوة الأولى للخلاص هي بالإرادة البشرية - يعتقد بشكل خاطئ أنها أرمينيانية بطبيعتها. لكن الأرمينيانية الكلاسيكية ترى أن الخطوة الأولى للخلاص هي نعمة الله فقط. تاريخيًا أدان مجلس أورانج (529م) الفكر شبه البيلاجياني، وقبله البعض كوثيقة يمكن فهمها على أنها تعليم العقيدة بين الفكر الأوغسطيني والفكر شبه البيلاجياني، وتم إبعاد الأرمينيانية إلى آباء الكنيسة الأرثوذكسية الأوائل. يشترك نظاما الكالفينية والأرمينيانية في العديد من العقائد وتاريخ اللاهوت المسيحي. الأرمينيانية مرتبطة تاريخيا بالكالفينية، ومع ذلك نظرًا لاختلافاتهم حول مذاهب الاختيار والقدر الإلهي، ينظر الكثير من الناس إلى هذه المدارس الفكرية على أنها معارضة لبعضها البعض. الفرق هو ما إذا كان الله يسمح برغبته في إنقاذ الجميع لتقاوم إرادة الفرد (في العقيدة الأرمينيانية) أو إذا كان الله يرغب فقط في إنقاذ بعض الناس، وأن نعمته لا تُقاوم من قبل أولئك الذين يختارهم الله كي يخلصهم. بعبارة أخرى، هل تظهر سيادة الله جزئيًا من خلال سماحه باتخاذ القرارات الحرة للإنسان؟ يؤكد بعض الكالفينيين أن المنظور الأرمينياني يقدم نظامًا تآزريًا للخلاص، وبالتالي فالخلاص ليس فقط بواسطة النعمة، بينما يرفض الأرمينيانيون بشدة هذا الاستنتاج. يعتبر الكثيرون أن الاختلافات اللاهوتية هي اختلافات جوهرية في العقيدة، بينما يرى آخرون أنها ثانوية نسبيًا.
rdf:langString
L'arminianisme és una doctrina teològica cristiana fundada per Jacobus Arminius a l'Holanda de començaments del segle XVII, a partir de la impugnació del dogma calvinista de la doble predestinació. Sustenta la salvació en la cooperació de l'home amb la gràcia divina a través de la fe. Enfront del concepte calvinista de predestinació (o “elecció”) incondicional, l'arminianisme ensenya que la predestinació s'ha basat en la omnisciència de Déu, qui té el coneixement previ de qui creurà i qui no creurà en Crist; la voluntat de l'home, per assistència divina, és feta lliure per creure o rebutjar a Crist. Després de la mort d'Arminius (en 1609), els seus principis es van formular en el manifest de cinc punts Remonstrans, publicat en 1610 (pel que els seus seguidors també van passar a denominar-se “remonstrants”).
rdf:langString
Arminianismus je teologický směr zdůrazňující v soteriologii lidskou svobodu a zodpovědnost, který vznikl v řadách nizozemských umírněných kalvinistů na základě myšlenek Jakuba Arminia (Hermandszoona) na přelomu 16. a 17. století. Arminius vystoupil proti kalvinistickým názorům o předurčení. Zdůrazňoval, že spasení je darem, že ho Bůh nabízí každému a že záleží na postoji člověka, zda ho přijme a získá . Tak člověk obdarovaný svobodnou vůlí rozhoduje o svém osudu i věčnosti. Ortodoxní kalvinistické názory zastávali proti arminiánům (podle Francisca Gomara). Vzniklá polemika se vyostřila ještě více po Arminianově smrti v roce 1609, kdy povstala řada arminiánů. Vystoupili s protesty a žádali uznání pravdivosti svých názorů, které zformulovali do pěti bodů Remonstrace, v nichž zdůrazňovali lidskou svobodu: 1.
* Lidé nemohou sami ze sebe udělat nic dobrého. 2.
* Před založením světa se Bůh rozhodl zachránit každého, kdo se svobodně rozhodne uvěřit v Ježíše Krista. 3.
* Ježíš zemřel za každého, ale Jeho smrt zachrání jen věřící. 4.
* Lidé mohou odmítnout Boží úmysl je zachránit. 5.
* Písmo jasně neříká, zda může křesťan spasení ztratit. Podle Remonstrace (ve středověké latině remonstratio = odmítnutí, protest) jsou arminiáni označováni též jako remonstranti (remonstrantes = odmítající). Jejich učení bylo odmítnuto (1618–1619). Významným představitelem arminianismu byl právník Hugo Grotius a Johan van Oldenbarnevelt.
rdf:langString
Ο Αρμινιανισμός είναι Χριστιανικό Προτεσταντικό θεολογικό κίνημα που πιστεύει, σε αντίθεση με τον Καλβινισμό, ότι ο άνθρωπος σώζεται από τον Θεό με την ελεύθερη όμως, θέλησή του. Ο ρόλος της Θείας Πρόνοιας είναι μονάχα καθοδηγητικός και η πίστη δεν μπορεί να αποκτηθεί με ανθρώπινες δυνάμεις. Επίσης πιστεύει πως η αληθινή πίστη είναι αυτή που εκδηλώνεται με αγαθές πράξεις, ενώ η πτώση των πρωτόπλαστων Αδάμ και Εύας προήλθε από την ελεύθερη θέλησή τους, με αποτέλεσμα την απώλεια της αρχικής ευτυχίας και δικαιοσύνης, όχι όμως και την τάση του ανθρώπου προς το καλό και αγαθό. Ιδρυτής του Αρμινιανισμού υπήρξε ο Ολλανδός θεολόγος . Ο Αρμινιανισμός καταδικάστηκε από τις Συνόδους Ντόρντρεχτ της Ολλανδίας (1618-1619) και της Γαλλίας (1610). Η Αρμινιανιστική θεολογική σκέψη έχει επηρεάσει Χριστιανικά κινήματα όπως ο Μεθοδισμός και ο Πεντηκοστιανισμός.
rdf:langString
Arminianism is a branch of Protestantism based on the theological ideas of the Dutch Reformed theologian Jacobus Arminius (1560–1609) and his historic supporters known as Remonstrants. Dutch Arminianism was originally articulated in the Remonstrance (1610), a theological statement submitted to the States General of the Netherlands. This expressed an attempt to moderate the doctrines of Calvinism related to its interpretation of predestination. The Synod of Dort (1618–19) was called by the States General to consider the Five Articles of Remonstrance. , to which Arminius is the main contributor, and , to which John Wesley is the main contributor, are the two main schools of thought. Many Christian denominations have been influenced by Arminian views on the will of man being freed by grace prior to regeneration, notably the Baptists in 17th century, the Methodists in the 18th century, and the Pentecostals in the 20th century.
rdf:langString
Arminianismo estas protestanta doktrino estigita ĉe la fino de la 16-a jarcento de Jacobus Arminius. Ĝiaj adeptoj estas nomataj remonstranta frataro pro la serio da plendoj (el la latina remponstrare) adresitaj en 1610 al la Nederlandaj ŝtataj aŭtoritatoj. Tiu doktrino baziĝas sur la ideo ke la determinado de la destino de la homo ĉe Dio ne estas absoluta. la akcepto aŭ malakcepto de la dia Graco flanke de la homo ludas rolon por lia pravigo. Per tiu doktrino la protestanta Jakobo Arminio celis oponi al la ideoj de Johano Kalvino koncernantaj la absolutan antaŭdestinismon. 'Arminianismo subtenas:
* La savo estas elireblas pere de la .
* Dio donacas sian savon al tiuj kiuj akceptas kredi je la ofero pekliberiga kaj je la Senjoreco de Jesuo Kristo.
* Kristo mortis por ĉiuj homoj, sed la savo estas donita nur al tiuj kiuj tion akceptas.
* Tiu akcepto estas libera, tiel ke la savo dependas de la elekto de la homa volo, kaj nure de la suverena elekto de Dio. Arianismo estos unu el la doktrinaj fundamentoj de la Remonstranta frataro, kaj, tre pli konsiste pro la nombro, kaj de la metodistoj kaj de Pentekosta kristanismo kaj de Liberala protestantismo. Ekzistas diversaj teologiaj teorioj pri la rolo de graco inter la portestantaj teologoj: inter ili armianismo estas tiu malpli fora la katolikaj tezoj pri la rolo de la graco En 1619, kolektiĝis en Dordrecht en sinodo la konata kiel sinodo de Dort, Dordt aŭ Dordrecht, kiu procedis al la kondamno de la arminianismo kaj konfirmis la doktrinon de supralapsismo (En la ordo de la diaj dekretoj, la dekreto de Antaŭdestinismo antaŭas la falon de Adamo, kaj ne estas tiu ĉi la sekvo de tiu: tio «ekskludas ĉiun rolon, en la verko de saviĝo, de la homo», kiu tamen ne estas dispensita pro sia falo).
rdf:langString
Arminianismus ist eine gemäßigte Richtung des reformierten Protestantismus, deren Anhänger auch als Remonstranten bezeichnet werden. Sie wurde gegründet durch den niederländischen Theologen Jacob Hermann (1560–1609), der unter der latinisierten Form seines Namens Jacobus Arminius bekannt war. Obwohl er anfänglich von Jean Calvin und seinem Nachfolger Théodore de Bèze beeinflusst war, lehnte er ab 1590 die calvinistische Prädestinationslehre ab und befürwortete den freien Willen des Menschen zur Annahme der Erlösung durch Jesus Christus im Glauben. Seine theologischen Ansichten wurden nach seinem Tod auf der reformierten Dordrechter Synode 1618 bis 1619 verurteilt. Die heutige Akzeptanz des Arminianismus erstreckt sich auf einen großen Teil des landeskirchlichen Protestantismus, der methodistischen Kirchen, einen großen Teil der Pfingstbewegung und der amerikanischen Baptistenkirchen (American Baptist Churches USA).
rdf:langString
El arminianismo es una doctrina teológica cristiana fundada por Jacobo Arminio en los Países Bajos de comienzos del siglo XVII, a partir de la impugnación del dogma calvinista de la doble predestinación. Sustenta la salvación en la cooperación del hombre con la gracia divina a través de la fe. Frente al concepto calvinista de predestinación (o “elección”) incondicional, el arminianismo enseña que la predestinación se ha basado en: (1) la presciencia de Dios, quien tiene el conocimiento previo de quién creerá y quién no creerá en Cristo; y (2) la voluntad del hombre, por asistencia divina, que es hecha libre para creer o rechazar a Cristo. Después de la muerte de Arminio (en 1609), sus principios se formularon en el manifiesto de cinco puntos Remonstrans, publicado en 1610 (por lo que sus seguidores también pasaron a denominarse “remonstrantes”).
rdf:langString
L'arminianisme est un courant théologique protestant fondé au début du XVIIe siècle sur la base des idées du théologien néerlandais Jacobus Arminius. Ses partisans furent appelés « les remontrants », en raison de la remontrance qu'ils adressèrent en 1610 aux États de Hollande. Celle-ci exprimait une tentative de modération des doctrines du calvinisme, notamment sur l'interprétation de la prédestination. Le synode de Dordrecht fut convoqué en 1618 pour examiner les Cinq articles des remontrants qui exprimaient l'arminianisme hollandais. L'arminianisme, en tant que doctrine, a été développé par plusieurs théologiens, notamment Arminius pour ce qui est de l'arminianisme classique et John Wesley pour ce qui est de l'arminianisme wesleyen. Plusieurs confessions protestantes ont été influencées par les vues arminiennes.
rdf:langString
Arminianisme adalah sebuah aliran pengajaran soteriologis dalam Kristen Protestan yang berdasarkan pemahaman teologis dari teolog Reformasi Belanda Jacobus Arminius (1560-1609), dan para pengikutnya, .
rdf:langString
L'arminianesimo è un sistema teologico che prende nome da Jacobus Arminius (Jakob Hermandszoon), chiamato comunemente Arminio, teologo olandese (1560-1609) ministro della (1588). I credenti di fede evangelica che oggi si definiscono "arminiani" riconoscono in genere la Bibbia come assoluta regola di fede e di condotta e pongono tutti forte enfasi sul sacrificio di Gesù Cristo alla croce come unica offerta di salvezza per tutta l'umanità.Il dono della vita eterna è dunque gratuito: nessuna opera o sforzo umano possono contribuire in questo senso, ma Dio stesso, nel rispetto della volontà umana, consente che la Sua grazia possa essere rifiutata liberamente dagli uomini che scelgono di respingerlo.Pertanto la chiamata di Dio è condizionata solo dalla fede, cioè alla disponibilità da parte dell'uomo a riconoscere Gesù Cristo come Signore e Salvatore. Questo insegnamento, che secondo gli arminiani è lo stesso messaggio annunziato dai cristiani dell'era apostolica e riportato fedelmente nella Bibbia, è sempre stato oggetto di distorsione, fraintendimento e discredito da parte dei calvinisti.Per esempio, nei circoli calvinisti oggi l'appellativo "arminianesimo" o "arminiano" viene usato per identificare una posizione teologica che, pur non dipendente storicamente da questo movimento, adatta il messaggio biblico alla filosofia umanistica ottimista contemporanea, negando la radicalità degli effetti disabilitanti del peccato sull'essere umano ed ammettendone l'autonomia e la libertà della sua risposta all'agire di Dio.A seguito di questo processo di distorsione, arminianesimo diventa sinonimo di semi-pelagianesimo, nonostante l'impostazione radicalmente diversa di questi due impianti teologici (alcuni studiosi hanno coniato il termine "semiagostinianesimo" per definire con esattezza l'impostazione arminiana).
rdf:langString
アルミニウス主義（アルミニウスしゅぎ）は、オランダ改革派出身のヤーコブス・アルミニウスがカルヴァン主義の予定説に疑問を持ったことから生まれた、修正主義カルヴィニスト、カルヴァン主義傍流である。 論争途中で亡くなったアルミニウスの死後、1610年に、彼の支持者たちが、を中心に自分たちの信条を定めた『建白書』（Remonstrantie）を提出、アルミニウス主義の認可を政府に求めたことから、レモンストランスと呼ばれた。この問題を解決するために1618年にドルトレヒト会議がもたれたが、この会議では、アルミニウス主義は、公式に認められなかった。現在では、メソジスト、ホーリネスなどがこの立場を取っている。
rdf:langString
알미니안주의(Arminianism) 또는 아르미니우스주의는 네덜란드 개혁교회의 신학자인 야코부스 아르미니우스와 그 제자들인 저항파가 발전시킨 개신교 사상으로, 직접적인 종교경험을 강조하는 신비주의 신학에 반하고 이성을 강조한다. 칼빈주의에서 구원에 있어서 하나님의 주권을 강조한 점에 비하여 인간의 자유와 능력을 구원에서 인정한다는 부분에서 구원론적 차이를 지닌다. 교리적으로 감리교회, 재림교회, 성결교회, 오순절교회 등이 아르미니우스주의를 수정한 웨슬리주의를 구원론으로 채택한다.
rdf:langString
Arminianisme is een school van soteriologisch denken binnen het protestantse christendom gebaseerd op de theologische ideeën van de gereformeerde theoloog Jacobus Arminius (1560-1609) en zijn historische volgelingen, de remonstranten. De discussie omtrent aanvaarding is bijna net zo oud als het christendom zelf, voorbeelden zijn Athanasius' en Augustinus' verdediging van 'erfzonde'. Het Nederlandse arminianisme is oorspronkelijk verwoord in de Vijf artikelen van de remonstranten (1610), een theologische verklaring ondertekend door 45 predikanten en voorgelegd aan de Staten-Generaal. Deze verklaring zal aan gereformeerde zijde in de Synode van Dordrecht beantwoord worden door de Dordtse Leerregels. De vijf artikelen verdedigden: 1.
* uitverkiezing (en veroordeling op de dag des oordeels) wordt bepaald door het geloof of het ongeloof van de mens; 2.
* de verzoening, hoewel voldoende voor alle mensen, is alleen werkzaam voor de gelovige; 3.
* zonder hulp van de Heilige Geest is geen mens in staat om te reageren op de wil van God; 4.
* genade is niet onweerstaanbaar, en 5.
* gelovigen zijn in staat om zonde te weerstaan, maar kunnen nog wel steeds hun eeuwige redding verspelen door Gods genade af te wijzen. Het kernpunt van het klassiek arminianisme lag in de stelling dat de menselijke waardigheid een onverkorte vrijheid van de wil vereist. Sinds de 16e eeuw zijn veel christenen, van vele stromingen waaronder het evangelisch christendom, beïnvloed door het arminiaanse standpunt. Het arminianisme omvat in het meest nauwkeurige gebruik degenen die de oorspronkelijke opvattingen van Jacobus Arminius zelf bevestigen, maar de term kan ook worden opgevat als een paraplu voor een grotere groep van ideeën waaronder die van Hugo de Groot en John Wesley. Er zijn twee belangrijke perspectieven op hoe het systeem wordt toegepast in detail: klassiek arminianisme, die Arminius ziet als haar boegbeeld, en wesleyaans arminianisme die John Wesley ziet als boegbeeld. Wesleyaans arminianisme wordt soms synoniem met methodisme. Binnen het bredere kader van de geschiedenis van de christelijke theologie is arminianisme nauw verwant aan het calvinisme, en de twee systemen delen zowel de geschiedenis als vele doctrines. Toch worden ze vaak gezien als rivalen binnen het evangelicalisme door hun onenigheid in de leerstellingen van de goddelijke predestinatie en heil.
rdf:langString
Arminianizm – pojęcie oznaczające zarówno tendencję teologiczną w kalwinizmie, jak i protestancki ruch religijny, których początek datuje się na przełom XVI i XVII wieku. Powstanie arminianizmu wiąże się z działalnością Jakuba Harmenzsa (albo Arminiusa, według formy ). Wystąpił on przeciwko właściwej dla kalwinizmu idei predestynacji. Podkreślał, że zbawienie jest darem, jaki Bóg proponuje każdemu oraz że to sam człowiek przez swoją postawę może go dostąpić i określić swoją wieczność. Tak więc to obdarzony wolną wolą człowiek decyduje, jaki będzie jego los w wieczności. Wywołana przy tym polemika, prowadzona jeszcze ostrzej po śmierci Arminiusa w 1609 roku, dała początek arminianom. Występowali oni z protestami i żądaniami uznania za poprawne głoszonych przez siebie tez, które streszczono w pięciu punktach (tzw. ). Wiele miejsca poświęcono w nich zagadnieniu ludzkiej wolności. Kontynentalny kalwinizm w większości odrzucił poglądy arminianizmu na Synodzie w Dordrechcie (1618–1619), jednak ustalenia synodu nie stały się wiążące wszystkich kościołów reformowanych. Anglosaski kalwinizm potępił arminianizm w westminsterskim wyznaniu wiary, którego twierdzenia do dziś podzielają konserwatywne kościoły tradycji reformowanej. Wybitnym przedstawicielem arminianizmu był prawnik Hugo Grocjusz.
rdf:langString
O arminianismo é uma escola de pensamento soteriológica (doutrina da salvação), baseada nas ideias do holandês Jacó Armínio (1560-1609) e seus seguidores históricos, os remonstrantes. A aceitação doutrinária se estende por boa parte do cristianismo desde os primeiros argumentos entre Atanásio e Orígenes, até a defesa de Agostinho de Hipona do "pecado original." O arminianismo holandês foi originalmente articulado na Remonstrância (1610), uma declaração teológica assinada por 45 ministros e apresentado ao estado holandês. O Sínodo de Dort (1618–19) foi chamado pelos estados gerais para mudar a Remonstrância. Os cinco pontos da Remonstrância afirmam que: 1.
* a eleição (e condenação no dia do julgamento) foi condicionada pela fé racional ou não-fé do homem; 2.
* a expiação, embora qualitativamente suficiente a todos os homens, só é eficaz ao homem de fé; 3.
* sem o auxílio do Espírito Santo, nenhuma pessoa é capaz de responder à vontade de Deus; 4.
* a graça é resistível; e 5.
* os crentes são capazes de resistir ao pecado, mas não estão fora da possibilidade de cair da graça. O ponto crucial do arminianismo remonstrante reside na afirmação de que a dignidade humana requer a liberdade perfeita do arbítrio. Desde o século XVI, muitos cristãos incluindo os batistas (Ver A History of the Baptists terceira edição por Robert G. Torbet) têm sido influenciados pela visão arminiana. Também os metodistas, os congregacionalistas das primeiras colônias da Nova Inglaterra nos séculos XVII e XVIII, e os universalistas e unitários nos séculos XVIII e XIX. O termo arminianismo é usado para definir aqueles que afirmam as crenças originadas por Jacó Armínio, porém o termo também pode ser entendido de forma mais ampla para um agrupamento maior de ideias, incluindo as de Hugo Grotius, John Wesley e outros. Há duas perspectivas principais sobre como o sistema pode ser aplicado corretamente: arminianismo clássico, que vê em Armínio o seu representante; e arminianismo wesleyano, que vê em John Wesley o seu representante. O arminianismo wesleyano é por vezes sinônimo de metodismo. Além disso, o arminianismo é muitas vezes mal interpretado por alguns dos seus críticos que o incluem no semipelagianismo ou no pelagianismo, ainda que os defensores de ambas as perspectivas principais neguem veementemente essas alegações. Dentro do vasto campo da história da teologia cristã, o arminianismo está intimamente relacionado com o calvinismo (ou teologia reformada), sendo que os dois sistemas compartilham a mesma história e muitas doutrinas. No entanto, eles são frequentemente vistos como rivais dentro do evangelicalismo por causa de suas divergências sobre os detalhes das doutrina da predestinação e da salvação.
rdf:langString
Arminianism är en av den nederländske reformerte teologen Jacobus Arminius (1560–1609) utformad trosriktning, som stod i opposition till Calvins lära om ett förutbestämt öde för varje människa som antingen innebar frälsning eller förtappelse (läran om den dubbla predestinationen). Istället ansåg Arminius att läran om människans fria vilja går att kombinera med tron på att Gud är allsmäktig och allvetande, och betonade de tecken av kärlek som Gud står för. Han ville mildra Calvins stränga predestinationslära, som han ansåg bygga på Guds godtycke. Gud fördömer endast dem som är obotfärdiga eller inte tror på Kristi försoningsoffer för våra synder. Arminianismen blev en relativt inflytelserik rörelse i Europa och inspirerade till en ökad humanistisk kulturströmning. Som religiös inriktning, i form av egna separata trossamfund, är den idag relativt liten, men då den influerade engelska kyrkan (officiellt från och med 1628), John Wesley, metodismens grundare och reformerta väckelserörelser i USA vid 1800-talets mitt, lever dess läroståndpunkt vidare i anglikanska kyrkogemenskapen, metodismen samt bland många evangelikala samfund i USA.
rdf:langString
Армініанство — напрямок у протестантському богослов'ї, що утвердив вирішальну роль свободи волі в справі спасіння. Назва пов'язана з іменем нідерландського богослова Якоба Армінія, який виступив проти кальвіністської ідеї приреченості. Як окрема партія армініанці сформувалися у 1610 році після смерті Армінія, проте вони були засуджені на 1618 року за півпелагіанство (погляд Р. К. Спраула) і сингергію. Однак армініанство істотно вплинуло на формування богослов'я загальних баптистів. Серед представників армініанства були: (1583—1644), (1557—1644), (1549—1619) і Гуго Гроцій. Арміній та його послідовники відхилили також типову для кальвінізму наглядову службу Церков і стверджували необхідність релігійної терпимості. Ідеї армініанства знайшли прихильників і за межами Нідерландів: у XVIII ст. армініанське розуміння приречення проявилося в методиці, він також надавав значний вплив на і ряд теологічних течій, що розповсюджувалися переважно в англосаксонському християнстві. В новітню добу армініанство збереглося в основному в Нідерландах, але піддалося значному впливові ліберального раціоналізму. Основні положення армініанства зводяться до 5 артикулів: 1.
* Умовне обрання: Божественний промисел враховує згоду людей (тобто віра є предметом вибору). 2.
* Всезагальне відкуплення Христос потенційно викупив гріхи всіх людей. 3.
* Рятівна віра: В основі спасіння лежить благодать Святого Духа. 4.
* Благодать, якій можна протистояти: Людина здатна протистояти дії благодаті. 5.
* Умовність спасіння: Людина здатна втратити благодать.
rdf:langString
Арминианство — направление в протестантском богословии, утверждающее решающую роль свободы воли в деле спасения. Название связано с именем нидерландского богослова Якоба Арминия, который выступил против кальвинистской идеи предопределения. Как особая партия арминианцы оформились в 1610 году после смерти Арминия, однако они были осуждены на Дордрехтском синоде 1618 году за полупелагианство (мнение Р. К. Спраула) и синергизм. Однако арминианство существенно повлияло на формирование богословия общих баптистов. Среди представителей арминианства были: Симон Епископий (1583—1644), Ян Итенбогарт (1557—1644), Ян Олденбарневелт и Гуго Гроций. Арминий и его последователи отвергали также типичное для кальвинизма надзирательное служение Церкви и утверждали необходимость религиозной терпимости. Идеи арминианства находили сторонников и за пределами Нидерландов: в XVIII в. арминианское понимание предопределения проявилось в методизме, оно также оказало значительное влияние на ривайвелизм и ряд позднейших богословских течений, распространившихся преимущественно в англосаксонском христианстве. В настоящее время арминианство сохранилось в основном в Нидерландах, но подверглось значительному влиянию либерального рационализма.
rdf:langString
阿民念主义（英語：Arminianism，或譯亚米念主義）是基督教新教神学的一派，由荷蘭神學家雅各布斯·阿民念所提出，阿民念派的追隨者共同編寫了一份名為《抗辯》的文獻，簡述他們反對加爾文主義的五點反對立場，因此他們被稱為「抗辯派」。
xsd:nonNegativeInteger
82077
