Archaic smile
http://dbpedia.org/resource/Archaic_smile
Sonrisa arcaica es la denominación historiográfica que se ha dado a un rasgo estilístico característico de la escultura griega de la época arcaica anterior al estilo severo.
rdf:langString
Le sourire archaïque a été utilisé par les sculpteurs grecs et étrusques de la période archaïque, en particulier dans le deuxième quart du VIe siècle av. J.-C., peut-être pour suggérer que leur objet était vivant et empreint d'un sentiment de bien-être. Pour les spectateurs habitués au réalisme, le sourire est plat et assez peu naturel, bien qu'il puisse être considéré comme un mouvement vers le naturalisme. C'est le sourire caractéristique du kouros et de la Coré.
rdf:langString
Il cosiddetto "sorriso arcaico" è una caratteristica della scultura greca antica di epoca arcaica, che consiste nella caratterizzazione dei volti con le labbra incurvate in su, in forma di sorriso.Le statue che presentavano il sorriso arcaico non vanno intese come raffiguranti sentimenti, in quanto l'età arcaica non prevedeva una rappresentazione sentimentale del personaggio raffigurato, cosa che invece si manifesterà successivamente nel tardo classicismo.
rdf:langString
고졸기 미소(archaic smile)는 그리스 고졸기 조각에서 나타나는 모양으로써, 특히 기원전 6세기 2사분기에 등장하는데, 대상이 살아있음을 암시하는 듯하며, 행복하다는 느낌을 불어넣고 있다. 사실주의에 익숙한 감상자가 보기에 고졸기 미소는 단조롭고 어색해보이지만, 동작을 추구한다는 점에서 자연주의를 지향하는 움직임으로 볼 수도 있다. 고졸기 미소의 유명한 예로 가 있다. 그리스 아이기나의 아파이아 신전의 서편 박공에 죽어가는 전사의 모습이 묘사되어있는데, 흥미롭게도 죽음을 앞두고 전사는 미소를 짓고있다. 고대 그리스의 고졸기(대략 기원전 600년 ~ 480년)에 고졸기 미소를 짓고있는 사람의 형상을 담은 작품이 많다. 기원전 5세기 이전 200여년간 고졸기 미소는 조각에서 널리 등장하는데, 그리스 본토, 에게 해의 섬들, 소아시아 전역에서 이러한 조각이 출토되고 있다. 어떤 현대 해석자가 보기에 고졸기 미소는 무시를 통한 행복감을 드러내고 있다. 고졸기의 예술가들은 고졸기 미소가 그들의 행동을 통해 신의 축복을 받아 웃는 것으로 나타낸 것이거나 또는 현대의 사진 촬영 시 웃음을 짓는 것과 비슷한 것으로 해석되고 있다.
rdf:langString
Archaiczny uśmiech – charakterystyczny uśmiech, pojawiający się na twarzach większości greckich posągów z okresu archaicznego. Rozpowszechnił się w drugiej ćwierci VI w. p.n.e. Powód pojawienia się takiego wyrazu twarzy jest do dziś nierozszyfrowany. Wszystkie te rzeźby (kobiece i męskie) wykonywane były dla celów kultowych, toteż część badaczy uważa, iż uśmiech ten miał symbolizować głębokie przeżycia religijne.
rdf:langString
O chamado sorriso arcaico é a expressão obtida nas faces das estátuas gregas femininas e masculinas, denominadas kouros e de kore, típicas do período arcaico (c. 650–480 a.C.), mais comuns naquelas criadas no segundo quartel do século VI a.C. O significado deste sorriso é desconhecido, mas geralmente se presume que reflita um estado idealizado de bem-estar e saúde.
rdf:langString
Архаї́чна у́смішка — особливий тип усмішки, що використовувався скульпторами грецької архаїки, особливо у другій чверті VI ст. до н. е., можливо, для того, щоб продемонструвати, що предмет зображення — живий. Ця усмішка плеската, й виглядає доволі ненатурально, хоча при цьому вона є ознакою еволюції скульптурного мистецтва до реалізму та його пошуків. Скульптури з архаїчною посмішкою були поширені в Греції в 600-480 до н. е.). За ці півтора століття архаїчна усмішка часто зустрічається не лише на всіх грецьких теренах, але й у Малій Азії та на островах Егейського моря.
rdf:langString
El somriure arcaic és una característica representativa en l'expressió facial de les escultures de l'època arcaica (grosso modo, entre 600 aC i 480 aC) de l'antiga Grècia, en especial del segon quart del segle vi aC. Possiblement, en un intent de donar vida i expressivitat a les escultures, perquè transmetessin benestar, com es fa per exemple, als budes asiàtics. S'optava per corbar lleugerament els extrems dels llavis cap amunt, generant una mena de somriure tranquil però una mica forçat. Per als habituats al realisme, aquest somriure els sembla poc natural i pla, tot i que, tenint en compte l'evolució i les obres anteriors, per exemple de l'art egipci, es pot considerar un pas endavant vers el realisme.
rdf:langString
The archaic smile was used by sculptors in Archaic Greece, especially in the second quarter of the 6th century BCE, possibly to suggest that their subject was alive and infused with a sense of well-being. One of the most famous examples of the archaic smile is the Kroisos Kouros, and the Peplos Kore is another.
* Kouros of Tenea, 560-550 BCE, Glyptothek Munich
* Head of a kouros in the National Archaeological Museum of Athens
* The Moscophoros of the Acropolis, ca 570 BCE
* Votive sphinx from the Acropolis
* Warrior from the west pediment of the Temple of Aphaia, Glyptothek Munich
rdf:langString
Αρχαϊκό μειδίαμα στην τέχνη ονομάζεται ο καλιτεχνικός ρυθμός της γλυπτικής των ελληνικών αγαλμάτων της αρχαϊκής τέχνης (650 - 480 π.Χ.). Κατά την αρχαϊκή περίοδο, οι Έλληνες καλλιτέχνες ανέπτυξαν μια νέα έκφραση στην γλυπτική, εγκαταλείποντας τα στοιχεία της γεωμετρικής εποχής και προχορώντας σταδιακά σε μια δαιδαλώδη μεν, μνημειακή δε αναπαράσταση καταλήγοντας σε μια ολοένα και περισσότερο φυσιολογική απόδοση των χαρακτηριστικών του ανθρωπίνου σώματος. Στη γλυπτική, τα πρόσωπα των αγαλμάτων ζωντάνεψαν με το χαρακτηριστικό «αρχαϊκό μειδίαμα».
rdf:langString
Archaisches Lächeln bezeichnet das Lächeln, das charakteristisch auf den Gesichtern griechischer Statuen der archaischen Kunst (ca. 650–480 v. Chr.) erscheint, insbesondere ab dem 1. Viertel des 6. Jahrhunderts v. Chr. Mit dem Wandel des Menschenbildes im Strengen Stil, der mit den innergriechischen Umbrüchen gegen Ende des 6. Jahrhunderts v. Chr. eingeleitet wird und mit den Siegen der Griechen gegen die von Persien drohende Gefahr in den Schlachten bei Marathon 490 v. Chr., Salamis 480 v. Chr. und Plataiai 479 v. Chr. beginnt, verschwindet das archaische Lächeln.
rdf:langString
アルカイク・スマイル（アルカイック・スマイル、英: Archaic smile）は、古代ギリシアのの彫像に見られる表情。紀元前6世紀の第2四半期に例が多い。顔の感情表現を極力抑えながら、口元だけは微笑みの形を伴っているのが特徴で、これは生命感と幸福感を演出するためのものと見られている。写実主義の視点で見ると不自然な微笑であるが、前時代に比べれば自然主義に近づいている。アルカイク・スマイルの典型例として有名なは、である。アイギナ島のアパイアー神殿で見つかった瀕死の戦士の像も、興味深い例である。 アルカイク（archaic）は古代ギリシア語のarche（古い）から派生した語で、意味は「古拙」に近い。古代ギリシア（およそ紀元前600年 - 紀元前480年）期を通じてアルカイク・スマイルが彫刻が見られるが、広く彫刻されたのは紀元前5世紀中頃から遡って2世紀ほどの間である。ギリシアだけではなく、エーゲ海周辺で広く見つかっている。 アルカイック時代はいかに静止像に動きを与えるかが造形課題であった。そのため、生命感の表現としてアルカイック・スマイルが流行したと考えられる。クラシック時代になり直立不動の立像から、体重がかかる支脚ともう一方の遊脚によってコントラポストと呼ばれる自然で生命感のある表現が可能となると、アルカイック・スマイルは自然と消えていった。
rdf:langString
Архаическая улыбка — особенный тип улыбки, использовавшийся скульпторами греческой архаики, в особенности во второй четверти VI в. до н. э., возможно, для того, чтобы продемонстрировать, что предмет изображения — живой. Эта улыбка плоская и выглядит достаточно ненатурально, хотя при этом она является признаком эволюции скульптурного искусства к реализму и его поискам. .
rdf:langString
古老的微笑（英语：Archaic smile）是最初被古希腊雕塑家使用的特殊表情。该表情在公元前六世纪第二个四分之一时间段制作的雕塑中尤为常见。艺术史学家们推测当时雕塑家试图通过古老的微笑来让雕塑表现的活灵活现，表现一种幸福的感觉。对于现实主义的观众来说，微笑应该更为平滑，古老的微笑看起来相当不自然，当然这种不自然也可以认为是向自然主义美学发展产生的结果。其中最著名的“古老的微笑”的例子之一是克罗伊索斯青年雕像。 在古希腊的古风时期(约公元前480年-600年)这段时期出产的艺术品中出现古老的微笑的比例激增。来自希腊，埃伊纳岛的阿法埃娅神庙西侧山墙上“垂死的战士”雕塑就是一个展示战士濒临死亡，脸上却带着古老的微笑的非常有趣的一幕。 在公元前五世纪中叶前的约两百年时间里，古老的微笑被广泛地应用到各类雕塑上。在希腊大陆，小亚细亚和爱琴海的岛屿上发现的雕像都证明了这一点。据推测，在这个时期的艺术家们认为古老的微笑代表着他们在雕刻过程中会受到神的祝福，或者只是单纯的代表着如同现代人拍照时摆好的微笑，没有实际意义的表情。
rdf:langString
rdf:langString
Somriure arcaic
rdf:langString
Archaisches Lächeln
rdf:langString
Αρχαϊκό μειδίαμα
rdf:langString
Archaic smile
rdf:langString
Sonrisa arcaica
rdf:langString
Sorriso arcaico
rdf:langString
Sourire archaïque
rdf:langString
アルカイク・スマイル
rdf:langString
고졸기 미소
rdf:langString
Archaiczny uśmiech
rdf:langString
Sorriso arcaico
rdf:langString
Архаическая улыбка
rdf:langString
Архаїчна усмішка
rdf:langString
古老的微笑
xsd:integer
1849217
xsd:integer
1118337409
rdf:langString
El somriure arcaic és una característica representativa en l'expressió facial de les escultures de l'època arcaica (grosso modo, entre 600 aC i 480 aC) de l'antiga Grècia, en especial del segon quart del segle vi aC. Possiblement, en un intent de donar vida i expressivitat a les escultures, perquè transmetessin benestar, com es fa per exemple, als budes asiàtics. S'optava per corbar lleugerament els extrems dels llavis cap amunt, generant una mena de somriure tranquil però una mica forçat. Per als habituats al realisme, aquest somriure els sembla poc natural i pla, tot i que, tenint en compte l'evolució i les obres anteriors, per exemple de l'art egipci, es pot considerar un pas endavant vers el realisme. Un dels exemples més famosos de somriure arcaic és el Kouros de Kroisos. D'altra banda, el somriure arcaic del guerrer moribund al Temple d'Afaia, a Grècia, és interessant pel seu context personal, és a dir, que somriu malgrat estar a punt de morir. És característic de les kórei i dels kouros arcaics.
rdf:langString
Αρχαϊκό μειδίαμα στην τέχνη ονομάζεται ο καλιτεχνικός ρυθμός της γλυπτικής των ελληνικών αγαλμάτων της αρχαϊκής τέχνης (650 - 480 π.Χ.). Κατά την αρχαϊκή περίοδο, οι Έλληνες καλλιτέχνες ανέπτυξαν μια νέα έκφραση στην γλυπτική, εγκαταλείποντας τα στοιχεία της γεωμετρικής εποχής και προχορώντας σταδιακά σε μια δαιδαλώδη μεν, μνημειακή δε αναπαράσταση καταλήγοντας σε μια ολοένα και περισσότερο φυσιολογική απόδοση των χαρακτηριστικών του ανθρωπίνου σώματος. Στη γλυπτική, τα πρόσωπα των αγαλμάτων ζωντάνεψαν με το χαρακτηριστικό «αρχαϊκό μειδίαμα». Το αρχαϊκό μειδίαμα εμφανίζεται ήδη στην ελληνική γλυπτική του 7ου αι. π.Χ., και αποτυπώνεται και στην αττική τέχνη από το 580 π.Χ. ή στο αργείο σύμπλεγμα του Κλέοβη και Βίτωνος στους Δελφούς το 550 π.Χ.
rdf:langString
Archaisches Lächeln bezeichnet das Lächeln, das charakteristisch auf den Gesichtern griechischer Statuen der archaischen Kunst (ca. 650–480 v. Chr.) erscheint, insbesondere ab dem 1. Viertel des 6. Jahrhunderts v. Chr. Während der archaischen Zeit entwickelten griechische Künstler eine neue Formensprache. Die geometrisch stilisierenden Elemente der geometrischen Epoche wurden aufgegeben und wichen einer zunächst blockhaft monumentalisierten Darstellung, deren Formeln zunehmend „naturalistische“ Züge und Elemente erhielten. In der Bildhauerkunst wurden die Gesichter der Statuen mit dem charakteristischen „archaischen Lächeln“ belebt. Hervorgerufen wird der Ausdruck des Lächelns durch das Hochziehen der Mundwinkel. Um den Effekt zu steigern, können zudem Nasolabialfalten und Wangenknochen markant herausgestellt werden, was das mimische Spiel weiter belebt. Das archaische Lächeln zeigt sich bereits in der griechischen Reliefkunst des späteren 7. Jahrhunderts v. Chr., bleibt aber zunächst der attischen Kunst fremd. Mit den um 580 v. Chr. geschaffenen Statuen von Kleobis und Biton aus Delphi tritt es in der argivischen Plastik voll ausgeprägt auf. Ab 550 v. Chr. ist es weit verbreitet, um im 3. Viertel des 6. Jahrhunderts v. Chr. seine klassische Ausprägung zu erhalten. Zu Beginn des 5. Jahrhunderts v. Chr. weicht es einer zunehmend ernsten Gesichtsauffassung. Dass das Lächeln ein heiteres ist, liegt angesichts der Tatsache, dass es Grabstatuen und sterbende oder gefallene Krieger – etwa im Westgiebel des Aphaiatempels – gleichermaßen zeigen, nicht auf der Hand: es ist nicht situationsbezogen, sondern Konvention. Die Bedeutung dieser mimischen Konvention ist nicht bekannt. Oft wird angenommen, dass diese Art des Lächelns für die Griechen einen Zustand idealer Gesundheit und idealen Wohlbefindens widerspiegelte. Auch könnte lediglich die Absicht des archaischen Bildhauers zugrunde liegen, die dargestellte Person als lebend zu kennzeichnen oder der Figur Leben „einzuhauchen“. In dem Zusammenhang wurde oft die Vermutung geäußert, es sei letztlich technisch-handwerklichem Unvermögen der Bildhauer geschuldet. Auch als Ausdruck des aristokratischen Ideals der Anmut, der Charis, wurde das Lächeln gedeutet, denn bis in die Zeit des Kleisthenes hieß die aristokratische Klasse in Athen Geleontes, „die Lächelnden“. Den Unbilden des Lebens traten sie mit einem Lächeln entgegen, einem Lächeln, das ihnen laut Erika Simon von den Göttern, den ersten Lächelnden, geschenkt wurde. Mit dem Wandel des Menschenbildes im Strengen Stil, der mit den innergriechischen Umbrüchen gegen Ende des 6. Jahrhunderts v. Chr. eingeleitet wird und mit den Siegen der Griechen gegen die von Persien drohende Gefahr in den Schlachten bei Marathon 490 v. Chr., Salamis 480 v. Chr. und Plataiai 479 v. Chr. beginnt, verschwindet das archaische Lächeln.
rdf:langString
The archaic smile was used by sculptors in Archaic Greece, especially in the second quarter of the 6th century BCE, possibly to suggest that their subject was alive and infused with a sense of well-being. One of the most famous examples of the archaic smile is the Kroisos Kouros, and the Peplos Kore is another. By the middle of the Archaic Period of ancient Greece (roughly 800 BCE to 480 BCE), the art that proliferated contained images of people who had the archaic smile, as evidenced by statues found in excavations all across the Greek mainland, Asia Minor, and on islands in the Aegean Sea. The significance of the convention is not known although it is often assumed that for the Greeks, that kind of smile reflected a state of ideal health and well-being. It has also been suggested that it is simply the result of a technical difficulty in fitting the curved shape of the mouth to the somewhat-blocklike head typical of Archaic sculpture. Richard Neer theorizes that the archaic smile may actually be a marker of status, since aristocrats of multiple cities throughout Greece were referred to as the Geleontes or "smiling ones". There are alternative views to the archaic smile being "flat and quite unnatural looking". John Fowles describes the archaic smile in his novel The Magus as "full of the purest metaphysical good humour [...] timelessly intelligent and timelessly amused. [...] Because a star explodes and a thousand worlds like ours die, we know this world is. That is the smile: that what might not be, is [...] When I die, I shall have this by my bedside. It is the last human face I want to see." There is a visual connection between the Greek archaic smile and the smiles found on Etruscan artworks during the same time period nearby on the east side of the Italian peninsula. An example of this commonly featured in art history texts is the Sarcophagus of the Spouses, a terracotta work found in the necropolis of Cerveteri. It features a smiling couple reclined seemingly at a banquet. The slight geometric stylization, level of realism and physical scale are also strikingly similar to Greek works from this period featuring the archaic smile.
* Kouros of Tenea, 560-550 BCE, Glyptothek Munich
* Head of a kouros in the National Archaeological Museum of Athens
* The Moscophoros of the Acropolis, ca 570 BCE
* Votive sphinx from the Acropolis
* Warrior from the west pediment of the Temple of Aphaia, Glyptothek Munich
rdf:langString
Sonrisa arcaica es la denominación historiográfica que se ha dado a un rasgo estilístico característico de la escultura griega de la época arcaica anterior al estilo severo.
rdf:langString
Le sourire archaïque a été utilisé par les sculpteurs grecs et étrusques de la période archaïque, en particulier dans le deuxième quart du VIe siècle av. J.-C., peut-être pour suggérer que leur objet était vivant et empreint d'un sentiment de bien-être. Pour les spectateurs habitués au réalisme, le sourire est plat et assez peu naturel, bien qu'il puisse être considéré comme un mouvement vers le naturalisme. C'est le sourire caractéristique du kouros et de la Coré.
rdf:langString
Il cosiddetto "sorriso arcaico" è una caratteristica della scultura greca antica di epoca arcaica, che consiste nella caratterizzazione dei volti con le labbra incurvate in su, in forma di sorriso.Le statue che presentavano il sorriso arcaico non vanno intese come raffiguranti sentimenti, in quanto l'età arcaica non prevedeva una rappresentazione sentimentale del personaggio raffigurato, cosa che invece si manifesterà successivamente nel tardo classicismo.
rdf:langString
고졸기 미소(archaic smile)는 그리스 고졸기 조각에서 나타나는 모양으로써, 특히 기원전 6세기 2사분기에 등장하는데, 대상이 살아있음을 암시하는 듯하며, 행복하다는 느낌을 불어넣고 있다. 사실주의에 익숙한 감상자가 보기에 고졸기 미소는 단조롭고 어색해보이지만, 동작을 추구한다는 점에서 자연주의를 지향하는 움직임으로 볼 수도 있다. 고졸기 미소의 유명한 예로 가 있다. 그리스 아이기나의 아파이아 신전의 서편 박공에 죽어가는 전사의 모습이 묘사되어있는데, 흥미롭게도 죽음을 앞두고 전사는 미소를 짓고있다. 고대 그리스의 고졸기(대략 기원전 600년 ~ 480년)에 고졸기 미소를 짓고있는 사람의 형상을 담은 작품이 많다. 기원전 5세기 이전 200여년간 고졸기 미소는 조각에서 널리 등장하는데, 그리스 본토, 에게 해의 섬들, 소아시아 전역에서 이러한 조각이 출토되고 있다. 어떤 현대 해석자가 보기에 고졸기 미소는 무시를 통한 행복감을 드러내고 있다. 고졸기의 예술가들은 고졸기 미소가 그들의 행동을 통해 신의 축복을 받아 웃는 것으로 나타낸 것이거나 또는 현대의 사진 촬영 시 웃음을 짓는 것과 비슷한 것으로 해석되고 있다.
rdf:langString
Archaiczny uśmiech – charakterystyczny uśmiech, pojawiający się na twarzach większości greckich posągów z okresu archaicznego. Rozpowszechnił się w drugiej ćwierci VI w. p.n.e. Powód pojawienia się takiego wyrazu twarzy jest do dziś nierozszyfrowany. Wszystkie te rzeźby (kobiece i męskie) wykonywane były dla celów kultowych, toteż część badaczy uważa, iż uśmiech ten miał symbolizować głębokie przeżycia religijne.
rdf:langString
アルカイク・スマイル（アルカイック・スマイル、英: Archaic smile）は、古代ギリシアのの彫像に見られる表情。紀元前6世紀の第2四半期に例が多い。顔の感情表現を極力抑えながら、口元だけは微笑みの形を伴っているのが特徴で、これは生命感と幸福感を演出するためのものと見られている。写実主義の視点で見ると不自然な微笑であるが、前時代に比べれば自然主義に近づいている。アルカイク・スマイルの典型例として有名なは、である。アイギナ島のアパイアー神殿で見つかった瀕死の戦士の像も、興味深い例である。 アルカイク（archaic）は古代ギリシア語のarche（古い）から派生した語で、意味は「古拙」に近い。古代ギリシア（およそ紀元前600年 - 紀元前480年）期を通じてアルカイク・スマイルが彫刻が見られるが、広く彫刻されたのは紀元前5世紀中頃から遡って2世紀ほどの間である。ギリシアだけではなく、エーゲ海周辺で広く見つかっている。 アルカイック時代はいかに静止像に動きを与えるかが造形課題であった。そのため、生命感の表現としてアルカイック・スマイルが流行したと考えられる。クラシック時代になり直立不動の立像から、体重がかかる支脚ともう一方の遊脚によってコントラポストと呼ばれる自然で生命感のある表現が可能となると、アルカイック・スマイルは自然と消えていった。 アルカイック・スマイルはまた、古代日本の飛鳥時代の仏像にも見られ、例えば弥勒菩薩半跏思惟像の表情はアルカイク・スマイルであるとされることが多い。
rdf:langString
O chamado sorriso arcaico é a expressão obtida nas faces das estátuas gregas femininas e masculinas, denominadas kouros e de kore, típicas do período arcaico (c. 650–480 a.C.), mais comuns naquelas criadas no segundo quartel do século VI a.C. O significado deste sorriso é desconhecido, mas geralmente se presume que reflita um estado idealizado de bem-estar e saúde.
rdf:langString
Архаї́чна у́смішка — особливий тип усмішки, що використовувався скульпторами грецької архаїки, особливо у другій чверті VI ст. до н. е., можливо, для того, щоб продемонструвати, що предмет зображення — живий. Ця усмішка плеската, й виглядає доволі ненатурально, хоча при цьому вона є ознакою еволюції скульптурного мистецтва до реалізму та його пошуків. Скульптури з архаїчною посмішкою були поширені в Греції в 600-480 до н. е.). За ці півтора століття архаїчна усмішка часто зустрічається не лише на всіх грецьких теренах, але й у Малій Азії та на островах Егейського моря.
rdf:langString
古老的微笑（英语：Archaic smile）是最初被古希腊雕塑家使用的特殊表情。该表情在公元前六世纪第二个四分之一时间段制作的雕塑中尤为常见。艺术史学家们推测当时雕塑家试图通过古老的微笑来让雕塑表现的活灵活现，表现一种幸福的感觉。对于现实主义的观众来说，微笑应该更为平滑，古老的微笑看起来相当不自然，当然这种不自然也可以认为是向自然主义美学发展产生的结果。其中最著名的“古老的微笑”的例子之一是克罗伊索斯青年雕像。 在古希腊的古风时期(约公元前480年-600年)这段时期出产的艺术品中出现古老的微笑的比例激增。来自希腊，埃伊纳岛的阿法埃娅神庙西侧山墙上“垂死的战士”雕塑就是一个展示战士濒临死亡，脸上却带着古老的微笑的非常有趣的一幕。 在公元前五世纪中叶前的约两百年时间里，古老的微笑被广泛地应用到各类雕塑上。在希腊大陆，小亚细亚和爱琴海的岛屿上发现的雕像都证明了这一点。据推测，在这个时期的艺术家们认为古老的微笑代表着他们在雕刻过程中会受到神的祝福，或者只是单纯的代表着如同现代人拍照时摆好的微笑，没有实际意义的表情。 尽管古老的微笑还没有公认的实际意义，但现在一般认为古希腊人通过这种微笑表达了一种理想化的健康和幸福的状态。探究这类知识这正是人类学存在的意义。另一些说法认为古老的微笑只是单纯因为技术限制而出现的，这个说法认为在古风时期雕塑中把弯曲状的嘴部安装在几乎是块状的头上仍是技术上的难题，并因此出现了这种看似奇怪的微笑。还有一种由理查德·诺尔（Richard Neer）提出的理论认为，古老的微笑可能是一种地位象征，因为在古希腊，有许多城市的贵族被称为Geleontes，意为“微笑的那一位”。 一些不同的观点认为古老的微笑是“平淡而自然的”。因此约翰·福尔斯在他的小说《魔法師》（第23章）中写道：“...充满了最纯粹的形而上学的幽默[...] 永恒的智慧和永恒的欢乐，[...] 因为一颗星星爆炸而一千个如同我们的世界死去了，我们知道这个世界会的。这就是这个微笑说：那也许不会发生的，是[...]当我死去时，我应当在我的床边见到它。这是我在人生最后一刻希望见到的脸。”
rdf:langString
Архаическая улыбка — особенный тип улыбки, использовавшийся скульпторами греческой архаики, в особенности во второй четверти VI в. до н. э., возможно, для того, чтобы продемонстрировать, что предмет изображения — живой. Эта улыбка плоская и выглядит достаточно ненатурально, хотя при этом она является признаком эволюции скульптурного искусства к реализму и его поискам. Почти у всех архаических статуй лицо озаряет улыбка, совершенно не зависящая от ситуации, которую изображает статуя, а иногда и наперекор всякой логике блуждающая на лице смертельно раненного, глубоко огорчённого или озлобленного. Происходит это вследствие некоторого несоответствия между содержанием, которое стремится воплотить художник, и средствами выражения, которыми он располагает. Художник ставит своей задачей индивидуализировать образ, оживить, одухотворить его, но метод обработки лица как плоскости, находящейся под прямым углом к двум другим плоскостям головы, приводит к тому, что черты лица (рот, вырез глаз, брови) закругляются не в глубину, а вверх, и это придает лицам греческих архаических статуй выражение улыбки или удивленияБ. Р. Виппер .
xsd:nonNegativeInteger
4366
