Ancient DNA
http://dbpedia.org/resource/Ancient_DNA an entity of type: Species
L'estudi de l'ADN antic, que s'empra en paleogenètica, utilitza la reacció en cadena de la polimerasa PCR, permetent estudiar registres moleculars d'ADN que siguin prou antics, podent realitzar seqüenciadors i estudiar la seva composició. Les restes d'ADN del fòssil més antic que es coneix (que han pogut ser recuperats i llegits) pertanyen als neandertals i no sobrepassant els 50.000 anys. Un dels seus usos han estat les anàlisis comparatives d'ADN que conclouen que al nostre genoma no hi ha herència neandertal.
rdf:langString
aDNA (von englisch ancient DNA ‚alte DNA‘) bezeichnet (meist über 100 Jahre) alte DNA. Ein typischer Fall sind Reste von Erbgutmolekülen aus toten Organismen. Die aDNA-Forschung ist in Zielen und Methoden eng mit der genetischen Rechtsmedizin und der forensischen Anthropologie verwandt und verwendet Methoden der Genanalyse wie die Polymerasekettenreaktion.
rdf:langString
Ancient DNA (aDNA) is DNA isolated from ancient specimens. Due to degradation processes (including cross-linking, deamination and fragmentation) ancient DNA is more degraded in comparison with contemporary genetic material. Even under the best preservation conditions, there is an upper boundary of 0.4–1.5 million years for a sample to contain sufficient DNA for sequencing technologies. The oldest sample ever sequenced is estimated to be 1.65 million years old. Genetic material has been recovered from paleo/archaeological and historical skeletal material, mummified tissues, archival collections of non-frozen medical specimens, preserved plant remains, ice and from permafrost cores, marine and lake sediments and excavation dirt.
rdf:langString
古代DNA（こだいDNA、Ancient DNA）は、古代の生物の標本から抽出されたDNAである。遺伝情報は、化石、考古遺物、、ミイラ化した組織、凍結されていない医療標本のアーカイブコレクション、保存された植物の残骸、氷、永久凍土コア、海洋および湖の堆積物、発掘塵などから回収される。DNAの劣化プロセス（結合組み替え、脱アミノ化、断片化）によって、古代DNAは現生のDNAよりも分解が進んでいる。最高の保存条件下でも、DNAのシークエンス技術に十分な量のDNAが残存する限界は0.4～1.5百万年である。
rdf:langString
Antyczny DNA (aDNA) – DNA wyizolowany z materiału biologicznego pochodzącego od martwych od dawna organizmów. Amplifikowalny DNA prawdopodobnie nie jest w stanie przetrwać ponad 1 milion lat, choć związanie cząsteczki DNA z otaczającymi ją cząsteczkami takimi jak hydroksyapatyt lub krzemionka może przedłużyć okres jej istnienia, choć również utrudnia jej wyekstrahowanie i zsekwencjonowanie. Do czynników zwiększających zdolność przetrwania DNA należą również niskie temperatury, wysuszenie i wysokie zasolenie.
rdf:langString
DNA fosila gizakien edo animalien aztarnetan iraun duen DNA da. Lagin biologikoetatik berreskuratutako edozein DNA gisa ere deskriba daiteke, geroko DNA analisietarako berariaz gorde ez direnak. Hona hemen adibide batzuk: hezurduren material arkeologiko eta historikotik berreskuratutako DNA analisia, kultibo momifikatuak, izoztu gabeko lagin medikoen artxiboen bildumak, landareen hondar babestuak, nukleoak, Holozenoko planktona baina itsas sedimentuetan eta aintziretan aurkitzen dena, besteak beste.
rdf:langString
El ADN antiguo (ADNa) es aquel ADN aislado de especímenes antiguos. También puede ser descrito como cualquier ADN recuperado de muestras biológicas que no han sido preservadas específicamente para análisis de ADN futuros. Algunos ejemplos incluyen el análisis de ADN recuperado de material arqueológico e histórico de esqueletos o tejidos momificados, colecciones o archivos de muestras médicas, especímenes de museos o herbarios históricos, restos paleontológicos de animales o plantas del Holoceno, sedimentos marinos y lacustres, entre otros.
rdf:langString
Le terme ADN fossile fait référence à l'ADN provenant d'un échantillon très ancien, comme les fossiles. L'étude de l'ADN fossile est utilisée en paléogénétique et en génétique des populations. En 2016, les restes d'ADN humains les plus anciens qui ont pu être récupérés et analysés appartiennent aux prénéandertaliens de la Sima de los Huesos, un aven de la sierra d'Atapuerca en Espagne, et sont âgés de 430 000 ans. L'ADN d'un fossile d'un cheval de 700 000 ans a également pu être analysé. Bien que dans les années 1990, certains scientifiques aient pu croire avoir réussi à construire des séquences d'ADN d'échantillons vieux de plusieurs millions d'années (notamment celui d'un coléoptère, voire, en 1994, celui d'un dinosaure, qui se révéla en fait être de l'ADN humain) grâce à la technique PC
rdf:langString
Il DNA antico (in inglese ancient DNA, abbreviato aDNA) è il DNA isolato da antichi campioni biologici. Può anche essere descritto genericamente come un qualsiasi DNA recuperato da campioni biologici che non sono stati preservati specificamente per successive analisi del DNA. Gli esempi includono l'analisi del DNA recuperato da materiale scheletrico archeologico e storico, da tessuti mummificati, da collezioni archivistiche di campioni medici non congelati, da resti preservati di piante, da nuclei di ghiaccio e permafrost, da plancton olocenico in sedimenti marini e lacustri, e così via. Diversamente dalle moderne analisi genetiche, gli studi di DNA antico sono caratterizzati da DNA di bassa qualità. Questo pone dei limiti a ciò che l'analisi può ottenere. Inoltre, a causa della degradazio
rdf:langString
O ADN antigo (em inglês ancient DNA) pode ser descrito como qualquer tipo de ADN recuperado a partir de amostras biológicas que não foram preservadas especificamente para posterior análise do seu ADN. Exemplos incluem a análise de ADN recuperado a partir de material arqueológico ou histórico, tecidos mumificados, colecções de arquivo de espécimes médicos não-congelados, amostras de gelo e permafrost, plâncton do Holoceno em sedimentos marinhos ou de lagos, e por aí fora. Ao contrário de outras análises genéticas com tecidos modernos, estudos de ADN antigo caracterizam-se pela baixa qualidade do ADN usado. Isto coloca limites no que estas análises podem obter. Além disso, devido à degradação das moléculas de ADN, um processo correlacionado com factores como tempo, temperatura e presença de
rdf:langString
Стародавня ДНК — ДНК, отримана з стародавніх зразків. Вона може також бути приблизно визначена як ДНК, отримана з біологічних зразків, що не були попередньо збережені для пізнішого аналізу ДНК. Прикладами є ДНК, отримана з археологічних та історичних скелетних матеріалів, муміфікованих тканин, архівних колекцій незаморожених медичних зразків, збережених залишок рослин, льоду та багаторічної мерзлоти, планктону голоцену у морських та озерних відкладах, і тому подібне. Якість стародавньої ДНК низька. Це обмежує результати, яких можна досягти аналізом. Більш того, через деградацію молекул ДНК, — процес, що приблизно корелює з такими чинниками як час, температура та наявність доступної води, — існують верхні ліміти, після яких виживання ДНК малоймовірне. Аллентофт et al. (2012) спробували вира
rdf:langString
Секвенирование древней ДНК (от лат. sequentum «последовательность») — определение нуклеотидной последовательности применительно к молекулам ДНК, извлечённым из древних биологических образцов, таких как палеонтологические и археологические находки, мумифицированные останки, засохшие остатки растений, копролиты. Анализ нуклеотидных последовательностей, полученных секвенированием древней ДНК, позволяют установить филогенетические отношения между видами и проверять гипотезы о связи изменений в окружающей среде и эволюционных изменений популяций, а также предоставляют информацию для калибровки молекулярных часов.
rdf:langString
rdf:langString
Ancient DNA
rdf:langString
ADN antic
rdf:langString
ADNA
rdf:langString
ADN antiguo
rdf:langString
DNA fosil
rdf:langString
ADN fossile
rdf:langString
DNA antico
rdf:langString
古代DNA
rdf:langString
Antyczny DNA
rdf:langString
ADN antigo
rdf:langString
Секвенирование древней ДНК
rdf:langString
Стародавня ДНК
xsd:integer
3285684
xsd:integer
1109089675
xsd:date
2020-03-06
rdf:langString
L'estudi de l'ADN antic, que s'empra en paleogenètica, utilitza la reacció en cadena de la polimerasa PCR, permetent estudiar registres moleculars d'ADN que siguin prou antics, podent realitzar seqüenciadors i estudiar la seva composició. Les restes d'ADN del fòssil més antic que es coneix (que han pogut ser recuperats i llegits) pertanyen als neandertals i no sobrepassant els 50.000 anys. Un dels seus usos han estat les anàlisis comparatives d'ADN que conclouen que al nostre genoma no hi ha herència neandertal.
rdf:langString
aDNA (von englisch ancient DNA ‚alte DNA‘) bezeichnet (meist über 100 Jahre) alte DNA. Ein typischer Fall sind Reste von Erbgutmolekülen aus toten Organismen. Die aDNA-Forschung ist in Zielen und Methoden eng mit der genetischen Rechtsmedizin und der forensischen Anthropologie verwandt und verwendet Methoden der Genanalyse wie die Polymerasekettenreaktion.
rdf:langString
Ancient DNA (aDNA) is DNA isolated from ancient specimens. Due to degradation processes (including cross-linking, deamination and fragmentation) ancient DNA is more degraded in comparison with contemporary genetic material. Even under the best preservation conditions, there is an upper boundary of 0.4–1.5 million years for a sample to contain sufficient DNA for sequencing technologies. The oldest sample ever sequenced is estimated to be 1.65 million years old. Genetic material has been recovered from paleo/archaeological and historical skeletal material, mummified tissues, archival collections of non-frozen medical specimens, preserved plant remains, ice and from permafrost cores, marine and lake sediments and excavation dirt.
rdf:langString
El ADN antiguo (ADNa) es aquel ADN aislado de especímenes antiguos. También puede ser descrito como cualquier ADN recuperado de muestras biológicas que no han sido preservadas específicamente para análisis de ADN futuros. Algunos ejemplos incluyen el análisis de ADN recuperado de material arqueológico e histórico de esqueletos o tejidos momificados, colecciones o archivos de muestras médicas, especímenes de museos o herbarios históricos, restos paleontológicos de animales o plantas del Holoceno, sedimentos marinos y lacustres, entre otros. A diferencia de los análisis genéticos modernos, los estudios de ADN antiguo están caracterizados por la baja calidad del ADN, esto limita los alcances de los análisis. Además, debido a la degradación de las moléculas de ADN, un proceso correlacionado con factores tales como el tiempo, la temperatura, y la presencia de agua libre, supera los límites más allá dentro de los cuales el ADN tiene probabilidades de sobrevivir. Allentoft et al. (2012) intentaron calcular este límite por medio del estudio de la descomposición del ADN mitocondrial y nuclear en los huesos de Moa. El ADN se degrada de manera exponencial. De acuerdo a su modelo, el ADN mitocondrial (ADNmt) se degrada en promedio un par de bases cada 6 830 000 años a -5 °C. La cinética de descomposición ha sido medida por medio de experimentos de envejecimiento acelerado donde se presentan aún más la fuerte influencia de la temperatura y humedad de almacenamiento en la descomposición del ADN. El ADN nuclear se degrada dos veces más rápido que el ADNmt. Como tales, los primeros estudios que informaron sobre la recuperación de ADN mucho más antiguo, por ejemplo a partir de restos de dinosaurios del Cretácico, puede tener su origen en la contaminación de la muestra. Como tal, los primeros estudios que informaron acerca de la recuperación de ADN más antiguo, por ejemplo, a partir de restos de dinosaurios del Cretácico, pudieron tener su origen de una muestra contaminada.
rdf:langString
DNA fosila gizakien edo animalien aztarnetan iraun duen DNA da. Lagin biologikoetatik berreskuratutako edozein DNA gisa ere deskriba daiteke, geroko DNA analisietarako berariaz gorde ez direnak. Hona hemen adibide batzuk: hezurduren material arkeologiko eta historikotik berreskuratutako DNA analisia, kultibo momifikatuak, izoztu gabeko lagin medikoen artxiboen bildumak, landareen hondar babestuak, nukleoak, Holozenoko planktona baina itsas sedimentuetan eta aintziretan aurkitzen dena, besteak beste. modernoek ez bezala, DNA fosilaren azterketek ADNaren kalitate eskasa dute ezaugarri, eta horrek analisien irismena mugatzen du. Gainera, DNA molekulen degradazioa dela eta, denbora, tenperatura eta ur askearen presentzia bezalako faktoreekin korrelazioan dagoen prozesu bat, DNAk bizirauteko probabilitateak dituen mugak gainditzen ditu. Allentoft et al. (2012) Moaren hezurretan DNA mitokondrial eta nuklearraren deskonposizioa aztertuz muga hori kalkulatzen saiatu ziren. DNA modu esponentzialean degradatzen da. Bere modeloaren arabera, DNA mitokondriala −5 °C-ra, batez beste, 6 830 000 urtetik base pare bat degradatzen da. Deskonposizio-zinetika zahartze azkarreko esperimentuen bidez neurtu da, non biltegiratzeko tenperaturak eta hezetasunak DNAren deskonposizioan duten eragin handia are handiagoa den. DNA nuklearra mtDNA baino bi aldiz azkarrago degradatzen da. Hala, DNA askoz zaharragoa berreskuratzeari buruzko lehen ikerketen jatorria, adibidez, Kretazikoko dinosauroen hondarretatik abiatuta, kutsatutako lagin baten jatorria izan zezaketen.
rdf:langString
Le terme ADN fossile fait référence à l'ADN provenant d'un échantillon très ancien, comme les fossiles. L'étude de l'ADN fossile est utilisée en paléogénétique et en génétique des populations. En 2016, les restes d'ADN humains les plus anciens qui ont pu être récupérés et analysés appartiennent aux prénéandertaliens de la Sima de los Huesos, un aven de la sierra d'Atapuerca en Espagne, et sont âgés de 430 000 ans. L'ADN d'un fossile d'un cheval de 700 000 ans a également pu être analysé. Bien que dans les années 1990, certains scientifiques aient pu croire avoir réussi à construire des séquences d'ADN d'échantillons vieux de plusieurs millions d'années (notamment celui d'un coléoptère, voire, en 1994, celui d'un dinosaure, qui se révéla en fait être de l'ADN humain) grâce à la technique PCR, on s'accorde aujourd'hui à dire qu'ils avaient en fait été contaminés par l'intervention humaine, et que l'ADN ne parvient pas à résister à une telle échelle de temps .
rdf:langString
古代DNA（こだいDNA、Ancient DNA）は、古代の生物の標本から抽出されたDNAである。遺伝情報は、化石、考古遺物、、ミイラ化した組織、凍結されていない医療標本のアーカイブコレクション、保存された植物の残骸、氷、永久凍土コア、海洋および湖の堆積物、発掘塵などから回収される。DNAの劣化プロセス（結合組み替え、脱アミノ化、断片化）によって、古代DNAは現生のDNAよりも分解が進んでいる。最高の保存条件下でも、DNAのシークエンス技術に十分な量のDNAが残存する限界は0.4～1.5百万年である。
rdf:langString
Il DNA antico (in inglese ancient DNA, abbreviato aDNA) è il DNA isolato da antichi campioni biologici. Può anche essere descritto genericamente come un qualsiasi DNA recuperato da campioni biologici che non sono stati preservati specificamente per successive analisi del DNA. Gli esempi includono l'analisi del DNA recuperato da materiale scheletrico archeologico e storico, da tessuti mummificati, da collezioni archivistiche di campioni medici non congelati, da resti preservati di piante, da nuclei di ghiaccio e permafrost, da plancton olocenico in sedimenti marini e lacustri, e così via. Diversamente dalle moderne analisi genetiche, gli studi di DNA antico sono caratterizzati da DNA di bassa qualità. Questo pone dei limiti a ciò che l'analisi può ottenere. Inoltre, a causa della degradazione delle molecole di DNA, un processo che si collega genericamente a fattori come tempo, temperatura e presenza di acqua libera, esistono limiti superiori oltre i quali non si ritiene probabile che nessun DNA sopravviva. Allentoft et al. (2012) tentarono di calcolare questo limite studiando il decadimento del DNA mitocondriale (in inglese, mitochondrial DNA, mtDNA) e nucleare nelle ossa dei moa (una specie estinta di giganteschi uccelli preistorici). Il DNA si degrada in un processo di decadimento esponenziale. Secondo il loro modello, il DNA mitocondriale viene degradato a 1 coppia di basi dopo 6.830.000 anni a −5 °C. Il DNA nucleare si degrada almeno due volte più velocemente del mtDNA. Come tali, i primi studi che riferivano il recupero di DNA molto più vecchio, ad esempio di resti di dinosauri del Cretacico, potrebbero aver avuto origine da una contaminazione del campione.
rdf:langString
Antyczny DNA (aDNA) – DNA wyizolowany z materiału biologicznego pochodzącego od martwych od dawna organizmów. Amplifikowalny DNA prawdopodobnie nie jest w stanie przetrwać ponad 1 milion lat, choć związanie cząsteczki DNA z otaczającymi ją cząsteczkami takimi jak hydroksyapatyt lub krzemionka może przedłużyć okres jej istnienia, choć również utrudnia jej wyekstrahowanie i zsekwencjonowanie. Do czynników zwiększających zdolność przetrwania DNA należą również niskie temperatury, wysuszenie i wysokie zasolenie.
rdf:langString
Секвенирование древней ДНК (от лат. sequentum «последовательность») — определение нуклеотидной последовательности применительно к молекулам ДНК, извлечённым из древних биологических образцов, таких как палеонтологические и археологические находки, мумифицированные останки, засохшие остатки растений, копролиты. Анализ нуклеотидных последовательностей, полученных секвенированием древней ДНК, позволяют установить филогенетические отношения между видами и проверять гипотезы о связи изменений в окружающей среде и эволюционных изменений популяций, а также предоставляют информацию для калибровки молекулярных часов. При работе с древней ДНК исследователи сталкиваются со множеством проблем, связанных с сохранностью образцов. ДНК может деградировать с течением времени, химически модифицироваться. Микроорганизмы, участвующие в разложении останков, не только нарушают целостность тканей, но и вносят в образец собственную ДНК, тем самым усложняя процесс выделения древней ДНК и биоинформатического анализа полученных данных. Такие методы, как секвенирование нового поколения и обогащение ДНК-библиотек путём гибридизации позволяют заметно увеличить количество получаемых из образцов информации. Проведен анализ ДНК ряда древних животных, в том числе мамонта и пещерного медведя. Анализ ДНК из человеческих останков позволил выделить новую группу древних людей — денисовцев, а также выявить детали происхождения современных этнических групп. Ряд открытий был сделан в результате анализа древней ДНК болезнетворных микроорганизмов: произведен анализ генома чумной палочки из лондонских захоронений XIV века и гриба фитофторы из образцов XIX века.
rdf:langString
O ADN antigo (em inglês ancient DNA) pode ser descrito como qualquer tipo de ADN recuperado a partir de amostras biológicas que não foram preservadas especificamente para posterior análise do seu ADN. Exemplos incluem a análise de ADN recuperado a partir de material arqueológico ou histórico, tecidos mumificados, colecções de arquivo de espécimes médicos não-congelados, amostras de gelo e permafrost, plâncton do Holoceno em sedimentos marinhos ou de lagos, e por aí fora. Ao contrário de outras análises genéticas com tecidos modernos, estudos de ADN antigo caracterizam-se pela baixa qualidade do ADN usado. Isto coloca limites no que estas análises podem obter. Além disso, devido à degradação das moléculas de ADN, um processo correlacionado com factores como tempo, temperatura e presença de água, existem limites para a idade máxima em que é possível recuperar ADN. Estimativas actuais sugerem que em ambientes optimizados, isto é, muito frios como o permafrost, existe um limite máximo de 1 milhão de anos. Por isso, estudos iniciais que relatavam descobertas de ADN muito mais antigo, por exemplo, de fósseis de dinossauros do Cretácico, foram desmentidos, pois os resultados derivavam de contaminação das amostras ou extractos, e não de ADN extraído autêntico.
rdf:langString
Стародавня ДНК — ДНК, отримана з стародавніх зразків. Вона може також бути приблизно визначена як ДНК, отримана з біологічних зразків, що не були попередньо збережені для пізнішого аналізу ДНК. Прикладами є ДНК, отримана з археологічних та історичних скелетних матеріалів, муміфікованих тканин, архівних колекцій незаморожених медичних зразків, збережених залишок рослин, льоду та багаторічної мерзлоти, планктону голоцену у морських та озерних відкладах, і тому подібне. Якість стародавньої ДНК низька. Це обмежує результати, яких можна досягти аналізом. Більш того, через деградацію молекул ДНК, — процес, що приблизно корелює з такими чинниками як час, температура та наявність доступної води, — існують верхні ліміти, після яких виживання ДНК малоймовірне. Аллентофт et al. (2012) спробували вирахувати цей ліміт, вивчаючи розкладання мітохондріальної та ядерної ДНК в кістках моа. ДНК деградує за експоненційним законом. Відповідно до моделі дослідників, мітохондріальна ДНК деградує до середньої довжини у 1 пару основ через 6 830 000 років при температурі −5 °C. Кінетика розкладання була виміряна за допомогою експериментів з прискореного старіння, ще більш наочно показуючи сильний вплив температури збереження і вологості на деградацію ДНК. Ядерна ДНК деградує вдвічі швидше, ніж мітохондріальна. Таким чином, ранні дослідження, які повідомляли про знаходження більш стародавньої ДНК, наприклад з залишків динозаврів крейдового періоду, напевно були отримані через забруднення зразків.
xsd:nonNegativeInteger
54257
