Alto
http://dbpedia.org/resource/Alto an entity of type: Thing
La voĉkategorio aldo (lat. altus = „alta“, vox alta = „alta voĉo“) signifas en la muziko la pli malaltan voĉon de ambaŭ inaj aŭ knabovoĉoj (knabaldo). La voĉamplekso proksimumas g-e’’. La nomo devenas de la plurvoĉa virkantado precipe de la mezepoko, en kiu la aldo estis la plej alta voĉo, kantata kun brusta aŭ falseta-registro. la dua voĉo estas la t.n. kontratenoro aŭ –aldo. Vira aldo ofte apleksas e-e’’ (kastritoj ofte antingas ankaŭ la d’’’). Analoge al la kantvoĉa registro aldo ankaŭ ĉe muzikinstrumentoj ekzistas alda sonregistro.
rdf:langString
( 다른 뜻에 대해서는 알토 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 알토(alto)는 "높은"을 뜻하는 라틴어 낱말 altus에서 비롯한 음악 용어로, 상황에 따라 해석이 다르다. 악기를 가리킬 때 알토는 높은 쪽에서부터 세 번째와 네 번째의 음역을 담당하는 악기를 가리킨다. 다시 말해 트레블과 소프라노 사이의 음역인 두 번째로 높은 음역을 담당하는 악기를 말한다. 이를테면 알토 색소폰(alto saxophone)이라는 용어를 들 수 있다. 트롬본과 같이 소프라노가 없는 악기의 경우 가장 높은 음역을 가진 악기를 가리킨다. (다만 현대의 표준 교향악단에서는 제외된다.) 합창에서 알토는 에서 두 번째로 높은 소리 부분을 가리킨다. 합창에서의 알토 음역은 대략 G3에서 F5에 위치한다. 다시 말해, 여자의 최저음이고, 초등학생이거나 변성기 이전인 남자들은 알토가 가장 낮은 음이다. 알토는 특정한 종류의 음자리표를 기술하는 데 쓰이기도 한다.
rdf:langString
O termo alto (contratenor-alto) é, geralmente, utilizado para a voz masculina com extensão logo acima da do tenor. É cantada por meninos, falsetistas, tenores altos ou castrati. Corresponde à extensão vocal feminina de contralto. As partituras são, geralmente, escritas na extensão Sol-Dó. Nos corais, o termo "alto" (naipe) é utilizado para ambos os sexos.
rdf:langString
Alt – termin muzyczny (łac. altus ‘wysoki, wzniosły, przenikliwy (głos); głęboki’), który ma kilka znaczeń:
* w muzyce chóralnej nazwa partii wokalnej niższa od sopranu (w kolejności od najwyższych partii sopran, alt, tenor, bas);
* śpiewaczka/śpiewak o głosie altowym;
* rodzaj głosu ludzkiego, niższy od sopranu i mezzosopranu. Zwykle w śpiewie solowym obejmuje skalę od e (nieraz f) do e2. Cechuje się mniejszą rozpiętością niż kontralt. Dawniej oznaczał wysoki głos męski (altus = wysoki), w tym kastratów, wyższy od tenora (to znaczenie powraca w historycznym wykonawstwie muzyki dawnej). Obecnie oznacza niski głos kobiecy lub dziecięcy o podobnej skali.
rdf:langString
Альт — спочатку так називався голос, який був вище тенора, що виконував головну мелодію: cantus formus, інакше фальцетто. Пізніше термін альт позначає низький голос у жінок і хлопчиків. Найбільш характерний та виразний регістр — грудний та частково середній — від g до a1. Верхній регістр — до f2.
rdf:langString
Ο μουσικολογικός όρος άλτο, με ετυμολογική καταγωγή από τη λατινική λέξη altus (ψηλός), διέπεται από πολλές ερμηνείες και χρησιμοποιείται για να προσδιορίσει μια μεγάλη γκάμα αντικειμένων, σχετιζόμενων με τη μουσική. Άλλες χρήσεις του όρου συναντώνται στο Μουσικό κλειδί της άλτο (κλειδί του Ντο), στο όρο τενόρ αλτίνο (βλ. κοντρα-τενόρος), αλλά και πιο σπάνια ως τύπος φωνής, εκτός του πλαισίου της Δυτικής Ευρωπαϊκής Μουσικής.
rdf:langString
The musical term alto, meaning "high" in Italian (Latin: altus), historically refers to the contrapuntal part higher than the tenor and its associated vocal range. In 4-part voice leading alto is the second highest part, sung in choruses by either low women's or high men's voices. In vocal classification these are usually called contralto and male alto or countertenor.
rdf:langString
Se llama alto a la voz que se encuentra por debajo de la voz de tiple y por encima de la tenor. En voz femenina o infantil es la más grave y también se denomina contralto. La expresión deriva del canto polífono del renacimiento. Dado que las mujeres no estaban admitidas al canto en la iglesia, la extensión que se encuentra por encima del tenor fue cantado por hombres. En la voz masculina, esta tesitura es más aguda que la voz de tenor o la voz hablada.
rdf:langString
Alto kata yang berasal dari Bahasa Italia alto atau canto dan Bahasa Latin altus yang berarti tinggi. Alto ini adalah salah satu jenis jangkauan suara dalam menyanyi yang berada lebih rendah di bawah suara sopran dan lebih tinggi daripada suara tenor. Jenis suara ini merupakan tingkat terendah dari seorang perempuan dengan tingkat ambitus antara F sampai D2. Biasanya orang-orang yang memiliki suara alto adalah perempuan yang memiliki tingkat ambitus terendah, tetapi juga bisa laki-laki yang memiliki tingkat ambitus tertinggi. Laki-laki yang memiliki jenis suara ini sering kali disebut sebagai . Suara alto sering kali ditempatkan sebagai suara kedua karena dalam paduan suara, jenis suara alto merupakan suara tertinggi kedua dalam sebuah kelompok, setelah sopran.
rdf:langString
Dans la musique classique, un alto (au pluriel, des altos ou alti) désigne avant tout le pupitre de chœur dont la tessiture se situe en dessous des sopranos et au-dessus des ténors. Les pupitres alto sont généralement composés de voix féminines dont la tessiture est grave, par opposition aux pupitres soprano. Sa tessiture va généralement du Fa2 au Fa4. Le terme est également utilisé comme abréviation de contralto, catégorie de voix soliste. De nos jours, on peut avoir affaire à des altos masculins :
rdf:langString
Alt is een lage vrouwelijke zangstem in de muziek, en eveneens de tweede stem in de vierstemmige muzikale harmonieleer. Tevens wordt 'alt' gebruikt als aanduiding voor een zangeres met een altstem. Het woord is ontleend aan Latijn altus, dat 'hoog' betekent: de altus cantus, de 'hoge zang', was oorspronkelijk de stem boven de basismelodie, die gezongen werd door de tenor. De Nederlandse vorm van het woord, alt, is vrij jong (1795) en is waarschijnlijk ontleend (via het Italiaans) aan de vrouwelijke vorm, vox alta 'hoge stem'.
rdf:langString
Альт (итал. alto, фр. hautecontre; от лат. altus — высокий) — первоначально назывался голос, который был выше тенора, исполнявшего главную мелодию: cantus firmus, иначе фальцетто. Позднее обозначает низкий голос у женщин и мальчиков. Он считается вторым из пяти главных родов человеческого голоса: сопрано, альт, тенор, баритон и бас, и подобно трём остальным, является в различных степенях. Поэтому различают низкий и более высокий альт. Объём первого простирается приблизительно от фа в малой октаве до фа или соль во второй октаве, тогда как границы второго определяются одним или двумя тонами выше (от ля в малой октаве до ля во второй октаве). По своему объёму высокий альт совпадает с меццо-сопрано и оба голоса часто смешиваются друг с другом, тогда как по естественному строению этих голосов
rdf:langString
rdf:langString
Alto
rdf:langString
Άλτο
rdf:langString
Aldo
rdf:langString
Alto
rdf:langString
Alto
rdf:langString
Alto (voix)
rdf:langString
알토
rdf:langString
Alt (zangstem)
rdf:langString
Alt (głos)
rdf:langString
Alto (voz)
rdf:langString
Альт (голос)
rdf:langString
Альт (голос)
xsd:integer
70499
xsd:integer
1095890898
rdf:langString
Ο μουσικολογικός όρος άλτο, με ετυμολογική καταγωγή από τη λατινική λέξη altus (ψηλός), διέπεται από πολλές ερμηνείες και χρησιμοποιείται για να προσδιορίσει μια μεγάλη γκάμα αντικειμένων, σχετιζόμενων με τη μουσική. Όταν πρόκειται για μουσικά όργανα, ο προσδιορισμός άλτο αναφέρεται στα μέλη της κάθε οικογένειας οργάνων που διαθέτουν τη δεύτερη χαμηλότερη έκταση, κάτω δηλαδή απ' αυτήν της σοπράνο. Έτσι, για παράδειγμα, μπορεί να γίνει λόγος για άλτο σαξόφωνο, άλτο φλάουτο κ.ο.κ. Σε κάποιες οικογένειες οργάνων, όπως το τρομπόνι, το άλτο μέλος του τυγχάνει να έχει την ψηλότερη έκταση και έτσι δεν υπάρχει σοπράνο τρομπόνι. Στα γαλλικά, ο όρος άλτο αναφέρεται κυρίως στη βιόλα, αλλά χρησιμοποιείται και με την προαναφερθείσα σημασία. Στη χορωδιακή μουσική, ο όρος άλτο προσδιορίζει τη δεύτερη ψηλότερη φωνή, εντός του πλαισίου της τετραφωνίας (σοπράνο - άλτο - τενόρος - μπάσος). Η αρχική σημασία του όρου ανάγεται στη μεσαιωνική μουσική, όπου ο όρος contratenor altus χρησιμοποιούνταν για να προσδιορίσει την ψηλότερη φωνή, στα πλαίσια της τρίφωνης αντίστιξης (οι άλλες δύο φωνές είναι ο tenor και ο contratenor bassus). Από τη σύντμηση του μεσαιωνικού όρου προκύπτουν και οι σημερινοί όροι κοντράλτο και κοντρα-τενόρος, ενώ ο όρος άλτο αποτελεί συντόμευση του αρχικού όρου. Η έκταση της χορωδιακής φωνής της άλτο είναι περίπου Σολ3 - Φα5. Συχνά γίνεται σύγχυση μεταξύ των όρων άλτο και κοντράλτο, με τον πρώτο να ταυτίζεται με τον τύπο φωνής που εκτελεί το αντίστοιχο φωνητικό μέρος, κάτι που δεν ισχύει· άλτο είναι το φωνητικό μέρος (στα πλαίσια της τετραφωνίας, είτε σε ύφος αντιστικτικό, είτε σε ομοφωνικό) και όχι ο τύπος φωνής αυτός καθεαυτός. Στις περισσότερες περιπτώσεις, το μέρος της άλτο αναλαμβάνουν γυναίκες με τύπο φωνής κοντράλτο ή μέτζο-σοπράνο, ή άνδρες με τύπο φωνής κόντρα-τενόρου. Ο δε τύπος φωνής χαρακτηρίζεται όχι μόνο από την έκταση, αλλά από το ιδιαίτερό του χρώμα, τη διάθεση της φωνής και την περιοχή κίνησης (τεσιτούρα). Άλλες χρήσεις του όρου συναντώνται στο Μουσικό κλειδί της άλτο (κλειδί του Ντο), στο όρο τενόρ αλτίνο (βλ. κοντρα-τενόρος), αλλά και πιο σπάνια ως τύπος φωνής, εκτός του πλαισίου της Δυτικής Ευρωπαϊκής Μουσικής.
rdf:langString
The musical term alto, meaning "high" in Italian (Latin: altus), historically refers to the contrapuntal part higher than the tenor and its associated vocal range. In 4-part voice leading alto is the second highest part, sung in choruses by either low women's or high men's voices. In vocal classification these are usually called contralto and male alto or countertenor. Such confusion of "high" and "low" persists in instrumental terminology. Alto flute and alto trombone are respectively lower and higher than the standard instruments of the family (the standard instrument of the trombone family being the tenor trombone), though both play in ranges within the alto clef. Alto recorder, however, is an octave higher, and is defined by its relationship to tenor and soprano recorders; alto clarinet is a fifth lower than B-flat clarinet, already an 'alto' instrument. There is even a contra-alto clarinet, (an octave lower than the alto clarinet), with a range B♭0 – D4.
rdf:langString
La voĉkategorio aldo (lat. altus = „alta“, vox alta = „alta voĉo“) signifas en la muziko la pli malaltan voĉon de ambaŭ inaj aŭ knabovoĉoj (knabaldo). La voĉamplekso proksimumas g-e’’. La nomo devenas de la plurvoĉa virkantado precipe de la mezepoko, en kiu la aldo estis la plej alta voĉo, kantata kun brusta aŭ falseta-registro. la dua voĉo estas la t.n. kontratenoro aŭ –aldo. Vira aldo ofte apleksas e-e’’ (kastritoj ofte antingas ankaŭ la d’’’). Analoge al la kantvoĉa registro aldo ankaŭ ĉe muzikinstrumentoj ekzistas alda sonregistro.
rdf:langString
Dans la musique classique, un alto (au pluriel, des altos ou alti) désigne avant tout le pupitre de chœur dont la tessiture se situe en dessous des sopranos et au-dessus des ténors. Les pupitres alto sont généralement composés de voix féminines dont la tessiture est grave, par opposition aux pupitres soprano. Sa tessiture va généralement du Fa2 au Fa4. Le terme est également utilisé comme abréviation de contralto, catégorie de voix soliste. Dans la musique ancienne, on parle également de partie d'alto pour désigner la partie musicale entre la partie la plus élevée (le superius) et la partie de teneur. Cette partie, généralement notée en clé d'ut troisième ligne, était chantée le plus souvent par une voix élevée d'homme, soit en voix naturelle (castrat), soit en voix de fausset (contreténor). De nos jours, on peut avoir affaire à des altos masculins :
* dans un chœur d'enfants où les pupitres de sopranos et altos sont constitués de garçons n'ayant pas mué ;
* dans des ensembles vocaux spécialisés dans le répertoire baroque (ou antéieur) où la partie d'alto est constitué de contreténors.
rdf:langString
Se llama alto a la voz que se encuentra por debajo de la voz de tiple y por encima de la tenor. En voz femenina o infantil es la más grave y también se denomina contralto. La expresión deriva del canto polífono del renacimiento. Dado que las mujeres no estaban admitidas al canto en la iglesia, la extensión que se encuentra por encima del tenor fue cantado por hombres. En la voz masculina, esta tesitura es más aguda que la voz de tenor o la voz hablada. En voz masculina se aplica el término alto o altus para una voz que canta en esta tesitura, mezclando voz de pecho con voz de cabeza, mientras que para el cantante de puro falsete se usa el término contratenor. La voz masculina solo llega al registro del alto a través de una técnica especializada falsete, voz de cabeza, una alteración física (castración) o antes de la mutación.
rdf:langString
Alto kata yang berasal dari Bahasa Italia alto atau canto dan Bahasa Latin altus yang berarti tinggi. Alto ini adalah salah satu jenis jangkauan suara dalam menyanyi yang berada lebih rendah di bawah suara sopran dan lebih tinggi daripada suara tenor. Jenis suara ini merupakan tingkat terendah dari seorang perempuan dengan tingkat ambitus antara F sampai D2. Biasanya orang-orang yang memiliki suara alto adalah perempuan yang memiliki tingkat ambitus terendah, tetapi juga bisa laki-laki yang memiliki tingkat ambitus tertinggi. Laki-laki yang memiliki jenis suara ini sering kali disebut sebagai . Suara alto sering kali ditempatkan sebagai suara kedua karena dalam paduan suara, jenis suara alto merupakan suara tertinggi kedua dalam sebuah kelompok, setelah sopran. Ketika seseorang menyanyikan suara alto, maka suara yang keluar memiliki ciri rendah, berat, dalam, dan berwibawa. Oleh karena itu tidak sedikit orang yang memiliki suara alto memerankan lakon ratu dalam pementasan opera karena karakteristik suaranya yang berwibawa.
rdf:langString
( 다른 뜻에 대해서는 알토 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 알토(alto)는 "높은"을 뜻하는 라틴어 낱말 altus에서 비롯한 음악 용어로, 상황에 따라 해석이 다르다. 악기를 가리킬 때 알토는 높은 쪽에서부터 세 번째와 네 번째의 음역을 담당하는 악기를 가리킨다. 다시 말해 트레블과 소프라노 사이의 음역인 두 번째로 높은 음역을 담당하는 악기를 말한다. 이를테면 알토 색소폰(alto saxophone)이라는 용어를 들 수 있다. 트롬본과 같이 소프라노가 없는 악기의 경우 가장 높은 음역을 가진 악기를 가리킨다. (다만 현대의 표준 교향악단에서는 제외된다.) 합창에서 알토는 에서 두 번째로 높은 소리 부분을 가리킨다. 합창에서의 알토 음역은 대략 G3에서 F5에 위치한다. 다시 말해, 여자의 최저음이고, 초등학생이거나 변성기 이전인 남자들은 알토가 가장 낮은 음이다. 알토는 특정한 종류의 음자리표를 기술하는 데 쓰이기도 한다.
rdf:langString
O termo alto (contratenor-alto) é, geralmente, utilizado para a voz masculina com extensão logo acima da do tenor. É cantada por meninos, falsetistas, tenores altos ou castrati. Corresponde à extensão vocal feminina de contralto. As partituras são, geralmente, escritas na extensão Sol-Dó. Nos corais, o termo "alto" (naipe) é utilizado para ambos os sexos.
rdf:langString
Alt is een lage vrouwelijke zangstem in de muziek, en eveneens de tweede stem in de vierstemmige muzikale harmonieleer. Tevens wordt 'alt' gebruikt als aanduiding voor een zangeres met een altstem. Het woord is ontleend aan Latijn altus, dat 'hoog' betekent: de altus cantus, de 'hoge zang', was oorspronkelijk de stem boven de basismelodie, die gezongen werd door de tenor. De Nederlandse vorm van het woord, alt, is vrij jong (1795) en is waarschijnlijk ontleend (via het Italiaans) aan de vrouwelijke vorm, vox alta 'hoge stem'. De laagste altstemmen worden wel contralto genoemd. Deze stem is zeer zeldzaam, donker van kleur en waardig van karakter. Er bestaan ook mannelijke alten. Deze worden altus, contratenor of countertenor genoemd. Deze zingen uitsluitend met falsetstem. De typische altstem begint ongeveer bij F onder centraal c en gaat tot ongeveer een e boven de centrale c (F-e2 in Europese notatie). De goed geschoolde altstem kan echter een zeer groot bereik hebben, dat gaat van een centrale c (of lager) tot aan de hoge c (c3). De altstem wordt veel gebruikt in musicals, waar vaak om een grote stem met een dynamisch bereik wordt gevraagd.
rdf:langString
Alt – termin muzyczny (łac. altus ‘wysoki, wzniosły, przenikliwy (głos); głęboki’), który ma kilka znaczeń:
* w muzyce chóralnej nazwa partii wokalnej niższa od sopranu (w kolejności od najwyższych partii sopran, alt, tenor, bas);
* śpiewaczka/śpiewak o głosie altowym;
* rodzaj głosu ludzkiego, niższy od sopranu i mezzosopranu. Zwykle w śpiewie solowym obejmuje skalę od e (nieraz f) do e2. Cechuje się mniejszą rozpiętością niż kontralt. Dawniej oznaczał wysoki głos męski (altus = wysoki), w tym kastratów, wyższy od tenora (to znaczenie powraca w historycznym wykonawstwie muzyki dawnej). Obecnie oznacza niski głos kobiecy lub dziecięcy o podobnej skali.
rdf:langString
Альт (итал. alto, фр. hautecontre; от лат. altus — высокий) — первоначально назывался голос, который был выше тенора, исполнявшего главную мелодию: cantus firmus, иначе фальцетто. Позднее обозначает низкий голос у женщин и мальчиков. Он считается вторым из пяти главных родов человеческого голоса: сопрано, альт, тенор, баритон и бас, и подобно трём остальным, является в различных степенях. Поэтому различают низкий и более высокий альт. Объём первого простирается приблизительно от фа в малой октаве до фа или соль во второй октаве, тогда как границы второго определяются одним или двумя тонами выше (от ля в малой октаве до ля во второй октаве). По своему объёму высокий альт совпадает с меццо-сопрано и оба голоса часто смешиваются друг с другом, тогда как по естественному строению этих голосов и соотношению регистров они легко отличимы. Женский альт состоит из двух регистров, пределы которых доходят до си в первой октаве, у детских же и мужских альтов несколькими ступенями ниже. В учении о гармонии, преимущественно в четырёхголосных сочинениях, альтом называется второй верхний голос. Альтовым ключом или знаком, в котором пишется партия альта, называется общеупотребительный ключ до, пишущийся на третьей линии нотной системы.
rdf:langString
Альт — спочатку так називався голос, який був вище тенора, що виконував головну мелодію: cantus formus, інакше фальцетто. Пізніше термін альт позначає низький голос у жінок і хлопчиків. Найбільш характерний та виразний регістр — грудний та частково середній — від g до a1. Верхній регістр — до f2.
xsd:nonNegativeInteger
7006
