Z-buffering
http://dbpedia.org/resource/Z-buffering an entity of type: Thing
صِوَان العُمْق (بالإنجليزية: Z-buffering أو Depth buffering) هي التحكم في عمق الصورة وإحداثياتها في الرسوميات ثلاثية الأبعاد، وتتم غالبا عبر معدات وحدة معالجة الرسوميات وأحيانا عبر برامج الحاسوب. وهي إحدى حلول في تقرير أي جسم ينبغي إظهاره على الشاشة وأي جسم ينبغي إخفاؤه بسبب وجوده خلف جسم آخر.
rdf:langString
Das Z-Buffering (auch Depth Buffering, Tiefenpuffer- oder Tiefenspeicher-Verfahren) ist ein Verfahren der Computergrafik zur Verdeckungsberechnung, also um die vom Betrachter aus sichtbaren dreidimensionalen Flächen in einer Computergrafik zu ermitteln. Durch Tiefeninformationen in einem sogenannten Z-Buffer („Z-Puffer“) stellt das Verfahren pixelweise fest, welche Elemente einer Szene gezeichnet werden müssen und welche verdeckt sind. Praktisch alle heutigen Grafikkarten implementieren Z-Buffering direkt in Hardware. Als Entwickler des Z-Buffer-Verfahrens gilt Edwin Catmull; allerdings beschrieb Wolfgang Straßer das Prinzip etwa zur gleichen Zeit in einem anderen Kontext. Die wichtigste Alternative zum Z-Buffering ist der Raytracing-Algorithmus.
rdf:langString
En infographie, le Z-buffer ou tampon de profondeur est une méthode employée dans le cadre de l'affichage d'une scène 3D. Le Z-Buffer permet de gérer le problème de la visibilité qui consiste à déterminer quels éléments de la scène doivent être rendus, lesquels sont cachés par d'autres et dans quel ordre l'affichage des primitives doit se faire.
rdf:langString
Zバッファ (Z-buffer, Z-buffering) とは、3次元コンピュータグラフィックスにおいて、深度（奥行き）情報を用いて物体の描画処理を省略し高速化するための技術、およびその深度情報を格納するメモリ領域のことを指す。深度バッファ (depth buffer) とも呼ばれる。コンピュータグラフィックスの分野では比較的古くから存在する技術（ローテク）ではあるが、計算資源の制約が多いリアルタイムグラフィックス用途では特に効果的な技術であり、2015年現在では流通するほぼあらゆるハードウェア（グラフィックスカード／グラフィックスチップ）で使用することができる。 同種として、より描画精度を向上させられるWバッファという技術もあるが、Zバッファほどの広範なハードウェアサポートはない。
rdf:langString
Bufor Z, bufor głębokości, bufor głębi (ang. Z-buffer, depth buffer) – struktura danych wykorzystywana w systemach generujących i wyświetlających obrazy trójwymiarowe, przechowująca współrzędną Z, czyli głębokość czy odległość od obserwatora, dla każdego piksela obrazu.
rdf:langString
En Z-buffer eller Z-tabell är en tabell som används vid visning av tredimensionell datorgrafik.
rdf:langString
在计算机图形学中，深度缓冲是在三维图形中处理图像深度坐标的过程，这个过程通常在硬件中完成，它也可以在软件中完成，它是的一个解决方法。可见性问题是确定渲染场景中哪部分可见、哪部分不可见的问题。画家算法是另外一种常用的方法，尽管效率较低，但是也可以处理透明场景元素。深度缓冲也称为Z缓冲。 当三维图形卡渲染物体的时候，每一个所生成的像素的深度（即z坐标）就保存在一个缓冲区中。这个缓冲区叫作z缓冲区或者深度缓冲区，这个缓冲区通常组织成一个保存每个屏幕像素深度的x-y二维数组。如果场景中的另外一个物体也在同一个像素生成渲染结果，那么图形处理卡就会比较二者的深度，并且保留距离观察者较近的物体。然后这个所保留的物体点深度保存到深度缓冲区中。最后，图形卡就可以根据深度缓冲区正确地生成通常的深度感知效果：较近的物体遮挡较远的物体。这个过程叫作z消隐。 深度缓冲的分辨率对于场景质量有很大的影响：当两个物体非常接近的时候，16位的深度缓冲区可能会导致“z缓冲区fighting”的；使用24位或者32位的深度缓冲区就会表现得较好；由于精度太低，所以很少使用8位的深度缓冲区。
rdf:langString
En los gráficos por computadora, el z-buffering es la parte de la memoria de un adaptador de video encargada de gestionar las coordenadas de profundidad de las imágenes en los gráficos en tres dimensiones (3-D), normalmente calculados por hardware y algunas veces por software. Es una de las soluciones al , que es el problema de decidir qué elementos de una escena renderizada son visibles y cuáles ocultos. El algoritmo del pintor es otra solución común, aunque menos eficiente, también puede manejar escenas con elementos no opacos. El Z-buffering también se conoce como buffering de profundidad.
rdf:langString
A depth buffer, also known as a z-buffer, is a type of data buffer used in computer graphics to represent depth information of objects in 3D space from a particular perspective. Depth buffers are an aid to rendering a scene to ensure that the correct polygons properly occlude other polygons. Z-buffering was first described in 1974 by Wolfgang Straßer in his PhD thesis on fast algorithms for rendering occluded objects. A similar solution to determining overlapping polygons is the painter's algorithm, which is capable of handling non-opaque scene elements, though at the cost of efficiency and incorrect results.
rdf:langString
컴퓨터 그래픽스에서 Z 버퍼링(z-buffering)은 3차원 그래픽스의 이미지 심도 좌표 관리 방식이며, 일반적으로는 하드웨어적으로 처리되나 이따금은 소프트웨어로 처리되기도 한다. 어느 물체를 보이게 할지 말아야 할지에 대한 가시도 문제의 한 해결책으로 쓰이기도 한다. 화가 알고리즘은 덜 효율적이긴 하나 또다른 보편적 해결책으로 쓰이고 불투명 화면 요소를 관리할 수도 있다. 어떤 물체가 그려질 때 만들어진 픽셀의 깊이 정보(z 좌표)는 버퍼(Z 버퍼 혹은 깊이 버퍼)에 저장된다. 이 버퍼는 (x-y)의 2차원 좌표를 기준으로 해당하는 각각의 스크린 픽셀 요소들로 정렬되어 있다. 만약 다른 물체가 같은 픽셀에 그려져야 할 때, Z 버퍼링은 현재 픽셀과 새로 그려질 픽셀 중 어떤 것이 관찰자에게 더 가까운지 깊이를 비교한다. Z 버퍼에 기록되도록 새로 선택된 깊이는 이전의 깊이를 덮어쓴다. 즉, Z 버퍼는 더 '가까운 물체가 더 먼 물체를 가린다'라는 직관적 깊이 관념을 정확하게 따를 수 있게 돕는다. 이 방식을 Z 컬링이라고 부른다.
rdf:langString
Nella grafica computerizzata tridimensionale, lo z-buffering è una tecnica di gestione della coordinata corrispondente alla profondità di un oggetto a livello di singolo pixel, ovvero della massima risoluzione possibile. Solitamente viene realizzata dall'hardware, ovvero dalla scheda grafica, che deve essere dotata di un'apposita area di memoria detta z-buffer; tuttavia, può avere all'occorrenza anche un'implementazione totalmente software. Un'altra tecnica molto usata, per quanto meno efficiente, è l'algoritmo del pittore.
rdf:langString
Een dieptebuffer, ook wel z-buffer genoemd, wordt in 3D computer graphics gebruikt om te bepalen welke delen van verschillende polygonen zichtbaar zijn, wanneer deze elkaar overlappen. Bij een worden de hoekpunten van een polygoon naar 2D geprojecteerd, waarna het 2D polygoon wordt ingekleurd (eventueel met een texture, of geavanceerde pixel shaders). Een probleem dat zich hier voordoet, is dat als twee polygonen elkaar overlappen, wel moet gezorgd moet worden dat het goede polygoon op de voorgrond komt. Vroeger werd dit meestal opgelost door middel van het schildersalgoritme. Bij dit algoritme zorgt men ervoor dat de polygonen die verder weg liggen eerder getekend worden dan de polygonen die dichterbij liggen. De polygonen die dichterbij liggen, overschrijven dan de eerder getekende pixe
rdf:langString
Z-buffer, também chamado de buffer de profundidade (depth buffer), é uma técnica utilizando buffer de dados usada na computação gráfica que consiste na memória de um adaptador de vídeo encarregada de gerir as coordenadas de profundidade das imagens nos gráficos em três dimensões (3-D), de forma a eliminar sobreposições, normalmente calculadas por hardware e algumas vezes por software. De todos os algoritmos para determinação de superfície visível, o buffer de profundidade ou Z-buffer é talvez o método mais simples e com certeza o mais amplamente utilizado.
rdf:langString
Z-буферизация — в компьютерной трёхмерной графике способ учёта удалённости элемента изображения. Представляет собой один из вариантов решения «проблемы видимости». Очень эффективен и практически не имеет недостатков, если реализуется аппаратно. Программно же существуют другие методы, способные конкурировать с ним: Z-сортировка («алгоритм художника») и двоичное разбиение пространства (BSP), но они также имеют свои достоинства и недостатки. Основной недостаток Z-буферизации состоит в потреблении большого объёма памяти: в работе используется так называемый буфер глубины или Z-буфер.
rdf:langString
Z-буферизація (англ. Z-buffering) (інша назва: глибинна буферизація (англ. depth buffering)) — алгоритм який відповідає за створення зображень 3D-об'єктів спираючись на глибину елементів зображення. Зазвичай реалізується на апаратному рівні, іноді в програмному забезпеченні. Є одним з рішень проблеми видимості об'єктів та попіксельним узагальненням алгоритму художника.
rdf:langString
rdf:langString
صوان عمق
rdf:langString
Z-Buffer
rdf:langString
Z-buffer
rdf:langString
Z-buffer
rdf:langString
Z-buffer
rdf:langString
Zバッファ
rdf:langString
Z 버퍼링
rdf:langString
Dieptebuffer
rdf:langString
Bufor Z
rdf:langString
Z-buffer
rdf:langString
Z-буферизация
rdf:langString
Z-buffering
rdf:langString
Z-buffer
rdf:langString
Z-буферизація
rdf:langString
深度缓冲
xsd:integer
146904
xsd:integer
1124773630
rdf:langString
صِوَان العُمْق (بالإنجليزية: Z-buffering أو Depth buffering) هي التحكم في عمق الصورة وإحداثياتها في الرسوميات ثلاثية الأبعاد، وتتم غالبا عبر معدات وحدة معالجة الرسوميات وأحيانا عبر برامج الحاسوب. وهي إحدى حلول في تقرير أي جسم ينبغي إظهاره على الشاشة وأي جسم ينبغي إخفاؤه بسبب وجوده خلف جسم آخر.
rdf:langString
Das Z-Buffering (auch Depth Buffering, Tiefenpuffer- oder Tiefenspeicher-Verfahren) ist ein Verfahren der Computergrafik zur Verdeckungsberechnung, also um die vom Betrachter aus sichtbaren dreidimensionalen Flächen in einer Computergrafik zu ermitteln. Durch Tiefeninformationen in einem sogenannten Z-Buffer („Z-Puffer“) stellt das Verfahren pixelweise fest, welche Elemente einer Szene gezeichnet werden müssen und welche verdeckt sind. Praktisch alle heutigen Grafikkarten implementieren Z-Buffering direkt in Hardware. Als Entwickler des Z-Buffer-Verfahrens gilt Edwin Catmull; allerdings beschrieb Wolfgang Straßer das Prinzip etwa zur gleichen Zeit in einem anderen Kontext. Die wichtigste Alternative zum Z-Buffering ist der Raytracing-Algorithmus.
rdf:langString
En los gráficos por computadora, el z-buffering es la parte de la memoria de un adaptador de video encargada de gestionar las coordenadas de profundidad de las imágenes en los gráficos en tres dimensiones (3-D), normalmente calculados por hardware y algunas veces por software. Es una de las soluciones al , que es el problema de decidir qué elementos de una escena renderizada son visibles y cuáles ocultos. El algoritmo del pintor es otra solución común, aunque menos eficiente, también puede manejar escenas con elementos no opacos. El Z-buffering también se conoce como buffering de profundidad. Cuando un objeto es dibujado por una tarjeta gráfica 3D, la profundidad del píxel generado (coordenada z) se almacena en un búfer de datos (el z-buffer). Este búfer se suele distribuir como un array de 2 dimensiones (x-y) con un elemento por cada pixel de la pantalla. Si algún otro objeto de la escena se tiene que renderizar en el mismo pixel, la tarjeta gráfica compara las dos profundidades y elige el más cercano al observador. La profundidad elegida es entonces salvada en el z-buffer, reemplazando a la antigua. Al final, el z-buffer permitirá a la tarjeta gráfica reproducir correctamente la percepción de la profundidad normal: los objetos cercanos ocultan a los más lejanos. Este efecto se denomina Z-Culling. La granuralidad de un z-buffer tiene una gran influencia en la calidad de la escena: un z-buffer de 16 bits puede producir un Artefacto (llamado "") cuando dos objetos están muy próximos. Un z-buffer de 24 bits o 32 bits se comporta mucho mejor. Un z-buffer de 8 bits no se utiliza casi nunca ya que tiene muy poca precisión.
rdf:langString
En infographie, le Z-buffer ou tampon de profondeur est une méthode employée dans le cadre de l'affichage d'une scène 3D. Le Z-Buffer permet de gérer le problème de la visibilité qui consiste à déterminer quels éléments de la scène doivent être rendus, lesquels sont cachés par d'autres et dans quel ordre l'affichage des primitives doit se faire.
rdf:langString
Zバッファ (Z-buffer, Z-buffering) とは、3次元コンピュータグラフィックスにおいて、深度（奥行き）情報を用いて物体の描画処理を省略し高速化するための技術、およびその深度情報を格納するメモリ領域のことを指す。深度バッファ (depth buffer) とも呼ばれる。コンピュータグラフィックスの分野では比較的古くから存在する技術（ローテク）ではあるが、計算資源の制約が多いリアルタイムグラフィックス用途では特に効果的な技術であり、2015年現在では流通するほぼあらゆるハードウェア（グラフィックスカード／グラフィックスチップ）で使用することができる。 同種として、より描画精度を向上させられるWバッファという技術もあるが、Zバッファほどの広範なハードウェアサポートはない。
rdf:langString
A depth buffer, also known as a z-buffer, is a type of data buffer used in computer graphics to represent depth information of objects in 3D space from a particular perspective. Depth buffers are an aid to rendering a scene to ensure that the correct polygons properly occlude other polygons. Z-buffering was first described in 1974 by Wolfgang Straßer in his PhD thesis on fast algorithms for rendering occluded objects. A similar solution to determining overlapping polygons is the painter's algorithm, which is capable of handling non-opaque scene elements, though at the cost of efficiency and incorrect results. In a 3D-rendering pipeline, when an object is projected on the screen, the depth (z-value) of a generated fragment in the projected screen image is compared to the value already stored in the buffer (depth test), and replaces it if the new value is closer. It works in tandem with the rasterizer, which computes the colored values. The fragment output by the rasterizer is saved if it is not overlapped by another fragment. When viewing an image containing partially or fully overlapping opaque objects or surfaces, it is not possible to fully see those objects that are farthest away from the viewer and behind other objects (i.e., some surfaces are hidden behind others). If there were no mechanism for managing overlapping surfaces, surfaces would render on top of each other, not caring if they are meant to be behind other objects. The identification and removal of these surfaces are called the hidden-surface problem. To check for overlap, the computer calculates the z-value of a pixel corresponding to the first object and compares it with the z-value at the same pixel location in the z-buffer. If the calculated z-value is smaller than the z-value already in the z-buffer (i.e., the new pixel is closer), then the current z-value in the z-buffer is replaced with the calculated value. This is repeated for all objects and surfaces in the scene (often in parallel). In the end, the z-buffer will allow correct reproduction of the usual depth perception: a close object hides one further away. This is called z-culling. The z-buffer has the same internal data structure as an image, namely a 2D-array, with the only difference being that it stores a single value for each screen pixel instead of color images that use 3 values to create color. This makes the z-buffer appear black-and-white because it is not storing color information. The buffer has the same dimensions as the screen buffer for consistency. Primary visibility tests (such as back-face culling) and secondary visibility tests (such as overlap checks and screen clipping) are usually performed on objects' polygons in order to skip specific polygons that are unnecessary to render. Z-buffer, by comparison, is comparatively expensive, so performing primary and secondary visibility tests relieve the z-buffer of some duty. The granularity of a z-buffer has a great influence on the scene quality: the traditional 16-bit z-buffer can result in artifacts (called "z-fighting" or stitching) when two objects are very close to each other. A more modern 24-bit or 32-bit z-buffer behaves much better, although the problem cannot be eliminated without additional algorithms. An 8-bit z-buffer is almost never used since it has too little precision.
rdf:langString
컴퓨터 그래픽스에서 Z 버퍼링(z-buffering)은 3차원 그래픽스의 이미지 심도 좌표 관리 방식이며, 일반적으로는 하드웨어적으로 처리되나 이따금은 소프트웨어로 처리되기도 한다. 어느 물체를 보이게 할지 말아야 할지에 대한 가시도 문제의 한 해결책으로 쓰이기도 한다. 화가 알고리즘은 덜 효율적이긴 하나 또다른 보편적 해결책으로 쓰이고 불투명 화면 요소를 관리할 수도 있다. 어떤 물체가 그려질 때 만들어진 픽셀의 깊이 정보(z 좌표)는 버퍼(Z 버퍼 혹은 깊이 버퍼)에 저장된다. 이 버퍼는 (x-y)의 2차원 좌표를 기준으로 해당하는 각각의 스크린 픽셀 요소들로 정렬되어 있다. 만약 다른 물체가 같은 픽셀에 그려져야 할 때, Z 버퍼링은 현재 픽셀과 새로 그려질 픽셀 중 어떤 것이 관찰자에게 더 가까운지 깊이를 비교한다. Z 버퍼에 기록되도록 새로 선택된 깊이는 이전의 깊이를 덮어쓴다. 즉, Z 버퍼는 더 '가까운 물체가 더 먼 물체를 가린다'라는 직관적 깊이 관념을 정확하게 따를 수 있게 돕는다. 이 방식을 Z 컬링이라고 부른다. Z 버퍼의 정밀도는 씬의 품질에 큰 영향을 미친다. 16비트의 Z 버퍼는 두 물체가 매우 가까울 때 "" 혹은 스티칭이라고 하는 현상을 일으킬 수 있다. 24비트 혹은 32비트의 Z 버퍼는 더 나은 결과를 보여주지만 추가적인 알고리즘 없이는 이 문제를 완전히 해결할 수 없다. 8비트의 Z 버퍼 알고리즘은 매우 낮은 정밀도로 거의 사용되지 않는다.
rdf:langString
Een dieptebuffer, ook wel z-buffer genoemd, wordt in 3D computer graphics gebruikt om te bepalen welke delen van verschillende polygonen zichtbaar zijn, wanneer deze elkaar overlappen. Bij een worden de hoekpunten van een polygoon naar 2D geprojecteerd, waarna het 2D polygoon wordt ingekleurd (eventueel met een texture, of geavanceerde pixel shaders). Een probleem dat zich hier voordoet, is dat als twee polygonen elkaar overlappen, wel moet gezorgd moet worden dat het goede polygoon op de voorgrond komt. Vroeger werd dit meestal opgelost door middel van het schildersalgoritme. Bij dit algoritme zorgt men ervoor dat de polygonen die verder weg liggen eerder getekend worden dan de polygonen die dichterbij liggen. De polygonen die dichterbij liggen, overschrijven dan de eerder getekende pixels. Een andere oplossing voor dit probleem is een dieptebuffer, een stuk geheugen dat voor elke pixel van het te renderen beeld opslaat hoe ver die pixel van de camera af ligt. Als er dan op diezelfde pixel nog een polygoon getekend gaat worden, kijkt de renderer of de afstand van die nieuwe pixel wel dichterbij is dan de huidige pixel. Als dat zo is, wordt de nieuwe pixel getekend en wordt ook de waarde in de dieptebuffer aangepast. Als de nieuwe pixel verder weg ligt, wordt de oude pixel behouden. Op deze manier zijn altijd de polygonen die het dichtst bij de camera liggen, zichtbaar, zelfs als ze in een heel andere volgorde gerasterd worden.
rdf:langString
Nella grafica computerizzata tridimensionale, lo z-buffering è una tecnica di gestione della coordinata corrispondente alla profondità di un oggetto a livello di singolo pixel, ovvero della massima risoluzione possibile. Solitamente viene realizzata dall'hardware, ovvero dalla scheda grafica, che deve essere dotata di un'apposita area di memoria detta z-buffer; tuttavia, può avere all'occorrenza anche un'implementazione totalmente software. Lo z-buffering è una delle strategie possibili per risolvere il nel rendering tridimensionale, ovvero per stabilire quali parti degli oggetti sulla scena siano visibili e quali siano invece nascoste da altri elementi in primo piano. Nonostante sia una tecnica piuttosto semplice (e lenta), è tuttavia sfruttata nella maggior parte dei motori grafici 3D commerciali.Stabilire per tempo quali oggetti siano da visualizzare (temporal coherence) può incrementare notevolmente le prestazioni in quanto ciò consente di ottenere una maggiore efficienza evitando operazioni di rendering inutili. Alcune tecniche (come il ) cercano di anticipare lo z-buffering nella pipeline 3D in modo da ottenere una maggiore efficienza. Altre tecniche riguardano l'occlusion culling. Sono stati proposti algoritmi che sfruttano uno z-buffer gerarchico per velocizzare le operazioni di occlusion culling. Un'altra tecnica molto usata, per quanto meno efficiente, è l'algoritmo del pittore.
rdf:langString
Z-buffer, também chamado de buffer de profundidade (depth buffer), é uma técnica utilizando buffer de dados usada na computação gráfica que consiste na memória de um adaptador de vídeo encarregada de gerir as coordenadas de profundidade das imagens nos gráficos em três dimensões (3-D), de forma a eliminar sobreposições, normalmente calculadas por hardware e algumas vezes por software. Para que se possa realizar a representação precisa e realista de um modelo tridimensional complexo, numa cena contendo vários objectos diferentes, é necessário que aquelas superfícies normalmente invisíveis de um determinado ângulo ou ponto no mundo sejam também renderizadas invisíveis no computador. Este problema é normalmente chamado de problema de superfície visível (visible-surface problem), quando o objetivo é determinar quais superfícies de um objecto são visíveis de um determinado ângulo, ou problema de superfície oculta (hidden-surface problem), quando o objectivo é determinar quais superfícies estão invisíveis neste momento. Foi um problema fundamental abordado pela pesquisa em Computação Gráfica durante muito tempo. Para ilustrar o que são os efeitos desejados de um método dessa família de algoritmos, basta observar os dois desenhos mostrando a mesma estrutura, uma em modelo de arame e outra em modelo de sólidos/superfícies. A representação com z-buffer aplicado fornece de imediato muito mais informação sobre as posições relativas dos objectos na cena, uma vez que não só acontece a oclusão por sobreposição de pixels, mas também de intensidade dos pixels, ambas as coisas utilizando a coordenada z. De todos os algoritmos para determinação de superfície visível, o buffer de profundidade ou Z-buffer é talvez o método mais simples e com certeza o mais amplamente utilizado.
rdf:langString
Bufor Z, bufor głębokości, bufor głębi (ang. Z-buffer, depth buffer) – struktura danych wykorzystywana w systemach generujących i wyświetlających obrazy trójwymiarowe, przechowująca współrzędną Z, czyli głębokość czy odległość od obserwatora, dla każdego piksela obrazu.
rdf:langString
En Z-buffer eller Z-tabell är en tabell som används vid visning av tredimensionell datorgrafik.
rdf:langString
Z-буферизация — в компьютерной трёхмерной графике способ учёта удалённости элемента изображения. Представляет собой один из вариантов решения «проблемы видимости». Очень эффективен и практически не имеет недостатков, если реализуется аппаратно. Программно же существуют другие методы, способные конкурировать с ним: Z-сортировка («алгоритм художника») и двоичное разбиение пространства (BSP), но они также имеют свои достоинства и недостатки. Основной недостаток Z-буферизации состоит в потреблении большого объёма памяти: в работе используется так называемый буфер глубины или Z-буфер. Z-буфер представляет собой двумерный массив, каждый элемент которого соответствует пикселю на экране. Когда видеокарта рисует пиксель, его удалённость просчитывается и записывается в ячейку Z-буфера. Если пиксели двух рисуемых объектов перекрываются, то их значения глубины сравниваются, и рисуется тот, который ближе, а его значение удалённости сохраняется в буфер. Получаемое при этом графическое изображение носит название z-depth карта, представляющая собой полутоновое графическое изображение, каждый пиксель которого может принимать до 256 значений серого. По ним определяется удалённость от зрителя того или иного объекта трехмерной сцены. Карта широко применяется в постобработке для придания объёмности и реалистичности и создаёт такие эффекты, как глубина резкости, атмосферная дымка и т. д. Также карта используется в 3д-пакетах для текстурирования, делая поверхность рельефной.
* Примеры карт Ниже представлен результат использования двух карт вместе. Здесь вторая карта снята из сцены, в которой первая выступила в качестве текстуры, выдавливающей поверхность. Разрядность буфера глубины оказывает сильное влияние на качество визуализации: использование 16-битного буфера может привести к геометрическим искажениям, например, эффекту «борьбы», если два объекта находятся близко друг к другу. 24, 32-разрядные буферы хорошо справляются со своей задачей. 8-битные почти никогда не используются из-за низкой точности. Обычно изобретателем z-буфера считают Эдвина Катмулла, хотя эту идею описал ещё в своей диссертации (1974).
rdf:langString
在计算机图形学中，深度缓冲是在三维图形中处理图像深度坐标的过程，这个过程通常在硬件中完成，它也可以在软件中完成，它是的一个解决方法。可见性问题是确定渲染场景中哪部分可见、哪部分不可见的问题。画家算法是另外一种常用的方法，尽管效率较低，但是也可以处理透明场景元素。深度缓冲也称为Z缓冲。 当三维图形卡渲染物体的时候，每一个所生成的像素的深度（即z坐标）就保存在一个缓冲区中。这个缓冲区叫作z缓冲区或者深度缓冲区，这个缓冲区通常组织成一个保存每个屏幕像素深度的x-y二维数组。如果场景中的另外一个物体也在同一个像素生成渲染结果，那么图形处理卡就会比较二者的深度，并且保留距离观察者较近的物体。然后这个所保留的物体点深度保存到深度缓冲区中。最后，图形卡就可以根据深度缓冲区正确地生成通常的深度感知效果：较近的物体遮挡较远的物体。这个过程叫作z消隐。 深度缓冲的分辨率对于场景质量有很大的影响：当两个物体非常接近的时候，16位的深度缓冲区可能会导致“z缓冲区fighting”的；使用24位或者32位的深度缓冲区就会表现得较好；由于精度太低，所以很少使用8位的深度缓冲区。
rdf:langString
Z-буферизація (англ. Z-buffering) (інша назва: глибинна буферизація (англ. depth buffering)) — алгоритм який відповідає за створення зображень 3D-об'єктів спираючись на глибину елементів зображення. Зазвичай реалізується на апаратному рівні, іноді в програмному забезпеченні. Є одним з рішень проблеми видимості об'єктів та попіксельним узагальненням алгоритму художника. При створенні (візуалізації) 3D-об'єкту, його глибина генерується на осі Z-координат і зберігається у Z-буфері. Сам буфер, зазвичай, являє собою двомірний масив X-Y координат із одним елементом (глибиною) для кожного екранного пікселя. Коли інший об'єкт сцени повинен бути відображений у цьому пікселі зараз, тоді порівнюється дві глибини та перекривається поточний піксель, якщо об'єкт знаходиться ближче до спостерігача. Обрана глибина зберігається в Z-буфері і замінює попередню. Зрештою, Z-буфер дозволяє правильно відтворювати звичне для нас сприйняття глибини: ближчий до нас об'єкт перекриває наступні, що розташовуються за ним — невидимих поверхонь. Для Z-буферизації є критичним роздільна здатність буферу. Чим вона вища, тим краще відображаються глибина об'єктів сцени. Так, 16-розрядний буфер дозволяє порівняти за глибиною лише 64 тис. точок. Можуть з'явитися так звані артефакти (англ. z-fighting) — коли два об'єкти знаходяться дуже близько один до одного але мають однакову глибину. Тоді як Z-буфер на 24 розряди, має роздільну здатність 16 млн, 32 розряди — вже два мільярди.
xsd:nonNegativeInteger
16501
