Voluntarism (philosophy)
http://dbpedia.org/resource/Voluntarism_(philosophy)
الإرادية في الفلسفة هو اتجاه مثالي ذاتي الأساس، يعتبر الإرادة الأساس الأولي للكون، ويضعها في مقابل القوانين الموضوعية للطبيعة والمجتمع، وينكر توقف إرادة الإنسان على البيئة.
rdf:langString
Voluntarismus (z latinského voluntas = vůle) je ve filosofii a v psychologii směr nebo postoj, který ze tří klasických aristotelovských složek či schopností duše (rozum, vůle, paměť) klade na první místo vůli. Rozlišování dobrého a zlého se podle voluntarismu řídí naší vůlí a naše poznání je ovlivněno vůlí tak, že o pravdě a nepravdě rozhoduje vůle, nikoli poznávání. Představitelem krajního voluntarismu byl Arthur Schopenhauer.
rdf:langString
Mit dem Ausdruck Voluntarismus (von lat. voluntas, Wille; Lehre von der Bedeutung des Willens) wird auf Auffassungen Bezug genommen, die den Vorrang des Willens betonen – meist in Abgrenzung zum Verstand. Je nach Verwendungskontext existieren unterschiedliche spezifische Bedeutungen.
rdf:langString
Per la sintagmo senta volismo aŭ voluntarismo estas indikataj tiuj filozofioj kiuj asertas la superecon de la volo, de la sentoj aŭ de la pasioj, kompare kun la intelekto kaj ties kapablo atingi raciajn verojn. Ekzemple, en senta volismo oni asertas la supereco de la kredo sur la racio aŭ, kiel diris Blaise Pascal, la superecon kompare kun la racieco (esprit géométrique) de la «spirito de subtileco» (esprit de finesse) kiu kapablas esprimi la ekzistadismajn sciendaĵojn pri la homo, la movoj de la animo, la principoj kiuj regas lian spiritan sferon.
rdf:langString
Voluntarismo es un término que describe las doctrinas filosóficas que sitúan la voluntad como la primera de las potencias espirituales del hombre frente a la razón. Tales son los casos de Duns Scoto en la Edad Media y de Arthur Schopenhauer y Ferdinand Tönnies en el siglo XIX.
rdf:langString
Voluntarisme atau kesukarelawanan adalah paham yang menyatakan bahwa kehendak adalah kunci untuk segala yang terjadi dalam hidup manusia. Kehendak manusia memiliki kontrol penuh atas apa yang ia anggap baik dan benar. Kehendak manusia menjadi dasar paling fundamental dalam pengambilan keputusan moral. Kehendak dipandang lebih unggul dibandingkan hal-hal lain yang biasanya dalam etika dipandang sebagai sumber moral, seperti "suara hati", kemampuan rasional, intuisi, tradisi, dan perasaan-perasaan manusia.
rdf:langString
Voluntarism is "any metaphysical or psychological system that assigns to the will (Latin: voluntas) a more predominant role than that attributed to the intellect", or equivalently "the doctrine that will is the basic factor, both in the universe and in human conduct". Voluntarism has appeared at various points throughout the history of philosophy, seeing application in the areas of metaphysics, psychology, political philosophy and theology. The term voluntarism was introduced by Ferdinand Tönnies into the philosophical literature and particularly used by Wilhelm Wundt and Friedrich Paulsen.
rdf:langString
Con il termine volontarismo sono designate quelle filosofie che indicano la preminenza della volontà, dei sentimenti o delle passioni, nei confronti dell'intelletto e della sua capacità di attingere verità razionali.
rdf:langString
의지주의(意志主義, 영어: voluntarism) 또는 주의주의(主意主義), 주의설(主意說)은 관념론 철학의 세계관으로서, 의지라는 정신적 작용이 세계의 근본적인 원리이며 이것으로 세계가 만들어지고 온갖 것이 나타난다는 견해이다. 이 견해에는 의지를 비합리적·맹목적으로 발동한다고 보는 것과 의지는 일정한 목적 아래 세계에 질서를 부여한다고 보는 두 견해가 있다. 또한 주의주의는 심리학의 경우 의지가 심리 과정 전체를 움직이게 하는 본원이라고 보는 입장이기도 하다.
rdf:langString
主意主義（しゅいしゅぎ、英: voluntarism）とは、人間の精神（魂）中で、意志の働きを（知性・理性や感情よりも）重視する哲学・神学・心理学・文学上の立場のこと。知性・理性の働きを重視する主知主義（英: intellectualism）や、感情の働きを重視する主情主義（英: emotionalism）と対置される。 ただし、これはあくまでも相対的な立ち位置を表現するものであって、そこに絶対的な基準は無く、「何（どのような思想的立ち位置の人・集団）と対比されるか」に、その位置付けが依存していることに注意が必要。
rdf:langString
Woluntaryzm (z łac. voluntas – wola) – termin wprowadzony przez Ferdinanda Tönniesa, oznaczający zespół poglądów szczególnie akcentujących rolę woli w etyce i życiu ludzkim. W woluntaryzmie wola jest najwyższą władzą człowieka. Woluntaryzm przeciwstawia się intelektualizmowi (akcentującemu szczególnie rozum) oraz sentymentalizmowi (akcentującemu szczególnie uczucia i intuicję).
rdf:langString
唯意志論（英语：Voluntarism）在哲學中是一個提出某者的意志是其進行行為和達成價值的必要和終極的基礎的哲學理論。 有較近似此論之理論的哲學家有帕斯卡、齊克果、叔本華和尼采等。唯意志论“在形而上学或心理系统中将意志置于比智力更为主导的角色”，或者说，“认为意志是宇宙自然和人类活动的根本要素”。这种描述已经应用于各个不同的文化时代以及形而上学、心理学、政治哲学和神学领域的各种观点。斐迪南·滕尼斯将“唯意志论”一词引入哲学文献，而威廉·冯特和泡尔生对此给予了特别的强调和应用。
rdf:langString
Voluntarisme és un terme que descriu les doctrines filosòfiques que situen la voluntat com la primera de les potències espirituals de l'home enfront de la raó. Tals són els casos de Duns Scot en l'Edat Mitjana i d'Arthur Schopenhauer i Ferdinand Tönnies, introductor del terme, al segle xix.
rdf:langString
Le volontarisme métaphysique (ou volontarisme ontologique) est une conception philosophique concernant la nature de la réalité, où la volonté – entendue au sens large de ce qui désire – constitue le principe actif ou l'essence dynamique du monde. Il doit être distingué des différentes formes de volontarisme politique, et il s'oppose à l'intellectualisme métaphysique, pour lequel le monde obéit à des principes rationnels qui en constituent l'essence ou le fondement (platonisme, aristotélisme, rationalisme classique, etc.).
rdf:langString
Волюнтари́зм (лат. voluntas — воля) — идеалистическое направление в философии, приписывающее божественной или человеческой воле основную роль в развитии природы и общества. Выдвигая в духовном бытии на первый план волю, волюнтаризм противостоит рационализму (или интеллектуализму) — идеалистическим философским системам, которые считают основой сущего разум (или интеллект). Термин «волюнтаризм» был введён в конце XIX века социологом Ф. Тённисом. Однако волюнтаристские идеи в этике и в философии выдвигались и раньше А. Шопенгауэром, Ф. Ницше, А. Бергсоном.
rdf:langString
Voluntarismo é "qualquer sistema metafísico ou psicológico que atribui à vontade (latim: voluntas) um papel mais predominante do que o atribuído ao intelecto", ou equivalentemente "a doutrina que a vontade é o fator básico, tanto no universo quanto na conduta humana". Esta descrição foi aplicada a vários pontos de vista de diferentes épocas culturais nas áreas de metafísica, psicologia, filosofia política e teologia.
rdf:langString
Voluntarism (av latinets voluntas, "vilja") är en lära som betonar viljan, särskilt framför förnuftet (jämför rationalism, intellektualism). Voluntarismens motsats är Utilitarism eller opportunism. Voluntarism finns både som psykologisk, etisk, metafysisk och teologisk lära. Den psykologiska voluntarismen hävdar att det grundläggande i människan är viljan. Förnuftet är därmed underordnat viljan; viljan är "ett blint begär", en idé som finns hos Schopenhauer.
rdf:langString
Волюнтари́зм (лат. voluntas — воля) — течія у психології та філософії, що визнає волю особливою, надприродною силою, що лежить в основі психіки і буття в цілому. Теорія, згідно з якою воля є першоосновою і творцем дійсності, основним фактором у психічному житті людини всупереч розуму; соціально-політична діяльність, яка, нехтуючи об'єктивними законами історичного розвитку, керується суб'єктивними бажаннями й довільними рішеннями осіб, які її здійснюють.
rdf:langString
rdf:langString
إرادية
rdf:langString
Voluntarisme
rdf:langString
Voluntarismus
rdf:langString
Voluntarismus
rdf:langString
Senta volismo
rdf:langString
Voluntarismo
rdf:langString
Volontarisme (métaphysique)
rdf:langString
Voluntarisme
rdf:langString
Volontarismo
rdf:langString
主意主義
rdf:langString
의지주의
rdf:langString
Woluntaryzm
rdf:langString
Voluntarismo
rdf:langString
Волюнтаризм (философия)
rdf:langString
Voluntarism (philosophy)
rdf:langString
Voluntarism
rdf:langString
唯意志論
rdf:langString
Волюнтаризм
xsd:integer
846983
xsd:integer
1067010002
rdf:langString
Voluntarisme és un terme que descriu les doctrines filosòfiques que situen la voluntat com la primera de les potències espirituals de l'home enfront de la raó. Tals són els casos de Duns Scot en l'Edat Mitjana i d'Arthur Schopenhauer i Ferdinand Tönnies, introductor del terme, al segle xix. Duns Scoto afirmava que la voluntat és superior a l'enteniment i l'essència de la voluntat és la llibertat; aplicat a Déu apareix el voluntarisme teològic, el qual, tal com ho sosté Guillem d'Ockham, afirma que cap dels preceptes del decàleg és de llei natural i en conseqüència Déu hauria pogut crear un món en el qual l'odi a Déu no fos pecat sinó virtut; les lleis del decàleg són convencionals perquè deriven de la voluntat de Déu; d'aquesta manera Ockham subratlla l'omnipotència i la llibertat divines. En política hi ha diverses tendències que posen la voluntat com una cosa important o fonamental tant per a l'ésser humà com per als seus projectes de societat lliure (vegeu anarquisme), així també les tendències filosòfiques de l'anomenat irracionalisme o vitalisme. També es consideren voluntaristes corrents marxistes que, com el maoisme o el juche, concedeixen gran importància a la voluntat de les masses com a motor de canvi revolucionari, restant en conseqüència importància a les condicions objectives. Aquesta atribució de voluntarisme és generalment assenyalada per comunistes oposats a aquests corrents, emprant el terme de manera despectiva.
rdf:langString
الإرادية في الفلسفة هو اتجاه مثالي ذاتي الأساس، يعتبر الإرادة الأساس الأولي للكون، ويضعها في مقابل القوانين الموضوعية للطبيعة والمجتمع، وينكر توقف إرادة الإنسان على البيئة.
rdf:langString
Voluntarismus (z latinského voluntas = vůle) je ve filosofii a v psychologii směr nebo postoj, který ze tří klasických aristotelovských složek či schopností duše (rozum, vůle, paměť) klade na první místo vůli. Rozlišování dobrého a zlého se podle voluntarismu řídí naší vůlí a naše poznání je ovlivněno vůlí tak, že o pravdě a nepravdě rozhoduje vůle, nikoli poznávání. Představitelem krajního voluntarismu byl Arthur Schopenhauer.
rdf:langString
Mit dem Ausdruck Voluntarismus (von lat. voluntas, Wille; Lehre von der Bedeutung des Willens) wird auf Auffassungen Bezug genommen, die den Vorrang des Willens betonen – meist in Abgrenzung zum Verstand. Je nach Verwendungskontext existieren unterschiedliche spezifische Bedeutungen.
rdf:langString
Per la sintagmo senta volismo aŭ voluntarismo estas indikataj tiuj filozofioj kiuj asertas la superecon de la volo, de la sentoj aŭ de la pasioj, kompare kun la intelekto kaj ties kapablo atingi raciajn verojn. Ekzemple, en senta volismo oni asertas la supereco de la kredo sur la racio aŭ, kiel diris Blaise Pascal, la superecon kompare kun la racieco (esprit géométrique) de la «spirito de subtileco» (esprit de finesse) kiu kapablas esprimi la ekzistadismajn sciendaĵojn pri la homo, la movoj de la animo, la principoj kiuj regas lian spiritan sferon.
rdf:langString
Voluntarismo es un término que describe las doctrinas filosóficas que sitúan la voluntad como la primera de las potencias espirituales del hombre frente a la razón. Tales son los casos de Duns Scoto en la Edad Media y de Arthur Schopenhauer y Ferdinand Tönnies en el siglo XIX.
rdf:langString
Le volontarisme métaphysique (ou volontarisme ontologique) est une conception philosophique concernant la nature de la réalité, où la volonté – entendue au sens large de ce qui désire – constitue le principe actif ou l'essence dynamique du monde. Il doit être distingué des différentes formes de volontarisme politique, et il s'oppose à l'intellectualisme métaphysique, pour lequel le monde obéit à des principes rationnels qui en constituent l'essence ou le fondement (platonisme, aristotélisme, rationalisme classique, etc.). Le volontarisme métaphysique, à l'inverse de l'intellectualisme dont la tendance est objectiviste, est une forme de subjectivisme qui place la subjectivité de l'existence, son caractère « expérientiel », avant l'objectivité de la représentation. Il est souvent marqué pour cette raison par un certain irrationalisme. En outre, partant d'une conception dynamique du monde, le volontarisme métaphysique rejette toute idée d'ordre préétabli. Le terme « volontarisme » a été introduit par Ferdinand Tönnies dans la littérature philosophique et a été particulièrement utilisé au tournant des XIXe et XXe siècles par le psychologue Wilhelm Wundt et le philosophe Friedrich Paulsen, afin de qualifier la tradition dans laquelle ils s'inscrivaient. Le représentant le plus notable de cette tradition est Arthur Schopenhauer qui, en 1818, publie Le monde comme volonté et comme représentation.
rdf:langString
Voluntarisme atau kesukarelawanan adalah paham yang menyatakan bahwa kehendak adalah kunci untuk segala yang terjadi dalam hidup manusia. Kehendak manusia memiliki kontrol penuh atas apa yang ia anggap baik dan benar. Kehendak manusia menjadi dasar paling fundamental dalam pengambilan keputusan moral. Kehendak dipandang lebih unggul dibandingkan hal-hal lain yang biasanya dalam etika dipandang sebagai sumber moral, seperti "suara hati", kemampuan rasional, intuisi, tradisi, dan perasaan-perasaan manusia.
rdf:langString
Voluntarism is "any metaphysical or psychological system that assigns to the will (Latin: voluntas) a more predominant role than that attributed to the intellect", or equivalently "the doctrine that will is the basic factor, both in the universe and in human conduct". Voluntarism has appeared at various points throughout the history of philosophy, seeing application in the areas of metaphysics, psychology, political philosophy and theology. The term voluntarism was introduced by Ferdinand Tönnies into the philosophical literature and particularly used by Wilhelm Wundt and Friedrich Paulsen.
rdf:langString
Con il termine volontarismo sono designate quelle filosofie che indicano la preminenza della volontà, dei sentimenti o delle passioni, nei confronti dell'intelletto e della sua capacità di attingere verità razionali.
rdf:langString
의지주의(意志主義, 영어: voluntarism) 또는 주의주의(主意主義), 주의설(主意說)은 관념론 철학의 세계관으로서, 의지라는 정신적 작용이 세계의 근본적인 원리이며 이것으로 세계가 만들어지고 온갖 것이 나타난다는 견해이다. 이 견해에는 의지를 비합리적·맹목적으로 발동한다고 보는 것과 의지는 일정한 목적 아래 세계에 질서를 부여한다고 보는 두 견해가 있다. 또한 주의주의는 심리학의 경우 의지가 심리 과정 전체를 움직이게 하는 본원이라고 보는 입장이기도 하다.
rdf:langString
主意主義（しゅいしゅぎ、英: voluntarism）とは、人間の精神（魂）中で、意志の働きを（知性・理性や感情よりも）重視する哲学・神学・心理学・文学上の立場のこと。知性・理性の働きを重視する主知主義（英: intellectualism）や、感情の働きを重視する主情主義（英: emotionalism）と対置される。 ただし、これはあくまでも相対的な立ち位置を表現するものであって、そこに絶対的な基準は無く、「何（どのような思想的立ち位置の人・集団）と対比されるか」に、その位置付けが依存していることに注意が必要。
rdf:langString
Voluntarismo é "qualquer sistema metafísico ou psicológico que atribui à vontade (latim: voluntas) um papel mais predominante do que o atribuído ao intelecto", ou equivalentemente "a doutrina que a vontade é o fator básico, tanto no universo quanto na conduta humana". Esta descrição foi aplicada a vários pontos de vista de diferentes épocas culturais nas áreas de metafísica, psicologia, filosofia política e teologia. O termo voluntarismo foi introduzido por Ferdinand Tönnies na literatura filosófica e usado particularmente por Wilhelm Wundt e . Voluntarismo também é considerado a tese de que podemos adotar crenças e outras atitudes proposicionais de acordo com nossa vontade. O filósofos Sun Tzu e Lao Zi são considerados por muitos como voluntaristas. Descartes adota um ponto de vista voluntarista nas suas Meditações, mais especificamente na "". Spinoza se opõe ao voluntarismo nas proposições 48 e 49 da segunda parte da Ética (livro).
rdf:langString
Voluntarism (av latinets voluntas, "vilja") är en lära som betonar viljan, särskilt framför förnuftet (jämför rationalism, intellektualism). Voluntarismens motsats är Utilitarism eller opportunism. Voluntarism finns både som psykologisk, etisk, metafysisk och teologisk lära. Den psykologiska voluntarismen hävdar att det grundläggande i människan är viljan. Förnuftet är därmed underordnat viljan; viljan är "ett blint begär", en idé som finns hos Schopenhauer. Etisk voluntarism hävdar att något endast är moraliskt gott, om det är föremål för en mänsklig vilja, det vill säga ifall till exempel en händelse stämmer överens med de inblandade personernas vilja (vilket är skilt från till exempel en hedonistisk etik, där detta avgörs ifall de inblandade upplevde lycka eller njutning). Denna form av voluntarism gränsar till en metafysisk värdeteori i den form där den mer specifikt hävdar att viljan är det som skapar värde; viljan är den existentiella grunden för värden i stort (se Nietzsche). Metafysisk voluntarism innebär i sig alltså att det egentligt verkliga, tillvarons grund, är viljan (se Schopenhauer). Den teologiska voluntarismen, företrädd av till exempel Wilhelm av Ockham, betonar den abrahamitiska monoteistiska Guds vilja framför förnuftet, förnuftet hos både människan och Gud.
rdf:langString
Woluntaryzm (z łac. voluntas – wola) – termin wprowadzony przez Ferdinanda Tönniesa, oznaczający zespół poglądów szczególnie akcentujących rolę woli w etyce i życiu ludzkim. W woluntaryzmie wola jest najwyższą władzą człowieka. Woluntaryzm przeciwstawia się intelektualizmowi (akcentującemu szczególnie rozum) oraz sentymentalizmowi (akcentującemu szczególnie uczucia i intuicję).
rdf:langString
Волюнтари́зм (лат. voluntas — воля) — идеалистическое направление в философии, приписывающее божественной или человеческой воле основную роль в развитии природы и общества. Выдвигая в духовном бытии на первый план волю, волюнтаризм противостоит рационализму (или интеллектуализму) — идеалистическим философским системам, которые считают основой сущего разум (или интеллект). Термин «волюнтаризм» был введён в конце XIX века социологом Ф. Тённисом. Однако волюнтаристские идеи в этике и в философии выдвигались и раньше А. Шопенгауэром, Ф. Ницше, А. Бергсоном. Волюнтаризм рассматривает волю в качестве высшего принципа бытия. Волюнтаризм характерен для философии Августина, Иоанна Дунса Скота и др. Как самостоятельное направление впервые оформилось у Шопенгауэра. В аллегорическом смысле волюнтаризм является своего рода борьбой личности с обстоятельствами.
rdf:langString
唯意志論（英语：Voluntarism）在哲學中是一個提出某者的意志是其進行行為和達成價值的必要和終極的基礎的哲學理論。 有較近似此論之理論的哲學家有帕斯卡、齊克果、叔本華和尼采等。唯意志论“在形而上学或心理系统中将意志置于比智力更为主导的角色”，或者说，“认为意志是宇宙自然和人类活动的根本要素”。这种描述已经应用于各个不同的文化时代以及形而上学、心理学、政治哲学和神学领域的各种观点。斐迪南·滕尼斯将“唯意志论”一词引入哲学文献，而威廉·冯特和泡尔生对此给予了特别的强调和应用。
rdf:langString
Волюнтари́зм (лат. voluntas — воля) — течія у психології та філософії, що визнає волю особливою, надприродною силою, що лежить в основі психіки і буття в цілому. Теорія, згідно з якою воля є першоосновою і творцем дійсності, основним фактором у психічному житті людини всупереч розуму; соціально-політична діяльність, яка, нехтуючи об'єктивними законами історичного розвитку, керується суб'єктивними бажаннями й довільними рішеннями осіб, які її здійснюють. Згідно з волюнтаризмом, вольові акти нічим не визначаються, але самі визначають хід психічних процесів. Властиву людині здібність до самостійного вибору мети і способів її досягнення, а також здатність ухвалення рішень, що виражають її особисті налаштунки й власні переконання, волюнтаризм тлумачить як ефект дії, що стоїть за цими актами особливої ірраціональної духовної суті. Ідея про пріоритет волі в житті людської особи виникла в період краху античного світогляду, коли було поставлено під сумнів переконання у тому, що головною духовною силою є розум. Одним з перших затвердив принцип волі релігійний мислитель Августин (354—430), за яким воля керує діями душі й тіла, спонукає душу до самопізнання тощо. Німецькі філософи Артур Шопенгауер і Едуард Гартман абсолютизували волю, наділивши її космічною силою, сліпою і несвідомою першоосновою, похідними від якої є всі психічні прояви людини. Надалі під впливом цього виду волюнтаризму в глибинній психології розвинулось уявлення про ірраціональну природу ваблень, що керує людською поведінкою. Прихильниками волюнтаризму були також, німецький філософ і психолог Вільгельм Вундт, за яким психічна причинність отримує вищий вираз у вольовому акті перш за все в аперцепції, американський філософ і психолог Вільям Джеймс, який вважав що вирішальна роль у вчинку належить нічим не зумовленому вольовому рішенню (лат. Fiat! — Хай буде!), німецький психолог Р. Мюнстербере, який відстоював панування волі над рештою психічних функцій, і інші західні психологи кінця XIX — початку XX ст. Людина завжди чогось прагне, нездійснене бажання спричиняє страждання, а здійснене бажання — нудьгу, перенасичення.
xsd:nonNegativeInteger
8032