Vladislav Ozerov
http://dbpedia.org/resource/Vladislav_Ozerov an entity of type: Thing
Vladislav Alexandrovič Ozerov (rusky Владислав Александрович Озеров; 30. záříjul./ 11. října 1769greg. , – 5. záříjul./ 17. září 1816greg. tamtéž) byl ruský preromantický dramatik počátku 19. století.
rdf:langString
Wladislaw Alexandrowitsch Oserow (russisch Владислав Александрович Озеров, wiss. Transliteration Vladislav Aleksandrovič Ozerov; geb. 1769; gest. 1816) war ein russischer Dramatiker, der als der letzte große Dramatiker in der klassizistischen Tradition gilt.
rdf:langString
Vladislav Aleksandrovitch Ozerov (en russe : Владислав Александрович Озеров), né le 30 septembre 1769 (11 octobre 1769 dans le calendrier grégorien) à Borki, domaine familial dans le gouvernement de Tver et mort au même endroit le 5 septembre 1816 (17 septembre 1816 dans le calendrier grégorien), est un poète et dramaturge russe, surtout connu au début du XIXe siècle pour ses tragédies. Il était surnommé le « Racine russe ».
rdf:langString
Vladislav Aleksandrovič Ozerov è stato un drammaturgo e scrittore russo.
rdf:langString
Владисла́в (в крещении Василий) Алекса́ндрович О́зеров (30 сентября [11 октября] 1769, Борки (Казанское) Зубцовского уезда Тверской губернии — 5 [17] сентября 1816, там же) — русский драматург и поэт, наиболее популярный из трагиков начала XIX века.
rdf:langString
Vladislav Alexándrovich Ozerov, (del ruso: Владисла́в Алекса́ндрович О́зеров) (1769 o 1770 - 1816) fue un dramaturgo y poeta ruso. Nacido en Tver, siguió la carrera militar, ingresando en el Cuerpo de Cadetes de San Petersburgo; en 1788, ascendió al grado de teniente, posteriormente al de ayudante de campo y se retiró como mayor general. Desde 1797, y hasta 1808, fue administrador de bosques, viviendo en el campo.
rdf:langString
Vladislav Aleksandrovich Ozerov (Russian: Владисла́в Алекса́ндрович О́зеров) (11 October 1769 – 17 September 1816) was the most popular Russian dramatist in the first decades of the 19th century. Ozerov wrote five tragedies "in the stilted and sentimental manner of the Frenchified era". Their success was tremendous, largely owing to the remarkable acting of one of the greatest Russian tragediennes, Ekaterina Semyonova. What the public liked in these tragedies was the atmosphere of sensibility and the polished, Karamzinian sweetness that Ozerov infused into the classical forms.
rdf:langString
Vladislav Aleksandrovitj Ozerov (ryska: Владислав Александрович Озеров), född 11 oktober (gamla stilen: 30 september) 1769 i guvernementet Tver, död där 17 september (gamla stilen: 5 september) 1816, var en rysk dramatiker.
rdf:langString
Озеров Владислав Олександрович (30 вересня [11 жовтня] 1769, Борки (Казанське) Зубцовського повіту Тверської губернії — 5 [17] вересня 1816, там же) — російський драматург і поет, найбільш популярний з трагіків початку XIX століття. Батько — директор Петербурзького лісового департаменту міністерства фінансів; мати походила з дворянського роду Блудових. Вчився в Сухопутному шляхетському корпусі, де словесність викладав Я. Б. Княжнін. Однокласником Озерова був С. М. Глінка.
rdf:langString
rdf:langString
Vladislav Alexandrovič Ozerov
rdf:langString
Wladislaw Alexandrowitsch Oserow
rdf:langString
Vladislav Ózerov
rdf:langString
Vladislav Ozerov
rdf:langString
Vladislav Aleksandrovič Ozerov
rdf:langString
Vladislav Ozerov
rdf:langString
Vladislav Ozerov
rdf:langString
Озеров, Владислав Александрович
rdf:langString
Озеров Владислав Олександрович
xsd:integer
7179929
xsd:integer
971598467
rdf:langString
Vladislav Alexandrovič Ozerov (rusky Владислав Александрович Озеров; 30. záříjul./ 11. října 1769greg. , – 5. záříjul./ 17. září 1816greg. tamtéž) byl ruský preromantický dramatik počátku 19. století.
rdf:langString
Wladislaw Alexandrowitsch Oserow (russisch Владислав Александрович Озеров, wiss. Transliteration Vladislav Aleksandrovič Ozerov; geb. 1769; gest. 1816) war ein russischer Dramatiker, der als der letzte große Dramatiker in der klassizistischen Tradition gilt.
rdf:langString
Vladislav Alexándrovich Ozerov, (del ruso: Владисла́в Алекса́ндрович О́зеров) (1769 o 1770 - 1816) fue un dramaturgo y poeta ruso. Nacido en Tver, siguió la carrera militar, ingresando en el Cuerpo de Cadetes de San Petersburgo; en 1788, ascendió al grado de teniente, posteriormente al de ayudante de campo y se retiró como mayor general. Desde 1797, y hasta 1808, fue administrador de bosques, viviendo en el campo. Ozerov ha sido considerado el creador de la tragedia rusa, pues aunque basándose en los modelos franceses, aprendidos como discípulo que fue de , supo usar de un lenguaje más adecuado y natural para sus personajes, lo cual le acarreó fuertes ataques de los defensores de las reglas clasicistas. Sus tragedias son cinco: La muerte de Oleg, de 1798, inspirada en un tema histórico ruso, y que no tuvo éxito; Edipo en Atenas, que imita del francés Jean-François Ducis, de 1804; Fingal, basada en los cantos de Ossian, puesta en escena poco después, a cuyo éxito contribuyó la poderosa interpretación de la actriz Semenova, y Dimitri Donskoi, que fue representada en 1807, convirtiéndose en un resonante triunfo teatral debido al paralelismo que el público estableció entre la situación histórica planteada en la obra y la coetánea de la guerra contra Napoleón. En 1809, retorna a los temas tradicionales del teatro clásico, con Polixena, que, aunque tenida en alta consideración por su autor, fue acogida con frialdad. Fue autor además de poesías líricas y de una traducción de las Cartas de Eloísa a Abelardo de Colardeau. Falleció tras larga enfermedad y debilitado de sus facultades mentales. Sus Obras completas se publicaron en San Petersburgo, en 1818, por el príncipe Vyasenyki, con una biografía de Ozerov.
rdf:langString
Vladislav Aleksandrovitch Ozerov (en russe : Владислав Александрович Озеров), né le 30 septembre 1769 (11 octobre 1769 dans le calendrier grégorien) à Borki, domaine familial dans le gouvernement de Tver et mort au même endroit le 5 septembre 1816 (17 septembre 1816 dans le calendrier grégorien), est un poète et dramaturge russe, surtout connu au début du XIXe siècle pour ses tragédies. Il était surnommé le « Racine russe ».
rdf:langString
Vladislav Aleksandrovich Ozerov (Russian: Владисла́в Алекса́ндрович О́зеров) (11 October 1769 – 17 September 1816) was the most popular Russian dramatist in the first decades of the 19th century. Ozerov wrote five tragedies "in the stilted and sentimental manner of the Frenchified era". Their success was tremendous, largely owing to the remarkable acting of one of the greatest Russian tragediennes, Ekaterina Semyonova. What the public liked in these tragedies was the atmosphere of sensibility and the polished, Karamzinian sweetness that Ozerov infused into the classical forms. Ozerov's first success was Oedipus in Athens (1804), a wry comment on Alexander I's rumoured privity to the murder of his father Paul. The public was ecstatic about his next tragedy, Fingal (1805), staged with effective sets representing sombre Scottish scenery. Dmitry Donskoy (1807) was staged within days after the Battle of Eylau, when its patriotic ethos was particularly apposite. (It was later used as the basis for an opera of the same name by Anton Rubinstein). His last play was Polyxena (1809), variously assessed as the finest sentimental tragedy in the language and the best Russian tragedy on the French classical model. The production of Polyxena turned out to be a flop, largely due to intrigues adding to Ozerov's literary woes. He was forced to leave St. Petersburg for his country estate near Zubtsov, where he reportedly went mad and burnt all his papers. Ozerov's last years were spent in poverty, and his posthumous reputation was damaged by Pushkin's dismissal of his plays as "very mediocre".
rdf:langString
Vladislav Aleksandrovič Ozerov è stato un drammaturgo e scrittore russo.
rdf:langString
Владисла́в (в крещении Василий) Алекса́ндрович О́зеров (30 сентября [11 октября] 1769, Борки (Казанское) Зубцовского уезда Тверской губернии — 5 [17] сентября 1816, там же) — русский драматург и поэт, наиболее популярный из трагиков начала XIX века.
rdf:langString
Vladislav Aleksandrovitj Ozerov (ryska: Владислав Александрович Озеров), född 11 oktober (gamla stilen: 30 september) 1769 i guvernementet Tver, död där 17 september (gamla stilen: 5 september) 1816, var en rysk dramatiker. Ozerov debuterade 1798 med sorgespelet Smrt Olega Drevljanskago (Den drevljanske Olegs död) och vann stor framgång med Edip v Afinach (Oidipus i Aten; 1804), en efterbildning av Jean-François Ducis "(Edipe chez Admète". Hans övriga dramer i den pseudoklassiska stilen, Fingal (1805), Dimitrij Donskoj (1807) och Poliksena (1809), rönte på sin tid livligt bifall, men är numera sedan länge totalt glömda. Hans samlade skrifter utgavs 1818–27, 1846 och 1857.
rdf:langString
Озеров Владислав Олександрович (30 вересня [11 жовтня] 1769, Борки (Казанське) Зубцовського повіту Тверської губернії — 5 [17] вересня 1816, там же) — російський драматург і поет, найбільш популярний з трагіків початку XIX століття. Батько — директор Петербурзького лісового департаменту міністерства фінансів; мати походила з дворянського роду Блудових. Вчився в Сухопутному шляхетському корпусі, де словесність викладав Я. Б. Княжнін. Однокласником Озерова був С. М. Глінка. Владислав Озеров служив в російсько-турецьку війну 1787—1792. Потім був ад'ютантом начальника шляхетського корпусу графа Ангальта і одним з викладачів корпусу. Написав вірші на смерть Ангальта (1794); в тому ж році вийшли збірка віршів Озерова, очевидно, цілком знищена автором і до нас не дійшла, і переклад з французької «Елоїза до Абеляра», пов'язаний з особистою любовної драмою Озерова. Служив на цивільній службі в Сенаті, Експедиції державного господарства, Лісовому департаменті. При Павлові I Озеров, продовжуючи перебувати в Лісовому департаменті, повернувся на військову службу, в 1800 році йому присвоєно звання генерал-майора, в 1801 вийшов у відставку, але в 1803 знову повернувся в департамент вже як цивільний чиновник (дійсний статський радник). З літературної точки зору Озеров був близьким до гуртка О. М. Оленіна, дружні відносини з яким зберіг на все життя. Славу здобув як автор віршованих трагедій, що дотримуються трьох єдностей класицизму, але пройнятих сентиментальним настроєм: «Ярополк і Олег» (1798 року, опублікована посмертно); «Едіп в Афінах» (1804 на сюжет Софокла за французькою переробкою; тут деякі сучасники бачили натяк на участь Олександра I в батьковбивстві, хоча государ завітав за виставу Озерова і деяким акторам дарував персні); «Фінгал» (1805, на сюжет оссіанічних творів Макферсона); «Димитрій Донський» (1807); «Поліксена» (1809). Найбільший успіх випав на долю трагедії «Димитрій Донський», що з'явилася в обстановці наполеонівських воєн (битва при Прейсіш-Ейлау) і містила ряд патріотичних декларацій. Імператор надав автору особливу честь: побував на публічній виставі, подарував черговий перстень (на цей раз з вензелем) і дозволив посвячення п'єси йому. Незважаючи на безпрецедентний сценічний успіх, трагедія викликала ряд саркастичних розборів і пародій. Її недоліки вже тоді були очевидні деяким естетично розвиненим глядачам.
xsd:nonNegativeInteger
2676
