Viol
http://dbpedia.org/resource/Viol an entity of type: Thing
كَمَان السَاق (أو الفيول في الترجمات الحرفية، من الإنكليزية: viol، وهي متأصلة من الإيطالية: viola da gamba، أي كمان الساق، لأنه يُشد عموديًا بين الساقين) آلة موسيقية ذات ستة أوتار. ظهرت نهاية القرن الخامس عشر الميلادي في إيطاليا وإسبانيا، وهي تتأصل من الرباب العربي الذي عرفه الأوروبيون في الأندلس.
rdf:langString
Gambovjolo estas kordinstrumento. Ĝi sonas malpli laŭte kaj malpli brile ol la violono, sed tamen delikate kaj mistere. Laŭ registro ĝi pli similas al la violonĉelo. Ĝi ofte pensigas pri voĉo eĥanta en la memoro, kiel en la komponaĵo de Marin Marais Les voix humaines, kaj ĝi povas esti ankaŭ tenere karesa, kiel en la duetoj de la , Concerts pour deux violes égales.
rdf:langString
La viola da gamba (pronunciación en italiano: /ˈvjɔːla da ˈɡamba/) es un instrumento musical perteneciente a la familia de los cordófonos de arco, provisto de trastes. Fue muy utilizado en Europa entre finales del siglo XV y las últimas décadas del siglo XVIII. El modelo más extendido tiene seis cuerdas afinadas por cuartas (con una tercera mayor entre las centrales), un aspecto similar al del violonchelo, una extensión de Re a re y es tañido tomando el arco palma arriba. Al intérprete se le conoce como violagambista.
rdf:langString
비올족은 1400년대 발달하여 르네상스 시대와 바로크 시대에 주로 사용된 현악기(찰현악기)군이다. 비올족 악기의 지판에는 기타나 류트처럼 프렛이 있다. 비올(또는 비올라 다 감바)은 비올족 악기를 통칭하는 말이다. 비올족은 스페인의 (기타와 비슷한 발현악기)로부터 많은 영향을 받았고, 발달 과정에서 연주 자세는 무슬림의 라바브의 영향을 받았다.
rdf:langString
ヴィオラ・ダ・ガンバ（イタリア語：viola da gamba）は、16世紀から18世紀にヨーロッパで用いられた擦弦楽器。フランス語ではヴィオール（viole）、英語ではヴァイオル（viol）、ドイツ語ではガンベ（Gambe）と呼ばれる。 「ヴィオラ・ダ・ガンバ」とは「脚のヴィオラ」の意味で、楽器を脚で支えることに由来する（これに対して「ヴィオラ・ダ・ブラッチョ（＝腕のヴィオラ）」と呼ばれたのがヴァイオリン属）。この場合の「ヴィオラ」は擦弦楽器の総称を意味する。ヴィオラ・ダ・ガンバはヴァイオリン属（ヴァイオリン、ヴィオラ、チェロ）よりも歴史がやや古く、外観がヴァイオリン属に似ていること、18世紀後半にいったん完全に廃れてしまったことから、しばしばヴァイオリン属の原型の楽器と誤解されるが、両者は異なる系統である。 ヴァイオリン属に比べ音量が小さいヴィオラ・ダ・ガンバは、劇場や野外での演奏には適さず、もっぱら宮廷や上流市民の家庭における室内楽、および教会音楽で用いられた。市民社会の成熟に伴って音楽演奏の場が大規模な会場に移ると、リコーダー、リュート、チェンバロなどと同様に使用されなくなったが、19世紀末以来の古楽復興運動により復活を遂げるに至った。
rdf:langString
De viola da gamba (Italiaans voor beenviool) is een familie van strijkinstrumenten die haar oorsprong heeft in de gitaar, meer bepaald de vihuela de arco. Het instrument verkreeg zijn huidige vorm in de 16e eeuw. Met name in Engeland waren in de 16e en 17e eeuw gambaconsorten (ensembles van verschillende gamba's) populair.
rdf:langString
Viola da gamba [ˈvjɔːla da ˈɡamba] – dawny instrument muzyczny z grupy chordofonów smyczkowych, popularny w renesansie i baroku; używany do gry solowej i zespołowej (zazwyczaj do realizowania basso continuo). Pierwsze viole pojawiły się już pod koniec XV wieku. Ich typowe formy ukształtowały się na przełomie XV i XVI w., dając początek m.in. rodzinie viol da gamba, z wieloma odmianami o różnej wielkości i stroju. Już w XVI w. znane były gamby dyszkantowe, altowe, tenorowe, basowe małe i wielkie oraz subbasowe (kontrabasowe).
rdf:langString
Gamba, även viola da gamba eller bara viol (av italienska viola och gamba, 'ben'), är en familj stråkinstrument. Den är inte ursprunget till dagens fiolfamilj och ska inte förväxlas med dess medlem violan. Det enda av dagens stråkinstrument som är besläktat med gamban är kontrabas.
rdf:langString
维奥尔琴（義大利語：viola da gamba；英語：viol），又譯「古提琴」，属于弓弦乐器，声音柔和并稍带簧片的音色。整个维奥尔琴族，即使最小的一种，也像大提琴一样，是夹在两膝间竖着演奏的。与小提琴不同，各种大小的维奥尔琴在上都有许多，按弦时需要对着它们按下。
rdf:langString
La viola d'arc o viola de gamba és qualsevol dels instruments d'una família d'instruments de corda fregada amb trasts desenvolupats al segle XV i que van ser molt utilitzats –tant en qualitat d'instruments melòdics com polifònics al Renaixement –sobretot formant part de conjunts, a voltes només integrats per violes de gamba, a voltes amb altres instruments i veus- i al Barroc, època en què va destacar especialment com a instrument solista i com a integrant del baix continu. El seu ús va decaure a les darreres dècades del segle xviii. Originàriament, aquesta família prové de la Viola de mà espanyola, també amb influències –tot i que potser només en la postura amb què es toca- del rabab àrab.
rdf:langString
Viola da gamba (název odvozený z italského gamba – noha) je historický smyčcový nástroj, který se drží mezi koleny nebo na klíně, na rozdíl od , která se drží na rameni. Viola da gamba má 6 až 7 strun a střevové převazy, tzv. pražce na hmatníku. Nástroj se při hře drží svisle, používá se speciální smyčec, který se drží jinak, než je zvykem u moderních nástrojů, a má i jiný tvar a vlastnosti. Existuje více variant gamb – sopraninová, sopránová, altová, tenorová, basová a další velikosti. Nástroje gambového typu v kontrabasové poloze se nazývají violon.
rdf:langString
Η βιόλα ντα γκάμπα (αγγλ. viol, ιτ. viola da gamba, γαλλ. viole (de gambe)) είναι έγχορδο μουσικό όργανο, η κατασκευή και η μουσική για το οποίο αναπτύχθηκε την περίοδο της Αναγέννησης και του Μπαρόκ. Προέρχεται από το μεσαιωνικό όργανο και ανήκει σε μια ευρύτερη οικογένεια οργάνων, τα οποία καλύπτουν έκταση αντίστοιχη μ' αυτήν της οικογένειας του βιολιού. Το προσωνύμιο ντα γκάμπα (από το ιτ. gamba = πόδι, γάμπα) είναι ενδεικτικό της στάσης παιξίματος (πρβλ. βιόλα ντα μπράτσο), καθώς στηρίζεται ανάμεσα στις γάμπες και όχι στο έδαφος, όπως το βιολοντσέλο και το κοντραμπάσο.
rdf:langString
Viola da gamba (italienisch [ˈvjɔːla da ˈɡamba], zu viola „Geige“ und gamba „Bein“; im Deutschen Gambe, früher auch Kniegeige, Beingeige oder Schoßgeige) ist eine Sammelbezeichnung für eine Familie historischer Streichinstrumente. Sie entstand zur selben Zeit wie die Violinenfamilie. Die Bezeichnung da gamba leitet sich von der Spielhaltung ab. Die Instrumente sämtlicher Stimmlagen – Diskant-, Alt-/Tenor-, Bassgambe und Violone – werden im Gegensatz zu den viole da braccio, das heißt „Armgeigen“, zwischen den Beinen gehalten. Die kleineren Typen werden auch mit dem Korpus so auf den Schoß gestellt, dass der Hals nach oben ragt.
rdf:langString
Clann téaduirlisí ceoil a bhoghaítear. Forbraíodh go mór sa 15ú céad iad, agus bhí siad an-choitianta gur tháinig clann na veidhlíní ina n-ionad. Tá an dá chlann seo cosúil, ach tá difríochtaí suntasacha eatarthu. Bíonn cúl maol ag an mbíol, easnacha doimhne, guaillí a chlaonann isteach sa scornach (a mbíonn cipíní méire uirthi de ghnáth), 5-8 téad, agus ton bog fíneálta. Freagraíonn méid is raon na mbíol (tribil, teanór, dord) do raon na veidhlíní go ginearálta. Seinntear mórchuid na mbíol, de gach méid, is iad leagtha ar na glúine (is uaidh sin an téarma viola da gamba, bíol glúine). Luaitear an t-ainm bíol glúine go príomha leis an dordbhíol, gléas le 6 théad atá cosúil leis an dordveidhil ina raon. Saghas bíl eile ab ea an viola da braccio, bíol géige. Ceann tábhachtach díobh seo ab ea
rdf:langString
La viole de gambe, ou viole, est un instrument de musique à cordes et à frettes joué à l'aide d'un archet. La famille des violes, qui a dominé la vie musicale européenne dès le XVe siècle, se distingue de celle des violons principalement par le nombre des cordes (six et non quatre, en boyau), la présence de frettes divisant la touche comme sur le luth ou la guitare, la tenue de l'instrument sur ou entre les genoux (d'où le terme italien viola da gamba (prononcé : [ˈvjɔːla da ˈɡamba]) par opposition à la viola da braccio) et la tenue de l'archet, qui permet de modifier la tension des crins.
rdf:langString
The viol (/ˈvaɪəl/), viola da gamba (Italian: [ˈvjɔːla da (ɡ)ˈɡamba]), or informally gamba, is any one of a family of bowed, fretted, and stringed instruments with hollow wooden bodies and pegboxes where the tension on the strings can be increased or decreased to adjust the pitch of each of the strings. Frets on the viol are usually made of gut, tied on the fingerboard around the instrument's neck, to enable the performer to stop the strings more cleanly. Frets improve consistency of intonation and lend the stopped notes a tone that better matches the open strings. Viols first appeared in Spain in the mid-to-late 15th century, and were most popular in the Renaissance and Baroque (1600–1750) periods. Early ancestors include the Arabic rebab and the medieval European vielle, but later, more
rdf:langString
La viola da gamba è un cordofono ad arco dotato di norma di sei o sette corde intonate per successione di quarte con una terza maggiore tra la terza e la quarta corda. La variante più comune, a partire dal Rinascimento, è quella a sei corde. Nella seconda metà del XVII secolo in Francia assistiamo all'aggiunta di una settima corda, più grave (La basso), che secondo la tradizione va accreditata a Monsieur de Sainte Colombe. Questa variante tuttavia diventa predominante solo in Francia e non soppianta la viola a sei corde nel resto d'Europa.
rdf:langString
Viola da gamba [ˈvjɔːla da ˈɡamba] é um cordófono tocado com arco e geralmente dotado de sete (viola francesa) ou seis cordas (viola inglesa, normalmente usada para estudo) afinadas por sucessão de duas quartas. Desenvolvida no século XV, foi usada principalmente durante a Renascença e o Barroco. A família da viola da gamba se relaciona e descende da vihuela, um instrumento de cordas pinçadas da família dos alaúdes, semelhante ao violão. Alguma influência no seu desenvolvimento, pelo menos na maneira de tocar, deve-se ao rabab mourisco.
rdf:langString
Виола да гамба (итал. viola da gamba — ножная виола) — старинный струнный смычковый музыкальный инструмент семейства виол, близкий по размеру и диапазону современной виолончели. На виоле да гамба играли сидя, держа инструмент между ног или положив боком на бедро, — отсюда название.
rdf:langString
Віола да гамба (італ. viola da gamba — ножна віола), або просто віола — це старовинний струнний смичковий музичний інструмент, близький за розміром і діапазоном до сучасної віолончелі. На віолі да гамба грали сидячи, тримаючи інструмент між ніг або поклавши боком на стегно — звідси назва. Віола — це також загальна назва струнних смичкових інструментів, поширених у середні віки в романських країнах.
rdf:langString
rdf:langString
Viol
rdf:langString
كمان الساق
rdf:langString
Viola d'arc
rdf:langString
Viola da gamba
rdf:langString
Viola da gamba
rdf:langString
Βιόλα ντα γκάμπα
rdf:langString
Gambovjolo
rdf:langString
Viola da gamba
rdf:langString
Bíol
rdf:langString
Viola da gamba
rdf:langString
Viole de gambe
rdf:langString
ヴィオラ・ダ・ガンバ
rdf:langString
비올족
rdf:langString
Viola da gamba
rdf:langString
Viola da gamba
rdf:langString
Viola da gamba
rdf:langString
Gamba
rdf:langString
Виола да гамба
rdf:langString
维奥尔琴
rdf:langString
Віола да гамба
rdf:langString
Viol
xsd:integer
32644
xsd:integer
1122237820
rdf:langString
right
rdf:langString
Woman playing viol
rdf:langString
Dutch viol in Persia
rdf:langString
string
rdf:langString
Late 16th or early 17th-century viol from a Japanese painting. Has four courses of strings.
rdf:langString
Painting by Reza Abbasi c. 1634, showing a musician dressed in European clothing, playing what may be a viol. The instrument has Persian-style soundholes and a thinner neck than the instrument in the Japanese painting.
rdf:langString
center
xsd:date
2011-07-23
rdf:langString
Performed by Phillip W. Serna, Treble, Tenor & Bass Viols
rdf:langString
Performed by Phillip W. Serna, Treble, Tenor & Bass Viols with Lute
rdf:langString
Performed by New Comma Baroque
rdf:langString
Performed by ViolMedium – Eric Miller & Phillip W. Serna, Viols
rdf:langString
Performed by Phillip W. Serna, Treble, Tenor & Bass Viols with Violone
rdf:langString
Alfonso Ferrabosco the Elder - Fantasia 'Di Sei Bassi’ NYp, Drexel 4302, p.255, no.45.ogg
rdf:langString
Alfonso Ferrabosco the Younger - Fantasia 'On the Hexachord' à4, VdGS No.10 - The Hexachord Ascending, Oxford, Christ College, Mus. MS.436.ogg
rdf:langString
Christoph_Schaffrath__-_Duetto_in_D-Minor_for_2_Violas_da_Gamba.ogg
rdf:langString
Claudia Francesca Rusca - Canzone Prima à4 La Borromea .ogg
rdf:langString
William Daman - Ut Re Mi Fa Sol La à3 from XX konincklycke fantasien. Mathysz press, Amsterdam .ogg
rdf:langString
Diego Ortiz - Recercada primera sobre tenores italianos from Trattado de Glosas, Libro Secundo .ogg
rdf:langString
Elway Bevin - Browning à3 from the Baldwin Partbooks, Christ Church Ms. 979-83 .ogg
rdf:langString
Orlando Gibbons - Fantasia à4, No.1 for Treble, Tenor & Bass Viols with Great Bass.oga
rdf:langString
Thomas Tallis - Why fum'th in sight a4, the Third Tune from Archbishop Parker's Psalter .ogg
rdf:langString
Georg Philipp Telemann - Concerto for Recorder and Viola da Gamba, TWV 52a1.ogg
rdf:langString
Gottfried_Finger__-_Intrada_in_A-Major_for_2_Violas_da_Gamba_from_the_Codex_Sünchinger.ogg
rdf:langString
Henry Purcell – In Nomine à6, Z.746 for Treble, Tenor & Bass Viols.ogg
rdf:langString
Picforth - In Nomine à5 for Treble, Tenor & Bass Viols .ogg
rdf:langString
Poynt - In Nomine à5, British Library Add. Ms 31390 for Treble, Tenor & Bass Viols.ogg
rdf:langString
Robert Parsons - In Nomine à7, No.2, London. GB-Lbl, Add.Ms.31390 .ogg
rdf:langString
John Taverner In Nomine a4 from the Missa Gloria Tibi Trinitas, The Baldwin Partbooks, Oxford. Christ Church.ogg
rdf:langString
John Coprario - Fantasia à2, VdGS No.1 for Treble & Tenor Viols.ogg
rdf:langString
John Dowland - M. George Whitehead His Almand, Lachrimae, No.21 for Treble, Tenor & Bass Viols with Great Bass Violone in G 1604.ogg
rdf:langString
John_Jenkins__-_Pavan_à6_in_F,_VdGS_No.2_.ogg
rdf:langString
John Ward - Fantasia à6, VdGS No.1 for 2 Treble, 2 Tenor & 2 Bass Viols.ogg
rdf:langString
Leonora Duarte - Sinfonia à5, No.7, Oxford, Christ College, Mus.Ms.429.ogg
rdf:langString
Orlando Gibbons - Fantasia à2, VdGS No.3 for 2 Treble Viols.ogg
rdf:langString
Orlando Gibbons - Galliard à3, for Treble & Bass Viols with Great Bass.oga
rdf:langString
Captaine Tobias Hume - Tobacco, No.3 The First Part of Ayres - The Musicall Humours1605.ogg
rdf:langString
Captaine Tobias Hume - The Spirit of Gambo from Captaine Hume’s Poeticall Musicke .ogg
rdf:langString
Marin Marais – Sonnerie de Sainte-Geneviève du Mont de Paris The Bells of St. Genevieve from La Gamme et Autres Morceaux de Symphonie .ogg
rdf:langString
Marin Marais - Pièces a Une Viole du Premier Livre .ogg
rdf:langString
Michael East - Both alike, Fancy à2, No.3 from the Seventh Set of Bookes .ogg
rdf:langString
Thomas Lupo - Fantasia à3 in d, VdGS No.26 for 3 Bass Viols.ogg
rdf:langString
Thomas Tomkins - A Sad Paven à5 for These Distracted Tymes, MB53 .ogg
rdf:langString
William Lawes - Aire à4, VdGS No.112, Oxford. Bodleian Library, Mus.Sch.b.2, p.33 .ogg
rdf:langString
Carl_Friedrich_Abel__-_Duetto_in_G-Major,_A35A_from_the_Maltzan_Collection.ogg
rdf:langString
Orlando Gibbons - Fantasia à3 No.3 .ogg
rdf:langString
Étienne Moulinié – Fantasia à4, VdGS No.2 for 2 Treble Viols, Tenor & Bass Viols .ogg
rdf:langString
In places where European ships landed in the 16 and 17th centuries, painters illustrated them playing musical instruments.
rdf:langString
Dutch viols overseas
rdf:langString
center
rdf:langString
European in Japan playing viol.jpg color modified.jpg
rdf:langString
Reza Abbasi painting of Dutch musician with viol.jpg
rdf:langString
Viola da gamba; gamba
rdf:langString
* Arpeggione
* Bass guitar
* Byzantine lyra
* Guitar
* Lute
* Vihuela
* Violone
rdf:langString
William Daman - Ut Re Mi Fa Sol La à3 from XX konincklycke fantasien. Mathysz press, Amsterdam
rdf:langString
Alfonso Ferrabosco the Younger - Fantasia 'On the Hexachord' à4, VdGS No.10 - The Hexachord Ascending, Oxford. Christ College, Mus.Ms.436
rdf:langString
Thomas Tallis - Why fum'th in sight à4, the Third Tune from Archbishop Parker's Psalter
rdf:langString
John Dowland - M. George Whitehead His Almand, Lachrimae, No.21
rdf:langString
Captaine Tobias Hume - The Spirit of Gambo from Captaine Hume’s Poeticall Musicke
rdf:langString
Marin Marais – Pièces a Une Viole du Premier Livre – Prelude – Fantaisie – Allemande – Double – Courante – Double – Sarabande – Gigue – Double
rdf:langString
Orlando Gibbons - Fantasia à4, VdGS No.1GB, Oxford. Christ Church, Mss.732-35
rdf:langString
Henry Purcell – In Nomine à6, Z.746 for Treble, Tenor & Bass Viols
rdf:langString
William Lawes - Aire à4, VdGS No.112, Oxford. Bodleian Library, Mus.Sch.b.2, p.33
rdf:langString
Étienne Moulinié – Fantasia à4, VdGS No.2 for 2 Treble Viols, Tenor & Bass Viols
rdf:langString
Orlando Gibbons - Fantazia à2, VdGS No.3, Cambridge. King's College, Rowe Mss.112-13
rdf:langString
John Taverner - In Nomine à4 from the Missa Gloria Tibi Trinitas, The Baldwin Partbooks, Oxford. Christ Church, Mss.979-83
rdf:langString
Christoph Schaffrath – Duetto in D-Minor for 2 Violas da Gamba
rdf:langString
Marin Marais – Sonnerie de Sainte-Geneviève du Mont de Paris The Bells of St. Genevieve from La Gamme et Autres Morceaux de Symphonie
rdf:langString
John Jenkins - Pavan à6 in F, VdGS No.2, Oxford. Bodleian Library, Mus.Sch. c.83, II/2
rdf:langString
Elway Bevin - Browning à3 from the Baldwin Partbooks, Oxford. Christ Church, Ms.979-83
rdf:langString
Alfonso Ferrabosco the Elder - Fantasia 'Di Sei Bassi’ from the Sambrook Manuscript, New York. NYp, Drexel 4302, p.255, no.45
rdf:langString
Picforth - In Nomine à5, London. GB-Lbl, Add.Ms.31390
rdf:langString
Georg Philipp Telemann – Concerto for Recorder and Viola da Gamba, TWV 52:a1
rdf:langString
Gottfried Finger – Intrada in A-Major for 2 Violas da Gamba from the Codex Sünchinger
rdf:langString
Carl Friedrich Abel – Duetto in G-Major, A3:5A from the Maltzan Collection
rdf:langString
Orlando Gibbons - Fantazia à3, VdGS No.3, Oxford. Christ Church, Mus.Ms.21
rdf:langString
John Coprario - Fantasia à2, VdGS No.1, Cambridge. King's College, Rowe Mss.112-113
rdf:langString
Orlando Gibbons - Galliard à3, Dublin. Marsh's Library, IRL-Dm Mss.z.3.4.1-3
rdf:langString
Diego Ortiz - Recercada primera sobre tenores italianos from Trattado de Glosas, Libro Secundo
rdf:langString
Thomas Tomkins - A Sad Paven à5 for These Distracted Tymes, MB53
rdf:langString
Robert Parsons - In Nomine à7, No.2, London. GB-Lbl, Add.Ms.31390
rdf:langString
Thomas Lupo the Elder - Fantasia à3 in d, VdGS No.26 from John Merro's Book, Tenbury Manuscripts of St. Michael's College, Oxford. Bodleian Library, Mus.Sch.d.245-47
rdf:langString
Michael East - Both alike, Fancy à2, No.3 from the Seventh Set of Bookes
rdf:langString
Claudia Francesca Rusca - Canzone Prima à4 'La Borromea' from Sacri Concerti à1-5 con Salmi e Canzoni Francesi
rdf:langString
Poynt - In Nomine à5, London. GB-Lbl, Add.Ms.31390
rdf:langString
Captaine Tobias Hume - Tobacco, No.3 The First Part of Ayres - The Musicall Humours
rdf:langString
Leonora Duarte - Sinfonia à5, No.7 Terti toni, Oxford. Christ College, Mus.Ms.429
rdf:langString
John Ward - Fantasia à6, VdGS No.1 for 2 Treble, 2 Tenor & 2 Bass Viols
rdf:langString
music
xsd:integer
153
182
rdf:langString
La viola d'arc o viola de gamba és qualsevol dels instruments d'una família d'instruments de corda fregada amb trasts desenvolupats al segle XV i que van ser molt utilitzats –tant en qualitat d'instruments melòdics com polifònics al Renaixement –sobretot formant part de conjunts, a voltes només integrats per violes de gamba, a voltes amb altres instruments i veus- i al Barroc, època en què va destacar especialment com a instrument solista i com a integrant del baix continu. El seu ús va decaure a les darreres dècades del segle xviii. Originàriament, aquesta família prové de la Viola de mà espanyola, també amb influències –tot i que potser només en la postura amb què es toca- del rabab àrab. L'intèrpret que la toca es coneix amb el nom de 'gambista'.
rdf:langString
كَمَان السَاق (أو الفيول في الترجمات الحرفية، من الإنكليزية: viol، وهي متأصلة من الإيطالية: viola da gamba، أي كمان الساق، لأنه يُشد عموديًا بين الساقين) آلة موسيقية ذات ستة أوتار. ظهرت نهاية القرن الخامس عشر الميلادي في إيطاليا وإسبانيا، وهي تتأصل من الرباب العربي الذي عرفه الأوروبيون في الأندلس.
rdf:langString
Viola da gamba (název odvozený z italského gamba – noha) je historický smyčcový nástroj, který se drží mezi koleny nebo na klíně, na rozdíl od , která se drží na rameni. Viola da gamba má 6 až 7 strun a střevové převazy, tzv. pražce na hmatníku. Nástroj se při hře drží svisle, používá se speciální smyčec, který se drží jinak, než je zvykem u moderních nástrojů, a má i jiný tvar a vlastnosti. Existuje více variant gamb – sopraninová, sopránová, altová, tenorová, basová a další velikosti. Nástroje gambového typu v kontrabasové poloze se nazývají violon. Viola da gamba umožňuje i akordickou hru a mnohem snazší hru harmonických intervalů, které jsou na nástrojích houslového typu obtížné.
rdf:langString
Η βιόλα ντα γκάμπα (αγγλ. viol, ιτ. viola da gamba, γαλλ. viole (de gambe)) είναι έγχορδο μουσικό όργανο, η κατασκευή και η μουσική για το οποίο αναπτύχθηκε την περίοδο της Αναγέννησης και του Μπαρόκ. Προέρχεται από το μεσαιωνικό όργανο και ανήκει σε μια ευρύτερη οικογένεια οργάνων, τα οποία καλύπτουν έκταση αντίστοιχη μ' αυτήν της οικογένειας του βιολιού. Το προσωνύμιο ντα γκάμπα (από το ιτ. gamba = πόδι, γάμπα) είναι ενδεικτικό της στάσης παιξίματος (πρβλ. βιόλα ντα μπράτσο), καθώς στηρίζεται ανάμεσα στις γάμπες και όχι στο έδαφος, όπως το βιολοντσέλο και το κοντραμπάσο. Για την βιόλα ντα γκάμπα γράφτηκε ένας μεγάλος όγκος μουσικής, τόσο ως μέρος συνόλου ή ορχήστρας, όσο ως σολιστικό όργανο. Το απόγειο θεωρείται πως έφτασε με τους Γάλλους συνθέτες της εποχής του Μπαρόκ, όπως τον Αντουάν Φορκερέ και τον Μαρέν Μαραί, ενώ στην Αγγλία του 17ου αιώνα αναπτύχθηκαν περισσότερο τα σύνολα βιόλας ντα γκάμπα (συνήθως πέντε ή έξι όργανα διαφόρων μεγεθών), τα οποία ονομάζονται viol consort (πρβλ. κουαρτέτο εγχόρδων). Η γκάμπα (όπως έχει επικρατήσει να λέγεται) είναι επίσης αναφαίρετο μέρος του συνεχούς βάσιμου (κοντίνουο) και η χρήση της επικράτησε μέχρι τέλη του 18ου αιώνα, οπότε και εκτοπίστηκε από την οικογένεια του βιολιού.
rdf:langString
Viola da gamba (italienisch [ˈvjɔːla da ˈɡamba], zu viola „Geige“ und gamba „Bein“; im Deutschen Gambe, früher auch Kniegeige, Beingeige oder Schoßgeige) ist eine Sammelbezeichnung für eine Familie historischer Streichinstrumente. Sie entstand zur selben Zeit wie die Violinenfamilie. Die Bezeichnung da gamba leitet sich von der Spielhaltung ab. Die Instrumente sämtlicher Stimmlagen – Diskant-, Alt-/Tenor-, Bassgambe und Violone – werden im Gegensatz zu den viole da braccio, das heißt „Armgeigen“, zwischen den Beinen gehalten. Die kleineren Typen werden auch mit dem Korpus so auf den Schoß gestellt, dass der Hals nach oben ragt. Die Gamben entstanden wahrscheinlich im 15. Jahrhundert in Spanien. Sie haben fünf oder sechs, später auch sieben Saiten in Quart-Terz-Stimmung und ein mit Bünden versehenes Griffbrett. Den Bogen hält der Spieler im Untergriff. Die Gamben haben sich bis ins 18. Jahrhundert in der Musik zahlreicher europäischer Länder behauptet, vornehmlich in Italien und Frankreich, England und Deutschland mit jeweils eigenen Ausprägungen von Mensur und Baugestaltung sowie mit unterschiedlichen Funktionen beim Solo-, Ensemble- und Generalbass-Spiel. Mit dem Aufkommen von Violoncello und Kontrabass gerieten die Gamben, die bis dahin die Kammermusik von Akademien, Aristokratie und wohlhabendem Bürgertum bestimmt hatten, allmählich in Vergessenheit, gaben jedoch einige ihrer bau- und spieltechnischen Eigenheiten an die modernen Instrumente weiter. Vor allem durch die historische Aufführungspraxis erlebte die Viola da gamba seit Beginn des 20. Jahrhunderts eine Renaissance.
rdf:langString
Gambovjolo estas kordinstrumento. Ĝi sonas malpli laŭte kaj malpli brile ol la violono, sed tamen delikate kaj mistere. Laŭ registro ĝi pli similas al la violonĉelo. Ĝi ofte pensigas pri voĉo eĥanta en la memoro, kiel en la komponaĵo de Marin Marais Les voix humaines, kaj ĝi povas esti ankaŭ tenere karesa, kiel en la duetoj de la , Concerts pour deux violes égales.
rdf:langString
La viola da gamba (pronunciación en italiano: /ˈvjɔːla da ˈɡamba/) es un instrumento musical perteneciente a la familia de los cordófonos de arco, provisto de trastes. Fue muy utilizado en Europa entre finales del siglo XV y las últimas décadas del siglo XVIII. El modelo más extendido tiene seis cuerdas afinadas por cuartas (con una tercera mayor entre las centrales), un aspecto similar al del violonchelo, una extensión de Re a re y es tañido tomando el arco palma arriba. Al intérprete se le conoce como violagambista.
rdf:langString
Clann téaduirlisí ceoil a bhoghaítear. Forbraíodh go mór sa 15ú céad iad, agus bhí siad an-choitianta gur tháinig clann na veidhlíní ina n-ionad. Tá an dá chlann seo cosúil, ach tá difríochtaí suntasacha eatarthu. Bíonn cúl maol ag an mbíol, easnacha doimhne, guaillí a chlaonann isteach sa scornach (a mbíonn cipíní méire uirthi de ghnáth), 5-8 téad, agus ton bog fíneálta. Freagraíonn méid is raon na mbíol (tribil, teanór, dord) do raon na veidhlíní go ginearálta. Seinntear mórchuid na mbíol, de gach méid, is iad leagtha ar na glúine (is uaidh sin an téarma viola da gamba, bíol glúine). Luaitear an t-ainm bíol glúine go príomha leis an dordbhíol, gléas le 6 théad atá cosúil leis an dordveidhil ina raon. Saghas bíl eile ab ea an viola da braccio, bíol géige. Ceann tábhachtach díobh seo ab ea an viola d'amore, bíol an ghrá, a sheinntí mar a sheinntear veidhlín anois, a raibh 5-7 téad air is scornach gan chipíní méire. Go suntasach, bhíodh téada breise báúla air, ceann feistithe faoi bhun gach téide boghaithe, i dtiún leis an téad sin os a cionn. Shroich seinm na mbíol is an chumadóireacht chuige a buaic i Sasana i lár an 17ú céad nuair a bhíodh ensemble 3-6 bhíol an-choitianta.
rdf:langString
La viole de gambe, ou viole, est un instrument de musique à cordes et à frettes joué à l'aide d'un archet. La famille des violes, qui a dominé la vie musicale européenne dès le XVe siècle, se distingue de celle des violons principalement par le nombre des cordes (six et non quatre, en boyau), la présence de frettes divisant la touche comme sur le luth ou la guitare, la tenue de l'instrument sur ou entre les genoux (d'où le terme italien viola da gamba (prononcé : [ˈvjɔːla da ˈɡamba]) par opposition à la viola da braccio) et la tenue de l'archet, qui permet de modifier la tension des crins. Contrairement à une idée communément répandue, la famille des violes de gambe n'est pas l'ancêtre de celle des violons. Elles sont apparues presque simultanément et ont cohabité jusqu'à la période baroque, mais les violes sont tombées dans l'oubli vers la fin du XVIIIe siècle et jusqu'au renouveau de la musique baroque sur instruments d'époque à la fin du XXe siècle. Comme tous les instruments de la Renaissance, la viole de gambe existe en différentes tailles, à l'image des différentes voix humaines : dessus, viole alto, viole ténor, basse de viole, grande basse et contrebasse de viole, auxquelles est ajoutée en France au XVIIIe siècle une viole plus petite, le pardessus de viole, pour permettre aux nobles de jouer le répertoire du violon, dont l'usage était à l'origine réservé aux maîtres de danse (ou maîtres à danser).
rdf:langString
La viola da gamba è un cordofono ad arco dotato di norma di sei o sette corde intonate per successione di quarte con una terza maggiore tra la terza e la quarta corda. La variante più comune, a partire dal Rinascimento, è quella a sei corde. Nella seconda metà del XVII secolo in Francia assistiamo all'aggiunta di una settima corda, più grave (La basso), che secondo la tradizione va accreditata a Monsieur de Sainte Colombe. Questa variante tuttavia diventa predominante solo in Francia e non soppianta la viola a sei corde nel resto d'Europa. La famiglia della viola da gamba dal Syntagma musicum di Michael Praetorius Ha indicate sulla tastiera le distanze intervallari di semitono attraverso la posizionatura trasversale di corde di budello animale (la cosiddetta tastatura), comunemente chiamati legacci. Le dimensioni o taglie reperibili - e, di conseguenza, le possibilità di estensione melodica - sono numerose, dalla viola soprano (la più piccola) al contrabbasso di viola (o violone), passando per la viola contralto, la tenore e la bassa (in ordine crescente di dimensioni, che ricalca i registri vocali). La viola da gamba più usata come strumento solistico è la viola da gamba basso. Lo strumento musicale, in base alla sua taglia, è collocato sulle o tra le ginocchia; l'archetto, impugnato dal di sotto rispetto alla bacchetta, sfrega le corde con un fascio di crini di cavallo passati su apposita pece o colofonia.
rdf:langString
The viol (/ˈvaɪəl/), viola da gamba (Italian: [ˈvjɔːla da (ɡ)ˈɡamba]), or informally gamba, is any one of a family of bowed, fretted, and stringed instruments with hollow wooden bodies and pegboxes where the tension on the strings can be increased or decreased to adjust the pitch of each of the strings. Frets on the viol are usually made of gut, tied on the fingerboard around the instrument's neck, to enable the performer to stop the strings more cleanly. Frets improve consistency of intonation and lend the stopped notes a tone that better matches the open strings. Viols first appeared in Spain in the mid-to-late 15th century, and were most popular in the Renaissance and Baroque (1600–1750) periods. Early ancestors include the Arabic rebab and the medieval European vielle, but later, more direct possible ancestors include the Venetian viole and the 15th- and 16th-century Spanish vihuela, a six-course plucked instrument tuned like a lute (and also like a present-day viol) that looked like but was quite distinct from (at that time) the four-course guitar (an earlier chordophone). Although bass viols superficially resemble cellos, viols are different in numerous respects from instruments of the violin family: the viol family has flat rather than curved backs, sloped rather than rounded shoulders, c holes rather than f holes, and five to seven rather than four strings; some of the many additional differences are tuning strategy (in fourths with a third in the middle—similar to a lute—rather than in fifths), the presence of frets, and underhand ("German") rather than overhand ("French") bow grip. All members of the viol family are played upright (unlike the violin or the viola, which is held under the chin). All viol instruments are held between the legs like a modern cello, hence the Italian name viola da gamba (it. "viol for the leg") was sometimes applied to the instruments of this family. This distinguishes the viol from the modern violin family, the viola da braccio (it. "viol for the arm"). A player of the viol is commonly known as a gambist, violist /ˈvaɪəlɪst/, or violist da gamba. "Violist" shares the spelling, but not the pronunciation, of the word commonly used since the mid-20th century to refer to a player of the viola. It can therefore confuse if used in print where context does not indicate that a viol player is meant, though it is entirely unproblematic, and common, in speech.
rdf:langString
비올족은 1400년대 발달하여 르네상스 시대와 바로크 시대에 주로 사용된 현악기(찰현악기)군이다. 비올족 악기의 지판에는 기타나 류트처럼 프렛이 있다. 비올(또는 비올라 다 감바)은 비올족 악기를 통칭하는 말이다. 비올족은 스페인의 (기타와 비슷한 발현악기)로부터 많은 영향을 받았고, 발달 과정에서 연주 자세는 무슬림의 라바브의 영향을 받았다.
rdf:langString
ヴィオラ・ダ・ガンバ（イタリア語：viola da gamba）は、16世紀から18世紀にヨーロッパで用いられた擦弦楽器。フランス語ではヴィオール（viole）、英語ではヴァイオル（viol）、ドイツ語ではガンベ（Gambe）と呼ばれる。 「ヴィオラ・ダ・ガンバ」とは「脚のヴィオラ」の意味で、楽器を脚で支えることに由来する（これに対して「ヴィオラ・ダ・ブラッチョ（＝腕のヴィオラ）」と呼ばれたのがヴァイオリン属）。この場合の「ヴィオラ」は擦弦楽器の総称を意味する。ヴィオラ・ダ・ガンバはヴァイオリン属（ヴァイオリン、ヴィオラ、チェロ）よりも歴史がやや古く、外観がヴァイオリン属に似ていること、18世紀後半にいったん完全に廃れてしまったことから、しばしばヴァイオリン属の原型の楽器と誤解されるが、両者は異なる系統である。 ヴァイオリン属に比べ音量が小さいヴィオラ・ダ・ガンバは、劇場や野外での演奏には適さず、もっぱら宮廷や上流市民の家庭における室内楽、および教会音楽で用いられた。市民社会の成熟に伴って音楽演奏の場が大規模な会場に移ると、リコーダー、リュート、チェンバロなどと同様に使用されなくなったが、19世紀末以来の古楽復興運動により復活を遂げるに至った。
rdf:langString
De viola da gamba (Italiaans voor beenviool) is een familie van strijkinstrumenten die haar oorsprong heeft in de gitaar, meer bepaald de vihuela de arco. Het instrument verkreeg zijn huidige vorm in de 16e eeuw. Met name in Engeland waren in de 16e en 17e eeuw gambaconsorten (ensembles van verschillende gamba's) populair.
rdf:langString
Viola da gamba [ˈvjɔːla da ˈɡamba] – dawny instrument muzyczny z grupy chordofonów smyczkowych, popularny w renesansie i baroku; używany do gry solowej i zespołowej (zazwyczaj do realizowania basso continuo). Pierwsze viole pojawiły się już pod koniec XV wieku. Ich typowe formy ukształtowały się na przełomie XV i XVI w., dając początek m.in. rodzinie viol da gamba, z wieloma odmianami o różnej wielkości i stroju. Już w XVI w. znane były gamby dyszkantowe, altowe, tenorowe, basowe małe i wielkie oraz subbasowe (kontrabasowe).
rdf:langString
Viola da gamba [ˈvjɔːla da ˈɡamba] é um cordófono tocado com arco e geralmente dotado de sete (viola francesa) ou seis cordas (viola inglesa, normalmente usada para estudo) afinadas por sucessão de duas quartas. Tem indicadas no espelho as distâncias intervalares de semitom através do posicionamento transversal de cordas de tripa (os chamados trastes). As dimensões disponíveis - e, consequentemente, as possibilidades de extensão melódica - do instrumento são inúmeras, indo desde a viola soprano (a menor) até o contrabaixo de viola (ou violone), passando pela viola contralto, viola tenor e viola baixo (em ordem crescente tamanho). A viola da gamba mais usada como instrumento solista é a viola baixo. Desenvolvida no século XV, foi usada principalmente durante a Renascença e o Barroco. A família da viola da gamba se relaciona e descende da vihuela, um instrumento de cordas pinçadas da família dos alaúdes, semelhante ao violão. Alguma influência no seu desenvolvimento, pelo menos na maneira de tocar, deve-se ao rabab mourisco.
rdf:langString
Виола да гамба (итал. viola da gamba — ножная виола) — старинный струнный смычковый музыкальный инструмент семейства виол, близкий по размеру и диапазону современной виолончели. На виоле да гамба играли сидя, держа инструмент между ног или положив боком на бедро, — отсюда название. Из всего виольного семейства виола да гамба дольше всех инструментов сохраняла своё значение: для неё написаны многие произведения важнейших авторов середины XVIII века. Однако уже в конце столетия эти партии исполнялись на виолончели. Гёте назвал Карла Фридриха Абеля последним виртуозом на гамбе. В начале XX века исполнители-аутентисты возродили виолу да гамба: первым гамбистом нового времени стал Кристиан Дёберайнер, дебютировавший в этом качестве в 1905 г. исполнением сонаты Абеля.
rdf:langString
Gamba, även viola da gamba eller bara viol (av italienska viola och gamba, 'ben'), är en familj stråkinstrument. Den är inte ursprunget till dagens fiolfamilj och ska inte förväxlas med dess medlem violan. Det enda av dagens stråkinstrument som är besläktat med gamban är kontrabas.
rdf:langString
维奥尔琴（義大利語：viola da gamba；英語：viol），又譯「古提琴」，属于弓弦乐器，声音柔和并稍带簧片的音色。整个维奥尔琴族，即使最小的一种，也像大提琴一样，是夹在两膝间竖着演奏的。与小提琴不同，各种大小的维奥尔琴在上都有许多，按弦时需要对着它们按下。
rdf:langString
Віола да гамба (італ. viola da gamba — ножна віола), або просто віола — це старовинний струнний смичковий музичний інструмент, близький за розміром і діапазоном до сучасної віолончелі. На віолі да гамба грали сидячи, тримаючи інструмент між ніг або поклавши боком на стегно — звідси назва. Віола — це також загальна назва струнних смичкових інструментів, поширених у середні віки в романських країнах. Для віоли було написано багато творів найвизначніших авторів середини XVIII ст. Проте вже в кінці століття ці партії виконувалися на віолончелі. Ґете назвав Карла Фрідріха Абеля останнім віртуозом гри на віолі да гамба. На початку XX століття виконавці-автентисти відродили віолу да гамба: першим гамбістом нового часу став Крістіан Деберайнер, який дебютував на цьому інструменті 1905 року виконанням сонати Абеля.
rdf:langString
Late 15th century from the vihuela
xsd:double
321.322
rdf:langString
Composite chordophone sounded by a bow
xsd:nonNegativeInteger
63125
