Utilitarianism
http://dbpedia.org/resource/Utilitarianism an entity of type: Thing
L'utilitarisme és un marc teòric per a la moralitat, basat en la maximització de la utilitat per a la societat o la humanitat. La moralitat de qualsevol acció o llei ve donada per la seva utilitat per a la societat. De vegades, es resumeix l'utilitarisme a partir del principi d'utilitat com a «el màxim benestar per al màxim nombre de persones».
rdf:langString
Utilitarismus (z latinského utile, utilis, užitečný, česky utilitářství) je rozšířený a vlivný filosofický a etický směr, který chce lidské jednání poměřovat a hodnotit podle toho, kolik užitku (štěstí, blaha, dobra) způsobí, případně kolik zla (utrpení, bolesti, nouze) odstraní. V obou případech hodnotí jednání pouze podle jeho důsledků (konsekvencí) a patří tedy mezi konsekvencialistické směry. Protože hodnotí podle subjektivního hodnocení dobra jako prospěchu, užitku nebo štěstí a naopak zla jako utrpení a bolesti, je to směr eudaimonistický či hedonistický.
rdf:langString
功利主義（こうりしゅぎ、英: utilitarianism）は、行為や制度の正しさは、その結果として生じる効用（功利、有用性、英: utility）によって決定されるとする立場。帰結主義の一つ。ジェレミ・ベンサムやJ.S.ミルにより構築された。法学、政治学、経済学の分野にも応用される。公益主義、大福主義とも訳される（）。
rdf:langString
( 다른 뜻에 대해서는 공리주의 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 공리주의(功利主義, 영어: Utilitarianism)는 19세기 이래 영국을 중심으로 발달한 윤리적 사상이다. 인간 행위의 윤리적 기초를 개인의 이익과 쾌락의 추구에 두고, 무엇이 이익인가를 결정하는 것은 개인의 행복이라고 하며, '도덕은 최대 다수의 최대 행복을 목적으로 한다.'고 주장한다. 이를 최대행복의 원리(Greatest Happiness Principle)라고 부른다. 이 사상은 근대 시민사회의 윤리적 기준이 되었을 뿐만 아니라 영국 고전경제학의 사상적 기초와 자본주의 질서 구축의 토대가 되었다. 그러나 공리주의의 제1원리인 개개인의 사익추구가 공익의 보장과 직결되는 것은 아니며 오히려 배치될 수도 있다는 점에서 비판을 받고 있다. 벤담(1748년 - 1832년), 존 스튜어트 밀(1806년 - 1873년) 등이 대표적 공리주의자들이다.
rdf:langString
L'utilitarismo (dal latino utilis, utile) è una dottrina filosofica di natura etica secondo la quale il bene si identifica con l'utile. Indica anche una particolare corrente fondata da Jeremy Bentham, il quale pensa che un'azione sia buona, cioè utile, se produce il più alto grado di felicità per il maggior numero possibile di persone, dove per "felicità" si intende la presenza di piacere e l'assenza di dolore.
rdf:langString
功利主義（英語：Utilitarianism）又譯作效益主義，是一種倫理學之理論類型，認為最正確的行為是將效益達到最大。“效益”就是快樂，傾向得到最大快樂，而傾向避免痛苦就是正確。功利主義的創始人邊沁將效用描述為一個行為所產生的所有快感的總和，減去參與此行為的所有人的痛苦。功利主義是一種結果主義，結果主義認為任何行為的結果是評判對錯的唯一標準。與其他形式的結果主義（如倫理利己主義）不同的是，功利主義平等地考慮所有受牽連的人的利益，乃至有些更顧及動物之利益。 功利主义的拥护者在一些问题上意见不一。例如施事者是应该根据其可能的结果选择行为 （行为功利主义），还是应该遵守效用最大化的规则（規則功利主義）。功利主义者对于追求总效用最大化（总体效用功利主义），还是平均效用最大化（平均效用功利主义），也存在分歧。 虽然功利主义的哲学理论先驱可以追溯到认为幸福是唯一美好的事情的享乐主义者亞里斯提卜和伊比鳩魯，但功利主义的传统开始于杰里米·边沁，相关哲学家有约翰·斯图尔特·密尔、亨利·西季威克、、和彼得·辛格。功利主义已被应用于社会福利经济学、全球贫困危机和动物饲养伦理等。
rdf:langString
النَّفْعِيَّة، النَّفَعِيَّة أو مَذْهَب المَنْفَعَة (بالإنجليزية: Utilitarianism) نَظَرِيَّة أَخْلاقِيَّة تَنُص على أنَّ أَفْضَل سُلوك أو تَصَرُّف هو السُلوك الَّذي يُحَقِّق الزِّيادَة القُصْوَى في المَنْفَعَة (بالإنجليزية: Utility). «المَنْفَعَة» تُعَرَّف بِطُرُقٍ مُخْتَلِفَة، عادَةً مِنْ حَيث الرَّفاه لِكَيانات إِحْسَاسِيَّة، مِثل الإنْسان البَشَري والحَيَوانات الأٌخْرى. الفَيْلَسوف الإنْجِليزي جِيرمي بِنْثام، مُؤسِّس النَّفْعِيَّة، وصَفَ المَنْفَعَة بِخَاصِّيَّة أي شَيْء نَتَجَت عنها فائِدة، مِيزَة، مُتعَة، خَيْر، أو سَعَادة، أو تَحُول دُون وقُوع أَذَى، أَلَم، شَر، تَعَاسَة على مَصْلَحَة طَرَف مُعَيَّن: ولَو أنَّ المَقْصُود بِالطَّرَف المُجْتَمَع بِشَكْل عام، إذاً المَقْصُود سَعَادَة هذا المُجْتَمَع: أو لو أن المَقْصُود بِالطَّرَف فَرْد بِعَيْنِه، إذاً سَعَادَة هذا الفَرْد. تُصَنَّف ا
rdf:langString
Ο ωφελιμισμός είναι κανονιστική ηθική θεωρία σύμφωνα με την οποία, σκοπός των πράξεών μας πρέπει να είναι η μεγαλύτερη κατά το δυνατόν ωφέλεια για τον μεγαλύτερο κατά το δυνατόν αριθμό ατόμων. Και λέγοντας “ωφέλεια” οι περισσότεροι από αυτούς τους φιλοσόφους έχουν στο μυαλό τους την ευτυχία ή έστω την ικανοποίηση αυτών που θα καρπωθούν τα αποτελέσματα των πράξεών μας. Κυριότεροι εκπρόσωποί του είναι ο Τζέρεμι Μπένθαμ και ο Τζον Στιούαρτ Μιλλ. Ο ωφελιμισμός είναι συνεπειοκρατική θεωρία που διαχωρίζεται από τις αρεταϊκές και τις δεοντολογικές ηθικές θεωρίες.
rdf:langString
Utilismo estas etika doktrino deklaranta, ke bono kaj utilo identas. Sekve ĝi konsideras strebon al utileco morale valora agado. Laŭ utilismo la unusola principo kiu la farojn de homoj estas intereso. Tiu povas esti individua aŭ komuna intereso. Do eblas paroli pri du diversaj specoj de utilismo; individueca kaj socia. Filozofian sistemon pri la dua fondis Jeremy Bentham (1748-1832). Li asertis, ke la celo kaj senco de la homa agado devas esti la maksimumo de produktebla feliĉo. Vortvorte li skribis: "la plej granda feliĉo de la plej granda nombro." Ankaŭ aliaj gravaj anoj de tiu ĉi doktrino estis angloj. Inter ili estis plej influa John Stuart Mill. En 1863 li difinas utilismon tiel: "la kredo, kiu akceptas iel principon de moralo utilecon aŭ la principon de la plej granda feliĉo, apogas
rdf:langString
Der Utilitarismus (lat. utilitas, Nutzen, Vorteil) ist eine Form der zweckorientierten (teleologischen) Ethik (Nutzethik), die in verschiedenen Varianten auftritt. Auf eine klassische Grundformel reduziert besagt er, dass eine Handlung genau dann moralisch richtig ist, wenn sie den aggregierten Gesamtnutzen, d. h. die Summe des Wohlergehens aller Betroffenen, maximiert. Neben der Ethik ist der Utilitarismus auch in der Sozialphilosophie und den Wirtschaftswissenschaften von Bedeutung.
rdf:langString
Utilitarismoa hedonismotik abiatzen den korronte edo mugimendu filosofikoa da. Honen helburua ahalik eta jende kopuru handienarentzat zoriontasun mailarik altuena lortzea da. Hori lortzeko pertsona multzo bat kaltetu behar bada, kaltetu egingo da. Utilitarismoan, ekintza etikoa gizabanako gehienentzat zorion (edo utilitate) gehien sortzen duen hori da. Teoria etiko kontsekuentzialista da[erreferentzia behar].
rdf:langString
El utilitarismo es una filosofía construida a fines del siglo XVIII por Jeremy Bentham, que establece que la mejor acción es la que produce la mayor felicidad y bienestar para el mayor número de individuos involucrados y maximiza la utilidad. Esta es la primera versión del "utilitarismo", no la más generalizada actualmente. Se destacan otros utilitaristas como William Godwin, James Mill y Henry Sidgwick.
rdf:langString
Utilitarianisme adalah teori etika yang menentukan bahwa kebaikan adalah tindakan yang memaksimalkan kebahagiaan dan kesejahteraan bagi semua individu terdampak. Meskipun terdapat bentuk-bentuk utilitarianisme dengan karakterisasi yang berbeda, ide dasar dari etika utilitarianisme adalah untuk memaksimalkan utilitas, atau yang sering didefinisikan dengan istilah kesejahteraan. Jeremy Bentham, pendiri utilitarianisme, mendefinisikan utilitas sebagai "karakter dalam objek apa pun yang menghasilkan manfaat, keuntungan, kesenangan, kebaikan, atau kebahagiaan ... [atau] untuk mencegah terjadinya kerusakan, rasa sakit, kejahatan, atau ketidakbahagiaan kepada pihak yang dipertimbangkan kepentingannya.”
rdf:langString
L’utilitarisme est une doctrine éthique qui prescrit d'agir (ou de ne pas agir) de manière à maximiser le bien-être collectif, entendu comme la somme ou la moyenne de bien-être (bien-être agrégé) de l'ensemble des êtres sensibles (dont on peut omettre ceux qui ne sont pas affectés par l'acte considéré). On résume souvent l'utilitarisme par une maxime généralement attribuée à son premier théoricien, Jeremy Bentham : « le plus grand bonheur du plus grand nombre ». Cette formule met en évidence le fait que l'utilitarisme n'est ni l'égoïsme (le plus grand bonheur pour un seul individu, aux dépens des autres), ni l'égalitarisme (même bonheur pour tous, dût-il être globalement faible) ; elle fait cependant apparaître deux objectifs distincts (nombre d'individus affectés ; niveau de bonheur de ch
rdf:langString
In ethical philosophy, utilitarianism is a family of normative ethical theories that prescribe actions that maximize happiness and well-being for all affected individuals. Although different varieties of utilitarianism admit different characterizations, the basic idea behind all of them is, in some sense, to maximize utility, which is often defined in terms of well-being or related concepts. For instance, Jeremy Bentham, the founder of utilitarianism, described utility as:
rdf:langString
Het utilitarisme of utilisme (van Latijn utilitas, nut) is een ethische stroming die de morele waarde van een handeling afmeet aan de bijdrage die deze handeling levert aan het algemeen nut, waarbij onder algemeen nut het welzijn en geluk van alle mensen wordt verstaan. De term geluk in de utilitaristische ethiek is het totaal van plezier minus pijn. Vermijden van pijn en verwerven van plezier zijn dan ook de motieven voor het menselijke handelen.
rdf:langString
Utylitaryzm (łacińskie utilis – użyteczny) – kierunek etyki zapoczątkowany w XVIII wieku, według którego to, co jest pożyteczne, jest dobre, a miarą słuszności postępowania jest użyteczność jego skutków. W potocznym znaczeniu utylitaryzm to dążenie do osiągania celów praktycznych, materialnych.
rdf:langString
O utilitarismo é uma família de teorias consequencialistas, defendida principalmente por Jeremy Bentham e John Stuart Mill, que afirma que as ações são boas quando tendem a promover a felicidade e más quando tendem a promover o oposto da felicidade. Filosoficamente, pode-se resumir a doutrina utilitarista pela frase:Agir sempre de forma a produzir a maior quantidade de bem-estar (Princípio do bem-estar máximo). Trata-se então de uma moral eudemonista, mas que, ao contrário do egoísmo, insiste no fato de que devemos considerar o bem-estar de todos e não o de uma única pessoa.
rdf:langString
Utilitarism eller nyttoetik är en teori inom normativ etik som föreskriver att den rätta handlingen (se konsekventialistisk etiklära) är den som maximerar nyttan, det vill säga maximera utfallet av lycka och minimera utfallet av lidande. Ofta sammanfattas läran lite felaktigt (se avsnittet Vad ska maximeras? nedan) i devisen största möjliga lycka åt största möjliga antal. Som lärans grundare brukar filosoferna Jeremy Bentham, James Mill och John Stuart Mill nämnas. Till de moderna utilitaristerna hör Peter Singer, Michel Onfray och Torbjörn Tännsjö. Utilitarismen är inte en enhetlig lära utan uppvisar stor variation.
rdf:langString
Утилитари́зм (от лат. utilitas «польза, выгода, благо») — направление в этике (этическая теория), согласно которому моральная ценность поведения или поступка определяется его полезностью. Под полезностью поступка подразумевается интегральное удовольствие или счастье, полученное всеми затрагиваемыми сторонами за время действия последствий поступка. Утилитаризм относится к консеквенциальной группе этических теорий, так как судит поступок не сам по себе, а по его результатам.
rdf:langString
Утилітари́зм — багатозначний термін, зокрема, залежно від контексту: 1.
* Ідеалістичне філософсько-етичне вчення, в основі якого лежить оцінювання речей, предметів, процесів, явищ з погляду їхньої корисності, можливості їх використання для досягнення цілей і задоволення потреб; зародилося у Великій Британії в XIX ст.; пізніше розвинене економістами австрійської школи у вигляді теорії корисності. 2.
* Принцип оцінювання всіх предметів, процесів, явищ, відомостей тільки з погляду їхньої корисності, можливості служити засобами для досягнення яких-небудь цілей. 3.
* Напрям в етиці, який вважає користь основою моральності. 4.
* Вузький , прагнення діставати з усього безпосередню матеріальну вигоду, користь.
rdf:langString
rdf:langString
Utilitarianism
rdf:langString
نفعية
rdf:langString
Utilitarisme
rdf:langString
Utilitarismus
rdf:langString
Utilitarismus
rdf:langString
Ωφελιμισμός
rdf:langString
Utilismo
rdf:langString
Utilitarismo
rdf:langString
Utilitarismo
rdf:langString
Utilitarianisme
rdf:langString
Utilitarisme
rdf:langString
Utilitarismo
rdf:langString
공리주의
rdf:langString
功利主義
rdf:langString
Utilitarisme
rdf:langString
Utylitaryzm
rdf:langString
Utilitarismo
rdf:langString
Утилитаризм
rdf:langString
Utilitarism
rdf:langString
Утилітаризм
rdf:langString
功利主義
xsd:integer
31792
xsd:integer
1124811764
rdf:langString
L'utilitarisme és un marc teòric per a la moralitat, basat en la maximització de la utilitat per a la societat o la humanitat. La moralitat de qualsevol acció o llei ve donada per la seva utilitat per a la societat. De vegades, es resumeix l'utilitarisme a partir del principi d'utilitat com a «el màxim benestar per al màxim nombre de persones».
rdf:langString
Utilitarismus (z latinského utile, utilis, užitečný, česky utilitářství) je rozšířený a vlivný filosofický a etický směr, který chce lidské jednání poměřovat a hodnotit podle toho, kolik užitku (štěstí, blaha, dobra) způsobí, případně kolik zla (utrpení, bolesti, nouze) odstraní. V obou případech hodnotí jednání pouze podle jeho důsledků (konsekvencí) a patří tedy mezi konsekvencialistické směry. Protože hodnotí podle subjektivního hodnocení dobra jako prospěchu, užitku nebo štěstí a naopak zla jako utrpení a bolesti, je to směr eudaimonistický či hedonistický.
rdf:langString
Ο ωφελιμισμός είναι κανονιστική ηθική θεωρία σύμφωνα με την οποία, σκοπός των πράξεών μας πρέπει να είναι η μεγαλύτερη κατά το δυνατόν ωφέλεια για τον μεγαλύτερο κατά το δυνατόν αριθμό ατόμων. Και λέγοντας “ωφέλεια” οι περισσότεροι από αυτούς τους φιλοσόφους έχουν στο μυαλό τους την ευτυχία ή έστω την ικανοποίηση αυτών που θα καρπωθούν τα αποτελέσματα των πράξεών μας. Κυριότεροι εκπρόσωποί του είναι ο Τζέρεμι Μπένθαμ και ο Τζον Στιούαρτ Μιλλ. Ο ωφελιμισμός είναι συνεπειοκρατική θεωρία που διαχωρίζεται από τις αρεταϊκές και τις δεοντολογικές ηθικές θεωρίες. Αδυναμίες του ωφελιμισμού:Όταν δίνουμε έμφαση στις συνέπειες ή τα αποτελέσματα των πράξεων μας, διαπιστώνουμε ότι αυτή η τακτική μας όχι μόνο δεν αρκεί αλλά ίσως στηρίζει και μια προβληματική αντίληψη περί ηθικής ορθότητας. Αρχικά δεν είναι βέβαιο ότι μπορούμε να προβλέψουμε τα αποτελέσματα των πράξεων μας ώστε να αναζητήσουμε σε αυτά το κριτήριο του ηθικού σωστού. Έπειτα δεν είναι σαφές το πως θα μετρήσουμε την παραγωμενη ωφέλεια για όλους τους ανθρώπους. Δεν συμφωνούν όλοι με το καλό που θέλουμε να πετύχουμε ακόμα κι αν αυτό είναι η ευχαρίστηση και η αποτροπή του πόνου και της δυστυχίας. Υπάρχουν πολλών ειδών ηδονές και λύπες για τις οποίες οι γνώμες διαφέρουν. Οι περισσότεροι ωφελιμιστές τονίζουν ότι σκεφτόμαστε δίκαια εάν υπολογίζουμε το μερίδιο κάθε ατόμου στην ευτυχία αλλά συχνά ξεχνούν ότι μεγαλύτερη σημασία δεν έχει η ικανοποίηση της πλειονότητας μα ο σεβασμός των δικαιωμάτων των πιο ασθενών μειονοτήτων. Σε τελική ανάλυση η αποτίμηση των πράξεών μας με βάση τις συνέπειες τους μπορεί να καταλήξει στην αποδοχή της επικίνδυνης αρχής " ο σκοπός αγιάζει τα μέσα ".
rdf:langString
النَّفْعِيَّة، النَّفَعِيَّة أو مَذْهَب المَنْفَعَة (بالإنجليزية: Utilitarianism) نَظَرِيَّة أَخْلاقِيَّة تَنُص على أنَّ أَفْضَل سُلوك أو تَصَرُّف هو السُلوك الَّذي يُحَقِّق الزِّيادَة القُصْوَى في المَنْفَعَة (بالإنجليزية: Utility). «المَنْفَعَة» تُعَرَّف بِطُرُقٍ مُخْتَلِفَة، عادَةً مِنْ حَيث الرَّفاه لِكَيانات إِحْسَاسِيَّة، مِثل الإنْسان البَشَري والحَيَوانات الأٌخْرى. الفَيْلَسوف الإنْجِليزي جِيرمي بِنْثام، مُؤسِّس النَّفْعِيَّة، وصَفَ المَنْفَعَة بِخَاصِّيَّة أي شَيْء نَتَجَت عنها فائِدة، مِيزَة، مُتعَة، خَيْر، أو سَعَادة، أو تَحُول دُون وقُوع أَذَى، أَلَم، شَر، تَعَاسَة على مَصْلَحَة طَرَف مُعَيَّن: ولَو أنَّ المَقْصُود بِالطَّرَف المُجْتَمَع بِشَكْل عام، إذاً المَقْصُود سَعَادَة هذا المُجْتَمَع: أو لو أن المَقْصُود بِالطَّرَف فَرْد بِعَيْنِه، إذاً سَعَادَة هذا الفَرْد. تُصَنَّف النَّفْعِيَّة على أنَّها شَكْل مِن أشْكَالِ العَواقِبِية الفِكْرِيَّة، والَّتي بِدَوْرِها تَنُص على أنَّ عاقِبَة أو نَتِيجَة أي تَصَرُّف هو المِعْيار الوَحيد لِتَحْديد الصَّواب والخَطَأ. بِخِلاف أشْكَال أُخْرى مِن العَوَاقِبِية، مِثْل الأَنَانِيَّة الأَخْلاقِيَّة، النَّفْعِيَّة تَأْخُذ بِعَيْن الاعْتِبَار مَصْلَحَة الجَمِيع بِالتَّسَاوِي. اخْتَلَفَ مُؤَيِّدو النَّفْعِيَّة على عِدَّة نُقاط، مِثل ما إذا كان يَنْبَغي أنْ يَتُم اخْتِيار السُّلُوك على أَسَاس نَتَائِجِه (نَفْعِيَّة فِعْل) أو يَنْبَغِي على الوكَلاءِ إتِّباع مَجْموعَة مِن القَواعِد لِتَحْقيق الزِّيادَة القُصْوَى في المَنْفَعَة (نَفْعِيَّة قاعِدة). وهناك أيْضاً خِلاف آخر حَوْل إذا ما يَجِب أن تَكون الزِّيادة القُصْوى في إِجْمَالي (النَّفْعِيَّة الكُلِّيَّة) أو مُتَوَسِّط (النَّفْعِيَّة المُتَوَسِّطَة) المَنْفَعَة. تُلاحَظ بُذور النَّظَرِيَّة في كِتابات الفَيْلَسُوفَين أَرِيسْتبوس وإبِيقور، اللَّذان نَظَرا على أنَّ السَعَادَة هِي الصَّالِح الوَحِيد، ولكن قَواعِد مَذْهَب المَنْفَعَة بَدَأَت مع كِتَابَات بِنْثَام، لِتَشْمَل كَذَلِك كِتَابَات جون ستيوارت مِيل وهنري سيدجويك وريتشارد ميرفن هير وبيتر سنجر. تَمَّ تَطْبِيق النَّظَرِيَّة على اقتصاد الرَّفَاه الاجتماعي، أَزْمَة الفَقْر في العالم، أخْلاقِيات تَرْبية الحَيَوانات مِن أَجْل الغِذَاء وأَهَمِّيَّة تَجَنُّب مَخَاطِر كارِثيَّة تُهَدِّد وجُود البَشَرِّيَّة.
rdf:langString
Utilismo estas etika doktrino deklaranta, ke bono kaj utilo identas. Sekve ĝi konsideras strebon al utileco morale valora agado. Laŭ utilismo la unusola principo kiu la farojn de homoj estas intereso. Tiu povas esti individua aŭ komuna intereso. Do eblas paroli pri du diversaj specoj de utilismo; individueca kaj socia. Filozofian sistemon pri la dua fondis Jeremy Bentham (1748-1832). Li asertis, ke la celo kaj senco de la homa agado devas esti la maksimumo de produktebla feliĉo. Vortvorte li skribis: "la plej granda feliĉo de la plej granda nombro." Ankaŭ aliaj gravaj anoj de tiu ĉi doktrino estis angloj. Inter ili estis plej influa John Stuart Mill. En 1863 li difinas utilismon tiel: "la kredo, kiu akceptas iel principon de moralo utilecon aŭ la principon de la plej granda feliĉo, apogas konvinkon, ke agoj estas tiom bonaj, kiom ili tendencas pliigi feliĉon, malbonaj kiom ili tendencas produkti la malon de feliĉo. Per feliĉo estas komprenata plezuro kaj foresto de doloro." Utilismo kiel Morala sistemo, sendepende de ĝia intrinseka ebleco, estas ege kritikata de la kristana humanismo ĉar la supozata aŭtomatismo (por la feliĉo de ĉiuj) fakte ne realiĝas pro manko de atento al la proksimularo kiu envojaĝigas el senkontrola kapitalismo kaj super ĉio pro manko de raciaj pruvoj. Oni vidu Katolika sociala doktrino/n Esploristoj pri la formiĝo de la ideoj tiel vidas la socian kaj kulturan transformiĝon en edukaj proponoj laŭ la jarcentoj. La antikva edukado celadis antaŭ ĉio al kielo de la aferoj prefere ol al kio, edukadis antaŭ ĉio ne al la akiro de rezultoj sed al vivstilo: ĝi montradis kiel celon de la vivo la intrinsekan dignecon de la homa agado. Certe, ĝi ne ekskludis la rezultojn, sed ili restis fone preskaŭ kiel spontanaj eventoj. Kulturitaj personoj scias, ke jam por Sokrato la vera heroo ne estas la batalanto, sed kiu regas sin mem kaj, kiel nune diras Søren Kierkegaard: «Por ke iu estu deklarita heroo oni ne konsideru kion li faris, sed la kielon per kiu li faris». Sed alvenis la multefaceta krizo de la lastaj jarcentoj: la moderna pensmaniero obstaklas tiun klasikan atributon de la edukado-instruado. Fakte, ekde la (kiu alportis tiom da bonaj rezultoj per siaj nediskuteblal meritoj), la rigardo kontempla kaj ĉioampleksa de la plej granda parto de la klasikuloj estis, iom post iom, anstataŭigita per rigardo kalkula kaj domina. Laŭ Francisko Bakono scio estas povo: «scio kaj homa povo koincidas, ĉar la nescio pri la kaŭzo baras la efikon, kaj al la naturo oni komandas nur al ĝi obeante»; laŭ Thomas Hobbes, «la celo de la scienco estas la povo»; laŭ Karl Marks: «La filozofoj ĝisnun intereptis la mondon nun la tasko estas ĝin ŝanĝi». Certe, en tiuj sentencoj estas entenata multe da vero, sed disigita el aliaj valoroj de la scio-scienco. La rigardo ekskluziva sur la flanko de la efikeco favoras la inklinon al utilismo kiel supera kaj unika morala normo de la homa agado ĉar ne konsiderigas, aŭ tute eliminas, la altruismajn instinktojn al al racia inklino, kutime intensigita de la religioj, kaj subpremas ankaŭ la kontemplademon kaj gustademon pri la vero kaj estetiko.
rdf:langString
Der Utilitarismus (lat. utilitas, Nutzen, Vorteil) ist eine Form der zweckorientierten (teleologischen) Ethik (Nutzethik), die in verschiedenen Varianten auftritt. Auf eine klassische Grundformel reduziert besagt er, dass eine Handlung genau dann moralisch richtig ist, wenn sie den aggregierten Gesamtnutzen, d. h. die Summe des Wohlergehens aller Betroffenen, maximiert. Neben der Ethik ist der Utilitarismus auch in der Sozialphilosophie und den Wirtschaftswissenschaften von Bedeutung. Es existieren verschiedene Formen des Utilitarismus, die abhängig von weiteren philosophischen Annahmen sind. Der hedonistische Utilitarismus etwa setzt das menschliche Wohlergehen dem Empfinden von Lust und Freude und der Abwesenheit von Schmerz und Leid gleich, während andere Formen von Utilitarismus die Erfüllung von individuellen Präferenzen fordern. Der Handlungsutilitarismus beurteilt Handlungen einzeln nach ihrer Tendenz, gute Folgen zu bewirken, während der Regelutilitarismus das Befolgen von Regeln in den Mittelpunkt stellt. Alle Formen des Utilitarismus haben aber gemein, dass sie das einzige Kriterium für mögliche Folgen und reale Wirkungen moralischer Beurteilung darstellen; demnach ist der Utilitarismus eine konsequentialistische Ethik. Ferner handelt es sich um eine rücksichtsvolle und universalistische Moraltheorie, denn der Utilitarismus propagiert eine Vergrößerung des Gemeinwohls.Dabei vertritt er politisch die Vision eines paternalistischen, von Technokraten angeführten Wohlfahrtsstaates, dessen Gesetze „das größtmögliche Glück für die größtmögliche Zahl“ gewährleisten. Der utilitaristische Ansatz wurde durch Jeremy Bentham (1748–1832) und John Stuart Mill (1806–1873) systematisch entwickelt und auf konkrete Fragen angewandt. Bentham erläutert den zentralen Begriff des Nutzens im ersten Kapitel seiner „Introduction to the Principles of Morals and Legislation“ (zuerst erschienen 1789) folgendermaßen: „Mit dem Prinzip des Nutzens ist jenes Prinzip gemeint, das jede beliebige Handlung gutheißt oder missbilligt entsprechend ihrer Tendenz, das Glück derjenigen Gruppe zu vermehren oder zu vermindern, um deren Interessen es geht […] Mit ‚Nutzen‘ ist diejenige Eigenschaft an einem Objekt gemeint, wodurch es dazu neigt, Wohlergehen, Vorteil, Freude, Gutes oder Glück zu schaffen.“ „Nutzen“ (benefit) ist also nicht mit „Nützlichkeit“ (utility) gleichzusetzen. Moderne utilitaristische Theorien operieren zudem oft nicht mit dem Begriff des Nutzens, sondern dem umfassenderen Begriff menschlichen Wohlergehens.
rdf:langString
Utilitarismoa hedonismotik abiatzen den korronte edo mugimendu filosofikoa da. Honen helburua ahalik eta jende kopuru handienarentzat zoriontasun mailarik altuena lortzea da. Hori lortzeko pertsona multzo bat kaltetu behar bada, kaltetu egingo da. Utilitarismoan, ekintza etikoa gizabanako gehienentzat zorion (edo utilitate) gehien sortzen duen hori da. Teoria etiko kontsekuentzialista da[erreferentzia behar]. Utilitarismoan, ekintza bat ona edo txarra den jakiteko, ekintzak dauzkan ondorio moral on eta txarrak kalkulatu behar dira. Onek txarrak gainditzen badituzte ekintza morala izango da. Utilitarismoa hedonismo mota bat da. Hedonismoa filosofia doktrina bat da, non plazera bilatzea eta mina ezabatzea bilatzen den. garrantzitsuena sentipenak eta sentimenduak dira. Helburua ahalik eta sentipen on gehien eta ahalik eta sentipen txar gutxien lortzea da. Millek sortutako plazerak berdindu ezin zirela esaten zuen. Berak zioen plazer intelektual edo moralek fisikoek baino gehiago balio dutela, eta horregatik, goi mailako eta behe mailako plazerak banatu zituen, plazeren arteko hierarkia bat sortuz.
rdf:langString
El utilitarismo es una filosofía construida a fines del siglo XVIII por Jeremy Bentham, que establece que la mejor acción es la que produce la mayor felicidad y bienestar para el mayor número de individuos involucrados y maximiza la utilidad. Esta es la primera versión del "utilitarismo", no la más generalizada actualmente. Otro filósofo que desarrolló este concepto fue John Stuart Mill en su libro El utilitarismo en 1863. Parte de que todo ser humano actúa siempre —sea a nivel individual, colectivo, privado, público, como en la legislación política— según el principio de la mayor felicidad, en vistas al beneficio de la mayor cantidad de individuos. La "utilidad" se define de varias maneras, generalmente en términos del bienestar de los seres humanos. Bentham la describió como la suma de todo placer que resulta de una acción, menos el sufrimiento de cualquier persona involucrada en dicha acción. En la economía neoclásica se llama utilidad a la satisfacción de preferencias, mientras que en filosofía moral es sinónimo de felicidad, sea cual sea el modo en el que esta se entienda. Esta doctrina ética a veces es resumida como "el máximo bienestar para el máximo número". Es una versión del consecuencialismo, al considerar que solo las consecuencias de una acción son un criterio a observar para definir moralmente si esta es buena o mala. A diferencia de otras formas de consecuencialismo, como el egoísmo, considera los intereses de todos los individuos por igual. Mill se otorga, en la evaluación moral de los actos, la misma importancia a sí mismo que a los otros. En este sentido, se remite explícitamente a la regla evangélica: "Trata a tu prójimo como a ti mismo". Este precepto será una primera formulación de la máxima utilitarista bien comprendida. No señala únicamente cómo proceder ante un dilema moral, sino también sobre qué problemas pensar, dado que los problemas que considera van más allá de las consecuencias a un futuro a corto plazo, atendiendo a los efectos de decisiones tomadas para personas que todavía no existen, ya que nuestras acciones tendrían un impacto potencial en estas. Se destacan otros utilitaristas como William Godwin, James Mill y Henry Sidgwick.
rdf:langString
L’utilitarisme est une doctrine éthique qui prescrit d'agir (ou de ne pas agir) de manière à maximiser le bien-être collectif, entendu comme la somme ou la moyenne de bien-être (bien-être agrégé) de l'ensemble des êtres sensibles (dont on peut omettre ceux qui ne sont pas affectés par l'acte considéré). On résume souvent l'utilitarisme par une maxime généralement attribuée à son premier théoricien, Jeremy Bentham : « le plus grand bonheur du plus grand nombre ». Cette formule met en évidence le fait que l'utilitarisme n'est ni l'égoïsme (le plus grand bonheur pour un seul individu, aux dépens des autres), ni l'égalitarisme (même bonheur pour tous, dût-il être globalement faible) ; elle fait cependant apparaître deux objectifs distincts (nombre d'individus affectés ; niveau de bonheur de chacun d'entre eux) et qui ne sont généralement pas pleinement conciliables, tandis que l'utilitarisme n'a qu'un seul objectif : la quantité globale de bonheur. Par exemple, le choix utilitariste se fera en faveur d'une quantité globale « 100 » de bien-être distribuée à 50 % d'une population, plutôt qu'une quantité globale « 90 » de bien-être distribuée à 60 % de cette même population. L'égalité (ou justice) n'est pas un objectif en soi (elle peut cependant l'être en tant que facteur d'amélioration du bien-être global) et le gaspillage de bien-être, c'est-à-dire une production de bien-être global inférieure au maximum possible, est vu comme néfaste. L'utilitarisme est une morale conséquentialiste, évaluant une action (ou une règle) uniquement en fonction des conséquences escomptées. Elle appartient au spectre des doctrines eudémonistes, mais à l'opposé de l'égoïsme, puisque visant le bien-être de tous et non d'un seul. Plaçant la raison à la source de ses jugements moraux, elle se distingue de toute morale idéaliste ainsi que de toute morale déontologique telle que celle de Kant. L'utilitarisme se conçoit comme une éthique devant être appliquée tant aux actions individuelles qu'aux décisions politiques et tant dans le domaine économique que dans les domaines sociaux ou judiciaires. À cette doctrine, ou à certaines de ses invocations dans les champs politiques et économiques, s'opposent les anti-utilitaristes (par exemple le MAUSS) qui perçoivent dans l'utilitarisme une hégémonie du modèle économique dominant et une approche purement instrumentale de l'action politique et des rapports sociaux.
rdf:langString
Utilitarianisme adalah teori etika yang menentukan bahwa kebaikan adalah tindakan yang memaksimalkan kebahagiaan dan kesejahteraan bagi semua individu terdampak. Meskipun terdapat bentuk-bentuk utilitarianisme dengan karakterisasi yang berbeda, ide dasar dari etika utilitarianisme adalah untuk memaksimalkan utilitas, atau yang sering didefinisikan dengan istilah kesejahteraan. Jeremy Bentham, pendiri utilitarianisme, mendefinisikan utilitas sebagai "karakter dalam objek apa pun yang menghasilkan manfaat, keuntungan, kesenangan, kebaikan, atau kebahagiaan ... [atau] untuk mencegah terjadinya kerusakan, rasa sakit, kejahatan, atau ketidakbahagiaan kepada pihak yang dipertimbangkan kepentingannya.” Utilitarianisme adalah sebuah versi dari konsekuensialisme, sebuah teori etika yang menyatakan bahwa konsekuensi dari suatu tindakan adalah satu-satunya standar untuk menilai benar dan salah. Tidak seperti bentuk konsekuensialisme lainnya, seperti dan , utilitarianisme menganggap kepentingan semua manusia adalah . Para pendukung utilitarianisme berbeda pendapat pada beberapa isu, seperti apakah suatu tindakan harus dipilih berdasarkan kemungkinan akibat yang dihasilkan, atau apakah seorang agen harus bertindak sesuai dengan aturan yang memaksimalkan utilitas. Ada juga perbedaan pendapat mengenai apakah utilitas total, utilitas rata-rata atau utilitas orang-orang yang paling miskin yang harus dimaksimalkan. Meskipun asal-usul etika utilitarianisme dapat ditelusuri dan ditemukan dalam filsafat hedonis Aristippus dan Epicurus, yang memandang kebahagiaan sebagai satu-satunya kebaikan, dan dalam karya filsuf India abad pertengahan Śāntideva, tradisi utilitarianisme modern dimulai dengan Jeremy Bentham, dan dilanjutkan dengan para filsuf utilitarian seperti John Stuart Mill, Henry Sidgwick, RM Hare, dan Peter Singer. Konsep utilitarianisme telah diterapkan pada ekonomi kesejahteraan sosial, krisis kemiskinan global, , dan pentingnya menghindari bagi kemanusiaan.
rdf:langString
In ethical philosophy, utilitarianism is a family of normative ethical theories that prescribe actions that maximize happiness and well-being for all affected individuals. Although different varieties of utilitarianism admit different characterizations, the basic idea behind all of them is, in some sense, to maximize utility, which is often defined in terms of well-being or related concepts. For instance, Jeremy Bentham, the founder of utilitarianism, described utility as: That property in any object, whereby it tends to produce benefit, advantage, pleasure, good, or happiness ... [or] to prevent the happening of mischief, pain, evil, or unhappiness to the party whose interest is considered. Utilitarianism is a version of consequentialism, which states that the consequences of any action are the only standard of right and wrong. Unlike other forms of consequentialism, such as egoism and altruism, utilitarianism considers the interests of all sentient beings equally. Proponents of utilitarianism have disagreed on a number of issues, such as whether actions should be chosen based on their likely results (act utilitarianism), or whether agents should conform to rules that maximize utility (rule utilitarianism). There is also disagreement as to whether total utility (total utilitarianism), average utility (average utilitarianism) or the utility of the people worst-off should be maximized. Though the seeds of the theory can be found in the hedonists Aristippus and Epicurus, who viewed happiness as the only good, and in the work of the medieval Indian philosopher Śāntideva, the tradition of modern utilitarianism began with Jeremy Bentham, and continued with such philosophers as John Stuart Mill, Henry Sidgwick, R. M. Hare, and Peter Singer. The concept has been applied towards social welfare economics, the crisis of global poverty, the ethics of raising animals for food, and the importance of avoiding existential risks to humanity.
rdf:langString
功利主義（こうりしゅぎ、英: utilitarianism）は、行為や制度の正しさは、その結果として生じる効用（功利、有用性、英: utility）によって決定されるとする立場。帰結主義の一つ。ジェレミ・ベンサムやJ.S.ミルにより構築された。法学、政治学、経済学の分野にも応用される。公益主義、大福主義とも訳される（）。
rdf:langString
( 다른 뜻에 대해서는 공리주의 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 공리주의(功利主義, 영어: Utilitarianism)는 19세기 이래 영국을 중심으로 발달한 윤리적 사상이다. 인간 행위의 윤리적 기초를 개인의 이익과 쾌락의 추구에 두고, 무엇이 이익인가를 결정하는 것은 개인의 행복이라고 하며, '도덕은 최대 다수의 최대 행복을 목적으로 한다.'고 주장한다. 이를 최대행복의 원리(Greatest Happiness Principle)라고 부른다. 이 사상은 근대 시민사회의 윤리적 기준이 되었을 뿐만 아니라 영국 고전경제학의 사상적 기초와 자본주의 질서 구축의 토대가 되었다. 그러나 공리주의의 제1원리인 개개인의 사익추구가 공익의 보장과 직결되는 것은 아니며 오히려 배치될 수도 있다는 점에서 비판을 받고 있다. 벤담(1748년 - 1832년), 존 스튜어트 밀(1806년 - 1873년) 등이 대표적 공리주의자들이다.
rdf:langString
L'utilitarismo (dal latino utilis, utile) è una dottrina filosofica di natura etica secondo la quale il bene si identifica con l'utile. Indica anche una particolare corrente fondata da Jeremy Bentham, il quale pensa che un'azione sia buona, cioè utile, se produce il più alto grado di felicità per il maggior numero possibile di persone, dove per "felicità" si intende la presenza di piacere e l'assenza di dolore.
rdf:langString
Het utilitarisme of utilisme (van Latijn utilitas, nut) is een ethische stroming die de morele waarde van een handeling afmeet aan de bijdrage die deze handeling levert aan het algemeen nut, waarbij onder algemeen nut het welzijn en geluk van alle mensen wordt verstaan. Doorgaans houdt dit in dat een utilitarist met zijn handelingen streeft naar een zo groot mogelijke mate van geluk, al houdt hij er wel rekening mee dat dit in de praktijk soms onmogelijk kan zijn. Met een zo groot mogelijke mate van geluk wordt bedoeld dat zo veel mogelijk mensen zo gelukkig mogelijk zijn. Sommige utilitaristen, zoals Peter Singer, zijn van mening dat ook het geluk van dieren van belang is. De term geluk in de utilitaristische ethiek is het totaal van plezier minus pijn. Vermijden van pijn en verwerven van plezier zijn dan ook de motieven voor het menselijke handelen. Het utilitarisme is begonnen met David Hume (1711-1776), die werd geïnspireerd door het hedonisme van Epicurus. Het utilitarisme is daarna uitgewerkt door Jeremy Bentham (1748-1832) en John Stuart Mill (1806-1873). Met John Stuart Mills Utilitarianism (1861) heeft het utilitarisme pas echt gestalte gekregen. Meer hedendaagse utilitaristen zijn , R. M. Hare, , Peter Singer en J.J.C. Smart. Utilitarisme was een benadering van rechtvaardigheid die minder willekeurig zou moeten zijn dan intuïtionisme. De nutsregel van Jeremy Bentham – dat wat goed is, staat gelijk aan dat wat het grootste geluk brengt aan het grootste aantal mensen – kan echter leiden tot situaties die normaal gesproken niet als rechtvaardig worden beschouwd. Het rechtvaardigt dat een kleine groep lijdt als dit de meerderheid ten goede komt, zoals bij slavernij. John Rawls zocht in zijn A Theory of Justice naar een alternatief dat hij vond in billijkheid, (justice as fairness) en de . Ook in de medische ethiek speelt dit een belangrijke rol. Zo kan utilitarisme gebruikt worden om te rechtvaardigen dat een belangrijk iemand gered wordt ten koste van iemand in een minder begenadigde positie. Het egalitarisme gaat hier tegenin door juist de nadruk te leggen op een zo groot mogelijke gelijkheid in de gezondheidszorg.
rdf:langString
Utilitarism eller nyttoetik är en teori inom normativ etik som föreskriver att den rätta handlingen (se konsekventialistisk etiklära) är den som maximerar nyttan, det vill säga maximera utfallet av lycka och minimera utfallet av lidande. Ofta sammanfattas läran lite felaktigt (se avsnittet Vad ska maximeras? nedan) i devisen största möjliga lycka åt största möjliga antal. Som lärans grundare brukar filosoferna Jeremy Bentham, James Mill och John Stuart Mill nämnas. Till de moderna utilitaristerna hör Peter Singer, Michel Onfray och Torbjörn Tännsjö. Utilitarismen är inte en enhetlig lära utan uppvisar stor variation. Någon form av utilitarism är en av de vanligaste grundfilosofierna hos moderna moralfilosofer och samhällsvetenskapliga forskare.
rdf:langString
Utylitaryzm (łacińskie utilis – użyteczny) – kierunek etyki zapoczątkowany w XVIII wieku, według którego to, co jest pożyteczne, jest dobre, a miarą słuszności postępowania jest użyteczność jego skutków. Programem utylitarystów jest próba obiektywnego ustalenia zasad działań przynoszących pozytywne i negatywne efekty. Podstawowym kryterium rozróżniania działań pozytywnych i negatywnych stała się dla utylitarystów zasada użyteczności. Głosi ona, że postępowanie jest słuszne, jeśli prowadzi do uzyskania jak największej ilości szczęścia i jak najmniejszej ilości nieszczęścia, przy czym samo pojęcie szczęścia było różnie pojmowane przez różnych przedstawicieli tego kierunku filozofii, co prowadziło często do skrajnie różnych wniosków praktycznych. Wielu utylitarystów podkreśla wagę efektów postępowania. Ich zdaniem, intencja czynu nie ma większego znaczenia etycznego – ważne jest tylko, czy daje on więcej efektów korzystnych czy szkodliwych. W potocznym znaczeniu utylitaryzm to dążenie do osiągania celów praktycznych, materialnych.
rdf:langString
Утилитари́зм (от лат. utilitas «польза, выгода, благо») — направление в этике (этическая теория), согласно которому моральная ценность поведения или поступка определяется его полезностью. Под полезностью поступка подразумевается интегральное удовольствие или счастье, полученное всеми затрагиваемыми сторонами за время действия последствий поступка. Утилитаризм относится к консеквенциальной группе этических теорий, так как судит поступок не сам по себе, а по его результатам. В основе утилитаризма лежат гедонизм или эвдемонизм — ценностные (аксиологические) учения, согласно которым высшей ценностью является удовольствие или счастье. Строгие определения удовольствия и счастья на данный момент остаются проблемой. Проблемным остаётся и вопрос, являются ли эти понятия тождественными. Современные западные утилитаристы[кто?], как правило, отождествляют их.
rdf:langString
O utilitarismo é uma família de teorias consequencialistas, defendida principalmente por Jeremy Bentham e John Stuart Mill, que afirma que as ações são boas quando tendem a promover a felicidade e más quando tendem a promover o oposto da felicidade. Filosoficamente, pode-se resumir a doutrina utilitarista pela frase:Agir sempre de forma a produzir a maior quantidade de bem-estar (Princípio do bem-estar máximo). Trata-se então de uma moral eudemonista, mas que, ao contrário do egoísmo, insiste no fato de que devemos considerar o bem-estar de todos e não o de uma única pessoa. Antes de quaisquer outros, foram Jeremy Bentham (1748-1832) e John Stuart Mill (1806-1873) que sistematizaram o princípio da utilidade e conseguiram aplicá-lo a questões concretas – sistema político, legislação, justiça, política econômica, liberdade sexual, emancipação feminina, etc. Em Economia, o utilitarismo pode ser entendido como um princípio ético no qual o que determina se uma decisão ou ação é correta, é o benefício intrínseco exercido à coletividade, ou seja quanto maior o benefício, tanto melhor a decisão ou ação será.
rdf:langString
功利主義（英語：Utilitarianism）又譯作效益主義，是一種倫理學之理論類型，認為最正確的行為是將效益達到最大。“效益”就是快樂，傾向得到最大快樂，而傾向避免痛苦就是正確。功利主義的創始人邊沁將效用描述為一個行為所產生的所有快感的總和，減去參與此行為的所有人的痛苦。功利主義是一種結果主義，結果主義認為任何行為的結果是評判對錯的唯一標準。與其他形式的結果主義（如倫理利己主義）不同的是，功利主義平等地考慮所有受牽連的人的利益，乃至有些更顧及動物之利益。 功利主义的拥护者在一些问题上意见不一。例如施事者是应该根据其可能的结果选择行为 （行为功利主义），还是应该遵守效用最大化的规则（規則功利主義）。功利主义者对于追求总效用最大化（总体效用功利主义），还是平均效用最大化（平均效用功利主义），也存在分歧。 虽然功利主义的哲学理论先驱可以追溯到认为幸福是唯一美好的事情的享乐主义者亞里斯提卜和伊比鳩魯，但功利主义的传统开始于杰里米·边沁，相关哲学家有约翰·斯图尔特·密尔、亨利·西季威克、、和彼得·辛格。功利主义已被应用于社会福利经济学、全球贫困危机和动物饲养伦理等。
rdf:langString
Утилітари́зм — багатозначний термін, зокрема, залежно від контексту: 1.
* Ідеалістичне філософсько-етичне вчення, в основі якого лежить оцінювання речей, предметів, процесів, явищ з погляду їхньої корисності, можливості їх використання для досягнення цілей і задоволення потреб; зародилося у Великій Британії в XIX ст.; пізніше розвинене економістами австрійської школи у вигляді теорії корисності. 2.
* Принцип оцінювання всіх предметів, процесів, явищ, відомостей тільки з погляду їхньої корисності, можливості служити засобами для досягнення яких-небудь цілей. 3.
* Напрям в етиці, який вважає користь основою моральності. 4.
* Вузький , прагнення діставати з усього безпосередню матеріальну вигоду, користь. Вчення отримало значне поширення у Великій Британії в 19 ст., відбиваючи умонастрої деяких верств англійської ліберальної буржуазії. Джеремі Бентам, основоположник утилітаризму, вважав основою моралі корисність, яку він ототожнював із насолодою. Виходячи з натуралістичного і поза-історичного розуміння природи людини, Бентам бачив кінцеве призначення моралі в тому, щоб сприяти природному прагненню людей відчувати насолоду й уникати страждань. У сприянні «найбільшому щастю» (задоволенню) для «найбільшого числа людей» і полягає, згідно з Бентамом, сенс етичних норм і принципів.
xsd:nonNegativeInteger
138044
