Upanishads
http://dbpedia.org/resource/Upanishads an entity of type: Thing
Οι Ουπανισάδες είναι Ινδουιστικά ιερά κείμενα, επεξηγηματικά παραρτήματα των Βεδών. Συμπεριλαμβάνονται στην ‘’Ιερή Αποκάλυψη’’ . Είναι ένα είδος υπομνημάτων με πορίσματα φιλοσοφικού και μυστικιστικού περιεχομένου.
rdf:langString
La Upaniŝadoj estas bramanismaj sanktaj libroj de klasika hinduismo. La t.n. estas bazita sur teksto el iu upaniŝado. La Upaniŝadoj estas pli ol cent tekstoj verkitaj kelkajn jarcentojn (inter 600 kaj 200 a.K.). Ili estas la kvara kaj lasta parto de la Vedoj (la plej sanktaj verkoj de Hinduismo, estiĝintaj ekde 1500 aŭ 2000 a.K.). De la kvar partoj, la Upaniŝadoj estas la plej filozofia. Kiel la tuta antikva hinda literaturo, ili estis verkitaj en sanskrito. "Om Shanti Shanti Shanti" - Ĉi tiu frazo ankaŭ aperas origine en la Upaniŝadoj, la alvoko al paco, al dia silento, al eterna paco.
rdf:langString
Se conoce como Upaniṣad a cada uno de los más de 200 libros sagrados hinduistas escritos en idioma sánscrito de los cuales los más antiguos y representativos datarían aproximadamente de entre el 800 y el 400 a. C.
rdf:langString
Upanisad (Aksara Dewanagari: उपनिषद्, IAST: upaniṣad) termasuk dalam Sruti merupakan bagian dari Veda, di samping sastra-sastra Brahmana. Upanisad memuat ajaran filsafat, meditasi serta konsep ketuhanan. Upanisad disusun dalam jangka waktu yang panjang, upanisad yang tertua di antaranya dan , diperkirakan disusun pada abad kedelapan sebelum masehi. Merujuk pada Ashtadhyayi yang disusun oleh Maharsi Panini, jumlah upanisad yang ada sebanyak 900. Begitu pula Maharsi Patanjali menyatakan jumlah yang sama. Namun saat ini kebanyakan sudah musnah seiring dengan waktu.
rdf:langString
ウパニシャッド（梵: उपनिषद्、upaniṣad ）は、サンスクリットで書かれたヴェーダの関連書物。一般には奥義書と訳される。
rdf:langString
Упаниша́ды (санскр. उपनिषद्, IAST: Upaniṣad) — древнеиндийские трактаты религиозно-философского характера. Являются дополнением Вед и относятся к священным писаниям индуизма категории шрути. В них в основном обсуждается философия, медитация и природа Бога. Считается, что в Упанишадах изложена основная суть Вед — поэтому их также называют «веданта» (конец, завершение Вед), и они являются основой ведантического индуизма. В Упанишадах главным образом описывается безличный Брахман.
rdf:langString
奧義書（梵語：उपनिषद्，羅馬化：Upaniṣad，直译：近坐，引申为“秘密传授”）古印度一类哲学文献的总称，是广义的吠陀文献之一。 虽然奥义书由吠陀发展而来，因而经常被理解为婆羅門教與印度教的經典，但奥义书并不都是由婆罗门阶层写的，也不都完全反映婆羅門教的观点。实际上，某些奧義書敌视婆罗门祭司。准确的说，奥义书是一種哲學论文或對話錄，討論哲學、冥想以及世界的本質。大多数奥义书成了研究神秘主义哲学的著作。关于奥义书的秘传性质，在它们的行文中常有所反映。说，关于梵的知识只能传授给儿子或入室弟子，而絕不能教给其他人。 隨著19世紀初期的翻譯，《奧義書》開始引起西方的廣泛關注。
rdf:langString
الأوبانيشاد الجزء الأخير في مجموعة من الكتابات الهندوسية التي تُسمى الفيدات (جمع فيدا).وتكوِّن الأوبانيشاد جزءًا أساسيًا من مصادر الديانة الهندوسية، كما أثَّرت في معظم الفلسفات الهندية. ويُطلق عليها أحيانًا اسم الفيدنتا، وتعني الكلمة تجميع الفيدا .أما كلمة أوبانيشاد فتعني الجلوس بالقرب من. وهذا يشير إلى أن هذه المادة كانت سرية في الأصل. كان معظم أجزاء الأوبانيشاد مصوغًا في شكل حوار بين معلِّم وتلميذه، وظهرت أهم أجزاء المجموعة بين عامي 800 و600 ق.م.
rdf:langString
Els Upanixad (en devanagari: उपनिषद्, Upaniṣad, literalment: 'assegut a prop' (del mestre per a sentir els ensenyaments), de upa (al costat) i ni-ṣad (assegut a terra) són una sèrie d'antics texts indis, escrits principalment entre els segles viii i iv aC, que constitueixen els ensenyaments bàsics del vedanta (darrer dels estudis dels Veda), una síntesi doctrinal basada en la recerca de la natura profunda de l'existència, de caràcter místic i esotèric.
rdf:langString
Upanišady (v dévanágarí उपनिषद् ) jsou staroindická literární díla nábožensko-filosofického charakteru a představují součást hinduistické kulturní tradice. Představují vrchol védské filosofie. Moderní učenci je datují do let 800 až 400 př. n. l. Z původních 1130 upanišad se do současnosti dochovalo přes 220, z nichž 108 uvádí Muktikópanišad a všeobecně je do různých jazyků, včetně češtiny přeloženo ze sanskrtu 13 nejznámějších: Brhadáranjakópanišad, Čhándógjópanišad, Aitaréjópanišad, Taittiríjópanišad, Kaušítakjupanišad, Išópanišad, Kathópanišad, Kénópanišad, Mundakópanišad, Prašnópanišad, Mándúkjópanišad, Švétášvatarópanišad, Maitrájaníjópanišad.
rdf:langString
Die Upanishaden (oder Upanischaden) sind eine Sammlung philosophischer Schriften des Hinduismus und Bestandteil des Veda (Spätvedische Zeit). Sie wurden zwischen 700 und 200 v. Chr. niedergeschrieben. Der Singular lautet die Upanishad. Im Sanskrit bedeutet उपनिषद्, upaniṣad, f., wörtlich „das Sich-in-der-Nähe-Niedersetzen“, gemeint ist „sich zu Füßen eines Lehrers (Guru) setzen“, aber auch eine geheime, belehrende Sitzung. Die Upanishaden wurden am Ende in den Kanon der Veda aufgenommen.
rdf:langString
Upanishadak (sanskritoz: उपनिषद्, upəniʂəd ahoskatua) hinduismoaren oinarri teorikoa osatzen duten testu-filosofikoen bildumak dira. Vedanta ere izena dute, Vedaren amaiera esan nahi duena. VII. eta XX. mendeen bitartean idatzitako testu filosofiko-erlijioso hauek sanskritoz idatziak daude, bertsoz eta prosaz moldatuak. Berrehundik gora dira, aski laburrak. Upanishadetan jasotako kontzeptu filosofikoak hinduismoaren vedanta izeneko doktrina ortodoxoaren oinarri dira (sei doktrina ortodoxo daude guztira). Maisu espiritualen irakaspenak biltzen dituzte elkarrizketa moduan; gizakien jatorria eta helburua eta izaki gorenarekiko harremanak dira gai nagusiak.
rdf:langString
Les Upanishad ou Upaniṣad (IAST : Upaniṣad, devanāgarī : उपनिषद्, du sanskrit upa, déplacement physique, ni, mouvement vers le bas et shad, s'asseoir, soit l'idée de « venir s'asseoir respectueusement au pied du maître pour écouter son enseignement ») sont un ensemble de textes philosophiques qui forment la base théorique de la religion hindoue. Ils constituent une partie des textes en Inde liés à la śruti et consistent en des spéculations philosophiques qui éclairent le texte auquel elles se réfèrent, chacune se réclamant d'une partie du Veda. Par exemple, la Kauṣītaki fait partie du cycle du Rig-Veda.
rdf:langString
The Upanishads (/ʊˈpənɪˌʃədz/; Sanskrit: उपनिषद् Upaniṣad pronounced [ˈʊpɐnɪʂɐd̪]) are late Vedic Sanskrit texts that supplied the basis of later Hindu philosophy. They are the most recent part of the Vedas, the oldest scriptures of Hinduism, and deal with meditation, philosophy, consciousness, and ontological knowledge; earlier parts of the Vedas deal with mantras, benedictions, rituals, ceremonies, and sacrifices. While among the most important literature in the history of Indian religions and culture, the Upanishads document a wide variety of "rites, incarnations, and esoteric knowledge" departing from Vedic ritualism and interpreted in various ways in the later commentarial traditions. Of all Vedic literature, the Upanishads alone are widely known, and their diverse ideas, interpreted
rdf:langString
《우파니샤드》(산스크리트어: उपनिषद् Upaniṣad)는 힌두교 이론과 사상의 토대를 이루는 철학 문헌들을 모은 것이다. 또한 베다의 끝 또는 베다의 결론이라는 뜻에서 베단타(Vedanta)라고도 불린다. 힌두교 경전은 크게 신으로부터 계시된 지식을 뜻하는 슈루티와 스승에서 제자로 전승된 지식을 뜻하는 스므리티로 나뉘는데, 전통적으로 우파니샤드는 슈루티에 속한다. 하지만, 우파니샤드는 베다의 정수(精髓)를 해설하는 주해서이기 때문에 슈루티의 엄밀한 정의에 따를 경우 슈루티에 속하지 않는다고 할 수도 있다. 대다수의 우파니샤드는 《브라마나(Brahmanas)》와 《(Aranyakas)》의 결론부에서 발견되었으며, 모든 우파니샤드는 구전으로 전수되어 내려왔다.
rdf:langString
Le Upaniṣad (sanscrito, sostantivo femminile, devanāgarī: उपनिषद्) sono un insieme di testi religiosi e filosofici indiani composti in lingua sanscrita a partire dal IX-VIII secolo a.C. fino al IV secolo a.C. (le quattordici Upaniṣad vediche) anche se progressivamente ne furono aggiunte di minori fino al XVI secolo raggiungendo un numero complessivo di circa trecento opere aventi questo nome.
rdf:langString
De Upanishads (Sanskriet: Upanişad, devanagari: उपनिषद्) zijn esoterische, filosofische verhandelingen die binnen het hindoeïsme als heilig beschouwd worden. De Upanishads behoren tot de shruti, op directe goddelijke inspiratie gebaseerd zonder fouten. De Upanishads beschrijven de mystieke en metafysische betekenis en waarde van de hymnen en voorschriften in de vier Veda's. De oudste Upanishads zijn ontstaan in de vedische tijd.
rdf:langString
Upaniszady (dewanagari उपनिषद्, trl. Upaniṣad, ang. Upanishads) – najpóźniejsze, bo pochodzące z VIII–III w. p.n.e., teksty, należące do wedyjskiego objawienia (śruti) o treści religijno-filozoficznej. Stanowią kontynuację filozofii spekulatywnej brahman, rozwinęły m.in. doktrynę brahmana, atmana, transmigracji (samsara), karmana. Znanych jest ponad 200 upaniszad. Nadal powstają nowe w czasach współczesnych.
rdf:langString
Upanishaderna är i den indiska litteraturen en särskild klass filosofisk-religiösa skrifter, delvis av jämförelsevis ringa omfång, som var bestämda att utgöra grundval för vedastudiet i de senare levnadsstadierna (Vapen- och samnyasinstadierna) hos den rättrogne hindun. Ordet upanishad (av sanskrit upa-ni-sad-, "sitta ned som lärjunge") betyder i överförd bemärkelse undervisning eller invigning i de högsta hemligheterna, mysterieinvigning, hemlig vetenskap, lära.
rdf:langString
Os Upanixades, também grafados Upanishads, Upanissades e Upanichades (em sânscrito, उपनिषद् , Upaniṣad), são parte das escrituras Shruti hindus, que discutem religião e que são consideradas pela maioria das escolas do hinduísmo como instruções religiosas. Contêm também transcrições de vários debates espirituais, e 12 de seus 123 livros são considerados básicos por todos os hinduístas.
rdf:langString
Упаніша́ди (мн. від санскр. उपनिषद्, «одкровення», «те, що руйнує невігластво») — давньоіндійські релігійно-філософські брахманські тексти. Центральною темою є концепція єдності атмана — «я», «душі» й абсолютного духа — Брахмана. Написані в різний час (від VII—III ст. до н. д. до XIV—XV ст. н. д.), різними авторами. Упанішади є частиною індійських священних текстів шруті (почуте), і складені у вигляді діалогу учителя з учнем, в якому вчитель пояснює суть Вед. «Головними» вважаються 11 найдавніших упанішад, що були коментовані Шанкарою: Упанішади — це також, завершальний етап у розвитку Вед.
rdf:langString
rdf:langString
Upanishads
rdf:langString
الأبانيشاد
rdf:langString
Upanixad
rdf:langString
Upanišady
rdf:langString
Upanishaden
rdf:langString
Ουπανισάδες
rdf:langString
Upaniŝadoj
rdf:langString
Upanishad
rdf:langString
Upanishad
rdf:langString
Upanisad
rdf:langString
Upaniṣad
rdf:langString
Upanishad
rdf:langString
우파니샤드
rdf:langString
ウパニシャッド
rdf:langString
Upanishad
rdf:langString
Upaniszady
rdf:langString
Upanixade
rdf:langString
Upanishaderna
rdf:langString
Упанишады
rdf:langString
奥义书
rdf:langString
Упанішади
rdf:langString
Collins
rdf:langString
Advaita_monism
rdf:langString
Olivelle_plurality
rdf:langString
mukhya101213
xsd:integer
80666
xsd:integer
1124542418
rdf:langString
rdf:langString
Clockwise from top left:
rdf:langString
The Upanishadic phrase "Tat Tvam Asi" displayed at the Sabarimala temple in Kerala
rdf:langString
A manuscript of the minor Vajrasuchi Upanishad
rdf:langString
Yama teaches Nachiketa in the Katha Upanishad
rdf:langString
A guru teaches a disciple, giving rise to the etymology of the term "Upanishad"
rdf:langString
note
rdf:langString
Upanišady (v dévanágarí उपनिषद् ) jsou staroindická literární díla nábožensko-filosofického charakteru a představují součást hinduistické kulturní tradice. Představují vrchol védské filosofie. Moderní učenci je datují do let 800 až 400 př. n. l. Z původních 1130 upanišad se do současnosti dochovalo přes 220, z nichž 108 uvádí Muktikópanišad a všeobecně je do různých jazyků, včetně češtiny přeloženo ze sanskrtu 13 nejznámějších: Brhadáranjakópanišad, Čhándógjópanišad, Aitaréjópanišad, Taittiríjópanišad, Kaušítakjupanišad, Išópanišad, Kathópanišad, Kénópanišad, Mundakópanišad, Prašnópanišad, Mándúkjópanišad, Švétášvatarópanišad, Maitrájaníjópanišad. Hlavním tematem upanišad je spojení sama sebe (átma) s nejvyšším kosmickým principem (brahma) jak cestou meditace tak cestou skutků. Vykládají tajemný význam védských hymnů, jejichž symbolismus je nezasvěcenému čtenáři zcela nepochopitelný. Upanišady nejsou klasickou náboženskou literaturou. Nehledají dogma, ale otevírají poměrně široký prostor pro zkušenosti s átma postupně ztotožňovaným se Šivou a Savitarem ve Švétášvatara upanišadě nebo Višnuem v Mahánárájana upanišadě Táittiríja áranjaky. Bez zkušenosti s átma představuje studium upanišad jen spekulace, do nichž za Buddhovy doby učitelé védských filozofií upadli.
rdf:langString
Els Upanixad (en devanagari: उपनिषद्, Upaniṣad, literalment: 'assegut a prop' (del mestre per a sentir els ensenyaments), de upa (al costat) i ni-ṣad (assegut a terra) són una sèrie d'antics texts indis, escrits principalment entre els segles viii i iv aC, que constitueixen els ensenyaments bàsics del vedanta (darrer dels estudis dels Veda), una síntesi doctrinal basada en la recerca de la natura profunda de l'existència, de caràcter místic i esotèric. Hi ha uns 150 upanixads (108 segons el número cabalístic establert per la tradició), d'extensió força variable, la majoria dels quals estan escrits en prosa amb alguns trets poètics. La primera dotzena són els més antics i importants i s'anomenen els Upanixads principals. Els Upanixads mukhya es troben principalment a la part final dels Brahmana i i van ser, durant segles, memoritzats per cada generació i transmesos oralment. Els Upanixads mukhya són anteriors a l'Era Comú, però no hi ha consens acadèmic sobre la seva data, ni tan sols sobre quines són pre- o post-budistes. El és considerat especialment antic pels estudiosos moderns. Amb la traducció de les Upanixads a principis del segle xix també van començar a cridar l'atenció del públic occidental. El filòsof alemany Arthur Schopenhauer va quedar profundament impressionat pels Upanixads i la va anomenar «la lectura més rendible i elevant que... és possible al món». de l'època moderna han discutit les similituds entre els conceptes a les Upanixads i els principals filòsofs occidentals.
rdf:langString
الأوبانيشاد الجزء الأخير في مجموعة من الكتابات الهندوسية التي تُسمى الفيدات (جمع فيدا).وتكوِّن الأوبانيشاد جزءًا أساسيًا من مصادر الديانة الهندوسية، كما أثَّرت في معظم الفلسفات الهندية. ويُطلق عليها أحيانًا اسم الفيدنتا، وتعني الكلمة تجميع الفيدا .أما كلمة أوبانيشاد فتعني الجلوس بالقرب من. وهذا يشير إلى أن هذه المادة كانت سرية في الأصل. كان معظم أجزاء الأوبانيشاد مصوغًا في شكل حوار بين معلِّم وتلميذه، وظهرت أهم أجزاء المجموعة بين عامي 800 و600 ق.م. تأسست عدة مدارس فكرية هندوسية بارزة، منها مدرستا السانخيا واليوجا، على تعاليم الأوبانيشاد. هذه التعاليم تتبع فلسفتين أساسيتين ترى إحداهما أن هناك حقيقة أساسية واحدة تُسمى براهما، أو الإله، ويقابله أتمان أو الروح، وعلى ذلك فإنه لا يوجد تمييز حقيقي بين الروح والإله حسب معتقدهم. أما الفلسفة الأوبانيشادية الأخرى، فإنها ترى أن كل روح هي بمفردها سرمدية.
rdf:langString
Οι Ουπανισάδες είναι Ινδουιστικά ιερά κείμενα, επεξηγηματικά παραρτήματα των Βεδών. Συμπεριλαμβάνονται στην ‘’Ιερή Αποκάλυψη’’ . Είναι ένα είδος υπομνημάτων με πορίσματα φιλοσοφικού και μυστικιστικού περιεχομένου.
rdf:langString
La Upaniŝadoj estas bramanismaj sanktaj libroj de klasika hinduismo. La t.n. estas bazita sur teksto el iu upaniŝado. La Upaniŝadoj estas pli ol cent tekstoj verkitaj kelkajn jarcentojn (inter 600 kaj 200 a.K.). Ili estas la kvara kaj lasta parto de la Vedoj (la plej sanktaj verkoj de Hinduismo, estiĝintaj ekde 1500 aŭ 2000 a.K.). De la kvar partoj, la Upaniŝadoj estas la plej filozofia. Kiel la tuta antikva hinda literaturo, ili estis verkitaj en sanskrito. "Om Shanti Shanti Shanti" - Ĉi tiu frazo ankaŭ aperas origine en la Upaniŝadoj, la alvoko al paco, al dia silento, al eterna paco.
rdf:langString
Die Upanishaden (oder Upanischaden) sind eine Sammlung philosophischer Schriften des Hinduismus und Bestandteil des Veda (Spätvedische Zeit). Sie wurden zwischen 700 und 200 v. Chr. niedergeschrieben. Der Singular lautet die Upanishad. Im Sanskrit bedeutet उपनिषद्, upaniṣad, f., wörtlich „das Sich-in-der-Nähe-Niedersetzen“, gemeint ist „sich zu Füßen eines Lehrers (Guru) setzen“, aber auch eine geheime, belehrende Sitzung. Die Upanishaden wurden am Ende in den Kanon der Veda aufgenommen. Die Veda und damit auch die Upanishaden gehören zu den Shruti (Sanskrit, f., श्रुति, śruti, wörtl.: „das Gehörte“), das durch „das Gehörte Offenbarte“, es sind die Offenbarungstexte, zu denen die Samhitas, Brahmanas, Aranyakas und letztlich eben die Upanishaden zählen. Im Zentrum der vedischen Religion stehen die im Veda dargebrachten religiösen Hymnen, so Opferrituale zugunsten der Gottheiten Indra, Agni und Vayu etc.
rdf:langString
Se conoce como Upaniṣad a cada uno de los más de 200 libros sagrados hinduistas escritos en idioma sánscrito de los cuales los más antiguos y representativos datarían aproximadamente de entre el 800 y el 400 a. C.
rdf:langString
Upanishadak (sanskritoz: उपनिषद्, upəniʂəd ahoskatua) hinduismoaren oinarri teorikoa osatzen duten testu-filosofikoen bildumak dira. Vedanta ere izena dute, Vedaren amaiera esan nahi duena. VII. eta XX. mendeen bitartean idatzitako testu filosofiko-erlijioso hauek sanskritoz idatziak daude, bertsoz eta prosaz moldatuak. Berrehundik gora dira, aski laburrak. Upanishadetan jasotako kontzeptu filosofikoak hinduismoaren vedanta izeneko doktrina ortodoxoaren oinarri dira (sei doktrina ortodoxo daude guztira). Maisu espiritualen irakaspenak biltzen dituzte elkarrizketa moduan; gizakien jatorria eta helburua eta izaki gorenarekiko harremanak dira gai nagusiak. Indiako pentsamendu guztian erabateko eragina izan dute.
rdf:langString
Les Upanishad ou Upaniṣad (IAST : Upaniṣad, devanāgarī : उपनिषद्, du sanskrit upa, déplacement physique, ni, mouvement vers le bas et shad, s'asseoir, soit l'idée de « venir s'asseoir respectueusement au pied du maître pour écouter son enseignement ») sont un ensemble de textes philosophiques qui forment la base théorique de la religion hindoue. Ils constituent une partie des textes en Inde liés à la śruti et consistent en des spéculations philosophiques qui éclairent le texte auquel elles se réfèrent, chacune se réclamant d'une partie du Veda. Par exemple, la Kauṣītaki fait partie du cycle du Rig-Veda. La Muktikā dénombre 108 Upaniṣad dont dix Upaniṣad majeures (Mukhya Upaniṣad) associées au Veda : la Kena, la Kaṭha, la Chāndogya, la Muṇḍaka, l'Īśa, la Praśna, la Kauṣītaki, la Śvetāśvatara, la Taittirīya et l'Aitreya Upaniṣad. Ces Upaniṣad constituent la conclusion du Veda et représentent le cœur du Vedānta dans la tradition hindoue. Les sont aussi les plus anciennes. Elles ont été composées entre 800 et 500 avant notre ère. En Inde moghole, les Upaniṣad ont fait l'objet de traduction en persan par le prince musulman Mohammad Dara Shikoh (1615-1659), fils aîné de l'empereur Shah Jahan. Historiquement, c'est par les Upaniṣad que l'Europe a découvert l'hindouisme, au début du XIXe siècle.
rdf:langString
Upanisad (Aksara Dewanagari: उपनिषद्, IAST: upaniṣad) termasuk dalam Sruti merupakan bagian dari Veda, di samping sastra-sastra Brahmana. Upanisad memuat ajaran filsafat, meditasi serta konsep ketuhanan. Upanisad disusun dalam jangka waktu yang panjang, upanisad yang tertua di antaranya dan , diperkirakan disusun pada abad kedelapan sebelum masehi. Merujuk pada Ashtadhyayi yang disusun oleh Maharsi Panini, jumlah upanisad yang ada sebanyak 900. Begitu pula Maharsi Patanjali menyatakan jumlah yang sama. Namun saat ini kebanyakan sudah musnah seiring dengan waktu.
rdf:langString
The Upanishads (/ʊˈpənɪˌʃədz/; Sanskrit: उपनिषद् Upaniṣad pronounced [ˈʊpɐnɪʂɐd̪]) are late Vedic Sanskrit texts that supplied the basis of later Hindu philosophy. They are the most recent part of the Vedas, the oldest scriptures of Hinduism, and deal with meditation, philosophy, consciousness, and ontological knowledge; earlier parts of the Vedas deal with mantras, benedictions, rituals, ceremonies, and sacrifices. While among the most important literature in the history of Indian religions and culture, the Upanishads document a wide variety of "rites, incarnations, and esoteric knowledge" departing from Vedic ritualism and interpreted in various ways in the later commentarial traditions. Of all Vedic literature, the Upanishads alone are widely known, and their diverse ideas, interpreted in various ways, informed the later traditions of Hinduism. The Upanishads are commonly referred to as Vedānta. Vedanta has been interpreted as the "last chapters, parts of the Veda" and alternatively as "object, the highest purpose of the Veda". The aim of all Upanishads is to investigate the nature of Ātman (self), and "direct[ing] the enquirer toward it." Various ideas about the relation between Atman and Brahman can be found, and later commentators tried to harmonize this diversity. Along with the Bhagavad Gita and the Brahmasutra, the mukhya Upanishads (known collectively as the Prasthanatrayi) provide a foundation for the several later schools of Vedanta, including Adi Shankara's Advaita Vedanta (monistic or nondualistic), Ramanuja's (c. 1077–1157 CE) Vishishtadvaita (qualified monism), and Madhvacharya's (1199–1278 CE) Dvaita (dualism). Around 108 Upanishads are known, of which the first dozen or so are the oldest and most important and are referred to as the principal or main (mukhya) Upanishads. The mukhya Upanishads are found mostly in the concluding part of the Brahmanas and Aranyakas and were, for centuries, memorized by each generation and passed down orally. The mukhya Upanishads predate the Common Era, but there is no scholarly consensus on their date, or even on which ones are pre- or post-Buddhist. The Brhadaranyaka is seen as particularly ancient by modern scholars. Of the remainder, 95 Upanishads are part of the Muktikā canon, composed from about the last centuries of 1st-millennium BCE through about 15th-century CE. New Upanishads, beyond the 108 in the Muktika canon, continued to be composed through the early modern and modern era, though often dealing with subjects that are unconnected to the Vedas. With the translation of the Upanishads in the early 19th century they also started to attract attention from a Western audience. German philosopher Arthur Schopenhauer was deeply impressed by the Upanishads and called it "the most profitable and elevating reading which... is possible in the world". Modern era Indologists have discussed the similarities between the fundamental concepts in the Upanishads and major Western philosophers.
rdf:langString
《우파니샤드》(산스크리트어: उपनिषद् Upaniṣad)는 힌두교 이론과 사상의 토대를 이루는 철학 문헌들을 모은 것이다. 또한 베다의 끝 또는 베다의 결론이라는 뜻에서 베단타(Vedanta)라고도 불린다. 힌두교 경전은 크게 신으로부터 계시된 지식을 뜻하는 슈루티와 스승에서 제자로 전승된 지식을 뜻하는 스므리티로 나뉘는데, 전통적으로 우파니샤드는 슈루티에 속한다. 하지만, 우파니샤드는 베다의 정수(精髓)를 해설하는 주해서이기 때문에 슈루티의 엄밀한 정의에 따를 경우 슈루티에 속하지 않는다고 할 수도 있다. 대다수의 우파니샤드는 《브라마나(Brahmanas)》와 《(Aranyakas)》의 결론부에서 발견되었으며, 모든 우파니샤드는 구전으로 전수되어 내려왔다. 총 200편 이상의 문헌이 우파니샤드에 속한 것으로 알려져 있다. 이들 중 최초의 10편 내지 13편 정도가 가장 오랜 것이며 가장 중요한 것으로 여겨지고 있는데, 이들을 통칭하여 무키아 우파니샤드(Mukhya Upanishads) 또는 고(古)우파니샤드라고 한다. 산스크리트어 낱말 무키아(Mukhya)는 "주된 · 주요한 · 으뜸의 · 뛰어난"의 의미를 가진다. 《우파니샤드》, 《바가바드 기타》, 《》를 통칭하여 (Prasthanatrayi)라고 하는데, 《바가바드 기타》와 《》와 더불어 무키아 우파니샤드는 후기 인도 철학의 여러 학파들(베단타 철학)의 사상적 · 이론적 토대를 제공한다. 이들 학파들에는 힌두교에서 가장 큰 영향력을 가진 두 일원론 학파인 아드바이타 베단타 학파와 학파가 속한다. 역사가들은 주요한 우파니샤드들이 불교 발생 이전 시대부터 기원전 1~2세기까지 긴 기간에 걸쳐 성립되었다고 보고 있다. 주요하지 않은 우파니샤드들의 경우 이보다 훨씬 후대인 중세와 근대 초기에서 성립된 것들도 있다. 이와 같이 대체적인 성립시기는 학자들의 의견이 대체로 일치하지만, 개별 우파니샤드의 정확한 성립연대에 대해서는 권위자들 사이에도 상당한 의견 차이가 있다. 영국 시인 (1928~1998)는 자신이 작성한 인류 역사상 목록에 우파니샤드를 포함시키고 있다. 우파니샤드를 중시한 서양 철학자와 사상가들 중 대표적인 인물로는 쇼펜하우어, 에머슨, 소로가 있다. 우파니샤드의 교의와 플라톤과 칸트의 철학 사이에 유사성이 있음을 지적한 학자들도 있다.
rdf:langString
Le Upaniṣad (sanscrito, sostantivo femminile, devanāgarī: उपनिषद्) sono un insieme di testi religiosi e filosofici indiani composti in lingua sanscrita a partire dal IX-VIII secolo a.C. fino al IV secolo a.C. (le quattordici Upaniṣad vediche) anche se progressivamente ne furono aggiunte di minori fino al XVI secolo raggiungendo un numero complessivo di circa trecento opere aventi questo nome. Trasmesse per via orale, furono messe per iscritto per la prima volta nel 1656 quando il sultano musulmano Dara Shikoh (1615-1659) ordinò la traduzione dal sanscrito al persiano di cinquanta di esse e quindi la loro resa in forma scritta. Il termine Upaniṣad deriva dalla radice verbale sanscrita sad (sedere) e dai prefissi upa e ni (vicino) ossia "sedersi vicino", ma più in basso (ad un guru, o maestro spirituale), suggerendo l'azione di ascolto di insegnamenti spirituali. Questo termine richiama chiaramente, come evidenziato da Mario Piantelli, anche un insegnamento "esoterico". Significativo è che persino la Bhagavadgītā si qualificava come upaniṣad nel colophon dei manoscritti del Mahābhārata e che, evidenzia Piantelli ricordando le note dell'antico commentatore Bhāskara, le persone di bassa casta che l'avessero ascoltata avrebbero subito la stessa sorte di coloro che avessero ascoltato le Upaniṣad senza averne la qualifica: gli sarebbe stato versato del piombo fuso nelle orecchie. Questo spiega la ragione per cui le Upaniṣad non furono mai messe per iscritto ma sempre trasmesse per via orale solo a persone che erano autorizzate a riceverne gli insegnamenti. Le Upaniṣad sono, dunque, commentari "segreti" (rahasya) dei Veda, nonché loro 'fine', nel senso di completamento dell'insegnamento vedico; per questo motivo sono anche conosciuti come Vedānta (Fine dei Veda) e sono alla base del pensiero religioso indiano che attraverso il Brahmanesimo giungerà, nella nostra era, a costituire quel complesso di dottrine e pratiche che va sotto il nome di Induismo.
rdf:langString
ウパニシャッド（梵: उपनिषद्、upaniṣad ）は、サンスクリットで書かれたヴェーダの関連書物。一般には奥義書と訳される。
rdf:langString
Upaniszady (dewanagari उपनिषद्, trl. Upaniṣad, ang. Upanishads) – najpóźniejsze, bo pochodzące z VIII–III w. p.n.e., teksty, należące do wedyjskiego objawienia (śruti) o treści religijno-filozoficznej. Stanowią kontynuację filozofii spekulatywnej brahman, rozwinęły m.in. doktrynę brahmana, atmana, transmigracji (samsara), karmana. Znanych jest ponad 200 upaniszad. Nadal powstają nowe w czasach współczesnych. W 1657 roku uczeni z Benaresu na polecenie księcia Dara Shikoh przełożyli na język perski zbiór upaniszad, zaś francuski indolog Abraham Hyacinthe Anquetil-Duperron przełożył ten wybór na łacinę w pracy Oupnek'hat, opublikowanej w latach 1801–1802.
rdf:langString
De Upanishads (Sanskriet: Upanişad, devanagari: उपनिषद्) zijn esoterische, filosofische verhandelingen die binnen het hindoeïsme als heilig beschouwd worden. De Upanishads behoren tot de shruti, op directe goddelijke inspiratie gebaseerd zonder fouten. De Upanishads beschrijven de mystieke en metafysische betekenis en waarde van de hymnen en voorschriften in de vier Veda's. De oudste Upanishads zijn ontstaan in de vedische tijd. Het woord upanishad betekent letterlijk neerzitten bij en duidt op het zitten van de leerling aan de voeten van de meester. De Upanishads zijn dan ook voor onderrichting bedoeld. De onderrichtingen van de Upanishads zijn uitgewerkt in de vedanta-filosofie. De voornaamste Upanishads zijn die welke Shankara (788-820, schatting) uitkoos om van verklarende aantekeningen te voorzien. Deze telden er vroeger tien en de Indische traditie noemt ze in deze volgorde: , , , , , , , , en . Volgens sommige geleerden schreef Sankara ook een commentaar op een elfde Upanishad, de . In zijn commentaar op de verwijst hij naar nog vier andere, namelijk: , , en .
rdf:langString
Os Upanixades, também grafados Upanishads, Upanissades e Upanichades (em sânscrito, उपनिषद् , Upaniṣad), são parte das escrituras Shruti hindus, que discutem religião e que são consideradas pela maioria das escolas do hinduísmo como instruções religiosas. Contêm também transcrições de vários debates espirituais, e 12 de seus 123 livros são considerados básicos por todos os hinduístas. Surgiram como comentários sobre os Vedas, sua finalidade e essência, sendo portanto conhecidos como Vedānta ("o fim do Veda"). O termo Upanixade deriva das palavras sânscritas upa ("perto"), ni ("embaixo") e chad ("sentar"), representando o ato de sentar-se no chão, próximo a um mestre espiritual, para receber instrução. Os professores e estudantes são vistos em uma série de posições sentadas (o marido respondendo questões sobre imortalidade, um adolescente sendo ensinado pela morte, etc.). Às vezes, os sábios são mulheres, e, outras vezes, as instruções (ou antes, inspirações) são dadas por reis. Estas obras se tornaram conhecidas no mundo ocidental, pela primeira vez, no início do século XIX, através de uma tradução feita do Persa para o Latim por Abraham Hyacinthe Anquetil-Duperron, que influenciou fortemente o pensamento do filósofo alemão Arthur Schopenhauer.
rdf:langString
Upanishaderna är i den indiska litteraturen en särskild klass filosofisk-religiösa skrifter, delvis av jämförelsevis ringa omfång, som var bestämda att utgöra grundval för vedastudiet i de senare levnadsstadierna (Vapen- och samnyasinstadierna) hos den rättrogne hindun. Ordet upanishad (av sanskrit upa-ni-sad-, "sitta ned som lärjunge") betyder i överförd bemärkelse undervisning eller invigning i de högsta hemligheterna, mysterieinvigning, hemlig vetenskap, lära. Upanishaderna innehåller de tidigaste spåren av filosofiskt tänkande i Indien, om man undantar vissa (mera mytiskt färgade) stycken i Brahmana. Även om de inte är i systematisk form, bildar de utgångspunkten för de flesta senare filosofiska och religiösa system i Indien. I främsta rummet bildar de grundvalen för det senare Vedantasystemet. De har även haft inflytande på den persiska, nyplatonska och kristna mystiken, liksom i modern tid på åtskilliga företrädesvis tyska filosofer, till exempel Schopenhauer. Inemot 300 upanishader är kända, vilka merendels anges såsom tillhörande bestämda vedasamlingar och i och med detsamma bestämda indiska skolor. Men till innehåll och språkform hänför de sig till vitt skilda tider. De 11 äldsta tillhör säkerligen tiden före jainismens och buddhismens framträdande liksom före de äldsta filosofiska systemen Samkhya och Vedanta. De torde alltså - i muntlig tradition - ha levt redan på 600-talet f.Kr.-500-talet f.Kr. De äldsta är 1.
* Brhad-aranyaka-upanishad (hörande till Yajurveda); 2.
* Chandogya-upanishad (till Samaveda); 3.
* Taittiriya-upanishad (till Yajurveda); 4.
* Aitareya-upanishad, 5.
* Kausitaki-upanishad (till Rigveda). De företer samma språkform som Brahmana (och Aryanyaka), av vilka de delvis utgör fortsättningar. Den näst äldsta gruppen bildar följande (mest i metrisk form avfattade): 1.
* Kena- (eller Talavakara-), 2.
* Katha- (eller Kathaka-), 3.
* Ica-, 4.
* Cvetsvatara-, 5.
* Mundaka-, och 6.
* Mahanaragana-upanishaden Dessa senare upanishader är i fråga om vilka sammanhanget med bestämda indiska skolor är osäkrare. Det stora flertalet upanishader, mest utgivande sig som hörande till Atharvaveda, är mestadels rätt unga och har sin upprinnelse i de talrika sekteriska filosofisk-teosofiska samfund, som tid efter annan uppstod i Indien. De äldre upanishaderna, som utgör avslutningen på vedalitteraturen, bildar det äldre Vedanta till skillnad från det yngre filosofiska Vedantasystemet (Badarayana med flera), som dock är byggt på den i upanishaderna framträdande panteistiska åskådningen. Innehållet i upanishaderna är egentligen en helt ny religionsåskådning i motsats till den indiska polyteismen och den minutiösa offervetenskap och ritualistik, som i anslutning därtill skapats. Offerritualet fick sin starka utbildning i Sutratexterna. Upanishaderna representerar den vidare utformningen av de element, strödda och osammanhängande, som finns inströdda i Brahmanatexterna. I mer eller mindre fragmentariska utredningar, ofta i dialogform, lär upanishaderna, att all verksamhets syfte är befrielse från världen (moksha) och förening med gudomen tänkt som världssjäl (brahman). Offren är därför utan avgörande betydelse; endast den fulla och rena insikten (vidya) är viktig för moksha. Upanishadernas huvudämne är frågan om världssjälens natur och dennas identifiering med individualsjälen (atman); insikter om identiteten mellan atman och brahman är insikten om världsalltets innersta gudomliga väsen, där brahman är den kosmiska, atman den psykiska principen. Det individuella självet är identiskt med världssjälen (tat tvam asi, aham brahmasmi, "detta är du, jag är brahman"). Allväsendet är ändå outgrundligt, och alla försök att komma det närmare måste inskränka sig till växlande bilder och negationer. Om upanishadfilosofin i grund och botten står i strid med prästkastens offersymbolik, har man dock att antaga, att den icke var främmande för enstaka lärare i densamma; den utvecklade sig från ett fritänkeri till en erkänd filosofisk ortodoxi. Det har emellertid antagits, att upanishadfilosofins upprinnelse vore att söka inom andra kretsar, främst kshatriya (krigarkasten) som en direkt reaktion mot brahminkastens anspråk. Upanishaderna blev senare i alla händelser erkänd som ett led i en brahmans studiegång (som och samnyasin). Upanishaderna har kommenterats av Vedantafilosofen Adi Shankara (omkring 800 e.Kr.).
rdf:langString
Упаниша́ды (санскр. उपनिषद्, IAST: Upaniṣad) — древнеиндийские трактаты религиозно-философского характера. Являются дополнением Вед и относятся к священным писаниям индуизма категории шрути. В них в основном обсуждается философия, медитация и природа Бога. Считается, что в Упанишадах изложена основная суть Вед — поэтому их также называют «веданта» (конец, завершение Вед), и они являются основой ведантического индуизма. В Упанишадах главным образом описывается безличный Брахман.
rdf:langString
奧義書（梵語：उपनिषद्，羅馬化：Upaniṣad，直译：近坐，引申为“秘密传授”）古印度一类哲学文献的总称，是广义的吠陀文献之一。 虽然奥义书由吠陀发展而来，因而经常被理解为婆羅門教與印度教的經典，但奥义书并不都是由婆罗门阶层写的，也不都完全反映婆羅門教的观点。实际上，某些奧義書敌视婆罗门祭司。准确的说，奥义书是一種哲學论文或對話錄，討論哲學、冥想以及世界的本質。大多数奥义书成了研究神秘主义哲学的著作。关于奥义书的秘传性质，在它们的行文中常有所反映。说，关于梵的知识只能传授给儿子或入室弟子，而絕不能教给其他人。 隨著19世紀初期的翻譯，《奧義書》開始引起西方的廣泛關注。
rdf:langString
Упаніша́ди (мн. від санскр. उपनिषद्, «одкровення», «те, що руйнує невігластво») — давньоіндійські релігійно-філософські брахманські тексти. Центральною темою є концепція єдності атмана — «я», «душі» й абсолютного духа — Брахмана. Написані в різний час (від VII—III ст. до н. д. до XIV—XV ст. н. д.), різними авторами. Упанішади є частиною індійських священних текстів шруті (почуте), і складені у вигляді діалогу учителя з учнем, в якому вчитель пояснює суть Вед. Загальна кількість упанішад невідома. Існує легенда, що їх 1180 (за кількістю ведичних шкіл). Найповнішою збіркою Упанішад є Муктіка (звільнення), що складається з 108 упанішад. 10 з них стосуються Рігведи, 51 — Яджурведи, 16 — Самаведи і 31 — Атхарваведи. «Головними» вважаються 11 найдавніших упанішад, що були коментовані Шанкарою: 1.
* Айтарея (відноситься до Рігведи); 2.
* Бріхадараньяка (до Яджурведи); 3.
* Іша (до Яджурведи); 4.
* Тайтирія (до Яджурведи); 5.
* Катха (до Яджурведи); 6.
* Чхандог'я (до Самаведи); 7.
* Кена (до Самаведи); 8.
* Мундака (до Атхарваведи); 9.
* Мандук'я (до Атхарваведи); 10.
* Прашна (до Атхарваведи); 11.
* Шветашватара (до Яджурведи); Упанішади — це також, завершальний етап у розвитку Вед.
xsd:nonNegativeInteger
106499
