Unanimism
http://dbpedia.org/resource/Unanimism an entity of type: Thing
Unanimismus (unas = jeden, animus = duch – „jedna duše“) je myšlenkový směr, který zdůrazňuje úlohu kolektivu, vědomí jednotlivce by se mělo podřídit myšlení kolektivu.V období války poukazuje na ztrátu důvěry v člověka. Připomíná, na čem by se měla zakládat lidská povaha a čemu všemu se během války zpronevěřuje: solidaritě, snášenlivosti, porozumění pro druhého atd. Tento směr vzniká ve Francii na počátku 20. století a jeho představitelem je například Jules Romains.
rdf:langString
Unanimismo estis franca literaturfilozofa movado, kies nomo havas sian originon en la poemo "Vie unanime" (1908) de Jules Romains. Ĝi fondiĝis ĉirkaŭ la jaro 1910 de J. Romains kaj de aliaj junaj poetoj - R. Arcos, G. Duhamel, Ch. Vildrac. Ĉiuj tiuj apartenis al la poeta grupo "Abbaye" en Créteil. Bazas iliaj verkoj sur la penso ke la grupa animo (france "âme unanime") superu la individuan vivon.
rdf:langString
L'unanimisme est une doctrine littéraire conçue au début du XXe siècle par Jules Romains, selon laquelle l'écrivain doit exprimer la vie unanime et collective de l'âme des groupes humains et ne peindre l'individu que pris dans ses rapports sociaux.
rdf:langString
Unanimismo (em francês: Unanimisme) foi um movimento na literatura francesa iniciado por Jules Romains no início de 1900. Baseado em ideias de consciência coletiva e emoção coletiva, onde membros de um grupo fazem ou pensam algo simultaneamente. O unanimismo trata de uma fusão artística com estes fenômenos, que transcendem a consciência do escritor individual. Alguns escritores foram às vezes chamados de unanimistes — muitos associados com — incluindo , , , Pierre Jean Jouve, Georges Duhamel, , Charles Vildrac e .
rdf:langString
Ο Ουνανιμισμός είναι ένα ρεύμα στη γαλλική λογοτεχνία που ξεκίνησε από τον Ζυλ Ρομαίν στις αρχές της δεκαετίας του 1900, με το πρώτο βιβλίο του Η ομόφωνη ζωή (La Vie unanime 1904-1907), από όπου έλαβε και το όνομα. Ανάγεται σε μια ιδέα που είχε ο Ρομαίν τον Οκτώβριο του 1903 για ένα «κοινό πνεύμα» ή μια κοινή «ψυχική ζωή» σε ομάδες ανθρώπων Βασίζεται σε ιδέες συλλογικής συνείδησης και συλλογικής συγκίνησης καθώς και σε συμπεριφορά πλήθους, όπου τα μέλη μιας ομάδας κάνουν ή σκέφτονται κάτι ταυτόχρονα. Ο συγγραφέας πρέπει να επιδιώκει μια επικοινωνία με τα καθημερινά συναισθήματα των απλών ανθρώπων, με την ψυχή του πλήθους, με την ομαδική συνείδηση.
rdf:langString
Unanimisme (bahasa Prancis: 'Unanimisme') adalah sebuah pergerakan dalam sastra Prancis, yang dimulai oleh Jules Romains di awal tahun 1900-an, dengan buku pertamanya berjudul La Vie unanime, yang dipublikasikan tahun 1904. Buku ini dapat dianggap berasal dari sebuah ide yang tiba-tiba muncul pada Romains di bulan Oktober 1903 mengenai 'jiwa komunal' atau 'kehidupan psikis' yang ada di sekelompok orang. Ide ini didasarkan pada , emosi kolektif, dan psikologi massa, yaitu ketika sekelompok orang melakukan atau berpikir suatu hal yang sama secara berbarengan. Unanimisme adalah sebuah konsep yang menggabungkan seni dengan konsep-konsep tersebut, yang mentransendensi kesadaran seorang individu. Harry Bergholz menulis: "kalau digeneralisasikan secara kasar, tujuan unanimisme adalah seni psikolo
rdf:langString
Unanimism (French: Unanimisme) is a movement in French literature begun by Jules Romains in the early 1900s, with his first book, La vie unanime, published in 1904. It can be dated to a sudden conception Romains had in October 1903 of a 'communal spirit' or joint 'psychic life' in groups of people. It is based on ideas of collective consciousness and collective emotion, and on crowd behavior, where members of a group do or think something simultaneously. Unanimism is about an artistic merger with these group phenomena, which transcend the consciousness of the individual. Harry Bergholz writes that "grossly generalizing, one might describe its aim as the art of the psychology of human groups". Because of this collective emphasis, common themes of unanimist writing include politics and frien
rdf:langString
L'unanimismo è stata una corrente sociale-letteraria promossa in Francia a inizio '900 al margine del gruppo dell'Abbazia di Créteil, falansterio animato fra gli altri da René Arcos, Georges Duhamel, e al quale per brevissimo tempo fu vicino anche Jules Romains Il nome deriva dal titolo della raccolta poetica di Jules Romains intitolata La vie unanime , del 1908 e vi si possono rintracciare echi della volontà di ricerca degli aderenti al gruppo dell'"Abbaye" :quella di raggiungere la sintesi arte-vita iniziatrice,col quotidiano lavoro manuale che accompagna l'invenzione poetica di questi giovani, l'accordo dei particolari sentimenti individuali con l'"anima di popolo" nei semplici, superando radicalmente la tradizione intellettualistica della cultura francese posteriore a Rabelais (elevat
rdf:langString
Unanimizm – kierunek literacki postulujący zerwanie z indywidualizmem na rzecz zainteresowania tłumem, jego emocjami i pragnieniami. W opisie jednostki skupiał się na jej relacjach ze zbiorowością. W dziedzinie powieści unanimizm ukształtował technikę symultaniczną, mającą przedstawić rzeczywisty obraz współczesnego świata, uwzględniający jego skomplikowanie i dynamizm. Technika ta polega na równoległym rozwijaniu różnych, niekoniecznie powiązanych ze sobą wątków. Unanimizm powstał tuż po 1900 r., jako reakcja przeciw symbolizmowi. Oddziaływały na niego koncepcje G. Le Bona i G. Tarde’a – ówczesnych słynnych socjologów, a głównym twórcą i przedstawicielem był Jules Romains. Od tytułu jego debiutanckiego tomiku poetyckiego – La Vie unanime pochodzi nazwa unanimizmu. Później Romains napisał
rdf:langString
Унанімізм (фр. unanimisme — одностайність, від лат. unus — один і лат. аnimа — душа) — літературна течія у французькому письменстві початку XX століття, протилежна символізму, визначальними для неї були переважання соціальної заангажованості та стильового спрощення, гуманістичність, містичний культ одностайності та руссоїзму. Лідером течії був Жуль Ромен, який є автором двох основних маніфестів унанімізму: теоретичного («Унанімістські почуття та поезія», 1905, згідно якого головне місце у громадському житті відводиться поету, здатному виразити колективну душу) та поетичного (збірка віршів «Одностайне життя», 1908). Поряд з Жулем Роменом до унанімістів належали Жорж Дюамель, Шарль Вільдрак, Рене Аркос, Жорж Шенев'єр, Люк Дюртен та П'єр Жан Жув.
rdf:langString
rdf:langString
Unanimismus
rdf:langString
Ουνανιμισμός
rdf:langString
Unanimismo
rdf:langString
Unanimisme
rdf:langString
Unanimisme
rdf:langString
Unanimismo
rdf:langString
Unanimizm
rdf:langString
Unanimismo
rdf:langString
Unanimism
rdf:langString
Унанімізм
xsd:integer
2231819
xsd:integer
1095670400
rdf:langString
January 2018
rdf:langString
reference mentions the Abbaye and specifically Chennevière, Duhamel and Vildrac but not the others
rdf:langString
Unanimismus (unas = jeden, animus = duch – „jedna duše“) je myšlenkový směr, který zdůrazňuje úlohu kolektivu, vědomí jednotlivce by se mělo podřídit myšlení kolektivu.V období války poukazuje na ztrátu důvěry v člověka. Připomíná, na čem by se měla zakládat lidská povaha a čemu všemu se během války zpronevěřuje: solidaritě, snášenlivosti, porozumění pro druhého atd. Tento směr vzniká ve Francii na počátku 20. století a jeho představitelem je například Jules Romains.
rdf:langString
Ο Ουνανιμισμός είναι ένα ρεύμα στη γαλλική λογοτεχνία που ξεκίνησε από τον Ζυλ Ρομαίν στις αρχές της δεκαετίας του 1900, με το πρώτο βιβλίο του Η ομόφωνη ζωή (La Vie unanime 1904-1907), από όπου έλαβε και το όνομα. Ανάγεται σε μια ιδέα που είχε ο Ρομαίν τον Οκτώβριο του 1903 για ένα «κοινό πνεύμα» ή μια κοινή «ψυχική ζωή» σε ομάδες ανθρώπων Βασίζεται σε ιδέες συλλογικής συνείδησης και συλλογικής συγκίνησης καθώς και σε συμπεριφορά πλήθους, όπου τα μέλη μιας ομάδας κάνουν ή σκέφτονται κάτι ταυτόχρονα. Ο συγγραφέας πρέπει να επιδιώκει μια επικοινωνία με τα καθημερινά συναισθήματα των απλών ανθρώπων, με την ψυχή του πλήθους, με την ομαδική συνείδηση. Οι γενικές γραμμές της θεωρίας του Ουνανιμισμού διατυπώθηκαν στα έργα Μικρή πραγματεία στιχουργικής (Petit traité de versification, 1923) του Ζυλ Ρομαίν και του Ζωρζ Σενεβιέρ και στο Σημειώσεις για την ποιητική τεχνική (Notes sur la technique poétique, 1910) του Ζωρζ Ντυαμέλ και του Σαρλ Βιλντράκ. Το κυριότερο ουνανιμιστικό έργο είναι ο μυθιστορηματικός κύκλος 27 τόμων, Οι άνθρωποι καλής θέλησης (1932-1947) του Ζυλ Ρομαίν, που δημοσιεύθηκε από το 1932 έως το 1946 και παρουσίαζε το πνεύμα μιας ολόκληρης εποχής και τη γαλλική κοινωνία από το 1908 έως το 1933. Η αφήγηση μεταπηδά από χαρακτήρα σε χαρακτήρα, αντί να ακολουθεί έναν κάθε φορά, σε μια προσπάθεια να αποκαλύψει τη φύση και την εμπειρία της ομάδας στο σύνολό της. Άλλοι συγγραφείς και καλλιτέχνες που είχαν προσχωρήσει στον Ουνανιμισμό - πολλοί σχετίζονται με την καλλιτεχνική ομάδα του Αβαείου ντε Κρετέιγ (Abbaye de Créteil) - περιλαμβάνουν τον Ζωρζ Σενεβιέρ, τον Ανρί-Μαρτέν Μπαρζάν, τον Αλεξάντρ Μερσερέ, τον Πιερ-Ζαν Ζουβ, τον Ζωρζ Ντυαμέλ, τον Λυκ Ντυρταίν, τον Σαρλ Βιλντράκ, τον Ρενέ Ακρό, τον ζωγράφο Αλμπέρ Γκλεζ, τον μουσικό Αλμπέρ Ντουαγιέν, κ.α..
rdf:langString
Unanimismo estis franca literaturfilozofa movado, kies nomo havas sian originon en la poemo "Vie unanime" (1908) de Jules Romains. Ĝi fondiĝis ĉirkaŭ la jaro 1910 de J. Romains kaj de aliaj junaj poetoj - R. Arcos, G. Duhamel, Ch. Vildrac. Ĉiuj tiuj apartenis al la poeta grupo "Abbaye" en Créteil. Bazas iliaj verkoj sur la penso ke la grupa animo (france "âme unanime") superu la individuan vivon.
rdf:langString
Unanimisme (bahasa Prancis: 'Unanimisme') adalah sebuah pergerakan dalam sastra Prancis, yang dimulai oleh Jules Romains di awal tahun 1900-an, dengan buku pertamanya berjudul La Vie unanime, yang dipublikasikan tahun 1904. Buku ini dapat dianggap berasal dari sebuah ide yang tiba-tiba muncul pada Romains di bulan Oktober 1903 mengenai 'jiwa komunal' atau 'kehidupan psikis' yang ada di sekelompok orang. Ide ini didasarkan pada , emosi kolektif, dan psikologi massa, yaitu ketika sekelompok orang melakukan atau berpikir suatu hal yang sama secara berbarengan. Unanimisme adalah sebuah konsep yang menggabungkan seni dengan konsep-konsep tersebut, yang mentransendensi kesadaran seorang individu. Harry Bergholz menulis: "kalau digeneralisasikan secara kasar, tujuan unanimisme adalah seni psikologi kelompok manusia". Karena penekanan pada hal-hal kolektif ini, tema-tema penulisan unanimis yang sering muncul antara lain adalah politik dan pertemanan. Karya unanimis yang paling besar adalah kumpulan novel Romain berjudul (bahasa Inggris: Men of Good Will). Ide-ide di dalam buku ini dapat dijejak kembali ke La vie unanime. Naratifnya melompat dari satu karakter ke karakter lainnya, dan tidak mengikuti salah satu pada satu waktu. Hal ini adalah sebuah cara untuk menunjukkan sifat dan pengalaman hidup berkelompok. Penulis lain yang sering dipanggil unanimistes—kebanyakan berteman dengan — antara lain adalah , , , , Georges Duhamel, , dan .
rdf:langString
L'unanimisme est une doctrine littéraire conçue au début du XXe siècle par Jules Romains, selon laquelle l'écrivain doit exprimer la vie unanime et collective de l'âme des groupes humains et ne peindre l'individu que pris dans ses rapports sociaux.
rdf:langString
Unanimism (French: Unanimisme) is a movement in French literature begun by Jules Romains in the early 1900s, with his first book, La vie unanime, published in 1904. It can be dated to a sudden conception Romains had in October 1903 of a 'communal spirit' or joint 'psychic life' in groups of people. It is based on ideas of collective consciousness and collective emotion, and on crowd behavior, where members of a group do or think something simultaneously. Unanimism is about an artistic merger with these group phenomena, which transcend the consciousness of the individual. Harry Bergholz writes that "grossly generalizing, one might describe its aim as the art of the psychology of human groups". Because of this collective emphasis, common themes of unanimist writing include politics and friendship. The primary unanimist work is Romains's multi-volume cycle of novels Les Hommes de bonne volonté (Men of Good Will), the ideas in which can be traced back to La vie unanime. The narrative jumps from character to character, rather than following one at a time, in an effort to reveal the nature and experience of the group as a whole. Other writers sometimes called unanimistes—many associated with the Abbaye de Créteil—include Georges Chennevière, , Alexandre Mercereau, Pierre Jean Jouve, Georges Duhamel, Luc Durtain, Charles Vildrac and .
rdf:langString
L'unanimismo è stata una corrente sociale-letteraria promossa in Francia a inizio '900 al margine del gruppo dell'Abbazia di Créteil, falansterio animato fra gli altri da René Arcos, Georges Duhamel, e al quale per brevissimo tempo fu vicino anche Jules Romains Il nome deriva dal titolo della raccolta poetica di Jules Romains intitolata La vie unanime , del 1908 e vi si possono rintracciare echi della volontà di ricerca degli aderenti al gruppo dell'"Abbaye" :quella di raggiungere la sintesi arte-vita iniziatrice,col quotidiano lavoro manuale che accompagna l'invenzione poetica di questi giovani, l'accordo dei particolari sentimenti individuali con l'"anima di popolo" nei semplici, superando radicalmente la tradizione intellettualistica della cultura francese posteriore a Rabelais (elevato a nume tutelare dell'Abbazia stessa) : ma sarebbe improprio, se pure talora in sede critica è stato fatto, far convergere questa disposizione degli aderenti al gruppo dell'Abbazia con una tendenza alla coscienza collettiva secondo la definizione sociologica datane da Émile Durkheim, tendenza la quale invece finì col prevalere, a quanto pare, nell'UnanimismoÈ vero che tutto ciò, agli inizi del XX secolo, era in netta opposizione al soggettivismo pseudo-aristocratico , presente, dalla fine dell''800 in Francia, nell'estetismo decadente delle opere di Péladan, di Huysmans e dei seguaci minori dei primi Simbolisti.
rdf:langString
Unanimizm – kierunek literacki postulujący zerwanie z indywidualizmem na rzecz zainteresowania tłumem, jego emocjami i pragnieniami. W opisie jednostki skupiał się na jej relacjach ze zbiorowością. W dziedzinie powieści unanimizm ukształtował technikę symultaniczną, mającą przedstawić rzeczywisty obraz współczesnego świata, uwzględniający jego skomplikowanie i dynamizm. Technika ta polega na równoległym rozwijaniu różnych, niekoniecznie powiązanych ze sobą wątków. Unanimizm powstał tuż po 1900 r., jako reakcja przeciw symbolizmowi. Oddziaływały na niego koncepcje G. Le Bona i G. Tarde’a – ówczesnych słynnych socjologów, a głównym twórcą i przedstawicielem był Jules Romains. Od tytułu jego debiutanckiego tomiku poetyckiego – La Vie unanime pochodzi nazwa unanimizmu. Później Romains napisał 27-tomowy cykl powieściowy Ludzie dobrej woli, w którym zastosował się do koncepcji unanimizmu. Kierunek ten oddziałał na rozwój powieści współczesnej, m.in. na dzieła J. Dos Passosa i J. P. Sartre’a.
rdf:langString
Unanimismo (em francês: Unanimisme) foi um movimento na literatura francesa iniciado por Jules Romains no início de 1900. Baseado em ideias de consciência coletiva e emoção coletiva, onde membros de um grupo fazem ou pensam algo simultaneamente. O unanimismo trata de uma fusão artística com estes fenômenos, que transcendem a consciência do escritor individual. Alguns escritores foram às vezes chamados de unanimistes — muitos associados com — incluindo , , , Pierre Jean Jouve, Georges Duhamel, , Charles Vildrac e .
rdf:langString
Унанімізм (фр. unanimisme — одностайність, від лат. unus — один і лат. аnimа — душа) — літературна течія у французькому письменстві початку XX століття, протилежна символізму, визначальними для неї були переважання соціальної заангажованості та стильового спрощення, гуманістичність, містичний культ одностайності та руссоїзму. Лідером течії був Жуль Ромен, який є автором двох основних маніфестів унанімізму: теоретичного («Унанімістські почуття та поезія», 1905, згідно якого головне місце у громадському житті відводиться поету, здатному виразити колективну душу) та поетичного (збірка віршів «Одностайне життя», 1908). Поряд з Жулем Роменом до унанімістів належали Жорж Дюамель, Шарль Вільдрак, Рене Аркос, Жорж Шенев'єр, Люк Дюртен та П'єр Жан Жув. В основу унанімізму покладені принципи інтуїтивізму А. Бергсона, соціологія Е. Дюркгайма (який досліджував «одностайність» первісного психічного колективу), теорії американського прагматизму, поетичний досвід В. Вітмена, Е. Верхарна, наративна практика Е. Золя, досвід літературного угруповання «Абатство», традиції якого продовжував унанімізм. Представники унанімізму вдавалися до верлібра, вбачаючи у ньому ліричну безпосередність. Доробок стильової течії був репрезентований драмами, лірикою та прозою Ж. Ромена («Відроджене містечко», 1906, «Одностайне життя», 1908, «Військо у місті», 1911, тощо), Ж. Дюамеля («Супутники», 1912), поезією Л. Дюртена (збірка «Пегас«, 1908), Ш. Вільдрака (збірка «Відкриття», 1912) та ін. Періодом творчого піднесення унанімістів стали роки Першої світової війни, яку вони засуджували з позиції пацифізму. Р. Аркос, Ш. Вільдрак, П.-Ж. Жув зображали у своїх творах жорстокість і безглуздя війни. Вірші та проза воєнного періоду унанімістів пройняті болем та співчуттям до людини. Сама ж теза «унанімізму» втілюється в їхніх творах так: «одностайність», яка згуртовує фронтовиків; не жага слави або перемоги, а лише страх і страждання. Після закінчення Першої світової війни група письменників-унанімістів фактично завершує своє існування. В подальшій творчості представників цієї течії співіснували елементи як реалізму, так і модернізму.
xsd:nonNegativeInteger
3533