Typikon
http://dbpedia.org/resource/Typikon an entity of type: WikicatChristianPrayerBooks
Typikon je kniha, která obsahuje bohoslužební předpisy v církvích byzantského ritu. V monastýrech je typikon i sbírkou pravidel života dané komunity. Mezi známé typikony patří např. studitský, jeruzalemský apod.
rdf:langString
El tipikon (en grec: Τυπικόν, Tipikon, lit. 'Seguint l'ordre'; en eslau eclesiàstic: ѹставъ, ústav) és un llibre litúrgic que conté instruccions sobre l'ordre dels diversos serveis i cerimònies de les esglésies cristianes ortodoxes, en forma de calendari perpetu. Les esglésies catòliques orientals que segueixen el ritu bizantí també han seguit en gran manera el tipikon ortodox, amb petites variacions. Els tipikons sorgíren dins del moviment monàstic dels primers cristians, com a forma de regular la vida d'un monestir. Dos centres monàstics van influir decisivament en la litúrgia de l'Església Ortodoxa amb els seus: el de la Laura de sant Saba (prop de Jerusalem), i el del monestir de Sant Joan (Studios) a Constantinoble.
rdf:langString
El typikon o typicón, (en griego: τυπικόν, 'el de la forma prescrita'; pl. τυπικα, typica; en eslavo eclesiástico: Тvпико́нъ Typikonə o Оуставъ, ustavə) es el libro litúrgico que contiene instrucciones sobre la ordenación del oficio del ritual y sobre los himnos variables de la Divina Liturgia observado en la Cristiandad oriental: Iglesias ortodoxas e Iglesia católica de rito bizantino. El typikon utilizado por los cristianos orientales es casi idéntico al de los ortodoxos, con solo pequeñas diferencias.
rdf:langString
Le Typikon (ou Typicon) (grec ancien : τυπικόν, typikon, « suivre l'ordre », pl. typika ; slavon : тvпико́нъ, typikon ou уставъ, ustave) est un rituel contenant les instructions sur l'ordonnancement et les hymnes de l'office divin, sous forme d'un calendrier perpétuel, observées dans les Églises d'Orient – Églises orthodoxes et Églises catholiques de rite byzantin. L'acolouthia est la partie fixe des offices et les séquences les parties changeant selon les jours. Au pluriel, Typika (ou Typica) désigne un service particulier des jours où la Divine Liturgie est proscrite pour diverses raisons.
rdf:langString
A typikon (or typicon, pl. typica; Greek: Τυπικόν, "that of the prescribed form"; Slavonic: Тvпико́нъ Typikonə or Оуставъ, ustavə) is a liturgical book which contains instructions about the order of the Byzantine Rite office and variable hymns of the Divine Liturgy.
rdf:langString
Типико́н (церк.-слав. Тѷпїко́нъ, Ти́пикъ; греч. Τυπικόν от τύπος — образец, устав) — церковно-богослужебная книга, устанавливающая порядок православного богослужения или Богослужебный устав, который регламентируется общими уставными главами, месяцесловом с описанием соединения богослужения подвижных и неподвижных годовых богослужебных кругов в Марковых главах, указаниями о совершениях храмовых (престольных) праздников, правилами о постах, монастырском общежитии, трапезе и о других сторонах церковной, преимущественно монастырской, жизни.
rdf:langString
Typikon (gr. τυπικόν, typikon, "zasada", pl. τυπικα, typika) – spisany w formie księgi akt założenia monasteru prawosławnego, ustalający zasady zarządu, organizacji i życia mnichów w danej placówce.
rdf:langString
Τυπικό της Εκκλησίας ή Εκκλησιαστικό Τυπικό ή Λειτουργικό Τυπικό (τυπικόν, typikon, solemnitas, rite) είναι το σύνολο των οδηγιών και διατάξεων για το πώς και πότε πρέπει να τελούνται οι ακολουθίες της Εκκλησίας. Έτσι το Τυπικό αναφέρει ποιες είναι οι ακολουθίες που πρέπει να τελούνται κάθε ημέρα, είτε είναι Κυριακή, είτε Δεσποτική ή Θεομητορική εορτή, είτε μνήμη Αγίου, είτε μια απλή καθημερινή. Επίσης καθορίζει την βασική δομή των ακολουθιών, τους ύμνους που πρέπει να ψαλλούν, τα εκκλησιαστικά κείμενα (ψαλμούς, ευχές, αποστολικά και ευαγγελικά αναγνώσματα, κ.λπ.) που πρέπει να διαβαστούν, πώς συμπλέκονται δύο ή τρεις ακολουθίες σε μία ημέρα και πλήθος άλλων οδηγιών. Είναι απαραίτητο για την ορθή διεξαγωγή των ακολουθιών της Ορθοδόξου Εκκλησίας και συμπληρώνει και συμβιβάζει το περιεχόμενο
rdf:langString
Typikon (griechisch Τυπικόν) bezeichnet die schriftliche Festlegung liturgischer oder sonstiger Vorschriften, die für das Leben geistlicher, besonders monastischer Gemeinschaften, vor allem des byzantinischen Ritus, notwendig sind. Getrennt oder kombiniert begegnen vom Stifter festgelegte Ordnungen des klösterlichen Lebens (typika ktetorika) und Ordnungen für den Gottesdienst im Jahreskreis („Synaxaria“). Die orthodoxen Kirchen und die katholischen Ostkirchen des byzantinischen Ritus folgen vor allem im liturgischen Alltag und im Fasten solchen, ursprünglich häufig monastischen, Typika.
rdf:langString
Il typikon (in greco τυπικόν, plurale τυπικα, typika), nella Chiesa ortodossa ed in quelle cattoliche orientali, indica l'ordinamento dato ad un monastero dal suo fondatore, sia esso un padre spirituale (come Teodoro Studita) o l'autorità civile (come l'imperatore Giovanni II Comneno). Appaiono soprattutto a partire dal X secolo, quasi esclusivamente nell'impero bizantino. Infine, il termine è usato per indicare i libri che contengono per ogni giorno i testi delle celebrazioni liturgiche e le indicazioni su come devono svolgersi.
rdf:langString
Типик, також типікон́ (грец. Τυπικόν від τύπος — «зразок», «устав») — книга зразків, збірник церковних приписів (рубрик), як відправляти поодинокі нічнодневні богослуження у тому чи іншому випадку. Богослужіння у Східній Церкві відбуваються у різних циклах, які між собою переплітаються, з чого виникають різноманітні комбінації відправ. Типик збирає в одне всі можливі комбінації і подає точні вказівки, як у тому чи іншому випадку «уставно» (звідси «Устав»), тобто зразково відправляти те чи інше богослуження.
rdf:langString
rdf:langString
Tipikon
rdf:langString
Typikon
rdf:langString
Typikon
rdf:langString
Τυπικό της Εκκλησίας
rdf:langString
Typikon
rdf:langString
Typikon
rdf:langString
Typikon
rdf:langString
Typikon
rdf:langString
Типикон
rdf:langString
Typikon
rdf:langString
Типик
xsd:integer
8639179
xsd:integer
1106478757
rdf:langString
Typikon je kniha, která obsahuje bohoslužební předpisy v církvích byzantského ritu. V monastýrech je typikon i sbírkou pravidel života dané komunity. Mezi známé typikony patří např. studitský, jeruzalemský apod.
rdf:langString
El tipikon (en grec: Τυπικόν, Tipikon, lit. 'Seguint l'ordre'; en eslau eclesiàstic: ѹставъ, ústav) és un llibre litúrgic que conté instruccions sobre l'ordre dels diversos serveis i cerimònies de les esglésies cristianes ortodoxes, en forma de calendari perpetu. Les esglésies catòliques orientals que segueixen el ritu bizantí també han seguit en gran manera el tipikon ortodox, amb petites variacions. Els tipikons sorgíren dins del moviment monàstic dels primers cristians, com a forma de regular la vida d'un monestir. Dos centres monàstics van influir decisivament en la litúrgia de l'Església Ortodoxa amb els seus: el de la Laura de sant Saba (prop de Jerusalem), i el del monestir de Sant Joan (Studios) a Constantinoble.
rdf:langString
Τυπικό της Εκκλησίας ή Εκκλησιαστικό Τυπικό ή Λειτουργικό Τυπικό (τυπικόν, typikon, solemnitas, rite) είναι το σύνολο των οδηγιών και διατάξεων για το πώς και πότε πρέπει να τελούνται οι ακολουθίες της Εκκλησίας. Έτσι το Τυπικό αναφέρει ποιες είναι οι ακολουθίες που πρέπει να τελούνται κάθε ημέρα, είτε είναι Κυριακή, είτε Δεσποτική ή Θεομητορική εορτή, είτε μνήμη Αγίου, είτε μια απλή καθημερινή. Επίσης καθορίζει την βασική δομή των ακολουθιών, τους ύμνους που πρέπει να ψαλλούν, τα εκκλησιαστικά κείμενα (ψαλμούς, ευχές, αποστολικά και ευαγγελικά αναγνώσματα, κ.λπ.) που πρέπει να διαβαστούν, πώς συμπλέκονται δύο ή τρεις ακολουθίες σε μία ημέρα και πλήθος άλλων οδηγιών. Είναι απαραίτητο για την ορθή διεξαγωγή των ακολουθιών της Ορθοδόξου Εκκλησίας και συμπληρώνει και συμβιβάζει το περιεχόμενο άλλων Λειτουργικών βιβλίων, όπως είναι το Ευχολόγιο, το Ωρολόγιον, η Παρακλητική, τα Μηναία, κ.λπ. Το σύνολο των διατάξεων έχει καταγραφεί σε ιδιαίτερο βιβλίο, που και αυτό καλείται Τυπικό.
rdf:langString
Typikon (griechisch Τυπικόν) bezeichnet die schriftliche Festlegung liturgischer oder sonstiger Vorschriften, die für das Leben geistlicher, besonders monastischer Gemeinschaften, vor allem des byzantinischen Ritus, notwendig sind. Getrennt oder kombiniert begegnen vom Stifter festgelegte Ordnungen des klösterlichen Lebens (typika ktetorika) und Ordnungen für den Gottesdienst im Jahreskreis („Synaxaria“). Die orthodoxen Kirchen und die katholischen Ostkirchen des byzantinischen Ritus folgen vor allem im liturgischen Alltag und im Fasten solchen, ursprünglich häufig monastischen, Typika. Als „Typikon“ (alternativ „[Kanonarion-]Synaxarion“) bezeichnet man auch die liturgische Ordnung von Kathedralen, etwa der Hagia Sophia in Konstantinopel (altes „Typikon der Großen Kirche“ alias „Synaxarium ecclesiae Constantinopolitanae“), oder von Klöstern. Solche Schriften begegnen als Anhänge oder Teile im Gottesdienst gebrauchter biblischer und hagiographischer Lesebücher, schließlich auch als eigenständige Werke. Die frühesten Typika des byzantinischen Ritus waren monastisch, und konnten von Kloster zu Kloster variieren.Eine erste Vereinheitlichung findet statt im byzantinischen Reich nach dem Ende des Bilderstreits, ab 843.Dieses mittelalterliche Typikon beruhte auf dem Testament des Theodor Studites (†826), das zunächst in Typika der Athos-Klöster Eingang gefunden hatte. Die studitische Periode endet 1204 mit der fränkischen Eroberung von Konstantinopel (1204). Nach der Wiederherstellung des Reiches unter den Palaiologen entstandein neues Typikon, benannt nach dem Kloster Mar Saba, auch bekannt als das jerusalemitische oder sabaitische Typikon. Hier finden die theologischen Neuerungen des 14. Jh. Eingang, die auf die hesychastische Bewegung zurückgehen. In mehrfach überarbeiteter Konstantinopler Form wurde es zur Leitlinie der Kirchen byzantinischer Tradition vom 14. Jh. bis heute. Der griechische Text wurde erstmals 1545 in Venedig gedruckt. Das geltende Typikon (устав) der Russisch-Orthodoxen Kirche beruht auf einer slawischen Übertragung des sabaitischen Typikon von 1682, in einer überarbeiteten Auflage von 1695. Zuvor war teilweise das studitische Typikon in Gebrauch. Die liturgische Praxis des 19. Jahrhunderts begann von den Vorschriften des Typikon abzuweichen, und zu Beginn des 20. Jh. gab es Bemühungen einerseits die liturgische Praxis wiederherzustellen oder, andererseits, zu einer angepassten Neuauflage des Typikon. Aktiv in dieser Frage war der Theologe und Kirchenhistoriker M.N. Skaballanovich, der 1910 eine kommentierte Ausgabe des Typikon veröffentlichte. Diese Anstrengungen wurden von der russischen Revolution von 1917 unterbrochen, und die Version von 1695 bleibt bis heute gültig.Die letzte vorrevolutionäre Ausgabe von 1906 wurde 1954 in Photoreproduktion neu aufgelegt. Die erste moderne Ausgabe, mit modernisierter Orthographie, erschien 2002, mit Neuauflagen 2011, 2015 und 2021. Wegen der schwierigen Verbindung klösterlicher Übungen mit der Situation in den Pfarrkirchen wurden im 19. Jahrhundert im Ökumenischen Patriarchat von Konstantinopel adaptierte Neubearbeitungen erstellt, die unter dem Namen „Typikon der Großen Kirche Christi“ umlaufen, und zwar 1838 und 1851 durch Konstantinos Byzantios und 1888 durch Georgios Biolakes. Davon existieren auch slawische und rumänische Übertragungen; eine slawische Übersetzung der Neubearbeitung von 1851 findet in der bulgarischen Kirche Verwendung.
rdf:langString
El typikon o typicón, (en griego: τυπικόν, 'el de la forma prescrita'; pl. τυπικα, typica; en eslavo eclesiástico: Тvпико́нъ Typikonə o Оуставъ, ustavə) es el libro litúrgico que contiene instrucciones sobre la ordenación del oficio del ritual y sobre los himnos variables de la Divina Liturgia observado en la Cristiandad oriental: Iglesias ortodoxas e Iglesia católica de rito bizantino. El typikon utilizado por los cristianos orientales es casi idéntico al de los ortodoxos, con solo pequeñas diferencias.
rdf:langString
Le Typikon (ou Typicon) (grec ancien : τυπικόν, typikon, « suivre l'ordre », pl. typika ; slavon : тvпико́нъ, typikon ou уставъ, ustave) est un rituel contenant les instructions sur l'ordonnancement et les hymnes de l'office divin, sous forme d'un calendrier perpétuel, observées dans les Églises d'Orient – Églises orthodoxes et Églises catholiques de rite byzantin. L'acolouthia est la partie fixe des offices et les séquences les parties changeant selon les jours. Au pluriel, Typika (ou Typica) désigne un service particulier des jours où la Divine Liturgie est proscrite pour diverses raisons.
rdf:langString
A typikon (or typicon, pl. typica; Greek: Τυπικόν, "that of the prescribed form"; Slavonic: Тvпико́нъ Typikonə or Оуставъ, ustavə) is a liturgical book which contains instructions about the order of the Byzantine Rite office and variable hymns of the Divine Liturgy.
rdf:langString
Il typikon (in greco τυπικόν, plurale τυπικα, typika), nella Chiesa ortodossa ed in quelle cattoliche orientali, indica l'ordinamento dato ad un monastero dal suo fondatore, sia esso un padre spirituale (come Teodoro Studita) o l'autorità civile (come l'imperatore Giovanni II Comneno). Appaiono soprattutto a partire dal X secolo, quasi esclusivamente nell'impero bizantino. Il termine typikon è usato oggi nelle Chiese ortodosse anche per indicare i libri canonici che contengono la dichiarazione sullo stato giuridico del monastero e delle sue immunità, le norme circa il governo, il noviziato, la professione, l'amministrazione dei beni, il numero dei monaci, la vita comune, i voti, la clausura. Infine, il termine è usato per indicare i libri che contengono per ogni giorno i testi delle celebrazioni liturgiche e le indicazioni su come devono svolgersi.
rdf:langString
Типико́н (церк.-слав. Тѷпїко́нъ, Ти́пикъ; греч. Τυπικόν от τύπος — образец, устав) — церковно-богослужебная книга, устанавливающая порядок православного богослужения или Богослужебный устав, который регламентируется общими уставными главами, месяцесловом с описанием соединения богослужения подвижных и неподвижных годовых богослужебных кругов в Марковых главах, указаниями о совершениях храмовых (престольных) праздников, правилами о постах, монастырском общежитии, трапезе и о других сторонах церковной, преимущественно монастырской, жизни.
rdf:langString
Typikon (gr. τυπικόν, typikon, "zasada", pl. τυπικα, typika) – spisany w formie księgi akt założenia monasteru prawosławnego, ustalający zasady zarządu, organizacji i życia mnichów w danej placówce.
rdf:langString
Типик, також типікон́ (грец. Τυπικόν від τύπος — «зразок», «устав») — книга зразків, збірник церковних приписів (рубрик), як відправляти поодинокі нічнодневні богослуження у тому чи іншому випадку. Богослужіння у Східній Церкві відбуваються у різних циклах, які між собою переплітаються, з чого виникають різноманітні комбінації відправ. Типик збирає в одне всі можливі комбінації і подає точні вказівки, як у тому чи іншому випадку «уставно» (звідси «Устав»), тобто зразково відправляти те чи інше богослуження. В Україні від часів святого Теодосія Печерського († 1074) уживався так званий «Студитський Типик» (від царгородського монастиря св. Теодора Студита, а від XV століття його замінив «Єрусалимський Типик» (з Лаври св. Сави біля Єрусалиму). Рукописні Типики мають назву «Устав» або «Око церковноє». Типик спершу друкувався окремими частинами, в кінці богослужбових книг (т. зв. Маркові глави), а далі — окремою відбиткою скорочено у Почаєві у 1766 році. Повний Типик під назвою «Устав Церковного Пѣнія» появився там само (1780). На Західних Українських Землях систематичний виклад Типика видав Я. Досковський у Перемишлі (1852, подальші видання 1870, 1903) та О. Микита в Ужгороді (1890, 1901). Найкращий з усіх українських Типиків «Типік Церкве Руско-Католіческія», який уклав о. Ісидор Дольницький (1899). За його вказівками виходять щорічні церковні устави, що їх звичайно друкують окремою відбиткою або в календарях.
xsd:nonNegativeInteger
12106