Tuccia
http://dbpedia.org/resource/Tuccia an entity of type: Person
Túccia (Tuccia o Tuzia), va ser una vestal romana que, segons Titus Livi, va ser exonerada, el 230 aC, de faltar al vot de virginitat. Livi, Valeri Màxim i Dionís d'Halicarnàs ho expliquen.
rdf:langString
Tuccia o Tuzia è stata una leggendaria vestale romana protagonista di una vicenda narrata da Tito Livio, Valerio Massimo e Dionigi di Alicarnasso.
rdf:langString
Tuccia fue una virgen vestal de la antigua Roma cuya virginidad fue cuestionada por unas falsas acusaciones. Ya entonces se creía que cuando la piedad de mujeres y hombres virtuosos era cuestionada por escépticos, los dioses podían obrar milagros para reivindicarlos. En el caso de Tuccia ella empleó un cedazo para llevar agua, sin que el líquido llegara a caer a través del tamiz. La idea de Tuccia para probar su inocencia es así relatada: Tuccia probó su inocencia al llevar un tamiz lleno de agua desde el Tíber hasta el templo de Vesta [San Agustín, De Civitate Dei, X, 16; en Worsfold, 69].
rdf:langString
Tuccia (3rd-century BC ), was an ancient Roman Vestal Virgin. She is known for an incident in which her chastity was questioned by a spurious accusation. In Tuccia's case, she utilized a flat perforated basket to carry water, without the water falling to the ground through the sieve. Tuccia's proving of her innocence is recounted in the following: The Vestal Tuccia was celebrated in Pliny the Elder's Natural History (28: 12) and Petrarch's Triumph of Chastity in Triumphs. However, in Juvenal's Satire VI (famously renamed 'Against Women') he references her as one of many lascivious women.
rdf:langString
Ту́кция (лат. Tuccia) — древнеримская весталка, предположительно жившая в III веке до н. э. Посвящённую Тукции историю включил в свой труд «Римские древности» греческий историк Дионисий Галикарнасский (Книга II, глава 69). Согласно ему, некий человек выдвинул обвинения против весталки, но не имея возможности обосновать их угасанием огня в храме Весты, предоставил подложные свидетельства и доказательства. Суд понтификов приказал весталке защищаться, она же ответила, что делом докажет свою невиновность. Призвав на помощь богиню, она пришла к Тибру, зачерпнула воду решетом и на глазах всего городского населения донесла её до форума, где вылила к ногам понтификов. Обвинивший весталку человек не был найден «ни живым, ни мёртвым», несмотря на усиленные поиски.
rdf:langString
Тукція (лат. Tuccia) — давньоримська весталка, імовірно жила в III столітті до н. е. Присвячену Тукції історію включив в свою працю «Римські стародавності» грецький історик Діонісій Галікарнаський (Книга II, глава 69). Згідно з ним, якась людина висунула звинувачення проти весталки, але не маючи можливості обгрунтувати їх згасанням вогню в храмі Вести, надав підроблені свідоцтва і докази. Суд понтифіків наказав весталці захищатися, вона ж відповіла, що справою доведе свою невинність. Закликавши на допомогу богиню, вона прийшла до Тибру, зачерпнула воду решетом і на очах усього населення міста донесла її до форуму, де вилила до ніг понтифіків. Той, хто звинуватив весталку не був знайдений «ні живим, ні мертвим», незважаючи на посилені пошуки.
rdf:langString
rdf:langString
Tuccia
rdf:langString
Túccia
rdf:langString
Tuccia
rdf:langString
Tuccia
rdf:langString
Тукция
rdf:langString
Тукція
xsd:integer
1712428
xsd:integer
1095871484
rdf:langString
Túccia (Tuccia o Tuzia), va ser una vestal romana que, segons Titus Livi, va ser exonerada, el 230 aC, de faltar al vot de virginitat. Livi, Valeri Màxim i Dionís d'Halicarnàs ho expliquen.
rdf:langString
Tuccia fue una virgen vestal de la antigua Roma cuya virginidad fue cuestionada por unas falsas acusaciones. Ya entonces se creía que cuando la piedad de mujeres y hombres virtuosos era cuestionada por escépticos, los dioses podían obrar milagros para reivindicarlos. En el caso de Tuccia ella empleó un cedazo para llevar agua, sin que el líquido llegara a caer a través del tamiz. La idea de Tuccia para probar su inocencia es así relatada: "Oh Vesta, si siempre he traído las manos puras a vuestros servicios secretos, haced ahora que con este tamiz sea capaz de extraer agua del Tíber y traerla a vuestro templo" (la virgen vestal Tuccia en Valerio Máximo 8.1.5 absol). Tuccia probó su inocencia al llevar un tamiz lleno de agua desde el Tíber hasta el templo de Vesta [San Agustín, De Civitate Dei, X, 16; en Worsfold, 69]. La vestal Tuccia es celebrada por Plinio el Viejo en su Historia Natural (28: 12) y por Petrarca en su Triunfo de la Castidad en sus Triunfos. Aun así, en la sátira VI de Juvenal (renombrada 'Contra Mujeres') la menciona como una de las muchas mujeres lascivas.
rdf:langString
Tuccia (3rd-century BC ), was an ancient Roman Vestal Virgin. She is known for an incident in which her chastity was questioned by a spurious accusation. In Tuccia's case, she utilized a flat perforated basket to carry water, without the water falling to the ground through the sieve. Tuccia's proving of her innocence is recounted in the following: O Vesta, if I have always brought pure hands to your secret services, make it so now that with this sieve I shall be able to draw water from the Tiber and bring it to your temple (Vestal Virgin Tuccia in Valerius Maximus 8.1.5 absol).Tuccia proved her innocence by carrying a sieve full of water from the Tiber to the Temple of Vesta [Augustine, De Civitate Dei, X, 16, in Worsfold, 69]. The Vestal Tuccia was celebrated in Pliny the Elder's Natural History (28: 12) and Petrarch's Triumph of Chastity in Triumphs. However, in Juvenal's Satire VI (famously renamed 'Against Women') he references her as one of many lascivious women.
rdf:langString
Tuccia o Tuzia è stata una leggendaria vestale romana protagonista di una vicenda narrata da Tito Livio, Valerio Massimo e Dionigi di Alicarnasso.
rdf:langString
Ту́кция (лат. Tuccia) — древнеримская весталка, предположительно жившая в III веке до н. э. Посвящённую Тукции историю включил в свой труд «Римские древности» греческий историк Дионисий Галикарнасский (Книга II, глава 69). Согласно ему, некий человек выдвинул обвинения против весталки, но не имея возможности обосновать их угасанием огня в храме Весты, предоставил подложные свидетельства и доказательства. Суд понтификов приказал весталке защищаться, она же ответила, что делом докажет свою невиновность. Призвав на помощь богиню, она пришла к Тибру, зачерпнула воду решетом и на глазах всего городского населения донесла её до форума, где вылила к ногам понтификов. Обвинивший весталку человек не был найден «ни живым, ни мёртвым», несмотря на усиленные поиски. Сюжет о Тукции также приводится в работах ряда римских авторов. В сочинениях I века н. э. — «Естественной истории» Плиния Старшего (книга XXVIII, глава 3) и «» Валерия Максима (книга XVII, глава 1) — говорится о чудесном спасении обвинённой в инцесте Тукции в результате помощи богини Весты. Обвинение в нарушении обета целомудрия грозило весталке смертью. Взяв в руки решето, она взмолилась богине: «Веста, если священнодействия твои я всегда исполняла чистыми руками, сделай, чтобы я зачерпнула им воды из Тибра и принесла в храм твой». Исполнив сказанное, она доказала свою невиновность. У Плиния указан год события — 609 «от основания Рима» (145 г. до н. э.). Датировка события у Тита Ливия иная: вероятно, процесс над весталкой происходил в 230 или 228 году. Посвящённая истории Рима за 240—219 годы до н. э. XX книга Ливия была утрачена. Однако запись об эпизоде с Тукцией сохранилась в периохе этой книги (кратком содержании). Характер информации, впрочем, отличается от иных источников: «Весталка Тукция осуждена за преступный блуд». Ювенал в «» (называемой также «Против женщин») упоминает Тукцию как одну из похотливых женщин. Более поздние авторы — Тертуллиан и Августин — ставят под сомнение достоверность приведённого у Плиния рассказа. К образу Тукции как к символу целомудрия обращается Петрарка в «Триумфах». Сюжет с несущей воду в решете весталкой запечатлели многие европейские художники и скульпторы, в частности, Джованни Баттиста Морони и Антонио Коррадини. Ассоциирующееся с Тукцией сито как олицетворение девства также использовалось художниками на нескольких портретах английской «королевы-девы» Елизаветы I, написанных во второй половине XVI века. Именем весталки назван кратер на астероиде (4) Веста.
rdf:langString
Тукція (лат. Tuccia) — давньоримська весталка, імовірно жила в III столітті до н. е. Присвячену Тукції історію включив в свою працю «Римські стародавності» грецький історик Діонісій Галікарнаський (Книга II, глава 69). Згідно з ним, якась людина висунула звинувачення проти весталки, але не маючи можливості обгрунтувати їх згасанням вогню в храмі Вести, надав підроблені свідоцтва і докази. Суд понтифіків наказав весталці захищатися, вона ж відповіла, що справою доведе свою невинність. Закликавши на допомогу богиню, вона прийшла до Тибру, зачерпнула воду решетом і на очах усього населення міста донесла її до форуму, де вилила до ніг понтифіків. Той, хто звинуватив весталку не був знайдений «ні живим, ні мертвим», незважаючи на посилені пошуки. Сюжет про Тукцію також наводиться в роботах ряду римських авторів. У творах I століття н. е. — «Природній історії» Плінія Старшого (книга XXVIII, глава 3) і » Валерія Максима (книга XVII, глава 1) — говориться про чудесне спасіння звинуваченої в інцесті Тукції з допомогою богині Вести. Звинувачення в порушенні обітниці цнотливості загрожувало весталці смертю. Взявши в руки решето, вона почала благати богиню: «Веста, якщо священнодійства твої я завжди виконувала чистими руками, зроби, щоб я зачерпнула їм води з Тибру і принесла до храму твого». Виконавши сказане, вона довела свою невинність. У Плінія вказано рік події — 609 від заснування Риму (145 р. до н. е.). Датування події у Тита Лівія інше, ймовірно, процес над весталкою відбувався в 230 або 228 році. Присвячена історії Риму за 240—219 роки до н. е. XX книга Лівія була втрачена. Однак запис про епізод з Тукцією зберігся в періохі цієї книги (стислому змісті). Характер інформації, втім, відрізняється від інших джерел: «Весталка Тукція засуджена за злочинний блуд». Ювенал в » (звана також «Проти жінок») згадує Тукцію як одну з хтивих жінок. Пізніші автори — Тертуліан і Августин — ставлять під сумнів достовірність наведеної у Плінія розповіді. До образу Тукції звертається Петрарка в Тріумфах як до символу цнотливості. Сюжет з весталкою, що несе воду в решеті відобразили багато європейських художників і скульпторів, наприклад, Джованні Баттіста Мороні і Антоніо Коррадіні. Сито як уособлення дівоцтва, що асоціюється з Тукцією також використовувалося художниками на кількох портретах англійської «королеви-діви» Єлизавети I, написаних у другій половині XVI століття. Іменем весталки названий кратер на астероїді (4) Веста.
xsd:nonNegativeInteger
2555
