Treaty of Yazhelbitsy
http://dbpedia.org/resource/Treaty_of_Yazhelbitsy an entity of type: Agent
The Treaty of Yazhelbitsy (Russian: Яжелбицкий мирный договор) was a peace treaty signed by Vasili II, Grand Prince of Moscow and Vladimir, and the government of Novgorod the Great in the village of Yazhelbitsy in February 1456. This treaty was a significant setback for Novgorod, which would culminate, almost quarter of a century later, in the city being brought under the direct control of the Muscovite Grand Prince in 1478.
rdf:langString
ヤジェルビーツィ条約とは、モスクワ大公国およびウラジミール大公のヴァシーリー2世とノヴゴロド公国の間で1456年2月に交わされた平和条約。1478年にノヴゴロドがモスクワの支配下に置かれる伏線となった。 1456年、長期に及んだヴァシーリー2世と叔父ドミトリー・シェミャーカ の継承戦争に勝利したモスクワ軍は、ノヴゴロド軍に対して決定的な勝利を収めていた。なお、 は1453年にノヴゴロドで毒殺されている。ヴァシーリー2世のスパイが毒を盛ったといわれているが、学者らの中には心変わりしたノヴゴロド大主教のが毒殺したという説もある。Shemyakaの未亡人は息子のIvan Dmitriyevichとともにリトアニア大公国へと追放された。 敗北を受けてノヴゴロド市民は民会を催し、史料によれば、大主教Evfimy IIをYazhelbitsy村にあるモスクワ大公の本営に遣わせて講和の条件を模索することにした。数日間に及ぶ白熱した交渉の末、ヤジェルビーツィ条約が締約された。条約の写しは2部が残存しており、片方はモスクワ側のもので、もう一方はノヴゴロド側のものである。現在は、両者ともロシア国立図書館 (サンクトペテルブルク)で閲覧することができる。ただし、2部の写本は同一の内容ではない。
rdf:langString
Яжелбицький мир — мирний договір, підписаний за підсумками московсько-новгородської війни Василем II Темним, великим князем московським і володимирським, та урядом Новгородської Республіки в селі Яжелбіці у лютому 1456 року. Цей договір започаткував анексію Новгорода Московією, яке настало майже через 25 років, після того, як місто було прямо підпорядковане князю московському Іваном Великим в 1478 році.
rdf:langString
Яжелбицкий мир — мирный договор, подписанный по итогам московско-новгородской войны Василием II Тёмным, великим князем московским и владимирским, и правительством Новгородской республики в деревне Яжелбицы в феврале 1456 года. Этот договор положил начало присоединению Новгорода к Москве, которое наступило почти 25 лет спустя, после того, как город был прямо подчинён князю московскому Иваном Великим в 1478 году.
rdf:langString
rdf:langString
ヤジェルビーツィ条約
rdf:langString
Treaty of Yazhelbitsy
rdf:langString
Яжелбицкий мир
rdf:langString
Яжелбицький мир
xsd:integer
5113116
xsd:integer
1098443534
rdf:langString
ヤジェルビーツィ条約とは、モスクワ大公国およびウラジミール大公のヴァシーリー2世とノヴゴロド公国の間で1456年2月に交わされた平和条約。1478年にノヴゴロドがモスクワの支配下に置かれる伏線となった。 1456年、長期に及んだヴァシーリー2世と叔父ドミトリー・シェミャーカ の継承戦争に勝利したモスクワ軍は、ノヴゴロド軍に対して決定的な勝利を収めていた。なお、 は1453年にノヴゴロドで毒殺されている。ヴァシーリー2世のスパイが毒を盛ったといわれているが、学者らの中には心変わりしたノヴゴロド大主教のが毒殺したという説もある。Shemyakaの未亡人は息子のIvan Dmitriyevichとともにリトアニア大公国へと追放された。 敗北を受けてノヴゴロド市民は民会を催し、史料によれば、大主教Evfimy IIをYazhelbitsy村にあるモスクワ大公の本営に遣わせて講和の条件を模索することにした。数日間に及ぶ白熱した交渉の末、ヤジェルビーツィ条約が締約された。条約の写しは2部が残存しており、片方はモスクワ側のもので、もう一方はノヴゴロド側のものである。現在は、両者ともロシア国立図書館 (サンクトペテルブルク)で閲覧することができる。ただし、2部の写本は同一の内容ではない。 Evfimii IIの個人的な関与の度合いについてはわかっていない。、Dubrovskii Redactionの終端には、大主教は自ら代表団を率いたと記されており、ノヴゴロド版の写本に冒頭で条約の締結を祝福する文言を挿入したという。しかし、大主教の名はモスクワ版には見られない。そのため、大主教が交渉に参加したのか、あるいは単に祝福を与えたに過ぎないのかは判然としていない。ノヴゴロドは、この条約に内政不干渉の条項を挿入することに苦心した。ただし、その代償として領内にモスクワ大公の敵を匿わないこと、外交権と立法権を放棄すること、モスクワ大公に終審の裁判権を与えること、ノヴゴロド民会および市長の印をモスクワ大公の印に置き換えることを余儀なくされた。 この条約によって、ノヴゴロドの主権は危機に陥った。モスクワの直接の支配下に入ったわけではないものの、独立した共和制による統治は大いに抑制された。ヴァシーリー2世は条約に大いに満足し、ノヴゴロド側に領土について多少の譲歩をしたほどであった。条項のほとんどは両国がともに遵守した。たとえば、ノヴゴロドの（公式な文書に対する）印は締約後直ちにモスクワのものに置き換えられた。一方、いくつかの条項は両国の写本の相違に基づく恣意的な解釈によって反故にされた。ノヴゴロドはモスクワ大公国の敵を引き続き領内に迎え入れた。ヴァシーリー2世（と後継者のイヴァン3世）は一方で、裁判権を悪用してノヴゴロド領を占領したモスクワのボヤールに有利な判決を出し続け、領土に関する条項を反故にした。以降15年間にわたって、双方はお互いの条約違反を非難し続けた。結局、ヤジェルビーツィ条約をめぐる対立は1471年のシェロン河畔の戦いを引き起こし、またしてもノヴゴロドは敗北を喫した。1478年、ノヴゴロドはイヴァン3世の支配下に入った。
rdf:langString
The Treaty of Yazhelbitsy (Russian: Яжелбицкий мирный договор) was a peace treaty signed by Vasili II, Grand Prince of Moscow and Vladimir, and the government of Novgorod the Great in the village of Yazhelbitsy in February 1456. This treaty was a significant setback for Novgorod, which would culminate, almost quarter of a century later, in the city being brought under the direct control of the Muscovite Grand Prince in 1478. In 1456, the Novgorodians sustained a crushing defeat at the hands of the Muscovite forces at the end of a long succession struggle in which Grand Prince Vasily II triumphed over his cousin, Prince Dmitry Shemyaka; Shemyaka himself had been poisoned in Novgorod in 1453 probably at the hands of grand princely agents, although some scholars suggest that Archbishop Evfimy II (1429–1458) had him poisoned as a liability to Novgorodian interests. Shemyaka's widow had subsequently fled to the Grand Duchy of Lithuania with her son, Ivan Dmitriyevich ("Ivan, son of Dmitry"). Following the defeat, the citizens of Novgorod convened a veche and, according to the sources, turned to Archbishop Evfimy II with a request that he travel to the grand prince’s headquarters in Yazhelbitsy and ask what his peace terms were. After several days of intense negotiations, the parties signed the Treaty of Yazhelbitsy. The text of the treaty survived in two copies, one signed by Muscovy and the other one by Novgorod. Today, both of these documents may be found in the Russian National Library in Saint Petersburg. The texts of the treaty, however, are not identical in each of the two copies. The personal involvement of Evfimii II is uncertain. According to the end of the Dubrovskii Redaction of the Novgorodian Fourth Chronicle, the archbishop headed the delegation himself, and he blesses the treaty in the preamble of the Novgorodian version; however, he is not mentioned among the delegates in the Muscovite version of the treaty, so it is not clear if he himself took part in the negotiations or merely blessed the undertaking. In any event, the Novgorodians managed to include in this treaty a few customary provisions of non-intervention of the grand prince into Novgorod’s internal affairs, but the text also contained several new provisions. First, Novgorod pledged not to admit Vasili’s enemies within its lands. Second, it was deprived of its right to conduct an independent foreign policy and pass its own legislation. Third, the Grand Prince of Moscow became the court of the highest instance. Fourth, the stamp of the Novgorod veche and the stamps of all the posadniks were replaced with the princely stamp. After the treaty had been signed, Novgorod’s sovereignty was seriously undermined. Direct Muscovite rule was not yet established, but the independent republican system was seriously curtailed. Vasili II was so content with this treaty that he made some minor territorial concessions to Novgorod. Most of the provisions of the Treaty of Yazhelbitsy were observed by both sides. For example, the Novgorodian stamps (for notarizing documents) were exchanged for Muscovite ones immediately after the conclusion of the treaty. Some provisions, however, were constantly violated, which could be explained by discrepancies and controversial wording in the two different versions of the treaty. The Novgorodians continued to admit the enemies of Muscovy to their city in violation of the provision that they not make peace with the grand prince's enemies. Vasili II (and later his successor Ivan III), in turn violated the articles of the treaty regarding territorial integrity of the republic, adjudicating cases in favor of Muscovite boyars who were seizing Novgorodian estates. Both sides were constantly accusing each other of violating the treaty within the course of the next 15 years. In the end, the discrepancies and controversial wording of the Treaty of Yazhelbitsy led to another confrontation between Moscow and Novgorod in 1471 which further weakened Novgorod. Finally in 1478, Ivan III took direct control of the city.
rdf:langString
Яжелбицкий мир — мирный договор, подписанный по итогам московско-новгородской войны Василием II Тёмным, великим князем московским и владимирским, и правительством Новгородской республики в деревне Яжелбицы в феврале 1456 года. Этот договор положил начало присоединению Новгорода к Москве, которое наступило почти 25 лет спустя, после того, как город был прямо подчинён князю московскому Иваном Великим в 1478 году. Событию предшествовала долгая борьба за престол между Василием II и Дмитрием Шемякой, завершившаяся победой Василия. Шемяка был отравлен в 1453 году в Новгороде. По одной из версий, он был отравлен агентом Василия, по другой — новгородским архиепископом Евфимием II, в угоду интересам Новгорода. Впоследствии вдова Шемяки сбежала вместе с её сыном Иваном Дмитриевичем в Великое княжество Литовское. В 1456 году новгородцы потерпели сокрушительное поражение от войск московского княжества. Сразу же после поражения, новгородцы созвали вече и обратились к Евфимию с просьбой отправиться в штаб великого князя в Яжелбицах и узнать, на каких условиях он согласен заключить мир. После нескольких дней интенсивных переговоров, стороны подписали Яжелбицкий мир. Сохранилось две копии договора, одна подписанная Москвой, а другая — Новгородом. Однако текст договора на этих копиях не одинаков. Сейчас оба документа находятся в Российской национальной библиотеке в Санкт-Петербурге. Личное участие Евфимия в переговорах не подтверждено. Согласно списку Дубровского Новгородской четвёртой летописи, архиепископ сам возглавлял делегацию, он же благословляет договор в преамбуле новгородской копии. Однако он не упоминается в списке парламентёров в московской копии, поэтому неясно, принимал ли он участие в переговорах или просто благословил соглашение. В любом случае новгородцам удалось настоять на нескольких пунктах, ограничивавших влияние великого князя на внутреннюю политику Новгорода. С другой стороны, в договоре были условия, ограничивавшие их независимость. Во-первых, Новгород обязывался не давать убежища врагам Василия. Во-вторых, он лишался возможности вести самостоятельную внешнюю политику и принимать собственные законы. В-третьих, великий князь стал высшей судебной инстанцией Новгорода. В-четвёртых, печать новгородского веча и его посадников была заменена печатью великого князя. После подписания договора, независимость Новгорода была серьёзно подорвана. Москва ещё не управляла им напрямую, но республика была сильно урезана в правах. Василий II был настолько доволен условиями мира, что даже пошёл на небольшие территориальные уступки Новгороду. Большая часть условий соблюдалась обеими сторонами, например новгородские печати, заверяющие документы, были заменены на московские сразу же после подписания договора. Однако некоторые пункты постоянно нарушались; возможно это было следствием различий двух версий договора. Новгородцы продолжали давать убежище врагам великого князя. В свою очередь, Василий II и его наследник Иван III нарушали статьи, касавшиеся территориальной целостности новгородской республики, решая судебные дела в пользу московских бояр, получавших таким образом имения в Новгороде. Обе стороны постоянно обвиняли друг друга в нарушении условий мира в течение следующих 15 лет. В конце концов, разночтения и противоречащие друг другу толкования договора привели к новой войне. В 1471 году новгородцы были разбиты в Шелонской битве, а в 1478 году Иван III присоединил Новгород к Московскому княжеству.
rdf:langString
Яжелбицький мир — мирний договір, підписаний за підсумками московсько-новгородської війни Василем II Темним, великим князем московським і володимирським, та урядом Новгородської Республіки в селі Яжелбіці у лютому 1456 року. Цей договір започаткував анексію Новгорода Московією, яке настало майже через 25 років, після того, як місто було прямо підпорядковане князю московському Іваном Великим в 1478 році. Події передувала тривала боротьба за престол між Василем II і Дмитром Шемяком, що завершилася перемогою Василя. Шемяка було отруєно у 1453 році в Новгороді. За однією з версій, він був отруєний агентом Василя, за іншою - новгородським архієпископом Євфимієм II, на користь інтересам Новгорода. Згодом вдова Шемяки втекла разом із її сином Іваном Дмитровичем у Велике князівство Литовське. У 1456 році новгородці зазнали нищівної поразки від військ московського князівства. Відразу після поразки, новгородці скликали віче і звернулися до Євфимія з проханням вирушити до штабу великого князя в Яжелбицях і дізнатися, за яких умов він згоден укласти мир. Після кількох днів інтенсивних переговорів сторони підписали Яжелбицький світ. Збереглося дві копії договору, одна підписана Москвою, інша — Новгородом. Проте текст договору цих копіях не однаковий. Наразі обидва документи перебувають у Російській національній бібліотеці в Санкт-Петербурзі. Особиста участь Євфимія у переговорах не підтверджена. Згідно зі списком Дубровського Новгородського четвертого літопису, архієпископ сам очолював делегацію, він благословляє договір у преамбулі новгородської копії. Однак він не згадується у списку парламентерів у московській копії, тому неясно, чи брав він участь у переговорах, чи просто благословив угоду. У кожному разі новгородцям вдалося наполягти кількох пунктах, обмежували вплив великого князя на внутрішню політику Новгорода. З іншого боку, у договорі були умови, які обмежували їхню незалежність. По-перше, Новгород зобов'язувався не давати притулку ворогам Василя. По-друге, він позбавлявся можливості вести самостійну зовнішню політику та приймати власні закони. По-третє, великий князь став найвищою судовою інстанцією Новгорода. По-четверте, друк новгородського віча та її посадників замінили печаткою великого князя. Після підписання договору незалежність Новгорода була серйозно підірвана. Москва ще не керувала ним безпосередньо, але республіка була сильно урізана у правах. Василь II був настільки задоволений умовами світу, що навіть пішов на невеликі територіальні поступки Новгороду. Більшість умов дотримувалися обома сторонами, наприклад новгородські печатки, які засвідчують документи, було замінено на московські відразу після підписання договору. Однак, деякі пункти постійно порушувалися; можливо, це було наслідком відмінностей двох версій договору. Новгородці продовжували давати притулок ворогам великого князя. У свою чергу, Василь II та його спадкоємець Іван III порушували статті, що стосувалися територіальної цілісності новгородської республіки, вирішуючи судові справи на користь московських бояр, які отримували таким чином маєтки у Новгороді. Обидві сторони постійно звинувачували одна одну у порушенні умов миру протягом наступних 15 років. Зрештою, тлумачення договору, що суперечать одне одному, суперечили один одному, привели до нової війни. У 1471 році новгородці були розбиті в Шелонській битві, а в 1478 Іван III анексував Новгородську Республіку.
xsd:nonNegativeInteger
5002