Treaty of London (1871)
http://dbpedia.org/resource/Treaty_of_London_(1871)
Die Pontuskonferenz war eine internationale Konferenz über den Status des Schwarzen Meeres (lateinisch Pontus Euxinus) im März 1871 in London. Hintergrund war der russische Expansionsdruck gegen das Osmanische Reich, das von den meisten europäischen Mächten als Gegengewicht zum Zarenreich gestützt wurde. Die Pontuskonferenz hob am 13. März 1871 die Neutralität und Entmilitarisierung des Schwarzen Meeres auf, machte allerdings die Durchfahrt durch die Meerengen weiterhin von der Zustimmung des Osmanischen Reiches abhängig. Russland begann in der Folge mit dem Bau einer neuen Schwarzmeerflotte.
rdf:langString
Treaty of London (1871) was an international treaty signed on 13 March 1871 by Germany, Austria, Turkey, the United Kingdom, France, Russia, and Italy. Foreign Minister of the Russian Empire Alexander Gorchakov on 31 October 1870 denounced the Black Sea clauses of the Treaty of Paris (1856). It violated article XIV of the Treaty, which stated It cannot be either annulled or modified without the assent of the Powers signing the present Treaty. Treaty signed 13 March 1871: Treaty of Berlin (1878):
rdf:langString
Il Trattato di Londra è stato un trattato internazionale firmato il 13 marzo 1871 da Germania, Austria, Turchia, Gran Bretagna, Francia, Russia e Italia. Gli Stati si accordarono per rivedere il Trattato di Parigi del 1856 sulla navigazione nel Mare del Nord, nei Dardanelli e Bosforo e sul Danubio.
rdf:langString
Traktat londyński (1871) – umowa międzynarodowa zawarta w Londynie między Wielką Brytanią, Francją, Niemcami, Austro-Węgrami, Turcją, Rosją i Włochami. Wykorzystując wojnę francusko-pruską rosyjski minister spraw zagranicznych Aleksander Gorczakow 31 października 1870 ogłosił, iż Rosja odmawia dalszego przestrzegania neutralizacji Morza Czarnego wprowadzonej przez traktat paryski (1856). Przedstawiciele siedmiu państw przybyli do Londynu w celu ponownego rozpatrzenia układu. Na posiedzeniu 17 stycznia 1871 ustalono, iż 13 marca podpisano układ zmieniający część postanowień układu paryskiego.
rdf:langString
Лондонская конвенция 1871 года — конвенция, заключенная 13 марта 1871 года Россией, Османской империей, Германией, Австро-Венгрией, Англией, Италией, Францией в ходе работы конференции этих стран, созванной в связи с циркуляром Горчакова (1870 год) об отказе от условий Парижского мира, запрещавших России иметь военный флот на Чёрном море.
rdf:langString
Лондонський трактат (також Лондонська конвенція) — договір, укладений 13 березня 1871 року в Лондоні між Росією, Османською імперією, Німеччиною, Австро-Угорщиною, Великою Британією, Францією та Італією. Циркуляр міністра закордонних справ Російської імперії Олександра Горчакова від 31 жовтня 1870 року передбачав вихід Росії з Паризького мирного договору 1856 року, за яким їй заборонялося володіти військовим флотом на Чорному морі. Підписання Лондонського трактату вважається дипломатичною перемогою Росії, оскільки вона здобула право відновити свій флот у Чорному морі.
rdf:langString
rdf:langString
Pontuskonferenz
rdf:langString
Trattato di Londra (1871)
rdf:langString
Traktat londyński (1871)
rdf:langString
Treaty of London (1871)
rdf:langString
Лондонская конвенция (1871)
rdf:langString
Лондонський трактат (1871)
xsd:integer
57769686
xsd:integer
1087489733
rdf:langString
Die Pontuskonferenz war eine internationale Konferenz über den Status des Schwarzen Meeres (lateinisch Pontus Euxinus) im März 1871 in London. Hintergrund war der russische Expansionsdruck gegen das Osmanische Reich, das von den meisten europäischen Mächten als Gegengewicht zum Zarenreich gestützt wurde. Nach der Niederlage im Krimkrieg hatte Russland im Frieden von Paris 1856 in der so genannten Pontusklausel die Neutralisierung des Schwarzen Meeres hinnehmen müssen. Es durfte nur noch eine geringe Anzahl von kleineren Kriegsschiffen dort stationieren und keine Arsenale oder Befestigungen an den Küsten unterhalten. Am 31. Oktober 1870 erklärte Russland während des Deutsch-Französischen Krieges (1870/71) einseitig die Aufhebung der Pontusklausel. Auf der auf Drängen Großbritanniens einberufenen Pontuskonferenz unterstützte Otto von Bismarck die Position des Zarenreiches und sicherte sich so die russische Unterstützung in der deutschen Frage. Die Pontuskonferenz hob am 13. März 1871 die Neutralität und Entmilitarisierung des Schwarzen Meeres auf, machte allerdings die Durchfahrt durch die Meerengen weiterhin von der Zustimmung des Osmanischen Reiches abhängig. Russland begann in der Folge mit dem Bau einer neuen Schwarzmeerflotte.
rdf:langString
Treaty of London (1871) was an international treaty signed on 13 March 1871 by Germany, Austria, Turkey, the United Kingdom, France, Russia, and Italy. Foreign Minister of the Russian Empire Alexander Gorchakov on 31 October 1870 denounced the Black Sea clauses of the Treaty of Paris (1856). It violated article XIV of the Treaty, which stated It cannot be either annulled or modified without the assent of the Powers signing the present Treaty. In the London Protocol of 17 January 1871, it was said that the representatives of Germany, Austro-Hungary, Great Britain, Italy, Russia and Turkey, having met in a conference, recognized as a essential principle of the law of nations that no power can liberate itself from the engagements of a treaty, nor modify the stipulations thereof, except as the result of the consent of the contracting parties, by means of an amicable understanding. Treaty signed 13 March 1871: Art. I. Articles XI, XIII, and XIV of the Treaty of Paris of March 30, 1856, as well as the special Convention concluded between Russia and the Sublime Porte, and annexed to the said Article XIV, are abrogated, and replaced by the following Article. Art. II. The principle of the closing of the Straits of the Dardanelles and the Bosphorus, such as it has been established by the separate Convention of March 30, 1856[132] is maintained, with power to His Imperial Majesty the Sultan to open the said Straits in time of peace to the vessels of war of friendly and allied Powers, in case the Sublime Porte should judge it necessary in order to secure the execution of the stipulations of the Treaty of Paris of March 30, 1856. Treaty of Berlin (1878): Art. LXIII. The Treaty of Paris of March 30, 1856, as well as the Treaty of London of March 13, 1871, are maintained in all such of their provisions as are not abrogated or modified by the preceding stipulation.
rdf:langString
Il Trattato di Londra è stato un trattato internazionale firmato il 13 marzo 1871 da Germania, Austria, Turchia, Gran Bretagna, Francia, Russia e Italia. Gli Stati si accordarono per rivedere il Trattato di Parigi del 1856 sulla navigazione nel Mare del Nord, nei Dardanelli e Bosforo e sul Danubio. Il ministro degli Esteri dell'Impero russo, Alexander Gorchakov, il 31 ottobre 1870 denunciò le clausole del Trattato di Parigi (1856) sul Mar Nero. Esso violava l'articolo XIV del Trattato, il quale stabiliva che non poteva essere annullato, né modificato senza l'assenso delle Potenze firmatarie del presente trattato. Nel Protocollo di Londra del 17 gennaio 1871 si affermava che i rappresentanti di Germania, Austro-Ungheria, Gran Bretagna, Italia, Russia e Turchia, riuniti in una conferenza, sostenevano il riconoscimento del principio essenziale del diritto delle nazioni che nessuna potenza può sottrarsi agli impegni di un trattato, né modificarne le stipulazioni, se non in conseguenza del consenso delle parti contraenti, per mezzo di un'intesa amichevole.
rdf:langString
Traktat londyński (1871) – umowa międzynarodowa zawarta w Londynie między Wielką Brytanią, Francją, Niemcami, Austro-Węgrami, Turcją, Rosją i Włochami. Wykorzystując wojnę francusko-pruską rosyjski minister spraw zagranicznych Aleksander Gorczakow 31 października 1870 ogłosił, iż Rosja odmawia dalszego przestrzegania neutralizacji Morza Czarnego wprowadzonej przez traktat paryski (1856). Spowodowało to sprzeciw pozostałych stron pokoju paryskiego, bowiem jego art. 14 zabraniał zmian bez zgody wszystkich uczestników, zaś porozumienie austro-brytyjsko-francuskie z 15 kwietnia 1856 uznawało naruszenie tego zakazu za casus belli. Przedstawiciele siedmiu państw przybyli do Londynu w celu ponownego rozpatrzenia układu. Na posiedzeniu 17 stycznia 1871 ustalono, iż zasadniczą zasadą prawa narodów jest to, że żadne państwo nie może się uchylić od zobowiązań wynikających z traktatu, ani zmieniać jego postanowień, inaczej niż w wyniku zgody umawiających się stron, w drodze przyjaznego porozumienia. 13 marca podpisano układ zmieniający część postanowień układu paryskiego. Art. 1 uchylał artykuły 11 (neutralizacja Morza Czarnego), 13 (demilitaryzacja jego brzegów) i 14 (zakaz zmiany bez zgody wszystkich stron) układu paryskiego. Art. 2 postanawiał, że dostęp dla okrętów sojuszniczych przez Bosfor i Dardanele będzie otwarty, o ile rząd turecki uzna to za konieczne dla zapewnienie wykonania postanowień układu paryskiego. Art. 3 pozostawiał Morze Czarne otwarte, jak i wcześniej, dla statków handlowych. Art. 4 - 7 omawiały sprawy żeglugi na Dunaju. Art. 8 potwierdzał układ paryski, w takim zakresie, w jakim nie został zmieniony. Art. 9 nakazywał ratyfikację i wymianę dokumentów w ciągu najpóźniej 6 tygodni. Nastąpiło to 15 maja. Traktat berliński (1878) w art. 63 potwierdzał układy paryski i londyński w tych wszystkich postanowieniach, które nie zostały uchylone lub zmienione przez postanowienia poprzedzające.
rdf:langString
Лондонская конвенция 1871 года — конвенция, заключенная 13 марта 1871 года Россией, Османской империей, Германией, Австро-Венгрией, Англией, Италией, Францией в ходе работы конференции этих стран, созванной в связи с циркуляром Горчакова (1870 год) об отказе от условий Парижского мира, запрещавших России иметь военный флот на Чёрном море. России и Турции было разрешено иметь в Чёрном море любое количество военных кораблей. Сохраняя запрет на проход военных кораблей России через проливы, участники конференции внесли пункт, разрешавший Турции пропускать через них военные суда дружественных ей стран (то есть бывших противников России в Крымской войне). Тем не менее, Лондонская конвенция была дипломатической победой России, заставившей пересмотреть условия Парижского мира, ограничивавшие её суверенитет на Чёрном море.
rdf:langString
Лондонський трактат (також Лондонська конвенція) — договір, укладений 13 березня 1871 року в Лондоні між Росією, Османською імперією, Німеччиною, Австро-Угорщиною, Великою Британією, Францією та Італією. Циркуляр міністра закордонних справ Російської імперії Олександра Горчакова від 31 жовтня 1870 року передбачав вихід Росії з Паризького мирного договору 1856 року, за яким їй заборонялося володіти військовим флотом на Чорному морі. У відповідь на циркуляр російського міністра представники провідних європейських держав зібралися на конференції в Лондоні, де 17 січня 1871 року підписали попередній протокол. Остаточний варіант договору був підписаний 13 березня 1871 року. За умовами Лондонського трактату, Російська та Османська імперії мали право володіти необмеженою кількістю військових суден у Чорному морі. Проте Російська імперія і надалі не мала право проводити свої кораблі через Дарданелли та Босфор — протоки, що з'єднували Середземномор'я та Чорне море і належали Османській імперії. При цьому трактат дозволяв Туреччині пропускати через ці протоки військові судна інших, дружніх їй держав. Підписання Лондонського трактату вважається дипломатичною перемогою Росії, оскільки вона здобула право відновити свій флот у Чорному морі.
xsd:nonNegativeInteger
3073