Treaty battleship
http://dbpedia.org/resource/Treaty_battleship an entity of type: WikicatBattleships
条約型戦艦（じょうやくがたせんかん）とは、1920年代から1930年代に締結されていた海軍軍縮条約で設けられた各種制限を満たすべく建造された戦艦をいう。条約期間中は海軍休日（ネイバル・ホリデイ）と呼ばれ、様々な実験艦的な技術も盛り込まれたが、ほとんど戦線に影響を与えることなく消え去り、大戦の終結とともにその役割を終えた。
rdf:langString
条约型战列舰指美国、英国、日本、法国和意大利等五国1922年至1936年12月31日期间根据三个《限制海军军备条约》而设计、建造的战列舰。这三个限制海军军备条约是《华盛顿海军条约》（美国、英国、日本、法国和意大利于1922年签订）、《伦敦海军条约》（英国、美国、日本于1930年签订）和《第二次伦敦海军条约》（美国、英国、法国于1936年签订）。
rdf:langString
كانت بارجة المعاهدة اسم يطلق على أي بارجة بنيت في عشرينيات أو ثلاثينيات القرن العشرين بموجب شروط واحدة من عدد من المعاهدات الدولية التي تنظم بناء السفن الحربية. وقد لعبت العديد من هذه البوارج دورًا رئيسيًا في الحرب العالمية الثانية، ولكن لم ينج منها إلا عدد قليل بعد الحرب بفترة طويلة. أجبرت القيود الصارمة على الإزاحة مصممي البوارج على تقديم تنازلات قد يكونوا رغبوا في تجنب الاختيار بينها. وقد شهد العقدان الثالث والرابع من التسعينيات عددًا من الابتكارات في تصميم البوارج، خاصة في مجال المحركات والحماية تحت الماء والطائرات.
rdf:langString
A treaty battleship was a battleship built in the 1920s or 1930s under the terms of one of a number of international treaties governing warship construction. Many of these ships played an active role in the Second World War, but few survived long after it. The strict limits on displacement forced the designers of battleships to make compromises which they might have wished to avoid given the choice. The 1920s and 1930s saw a number of innovations in battleship design, particularly in engines, underwater protection, and aircraft.
rdf:langString
Договірний лінійний корабель — термін, який застосовується до лінкорів, побудованих у 1920 — 1930-х роках, технічні характеристики яких обмежувалися умовами міжнародних угод, насамперед Вашингтонської морської угоди 1922 року, Лондонських морських договорів 1930 та 1936 року. Багато з цих кораблів активно застосовувались під час Другої світової війни.
rdf:langString
rdf:langString
بارجة المعاهدة
rdf:langString
条約型戦艦
rdf:langString
Treaty battleship
rdf:langString
条约型战列舰
rdf:langString
Договірний лінійний корабель
xsd:integer
15685361
xsd:integer
1121595718
rdf:langString
كانت بارجة المعاهدة اسم يطلق على أي بارجة بنيت في عشرينيات أو ثلاثينيات القرن العشرين بموجب شروط واحدة من عدد من المعاهدات الدولية التي تنظم بناء السفن الحربية. وقد لعبت العديد من هذه البوارج دورًا رئيسيًا في الحرب العالمية الثانية، ولكن لم ينج منها إلا عدد قليل بعد الحرب بفترة طويلة. وفي معاهدة واشنطن البحرية عام 1922، اتفقت القوى البحرية الخمسة في العالم على الالتزام بقيود صارمة في بناء البوارج والطراد، لمنع حدوث سباق تسلح في بناء السفن مثلما سبق وأن حدث في الحرب العالمية الأولى. وقد وضعت المعاهدة حدًا لعدد السفن الكبرى التي تمتلكها كل دولة موقعة على المعاهدة، وأيضًا الحمولة الإجمالية لكل بارجة بحرية. ولا يمكن بناء سفن جديدة إلا لتحل محل السفن الناجية من الحرب وبسبب إحالتها إلى التقاعد بعد 20 عامًا من الخدمة. وعلاوة على ذلك، يجب أن تقتصر حمولة أي سفينة جديدة على أسلحة من عيار 16 بوصة وتبلغ إزاحتها 35000 طن. تم تمديد حدود معاهدة واشنطن وتعديلها بموجب معاهدة لندن البحرية لعام 1930 ومعاهدة لندن البحرية الثانية لعام 1936. ومع ذلك خلال الثلاثينيات، توقف سريان هذه المعاهدات، لأن بعض القوى الموقعة (خاصة اليابان) انسحبت من ترتيبات المعاهدة ولم يقم غيرها إلا بدفع ضريبة كلامية لهم فقط. وبحلول عام 1938، نفذت الولايات المتحدة وبريطانيا «بند المصعد» في معاهدة لندن الثانية والذي سمح للبوارج بالوصول إلى 45000 طن إزاحة، وبعدها لم تعد المعاهدة سارية بشكل فعال. أجبرت القيود الصارمة على الإزاحة مصممي البوارج على تقديم تنازلات قد يكونوا رغبوا في تجنب الاختيار بينها. وقد شهد العقدان الثالث والرابع من التسعينيات عددًا من الابتكارات في تصميم البوارج، خاصة في مجال المحركات والحماية تحت الماء والطائرات.
rdf:langString
A treaty battleship was a battleship built in the 1920s or 1930s under the terms of one of a number of international treaties governing warship construction. Many of these ships played an active role in the Second World War, but few survived long after it. The first of the treaties was the Washington Naval Treaty signed in 1922, the world's five naval powers agreed to abide by strict restrictions on the construction of battleships and battlecruisers, in order to prevent an arms race in naval construction such as preceded World War I. The Treaty limited the number of capital ships possessed by each signatory, and also the total tonnage of each navy's battleships. New ships could only be constructed to replace the surviving ships as they retired after 20 years' service. Furthermore, any new ship would be limited to guns of 16-inch caliber and a displacement of 35,000 tons. The Washington Treaty limits were extended and modified by the London Naval Treaty of 1930 and the Second London Naval Treaty of 1936. During the 1930s, however, the effectiveness of these agreements broke down, as some signatory powers (in particular Japan) withdrew from the treaty arrangements and others only paid lip service to them. By 1938, Britain and the USA had both invoked an 'escalator clause' in the Second London Treaty which allowed battleships of up to 45,000 tons displacement, and the Treaty was effectively defunct. The strict limits on displacement forced the designers of battleships to make compromises which they might have wished to avoid given the choice. The 1920s and 1930s saw a number of innovations in battleship design, particularly in engines, underwater protection, and aircraft.
rdf:langString
条約型戦艦（じょうやくがたせんかん）とは、1920年代から1930年代に締結されていた海軍軍縮条約で設けられた各種制限を満たすべく建造された戦艦をいう。条約期間中は海軍休日（ネイバル・ホリデイ）と呼ばれ、様々な実験艦的な技術も盛り込まれたが、ほとんど戦線に影響を与えることなく消え去り、大戦の終結とともにその役割を終えた。
rdf:langString
条约型战列舰指美国、英国、日本、法国和意大利等五国1922年至1936年12月31日期间根据三个《限制海军军备条约》而设计、建造的战列舰。这三个限制海军军备条约是《华盛顿海军条约》（美国、英国、日本、法国和意大利于1922年签订）、《伦敦海军条约》（英国、美国、日本于1930年签订）和《第二次伦敦海军条约》（美国、英国、法国于1936年签订）。
rdf:langString
Договірний лінійний корабель — термін, який застосовується до лінкорів, побудованих у 1920 — 1930-х роках, технічні характеристики яких обмежувалися умовами міжнародних угод, насамперед Вашингтонської морської угоди 1922 року, Лондонських морських договорів 1930 та 1936 року. Багато з цих кораблів активно застосовувались під час Другої світової війни. У Вашингтонський морській угоді п'ять провідних морських держав погодилися дотримуватися суворих обмежень на будівництво лінкорів і лінійних крейсерів, аби запобігти гонці озброєнь у військово-морській сфері, подібній тій, яка передувала Першій світовій війні. Договір обмежував кількість основних кораблів, що належали кожному учаснику угоди, а також сумарний тоннаж лінкорів кожного з флотів. Крім того, будь-який новий корабель повинен був мати головний калібр не більше 16 дюймів і водотоннажність до 35 000 тонн. Обмеження Вашингтонської морської угоди були продовжені і змінені Лондонським морським договором 1930 і Лондонським морським договором 1936 року 1936 року. У 1930-х роках ефективність цих угод знизилась, оскільки з них вийшов один з ключових підписантів — Японія. У 1938 році Велика Британія та США застосували положення другого Лондонського договору, які дозволили будувати лінкори водотоннажністю до 45 000 тонн, що, фактично припинило дію договірних обмежень. Суворі обмеження тоннажу лінкорів змушували їх конструкторів йти на компроміси щодо технічних характеристик, яких вони б могли уникнути, проектуючи кораблі більшого розміру. Водночас необхідність дотримуватись цих обмежень у 1920-х і 1930-х роках стимулювала появу низки нововведень у конструкції лінкорів, що стосувалися насамперед енергетичних установок та захисту від торпед.
xsd:nonNegativeInteger
32612
