Transition zone (Earth)

http://dbpedia.org/resource/Transition_zone_(Earth)

Die Mantelübergangszone ist geophysikalisch durch signifikante Geschwindigkeitssprünge seismischer Wellen definiert und liegt im Mittel zwischen 410 und 660 km Tiefe. Die Übergangszone ist gekennzeichnet durch einen Anstieg der Dichte von 3,42 g/cm³ im untersten oberen Erdmantel auf 3,9 g/cm³ im obersten . rdf:langString
A zona de transição é uma parte do manto terrestre localizada ao meio do manto inferior e superior, em profundidade entre 410 e 660;km (250 a 400 milhas) e tem cerca de 250 km de espessura. Ela divide o manto da Terra em uma seção superior e inferior, revelando que o interior do nosso planeta é muito mais complexo do que os modelos em três tons de crosta-manto-núcleo. O manto da Terra, incluindo a zona de transição, consiste primariamente de peridotito, uma rocha ígnea ultrabásica. rdf:langString
地幔过渡带是上地幔与下地幔之间的一个区域,深度在410至660 km。主要由橄榄岩构成。这种划分是依据地震波速的突变:在410km(14GPa),橄榄石的晶体粒度随着压力升高转变为更高密度和波速的;在过渡带520km的更深处,变成尖晶橄榄石与石榴石;而在660km(23.5GPa),高压相的尖晶橄榄石随着压力升高发生了两种密度更大的后尖晶石相变:布里奇曼石(bridgmanite)与。矿物物理学的超高压相变实验提供了证据。 从下地幔来的物质经过410 km界面时,瓦兹利石会发生相变成为橄榄石,并释放出水,形成一个熔体层。即“过渡带水过滤全地幔对流模型”。水合尖晶橄榄石下降到过渡区以下区域时,压力的增高会将水挤出,导致矿物融化,形成一个熔体层,导致地震波突然减速。 rdf:langString
Шар Голіцина (рос. Голицина слой, англ. Golitsyn layer, нім. Golizyn-Schicht f) — нижня частина верхньої мантії Землі, що характеризується найвищими у мантії значеннями градієнта швидкості поширення сейсмічних хвиль. Вказаний ефект обумовлений різким збільшенням у цій зоні густини і структури речовини. Шар розташований на глибині 400—900 км. Іноді його відносять до середньої мантії. Шар Голіцина встановлено Голіциним (1916) за різким зростанням кутів виходу сейсмічної радіації на епіцентральній відстані (приблизно 2000 км). У світовій науковій літературі прийнята назва "20 границя розділу". rdf:langString
المنطقة الانتقالية هي جزء من ، وتقع بين الدثار السفلي والدثار العلوي وعلى عمق 410 و660 كم. يشمل الدثار الأرضي المنطقة الانتقالية التي تتكون أساسًا من البيريدوتيت، وهي الصخور النارية فوق القاعدية. ينقسم الدثار إلى الدثار العلوي والمنطقة الانتقالية والدثار السفلي نتيجة للانقطاعات المفاجئة للسرعات الزلزالية-على أعماق من 410 و 660 كم. ويعتقد أن هذا يحدث نتيجة لإعادة ترتيب الذرات في الأوليفين (الذي يشكل جزءًا كبيرًا من البيريدوتيت) على عمق 410 كم، لتشكيل هيكل كريستالي أكثر كثافة نتيجة لارتفاع الضغط وزيادة العمق. تشير الأدلة أسفل من العمق 660 إلى أن الذرات تعيد الترتيب من جديد لتشكيل هيكل كريستالي أكثر كثافة. ويمكن رؤية ذلك باستخدام موجات الجسم من الزلازلالمتحولة والمنعكسة أو المنكسرة على الحدود ويمكن توقعها من خلال الفيزياء المعدنية، حيث إن تغير المرحلة مرتهن بدرجة الحرارة والكثافة ومن ثم مرتهن rdf:langString
La discontinuïtat de Repetti és una zona de transició (discontinuïtat sísmica) del mantell terrestre situada a 900 km de la superfície de la Terra en una zona de transició entre el mantell inferior (mesosfera) i el mantell superior (astenosfera) rdf:langString
La zona de transición es parte del manto de la Tierra, y se encuentra entre el manto inferior y el manto superior, entre una profundidad de 410 y 660 km (250 a 400 mi). El manto de la Tierra, incluida la zona de transición, consiste principalmente en peridotita, una roca ígnea ultramáfica. rdf:langString
The transition zone is part of the Earth's mantle, and is located between the lower mantle and the upper mantle, between a depth of 410 and 660 km (250 to 400 mi). The Earth's mantle, including the transition zone, consists primarily of peridotite, an ultramafic igneous rock. rdf:langString
De manteltransitiezone (kortweg transitiezone, Engels: Mantle Transition Zone, afgekort MTZ) is een zone tussen ongeveer 410 en 670 km diepte in het binnenste van de Aarde waar de toename van met de diepte groot is. Deze toename wordt veroorzaakt door faseovergangen in de belangrijkste mineralen waaruit de mantel is opgebouwd. De mineralen nemen dichtere kristalstructuren aan bij grotere druk. rdf:langString
1. Mezosfera – warstwa (geosfera) we wnętrzu Ziemi położona pomiędzy astenosferą a barysferą na głębokości od ok. 350 km do ok. 2900 km. Odznacza się ciągłym (choć niejednostajnym) wzrostem prędkości fal sejsmicznych z głębokością, a zatem wzrostem gęstości oraz wzrostem temperatury od ok. 2000 st. C do ok. 3000 st. C.Wskutek panującego w obrębie mezosfery wysokiego ciśnienia, w pobliżu jej dolnej granicy, półpłynny materiał skalny osiąga bardzo dużą gęstość (3,7 do 4,1 g/cm³) i zaczyna krystalizować. rdf:langString
Слой Голицына — переходная зона между верхней мантией и нижней мантией, находящаяся в интервале глубин 410-670 км. Получила своё название в честь Б. Б. Голицина, фактически положившего начало сейсмическому изучению внутреннего строения Земли. Верхняя граница этой зоны устанавливается по интенсивному росту скоростей сейсмических волн. Предполагается, что увеличение скоростей сейсмических волн на глубине 410 км преимущественно связано со структурной перестройкой оливина в вадслеит, сопровождающейся образованием более плотной фазы с большими значениями коэффициентов упругости, а на рубеже «520 км» — с последующей трансформацией вадслеита в шпинелеподобный рингвудит. К важным минеральным фазам переходной зоны следует относить мэйджоритовый гранат, стишовит, корунд, а также упомянутые выше ринг rdf:langString
rdf:langString منطقة انتقالية (الأرض)
rdf:langString Discontinuïtat de Repetti
rdf:langString Mantelübergangszone
rdf:langString Zona de transición (Tierra)
rdf:langString Manteltransitiezone
rdf:langString Mezosfera (geologia)
rdf:langString Zona de transição (Terra)
rdf:langString Transition zone (Earth)
rdf:langString Слой Голицына
rdf:langString Шар Голіцина
rdf:langString 地幔过渡带
xsd:integer 5555728
xsd:integer 1118666237
rdf:langString المنطقة الانتقالية هي جزء من ، وتقع بين الدثار السفلي والدثار العلوي وعلى عمق 410 و660 كم. يشمل الدثار الأرضي المنطقة الانتقالية التي تتكون أساسًا من البيريدوتيت، وهي الصخور النارية فوق القاعدية. ينقسم الدثار إلى الدثار العلوي والمنطقة الانتقالية والدثار السفلي نتيجة للانقطاعات المفاجئة للسرعات الزلزالية-على أعماق من 410 و 660 كم. ويعتقد أن هذا يحدث نتيجة لإعادة ترتيب الذرات في الأوليفين (الذي يشكل جزءًا كبيرًا من البيريدوتيت) على عمق 410 كم، لتشكيل هيكل كريستالي أكثر كثافة نتيجة لارتفاع الضغط وزيادة العمق. تشير الأدلة أسفل من العمق 660 إلى أن الذرات تعيد الترتيب من جديد لتشكيل هيكل كريستالي أكثر كثافة. ويمكن رؤية ذلك باستخدام موجات الجسم من الزلازلالمتحولة والمنعكسة أو المنكسرة على الحدود ويمكن توقعها من خلال الفيزياء المعدنية، حيث إن تغير المرحلة مرتهن بدرجة الحرارة والكثافة ومن ثم مرتهن بالعمق.
rdf:langString La discontinuïtat de Repetti és una zona de transició (discontinuïtat sísmica) del mantell terrestre situada a 900 km de la superfície de la Terra en una zona de transició entre el mantell inferior (mesosfera) i el mantell superior (astenosfera) Les discontinuïtats són importants per a la geodinàmica, la geoquímica i la física dels minerals. Si el mantell inferior consisteix en conjunts de perovskita de silicat de (Mg, Fe) SiO 3 i magnesiowustita de (Mg, Fe) O, hi ha algunes hipòtesis per explicar les discontinuïtats i les dades sísmiques poden ser indicatives de les propietats i processos que es desconeixen o encara no s’entenen prou bé.
rdf:langString Die Mantelübergangszone ist geophysikalisch durch signifikante Geschwindigkeitssprünge seismischer Wellen definiert und liegt im Mittel zwischen 410 und 660 km Tiefe. Die Übergangszone ist gekennzeichnet durch einen Anstieg der Dichte von 3,42 g/cm³ im untersten oberen Erdmantel auf 3,9 g/cm³ im obersten .
rdf:langString La zona de transición es parte del manto de la Tierra, y se encuentra entre el manto inferior y el manto superior, entre una profundidad de 410 y 660 km (250 a 400 mi). El manto de la Tierra, incluida la zona de transición, consiste principalmente en peridotita, una roca ígnea ultramáfica. El manto se dividió en el manto superior, la zona de transición y el manto inferior como resultado de discontinuidades súbitas de velocidad sísmica a profundidades de 410 y 660 km (250 a 400 mi). Se cree que esto ocurre como resultado de la reorganización de los granos en olivina (que constituye una gran porción de peridotita) a una profundidad de 410 km, para formar una estructura cristalina más densa como resultado del aumento de la presión al aumentar la profundidad. Por debajo de una profundidad de 660 km, la evidencia sugiere que debido a los cambios de presión, los minerales de ringwoodita cambian en dos nuevas fases más densas, bridgmanita y periclasa. Esto se puede ver usando las ondas sísmicas de los terremotos, que se convierten, reflejan o refractan en el límite, y se predicen a partir de la física mineral, ya que los cambios de fase dependen de la temperatura y la densidad y, por lo tanto, de la profundidad.
rdf:langString The transition zone is part of the Earth's mantle, and is located between the lower mantle and the upper mantle, between a depth of 410 and 660 km (250 to 400 mi). The Earth's mantle, including the transition zone, consists primarily of peridotite, an ultramafic igneous rock. The mantle was divided into the upper mantle, transition zone, and lower mantle as a result of sudden seismic-velocity discontinuities at depths of 410 and 660 km (250 to 400 mi). This is thought to occur as a result of rearrangement of grains in olivine (which constitutes a large portion of peridotite) at a depth of 410 km, to form a denser crystal structure as a result of the increase in pressure with increasing depth. Below a depth of 660 km, evidence suggests due to pressure changes ringwoodite minerals change into two new denser phases, bridgmanite and periclase. This can be seen using body waves from earthquakes, which are converted, reflected or refracted at the boundary, and predicted from mineral physics, as the phase changes are temperature and density-dependent and hence depth dependent.
rdf:langString De manteltransitiezone (kortweg transitiezone, Engels: Mantle Transition Zone, afgekort MTZ) is een zone tussen ongeveer 410 en 670 km diepte in het binnenste van de Aarde waar de toename van met de diepte groot is. Deze toename wordt veroorzaakt door faseovergangen in de belangrijkste mineralen waaruit de mantel is opgebouwd. De mineralen nemen dichtere kristalstructuren aan bij grotere druk. De manteltransitiezone vormt de scheiding tussen de bovenmantel en de ondermantel. Sommige geofysische modellen voorspellen dat de transitiezone een barrière vormt voor convectiestroming door de mantel, zodat tussen de onder- en bovenmantel geen of minder uitwisseling van materie plaatsvindt.
rdf:langString 1. Mezosfera – warstwa (geosfera) we wnętrzu Ziemi położona pomiędzy astenosferą a barysferą na głębokości od ok. 350 km do ok. 2900 km. Odznacza się ciągłym (choć niejednostajnym) wzrostem prędkości fal sejsmicznych z głębokością, a zatem wzrostem gęstości oraz wzrostem temperatury od ok. 2000 st. C do ok. 3000 st. C.Wskutek panującego w obrębie mezosfery wysokiego ciśnienia, w pobliżu jej dolnej granicy, półpłynny materiał skalny osiąga bardzo dużą gęstość (3,7 do 4,1 g/cm³) i zaczyna krystalizować. 2. Mezosfera – dolna strefa płaszcza górnego Ziemi leżąca poniżej astenosfery, mniej więcej od 350 do 700 km, odznaczająca się gwałtownymi przyrostami prędkości fal sejsmicznych i gęstości skał.
rdf:langString A zona de transição é uma parte do manto terrestre localizada ao meio do manto inferior e superior, em profundidade entre 410 e 660;km (250 a 400 milhas) e tem cerca de 250 km de espessura. Ela divide o manto da Terra em uma seção superior e inferior, revelando que o interior do nosso planeta é muito mais complexo do que os modelos em três tons de crosta-manto-núcleo. O manto da Terra, incluindo a zona de transição, consiste primariamente de peridotito, uma rocha ígnea ultrabásica.
rdf:langString 地幔过渡带是上地幔与下地幔之间的一个区域,深度在410至660 km。主要由橄榄岩构成。这种划分是依据地震波速的突变:在410km(14GPa),橄榄石的晶体粒度随着压力升高转变为更高密度和波速的;在过渡带520km的更深处,变成尖晶橄榄石与石榴石;而在660km(23.5GPa),高压相的尖晶橄榄石随着压力升高发生了两种密度更大的后尖晶石相变:布里奇曼石(bridgmanite)与。矿物物理学的超高压相变实验提供了证据。 从下地幔来的物质经过410 km界面时,瓦兹利石会发生相变成为橄榄石,并释放出水,形成一个熔体层。即“过渡带水过滤全地幔对流模型”。水合尖晶橄榄石下降到过渡区以下区域时,压力的增高会将水挤出,导致矿物融化,形成一个熔体层,导致地震波突然减速。
rdf:langString Слой Голицына — переходная зона между верхней мантией и нижней мантией, находящаяся в интервале глубин 410-670 км. Получила своё название в честь Б. Б. Голицина, фактически положившего начало сейсмическому изучению внутреннего строения Земли. Верхняя граница этой зоны устанавливается по интенсивному росту скоростей сейсмических волн. Предполагается, что увеличение скоростей сейсмических волн на глубине 410 км преимущественно связано со структурной перестройкой оливина в вадслеит, сопровождающейся образованием более плотной фазы с большими значениями коэффициентов упругости, а на рубеже «520 км» — с последующей трансформацией вадслеита в шпинелеподобный рингвудит. К важным минеральным фазам переходной зоны следует относить мэйджоритовый гранат, стишовит, корунд, а также упомянутые выше рингвудит и вадслеит. Однако именно фазы со структурными типами граната и шпинели, вероятно, преобладают в этой части мантии. Существенная часть субдукционных слэбов, вероятно в более чем половине случаев, выполаживается в переходной зоне мантии. Такие субдукционные плиты получили название стагнирующих слэбов (прекративших движение). Именно стагнация слэбов является принципиально важным явлением для насыщения переходной зоны мантии водой, СO2, играющими важнейшую роль в мантийном магматизме и метасоматозе, и ее обогащения несовместимыми элементами особенно под континентами. Сейсмологом К. Булленом внутренняя часть Земли была разделена на ряд оболочек с присвоением им буквенных обозначений. Переходная зона получила название «слой С».
rdf:langString Шар Голіцина (рос. Голицина слой, англ. Golitsyn layer, нім. Golizyn-Schicht f) — нижня частина верхньої мантії Землі, що характеризується найвищими у мантії значеннями градієнта швидкості поширення сейсмічних хвиль. Вказаний ефект обумовлений різким збільшенням у цій зоні густини і структури речовини. Шар розташований на глибині 400—900 км. Іноді його відносять до середньої мантії. Шар Голіцина встановлено Голіциним (1916) за різким зростанням кутів виходу сейсмічної радіації на епіцентральній відстані (приблизно 2000 км). У світовій науковій літературі прийнята назва "20 границя розділу".
xsd:nonNegativeInteger 5016

data from the linked data cloud