St Kilda, Scotland
http://dbpedia.org/resource/St_Kilda,_Scotland an entity of type: Thing
سانت كيلدا مجموعة جزر غير مأهولة بالسكان في شمالي جبال الأطلس. تقع هذه الجزر علي مسافة 64 كم من أقصى الطرف الشمالي لجزيرة في ، أسكتلندا. وتحكم هذه الجزر باعتبارها جزءًا من الجزر الغربية. وتعد جزيرة سانت كيلدا في حد ذاتها ملاذًا للطيور، وبها قاعدة عسكرية. وعلى مقربة منها جزيرة صوي الصغيرة، حيث تعيش أغنام .
rdf:langString
Το Σεντ Κίλντα (σκωτικά γαελικά: Hiort) είναι απομονωμένο νησιωτικό σύμπλεγμα που βρίσκεται 64 χιλιόμετρα βορειοδυτικά του Νορθ Γιουίστ, στον Βόρειο Ατλαντικό Ωκεανό. Το μεγαλύτερο νησί του Συμπλέγματος είναι το Χίρτα και είναι το δυτικότερο νησί των Εβριδών της Σκωτίας· υπάρχουν τρεις μικρότερες νησίδες το Ντουν, το Σοεϊ και το Μπόρερεϊ, τα οποία χρησιμοποιούνται ως βοσκότοποι.
rdf:langString
Sankta Kildo (angle St Kilda, en gaela Hiort) estas izola arkipelago 64 km okcidente-nordokcidente el en Norda Atlantiko. Ĝi enhavas la plej okcidentajn insulojn de la Foraj Hebridoj de Skotio. La plej granda insulo estas , kies marklifoj estas la plej altaj en Granda Britio kaj tri aliaj insuloj , estis uzataj por paŝtado kaj por marbirda ĉasado. Tiuj insuloj estas administre parto de la loka aŭtoritato .
rdf:langString
세인트 킬다 군도(St Kilda, 스코틀랜드 게일어: Hiort)는 영국 본토에서 분리되어 있는 군도이다. 북대서양의 노스 유이스트 섬에서 서북서쪽으로 64km 떨어져 있으며, 스코틀랜드, 아우터헤브리디스의 최서단에 위치한 섬이다. 세인트 킬다 군도에는 2000년 전부터 사람이 살아온 것으로 보이나, 인구가 180명을 초과한 적은 없었을 것으로 추측된다. 실제로, 1851년 이후 100명을 밑돌고 있다. 1930년, 유일하게 사람이 거주하는 힐타 섬에서 전체 인구가 대피하였다. 여름 몇 개월동안 보존 작업자나 자원봉사자, 과학자들이 세인트 킬다를 찾지만 한 해동안 섬에 머무르는 것은 방위를 담당하는 사람들 뿐이다. 세인트 킬다라는 명칭의 기원은 추측이다. 섬의 문화유산은 선사시대부터 여러 가지 독특한 건축의 구조들이 포함되어 있다. 그러나 섬에서의 생활을 기록한 가장 오래된 기록은 중세 후기 이후의 것이다. 힐타에 있던 중세시대의 마을은 19세기에 재건된 것인데, 관광을 통해 외부와의 접촉 기회가 늘어나면서 질병이 유행하였고, 제1차 세계 대전이 발발하여 1930년 섬의 피난을 일으키게 되었다.
rdf:langString
O arquipélago de St Kilda (gaélico escocês: Hiort), no Atlântico Norte perto das Hébridas, fica no limite exterior das Ilhas Britânicas. O arquipélago pertence na sua totalidade ao National Trust for Scotland. O sítio Património Mundial de St Kilda cobre uma área terrestre de 8 km², para um total de 225 km² incluindo ambiente marinho.
rdf:langString
聖基爾達群島（英語：St. Kilda；蘇格蘭蓋爾語：Hiort）位於蘇格蘭外赫布里底群島最西端，距北尤伊斯特島（North Uist）西北64公里，是大西洋北部的群島。最大島嶼是赫达島（Hirta)，其海上懸崖是全英國最高的。 聖基爾達島曾有2000人口，但1930年起已是無人居住。該年，最後僅餘的36人向政府請願遷村，於8月29日搭船遷往蘇格蘭本土（現只有軍隊駐守）。聖基爾達島於1986年被聯合國教科文組織列入世界遺產，是英國唯一一個世界文化與自然雙重遺產。 "聖基爾達"的語源有多種說法。許多聖基爾達島的歷史遺跡有史前和歷史時期的建築特色，但它的書面記錄卻要追索至中世紀。 聖基爾達群島中的波雷島，海拔高度只有384公尺，但經常壟罩在雲霧裡，世界上最大的塘鵝群在此繁殖，2010年約有6萬對左右。以前聖基達爾島民為了維持在這個偏遠地方的生活，會赤腳攀爬這些危崖，抓取鳥與鳥蛋。 目前聖基爾達群島由蘇格蘭國民信託管理。
rdf:langString
Saint Kilda (Hiort en gaèlic escocès) és un arxipèlag aïllat de l'Atlàntic Nord situat a ponent de les Hèbrides, a 64 km de l'illa de North Uist, és considerada la part més isolada i més occidental de les Hèbrides Exteriors i d'Escòcia. Les seves illes principals són Boreray, , i . Són d'origen volcànic i molt abruptes. En total comprenen una superfície de 840 ha. L'arxipèlag té també diversos stacs, pilars verticals de roca que sorgeixen al mig del mar, els més alts dels quals (An Armin i Lee) s'acosten als 200 metres d'alçada.
rdf:langString
St. Kilda (skotskou gaelštinou Hiort) je skotské souostroví, které leží v Atlantském oceánu, 64 kilometrů západně od Vnějších Hebrid. Ostrovy jsou považovány za raritu v novodobé historii, a to díky své téměř dokonalé izolovanosti až do 16. století, dokud se nezačal rozvíjet na zdejším území turismus. Na tomto souostroví žijí velké kolonie mořských ptáků, mezi nimiž jsou dnes i ohrožené druhy. Velikost populace podle odhadů nikdy nepřekročila počet 200 lidí. Poslední starousedlíci ostrovy opustili na vlastní žádost v roce 1930. V roce 1957 byla St. Kilda vyhlášena národní přírodní rezervací (National Nature Reserve). St. Kilda patří do majetku organizace National Trust for Scotland a je od roku 1986 zapsána na seznamu Světového dědictví. Od roku 1957 je na ostrově Hirta pozorovací stanoviš
rdf:langString
St. Kilda (schottisch-gälisch Hiort [hirˠʃt̪]) ist eine isolierte vulkanische Inselgruppe, die zu Schottland gehört. Die Inseln liegen rund 64 Kilometer westnordwestlich von North Uist im Nordatlantik und werden gelegentlich zu den Äußeren Hebriden gezählt. Die Hauptinsel ist Hirta, deren Klippen die höchsten des Vereinigten Königreichs sind. Politisch gehören die Inseln zur Council Area Na h-Eileanan Siar.
rdf:langString
St Kilda uhartea (ingelesez St Kilda eta gaeleraz Hiort) Eskoziako ipar-mendebaldean dagoen Kanpoko Hebridak uhartediaren barnean sailkatu ohi den isolatutako uharte txikiz osatutako uhartedia da. Ipar Ozeano Atlantikoan kokatzen da, Kanpoko Hebridak uharteditik mendebaldeen kokatzen diren uharteak dira, North Uist uhartetik 64 kilometro ipar-mendebalderuntz daudelarik.
rdf:langString
San Kilda (en inglés, Saint Kilda, en gaélico escocés, Hiort) es un archipiélago del Atlántico norte situado al oeste de las Hébridas, considerado la parte más aislada de las islas británicas. Pertenece al Reino Unido. Sus islas principales son Boreray, Soay, Dun y Hirta, y todas ellas son de origen volcánico y muy abruptas. En total comprenden una superficie de 840 ha. El archipiélago pertenece al grupo islas Hébridas exteriores.
rdf:langString
Saint-Kilda (Hiort en gaélique écossais, prononcé [hirˠʃt]) est un archipel écossais, isolé dans l'océan Atlantique et situé à 64 km à l'ouest-nord-ouest de l'île de North Uist et à 163 km à l'ouest des côtes écossaises, sur l'île de Grande-Bretagne. Faisant partie de la division administrative de l'archipel des Hébrides extérieures, il en contient les îles les plus à l'ouest. L'île principale est Hirta, dont les falaises maritimes sont les plus hautes du Royaume-Uni. La population de l'archipel, de langue gaélique, devint inférieure à 100 habitants après 1851 et n'a probablement jamais dépassé 180. Elle fut entièrement évacuée à sa propre demande en 1930 et les seuls habitants sont désormais des militaires.
rdf:langString
Is oileánra iargúlta iad na hoileáin a nglaoitear Hiort orthu, agus tá siad suite 41 mìle (68 ciliméadar) siar amach ó Beinn na Faoghla in Inse Ghall na hAlban.Is ann atá na hoileáin is faide siar sna hOileáin Siar. Is é Hiort an t-oileán is mó díobh, agus tá a aillte mara níos airde ná na haillte eile sa Ríocht Aontaithe. Tá na hoileáin seo i limistéar riaracháin Chomhairle nan Eilean Siar.
rdf:langString
St Kilda (Scottish Gaelic: Hiort) is an isolated archipelago situated 64 kilometres (40 mi) west-northwest of North Uist in the North Atlantic Ocean. It contains the westernmost islands of the Outer Hebrides of Scotland. The largest island is Hirta, whose sea cliffs are the highest in the United Kingdom; three other islands (Dùn, Soay and Boreray) were also used for grazing and seabird hunting. The islands are administratively a part of the Comhairle nan Eilean Siar local authority area.
rdf:langString
Saint Kilda (gaelico: Hiort ) è un arcipelago isolato situato 64 chilometri a ovest-nord-ovest di North Uist nell'Oceano Atlantico settentrionale. È composto dalle isole più occidentali delle Ebridi Esterne, della Scozia e dell'intero Regno Unito, a parte Rockall. L'isola più grande è Hirta le cui scogliere sono le più alte del Regno Unito. La popolazione di lingua gaelica scozzese probabilmente non ha mai superato le 180 unità, e dopo il 1851 è sempre stata al di sotto delle 100. Sebbene questo arcipelago sia stato ininterrottamente abitato lungo l'arco di almeno due millenni, la popolazione locale lo abbandonò nel 1930. Le isole continuano a essere amministrativamente dipendenti dalle isole occidentali scozzesi, e sono considerate parte del comune di Harris.
rdf:langString
セント・キルダ （St Kilda、スコットランド・ゲール語:Hiort）は、イギリス領の孤立した群島。北大西洋、ノース・ウイスト島の64km西北西にある。スコットランド、アウター・ヘブリディーズの最西端の島々である。最大の島はヒルタ島で、イギリスで最も高い、海岸に面した断崖絶壁がある。その他はダン島、ソアイ島、ボーレー島である。これらの島は家畜の放牧や海鳥の猟が行われていた。セント・キルダは行政上はComhairle nan Eilean Siarのローカル・オーソリティー・エリアに属する。 セント・キルダには少なくとも2000年間、人が暮らしてきた歴史があったが、人口はおそらく180人を超えることはなかっただろう（1851年以降は100人を切った）。1930年、4島のうち唯一の有人島であったヒルタから住民全体が避難した。夏のあいだは科学者たちや保全作業員、ボランティアがやってくるものの、現在、唯一1年を通じて島に暮らすのは、防衛担当者だけである。
rdf:langString
St Kilda (Schots-Gaelisch: Hiort) is een archipel bij de Buiten-Hebriden zo'n 150 km buiten de Schotse kust waarvan de belangrijkste eilanden Hirta (Hiort), Soay (Soaigh), Dun (Dùn) en Boreray (Boraraigh) zijn. Deze zijn van de Britse eilanden de meest afgelegene, op de rotspunt Rockall na. De gezamenlijke oppervlakte bedraagt circa 840 hectare en de archipel is van vulkanische oorsprong, net als het al eerder genoemde Rockall en de daartussenin gelegen onderzeese Anton Dohrn Seamount. Het centrum van de vulkaan lag tussen Boreray en Hirta. Dit laatste eiland wordt overigens ook vaak als St Kilda aangeduid, aangezien het het enige bewoonde is geweest.
rdf:langString
St Kilda (gael. Hiort) – odizolowany archipelag odległy o 64 kilometry (40 mil) na północny zachód od North Uist w północnej części Oceanu Atlantyckiego. Terytorialnie wyspy wchodzą w skład szkockich Hebrydów Zewnętrznych i są ich najbardziej na zachód wysuniętą częścią. Największą z wysp jest Hirta, której klify są najwyższymi w Wielkiej Brytanii. Gaelickojęzyczna ludność prawdopodobnie nigdy nie przekraczała 180, a po 1851 stu mieszkańców. Wszystkich mieszkańców wyspy ewakuowano w 1930 r. Obecnie zamieszkuje ją jedynie personel wojskowy i pracownicy National Trust. Administracyjnie wyspy należą do Comhairle Na h-Eileanan Siar.
rdf:langString
St. KildaSt. Kilda på kartan över Yttre Hebriderna. St. Kilda, eller Saint Kilda (skotsk gaeliska: Hiort), är en skotsk ögrupp i Nordatlanten, 66 km väster om Yttre Hebriderna. Bara ön Rockall är längre bort ifrån skotska fastlandet. Hela gruppen (8,55 km²) ägs av , och är ett av Skottlands fem världsarv. De andra är Edinburgh, Limes (Antoninus mur), New Lanark och Skara Brae. Man tror att namnet St. Kilda kommer ifrån urnordiska skildir (sköldar).
rdf:langString
Сент-Ки́лда (англ. St Kilda, гэльск. (инф.) [хиршт]) — изолированный архипелаг в 64 километрах (40 милях) к западу-северо-западу от острова Норт-Уист в северной части Атлантического океана. Часто включается в архипелаг Внешние Гебридские острова, административно относится к шотландскому округу На-х-Эланан-Шиар. Остров Соэй является самой западной точкой государства Великобритания. Крупнейшим островом архипелага является остров Хирта, морские утёсы которого — самые высокие в Великобритании. Гэльско-говорящее население, возможно, никогда не превышало 180 человек и после 1851 года никогда не составляло более 100. Несмотря на то, что Сент-Килда был постоянно населён по меньшей мере в течение двух тысячелетий, и несмотря на уникальный образ жизни его обитателей, всё население было эвакуировано
rdf:langString
Сент-Кі́лда (англ. St Kilda, шотл. гел. файл [гіршт]) — архіпелаг за 64 км (40 миль) на північний захід від у північній частині Атлантичного океану. Часто включається до архіпелагу , адміністративно входить до шотландської області . Острів Соей в архіпелазі є найзахіднішою точкою держави Велика Британія. Найбільшим островом архіпелагу є острів , морські стрімчаки якого є найвищими у Великій Британії. Гельськомовне населення, можливо, ніколи не перевищувало 180 осіб і після 1851 року ніколи не становило більше 100. Незважаючи на те, що Сент-Кілда був постійно населений щонайменше протягом двох тисячоліть, і незважаючи на унікальний спосіб життя його мешканців, все населення було евакуйовано в 1930 році. Наразі на Сент-Кілді живуть лише військовики". Адміністративно острови входять до скла
rdf:langString
rdf:langString
St Kilda, Scotland
rdf:langString
سانت كيلدا
rdf:langString
Saint Kilda
rdf:langString
St. Kilda (Skotsko)
rdf:langString
St. Kilda (Schottland)
rdf:langString
Σεντ Κίλντα
rdf:langString
Sankta Kildo
rdf:langString
San Kilda
rdf:langString
St Kilda
rdf:langString
Hiort
rdf:langString
Saint-Kilda
rdf:langString
Saint Kilda
rdf:langString
세인트킬다 군도
rdf:langString
セント・キルダ
rdf:langString
St Kilda
rdf:langString
St Kilda (Szkocja)
rdf:langString
Saint Kilda
rdf:langString
Сент-Килда
rdf:langString
Сент-Кілда
rdf:langString
St. Kilda
rdf:langString
聖基爾達島
rdf:langString
St Kilda
rdf:langString
Hiort
xsd:float
57.81499862670898
xsd:float
-8.587499618530273
xsd:integer
151806
xsd:integer
1122602161
rdf:langString
St Kilda shown within the Outer Hebrides
rdf:langString
Overview of Village Bay, St Kilda
rdf:langString
Scotland Outer Hebrides
rdf:langString
St Kilda
rdf:langString
No permanent population since 1930
xsd:string
57.815 -8.5875
rdf:langString
سانت كيلدا مجموعة جزر غير مأهولة بالسكان في شمالي جبال الأطلس. تقع هذه الجزر علي مسافة 64 كم من أقصى الطرف الشمالي لجزيرة في ، أسكتلندا. وتحكم هذه الجزر باعتبارها جزءًا من الجزر الغربية. وتعد جزيرة سانت كيلدا في حد ذاتها ملاذًا للطيور، وبها قاعدة عسكرية. وعلى مقربة منها جزيرة صوي الصغيرة، حيث تعيش أغنام .
rdf:langString
St. Kilda (skotskou gaelštinou Hiort) je skotské souostroví, které leží v Atlantském oceánu, 64 kilometrů západně od Vnějších Hebrid. Ostrovy jsou považovány za raritu v novodobé historii, a to díky své téměř dokonalé izolovanosti až do 16. století, dokud se nezačal rozvíjet na zdejším území turismus. Na tomto souostroví žijí velké kolonie mořských ptáků, mezi nimiž jsou dnes i ohrožené druhy. Velikost populace podle odhadů nikdy nepřekročila počet 200 lidí. Poslední starousedlíci ostrovy opustili na vlastní žádost v roce 1930. V roce 1957 byla St. Kilda vyhlášena národní přírodní rezervací (National Nature Reserve). St. Kilda patří do majetku organizace National Trust for Scotland a je od roku 1986 zapsána na seznamu Světového dědictví. Od roku 1957 je na ostrově Hirta pozorovací stanoviště britské armády. Stanice je ve Village Bay nedaleko od někdejšího jediného osídleného místa jménem Village (Vesnice).
rdf:langString
Saint Kilda (Hiort en gaèlic escocès) és un arxipèlag aïllat de l'Atlàntic Nord situat a ponent de les Hèbrides, a 64 km de l'illa de North Uist, és considerada la part més isolada i més occidental de les Hèbrides Exteriors i d'Escòcia. Les seves illes principals són Boreray, , i . Són d'origen volcànic i molt abruptes. En total comprenen una superfície de 840 ha. L'arxipèlag té també diversos stacs, pilars verticals de roca que sorgeixen al mig del mar, els més alts dels quals (An Armin i Lee) s'acosten als 200 metres d'alçada. Té importants colònies d'ocells, amb espècies singulars que s'aprofiten dels seus penya-segats, cosa que l'ha dut a ser declarada Patrimoni de la Humanitat per la UNESCO. Hi ha controvèrsia sobre l'origen del seu nom. Hom diu que potser prové de l'antic nòrdic, on sunt kelda vol dir 'font dolça'. Hi ha qui diu però que potser prové de Saint Hilda, o Hirta. En tot cas, sembla clar que mai hi hagué un sant amb aquest nom. Habitada des de temps prehistòrics, la població fluctuà fins que el 29 d'agost de 1930 els seus darrers 36 habitants permanents foren evacuats cap a Escòcia. La seva llengua era el gaèlic escocès amb forta influència escandinava. Malgrat tot, destacaments militars continuaren ocupant l'illa principal de Hirta, on actualment tendeixen a ser reemplaçats pels científics que estudien la flora i fauna locals. Actualment tot l'arxipèlag és propietat del National Trust for Scotland i administrativament forma part del Consell de Na h-Eileanan Siar.
rdf:langString
Το Σεντ Κίλντα (σκωτικά γαελικά: Hiort) είναι απομονωμένο νησιωτικό σύμπλεγμα που βρίσκεται 64 χιλιόμετρα βορειοδυτικά του Νορθ Γιουίστ, στον Βόρειο Ατλαντικό Ωκεανό. Το μεγαλύτερο νησί του Συμπλέγματος είναι το Χίρτα και είναι το δυτικότερο νησί των Εβριδών της Σκωτίας· υπάρχουν τρεις μικρότερες νησίδες το Ντουν, το Σοεϊ και το Μπόρερεϊ, τα οποία χρησιμοποιούνται ως βοσκότοποι.
rdf:langString
St. Kilda (schottisch-gälisch Hiort [hirˠʃt̪]) ist eine isolierte vulkanische Inselgruppe, die zu Schottland gehört. Die Inseln liegen rund 64 Kilometer westnordwestlich von North Uist im Nordatlantik und werden gelegentlich zu den Äußeren Hebriden gezählt. Die Hauptinsel ist Hirta, deren Klippen die höchsten des Vereinigten Königreichs sind. Politisch gehören die Inseln zur Council Area Na h-Eileanan Siar. St. Kilda war mindestens zwei Jahrtausende lang permanent bewohnt, wobei die Einwohnerzahl vermutlich niemals 180 überschritt und sich nach 1851 konstant unter 100 bewegte. 1930 entschied sich die damalige Bevölkerung für die Aufgabe des Lebens auf der Insel. Gegenwärtig sind Militärangehörige die einzigen Bewohner. Der Ursprung des Namens St. Kilda kann nur vermutet werden. Das menschliche Erbe der Inseln besteht aus zahlreichen architektonischen Stätten aus historischen und prähistorischen Zeiten, während die frühesten schriftlichen Aufzeichnungen über das Inselleben auf das Spätmittelalter zurückgehen. Das mittelalterliche Dorf auf Hirta wurde im 18. Jahrhundert aufgegeben und an anderer Stelle neu errichtet. Später trugen die Einflüsse religiösen Eifers, durch vermehrte äußere Kontakte eingeschleppte Krankheiten und die Folgen des Ersten Weltkriegs zur Evakuierung der Insel im Jahr 1930 bei. Die Geschichte von St. Kilda hat Anlass zu künstlerischen Interpretationen gegeben, darunter eine Oper. Die gesamte Inselgruppe befindet sich seit 1956 im Besitz des National Trust for Scotland. 1986 wurde sie die erste von fünf (Stand 14. Juli 2020) schottischen Welterbestätten. Sie besitzt als einzige Stätte im Vereinigten Königreich den Status sowohl für ihre kulturellen als auch für ihre natürlichen Reichtümer. Die Inseln sind ein Brutgebiet für viele Seevögel, darunter Basstölpel, Papageitaucher und Eissturmvögel. Der St.-Kilda-Zaunkönig und die St.-Kilda-Feldmaus sind endemische Unterarten. Im Sommer arbeiten Freiwilligengruppen auf den Inseln, um Ruinen der Häuser zu restaurieren, die die Inselbevölkerung bei der Evakuierung zurückließ. Sie teilen sich die Inseln mit den Bewohnern einer kleinen, 1957 eingerichteten Militärbasis.
rdf:langString
Sankta Kildo (angle St Kilda, en gaela Hiort) estas izola arkipelago 64 km okcidente-nordokcidente el en Norda Atlantiko. Ĝi enhavas la plej okcidentajn insulojn de la Foraj Hebridoj de Skotio. La plej granda insulo estas , kies marklifoj estas la plej altaj en Granda Britio kaj tri aliaj insuloj , estis uzataj por paŝtado kaj por marbirda ĉasado. Tiuj insuloj estas administre parto de la loka aŭtoritato .
rdf:langString
San Kilda (en inglés, Saint Kilda, en gaélico escocés, Hiort) es un archipiélago del Atlántico norte situado al oeste de las Hébridas, considerado la parte más aislada de las islas británicas. Pertenece al Reino Unido. Sus islas principales son Boreray, Soay, Dun y Hirta, y todas ellas son de origen volcánico y muy abruptas. En total comprenden una superficie de 840 ha. El archipiélago pertenece al grupo islas Hébridas exteriores. El archipiélago tiene también varias estacas, pilares verticales de roca que surgen en medio del mar, los más altos de los cuales (An Armen y Lee) se acercan a los 200 metros de altura. Tiene importantes colonias de pájaros, con especies singulares que se aprovechan de sus acantilados, lo que lo ha llevado a ser declarada Patrimonio de la Humanidad por la Unesco en 1986. Alberga dos subespecies endémicas, el ratón de campo de San Kilda y el chochín de San Kilda, y en el pasado también albergó al ratón doméstico de San Kilda hasta su extinción. Hay controversia sobre el origen de su nombre. Se dice que quizás proviene del antiguo nórdico, donde sunt kelda quiere decir 'fuente dulce'. Según algunos autores, podría provenir de San Hilda o Hirta. En todo caso, parece claro que nunca hubo un santo con este nombre. Habitada desde tiempos prehistóricos, la población fluctuó hasta que el 29 de agosto de 1930 sus últimos 36 habitantes permanentes serían evacuados hacia Escocia. Su lengua era el gaélico escocés con fuerte influencia escandinava. A pesar de todo, destacamentos militares tienen una base en la isla principal de Hirta, donde actualmente tienden a ser reemplazados por científicos que estudian la fauna local. Actualmente todo el archipiélago es propiedad del National Trust for Scotland. También, tiene una especie que sólo habita aquí y en Surtsey, es el insecto Ceutorrhynchus insularis, una rara especie de gorgojo.
rdf:langString
St Kilda uhartea (ingelesez St Kilda eta gaeleraz Hiort) Eskoziako ipar-mendebaldean dagoen Kanpoko Hebridak uhartediaren barnean sailkatu ohi den isolatutako uharte txikiz osatutako uhartedia da. Ipar Ozeano Atlantikoan kokatzen da, Kanpoko Hebridak uharteditik mendebaldeen kokatzen diren uharteak dira, North Uist uhartetik 64 kilometro ipar-mendebalderuntz daudelarik. St Kilda uhartea bi milurtetan zehar gizakien bizileku izan da, ziurrenik bertako biztanleriaren gehieneko kopurua ez zen inoiz 180 pertsona baino gehiagokoa izanen, 1851. urtean 100 ingurukoa zen. 1930. urtean Hirta uharteko biztanleri osoa hustuarazi zuten (uharte hau uhartedi osoko populatutako bakarra zelarik). Gaur egun, urtez-urte aldatu ohi den biztanleria defentsa zerbitzuko militar jendea izan ohi da, baita udaldia han iragaten duten hainbat mantenuko langile, boluntarioak eta zientzialariak ere.
rdf:langString
Is oileánra iargúlta iad na hoileáin a nglaoitear Hiort orthu, agus tá siad suite 41 mìle (68 ciliméadar) siar amach ó Beinn na Faoghla in Inse Ghall na hAlban.Is ann atá na hoileáin is faide siar sna hOileáin Siar. Is é Hiort an t-oileán is mó díobh, agus tá a aillte mara níos airde ná na haillte eile sa Ríocht Aontaithe. Tá na hoileáin seo i limistéar riaracháin Chomhairle nan Eilean Siar. Bhí daoine ina gcónaí go buan san oileán le dhá mhíle bliain ar a laghad.Níor fhás a dhaonra níos mó ná 180 is dócha agus is cinnte nach mó ná 100 tar éis na bliana 1851). Aistríodh an daonra iomlán amach as an oileán sa bhliain 1930. Faoi láthair, ní bhíonn ach pearsanra míleata lonnaithe ann.
rdf:langString
Saint-Kilda (Hiort en gaélique écossais, prononcé [hirˠʃt]) est un archipel écossais, isolé dans l'océan Atlantique et situé à 64 km à l'ouest-nord-ouest de l'île de North Uist et à 163 km à l'ouest des côtes écossaises, sur l'île de Grande-Bretagne. Faisant partie de la division administrative de l'archipel des Hébrides extérieures, il en contient les îles les plus à l'ouest. L'île principale est Hirta, dont les falaises maritimes sont les plus hautes du Royaume-Uni. La population de l'archipel, de langue gaélique, devint inférieure à 100 habitants après 1851 et n'a probablement jamais dépassé 180. Elle fut entièrement évacuée à sa propre demande en 1930 et les seuls habitants sont désormais des militaires. L'héritage historique de ces îles contient de nombreux éléments architecturaux uniques remontant à la Préhistoire, bien que le premier écrit mentionnant une présence humaine sur ces îles date du bas Moyen Âge. Le village médiéval sur Hirta fut reconstruit au XIXe siècle puis évacué en 1930 devant la rudesse des conditions de vie, ce qui inspira de nombreuses adaptations artistiques dont un spectacle filmé depuis Saint-Kilda et retransmis en direct à travers l'Europe par satellite. La totalité de l'archipel est la propriété du National Trust for Scotland et le site classé de Saint-Kilda, s'étendant sur 225 km2 en comptant la partie maritime, est l'un des quatre sites écossais classés au patrimoine mondial par l'UNESCO avec Édimbourg, Skara Brae et New Lanark. Les îles sont une zone de reproduction pour de nombreuses espèces d'oiseaux marins dont les fous de Bassan (deuxième plus importante colonie mondiale), les pétrels, les macareux moines et les océanites cul-blancs. Saint-Kilda possède également des sous-espèces spécifiques de troglodyte mignon et de mulot et deux races de moutons. Des groupes de volontaires travaillent sur les îles pendant l'été pour restaurer les nombreux bâtiments en ruines que les habitants ont laissés derrière eux, et partageant les îles avec la petite base militaire établie en 1957.
rdf:langString
St Kilda (Scottish Gaelic: Hiort) is an isolated archipelago situated 64 kilometres (40 mi) west-northwest of North Uist in the North Atlantic Ocean. It contains the westernmost islands of the Outer Hebrides of Scotland. The largest island is Hirta, whose sea cliffs are the highest in the United Kingdom; three other islands (Dùn, Soay and Boreray) were also used for grazing and seabird hunting. The islands are administratively a part of the Comhairle nan Eilean Siar local authority area. The origin of the name St Kilda is a matter of conjecture. The islands' human heritage includes numerous unique architectural features from the historic and prehistoric periods, although the earliest written records of island life date from the Late Middle Ages. The medieval village on Hirta was rebuilt in the 19th century, but illnesses brought by increased external contacts through tourism, and the upheaval of the First World War contributed to the island's evacuation in 1930. The story of St Kilda has attracted artistic interpretations, including Michael Powell's film The Edge of the World and an opera. Permanent habitation on the islands possibly extends back two millennia, the population probably never exceeding 180; its peak was in the late 17th century. The population was 112 in 1851. According to the 1861 census, there were 71 inhabitants at that time; over subsequent years, the population ebbed and waned, eventually dropping to 36 as of May 1930. Virtually all of the population lived on Hirta. The entire remaining population was evacuated from Hirta, the only inhabited island, in 1930. The islands house a unique form of stone structure known as cleitean. A cleit is a stone storage hut or bothy; while many still exist, they are slowly falling into disrepair. There are known to be 1,260 cleitean on Hirta and a further 170 on the other group islands. Currently, the only year-round residents are military personnel; a variety of conservation workers, volunteers and scientists spend time there in the summer months. The entire archipelago is owned by the National Trust for Scotland. It became one of Scotland's six World Heritage Sites in 1986, and is one of the few in the world to hold joint status for both its natural and cultural qualities. Parties of volunteers work on the islands in the summer to restore the many ruined buildings that the native St Kildans left behind. They share the island with a small military base established in 1957. Two different early sheep types have survived on these remote islands, the Soay, a Neolithic type, and the Boreray, an Iron Age type. The islands are a breeding ground for many important seabird species including northern gannets, Atlantic puffins, and northern fulmars. The St Kilda wren and St Kilda field mouse are endemic subspecies.
rdf:langString
세인트 킬다 군도(St Kilda, 스코틀랜드 게일어: Hiort)는 영국 본토에서 분리되어 있는 군도이다. 북대서양의 노스 유이스트 섬에서 서북서쪽으로 64km 떨어져 있으며, 스코틀랜드, 아우터헤브리디스의 최서단에 위치한 섬이다. 세인트 킬다 군도에는 2000년 전부터 사람이 살아온 것으로 보이나, 인구가 180명을 초과한 적은 없었을 것으로 추측된다. 실제로, 1851년 이후 100명을 밑돌고 있다. 1930년, 유일하게 사람이 거주하는 힐타 섬에서 전체 인구가 대피하였다. 여름 몇 개월동안 보존 작업자나 자원봉사자, 과학자들이 세인트 킬다를 찾지만 한 해동안 섬에 머무르는 것은 방위를 담당하는 사람들 뿐이다. 세인트 킬다라는 명칭의 기원은 추측이다. 섬의 문화유산은 선사시대부터 여러 가지 독특한 건축의 구조들이 포함되어 있다. 그러나 섬에서의 생활을 기록한 가장 오래된 기록은 중세 후기 이후의 것이다. 힐타에 있던 중세시대의 마을은 19세기에 재건된 것인데, 관광을 통해 외부와의 접촉 기회가 늘어나면서 질병이 유행하였고, 제1차 세계 대전이 발발하여 1930년 섬의 피난을 일으키게 되었다.
rdf:langString
Saint Kilda (gaelico: Hiort ) è un arcipelago isolato situato 64 chilometri a ovest-nord-ovest di North Uist nell'Oceano Atlantico settentrionale. È composto dalle isole più occidentali delle Ebridi Esterne, della Scozia e dell'intero Regno Unito, a parte Rockall. L'isola più grande è Hirta le cui scogliere sono le più alte del Regno Unito. La popolazione di lingua gaelica scozzese probabilmente non ha mai superato le 180 unità, e dopo il 1851 è sempre stata al di sotto delle 100. Sebbene questo arcipelago sia stato ininterrottamente abitato lungo l'arco di almeno due millenni, la popolazione locale lo abbandonò nel 1930. Le isole continuano a essere amministrativamente dipendenti dalle isole occidentali scozzesi, e sono considerate parte del comune di Harris. Sono terreno fertile per molte specie di uccelli marini tra cui la sula bassana, l'uccello delle tempeste codaforcuta, la pulcinella di mare e il fulmaro. Lo e il sono sottospecie endemiche. L'intero arcipelago è di proprietà del National Trust for Scotland, e, nel 1986, è diventato uno dei quattro Patrimoni dell'umanità scozzesi. Si tratta uno dei pochi patrimoni al mondo a essere considerati contemporaneamente 'naturale', 'marino' e 'culturale'. Gruppi di volontari lavorano sull'isola nei mesi estivi per recuperare gli edifici originari che gli antichi Kildani hanno lasciato. Condividono l'isola con una piccola base militare creata nel 1957.
rdf:langString
セント・キルダ （St Kilda、スコットランド・ゲール語:Hiort）は、イギリス領の孤立した群島。北大西洋、ノース・ウイスト島の64km西北西にある。スコットランド、アウター・ヘブリディーズの最西端の島々である。最大の島はヒルタ島で、イギリスで最も高い、海岸に面した断崖絶壁がある。その他はダン島、ソアイ島、ボーレー島である。これらの島は家畜の放牧や海鳥の猟が行われていた。セント・キルダは行政上はComhairle nan Eilean Siarのローカル・オーソリティー・エリアに属する。 セント・キルダには少なくとも2000年間、人が暮らしてきた歴史があったが、人口はおそらく180人を超えることはなかっただろう（1851年以降は100人を切った）。1930年、4島のうち唯一の有人島であったヒルタから住民全体が避難した。夏のあいだは科学者たちや保全作業員、ボランティアがやってくるものの、現在、唯一1年を通じて島に暮らすのは、防衛担当者だけである。 セント・キルダという名称の起源は推測だけである。島の文化遺産には、有史以前の時代からの様々なユニークな建築の構造が含まれている。しかし島での生活を記した最古の記録は中世後期以降のものである。Hirtaにある中世の村は19世紀に再建された。しかし、宗教的な熱意が影響して、観光を通じて外部との接触の機会が増え病気がはやり、そして第一次世界大戦が1930年の全島避難を後押しすることとなった。セント・キルダの物語は、オペラを含め芸術的な解釈を集めている。 群島全体を所有するのはナショナル・トラスト・フォー・スコットランド（en）である。1986年、スコットランドに5箇所あるUNESCO世界遺産の1つとなり、セント・キルダはその自然と文化資質のため、世界でも数少ない地位を保持している。2つの種類の異なる古い種類のヒツジがこれらの離島で生き延びてきた。新石器時代の種であるソアイ種、鉄器時代の種であるボーレー種である。島は多くの貴重な、シロカツオドリやニシツノメドリ、フルマカモメといった海鳥の繁殖地でもある。セントキルダミソサザイとセントキルダノネズミは島独自の亜種である。夏になると、セント・キルダのかつての住民がそのままの状態で残していった多くの壊れた建物を修復するため、ボランティアの一団が島を訪れる。島は、1957年にできた小さな軍事基地と共存している。
rdf:langString
St Kilda (Schots-Gaelisch: Hiort) is een archipel bij de Buiten-Hebriden zo'n 150 km buiten de Schotse kust waarvan de belangrijkste eilanden Hirta (Hiort), Soay (Soaigh), Dun (Dùn) en Boreray (Boraraigh) zijn. Deze zijn van de Britse eilanden de meest afgelegene, op de rotspunt Rockall na. De gezamenlijke oppervlakte bedraagt circa 840 hectare en de archipel is van vulkanische oorsprong, net als het al eerder genoemde Rockall en de daartussenin gelegen onderzeese Anton Dohrn Seamount. Het centrum van de vulkaan lag tussen Boreray en Hirta. Dit laatste eiland wordt overigens ook vaak als St Kilda aangeduid, aangezien het het enige bewoonde is geweest. De oorsprong van de naam van de archipel is onduidelijk aangezien er nooit een heilige genaamd Kilda heeft bestaan. De naam zou een verbastering zijn van het Oudnoordse sunt kelda (zoet bronwater) of skildir (schilden).
rdf:langString
O arquipélago de St Kilda (gaélico escocês: Hiort), no Atlântico Norte perto das Hébridas, fica no limite exterior das Ilhas Britânicas. O arquipélago pertence na sua totalidade ao National Trust for Scotland. O sítio Património Mundial de St Kilda cobre uma área terrestre de 8 km², para um total de 225 km² incluindo ambiente marinho.
rdf:langString
St Kilda (gael. Hiort) – odizolowany archipelag odległy o 64 kilometry (40 mil) na północny zachód od North Uist w północnej części Oceanu Atlantyckiego. Terytorialnie wyspy wchodzą w skład szkockich Hebrydów Zewnętrznych i są ich najbardziej na zachód wysuniętą częścią. Największą z wysp jest Hirta, której klify są najwyższymi w Wielkiej Brytanii. Gaelickojęzyczna ludność prawdopodobnie nigdy nie przekraczała 180, a po 1851 stu mieszkańców. Wszystkich mieszkańców wyspy ewakuowano w 1930 r. Obecnie zamieszkuje ją jedynie personel wojskowy i pracownicy National Trust. Administracyjnie wyspy należą do Comhairle Na h-Eileanan Siar. Pochodzenie nazwy St Kilda do dziś budzi wiele wątpliwości. Dziedzictwo kulturowe wyspy obejmuje liczne zabytki architektury, w tym z czasów prehistorycznych. Pierwsze pisemne wzmianki o archipelagu pochodzą z okresu późnego średniowiecza. Na wyspie Hirta w XIX wieku odbudowano średniowieczną wioskę, jednak względy religijne, turystyka oraz wpływ I wojny światowej doprowadziły do rozpadu lokalnej społeczności i ostatecznie do całkowitej ewakuacji wyspy w 1930 roku. Historia archipelagu często była natchnieniem dla artystów, powstała nawet na jej temat współczesna opera. W 1957 założono tu niewielką bazę wojskową. Cały archipelag należy do funduszu National Trust for Scotland. W 1986 roku jako czwarty obiekt w Szkocji wyspy zostały umieszczone na liście światowego dziedzictwa UNESCO i jest jednym z niewielu miejsc na świecie, które łączy w sobie niepowtarzalną wartość przyrodniczą i kulturową. Wyspy są lęgowiskiem wielu ważnych gatunków ptaków wodnych, takich jak głuptaki (Morus bassanus), maskonury (Fratercula arctica) czy fulmary (Fulmarus glacialis). Miejscowy strzyżyk Troglodytes troglodytes hirtensis i mysz polna Apodemus sylvaticus hirtensis to endemiczne podgatunki występujące tylko w tym rejonie. Obecnie w sezonie letnim na wyspach pracują grupy ochotników, zajmujących się rekonstrukcją wielu zniszczonych budynków, dawno opuszczonych przez rdzennych mieszkańców.
rdf:langString
St. KildaSt. Kilda på kartan över Yttre Hebriderna. St. Kilda, eller Saint Kilda (skotsk gaeliska: Hiort), är en skotsk ögrupp i Nordatlanten, 66 km väster om Yttre Hebriderna. Bara ön Rockall är längre bort ifrån skotska fastlandet. Hela gruppen (8,55 km²) ägs av , och är ett av Skottlands fem världsarv. De andra är Edinburgh, Limes (Antoninus mur), New Lanark och Skara Brae. Man tror att namnet St. Kilda kommer ifrån urnordiska skildir (sköldar). Där finns sju öar i gruppen: Hirta, Soay, Boreray, Dùn, Levenish, Stac Lee och Stac an Armin. Öarna beboddes tidigare av ett antal invånare i byn Bàgh a' Bhaile (gaeliska) på Hirta. Befolkningen talade skotsk gaeliska. År 1930 lämnade dock de sista invånarna ön och evakuerades på egen begäran till skotska fastlandet.
rdf:langString
Сент-Кі́лда (англ. St Kilda, шотл. гел. файл [гіршт]) — архіпелаг за 64 км (40 миль) на північний захід від у північній частині Атлантичного океану. Часто включається до архіпелагу , адміністративно входить до шотландської області . Острів Соей в архіпелазі є найзахіднішою точкою держави Велика Британія. Найбільшим островом архіпелагу є острів , морські стрімчаки якого є найвищими у Великій Британії. Гельськомовне населення, можливо, ніколи не перевищувало 180 осіб і після 1851 року ніколи не становило більше 100. Незважаючи на те, що Сент-Кілда був постійно населений щонайменше протягом двох тисячоліть, і незважаючи на унікальний спосіб життя його мешканців, все населення було евакуйовано в 1930 році. Наразі на Сент-Кілді живуть лише військовики". Адміністративно острови входять до складу району місцевого самоврядування Comhairle nan Eilean Siar. Походження назви «Сент-Кілда» до кінця не з'ясоване. Серед об'єктів культурної спадщини — численні унікальні пам'ятки архітектури історичного та доісторичного періодів, хоча найбільш ранні письмові згадки про життя на островах відносяться до пізнього середньовіччю. Середньовічне поселення на Хирті було відновлено в XIX столітті, але вплив релігії, туризму та Першої світової війни призвели в 1930 році до евакуації острова. Історія архіпелагу Сент-Кілда отримала відображення в мистецтві, включаючи нещодавно написану оперу. Архіпелаг перебуває у власності Національного товариства охорони пам'яток Шотландії. 1986 року він став одним з чотирьох об'єктів світової спадщини Шотландії. Це водночас культурна та природна пам'ятка Світової спадщини. Острови є місцем розмноження багатьох важливих видів морських птахів, серед яких північна олуша, атлантичний тупик і фульмар. Ендеміками, що мешкають на Сент-Кілді, є та . У літні місяці загони добровольців працюють на островах над відновленням багатьох зруйнованих будівель, що залишилися після мешканців Сент-Кілди. Тут також знаходиться невелика військова база, створена 1957 року.
rdf:langString
Сент-Ки́лда (англ. St Kilda, гэльск. (инф.) [хиршт]) — изолированный архипелаг в 64 километрах (40 милях) к западу-северо-западу от острова Норт-Уист в северной части Атлантического океана. Часто включается в архипелаг Внешние Гебридские острова, административно относится к шотландскому округу На-х-Эланан-Шиар. Остров Соэй является самой западной точкой государства Великобритания. Крупнейшим островом архипелага является остров Хирта, морские утёсы которого — самые высокие в Великобритании. Гэльско-говорящее население, возможно, никогда не превышало 180 человек и после 1851 года никогда не составляло более 100. Несмотря на то, что Сент-Килда был постоянно населён по меньшей мере в течение двух тысячелетий, и несмотря на уникальный образ жизни его обитателей, всё население было эвакуировано в 1930 году. В настоящее время единственными жителями являются военные. Административно острова входят в состав района местного самоуправления Comhairle nan Eilean Siar. Происхождение названия Сент-Килда относится к области догадок. Среди объектов культурного наследия островов многочисленные уникальные памятники архитектуры исторического и доисторического периодов, хотя самые ранние письменные упоминания о жизни на островах относятся к позднему средневековью. Средневековое поселение на Хирте было восстановлено в XIX веке, но влияние религии, туризма и Первой мировой войны привели к эвакуации острова в 1930 году. История архипелага Сент-Килда получила отражение в искусстве, включая недавно написанную оперу. Архипелаг полностью находится в собственности . В 1986 году он стал одним из четырёх объектов всемирного наследия Шотландии и один из немногих в мире, представляющих одновременно природную, морскую и культурную ценность. Острова служат местом размножения многих важных видов морских птиц, среди которых северная олуша, атлантический тупик и глупыши. Отряды добровольцев работают на островах в летние месяцы над восстановлением многих разрушенных зданий, оставшихся после жителей Сент-Килды. На острове также располагается небольшая военная база, созданная в 1957 году.
rdf:langString
聖基爾達群島（英語：St. Kilda；蘇格蘭蓋爾語：Hiort）位於蘇格蘭外赫布里底群島最西端，距北尤伊斯特島（North Uist）西北64公里，是大西洋北部的群島。最大島嶼是赫达島（Hirta)，其海上懸崖是全英國最高的。 聖基爾達島曾有2000人口，但1930年起已是無人居住。該年，最後僅餘的36人向政府請願遷村，於8月29日搭船遷往蘇格蘭本土（現只有軍隊駐守）。聖基爾達島於1986年被聯合國教科文組織列入世界遺產，是英國唯一一個世界文化與自然雙重遺產。 "聖基爾達"的語源有多種說法。許多聖基爾達島的歷史遺跡有史前和歷史時期的建築特色，但它的書面記錄卻要追索至中世紀。 聖基爾達群島中的波雷島，海拔高度只有384公尺，但經常壟罩在雲霧裡，世界上最大的塘鵝群在此繁殖，2010年約有6萬對左右。以前聖基達爾島民為了維持在這個偏遠地方的生活，會赤腳攀爬這些危崖，抓取鳥與鳥蛋。 目前聖基爾達群島由蘇格蘭國民信託管理。
rdf:langString
Hiort
rdf:langString
NF095995
rdf:langString
Conachair,
rdf:langString
St Kilda
rdf:langString
Am Baile
rdf:langString
Unknown, possibly Gaelic for "westland"
rdf:langString
Skildir
<squareKilometre>
8.5469607641088
xsd:nonNegativeInteger
107577
xsd:double
8546960.764108799
<Geometry>
POINT(-8.5874996185303 57.814998626709)
