Spectral music
http://dbpedia.org/resource/Spectral_music
La musique spectrale est apparue à la fin du XXe siècle ; elle s'est développée au cours des années 1970 et demeure toujours en cours grâce, en particulier, aux progrès de l'informatique musicale. Cette étiquette sert généralement à désigner des techniques de composition développées principalement par des compositeurs français, Tristan Murail et Gérard Grisey notamment, même si ce dernier s'identifiait peu dans cette expression et aurait préféré celle de « musique liminale », qui résumait mieux sa pensée du temps musical. L’expression fut inventée par le compositeur Hugues Dufourt dans un article de 1979.
rdf:langString
Spectral music uses the acoustic properties of sound – or sound spectra – as a basis for composition.
rdf:langString
スペクトル楽派（スペクトルがくは、フランス語: École spectrale）は、フランスを中心とする現代音楽の潮流の一つ。スペクトラル楽派、あるいはスペクトル音楽、スペクトラル音楽 (Musique spectrale) とも呼ばれる。
rdf:langString
La música espectral utilitza les propietats acústiques del so (o espectres sonors) com a base per a la composició. Definida en llenguatge tècnic, la música espectral és una pràctica musical acústica on les decisions composicionals sovint s’informen mitjançant representacions sonogràfiques i anàlisi matemàtica d'espectres sonors o per espectres generats matemàticament. L'enfocament espectral se centra a manipular els trets espectrals, interconnectar-los i transformar-los. En aquesta formulació, l'anàlisi del so basat en ordinador i les representacions de senyals d'àudio es tracten com a anàlogues a una representació tímbrica del so.
rdf:langString
Die Spektralmusik (Musique spectrale) hat sich in den 1970er Jahren in Paris im Umfeld des Ensemble l’Itinéraire herausgebildet. Die wichtigsten Vertreter dieses Musikstils sind die Komponisten Gérard Grisey, Tristan Murail, Georg Friedrich Haas, Philippe Manoury, Michaël Levinas und . Die Spektralmusik ist nicht von der mathematischen Reihung von (Ton-)Parametern der seriellen Musik oder der freien Konstruktion der atonalen Musik geprägt, sondern beruht auf den Obertönen der Klänge. Vorläufer dieses Kompositionsverfahrens sind Giacinto Scelsi, Ravel und Messiaen.Die Bezeichnung „L’Itinéraire“ (französisch: Der Weg) zeigt auf, dass sich die Gruppe auf den Weg machte, um von außermusikalischen Einflüssen zurück zum Klang zu gelangen. Die physikalisch-akustischen Charakteristika des Klanges
rdf:langString
El espectralismo es un estilo musical originado en Francia en la década de los sesenta alrededor de un grupo de compositores agrupados en torno al Ensemble l'Itinéraire (Gérard Grisey, Tristan Murail y Hughes Dufourt). La música espectral, en un sentido restrictivo, se basa principalmente en el descubrimiento de la naturaleza del timbre musical y en la descomposición espectral del sonido musical, en el origen de la percepción del timbre.
rdf:langString
La musica spettrale (o spettralismo) è una corrente musicale nata e sviluppatasi come parte della musica colta a cavallo tra gli anni settanta e ottanta (il termine fu usato per la prima volta in un articolo scritto da Hugues Dufourt nel 1979 e pubblicato due anni dopo). Tra i massimi esponenti: Gérard Grisey, Hugues Dufourt, Tristan Murail, Fausto Romitelli, Claude Vivier, , , Horațiu Rădulescu, Kaija Saariaho, Georg Friedrich Haas e Magnus Lindberg.
rdf:langString
Spektralizm (muzyka spektralna) − kierunek w muzyce współczesnej oraz technika kompozytorska polegająca na budowaniu melodii i harmonii utworu w oparciu o spektrum dźwięku (budowanie melodii z alikwotów jednego tonu podstawowego, rozpisywanie alikwotów szeregu harmonicznego na orkiestrę itp.). Drugą grupą (po Francuzach) zajmującą się tą tematyką byli kompozytorzy rumuńscy: Ştefan Niculescu (1927), Octavian Nemescu (1940), Horațiu Rădulescu (1942), Iancu Dumitrescu (1944), Călin Ioachimescu (1949). Kompozytorką drugiego pokolenia szkoły rumuńskiej jest Ana−Maria Avram (1961).
rdf:langString
Música espectral é um tipo de música de concerto surgida no final do século XX. É conhecida principalmente pelo trabalho dos compositores franceses Gérard Grisey, Tristan Murail, Hughes Dufourt, Michaël Levinas e outros, apesar de ter ocorrido também na Alemanha e Romenia. Foi um movimento estético que surgiu como alternativa aos paradigmas da música serial que vinha sendo majoritariamente explorada na música de concerto até então.
rdf:langString
Спектральна музика (фр. Musique spectrale), або спектралізм — напрямок академічної музики (переважно інструментальної), що характеризується опорою звуковисотної організації музичного тексту на дані спектрального аналізу звуку. Це музика, весь матеріал якої походить з акустичних властивостей звуку. Обчислення спектру звуку спирається на швидке перетворення Фур'є і здійснюється за допомогою комп'ютерної техніки. Композитори Жерар Грізе, Трістан Мюрай, Гюґ Дюфур, Мікаель Левінас. Послідовники: Кайя Сааріаго, Магнус Ліндберг, Георг Фрідріх Гаас
rdf:langString
Спектра́льная му́зыка, спектрализм (фр. Musique spectrale) — вид современной музыки, характерной особенностью которого является техника музыкальной композиции, опирающаяся на анализ звукового спектра создаваемого произведения. Выполняя подобный анализ на компьютере, композитор может использовать программное обеспечение, использующее дискретное преобразование Фурье, быстрое преобразование Фурье и спектрограммы. Спектральная композиция рождается из манипуляций с различными параметрами, полученными в результате такого анализа.
rdf:langString
rdf:langString
Spectral music
rdf:langString
Música espectral
rdf:langString
Spektralmusik
rdf:langString
Espectralismo
rdf:langString
Musique spectrale
rdf:langString
Musica spettrale
rdf:langString
スペクトル楽派
rdf:langString
Spektralizm
rdf:langString
Спектральная музыка
rdf:langString
Música espectral
rdf:langString
Спектральна музика
xsd:integer
1861895
xsd:integer
1097420493
rdf:langString
Murail, Tristan . "Scelsi and L'Itinéraire: The Exploration of Sound". Contemporary Music Review 24, nos. 2–3: 181–185.
rdf:langString
Joos, Maxime. 2002. "'La cloche et la vague': Introduction à la musique spectrale—Tristan Murail et Jonathan Harvey". Musica falsa: Musique, art, philosophie, no. 16 : 30–31.
rdf:langString
O'Callaghan, James. 2018. "Spectral Music and the Appeal to Nature". Twentieth-Century Music 15, no. 1: 57–73.
rdf:langString
Moscovich, Viviana. 1997. "French Spectral Music: An Introduction". Tempo new series, no. 200 : 21–27.
rdf:langString
Teodorescu-Ciocanea, Livia. 2004. Timbrul Muzical, Strategii de compoziţie. Bucharest: Editura Muzicală. .
rdf:langString
Pugin, Tristan. 2001. "Through the Spectrum: The New Intimacy in French Music ". Tempo : 38–47.
rdf:langString
Wannamaker, Robert A. 2008. "The Spectral Music of James Tenney". Contemporary Music Review 27, no. 1:91–130.
rdf:langString
Grisey, Gérard and Fineberg, Joshua. 2000. "Did you say Spectral?". Contemporary Music Review 19, no. 3:1–3.
rdf:langString
Anderson, Julian. 2001. "Spectral Music". The New Grove Dictionary of Music and Musicians, second edition, edited by Stanley Sadie and John Tyrrell. London: Macmillan.
rdf:langString
Sykes, Claire. 2003. "Spiritual Spectralism: The Music of Jonathan Harvey". Musicworks: Explorations in Sound, no. 87 : 30–37.
rdf:langString
Badiou, Alain. 2009. Logics of Worlds: The Sequel to Being and Event, translated by Alberto Toscano. London, New York: Continuum. .
rdf:langString
Halbreich, Harry. 1992. Roumanie, terre du neuvième ciel. Bucharest: Axis Mundi.
rdf:langString
Anon. 2009. "Doctoral Student Continues Legacy of Professor's Spectral Music". Research: Breakthroughs in Knowledge and Ideas at Columbia website .
rdf:langString
Court, Jean-Michel, and Ludovic Florin . 2015. Rencontres du jazz et de la musique contemporaine. Toulouse: Presses Universitaires du Midi. .
rdf:langString
Reigle, Robert. 2008. "Spectral Musics Old and New". In Spectral World Musics: Proceedings of the Istanbul Spectral Music Conference, edited by Robert Reigle and Paul Whitehead. Istanbul: Pan Yayincilik. .
rdf:langString
Anderson, Julian. 2000. "A Provisional History of Spectral Music". Contemporary Music Review 19, no. 2 : 7–22.
rdf:langString
Fineberg, Joshua . 2000a. Spectral Music: History and Techniques. Amsterdam: Overseas Publishers Association, published by license under the Harwood Academic Publishers imprint, ©2000. . Constituting Contemporary Music Review 19, no. 2.
rdf:langString
Rose, François. 1996. "Introduction to the Pitch Organization of French Spectral Music". Perspectives of New Music 34, no. 2 : 6–39.
rdf:langString
McClellan, James. n.d. "James McClellan – Professor".
rdf:langString
right
rdf:langString
D5YBgfxWDYo
rdf:langString
IXQ5c8GUsUM
rdf:langString
rXaNFBzgDWI
rdf:langString
no
rdf:langString
The "panoply of methods and techniques" used are secondary, being only "the means of achieving a sonic end".
rdf:langString
The spectral adventure has allowed the renovation, without imitation of the foundations of occidental music, because it is not a closed technique but an attitude.
rdf:langString
—Gérard Grisey
<second>
126.0
rdf:langString
Philippe Leroux
rdf:langString
Gérard Grisey
rdf:langString
Hugues Dufourt
rdf:langString
Marco Stroppa
rdf:langString
Great Composers: Horațiu Rădulescu
rdf:langString
Gérard Grisey – Vortex Temporum
rdf:langString
Gérard grisey – Les Espaces Acoustiques
rdf:langString
Horatio Radulescu
rdf:langString
Philippe Hurel
<perCent>
33.0
rdf:langString
La música espectral utilitza les propietats acústiques del so (o espectres sonors) com a base per a la composició. Definida en llenguatge tècnic, la música espectral és una pràctica musical acústica on les decisions composicionals sovint s’informen mitjançant representacions sonogràfiques i anàlisi matemàtica d'espectres sonors o per espectres generats matemàticament. L'enfocament espectral se centra a manipular els trets espectrals, interconnectar-los i transformar-los. En aquesta formulació, l'anàlisi del so basat en ordinador i les representacions de senyals d'àudio es tracten com a anàlogues a una representació tímbrica del so. L'enfocament espectral (de composició acústica) es va originar a França a principis dels anys setanta i es van desenvolupar tècniques i, posteriorment, es van perfeccionar principalment a l'IRCAM, París, amb l'Ensemble l'Itinéraire, de compositors com Gérard Grisey i Tristan Murail Hugues Dufourt se sol acreditar per haver introduït el terme musique spectrale (música espectral) en un article publicat el 1979. Murail ha descrit la música espectral com una estètica més que un estil, no tant un conjunt de tècniques com un actitud; com diu Joshua Fineberg, un reconeixement que "la música en última instància, el so evoluciona en el temps". Julian Anderson indica que diversos compositors principals associats amb l'espectralisme consideren que el terme és inadequat, enganyós i reductor. La Conferència de Música Espectral d'Istanbul del 2003 va suggerir una redefinició del terme "música espectral" per incloure qualsevol música que prevegi el timbre com a element important de l'estructura o el llenguatge. [[[Viquipèdia:Citau_les_fonts|''Pàgina?'']]][[Categoria:Articles_amb_referències_puntuals_demanades_des_de_2021]]_5-0" class="reference">
rdf:langString
Die Spektralmusik (Musique spectrale) hat sich in den 1970er Jahren in Paris im Umfeld des Ensemble l’Itinéraire herausgebildet. Die wichtigsten Vertreter dieses Musikstils sind die Komponisten Gérard Grisey, Tristan Murail, Georg Friedrich Haas, Philippe Manoury, Michaël Levinas und . Die Spektralmusik ist nicht von der mathematischen Reihung von (Ton-)Parametern der seriellen Musik oder der freien Konstruktion der atonalen Musik geprägt, sondern beruht auf den Obertönen der Klänge. Vorläufer dieses Kompositionsverfahrens sind Giacinto Scelsi, Ravel und Messiaen.Die Bezeichnung „L’Itinéraire“ (französisch: Der Weg) zeigt auf, dass sich die Gruppe auf den Weg machte, um von außermusikalischen Einflüssen zurück zum Klang zu gelangen. Die physikalisch-akustischen Charakteristika des Klanges allein wurden wissenschaftlich untersucht und zur Grundlage eines neuen Komponierens, das vor allem auf feinen Modifikationen der Klangfarben basierte. Dadurch wird „ein Ton zur Klangfarbe, ein Akkord zum Spektralkomplex und ein Rhythmus zu einer Welle von unvorhersehbaren Dauern“ (nach Gérard Grisey).Zur zweiten Generation der Spektralmusikkomponisten gehören unter anderem Magnus Lindberg, Philippe Hurel, Thierry Blondeau, , Georg Friedrich Haas, Ivan Fedele und Marco Stroppa.
rdf:langString
El espectralismo es un estilo musical originado en Francia en la década de los sesenta alrededor de un grupo de compositores agrupados en torno al Ensemble l'Itinéraire (Gérard Grisey, Tristan Murail y Hughes Dufourt). La música espectral, en un sentido restrictivo, se basa principalmente en el descubrimiento de la naturaleza del timbre musical y en la descomposición espectral del sonido musical, en el origen de la percepción del timbre. El movimiento se ha ido ensanchando e influye en las más importantes tendencias contemporáneas de composición y en muchos de los compositores más jóvenes: Philippe Hurel, , , , o , en Francia; Kaija Saariaho o Magnus Lindberg en Finlandia; George Benjamin o Julian Anderson en el Reino Unido: Marco Stroppa en Italia; Bernat Vivancos en España; y Joshua Fineberg, en EE. UU., por citar algunos. Y como en el caso del impresionismo y muchos otros estilos musicales, aquellos compositores cuya música se considera espectral no aceptan generalmente tal denominación.
rdf:langString
La musique spectrale est apparue à la fin du XXe siècle ; elle s'est développée au cours des années 1970 et demeure toujours en cours grâce, en particulier, aux progrès de l'informatique musicale. Cette étiquette sert généralement à désigner des techniques de composition développées principalement par des compositeurs français, Tristan Murail et Gérard Grisey notamment, même si ce dernier s'identifiait peu dans cette expression et aurait préféré celle de « musique liminale », qui résumait mieux sa pensée du temps musical. L’expression fut inventée par le compositeur Hugues Dufourt dans un article de 1979.
rdf:langString
Spectral music uses the acoustic properties of sound – or sound spectra – as a basis for composition.
rdf:langString
スペクトル楽派（スペクトルがくは、フランス語: École spectrale）は、フランスを中心とする現代音楽の潮流の一つ。スペクトラル楽派、あるいはスペクトル音楽、スペクトラル音楽 (Musique spectrale) とも呼ばれる。
rdf:langString
La musica spettrale (o spettralismo) è una corrente musicale nata e sviluppatasi come parte della musica colta a cavallo tra gli anni settanta e ottanta (il termine fu usato per la prima volta in un articolo scritto da Hugues Dufourt nel 1979 e pubblicato due anni dopo). Gli spettralisti basarono fin dall'inizio il loro linguaggio sull'analisi dei fenomeni fisici del suono; gli strumenti, le voci e i suoni ambientali servono da modello per arrivare alla composizione del brano. Venne anche rivalutata l'importanza del fattore temporale applicato alla scrittura musicale: le figure musicali si presentano, così, in forma dilatata (Gérard Grisey, che fino alla sua prematura morte fu capofila degli spettralisti, usava in questo caso la metafora del tempo delle balene), in forma corrente (tempo dell'uomo) o in forma estremamente compressa (tempo degli insetti). Si fa largo uso anche del computer, diventato, così, un importante strumento di composizione, facilitando l'analisi spettrale, e la rappresentazione di un suono. Tra i massimi esponenti: Gérard Grisey, Hugues Dufourt, Tristan Murail, Fausto Romitelli, Claude Vivier, , , Horațiu Rădulescu, Kaija Saariaho, Georg Friedrich Haas e Magnus Lindberg.
rdf:langString
Música espectral é um tipo de música de concerto surgida no final do século XX. É conhecida principalmente pelo trabalho dos compositores franceses Gérard Grisey, Tristan Murail, Hughes Dufourt, Michaël Levinas e outros, apesar de ter ocorrido também na Alemanha e Romenia. Foi um movimento estético que surgiu como alternativa aos paradigmas da música serial que vinha sendo majoritariamente explorada na música de concerto até então. Suas características de exploração e decomposição do som, graças a ferramentas informático-musicais recentes na época, muitas vezes trabalhando com o espectro de um som foram responsáveis pelo nome que acabou sendo relacionado a ela. Acusticamente um som complexo pode ser decomposto em diversas parciais harmônicas, que compôem a série harmônica, reveladas através de processos matemáticos que por serem complexos e extensos foram facilitados pelo uso de computadores. Desse movimento várias técnicas composicionais surgiram fazendo corelações com técnicas de síntese e modulação sonoras realizadas por computador.
rdf:langString
Spektralizm (muzyka spektralna) − kierunek w muzyce współczesnej oraz technika kompozytorska polegająca na budowaniu melodii i harmonii utworu w oparciu o spektrum dźwięku (budowanie melodii z alikwotów jednego tonu podstawowego, rozpisywanie alikwotów szeregu harmonicznego na orkiestrę itp.). Powstał w latach 70. we Francji. Jego twórcami byli członkowie grupy kompozytorów Ensemble l'Itinéraire: (ur. 1943), uczniowie Oliviera Messiaena: Gérard Grisey (1946−98), Tristan Murail (1947), Michael Levinas (1943) i (1939), którzy pracowali nad muzyką spektralną w IRCAM, a także grupa niemieckich kompozytorów Feedback (uczniów Karlheinza Stockhausena): Mesías Maiguashca (1938), Jonathan Harvey (1939–2012), Johannes Fritsch (1941–2010), Péter Eötvös (1944), Clarence Barlow (1945), Claude Vivier (1948–83). Spektralizm jest niejako odpowiedzią na zainteresowania dotyczące barwy i głębi dźwięku kompozytorów takich jak Claude Debussy, Edgar Varèse, Olivier Messiaen, ale również zauważenie zjawisk takich jak: śpiew alikwotowy Jakutów i Mongołów, utwór Stimmung Karlheinza Stockhausena (zabawy z alikwotami), Cztery Utwory Na Jednym Dźwięku Giacinto Scelsiego (zainteresowanie powstawaniem dźwięku, wybrzmiewaniem), sonoryzm − jeden z nurtów (zainteresowanie brzmieniem) − dlatego spektralizm nazywany bywa postsonoryzmem. Drugą grupą (po Francuzach) zajmującą się tą tematyką byli kompozytorzy rumuńscy: Ştefan Niculescu (1927), Octavian Nemescu (1940), Horațiu Rădulescu (1942), Iancu Dumitrescu (1944), Călin Ioachimescu (1949). Kompozytorką drugiego pokolenia szkoły rumuńskiej jest Ana−Maria Avram (1961). Kompozytorzy−kontynuatorzy szkoły francuskiej (absolwenci IRCAMu) to: Kaija Saariaho (1952), Ivan Fedele (1953), Philippe Hurel (1955), Magnus Lindberg (1958), Michael Jarrell (1958), Marc-André Dalbavie (1961), Henrik Hellstenius (1963), Fausto Romitelli (1963-2004), Julian Anderson (1967), Fabien Lévy (1968), Joshua Fineberg (1969).
rdf:langString
Спектральна музика (фр. Musique spectrale), або спектралізм — напрямок академічної музики (переважно інструментальної), що характеризується опорою звуковисотної організації музичного тексту на дані спектрального аналізу звуку. Це музика, весь матеріал якої походить з акустичних властивостей звуку. Обчислення спектру звуку спирається на швидке перетворення Фур'є і здійснюється за допомогою комп'ютерної техніки. Напрямок розвивався у 1970-х — 1980-х роках французькими композиторами Гюґом Дюфуром та учнями Олів'є Мессіана Жераром Грізе та Трістаном Мюраєм, що працювали в інституті IRCAM, пізніше до спектральної композиції зверталися також К.Штокгаузен, та інші. Термін «спектральна музика» був запропонований композитором та теоретиком цієї групи Гюґом Дюфуром, проте, за спогадами Ж.Грізе, цей термін був придуманий для мас-медіа і не відображає сутності творчого процесу. Більше того, на думку композитора такий термін є «занадто обмеженим». З точки зору звуковисотної системи, спектралізм нерідко протиставляється класичній мажоро-мінорній системі, вибудованій на властивостях рівномірно-темперованого строю, як своєрідна альтернатива, що також базується на акустичних властивостях звуку. З іншого боку спектральна музика стала також протиставленням серіальній та алеаторичній музиці, де математичні алгоритми використовувалися для розгортання музичної тканини в часі, обмежуючи роль композитора у створенні музичного твору. Композитори Жерар Грізе, Трістан Мюрай, Гюґ Дюфур, Мікаель Левінас. Послідовники: Кайя Сааріаго, Магнус Ліндберг, Георг Фрідріх Гаас
rdf:langString
Спектра́льная му́зыка, спектрализм (фр. Musique spectrale) — вид современной музыки, характерной особенностью которого является техника музыкальной композиции, опирающаяся на анализ звукового спектра создаваемого произведения. Выполняя подобный анализ на компьютере, композитор может использовать программное обеспечение, использующее дискретное преобразование Фурье, быстрое преобразование Фурье и спектрограммы. Спектральная композиция рождается из манипуляций с различными параметрами, полученными в результате такого анализа. Спектральный подход к музыкальной композиции зародился во Франции в начале 1970-х годов и позднее структурно оформился в недрах парижского IRCAM силами таких композиторов, как Жерар Гризе и Тристан Мюрай. Мюрай считал, что спектральная музыка скорее принадлежит особой эстетической сфере, нежели является неким стилем, представляя собой не столько особый набор каких-то техник, сколько эстетическую установку, отмеченную Джошуа Файнбергом: «в конечном счёте, музыка есть звук, разворачивающийся во времени» («music is ultimately sound evolving in time»). Джулиан Андерсон отмечает, что среди крупных композиторов, считающихся спектралистами, распространено убеждение в неадекватности самого термина «спектральный» как неверного, вводящего в заблуждение и даже оскорбительного. На стамбульской конференции 2003 года, посвящённой спектральной музыке, термин был уточнён: теперь он охватывает любую музыку, чья структура или язык основываются в первую очередь на тембре.
rdf:langString
gerard-grisey
rdf:langString
horatio-radulescu
rdf:langString
hugues-dufourt
rdf:langString
marco-stroppa
rdf:langString
philippe-hurel
rdf:langString
philippe-leroux
xsd:nonNegativeInteger
27830
