Sonnet

http://dbpedia.org/resource/Sonnet an entity of type: Thing

Sonet (z provensálského sonet nebo z italského sonetto, tj. písnička) je literární poetický útvar, který vznikl v 1. pol. 13. století, vyznačující se přesně vymezenou strukturou 14 veršů a logickým členěním (14 veršů je rozdělených do dvou čtyřveršových a dvou trojveršových slok). V románských jazycích se v sonetech užívá obvykle nebo alexandrínu, v angličtině jambického pentametru. Poněkud zastaralý český překlad slova sonet je znělka. rdf:langString

Το σονέτο είναι ένα ποιητικό είδος που ως τις απαρχές του εικοστού αιώνα ακολουθούσε αυστηρά μία σταθερή στιχουργική μορφή. Κατά τη διάρκεια του εικοστού αιώνα στο σονέτο παρατηρήθηκαν μεταβολές, τροποποιήσεις και νέοι συνδυασμοί. Στην κλασική του μορφή, το σονέτο αποτελείται από 14 στίχους, γι’ αυτό συχνά αποκαλείται και δεκατετράστιχο. Εμφανίστηκε στην Ιταλία τον 13ο αιώνα, και πιο συγκεκριμένα στη Σικελία, και στη συνέχεια εξαπλώθηκε στις άλλες ευρωπαϊκές χώρες. Διακρίνονται δύο βασικές μορφές σονέτων: το ιταλικό και το αγγλικό. Το ιταλικό σονέτο, που είναι και το πιο καθιερωμένο, αποτελείται από δύο τετράστιχες και δύο τρίστιχες στροφές, ενώ το αγγλικό από τρεις τετράστιχες και ένα καταληκτικό δίστιχο. rdf:langString

Soneto (de la okcitana vorto sonet kaj la itala vorto sonetto; ambaŭ signifas 'kanteto') estas dekkvarlinia poeziaĵo kun striktaj reguloj pri rimo kaj ritmo, tre populara en la okcidenta literaturo. rdf:langString

Das Sonett (Plural: die Sonette, von lateinisch sonare ‚tönen, klingen‘, sonus ‚Klang, Schall‘ und italienisch sonetto) ist eine Gedichtform. Der Name bedeutet „kleines Tonstück“ (vgl. „Sonate“) und wurde im deutschen Barock als „Klinggedicht“ übersetzt. rdf:langString

Soneta adalah bentuk kesusastraan Italia yang muncul sejak pertengahan abad ke-13 di Kota Firenze. Soneta lebih digolongkan ke dalam suatu bentuk sastra puisi oleh para Sastrawan. Bentuk puisi soneta muncul di Indonesia karena dibawa oleh para pemuda Indonesia yang bersekolah di Belanda. Soneta disenangi oleh para pujangga sebab secara garis besar hampir sama dengan pantun. Jumlah barisnya cukup luas untuk mencurahkan isi hati sehingga bisa menyatakan berbagai perasaan penyair. Pada zaman Balai Pustaka banyak penyair Indonesia yang menerjemahkan soneta dan akhirnya mengembangkan puisi dengan gaya soneta juga.Puisi soneta merupakan puisi baru yang terdiri atas 14 baris yang dibagi menjadi 4 bagian rdf:langString

Il sonetto è un componimento poetico, tipico soprattutto della letteratura italiana. Nella sua forma tipica, è composto da quattordici versi endecasillabi raggruppati in due quartine a rima alternata o incrociata e in due terzine a rima varia. rdf:langString

ソネット（十四行詩、Sonnet）は、14行から成るヨーロッパの定型詩。ルネサンス期にイタリアで創始され、英語詩にも取り入れられ、代表的な詩形のひとつとなった。ソネットの形式には大きく3つのタイプがあり、それはイタリア風ソネット、イギリス風ソネット、スペンサー風ソネットである。イギリス風ソネットの中のウィリアム・シェイクスピアが用いた形式はシェイクスピア風ソネット、シェークスピア風十四行詩と呼ばれ、押韻構成は「ABAB CDCD EFEF GG」となる（「Shall I compare thee to a summer's day?」など）。代表的なソネット作家には、ペトラルカ、シェイクスピア、ジョン・ミルトン、ウィリアム・ワーズワースなどがいる。 rdf:langString

Een sonnet (Italiaans sonetto of Provençaals sonet 'liedje') of klinkdicht is een veertienregelig metrisch gedicht. Het is door de eeuwen heen waarschijnlijk de populairste dichtvorm in de westerse letterkunde. rdf:langString

O soneto (do italiano sonetto, pequena canção ou, literalmente, pequeno som) é um poema de forma fixa, composto por quatro estrofes, sendo que as duas primeiras são constituídas por quatro versos, cada uma, os quartetos, e as duas últimas de três versos, cada uma, os tercetos. A forma mais comum é a que contém dez sílabas métricas por verso, classificando-se como decassílabo, geralmente com acentuação rítmica na sexta e décima sílabas (verso heroico) ou na quarta, oitava e décima sílabas (verso sáfico). Os sonetos costumam ter uma estrutura semelhante. O texto começa com uma introdução, que apresenta o tema, seguida de um desenvolvimento das ideias e termina com uma conclusão, que aparece no último terceto. Essa é, em geral, a estrofe descodificadora de seu significado. rdf:langString

Sonett, efter italienskans sonetto, ytterst av latinets sonus ”ljud”, ”klang”, är ett vanligtvis femfotat, fjortonradigt versmått med jambiska versrader. En sonett är traditionellt också uppdelad i fyra strofer. rdf:langString

十四行诗（英語：Sonnet），曾音譯为商籟或商籁体，是一种定型詩的類型，起源於義大利，一般相信是由（Jacopo da Lentini）創始，於十三世纪时期形成，之後傳布到歐洲各國。十四行詩的原始字面意思，是小詩、小歌謠的意思，最初並不一定是正好14行。在13世紀時，14行詩被定型下來，由十四句詩句組成，其押韻結構與文字構成皆有嚴格限制。但是隨著歷史演變，這些約定俗成的限制也有所改變。现在常见的是意大利类（佩脫拉克类）或英国类（莎士比亚类）。 rdf:langString

Соне́т (італ. sonetto — звучати) — ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п'ятистопного або шестистопного ямба, власне, двох чотиривіршів (катрени) та двох тривіршів (терцети) з усталеною схемою римування: охоплюючою абба, абба, ввд, еед або (рідше) перехресною абаб, абаб, вде, вде, тощо. Микола Зеров називав сонет формою «ліроепічної мініатюри окремої схеми». rdf:langString

سونيته (بالإنجليزية: Sonnet)‏ أو الأغنية القصيرة، مشتقة من الكلمة الإيطالية (بالإيطالية: sonetto)‏، هي أحد أهم أشكال الشعر الغنائي الذي انتشر في أوروبا في العصور الوسطى وكتب فيها كبار الشعراء. وتتألف من أربعة عشر بيتًا بأوزان وقواف معروفة وتركيب منطقي. اهتمت السونيته بمعالجة بعض الموضوعات مثل الحب العفيف. تتميز السونيته بلغتها المكثفة وصورها البلاغية المؤثرة والتطلع إلى الكمال في صنعتها الشعرية، إضافة إلى إظهارها قدرة الشعر على التعبير عن دخائل النفس البشرية. تعود بدايات هذا اللون الفني إلى القرن الثالث عشر، مع شعر الغزل والحب العذري الذي كان سائدًا لدى شعراء ملوك صقلية، وكان هؤلاء لا يزالون يحتفظون بطابع الثقافة العربية، على الرغم من انتهاء الحكم العربي في الجزيرة لصالح النورمنديين. ولعل هؤلاء الشعراء تأثروا بشعراء التروبادور في جنوب فرنسا، الذين تأثروا كثيرًا بشعراء الأندلس فيما يخص الشع rdf:langString

El sonet és un tipus d'estrofa poètica d'origen italià composta per catorze versos amb un nombre de síl·labes variable (les versions italiana i castellana són d'onze síl·labes per vers). Els versos s'organitzen en quatre estrofes: dos quartets (estrofes de 4 versos) i dos tercets (estrofes de 3 versos). Encara que la distribució del contingut del sonet no és exacta, es pot dir que el primer quartet presenta el tema del sonet i que el segon l'amplifica o el desenvolupa. El primer tercet reflexiona sobre la idea central, o expressa algun sentiment vinculat amb el tema dels quartets. El tercet final, el més emotiu, remata amb una reflexió greu o amb un sentiment profund (en ambdós casos, deslligats dels versos anteriors). D'aquesta manera, el sonet clàssic presenta una introducció, un desenvo rdf:langString

Hamalaudun edo soneto hamalau lerroko poesia lana da, lau lerroko bi ahapaldiz eta hiruko beste biz osatua. siziliarrak asmatua, soneto italierazko sonetto hitzetik dator, "kantatxo" esan nahi duena. Erdarazko literaturetan erabilia da oso: rdf:langString

Un soneto es una composición poética compuesta por catorce versos de arte mayor, endecasílabos en su forma clásica. Los versos se organizan en cuatro estrofas: dos cuartetos (estrofas de cuatro versos) y dos tercetos (estrofas de tres versos). Aunque la distribución del contenido del soneto no es estricta, puede decirse que el primer cuarteto presenta el tema del soneto, y que el segundo lo amplifica o lo desarrolla. El primer terceto reflexiona sobre la idea central, o expresa algún sentimiento vinculado con el tema de los cuartetos. El terceto final, el más emotivo, remata con una reflexión grave o con un sentimiento profundo, en ambos casos, desatados por los versos anteriores. De esta manera, el soneto clásico presenta una introducción, un desarrollo y una conclusión en el último terc rdf:langString

A sonnet is a poetic form that originated in the poetry composed at the Court of the Holy Roman Emperor Frederick II in the Sicilian city of Palermo. The 13th-century poet and notary Giacomo da Lentini is credited with the sonnet's invention, and the Sicilian School of poets who surrounded him then spread the form to the mainland. The earliest sonnets, however, no longer survive in the original Sicilian language, but only after being translated into Tuscan dialect. rdf:langString

Un sonnet (de l'italien sonetto aujourd'hui) est une forme de poème strictement codifiée, avec des variantes. Il comporte quatorze vers composant deux quatrains et deux tercets — parfois réunis en un seul sizain final — et doit rimer. Le schéma des rimes varie suivant le type de sonnet, dont on trouvera la liste plus bas. La longueur du vers n'est pas fixe en français. Le sonnet est un genre qui a été pratiqué dans une bonne partie de l'Europe, tant dans les poésies syllabiques que rythmiques. rdf:langString

( 소넷은 여기로 연결됩니다. 인터넷 서비스 제공자에 대해서는 문서를 참고하십시오.) 소네트(Sonnet)는 유럽의 정형시의 한 가지이다. 단어 자체의 의미는 '작은 노래'라는 뜻으로 오크어 단어 sonet 와 이탈리아어 sonetto에서 유래했다. 13세기경까지 엄격한 형태와 특정 구조를 갖춘 14줄로 구성된 시를 의미하는 말이었다. 소네트와 관련된 형식적 규율들은 시대에 따라 진화했다. 소네트는 엄격히 각운이 맞추어지는 형식이며, 르네상스 시기에 이탈리아에서 만들어졌으나, 잉글랜드로 전해져, 영국 시를 대표하는 시 형식의 한 가지가 되었다. 가장 잘 알려진 소네트 작가는 셰익스피어(Shakespeare)로, 154개의 소네트를 남겼다. 소네트의 대표적인 작가로는 페트라르카, 셰익스피어, 존 밀턴, 워즈워스 등이 있다. rdf:langString

Sonet – kunsztowna kompozycja poetyckiego utworu literackiego, złożona z 14 wersów zgrupowanych w dwóch czterowierszach (tetrastychach), rymowanych zwykle abba abba i dwóch trójwierszach (tercynach). Pierwsza zwrotka zwykle opisuje temat, druga odnosi go do podmiotu wiersza, a tercyny zawierają refleksję na jego temat. Sonety często tworzą . Specyficznym cyklem jest wieniec sonetów. rdf:langString

Соне́т (итал. sonetto, окс. sonet — букв. звук) — традиционная , относится к числу так называемых строгих, или твёрдых, форм. Сонет состоит из 14 строк, обычно образующих два четверостишия-катрена (на две рифмы) и два трёхстишия-терцета (на две или три рифмы), чаще всего во «французской» последовательности — abba abba ccd eed (или ccd ede) или в «итальянской» — abab abab cdc dcd (или cde cde). Принято относить к сонетам также «шекспировский сонет», или сонет с «английской» рифмовкой — abab cdcd efef gg (три катрена и заключительное двустишие, называемое «сонетным ключом»), — приобретший особую популярность благодаря Уильяму Шекспиру. Композиция сонета предполагает сюжетно-эмоциональный перелом (итал. volta), который в «континентальном» (магистральном) сонете приходится, как правило, на пер rdf:langString

rdfs:label

rdf:langString سونيته

rdf:langString Sonet

rdf:langString Sonett

rdf:langString Σονέτο

rdf:langString Soneto

rdf:langString Hamalaudun

rdf:langString Sonnet

rdf:langString Soneta

rdf:langString Sonnet

rdf:langString Sonetto

rdf:langString ソネット

rdf:langString 소네트

rdf:langString Sonnet

rdf:langString Sonet

rdf:langString Soneto

rdf:langString Sonett

rdf:langString Сонет

rdf:langString 十四行诗

rdf:langString Сонет

dbpedia-owl:wikiPageID

xsd:integer 28260

dbpedia-owl:wikiPageRevisionID

xsd:integer 1124333188

dbpedia-owl:abstract

rdf:langString سونيته (بالإنجليزية: Sonnet)‏ أو الأغنية القصيرة، مشتقة من الكلمة الإيطالية (بالإيطالية: sonetto)‏، هي أحد أهم أشكال الشعر الغنائي الذي انتشر في أوروبا في العصور الوسطى وكتب فيها كبار الشعراء. وتتألف من أربعة عشر بيتًا بأوزان وقواف معروفة وتركيب منطقي. اهتمت السونيته بمعالجة بعض الموضوعات مثل الحب العفيف. تتميز السونيته بلغتها المكثفة وصورها البلاغية المؤثرة والتطلع إلى الكمال في صنعتها الشعرية، إضافة إلى إظهارها قدرة الشعر على التعبير عن دخائل النفس البشرية. تعود بدايات هذا اللون الفني إلى القرن الثالث عشر، مع شعر الغزل والحب العذري الذي كان سائدًا لدى شعراء ملوك صقلية، وكان هؤلاء لا يزالون يحتفظون بطابع الثقافة العربية، على الرغم من انتهاء الحكم العربي في الجزيرة لصالح النورمنديين. ولعل هؤلاء الشعراء تأثروا بشعراء التروبادور في جنوب فرنسا، الذين تأثروا كثيرًا بشعراء الأندلس فيما يخص الشعر العمودي والموشحات والقافية الثلاثية. وبعد ذلك، انتشر السونيته في باقي أوروبا واصتبغ بصبغة ملحية، حيث ظهر السونيته الإيطالية أو البتراركية نسبة إلى الشاعر الإيطالي فرانشيسكو بترارك والسونيته الإنجليزية أو الشكسبيرية، نسبة إلى شكسبير. قام فرانشيسكو بتراركا بتطوير هذا الجنس الأدبي في عمله ديوان الشعر الغنائي، الذي بدأه عام 1336. وتنقسم السونيته البتراركية إلى قسمين: الأول من ثمانية أبيات، حيث تطرح المشكلة والسؤال؛ والثاني من ستة أبيات، حيث يتضمن حلول المشكلة أو الأجوبة على السؤال المطروح من خلال ما يسمى بالدور بالوزن الأحد عشري وضمن نظام محدد من القوافي. دخلت السونيته الشعر الإنجليزي في عصر النهضة على يد توماس ويات وهنري هوارد اللذين اعتمدا أسلوب بترارك وعالجا الموضوعات باستخدام التقنية ذاتها. قام هوارد بتقسيم السونيته الإنجليزية إلى ثلاث رباعيات ذات قافية مستقلة لكل منها، وبيتين أخيرين قدمان خلاصة ما سبق، بقافية واحدة مستقلة وبالوزن الخماسي اليامبي. انتشر السونيته في إسبانيا والبرتغال، ثم إلى فرنسا في القرن السادس عشر بفضل ميلن دي سان جليه الذي أدخل عليها بعض التعديلات فحملت اسمه. وتتألف السونيته من مقطعين من أربعة أبيات لكل منهما، ومقطعين آخرين من ثلاثة لكل منهما. وقد استخدمها شعراء جماعة البلياد فكان جواشان دي بيليه أول من كتب سلسلة من السونيتات بلغة غير الإيطالية، وأدخل رونسار بعض التعديلات على نظام القوافي واعتمد الوزن الإثني عشري، ليصبح السائد في السونيته الفرنسية التي لاقت الإهمال لفترة طويلة، إلا أنها عادت إلى الحياة في شعر سانت بوف وفيكتور هوجو وشارل بودلير وستيفان مالارميه.

rdf:langString El sonet és un tipus d'estrofa poètica d'origen italià composta per catorze versos amb un nombre de síl·labes variable (les versions italiana i castellana són d'onze síl·labes per vers). Els versos s'organitzen en quatre estrofes: dos quartets (estrofes de 4 versos) i dos tercets (estrofes de 3 versos). Encara que la distribució del contingut del sonet no és exacta, es pot dir que el primer quartet presenta el tema del sonet i que el segon l'amplifica o el desenvolupa. El primer tercet reflexiona sobre la idea central, o expressa algun sentiment vinculat amb el tema dels quartets. El tercet final, el més emotiu, remata amb una reflexió greu o amb un sentiment profund (en ambdós casos, deslligats dels versos anteriors). D'aquesta manera, el sonet clàssic presenta una introducció, un desenvolupament i una conclusió en l'últim tercet, que d'alguna manera dona sentit a la resta del poema. De Sicília, que és on es va iniciar, el sonet va passar a la Itàlia central, on va ser també cultivat pels poetes del dolce stil nuovo: Guido Guinizzelli (1240 - 1276) i Guido Cavalcanti (1259 - 1300) entre d'altres. Al segle xiv són molt importants els sonets amorosos de Dante Alighieri, dedicats a la seva estimada Beatrice Portinari, i recollits en el seu llibre Vita Nuova. Però el sonet més influent del segle és, sens dubte, el del poeta Francesco Petrarca, el Canzoniere (Cançoner), en el qual el sonet es revela com l'estructura més adequada per a l'expressió del sentiment amorós. A través de la influència de Petrarca, el sonet s'estén a la resta de literatures europees.

rdf:langString Sonet (z provensálského sonet nebo z italského sonetto, tj. písnička) je literární poetický útvar, který vznikl v 1. pol. 13. století, vyznačující se přesně vymezenou strukturou 14 veršů a logickým členěním (14 veršů je rozdělených do dvou čtyřveršových a dvou trojveršových slok). V románských jazycích se v sonetech užívá obvykle nebo alexandrínu, v angličtině jambického pentametru. Poněkud zastaralý český překlad slova sonet je znělka.

rdf:langString Το σονέτο είναι ένα ποιητικό είδος που ως τις απαρχές του εικοστού αιώνα ακολουθούσε αυστηρά μία σταθερή στιχουργική μορφή. Κατά τη διάρκεια του εικοστού αιώνα στο σονέτο παρατηρήθηκαν μεταβολές, τροποποιήσεις και νέοι συνδυασμοί. Στην κλασική του μορφή, το σονέτο αποτελείται από 14 στίχους, γι’ αυτό συχνά αποκαλείται και δεκατετράστιχο. Εμφανίστηκε στην Ιταλία τον 13ο αιώνα, και πιο συγκεκριμένα στη Σικελία, και στη συνέχεια εξαπλώθηκε στις άλλες ευρωπαϊκές χώρες. Διακρίνονται δύο βασικές μορφές σονέτων: το ιταλικό και το αγγλικό. Το ιταλικό σονέτο, που είναι και το πιο καθιερωμένο, αποτελείται από δύο τετράστιχες και δύο τρίστιχες στροφές, ενώ το αγγλικό από τρεις τετράστιχες και ένα καταληκτικό δίστιχο.

rdf:langString Soneto (de la okcitana vorto sonet kaj la itala vorto sonetto; ambaŭ signifas 'kanteto') estas dekkvarlinia poeziaĵo kun striktaj reguloj pri rimo kaj ritmo, tre populara en la okcidenta literaturo.

rdf:langString Das Sonett (Plural: die Sonette, von lateinisch sonare ‚tönen, klingen‘, sonus ‚Klang, Schall‘ und italienisch sonetto) ist eine Gedichtform. Der Name bedeutet „kleines Tonstück“ (vgl. „Sonate“) und wurde im deutschen Barock als „Klinggedicht“ übersetzt.

rdf:langString Hamalaudun edo soneto hamalau lerroko poesia lana da, lau lerroko bi ahapaldiz eta hiruko beste biz osatua. siziliarrak asmatua, soneto italierazko sonetto hitzetik dator, "kantatxo" esan nahi duena. Erdarazko literaturetan erabilia da oso: * Ingelesezko literaturan a-b-a-b, c-d-c-d, e-f-e-f, g-g du errima-egitura eta William Shakespearek 154 idatzi zituen. * Italierazko literaturan a-b-b-a, a-b-b-a hasi ondoren bi aldaera ditu: c-d-e-c-d-e eta c-d-c-c-d-c. Denboraren poderioz beste aldaerak agertu ziren, c-d-c-d-c-d adibidez. * Okzitanierazko literaturan a-b-a-b, a-b-a-b, c-d-c-d-c-d du egitura eta koblakariak jada 1284an erabili zuen. * Gaztelaniazko literaturan a-b-b-a, a-b-b-a hasi ondoren hiru aldaera klasiko ditu: c-d-e-c-d-e, c-d-e-d-c-e eta c-d-c-d-c-d. * a-b-b-a, a-b-b-a, c-d-c, d-c-d * Frantsesezko literaturan, italierazko sonetoa da tradizionala baina bere aldaerak ere badituzte, adibidez: françoiseses sonetoa a-b-b-a, a-b-b-a-c-d-c-e-d-e du egitura.

rdf:langString Un soneto es una composición poética compuesta por catorce versos de arte mayor, endecasílabos en su forma clásica. Los versos se organizan en cuatro estrofas: dos cuartetos (estrofas de cuatro versos) y dos tercetos (estrofas de tres versos). Aunque la distribución del contenido del soneto no es estricta, puede decirse que el primer cuarteto presenta el tema del soneto, y que el segundo lo amplifica o lo desarrolla. El primer terceto reflexiona sobre la idea central, o expresa algún sentimiento vinculado con el tema de los cuartetos. El terceto final, el más emotivo, remata con una reflexión grave o con un sentimiento profundo, en ambos casos, desatados por los versos anteriores. De esta manera, el soneto clásico presenta una introducción, un desarrollo y una conclusión en el último terceto, que de algún modo da sentido al resto del poema. De Sicilia, el soneto pasó a la Italia central, donde fue también cultivado por los poetas del Dolce stil novo: Guido Guinizzelli (1240-1276), Guido Cavalcanti (1259-1300) y Cino da Pistoia, entre otros, quienes emplean ya los dos cuartetos y los dos tercetos, estos últimos con una estructura variable. En el siglo xiv fueron muy importantes los sonetos amorosos de Dante Alighieri, dedicados a su amada Beatrice Portinari, y recogidos en su libro Vita nuova. Pero el sonetista más influyente de la centuria fue el poeta aretino Petrarca, en cuyo Cancionero el soneto se revela como la estructura más adecuada para la expresión del sentimiento amoroso. A través de la influencia de Petrarca, el soneto se extiende al resto de literaturas europeas.

rdf:langString Soneta adalah bentuk kesusastraan Italia yang muncul sejak pertengahan abad ke-13 di Kota Firenze. Soneta lebih digolongkan ke dalam suatu bentuk sastra puisi oleh para Sastrawan. Bentuk puisi soneta muncul di Indonesia karena dibawa oleh para pemuda Indonesia yang bersekolah di Belanda. Soneta disenangi oleh para pujangga sebab secara garis besar hampir sama dengan pantun. Jumlah barisnya cukup luas untuk mencurahkan isi hati sehingga bisa menyatakan berbagai perasaan penyair. Pada zaman Balai Pustaka banyak penyair Indonesia yang menerjemahkan soneta dan akhirnya mengembangkan puisi dengan gaya soneta juga.Puisi soneta merupakan puisi baru yang terdiri atas 14 baris yang dibagi menjadi 4 bagian

rdf:langString A sonnet is a poetic form that originated in the poetry composed at the Court of the Holy Roman Emperor Frederick II in the Sicilian city of Palermo. The 13th-century poet and notary Giacomo da Lentini is credited with the sonnet's invention, and the Sicilian School of poets who surrounded him then spread the form to the mainland. The earliest sonnets, however, no longer survive in the original Sicilian language, but only after being translated into Tuscan dialect. The term "sonnet" is derived from the Italian word sonetto (lit. "little song", derived from the Latin word sonus, meaning a sound). By the 13th century it signified a poem of fourteen lines that followed a strict rhyme scheme and structure. According to Christopher Blum, during the Renaissance, the sonnet became the "choice mode of expressing romantic love". During that period, too, the form was taken up in many other European language areas and eventually any subject was considered acceptable for writers of sonnets. Impatience with the set form resulted in many variations over the centuries, including abandonment of the quatorzain limit and even of rhyme altogether in modern times.

rdf:langString Un sonnet (de l'italien sonetto aujourd'hui) est une forme de poème strictement codifiée, avec des variantes. Il comporte quatorze vers composant deux quatrains et deux tercets — parfois réunis en un seul sizain final — et doit rimer. Le schéma des rimes varie suivant le type de sonnet, dont on trouvera la liste plus bas. La longueur du vers n'est pas fixe en français. D'ordinaire, on distingue parmi les sonnets réguliers les « français », « italiens » et « élisabéthains » ou « shakespeariens ». La régularité de la distribution des rimes suivant des formes codifiées n'est pas une condition nécessaire pour que l'on puisse parler de « sonnet », mais l'est évidemment pour parler de « sonnet régulier ». Le sonnet est un genre qui a été pratiqué dans une bonne partie de l'Europe, tant dans les poésies syllabiques que rythmiques. Dans la littérature française, ce type de poème a été utilisé par beaucoup de poètes : Ronsard, Du Bellay, Heredia, Baudelaire, Stéphane Mallarmé…

rdf:langString Il sonetto è un componimento poetico, tipico soprattutto della letteratura italiana. Nella sua forma tipica, è composto da quattordici versi endecasillabi raggruppati in due quartine a rima alternata o incrociata e in due terzine a rima varia.

rdf:langString ( 소넷은 여기로 연결됩니다. 인터넷 서비스 제공자에 대해서는 문서를 참고하십시오.) 소네트(Sonnet)는 유럽의 정형시의 한 가지이다. 단어 자체의 의미는 '작은 노래'라는 뜻으로 오크어 단어 sonet 와 이탈리아어 sonetto에서 유래했다. 13세기경까지 엄격한 형태와 특정 구조를 갖춘 14줄로 구성된 시를 의미하는 말이었다. 소네트와 관련된 형식적 규율들은 시대에 따라 진화했다. 소네트는 엄격히 각운이 맞추어지는 형식이며, 르네상스 시기에 이탈리아에서 만들어졌으나, 잉글랜드로 전해져, 영국 시를 대표하는 시 형식의 한 가지가 되었다. 가장 잘 알려진 소네트 작가는 셰익스피어(Shakespeare)로, 154개의 소네트를 남겼다. 소네트의 운율을 매기는 법은, 8개의 줄을 한 묶음으로 놓는 방식과, 네 줄씩 세번이 나온 후 두 줄이 추가되는 방식이 있다. 소네트의 형식은 크게 이탈리안 소네트(Italian Sonnet), 스펜서리안 소네트(Spenserian Sonnet), 셰익스피어 소네트(Shakespearian Sonnet)의 세 가지가 있다. 셰익스피어 소네트는 셰익스피어가 주로 사용한 방식으로, 10음절로 이루어진 14개의 줄이 약강의 5음보 율격으로 쓰이는 방식이며, 각운의 매기는 방식은 ABAB CDCD EFEF GG 형태이다. (예: Shall I compare thee to a summer's day?) 소네트의 대표적인 작가로는 페트라르카, 셰익스피어, 존 밀턴, 워즈워스 등이 있다.

rdf:langString ソネット（十四行詩、Sonnet）は、14行から成るヨーロッパの定型詩。ルネサンス期にイタリアで創始され、英語詩にも取り入れられ、代表的な詩形のひとつとなった。ソネットの形式には大きく3つのタイプがあり、それはイタリア風ソネット、イギリス風ソネット、スペンサー風ソネットである。イギリス風ソネットの中のウィリアム・シェイクスピアが用いた形式はシェイクスピア風ソネット、シェークスピア風十四行詩と呼ばれ、押韻構成は「ABAB CDCD EFEF GG」となる（「Shall I compare thee to a summer's day?」など）。代表的なソネット作家には、ペトラルカ、シェイクスピア、ジョン・ミルトン、ウィリアム・ワーズワースなどがいる。

rdf:langString Sonet – kunsztowna kompozycja poetyckiego utworu literackiego, złożona z 14 wersów zgrupowanych w dwóch czterowierszach (tetrastychach), rymowanych zwykle abba abba i dwóch trójwierszach (tercynach). Pierwsza zwrotka zwykle opisuje temat, druga odnosi go do podmiotu wiersza, a tercyny zawierają refleksję na jego temat. Forma ta ukształtowana została we Włoszech w XIII – XIV wieku na podstawie wzorów z poezji ludowej. Twórcą sonetu jest poeta szkoły sycylijskiej Iacopo (Giacomo) da Lentini. Po nim sonet rozwijali Guido Cavalcanti, Guido Guinizelli, Dante Alighieri i Francesco Petrarca. W okresie renesansu sonety pisał Michał Anioł; wymieniał sonety z Vittorią Colonną. W XV – XVI w. sonet upowszechnił się w całej Europie, stając się jedną z głównych form literackich odrodzenia, zwłaszcza w poezji francuskiej, np. Pierre’a Ronsarda i Joachima du Bellaya. W Hiszpanii sonety pisali m.in.: Juan Boscán Almogaver, Garcilaso de la Vega, w Portugalii: Francisco de Sá de Miranda i Luís de Camões, w Anglii – Thomas Wyatt, Henry Howard (Surrey), Philip Sidney, Edmund Spenser, William Szekspir i Samuel Daniel. W odmianie włoskiej sonetu dwie ostatnie zwrotki mają rymy podwójne (cdd cdc, cdc dcd itp.) tak ułożone, by nie można ich było zamienić na czterowiersz i dwuwiersz. W odmianie francuskiej, zapoczątkowanej w XVI wieku przez C. Marota, przy zachowaniu układu graficznego dwóch ostatnich zwrotek ich rymy układają się w czterowiersz i dwuwiersz (np. cdc dee). W odmianie angielskiej (sonet szekspirowski) wprowadzony został wizualny podział na trzy czterowierszowe zwrotki i jedną dwuwierszową oraz zmieniony został układ rymów w początkowych czterowierszach (abab cdcd efef gg). Angielski poeta romantyczny Percy Bysshe Shelley wprowadził sonet tercynowy (aba bcb cdc ded ee), stosując go w cyklu Oda do wiatru zachodniego. Cykl ten przełożył na język polski Jan Kasprowicz, który tercynowy model sonetu zastosował w swoim oryginalnym cyklu Cisza wieczorna.Sonety są zazwyczaj układane wierszem o średniej długości, zwłaszcza jedenastozgłoskowcem (włoski endecasillabo) lub trzynastozgłoskowcem (francuski aleksandryn). W literaturze angielskiej i w innych literaturach północnoeuropejskich w roli tworzywa sonetu występuje przeważnie pentametr jambiczny.Pierwsze sonety w poezji polskiej (Mikołaj Sęp Szarzyński) nawiązywały do wzorów francuskich, dopiero w XVII wieku ustaliła się ostatecznie włoska forma sonetu (Jan Andrzej Morsztyn). Włoski model sonetu stosował Sebastian Grabowiecki.Jednakże już u Jana Kochanowskiego można odnaleźć nawiązania do dwóch odmiennych form sonetu we Fraszkach, a mianowicie w utworach: Do Paniej (I, 97), Do Franciszka (II, 105), Do Stanisława Wapowskiego (III, 24). Powtórny rozkwit sonetu jako gatunku miał miejsce w romantyzmie (William Wordsworth, John Keats, Aleksander Puszkin, Heinrich Heine, Adam Mickiewicz, Juliusz Słowacki, Stefan Garczyński, France Prešeren). Bogatą twórczość sonetową przyniósł francuski parnasizm (Charles Baudelaire), w Polsce – Adam Asnyk, Maria Konopnicka, Felicjan Faleński. Formę tę ceniono także w okresie modernizmu i Młodej Polski (Jan Kasprowicz, Kazimierz Przerwa-Tetmajer, Leopold Staff). Kasprowicz pisał sonety składające się z oktawy i sekstyny (cykl Na jeziorach włoskich). W Stanach Zjednoczonych sonet kultywowali Henry Wadsworth Longfellow i Emma Lazarus, która napisała zapewne najbardziej znany sonet amerykański Nowy kolos. W dwudziestym wieku sonety pisali między innymi , Rainer Maria Rilke, Federico García Lorca, Vitězslav Nezval, Pablo Neruda, i . Jednym z najnowszych cykli sonetowych w literaturze polskiej są 44 sonety brynowskie Tadeusza Kijonki. Najwięcej sonetów na świecie, według Księgi Rekordów Guinnessa, napisał polski poeta Jan Stanisław Skorupski. Ponad dwa tysiące sonetów napisał włoski poeta tworzący w dialekcie rzymskim Giuseppe Gioachino Belli. Piszący po czesku słowacki poeta Ján Kollár stworzył cykl Córa sławy, który w ostatniej redakcji składa się z 645 sonetów. Wreszcie portugalski liryk António Diniz da Cruz e Silva stworzył ponad trzy setki sonetów. Cztery księgi sonetów napisał czeski liryk Josef Svatopluk Machar. Natomiast amerykański poeta William Ellery Leonard już w XX wieku napisał cykl Two Lives, który obejmuje 250 sonetów. Sonety często tworzą . Specyficznym cyklem jest wieniec sonetów.

rdf:langString Een sonnet (Italiaans sonetto of Provençaals sonet 'liedje') of klinkdicht is een veertienregelig metrisch gedicht. Het is door de eeuwen heen waarschijnlijk de populairste dichtvorm in de westerse letterkunde.

rdf:langString O soneto (do italiano sonetto, pequena canção ou, literalmente, pequeno som) é um poema de forma fixa, composto por quatro estrofes, sendo que as duas primeiras são constituídas por quatro versos, cada uma, os quartetos, e as duas últimas de três versos, cada uma, os tercetos. A forma mais comum é a que contém dez sílabas métricas por verso, classificando-se como decassílabo, geralmente com acentuação rítmica na sexta e décima sílabas (verso heroico) ou na quarta, oitava e décima sílabas (verso sáfico). Os sonetos costumam ter uma estrutura semelhante. O texto começa com uma introdução, que apresenta o tema, seguida de um desenvolvimento das ideias e termina com uma conclusão, que aparece no último terceto. Essa é, em geral, a estrofe descodificadora de seu significado.

rdf:langString Sonett, efter italienskans sonetto, ytterst av latinets sonus ”ljud”, ”klang”, är ett vanligtvis femfotat, fjortonradigt versmått med jambiska versrader. En sonett är traditionellt också uppdelad i fyra strofer.

rdf:langString 十四行诗（英語：Sonnet），曾音譯为商籟或商籁体，是一种定型詩的類型，起源於義大利，一般相信是由（Jacopo da Lentini）創始，於十三世纪时期形成，之後傳布到歐洲各國。十四行詩的原始字面意思，是小詩、小歌謠的意思，最初並不一定是正好14行。在13世紀時，14行詩被定型下來，由十四句詩句組成，其押韻結構與文字構成皆有嚴格限制。但是隨著歷史演變，這些約定俗成的限制也有所改變。现在常见的是意大利类（佩脫拉克类）或英国类（莎士比亚类）。

rdf:langString Соне́т (итал. sonetto, окс. sonet — букв. звук) — традиционная , относится к числу так называемых строгих, или твёрдых, форм. Сонет состоит из 14 строк, обычно образующих два четверостишия-катрена (на две рифмы) и два трёхстишия-терцета (на две или три рифмы), чаще всего во «французской» последовательности — abba abba ccd eed (или ccd ede) или в «итальянской» — abab abab cdc dcd (или cde cde). Принято относить к сонетам также «шекспировский сонет», или сонет с «английской» рифмовкой — abab cdcd efef gg (три катрена и заключительное двустишие, называемое «сонетным ключом»), — приобретший особую популярность благодаря Уильяму Шекспиру. Композиция сонета предполагает сюжетно-эмоциональный перелом (итал. volta), который в «континентальном» (магистральном) сонете приходится, как правило, на переход от катренов к терцетам, а в шекспировском сонете — чаще всего или на 8-й, или на 13-й стих; в ряде случаев, однако, этот перелом оттягивается поэтом, иной раз даже до 14-го стиха (например, в 71-м сонете Филипа Сидни, «Who will in fairest book of Nature know…»).

rdf:langString Соне́т (італ. sonetto — звучати) — ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п'ятистопного або шестистопного ямба, власне, двох чотиривіршів (катрени) та двох тривіршів (терцети) з усталеною схемою римування: охоплюючою абба, абба, ввд, еед або (рідше) перехресною абаб, абаб, вде, вде, тощо. Микола Зеров називав сонет формою «ліроепічної мініатюри окремої схеми».

data from the linked data cloud