Solar spicule
http://dbpedia.org/resource/Solar_spicule
في الفيزياء الشمسية، الشوكة هي ديناميكا أنفجار التوهجات التي تحدث على سطح الشمس .تنفث تلك التوهجات من حواف الشبكة الخارجية للشمس المعرضة للفضاء الكونى والتي تسمى الغلاف اللوني الشمسي حيث المجالات المغناطيسية أقوى. وتمتد إلى 10,000 كيلومتر (6000 ميل) وبقطر يبلغ حوالي 500 كم قبل أن تنهار في غضون 10-15 دقيقة. ويعتقد أنها تساهم في الرياح الشمسية عن طريق تغذية المواد في الإكليل الشمسي. اكتشفت الأشواك الشمسية في عام 1877 من قبل الفلكي الإيطالي انجيلو سيكي من مرصد كوليجيوم الروماني في روما.
rdf:langString
Spikulen (lat. spiculum „Spitze“, „Spieß“; Mehrzahl spicula) sind röhrenartige, eruptive Erscheinungen auf der Chromosphäre der Sonne und vermutlich auch anderer Sterne. Sie wurden bei der Sonnenfinsternis 1877 am Sonnenrand entdeckt und erscheinen als überschnelle, nach oben gerichtete Gasspritzer. Wie erst um 1950 erkannt wurde, sind es solare Flusskanäle, die sich besonders bei Sonnenflecken konzentrieren. Sie werden durch die heftige Konvektion unter der Sonnenoberfläche (Photosphäre) hervorgerufen, welche die Strahlungshitze aus dem Sonneninneren nach außen transportiert.
rdf:langString
En física solar, una espícula es una concentración de flujo gaseoso de aproximadamente 500 km de diámetro que se eleva desde la fotósfera del sol hacia la cromósfera a una velocidad aproximada de 20 km/s. Las espículas fueron descubiertas en 1877 por el reverendo Angelo Secchi, del Observatorio Vaticano en Roma. Su denominación de espículas (pequeñas espigas en latín) hace referencia al aspecto que muestran cuando son observadas mediante un telescopio.
rdf:langString
Les spicules sont des jets de gaz éphémères d'environ 500 kilomètres de diamètre et 10 000 kilomètres de hauteur s'élevant à grande vitesse se trouvant dans la chromosphère (couche externe de gaz entourant le Soleil). C'est Angelo Secchi qui découvre les spicules en 1877 à l'Observatoire du Vatican.
rdf:langString
In solar physics, a spicule, also known as a fibril or mottle, is a dynamic jet of plasma in the Sun's chromosphere about 300 km in diameter. They move upwards with speeds between 15 and 110 km/s from the photosphere and last a few minutes each. They were discovered in 1877 by Angelo Secchi, but the physical mechanism that generates them is still hotly debated.
rdf:langString
In fisica solare, una spicula (o spicola) è un getto dinamico di circa 500-1000 km di diametro sulla superficie del Sole che si muove alla velocità di circa 20-50 km/s dalla fotosfera. Possono raggiungere un'altezza di 15000 km. Furono scoperte nel 1877 da Padre Angelo Secchi dell'Osservatorio del Collegio Romano. La cromosfera è interamente composta di spicule.
rdf:langString
スピキュール(Spicule)は、太陽物理学において、太陽に現れる直径500kmほどのジェット状現象である。太陽表面の彩層に広く遍在し、光球から約20km/sの速さで上昇する。光球とコロナを繋ぐ基本構造とされる。1877年にアンジェロ・セッキによって発見された。"spicule"は「小突起物」を意味する。
rdf:langString
스피큘(영어: Spicule)은 태양에 존재하는 직경 약 500km의 활동적인 제트 기체이다. 스피큘은 광구로부터 20km/s 정도의 속도로 위로 솟구쳐 오른다. 스피큘은 1877년 로마 바티칸 천문대의 신부에 의해 발견되었다. 채층은 스피큘만으로 이루어져 있다. 스피큘은 대략 5~10분 정도 지속된다. 태양의 가장자리에 있는 스피큘의 경우는 마치 가늘게 뻗어나와있는 실처럼 보인다. 스피큘은 대개 고자기다발의 영역과 관련 있으며, 질량다발은 태양풍에 비해 100배 정도의 수치이다. 한번에 태양에서 10000에서 70000에 달하는 활동적인 스피큘이 생긴다. 개개의 스피큘은 일반적으로 광구위의 3000-10000km의 고도에까지 도달한다.
rdf:langString
En spikul är inom solfysiken en dynamisk jetström med en diameter på omkring 500 km på solen. Den rör sig uppåt med en hastighet på omkring 20 km/s från fotosfären. Spikulerna upptäcktes 1877 av Angelo Secchi vid i Rom. I Kromosfären är spikuler det klart vanligaste fenomenet.
rdf:langString
Espículas são jatos dinâmicos de cerca de 500 km de diâmetro no Sol. Movem-se para cima à uma velocidade de 20 km/s da fotosfera. Foram descobertas em 1877 por Angelo Secchi.
rdf:langString
Spikula (inaczej bryzg chromosferyczny) – rodzaj aktywności słonecznej, objawiającej się jasnymi fontannami materii wyrzucanej z dolnych warstw chromosfery Słońca. Czas życia spikul wynosi od 10 do 20 minut (średnio 15 minut), średnica ich podstawy około 800 km. Są wyrzucane na wysokość od kilku do 10 000 km ponad granicę fotosfery (średnio 3000 km), nadając chromosferze charakterystyczny trawiasty, szybko zmieniający się obraz. Materia w spikulach porusza się w górę z prędkością około 10-40 km/s. Spikule nie są rozmieszczone w chromosferze przypadkowo, lecz gromadzą się na brzegach dużych komórek o rozmiarach około 30 000 km. Struktura tych komórek zwana jest bądź supergranulacją i wiąże się ją z wielkoskalową konwekcją materii pod fotosferą.
rdf:langString
Спі́кули — основний елемент тонкої структури хромосфери Сонця. Були відкриті Анжело Секкі у Ватиканській обсерваторії у 1877 році. Якщо спостерігати лімб Сонця у світлі певної та строго постійної частоти, то спікули будуть видні як стовпчики газу, що світиться, досить тонкі у сонячних масштабах (діаметром близько 1000 км). Ці стовпчики спочатку піднімаються з нижньої хромосфери на 5 000-10 000 км, а потім падають назад, де затухають. Все це відбувається зі швидкістю близько 20 000 м/с. Спікула живе приблизно 5-10 хв. Кількість спікул, що існують на Сонці одночасно, становить близько 60 000-70 000. Практично всі з них розташовані на кордонах супергранул, тобто саме із спікул складається .
rdf:langString
Спи́кулы (от лат. spiculum — кончик, остриё) — основные элементы тонкой структуры хромосферы Солнца. Если наблюдать лимб Солнца в свете определённой спектральной линии, то спикулы будут видны как достаточно тонкие, в масштабах Солнца (диаметром от 500 до 1200 км) столбики светящейся плазмы. Эти столбики выбрасываются из нижней хромосферы со скоростью около 20 км/с на 5—10 тыс. км вверх. Спикула живёт 5—10 минут, её максимальная длина — от 10 до 20 тыс. км. Количество спикул, существующих на Солнце одновременно, составляет около миллиона, они покрывают около 1 % площади диска Солнца. Практически все спикулы находятся на границах супергранул; таким образом, хромосферная сетка состоит именно из них.
rdf:langString
針狀體是從太陽的光球以每秒大約20公里向上，直徑500公里的動態噴射物，這是在羅馬梵蒂岡天文台的安吉洛·西奇神父在1877年發現的。整個色球層都佈滿了針狀體。
rdf:langString
En física solar, una espícula és un jet dinàmic d'uns 500 km de diàmetre de la cromosfera del Sol que pot ascendir a una velocitat de fins a 20 km/s des de la fotosfera. Les espícules tenen una vida d'uns 5–10 minuts; en el limbe solar es mostren allardes i se solen associar amb regions de flux magnètic elevat. La massa d'aquest flux és aproximadament de 100 vegades la del vent solar. Normalment es troben al voltant de 70.000 espícules actives simultàniament en el Sol, una espícula individual pot fer dels 3.000 als 10.000 km d'alçada per sobre de la fotosfera.
rdf:langString
Spikule (v latině klásky) je v astronomii útvar na povrchu Slunce, který začíná ve fotosféře a sahá přes chromosféru až do koróny. Spikule jsou dlouhé a široké výtrysky plazmatu z fotosféry. Jsou pokračováním granulí.
rdf:langString
In de zonnefysica is een spicule (Latijn: spiculum "top"; meervoud spicula) een buisachtig, eruptief verschijnsel dat zich voordoet in de chromosfeer van de Zon en vermoedelijk ook in die van andere sterren. Ze werden bij de zonsverduistering in 1877 voor het eerst aan de rand van de Zon waargenomen door pater Angelo Secchi van de Vaticaanse Sterrenwacht in Rome. Spiculen zijn zichtbaar als snel veranderende, naar boven gerichte sprietachtige, uit gas bestaande uitlopers van de fotosfeer. Zoals pas rond 1950 algemeen bekend werd, zijn spiculen extreem snelle zonnewarmtekanalen die zich vooral in de buurt van zonnevlekken concentreren. Ze worden veroorzaakt door heftige convectie onder het oppervlak van de Zon (fotosfeer), die de stralingswarmte vanuit het binnenste van de Zon naar buiten t
rdf:langString
rdf:langString
شوكة (علم الفلك)
rdf:langString
Espícula (astronomia)
rdf:langString
Spikule
rdf:langString
Spikulen
rdf:langString
Espícula (física solar)
rdf:langString
Spicule (astronomie)
rdf:langString
Spicula
rdf:langString
스피큘
rdf:langString
スピキュール
rdf:langString
Spikula
rdf:langString
Spicule (ster)
rdf:langString
Solar spicule
rdf:langString
Espícula (astronomia)
rdf:langString
Спикулы
rdf:langString
Spikul
rdf:langString
Спікули (Сонце)
rdf:langString
針狀體
xsd:integer
865545
xsd:integer
1074271174
xsd:date
2008-11-02
rdf:langString
Spicules: Jets on the Sun
rdf:langString
En física solar, una espícula és un jet dinàmic d'uns 500 km de diàmetre de la cromosfera del Sol que pot ascendir a una velocitat de fins a 20 km/s des de la fotosfera. Les espícules tenen una vida d'uns 5–10 minuts; en el limbe solar es mostren allardes i se solen associar amb regions de flux magnètic elevat. La massa d'aquest flux és aproximadament de 100 vegades la del vent solar. Normalment es troben al voltant de 70.000 espícules actives simultàniament en el Sol, una espícula individual pot fer dels 3.000 als 10.000 km d'alçada per sobre de la fotosfera. Les espícules foren descobertes l'any 1877 per Angelo Secchi de l' de Roma.
rdf:langString
في الفيزياء الشمسية، الشوكة هي ديناميكا أنفجار التوهجات التي تحدث على سطح الشمس .تنفث تلك التوهجات من حواف الشبكة الخارجية للشمس المعرضة للفضاء الكونى والتي تسمى الغلاف اللوني الشمسي حيث المجالات المغناطيسية أقوى. وتمتد إلى 10,000 كيلومتر (6000 ميل) وبقطر يبلغ حوالي 500 كم قبل أن تنهار في غضون 10-15 دقيقة. ويعتقد أنها تساهم في الرياح الشمسية عن طريق تغذية المواد في الإكليل الشمسي. اكتشفت الأشواك الشمسية في عام 1877 من قبل الفلكي الإيطالي انجيلو سيكي من مرصد كوليجيوم الروماني في روما.
rdf:langString
Spikule (v latině klásky) je v astronomii útvar na povrchu Slunce, který začíná ve fotosféře a sahá přes chromosféru až do koróny. Spikule jsou dlouhé a široké výtrysky plazmatu z fotosféry. Jsou pokračováním granulí. Nejsnadněji se spikule pozorují na okraji slunečního disku, ale nacházejí se rovnoměrně po celém disku. Plazma ve spikuli proudí rychlostí 20 až 30 km/s. Stěny spikule jsou tvořeny magnetickými póly. Dosahují výšky 10 až 16 tisíc kilometrů a jejich životnost je jen 5 až 10 minut. Po jejich zániku pravděpodobně 1/3 až 1/2 hmoty dopadne zpět na povrch Slunce. Zbytek hmoty se rozplyne v koroně. Spikule tedy výrazně pomáhají přenosu hmoty z fotosféry do korony. Mezi spikulemi se občas objeví asi čtyřikrát větší útvary - makrospikule. Vyskytují se hlavně v blízkosti slunečních pólů. Předpokládá se, že makrospikule jsou prodlouženým projevem malých erupcí.
rdf:langString
Spikulen (lat. spiculum „Spitze“, „Spieß“; Mehrzahl spicula) sind röhrenartige, eruptive Erscheinungen auf der Chromosphäre der Sonne und vermutlich auch anderer Sterne. Sie wurden bei der Sonnenfinsternis 1877 am Sonnenrand entdeckt und erscheinen als überschnelle, nach oben gerichtete Gasspritzer. Wie erst um 1950 erkannt wurde, sind es solare Flusskanäle, die sich besonders bei Sonnenflecken konzentrieren. Sie werden durch die heftige Konvektion unter der Sonnenoberfläche (Photosphäre) hervorgerufen, welche die Strahlungshitze aus dem Sonneninneren nach außen transportiert.
rdf:langString
En física solar, una espícula es una concentración de flujo gaseoso de aproximadamente 500 km de diámetro que se eleva desde la fotósfera del sol hacia la cromósfera a una velocidad aproximada de 20 km/s. Las espículas fueron descubiertas en 1877 por el reverendo Angelo Secchi, del Observatorio Vaticano en Roma. Su denominación de espículas (pequeñas espigas en latín) hace referencia al aspecto que muestran cuando son observadas mediante un telescopio.
rdf:langString
Les spicules sont des jets de gaz éphémères d'environ 500 kilomètres de diamètre et 10 000 kilomètres de hauteur s'élevant à grande vitesse se trouvant dans la chromosphère (couche externe de gaz entourant le Soleil). C'est Angelo Secchi qui découvre les spicules en 1877 à l'Observatoire du Vatican.
rdf:langString
In solar physics, a spicule, also known as a fibril or mottle, is a dynamic jet of plasma in the Sun's chromosphere about 300 km in diameter. They move upwards with speeds between 15 and 110 km/s from the photosphere and last a few minutes each. They were discovered in 1877 by Angelo Secchi, but the physical mechanism that generates them is still hotly debated.
rdf:langString
In fisica solare, una spicula (o spicola) è un getto dinamico di circa 500-1000 km di diametro sulla superficie del Sole che si muove alla velocità di circa 20-50 km/s dalla fotosfera. Possono raggiungere un'altezza di 15000 km. Furono scoperte nel 1877 da Padre Angelo Secchi dell'Osservatorio del Collegio Romano. La cromosfera è interamente composta di spicule.
rdf:langString
スピキュール(Spicule)は、太陽物理学において、太陽に現れる直径500kmほどのジェット状現象である。太陽表面の彩層に広く遍在し、光球から約20km/sの速さで上昇する。光球とコロナを繋ぐ基本構造とされる。1877年にアンジェロ・セッキによって発見された。"spicule"は「小突起物」を意味する。
rdf:langString
스피큘(영어: Spicule)은 태양에 존재하는 직경 약 500km의 활동적인 제트 기체이다. 스피큘은 광구로부터 20km/s 정도의 속도로 위로 솟구쳐 오른다. 스피큘은 1877년 로마 바티칸 천문대의 신부에 의해 발견되었다. 채층은 스피큘만으로 이루어져 있다. 스피큘은 대략 5~10분 정도 지속된다. 태양의 가장자리에 있는 스피큘의 경우는 마치 가늘게 뻗어나와있는 실처럼 보인다. 스피큘은 대개 고자기다발의 영역과 관련 있으며, 질량다발은 태양풍에 비해 100배 정도의 수치이다. 한번에 태양에서 10000에서 70000에 달하는 활동적인 스피큘이 생긴다. 개개의 스피큘은 일반적으로 광구위의 3000-10000km의 고도에까지 도달한다.
rdf:langString
In de zonnefysica is een spicule (Latijn: spiculum "top"; meervoud spicula) een buisachtig, eruptief verschijnsel dat zich voordoet in de chromosfeer van de Zon en vermoedelijk ook in die van andere sterren. Ze werden bij de zonsverduistering in 1877 voor het eerst aan de rand van de Zon waargenomen door pater Angelo Secchi van de Vaticaanse Sterrenwacht in Rome. Spiculen zijn zichtbaar als snel veranderende, naar boven gerichte sprietachtige, uit gas bestaande uitlopers van de fotosfeer. Zoals pas rond 1950 algemeen bekend werd, zijn spiculen extreem snelle zonnewarmtekanalen die zich vooral in de buurt van zonnevlekken concentreren. Ze worden veroorzaakt door heftige convectie onder het oppervlak van de Zon (fotosfeer), die de stralingswarmte vanuit het binnenste van de Zon naar buiten transporteert. Spiculen hebben diameters van enkele honderden tot zo'n duizend kilometer. Zij kunnen wel 10.000 km lang zijn en schieten met een snelheid van soms wel 70.000 kilometer per uur (20 km/s) omhoog.
rdf:langString
En spikul är inom solfysiken en dynamisk jetström med en diameter på omkring 500 km på solen. Den rör sig uppåt med en hastighet på omkring 20 km/s från fotosfären. Spikulerna upptäcktes 1877 av Angelo Secchi vid i Rom. I Kromosfären är spikuler det klart vanligaste fenomenet.
rdf:langString
Espículas são jatos dinâmicos de cerca de 500 km de diâmetro no Sol. Movem-se para cima à uma velocidade de 20 km/s da fotosfera. Foram descobertas em 1877 por Angelo Secchi.
rdf:langString
Spikula (inaczej bryzg chromosferyczny) – rodzaj aktywności słonecznej, objawiającej się jasnymi fontannami materii wyrzucanej z dolnych warstw chromosfery Słońca. Czas życia spikul wynosi od 10 do 20 minut (średnio 15 minut), średnica ich podstawy około 800 km. Są wyrzucane na wysokość od kilku do 10 000 km ponad granicę fotosfery (średnio 3000 km), nadając chromosferze charakterystyczny trawiasty, szybko zmieniający się obraz. Materia w spikulach porusza się w górę z prędkością około 10-40 km/s. Spikule nie są rozmieszczone w chromosferze przypadkowo, lecz gromadzą się na brzegach dużych komórek o rozmiarach około 30 000 km. Struktura tych komórek zwana jest bądź supergranulacją i wiąże się ją z wielkoskalową konwekcją materii pod fotosferą.
rdf:langString
Спі́кули — основний елемент тонкої структури хромосфери Сонця. Були відкриті Анжело Секкі у Ватиканській обсерваторії у 1877 році. Якщо спостерігати лімб Сонця у світлі певної та строго постійної частоти, то спікули будуть видні як стовпчики газу, що світиться, досить тонкі у сонячних масштабах (діаметром близько 1000 км). Ці стовпчики спочатку піднімаються з нижньої хромосфери на 5 000-10 000 км, а потім падають назад, де затухають. Все це відбувається зі швидкістю близько 20 000 м/с. Спікула живе приблизно 5-10 хв. Кількість спікул, що існують на Сонці одночасно, становить близько 60 000-70 000. Практично всі з них розташовані на кордонах супергранул, тобто саме із спікул складається .
rdf:langString
Спи́кулы (от лат. spiculum — кончик, остриё) — основные элементы тонкой структуры хромосферы Солнца. Если наблюдать лимб Солнца в свете определённой спектральной линии, то спикулы будут видны как достаточно тонкие, в масштабах Солнца (диаметром от 500 до 1200 км) столбики светящейся плазмы. Эти столбики выбрасываются из нижней хромосферы со скоростью около 20 км/с на 5—10 тыс. км вверх. Спикула живёт 5—10 минут, её максимальная длина — от 10 до 20 тыс. км. Количество спикул, существующих на Солнце одновременно, составляет около миллиона, они покрывают около 1 % площади диска Солнца. Практически все спикулы находятся на границах супергранул; таким образом, хромосферная сетка состоит именно из них.
rdf:langString
針狀體是從太陽的光球以每秒大約20公里向上，直徑500公里的動態噴射物，這是在羅馬梵蒂岡天文台的安吉洛·西奇神父在1877年發現的。整個色球層都佈滿了針狀體。
xsd:nonNegativeInteger
3683
