Singspiel
http://dbpedia.org/resource/Singspiel an entity of type: Thing
Singspiel ([zingšpíl], německy „zpěvohra“) je žánr opery, který obsahuje zpěvná čísla a mezi nimi mluvené dialogy. Vyvinul se v 18. století jako především komická forma; opery tohoto typu, které se dnes častěji uvádějí, jsou však spíše tragické (Beethovenův Fidelio a Weberův Čarostřelec).
rdf:langString
Das Singspiel ist ein Schauspiel mit musikalischen Einlagen (Lieder, Tänze, Instrumentalsätze) und meist heiterem Grundcharakter. Im Unterschied zur Opera buffa hat das Singspiel zwischen den Gesangsnummern keine Rezitative, sondern gesprochene Dialoge. Das „deutsche Singspiel“ ist im 18. Jahrhundert aus der Opéra comique entstanden.
rdf:langString
Kantoteatraĵo (germane: Singspiel) estas mallonga teatraĵo kun interplektitaj kantaĵoj kaj instrumentaj pecoj, kiu precipe estis prezentata en Germanio dum la 18-a jarcento. Ĝi ekestis el la franca komika opero. Malsame al la itala komika opero en la kantoteatraĵo estis inter la kantoj ne recitativoj, sed parolataj dialogoj.
rdf:langString
Die Operette (ital., wörtlich: „kleine Oper“) ist ein musikalisches Bühnenwerk. Die Bezeichnung gibt es seit dem 18. Jahrhundert. Bis zum 20. Jahrhundert hat sie einen erheblichen Bedeutungswandel erfahren. Die Operette seit dem 19. Jahrhundert hat eher leichte, eingängige Musik, eine heitere oder sentimentale Handlung und gesprochene Dialoge zwischen den Musiknummern.
rdf:langString
es un género musical derivado de la ópera que nace y se desarrolla a lo largo del siglo XIX, primero en París y después en Viena. Se trata de un tipo de ópera musical animado cuya característica fundamental consiste en contar con una trama inverosímil y disparatada. Consta de diálogos hablados, entre los que se intercalan historietas, llamadas por los franceses (Copla, en español dependiendo), y bailes como el rigodón o el cancán. Se trata, por lo tanto, de un espectáculo escénico con sucesión y alternancia de artes musicales, habladas y cantadas.
rdf:langString
Le Singspiel [ziŋɡʃpiːl] (au pluriel, en allemand, Singspiele) est une œuvre théâtrale jouée et chantée en allemand, proche de l'opéra-comique français. Il se caractérise par l'alternance de dialogues parlés, parfois accompagnés de musique, et d'airs chantés, souvent de coloration populaire.
rdf:langString
A Singspiel (German pronunciation: [ˈzɪŋʃpiːl]; plural: Singspiele; lit. 'sing-play') is a form of German-language music drama, now regarded as a genre of opera. It is characterized by spoken dialogue, which is alternated with ensembles, songs, ballads, and arias which were often strophic, or folk-like. Singspiel plots are generally comic or romantic in nature, and frequently include elements of magic, fantastical creatures, and comically exaggerated characterizations of good and evil.
rdf:langString
Operet (Italia, jamak: operette) adalah genre opera ringan, "ringan" dalam hal musik dan opera. Operet adalah opera tetapi penampilannya berupa seperti teater musikal. Libreto operet lebih kepada dialog daripada nyanyian. Operet juga dianggap kurang "serius" dibandingkan dengan opera. Namun, operet tetap dianggap sebagai opera karena penyanyi-penyanyi operet menyanyi dengan menggunakan suara opera dibanding dengan suara penyanyi musik populer untuk teater musikal biasa.
rdf:langString
オペレッタ（伊: Operetta, 仏: Opérette オペレト, 独: Operette オペレテ）は、台詞と踊りのある歌劇。日本では、喜歌劇（きかげき）・軽歌劇（けいかげき）とも呼ばれる。
rdf:langString
오페레타(Operetta)는 대사와 춤, 오케스트라가 있는 오페라이다. 오페레타는 이탈리아어 그대로 "작은 오페라"를 의미한다. 그러나 이탈리아에서는 이 이름의 형식은 거의 발전하지 않고, 오늘날 상연되는 것은 대부분이 독일어 작품, 프랑스 작품이다. 모차르트가 자작의 희극 작품을 오페레타라고 칭한 편지 등도 남아 있지만 이것은 문자 그대로 '작은 오페라'라는 의미이며, 오늘날 일반적으로 "오페레타"는 "오페라"의 다른 독자적인 장르로 설립 된 이후 오펜바흐, 요한 슈트라우스의 계통에 속하는 작품을 "오페레타"라고 부른다.
rdf:langString
징슈필(Singspiel)은 독일어로 서로 주고 받는 대사에 서정적인 노래가 곁든 민속적인 오페라이다. 1743년에 영국의 <악마의 복수>가 독일어로 번역, 상연된 데에 자극받아 요한 아담 힐러가 대본작가인 크리스티안 바이세와 협력하여 1770년에 <사냥>을 작곡하면서 새로운 징슈필의 형태를 성립시켰다. 그들이 대표하는 의 징슈필은 전원적이고 서정적, 공상적인 희극의 형태로서 민요 같은 단순한 멜로디의 음악을 지니나, 힐러 뒤로는 벤다가 수식없는 대사에 관현악단이 딸린 '멜로드라마의 형식'으로 <낙소스의 아리아도네>를 작곡하였다. 이 형태가 뒤에 베토벤의 <피델리오>나 베버의 <마탄의 사수> 등에도 영향을 주었다. 에서는 1778년, 요제프 2세의 명에 의하여 국민 극장에서 징슈필이 상연되었으며, 이 무렵에 디터스돌프의 <의사와 약사> 등 대표적인 작품이 작곡되었다. 그리고 이러한 전통이 모차르트의 <후궁에서의 유괴>나 <마술 피리> 등의 명작을 낳았던 것이다. 이 문서에는 다음커뮤니케이션(현 카카오)에서 GFDL 또는 CC-SA 라이선스로 배포한 글로벌 세계대백과사전의 내용을 기초로 작성된 글이 포함되어 있습니다.
rdf:langString
Een operette (letterlijk 'kleine opera' in het Italiaans) is een vorm van muziektheater die erg lijkt op opera, hoewel de onderwerpen vaak minder serieus zijn.De muzikale nummers (aria's, duetten, ensembles, koorwerken) worden veelal door gesproken dialogen aan elkaar verbonden, al dan niet ondersteund door melodrama.
rdf:langString
Singspiel (niem. Singspiel, pol. komedio-opera), in. śpiewogra – utwór sceniczny oparty na tekście mówionym ze wstawkami muzycznymi, głównie pieśniami zwrotkowymi, prostymi ariami i nieskomplikowanymi partiami zespołowymi. Gatunek rozwinął się w Niemczech pod wpływem angielskiej opery balladowej i francuskiego wodewilu.
rdf:langString
Het Singspiel is een Duits opera-genre dat in de late achttiende en in het begin van de negentiende eeuw populair was. De wortels van het genre liggen in Frankrijk: de opéra-comique. Kenmerken zijn onder andere dat het geen recitatieven heeft, maar gesproken dialogen en eenvoudige aria-vormen. Na Wolfgang Amadeus Mozart (die zelf van het Singspiel naar opera seria en opera buffa evolueerde) en Beethoven ging de Duitse opera met Carl Maria von Weber en vooral Richard Wagner een andere weg in.
rdf:langString
Opereta, ou comumente em Italiano, operetta, etimologicamente, "pequena ópera", é um estilo de ópera leve. Leve tanto na sua substância musical como no conteúdo do assunto. É mais próxima, em estilo, com a ópera e a outras formas do teatro musical mais leve, e em muitos casos é difícil definir uma obra de teatro musical a um gênero específico. A opereta é também proporcionalmente mais recitativa (não cantadas) do que uma ópera séria.
rdf:langString
Operetka (wł. operetta) – sceniczny utwór muzyczny z dialogami mówionymi, zbliżony do opery, charakteryzujący się lekką, melodyjną muzyką i komediową akcją. Operetka jako gatunek spokrewniona jest z wodewilem, singspielem oraz z operą komiczną.
rdf:langString
Опере́тта (итал. operetta — уменьшительное от «опера») — музыкально-театральный жанр, сценическое произведение и представление, основанное на синтезе слова, сценического действия, музыки и хореографии.
rdf:langString
Singspiel (literalmente, "peça cantada", plural singspiele ? ) é uma forma de drama musical em alemão, tida como um subgênero da ópera. Caracteriza-se pelo diálogo falado, alternado com conjuntos, canções, baladas e árias - que podem assumir formas mais líricas, estróficas, ou mais semelhantes a peças folclóricas. De acordo com a edição de 1908 do Grove's Dictionary of Music, a principal diferença entre a ópera e o singspiel é: "[O singspiel] de maneira alguma exclui o recitativo ocasional no lugar do diálogo falado, porém o momento que a música auxilia a desenvolver o epílogo dramático tem a ver com a ópera e não com o singspiel."
rdf:langString
Зи́нгшпиль (нем. Singspiel досл. «пьеса с пением»; singen с нем. — «петь» и spiel с нем. — «пьеса,игра») — музыкально-драматический жанр, распространённый в Германии и Австрии во второй половине XVIII века и начале XIX века; пьеса с музыкальными номерами или опера с разговорными диалогами (вместо речитативов), преимущественно комического содержания. Некоторые специалисты придерживаются мнения, что зингшпиль был жанровым предшественником более современных водевиля и мюзикла.
rdf:langString
Operett (franska: opérette, "liten opera") är en form av musikteater, främst utvecklad ur fransk opéra comique i populär stil med sång och talad dialog, ofta med dansscener och stort anlagda finaler. Den hade sin storhetstid på 1870- och 1880-talen och med en andra våg i början av 1900-talet. Efter andra världskriget kom musikalen i stället att dominera den lättare musikteatern.
rdf:langString
Sångspel (tyska: Singspiel) är en musikdramatisk lättare form av underhållning, ett skådespel med talad dialog och musikinslag, av mindre format än en opera eller operett. Sångspelet är relaterat till och räknas ibland som en form av opera. Den utvecklades på 1700-talet i Tyskland och Österrike, med vissa kopplingar till den engelska balladoperan, Italiens opera buffa och Frankrikes opéra comique. Sångspel finns i flera nationella varianter. Tre av dem räknas numera som grenar av opera: den franska opéra comique, den tyska Singspiel och den spanska zarzuela grande.
rdf:langString
歌唱剧（德语：Singspiel）是带有歌唱和乐器音乐演奏的小型的话剧，起源于英国的“叙事歌剧”和法国的“喜歌剧”，十八世纪后半期传入德国，逐形成后来的歌唱剧。其特点是以音乐化的对白代替宣叙调的形式，加入民谣的风格，内容多带有政治讽刺的含义。
rdf:langString
輕歌剧（Operetta）出现于十九世纪，，是娱乐性较强的一类歌剧。其结构短小，风格轻松活泼，情节多取自于现实生活，偏重讽刺揭露。采用独唱、重唱、合唱、舞蹈和说白等形式，并结合当时的流行歌曲，通俗易懂。 輕歌剧的代表作品有英國作曲家威廉·S·吉尔伯特与阿瑟·萨利文的十四部作品，法國奥芬巴赫的《地獄中的奧菲歐》（1858年）、奧匈帝國小约翰·施特劳斯的《蝙蝠》（1874年）以及莱哈尔的《风流寡妇》（1905年）等等。 在二十世纪以后的英国和美国，轻歌剧逐渐被音乐剧取代。
rdf:langString
الأوبريت هو نوع من المسرحيات الغنائية كان محبوباً في الفترة بين أواسط القرن التاسع عشر حتى العشرينيات من القرن العشرين الميلادي. تطور الأوبريت من الأوبرا الهزلية الفرنسية ولكنه يختلف عنها في أنه يحتوي على حوار كلامي بدلاً من الحوار الغنائي، وعلى أغاني بدلاً من ألحان. وغالباً ما تكون مقدمة الأوبريت خليطاً من أغان منتزعة من العرض وليست شيئاً مؤلفاً مستقلاً كما هو الحال في الأوبرا. في الأوبريت تُظهر الموسيقى ألحاناً مباشرة من غير تعقيدات لحنية، وفيها إيقاع قوي. وهناك الأوبريت الذي يحتوي على رقصات وغيرها من التي تقوم على أساس رقصة الفالس والكورال «الغناء الجماعي».
rdf:langString
El Singspiel és un tipus d'òpera popular o petita obra de teatre. A diferència de l'òpera seria, les estructures són més senzilles, les àries més simples i els recitatius són parlats. Aquest gènere és típicament alemany, semblant a la opéra-comique francesa o la sarsuela espanyola. Mozart va compondre importants singspiel, com Bastien und Bastienne (1768), Zaide (1780), El rapte en el serrall (1782), Der Schauspieldirektor (1786) o La flauta màgica (1791).
rdf:langString
L'opereta és un gènere musical teatral derivat de l'opera buffa que neix i es desenvolupa en el decurs del segle xix, primer a París i posteriorment a Viena i Londres. Es caracteritza per tenir una durada més curta que l'òpera i per tenir un caràcter habitualment romàntic o satíric. També inclou més part de diàleg, escenes de ball i cançons. L'any 1874 l'opereta arribava a la cort vienesa de la mà de Johann Strauss II, entre les quals cal destacar Die Fledermaus. Uns anys més tard Franz Léhar va actualitzar i internacionalitzar el gènere amb l'opereta Die lustige Witwe.
rdf:langString
Opereta je hudebně-dramatický divadelní útvar zábavního rázu, v němž se střídá mluvené slovo se zpěvem. Jedná se vlastně o kombinaci klasické divadelní činohry s operou. Opereta je ve své původní formě v podstatě lehčí a zábavnější opera (tzv. komická opera), jedná se o přímého předchůdce dnešního muzikálu, kterému je také nejvíce podobná. Operety bývají někdy považovány za méně hodnotný umělecký žánr, často s přídechem pokleslé, popřípadě i zastaralé, lidové zábavy. Nicméně i v této hudební oblasti je možno najít velmi podařené kusy, a to jak po hudební, tak i po dramatické stránce. Nehledě na to, že i některé dnes všeobecně uznávané opery byly původně vytvořeny jako operety - např. Smetanova národní opera Prodaná nevěsta, jež byla původně vytvořena jako opereta a v operu byla autorem tep
rdf:langString
Η Οπερέτα είναι ένα διεθνές θεατρικό είδος όπερας σε μικρότερη, απλούστερη και ελαφριά απόδοση με περισσότερο κωμικό χαρακτήρα, της οποίας ένα μεγάλο μέρος είναι . Στην ελληνική αποδόθηκε με τον όρο «Μελοδραμάτιο» (υποκοριστικό του Μελοδράματος), που όμως δεν καθιερώθηκε. Άλλοι σημαντικοί συνθέτες οπερέτας ήταν οι Φραντς Λέχαρ, Φραντς φον Σουπέ και , Όσκαρ Στράους. Στην Ελλάδα σημαντικότεροι συνθέτες και δημιουργοί του είδους αυτού υπήρξαν δύο, ο Θεόφραστος Σακελλαρίδης με το έργο του «Ο Βαφτιστικός» και ο Νίκος Χατζηαποστόλου με το έργο του «Απάχηδες των Αθηνών».
rdf:langString
Opereto estas muzika-drama amuza teatroformo , en kiu alternas parolata vorto kun kantado kaj danco. Temas fakte pri kombino de klasika teatraĵo kaj opero. Ĝi estas antaŭulo de la nuntempa muzika komedio kaj muzikalo. Opereto naskiĝis el la franca opéra comique meze de la 19-a jarcento. La ĉefaj reprezentantoj de opereta ĝenro estas: en la 19-a jarcento: en la 20-a jarcento:
rdf:langString
El singspiel (del alemán sing, «cantar», y spiel, «representación»; plural, singspiele; pronunciación en alemán: /ziŋɡʃpiːl/) es un género musical cercano a la opereta que surgió en los países de cultura alemana en el siglo XVIII. Como en la ópera, aúna música, literatura —en forma de libreto—, interpretación, escenografía y otros elementos artísticos. Se diferencia de esta en su menor tamaño y su tono ligero, con argumentos generalmente cómicos, en combinación de partes cantadas y otras habladas, por lo que es un género similar a la opéra-comique francesa, la ballad opera inglesa y la zarzuela española. La parte declamatoria podía ser hablada o en forma de recitativo, mientras que la musical podía tener forma de aria, ensemble o canción (lied).
rdf:langString
Opereta antzerki musikal mota bat da, bizia eta satirikoa. Bere ezaugarririk nabarmenena, argumentu sinestezin eta zentzugabea izatea da. Hitzegindako elkarrizketaz osaturik dago. Hauen artean, kantuak tartekatzen dira, frantsesek kuple esaten dietenak. Rigodona eta kankana bezalako dantzak ere tartekatzen dira. Hortaz, antzezlan ikuskizun bat da, non, zati musikalak, hitz eginak eta dantzatuak bata bestearen atzean gertatzen diren. Opereta frantsesa, bezalako antzoki txikietan garatu zen. Hau, 1915ean inauguratu zen.
rdf:langString
L'opérette est un genre musical mêlant comédie, chant et généralement danse. Apparue au milieu du XIXe siècle, elle se situe dans la lignée commune du théâtre et de la musique classique qui avait donné naissance aux siècles précédents au ballet, à l'opéra, à l’opéra-comique et à l'opéra bouffe ; elle est à l'opéra comique ce que le vaudeville est à la comédie. Camille Saint-Saëns la décrit comme « une fille de l'opéra-comique ayant mal tourné, mais les filles qui tournent mal ne sont pas toujours sans agrément ». Elle inspirera au XXe siècle la comédie musicale, laquelle se dissociera à partir des années 1910 du genre classique par l'intégration de musiques « nouvelles » comme le jazz venues des États-Unis.
rdf:langString
Il Singspiel /ˈzɪŋˌʃpiːl/ (termine che significa letteralmente "recita cantata") è un genere operistico in voga tra il XVIII e il XIX secolo, sorto e sviluppatosi in area tedesco-austriaca, caratterizzato dall'alternanza di parti recitate e parti cantate. A differenza dell'opera italiana, che prevede recitativi cantati, nel Singspiel i recitativi sono invece recitati, in lingua tedesca, come nel teatro di prosa. I brani vocali sono generalmente semplici e strofici, simili ai Lieder.
rdf:langString
L'operetta è un genere teatrale e musicale nato nel 1856 (con La Rose de Saint-Flour di Jacques Offenbach) e divenuta famosa nel 1860 in Francia e solo successivamente in Austria. Differisce dal più tradizionale melodramma per l'alternanza sistematica di brani musicali e parti dialogate. D'altra parte il genere dell'operetta non si identifica solo con una forma, ma soprattutto con un gusto ed una dimensione culturale, quella della borghesia francese e austriaca fin de siecle, con la sua predilezione per le storie sentimentali ambientate nella buona società del tempo.
rdf:langString
ジングシュピール（Singspiel）は、ドイツ語による歌芝居や大衆演劇の一形式を指す。こんにちのミュージカルに似ているが、一種のオペラやオペレッタと呼ばれもする。地の台詞のやり取りや、時に音楽にかぶさる演技、アンサンブル、俗謡・俚謡・バラッドの引用、時として民謡調で有節形式によるアリアが特徴である。 ジングシュピールは18世紀イングランドのバラッド・オペラの翻訳から始まったとされる。またフランスのオペラ・コミックもしばしばドイツ語に翻訳された。ジングシュピールはおもに大衆娯楽であり、大都市に拠点を置く既成の団体ではなく、旅する一座によって上演されるのが常であった。ジングシュピールの筋書きの多くは、コミカルあるいはロマンティックであり、しばしば魔術や、空想上の生き物が登場し、勧善懲悪のコミカルな誇張が含まれる。反面、ジングシュピールにおいてはあまり悲劇は素材にされない。 モーツァルトはジングシュピールの名作を遺しており、初期の『バスティアンとバスティエンヌ』K.50を経て『』K.344（未完成）、1782年には皇帝の委嘱でウィーンの新国立劇場のために『後宮からの誘拐』K.384を作曲。その他『劇場支配人』K.486を作曲し、最晩年にはジングシュピールの傑作『魔笛』K.620を発表。『魔笛』は後世に深く影響を与えベートーヴェン以後のドイツ・オペラへと発展していく。
rdf:langString
Опере́та (італ. operetta — маленька опера) — музично-сценічна вистава переважно розважального характеру, що поєднує монологічне і діалогічне мовлення з вокальною та інструментальною музикою, танцювальне мистецтво й естрадні прийоми. Оперети пишуться на комічний сюжет, музичні номери в них коротші, ніж в оперних. У цілому музика оперети носить легкий, розважальний характер, однак напряму наслідує традиції академічної музики. Визначні оперетти створили: Одним з організаторів театральної справи музичної комедії в Україні був Федір Валентетті (1872—1919).
rdf:langString
Зингшпіль (нім. Singspiel, від sing — співати, spiel — грати) — форма музичної вистави, властива для Німеччини та Австрії, у якій поєднуються спів і діалоги. На формування жанру вплинули англійські баладні опери («Опера жебрака» Джона Гея на музику Пепуша та ін.). Обробка баладної опери ірландського драматурга Ч. Коффі «Чорт на свободі» Й. Г. Штандфусом, що була поставлена у 1752 році у Лейпцігу, вважається першою постановкою зингшпілю. Класичні зразки зингшпілю — «Викрадення із сералю» і «Директор театру» Моцарта. У комічній опері «Чарівна флейта» (1791) Моцарт взяв за основу зингшпіль.
rdf:langString
rdf:langString
Singspiel
rdf:langString
أوبريت
rdf:langString
Opereta
rdf:langString
Singspiel
rdf:langString
Opereta
rdf:langString
Singspiel
rdf:langString
Operette
rdf:langString
Singspiel
rdf:langString
Οπερέτα
rdf:langString
Opereto
rdf:langString
Kantoteatraĵo
rdf:langString
Singspiel
rdf:langString
Opereta
rdf:langString
Opereta
rdf:langString
Singspiel
rdf:langString
Operet
rdf:langString
Opérette
rdf:langString
Singspiel
rdf:langString
Operetta
rdf:langString
オペレッタ
rdf:langString
ジングシュピール
rdf:langString
징슈필
rdf:langString
오페레타
rdf:langString
Singspiel
rdf:langString
Singspiel
rdf:langString
Operette
rdf:langString
Operetka
rdf:langString
Opereta
rdf:langString
Singspiel
rdf:langString
Оперетта
rdf:langString
Operett
rdf:langString
Sångspel
rdf:langString
Зингшпиль
rdf:langString
歌唱剧
rdf:langString
Зингшпіль
rdf:langString
Оперета
rdf:langString
轻歌剧
xsd:integer
484148
xsd:integer
1108058553
rdf:langString
الأوبريت هو نوع من المسرحيات الغنائية كان محبوباً في الفترة بين أواسط القرن التاسع عشر حتى العشرينيات من القرن العشرين الميلادي. تطور الأوبريت من الأوبرا الهزلية الفرنسية ولكنه يختلف عنها في أنه يحتوي على حوار كلامي بدلاً من الحوار الغنائي، وعلى أغاني بدلاً من ألحان. وغالباً ما تكون مقدمة الأوبريت خليطاً من أغان منتزعة من العرض وليست شيئاً مؤلفاً مستقلاً كما هو الحال في الأوبرا. الغرض من الأوبريت هو الترفيه وإدخال السرور على النفوس وليس إثارة العواطف القوية أو الكشف عن قضايا مهمة أو مناقشة قضية ذهنية أو جدلية. وفي كثير من الأوبريتات نجد أن عقدة القصة إما عاطفية رومانسية أو ساخرة. وفي معظم الحالات تتضمن نوعاً من الارتباك حول أخطاء غير مقصودة، كما تنتهي بنهاية سعيدة كثيراً ما تعكس شيئاً من المغزى الأخلاقي. في الأوبريت تُظهر الموسيقى ألحاناً مباشرة من غير تعقيدات لحنية، وفيها إيقاع قوي. وهناك الأوبريت الذي يحتوي على رقصات وغيرها من التي تقوم على أساس رقصة الفالس والكورال «الغناء الجماعي». ازدهرت عدة مدارس قومية خلال الفترة التي انتشر فيها الأوبريت واستقبلت بلهفة شديدة. وازدهر هذا النوع في فرنسا، وكانت أجمل الأوبريتات التي كتبت هي تلك التي ألفها « Jacques Offenbach» وهو مؤلف موسيقى فرنسي، ألماني المولد. ومن بين مؤلفاته «أورفيس في العالم الأرضي Orpheus in the Underworld» عام 1858م و«لابيل هيلين» عام 1864م و«لابيريشول La Perichle» عام 1868م. في عام 1860م كتب المؤلف الموسيقي النمساوي «فرانز فون سوبيه Franz Von Suppe» أوبريت «داس بنسيونات» الذي أصبح فيما بعد النموذج الحي للأوبريت في فيينا، غير أن رائد مدرسة الأوبريت في فيينا هو «يوهان شتراوس Johann Strauss» الابن الذي جعل «الفالس» السلسلة الفقرية لإيقاع موسيقى الأوبريت. يعد أوبريت «داي فلدرماوس» 1874م أشهر مثال لمدرسة الأوبريت في فيينا، وقد سيطر هناك الأوبريت الرومانسي وشكل هذا النوع من فن الأوبريت سيادة تامة في أوائل القرن العشرين الميلادي مع انتشار أعمال مثل الأرملة الطروب عام 1905م التي ألفها فرانتس ليهار والتي كانت محببة لكثيرين. في العالم العربي انتشر فن الأوبريت نقلاً عن أوروبا ولكن بمزيد من التعريب ليلائم الفكر الشرقي والمتلقي في الشرق. وقد بدأ هذا اللون من المسرح الغنائي في مصر في الثلث الأول من القرن العشرين الميلادي على يد الملحن داود حسني، ثم سرعان ما انتقل إلى بلدان عربية أخرى مثل لبنان وسورية وكان هناك تأثير كبير لزيارة الفرق المسرحية الغنائية المصرية للبلدان العربية.و لقد كان التونسي أشرف بن عبد الله أول تونسي يبدع في هذا الفن الراقي
rdf:langString
El Singspiel és un tipus d'òpera popular o petita obra de teatre. A diferència de l'òpera seria, les estructures són més senzilles, les àries més simples i els recitatius són parlats. Aquest gènere és típicament alemany, semblant a la opéra-comique francesa o la sarsuela espanyola. Mozart va compondre importants singspiel, com Bastien und Bastienne (1768), Zaide (1780), El rapte en el serrall (1782), Der Schauspieldirektor (1786) o La flauta màgica (1791). El singspiel és una obra músico-dramàtica de text en alemany, especialment una obra escrita durant el segle xviii o principis del segle xix. El diàleg parlat s'altera amb les cançons i, de vegades, conjunts, cors o peces musicals més extenses. L'ambientació del singspiel sol ser rural, i de vegades fantàstica o exòtica. Els personatges acostumen a ser artesans de classe mitjana-baixa i mostren virtuts més humils i senzilles que els personatges de l'òpera seriosa.
rdf:langString
L'opereta és un gènere musical teatral derivat de l'opera buffa que neix i es desenvolupa en el decurs del segle xix, primer a París i posteriorment a Viena i Londres. Es caracteritza per tenir una durada més curta que l'òpera i per tenir un caràcter habitualment romàntic o satíric. També inclou més part de diàleg, escenes de ball i cançons. Es creu que l'opereta té els seus orígens en gèneres teatrals populars com la commedia dell'arte, el vodevil i l'òpera balada anglesa. Durant el segle XIX el terme opereta també designava les obres teatrals satíriques acompanyades de música. Tanmateix, es considera que el pare de l'opereta va ser Jacques Offenbach, tot i que en àmbit francès anteriorment es coneixen obres similars dels compositors Hervé i posteriorment Charles Lecocq. L'any 1858 Offenbach va haver de readaptar el que inicialment havia de ser una òpera, Orfeu als inferns, en una obra de menor dimensió pel tipus de la llicència teatral de què disposava. L'any 1871 el duo operístic britànic Gilbert i Sullivan va introduir el gènere al Regne Unit i en va arribar a compondre 14, essent-ne el Mikado la més popular. La majoria de les seves operetes es basaven en històries personals d'allò més insòlites. Davant l'èxit de les seves obres, el magnat i caçatalents Richard D'Oyly Carte va fer construir el Teatre Savoy per mostrar les operetes de Gilbert i Sullivan. L'any 1874 l'opereta arribava a la cort vienesa de la mà de Johann Strauss II, entre les quals cal destacar Die Fledermaus. Uns anys més tard Franz Léhar va actualitzar i internacionalitzar el gènere amb l'opereta Die lustige Witwe. Cap a mitjan segle xx el gènere confluir amb el teatre musica fins a configurar un nou gènere. Richard Rodgers i van ser els responsables de la seva popularitat a Broadway amb musicals com Oklahoma!.
rdf:langString
Opereta je hudebně-dramatický divadelní útvar zábavního rázu, v němž se střídá mluvené slovo se zpěvem. Jedná se vlastně o kombinaci klasické divadelní činohry s operou. Opereta je ve své původní formě v podstatě lehčí a zábavnější opera (tzv. komická opera), jedná se o přímého předchůdce dnešního muzikálu, kterému je také nejvíce podobná. Operety bývají někdy považovány za méně hodnotný umělecký žánr, často s přídechem pokleslé, popřípadě i zastaralé, lidové zábavy. Nicméně i v této hudební oblasti je možno najít velmi podařené kusy, a to jak po hudební, tak i po dramatické stránce. Nehledě na to, že i některé dnes všeobecně uznávané opery byly původně vytvořeny jako operety - např. Smetanova národní opera Prodaná nevěsta, jež byla původně vytvořena jako opereta a v operu byla autorem teprve během doby postupně dotvořena. Vlastní operetní představení velmi často námětově čerpá z činoherního žánru komedie, obvykle se jedná o nějakou jednoduchou komediální hru typu frašky či burlesky, jež byla vhodně hudebně doplněna písněmi a dalšímu doprovodnými hudebními skladbami a tanečními čísly. Samotný děj operety pak bývá vhodně schematizován do několika klasických částí (dějství, jednání). Muzikálovým a operetním žánrem se často zabývají specializovaná hudební a muzikálová divadla. V Praze se již dosti tradičně jedná o klasické muzikálově zaměřené Hudební divadlo v Karlíně (budova byla poničena v roce 2002 velkou povodní a nedávno následně nově zrekonstruována). Operetním žánrem se v Praze také kdysi systematicky zabývalo, mimo jiné, též nuselské divadlo Na Fidlovačce. V Brně se muzikálu věnuje Hudební scéna Městského divadla Brno. Není jednoduché odhadovat budoucí vývoj tohoto zábavného žánru, prozatím se zdá, že jeho vývoj je již uzavřen s tím, že všechny hlavní společenské funkce převzal po operetě právě muzikálový žánr.
rdf:langString
Singspiel ([zingšpíl], německy „zpěvohra“) je žánr opery, který obsahuje zpěvná čísla a mezi nimi mluvené dialogy. Vyvinul se v 18. století jako především komická forma; opery tohoto typu, které se dnes častěji uvádějí, jsou však spíše tragické (Beethovenův Fidelio a Weberův Čarostřelec).
rdf:langString
Η Οπερέτα είναι ένα διεθνές θεατρικό είδος όπερας σε μικρότερη, απλούστερη και ελαφριά απόδοση με περισσότερο κωμικό χαρακτήρα, της οποίας ένα μεγάλο μέρος είναι . Στην ελληνική αποδόθηκε με τον όρο «Μελοδραμάτιο» (υποκοριστικό του Μελοδράματος), που όμως δεν καθιερώθηκε. Ως θεατρικό είδος πρωτοεμφανίσθηκε στη Γαλλία και ως δημιουργός της φέρεται ο Ιάκωβος Όφενμπαχ. Από την Γαλλική οπερέτα δημιουργήθηκε η Βιεννέζικη (Γερμανική) που αναδείχθηκε ιδιαίτερα από τον Γιόχαν Στράους τον νεότερο, κύριο χαρακτηριστικό της οποίας πλέον είναι το βαλς. Σημαντικότερες από τις οπερέτες του Γιόχαν Στράους Β΄ είναι ο «Βαρώνος αθίγγανος» και η «Νυχτερίδα». Άλλοι σημαντικοί συνθέτες οπερέτας ήταν οι Φραντς Λέχαρ, Φραντς φον Σουπέ και , Όσκαρ Στράους. Στην Ελλάδα σημαντικότεροι συνθέτες και δημιουργοί του είδους αυτού υπήρξαν δύο, ο Θεόφραστος Σακελλαρίδης με το έργο του «Ο Βαφτιστικός» και ο Νίκος Χατζηαποστόλου με το έργο του «Απάχηδες των Αθηνών».
rdf:langString
Das Singspiel ist ein Schauspiel mit musikalischen Einlagen (Lieder, Tänze, Instrumentalsätze) und meist heiterem Grundcharakter. Im Unterschied zur Opera buffa hat das Singspiel zwischen den Gesangsnummern keine Rezitative, sondern gesprochene Dialoge. Das „deutsche Singspiel“ ist im 18. Jahrhundert aus der Opéra comique entstanden.
rdf:langString
Kantoteatraĵo (germane: Singspiel) estas mallonga teatraĵo kun interplektitaj kantaĵoj kaj instrumentaj pecoj, kiu precipe estis prezentata en Germanio dum la 18-a jarcento. Ĝi ekestis el la franca komika opero. Malsame al la itala komika opero en la kantoteatraĵo estis inter la kantoj ne recitativoj, sed parolataj dialogoj.
rdf:langString
Opereto estas muzika-drama amuza teatroformo , en kiu alternas parolata vorto kun kantado kaj danco. Temas fakte pri kombino de klasika teatraĵo kaj opero. Ĝi estas antaŭulo de la nuntempa muzika komedio kaj muzikalo. Opereto naskiĝis el la franca opéra comique meze de la 19-a jarcento. La ĉefaj reprezentantoj de opereta ĝenro estas: en la 19-a jarcento:
* Jacques Offenbach Orfeo en suba mondo (1858),La bela Heleno (1864)
* Johann Strauss (filo) - Vesperto (1874), Nokto en Venecio (1883), Cigana barono (1885), Viena sango (1899)
* Franz von Suppé – La bela Galatea (1865), Marŝkavalerio (1866)
* Florimond Hervé – Mamzelle Nitouche (1883)
* Almozpetanta studento (1885) en la 20-a jarcento:
* Isaak Dunajevskij - La Ora Valo (1937), Libera vento (1947), Filo de klaŭno (1950)
* Franz Lehár - La gaja vidvino (1905), Paganini (1925), Lando de ridetoj (1929)
* Emmerich Kálmán – Ĉardaŝa princino (1915), Cirka princino (1926), Grafino Marica (1924)
* Oskar Nedbal - Pola sango (1915), Vinberrikolta festeno (1916)
* - Duonkuzo el Batavio (1921)
* – Rose Mary (1924), Reĝo de vagabondoj (1925), Tri musketistoj (1928)
rdf:langString
Die Operette (ital., wörtlich: „kleine Oper“) ist ein musikalisches Bühnenwerk. Die Bezeichnung gibt es seit dem 18. Jahrhundert. Bis zum 20. Jahrhundert hat sie einen erheblichen Bedeutungswandel erfahren. Die Operette seit dem 19. Jahrhundert hat eher leichte, eingängige Musik, eine heitere oder sentimentale Handlung und gesprochene Dialoge zwischen den Musiknummern.
rdf:langString
El singspiel (del alemán sing, «cantar», y spiel, «representación»; plural, singspiele; pronunciación en alemán: /ziŋɡʃpiːl/) es un género musical cercano a la opereta que surgió en los países de cultura alemana en el siglo XVIII. Como en la ópera, aúna música, literatura —en forma de libreto—, interpretación, escenografía y otros elementos artísticos. Se diferencia de esta en su menor tamaño y su tono ligero, con argumentos generalmente cómicos, en combinación de partes cantadas y otras habladas, por lo que es un género similar a la opéra-comique francesa, la ballad opera inglesa y la zarzuela española. La parte declamatoria podía ser hablada o en forma de recitativo, mientras que la musical podía tener forma de aria, ensemble o canción (lied). En general, el singspiel solía ser de tono cómico, pero podía incluir temas de todo tipo; uno de los más frecuentes era el sentimental, sobre todo durante el período denominado Empfindsamer Stil («estilo sentimental»). Por ello, este género recibió en sus inicios diversos nombres: Singeschauspiel («teatro cantado»), Lustspiel («comedia»), Trauerspiel («tragedia»), Schauspiel mit untermischtem Gesang («obra teatral con canto interpolado»), lyrisches Drama («drama lírico»), Szenen mit Gesang («escenas con canto») o musikalisches Drama («drama musical»). Los antecedentes inmediatos del singspiel se encuentran en la ópera bufa italiana y la opéra-comique francesa; de hecho, algunos de los primeros exponentes eran obras italianas o francesas traducidas al alemán. La edad de oro del singspiel fue la segunda mitad del siglo XVIII, mientras que a comienzos del siglo XIX el género fue decayendo, para prácticamente desaparecer a mediados de esa centuria, debido sobre todo al nacimiento de la ópera nacional alemana y la obra de Richard Wagner.
rdf:langString
es un género musical derivado de la ópera que nace y se desarrolla a lo largo del siglo XIX, primero en París y después en Viena. Se trata de un tipo de ópera musical animado cuya característica fundamental consiste en contar con una trama inverosímil y disparatada. Consta de diálogos hablados, entre los que se intercalan historietas, llamadas por los franceses (Copla, en español dependiendo), y bailes como el rigodón o el cancán. Se trata, por lo tanto, de un espectáculo escénico con sucesión y alternancia de artes musicales, habladas y cantadas.
rdf:langString
Opereta antzerki musikal mota bat da, bizia eta satirikoa. Bere ezaugarririk nabarmenena, argumentu sinestezin eta zentzugabea izatea da. Hitzegindako elkarrizketaz osaturik dago. Hauen artean, kantuak tartekatzen dira, frantsesek kuple esaten dietenak. Rigodona eta kankana bezalako dantzak ere tartekatzen dira. Hortaz, antzezlan ikuskizun bat da, non, zati musikalak, hitz eginak eta dantzatuak bata bestearen atzean gertatzen diren. Opereta frantsesa, bezalako antzoki txikietan garatu zen. Hau, 1915ean inauguratu zen. Genero hau, hainbat europar herrialdetik zabaldu zen, Viena aldean garrantzi berezia hartuz. Opereta vienarrek, argumentu serioago bat dute, eta sentimenduz josiagoa, frantsesekin alderatuz. Opereta vienarraren beste ezaugarrietako bat, valsaren erabilera da, ezinbesteko garrantzia duen elementu musikala. Beharbada, Jacques Offenbach da, opereta konposatzailerik ezagunena. Genero honetan, bere lanik ezagunenak eta dira.
rdf:langString
Le Singspiel [ziŋɡʃpiːl] (au pluriel, en allemand, Singspiele) est une œuvre théâtrale jouée et chantée en allemand, proche de l'opéra-comique français. Il se caractérise par l'alternance de dialogues parlés, parfois accompagnés de musique, et d'airs chantés, souvent de coloration populaire.
rdf:langString
L'opérette est un genre musical mêlant comédie, chant et généralement danse. Apparue au milieu du XIXe siècle, elle se situe dans la lignée commune du théâtre et de la musique classique qui avait donné naissance aux siècles précédents au ballet, à l'opéra, à l’opéra-comique et à l'opéra bouffe ; elle est à l'opéra comique ce que le vaudeville est à la comédie. Camille Saint-Saëns la décrit comme « une fille de l'opéra-comique ayant mal tourné, mais les filles qui tournent mal ne sont pas toujours sans agrément ». Elle inspirera au XXe siècle la comédie musicale, laquelle se dissociera à partir des années 1910 du genre classique par l'intégration de musiques « nouvelles » comme le jazz venues des États-Unis. L'opérette alterne numéros chantés – et parfois dansés – et dialogues, se différenciant de l’opéra-comique par l'utilisation de musique dite « légère » (en opposition à la « musique savante ») pour ses partitions et le fait qu'elle ait une fin le plus souvent heureuse. De même que le terme de « musique légère » a pris pour une partie du public une connotation négative, celui d'« opérette » est souvent employé de nos jours - à tort - de façon générique. En effet, contrairement à une idée reçue, la plupart des œuvres les plus connues de Jacques Offenbach, comme La Belle Hélène, La Vie parisienne ou La Périchole ne sont pas des opérettes, mais des opéras bouffes (voire des opéras-comiques).
rdf:langString
A Singspiel (German pronunciation: [ˈzɪŋʃpiːl]; plural: Singspiele; lit. 'sing-play') is a form of German-language music drama, now regarded as a genre of opera. It is characterized by spoken dialogue, which is alternated with ensembles, songs, ballads, and arias which were often strophic, or folk-like. Singspiel plots are generally comic or romantic in nature, and frequently include elements of magic, fantastical creatures, and comically exaggerated characterizations of good and evil.
rdf:langString
Operet (Italia, jamak: operette) adalah genre opera ringan, "ringan" dalam hal musik dan opera. Operet adalah opera tetapi penampilannya berupa seperti teater musikal. Libreto operet lebih kepada dialog daripada nyanyian. Operet juga dianggap kurang "serius" dibandingkan dengan opera. Namun, operet tetap dianggap sebagai opera karena penyanyi-penyanyi operet menyanyi dengan menggunakan suara opera dibanding dengan suara penyanyi musik populer untuk teater musikal biasa.
rdf:langString
オペレッタ（伊: Operetta, 仏: Opérette オペレト, 独: Operette オペレテ）は、台詞と踊りのある歌劇。日本では、喜歌劇（きかげき）・軽歌劇（けいかげき）とも呼ばれる。
rdf:langString
Il Singspiel /ˈzɪŋˌʃpiːl/ (termine che significa letteralmente "recita cantata") è un genere operistico in voga tra il XVIII e il XIX secolo, sorto e sviluppatosi in area tedesco-austriaca, caratterizzato dall'alternanza di parti recitate e parti cantate. A differenza dell'opera italiana, che prevede recitativi cantati, nel Singspiel i recitativi sono invece recitati, in lingua tedesca, come nel teatro di prosa. I brani vocali sono generalmente semplici e strofici, simili ai Lieder. Tale genere, come le forme corrispondenti della ballad opera inglese, dell'opéra-comique francese e della zarzuela spagnola, appartiene alla sfera del teatro popolare, non colto, scritto in lingua locale e destinato a piccoli palcoscenici, e sarà un'anticipazione dell'operetta. I soggetti prediletti sono fantastici, favolistici o parodistici, comunque di facile presa sul pubblico: nonostante ciò, il Singspiel comincia a essere nobilitato grazie all'interessamento di musicisti notevoli, quali Johann Adam Hiller, Carl Ditters von Dittersdorf, Joseph Haydn e Josef Bárta. È però con i due capolavori mozartiani, Il ratto dal serraglio e Il flauto magico, che il Singspiel assurge a modello di opera nazionale tedesca per antonomasia. Inoltre, all'inizio dell'Ottocento, si rifaranno a questa forma popolare Ludwig van Beethoven e Carl Maria von Weber per realizzare le loro opere "tedesche", Fidelio e Il franco cacciatore.
rdf:langString
오페레타(Operetta)는 대사와 춤, 오케스트라가 있는 오페라이다. 오페레타는 이탈리아어 그대로 "작은 오페라"를 의미한다. 그러나 이탈리아에서는 이 이름의 형식은 거의 발전하지 않고, 오늘날 상연되는 것은 대부분이 독일어 작품, 프랑스 작품이다. 모차르트가 자작의 희극 작품을 오페레타라고 칭한 편지 등도 남아 있지만 이것은 문자 그대로 '작은 오페라'라는 의미이며, 오늘날 일반적으로 "오페레타"는 "오페라"의 다른 독자적인 장르로 설립 된 이후 오펜바흐, 요한 슈트라우스의 계통에 속하는 작품을 "오페레타"라고 부른다.
rdf:langString
징슈필(Singspiel)은 독일어로 서로 주고 받는 대사에 서정적인 노래가 곁든 민속적인 오페라이다. 1743년에 영국의 <악마의 복수>가 독일어로 번역, 상연된 데에 자극받아 요한 아담 힐러가 대본작가인 크리스티안 바이세와 협력하여 1770년에 <사냥>을 작곡하면서 새로운 징슈필의 형태를 성립시켰다. 그들이 대표하는 의 징슈필은 전원적이고 서정적, 공상적인 희극의 형태로서 민요 같은 단순한 멜로디의 음악을 지니나, 힐러 뒤로는 벤다가 수식없는 대사에 관현악단이 딸린 '멜로드라마의 형식'으로 <낙소스의 아리아도네>를 작곡하였다. 이 형태가 뒤에 베토벤의 <피델리오>나 베버의 <마탄의 사수> 등에도 영향을 주었다. 에서는 1778년, 요제프 2세의 명에 의하여 국민 극장에서 징슈필이 상연되었으며, 이 무렵에 디터스돌프의 <의사와 약사> 등 대표적인 작품이 작곡되었다. 그리고 이러한 전통이 모차르트의 <후궁에서의 유괴>나 <마술 피리> 등의 명작을 낳았던 것이다. 이 문서에는 다음커뮤니케이션(현 카카오)에서 GFDL 또는 CC-SA 라이선스로 배포한 글로벌 세계대백과사전의 내용을 기초로 작성된 글이 포함되어 있습니다.
rdf:langString
L'operetta è un genere teatrale e musicale nato nel 1856 (con La Rose de Saint-Flour di Jacques Offenbach) e divenuta famosa nel 1860 in Francia e solo successivamente in Austria. Differisce dal più tradizionale melodramma per l'alternanza sistematica di brani musicali e parti dialogate. Sotto questo aspetto l'operetta è altrettanto vicina al teatro di prosa o al genere del vaudeville, anche se non bisogna dimenticare che, nell'Europa centrale, il teatro d'opera leggero o comico presentava già in precedenza una simile alternanza di canto e recitazione, nei generi dell'opéra-comique e del singspiel. La peculiarità dell'operetta non consiste nella presenza di parti recitate e di trame semplici e inverosimili, né nella sua sfarzosa cornice scenica o nel gusto della parodia; in realtà, ciò che la caratterizza è la vivacità musicale, l'immediata godibilità e, soprattutto, l'aspetto coreografico: infatti sono proprio le danze a costituire il nucleo fondamentale dello spettacolo e ad esercitare sugli spettatori un interesse quasi ossessivo. D'altra parte il genere dell'operetta non si identifica solo con una forma, ma soprattutto con un gusto ed una dimensione culturale, quella della borghesia francese e austriaca fin de siecle, con la sua predilezione per le storie sentimentali ambientate nella buona società del tempo. Uno dei padri dell'operetta francese fu l'ebreo tedesco (naturalizzato francese) Offenbach, rivale del compositore francese Florimond Ronger detto Hervé, mentre in Austria il genere fu portato alla massima espressione da Johann Strauß figlio e, in pieno Novecento, da Franz Lehár ed Emmerich Kálmán. Nel Regno Unito fra i compositori del genere operettistico è da annoverare sir Arthur Sullivan autore di H.M.S. Pinafore e The Mikado. Sullo stile viennese si creò l'operetta italiana, che vide come rappresentanti di spicco per circa un trentennio, dagli inizi del ‘900, Mario Costa, Virgilio Ranzato e Giuseppe Pietri. Fra le operette italiane emergono Scugnizza di Costa, Addio giovinezza! e L'acqua cheta di Pietri oltre ad Il Paese dei Campanelli e Cin Ci La della coppia Lombardo-Ranzato. Il genere dell'operetta ebbe vita breve ma tra i suoi eredi si possono annoverare la rivista, il musical e la commedia musicale. Spesso viene scambiata per l'opera buffa.
rdf:langString
Een operette (letterlijk 'kleine opera' in het Italiaans) is een vorm van muziektheater die erg lijkt op opera, hoewel de onderwerpen vaak minder serieus zijn.De muzikale nummers (aria's, duetten, ensembles, koorwerken) worden veelal door gesproken dialogen aan elkaar verbonden, al dan niet ondersteund door melodrama.
rdf:langString
Singspiel (niem. Singspiel, pol. komedio-opera), in. śpiewogra – utwór sceniczny oparty na tekście mówionym ze wstawkami muzycznymi, głównie pieśniami zwrotkowymi, prostymi ariami i nieskomplikowanymi partiami zespołowymi. Gatunek rozwinął się w Niemczech pod wpływem angielskiej opery balladowej i francuskiego wodewilu.
rdf:langString
Het Singspiel is een Duits opera-genre dat in de late achttiende en in het begin van de negentiende eeuw populair was. De wortels van het genre liggen in Frankrijk: de opéra-comique. Kenmerken zijn onder andere dat het geen recitatieven heeft, maar gesproken dialogen en eenvoudige aria-vormen. Na Wolfgang Amadeus Mozart (die zelf van het Singspiel naar opera seria en opera buffa evolueerde) en Beethoven ging de Duitse opera met Carl Maria von Weber en vooral Richard Wagner een andere weg in.
rdf:langString
ジングシュピール（Singspiel）は、ドイツ語による歌芝居や大衆演劇の一形式を指す。こんにちのミュージカルに似ているが、一種のオペラやオペレッタと呼ばれもする。地の台詞のやり取りや、時に音楽にかぶさる演技、アンサンブル、俗謡・俚謡・バラッドの引用、時として民謡調で有節形式によるアリアが特徴である。 ジングシュピールは18世紀イングランドのバラッド・オペラの翻訳から始まったとされる。またフランスのオペラ・コミックもしばしばドイツ語に翻訳された。ジングシュピールはおもに大衆娯楽であり、大都市に拠点を置く既成の団体ではなく、旅する一座によって上演されるのが常であった。ジングシュピールの筋書きの多くは、コミカルあるいはロマンティックであり、しばしば魔術や、空想上の生き物が登場し、勧善懲悪のコミカルな誇張が含まれる。反面、ジングシュピールにおいてはあまり悲劇は素材にされない。 モーツァルトはジングシュピールの名作を遺しており、初期の『バスティアンとバスティエンヌ』K.50を経て『』K.344（未完成）、1782年には皇帝の委嘱でウィーンの新国立劇場のために『後宮からの誘拐』K.384を作曲。その他『劇場支配人』K.486を作曲し、最晩年にはジングシュピールの傑作『魔笛』K.620を発表。『魔笛』は後世に深く影響を与えベートーヴェン以後のドイツ・オペラへと発展していく。 以降系譜としてはベートーヴェンの『フィデリオ』やウェーバーの『魔弾の射手』などもジングシュピールの発展したものと見なされる。マルシュナーら多くのロマンティック・オペラの先駆的な作曲家によって、より複雑な歌劇様式が発展し、ワーグナーやR.シュトラウスの楽劇に至った。 このような進化の結果として、古典的なジングシュピール自体は19世紀末まで廃れており、こんにち古典的な標準レパートリーと認められているジングシュピールはごく一握りの作品だけである。
rdf:langString
Opereta, ou comumente em Italiano, operetta, etimologicamente, "pequena ópera", é um estilo de ópera leve. Leve tanto na sua substância musical como no conteúdo do assunto. É mais próxima, em estilo, com a ópera e a outras formas do teatro musical mais leve, e em muitos casos é difícil definir uma obra de teatro musical a um gênero específico. A opereta é também proporcionalmente mais recitativa (não cantadas) do que uma ópera séria.
rdf:langString
Operetka (wł. operetta) – sceniczny utwór muzyczny z dialogami mówionymi, zbliżony do opery, charakteryzujący się lekką, melodyjną muzyką i komediową akcją. Operetka jako gatunek spokrewniona jest z wodewilem, singspielem oraz z operą komiczną.
rdf:langString
Опере́тта (итал. operetta — уменьшительное от «опера») — музыкально-театральный жанр, сценическое произведение и представление, основанное на синтезе слова, сценического действия, музыки и хореографии.
rdf:langString
Singspiel (literalmente, "peça cantada", plural singspiele ? ) é uma forma de drama musical em alemão, tida como um subgênero da ópera. Caracteriza-se pelo diálogo falado, alternado com conjuntos, canções, baladas e árias - que podem assumir formas mais líricas, estróficas, ou mais semelhantes a peças folclóricas. De acordo com a edição de 1908 do Grove's Dictionary of Music, a principal diferença entre a ópera e o singspiel é: "[O singspiel] de maneira alguma exclui o recitativo ocasional no lugar do diálogo falado, porém o momento que a música auxilia a desenvolver o epílogo dramático tem a ver com a ópera e não com o singspiel."
rdf:langString
Зи́нгшпиль (нем. Singspiel досл. «пьеса с пением»; singen с нем. — «петь» и spiel с нем. — «пьеса,игра») — музыкально-драматический жанр, распространённый в Германии и Австрии во второй половине XVIII века и начале XIX века; пьеса с музыкальными номерами или опера с разговорными диалогами (вместо речитативов), преимущественно комического содержания. Некоторые специалисты придерживаются мнения, что зингшпиль был жанровым предшественником более современных водевиля и мюзикла.
rdf:langString
Operett (franska: opérette, "liten opera") är en form av musikteater, främst utvecklad ur fransk opéra comique i populär stil med sång och talad dialog, ofta med dansscener och stort anlagda finaler. Den hade sin storhetstid på 1870- och 1880-talen och med en andra våg i början av 1900-talet. Efter andra världskriget kom musikalen i stället att dominera den lättare musikteatern.
rdf:langString
Sångspel (tyska: Singspiel) är en musikdramatisk lättare form av underhållning, ett skådespel med talad dialog och musikinslag, av mindre format än en opera eller operett. Sångspelet är relaterat till och räknas ibland som en form av opera. Den utvecklades på 1700-talet i Tyskland och Österrike, med vissa kopplingar till den engelska balladoperan, Italiens opera buffa och Frankrikes opéra comique. Sångspel finns i flera nationella varianter. Tre av dem räknas numera som grenar av opera: den franska opéra comique, den tyska Singspiel och den spanska zarzuela grande.
rdf:langString
Опере́та (італ. operetta — маленька опера) — музично-сценічна вистава переважно розважального характеру, що поєднує монологічне і діалогічне мовлення з вокальною та інструментальною музикою, танцювальне мистецтво й естрадні прийоми. Оперети пишуться на комічний сюжет, музичні номери в них коротші, ніж в оперних. У цілому музика оперети носить легкий, розважальний характер, однак напряму наслідує традиції академічної музики. Визначні оперетти створили:
* Франція — Жак Оффенбах, Шарль Лекок, Робер Планкет, Флорімон Ерве
* Англія — Артур Салліван та Вільям Гілберт
* Відень — Йоганн Штраус (син), Франц фон Зуппе, , , Імре Кальман, Франц Легар
* Україна — Станіслав Дунецький, Ярослав Барнич
* Радянський Союз — Ісак Дунаєвський, Георгій Свиридов, Юрій Мілютін, Олексій Рябов, Оскар Сандлер, Василь Соловйов-Сєдой, Дмитро Шостакович. Одним з організаторів театральної справи музичної комедії в Україні був Федір Валентетті (1872—1919). Починаючи з 1920-х у США з'явився жанр мюзиклу, пов'язаний з іменами Леонарда Бернстайна, Ірвінга Берліна, Джорджа Гершвіна, Фредеріка Лоу, Кенні Роджерса.
rdf:langString
Зингшпіль (нім. Singspiel, від sing — співати, spiel — грати) — форма музичної вистави, властива для Німеччини та Австрії, у якій поєднуються спів і діалоги. На формування жанру вплинули англійські баладні опери («Опера жебрака» Джона Гея на музику Пепуша та ін.). Обробка баладної опери ірландського драматурга Ч. Коффі «Чорт на свободі» Й. Г. Штандфусом, що була поставлена у 1752 році у Лейпцігу, вважається першою постановкою зингшпілю. Класичні зразки зингшпілю — «Викрадення із сералю» і «Директор театру» Моцарта. У комічній опері «Чарівна флейта» (1791) Моцарт взяв за основу зингшпіль. Зингшпілі в наш час здебільшого називають операми, хоча від опери вони відрізняються відсутністю речитативів. Для зингшпілю характерне використання різноманітної тематики — від низько-побутової до філософської. Він став жанром, здатним виражати ідейні міфи певного історичного часу і на його основі формувалася .
rdf:langString
歌唱剧（德语：Singspiel）是带有歌唱和乐器音乐演奏的小型的话剧，起源于英国的“叙事歌剧”和法国的“喜歌剧”，十八世纪后半期传入德国，逐形成后来的歌唱剧。其特点是以音乐化的对白代替宣叙调的形式，加入民谣的风格，内容多带有政治讽刺的含义。
rdf:langString
輕歌剧（Operetta）出现于十九世纪，，是娱乐性较强的一类歌剧。其结构短小，风格轻松活泼，情节多取自于现实生活，偏重讽刺揭露。采用独唱、重唱、合唱、舞蹈和说白等形式，并结合当时的流行歌曲，通俗易懂。 輕歌剧的代表作品有英國作曲家威廉·S·吉尔伯特与阿瑟·萨利文的十四部作品，法國奥芬巴赫的《地獄中的奧菲歐》（1858年）、奧匈帝國小约翰·施特劳斯的《蝙蝠》（1874年）以及莱哈尔的《风流寡妇》（1905年）等等。 在二十世纪以后的英国和美国，轻歌剧逐渐被音乐剧取代。
xsd:nonNegativeInteger
4759
