Siege tower
http://dbpedia.org/resource/Siege_tower an entity of type: Software
الضبر (بالإنجليزية: Siege tower) هي أحد أقدم آلات الحرب وهي تشبه الدبابة حيث يحتمي المقاتلون ورائها مع التقدم نحو الحصون لثقبها ومهاجمة الاعداء المتحصنين بالحصون
rdf:langString
Ein Belagerungsturm (auch Wandelturm) wurde von den Belagerern einer Burg oder sonstigen Befestigung gebaut, um mit den eigenen Truppen die gegnerischen Mauern zu überwinden. Belagerungstürme waren meist mehrstöckige Holzkonstrukte auf Rädern oder Rollen, die von den Belagerern vor Ort angefertigt wurden. Belagerungstürme maßen typischerweise 5 m bis 15 m in der Seitenlänge und konnten bis zu 40 m hoch sein. Es gab sie bereits im Altertum. Auch Belagerungstürme auf Schiffen sind bereits um das Jahr 1000 überliefert.
rdf:langString
Een belegeringstoren, evenhoge, wandeltoren of stormtoren is een werktuig om bij een belegering een stad of vesting te kunnen innemen via de muren.
rdf:langString
攻城塔（英語：siege tower / breaching tower / belfry）是一种特殊化的攻城兵器，修建攻城塔的目的是为了在接近防御工事的城墙时保护攻击者和梯子。此塔通常在底部的直角处装有四个轮子，其高度大致与城墙相等，有时候比城墙还高，以使弓箭手能够站在塔的顶部向要塞射箭。由于攻城塔是木头做的，容易燃烧，因此外面包有一些不容易起火的铁作为保护。 攻城塔于前11世纪开始被近东的巴比伦人和亚述人使用。前4世纪时，在欧洲和远东也出现了。攻城塔像重力抛石机一样非常笨重，因此基本上在攻城战中建造。建造攻城塔要花很可观的时间，因此攻城塔主要在无法用云梯、、破墙或破门的情况下才开始建造。 攻城塔上有时候配置枪兵、长枪兵、剑兵、弓箭兵或弩兵。由于攻城塔的大小，它一般被投石机当作第一攻击目标，但它在自己射程内可以还击。 攻城塔用来让部队克服敌人隐蔽的城墙。但攻城塔接近城墙时，会放下乌鸦吊桥来连接攻城塔和城墙之间。然后军队可以从上面冲上城墙、冲进城堡或城市。
rdf:langString
Una torre de setge o torre ambulant és un tipus de variant ofensiva d'un enginy militar emprat en l'època dels antics romans i en l'Edat Mitjana per a superar les muralles dels enemics o dipositar-hi dalt d'aquestes diveros homes armats perquè ells la puguin prendre més fàcilment. Per a poder moure's aquestes torres comptaven amb quatre grans rodes. Inicialment eren mogudes per bous o cavalls però quan s'acostaven al seu objectiu les movien els soldats. En època antiga es feien servir torres de setge tant a Europa com en l'Extrem Orient. Ja apareix en els relleus assiris del segle IX aC.
*
*
*
rdf:langString
Obléhací věž (ve středověku nazývána zvonice) je speciální zařízení používané ke zničení či překonání opevnění. Věž byla často opatřena koly (většinou čtyřmi), po kterých byla posouvána k hradbám. Byla vyšší než hradby, aby lučištníci, umístění na vrchu věže, měli možnost vyčistit svou palbou cimbuří. V některých případech byla nižší patra obléhací věže opatřena beranidly, která ničila hradby. Protože byla věž většinou ze dřeva, byla velmi náchylná k vzplanutí. Z toho důvodu se k ochraně věže používaly kovové pláty či surové kůže.
rdf:langString
La sieĝoturoj konsistis el transportebla tureca skafaldo el ligno, kun formo de alta prismo aŭ piramidtrunko, kiuj estis uzataj en la Antikva Epoko kaj en la Mezepoko por lukti kaj ataki la muregojn de la malamiko, atingante ties alton. Se ties alproksimigo sukcesis, ili permesis aliri al la interno pli facile ol la atakskalo por ke soldatoj povu konkeri ĝin. Kiel ĉe ĉiuj mezepokaj sieĝarmoj, ankaŭ la turo eksmodiĝis pro la ĝeneraligo de la uzado de la kanono el la 15a jarcento.
rdf:langString
Una escalera de asedio, torre de asalto, torre ambulante o helépolis es un tipo de variante ofensiva de una bastida, ingenio empleado en la época romana y Edad Media para superar murallas enemigas y depositar sin grandes dificultades a varios hombres armados en lo alto de éstas para que las tomasen más fácilmente.
rdf:langString
A Roman siege tower or breaching tower (or in the Middle Ages, a belfry) is a specialized siege engine, constructed to protect assailants and ladders while approaching the defensive walls of a fortification. The tower was often rectangular with four wheels with its height roughly equal to that of the wall or sometimes higher to allow archers to stand on top of the tower and shoot arrows into the fortification. Because the towers were wooden and thus flammable, they had to have some non-flammable covering of iron or fresh animal skins.
rdf:langString
Une tour de siège (appelée beffroi au Moyen Âge) est un engin de siège, construit spécialement pour protéger les assaillants et les échelles d’assaut pendant les manœuvres d'approche des murs de fortifications. La tour était souvent rectangulaire avec quatre roues et une hauteur à peu près égale à celle du mur, ou parfois plus élevée pour permettre aux archers de monter au sommet de la tour et de tirer à l’intérieur des fortifications. Comme les tours étaient en bois et donc inflammables, elles devaient être protégées par un revêtement ininflammable, en fer ou en peaux de bête fraîchement abattues. La tour de siège était fabriquée principalement en bois, mais elle comportait parfois des pièces métalliques.
rdf:langString
Menara kepung (atau, pada Abad Pertengahan, menara lonceng) adalah mesin kepung terspesialisasi, dirancang untuk melindungi para penyerang dan tangga ketika sedang mendekati dinding benteng pertahanan. Menara ini sering kali berbentuk persegi dengan empat roda dengan ketinggiannya sama dengan tinggi dinding atau kadang-kadang lebih tinggi untuk memungkinkan para pemanah berdiri di atas menara dan menembakkan panah ke pertahanan musuh. Karena dibuat dari kayu, menara ini mudah terbakar, tetapi ini dapat diatasi dengan cara menutupi menara dengan benda tahan bakar seperti misalnya besi atau kulit hewan segar. Meskipun sebagian besar dibuat dari kayu, kadang-kadang menara ini dilengkapi dengan bagian dari besi.
rdf:langString
La torre d'assedio o torre mobile è una macchina da guerra usata per raggiungere le mura difensive di una città o fortezza durante un assedio. L'ariete invece era l'arma utilizzata dagli assiri che si doveva usare insieme alla torre d'assedio per scavalcare o aprire una breccia tra le mura.
rdf:langString
攻城塔（こうじょうとう、ブリーチング・タワー、中世にはベルフリーとも呼ばれた）は、古代から中世にかけて用いられた攻城兵器。攻撃目標への防壁に接近する際の反撃に対して、攻城側の兵力やはしごを防御するように設計されている。攻城櫓（こうじょうやぐら）とも呼ばれる。 木造の移動式やぐらで、城壁に板を渡して兵士を城内に乗り込ませ、また最上階に配置した射手により城壁上の敵を制圧するのが目的である。古代から地中海世界・西アジア・中央アジア・中国の諸文明、中世ヨーロッパや戦国時代の日本など、極めて広範囲に普及した。この塔はしばしば長方体に4個の車輪を付けた形をとり、高さはおよそ防壁のそれと等しいか、または塔の頂上にいる弓兵が要塞の中に射撃できるよう、防壁よりも高められていることがあった。塔が木製で可燃性があったことから、これらには鉄や往々にして直前に剥いだ荷役獣などの生皮といった不燃性の被覆が施されていた。攻城塔は主に木から作られたが、時折は金属製の部品も使われた。 多くの場合、攻城塔は槍兵、剣兵、また防御側へクォレル（クロスボウに用いる矢）を放つ弩兵を収容した。その大きさから、しばしば攻城塔は大きな石を撃ち出すカタパルトの優先目標となったが、塔の方にも報復のための投射物が装備されていた。
rdf:langString
정란(井欄, 영어: siege tower)은 요새의 방벽에 접근할 때, 성을 방어하는 수비자로부터 공격자와 사다리를 방어하기 위해 특별히 만들어진 공성 병기다. 이것은 목조로 된 이동식 망루로, 성벽에 판자를 덧대고 병사들을 성 안에 태워보내거나, 또는 맨 꼭대기 층에 배치한 사수로 성벽 위의 적을 제압하는 것이 목적이다. 고대부터, 지중해 세계, 서아시아, 중앙 아시아, 중국의 여러 문명, 중세 유럽과 전국시대의 일본 등 매우 광범위하게 사용되었다. 이 탑은 종종 정사각형의 형체에 4개의 바퀴를 단 형태를 취하고 있고, 높이는 방벽의 그것과 같거나, 탑의 꼭대기에 있는 궁병이 요새에 화살을 쏠 수 있도록 방벽보다 더 높게 만들 수도 있었다. 탑이 나무로 만들어져 불에 탔기 때문에, 여기에 철이나 막 벗겨낸 짐승 등의 생가죽 등 불연성 소재로 피복이 되기도 했다. 정란이 주로 나무로 만들어기긴 했지만, 가끔은 금속 부품도 사용되었다. 정란은 병사들이 적의 방벽을 극복하기 위해 사용되었다. 정란이 방벽에 접근한 후, 이 탑에서 전달판을 방벽과 탑 사이에 내렸다. 그리고 방벽 위에서 병력들이 성이나 마을로 침입하는 것이다.
rdf:langString
Uma torre de cerco era uma máquina sobre rodas desenvolvida para atacar cidades protegidas por muralhas altas e de pedra. Constituía-se em uma grande torre de madeira, coberta com couro molhado para minimizar sua vulnerabilidade ao fogo e a óleo quente. Um aríete de batalha era suspenso dentro da torre e lançado contra a muralha sob ataque. A torre protegia os homens que operavam o aríete e outros homens que atiravam flechas no povoado. Quando a muralha era derrubada pelo aríete, o exército atacante podia entrar na cidade.
rdf:langString
Wieża oblężnicza – rodzaj machiny oblężniczej wynalezionej w starożytności, mająca formę zazwyczaj drewnianej wieży z możliwością jej przemieszczania na kołach czy płozach. Używana była do szturmowania murów obronnych. Początkowo do tego celu używano drabin, niekiedy dodawano do nich koła. Rozwinięciem takiej drabiny była wieża oblężnicza wynaleziona w VII wieku p.n.e. przez Asyryjczyków. Wieża chroniona była przed ogniem wilgotnymi skórami, naciągniętymi na deski konstrukcji. Na wysokości szturmowanych murów znajdował się opuszczany pomost, po którym atakujący przechodzili na mury. Czasem wieża była wyposażona w taran. Na najwyższej kondygnacji mogli być umieszczani łucznicy, którzy osłaniali szturmujących, strzelając do obrońców na murze.
rdf:langString
Облогова вежа, штурмова вежа, облогова башта — військова облогова установка для забезпечення швидкого доступу штурмової піхоти на стіни міста, фортеці або замку під час облоги. Відоме також слово гуляй-городина — того ж походження, що й «гуляй-город». Облогові вежі активно використовувалися і наступні століття, згодом на них почали ставити гармати для обстрілу оборонців укріплень. Облогові вежі використовувалися запорізькими козаками при штурмах ворожих укріплень.
rdf:langString
Оса́дная ба́шня, подвижная башня, штурмовая башня, тура (лат. turris ambulatoria — передвижная башня) — осадное орудие, предназначенное для обеспечения быстрого доступа осаждающих на стены осаждаемой крепости.
rdf:langString
Belägringstorn eller stormtorn var ett vanligt belägringsvapen under antiken och medeltiden. Tornet byggdes som ett stort träskal runt en byggnadsställning som hade en lucka som inte kunde öppnas utifrån. Det var vanligt att man placerade bågskyttar på ovansidan. Man hängde ofta våta djurhudar på utsidan för att skydda mot eldpilar. Endast ett sådant belägringstorn är omtalat från svensk medeltid, i Karlskrönikans beskrivning av Ringstadaholms belägring år 1434.
rdf:langString
rdf:langString
ضبر (آلة حرب)
rdf:langString
Torre de setge
rdf:langString
Obléhací věž
rdf:langString
Belagerungsturm
rdf:langString
Sieĝoturo
rdf:langString
Torre de asedio
rdf:langString
Menara kepung
rdf:langString
Tour de siège
rdf:langString
Torre d'assedio
rdf:langString
정란 (공성병기)
rdf:langString
攻城塔
rdf:langString
Belegeringstoren
rdf:langString
Wieża oblężnicza
rdf:langString
Siege tower
rdf:langString
Torre de cerco
rdf:langString
Осадная башня
rdf:langString
Belägringstorn
rdf:langString
攻城塔
rdf:langString
Облогова вежа
xsd:integer
28837
xsd:integer
1123874553
rdf:langString
الضبر (بالإنجليزية: Siege tower) هي أحد أقدم آلات الحرب وهي تشبه الدبابة حيث يحتمي المقاتلون ورائها مع التقدم نحو الحصون لثقبها ومهاجمة الاعداء المتحصنين بالحصون
rdf:langString
Una torre de setge o torre ambulant és un tipus de variant ofensiva d'un enginy militar emprat en l'època dels antics romans i en l'Edat Mitjana per a superar les muralles dels enemics o dipositar-hi dalt d'aquestes diveros homes armats perquè ells la puguin prendre més fàcilment. El model bàsic de la torre de setge és una torre de base quadrada amb diversos pisos, units entre ells per una escala interna o posterior, dos o tres metres més alta que les muralles que s'hagin de superar i amb un pont aixecadís en la seva part superior per on s'arribava als merlets enemics (i de vegades les cavalleries). També acostumaven a portar arquers que disparaven en el moment de baixar el pont. Per a poder moure's aquestes torres comptaven amb quatre grans rodes. Inicialment eren mogudes per bous o cavalls però quan s'acostaven al seu objectiu les movien els soldats. Probablement la torre de setge més gran va ser l'Helèpolis construïda per per a Demetri Poliorcetes durant el fallit de l'any 304 aC. Feia 43 m d'alt i 22 m de costat a la seva base i portava rodes de 4,6 m de diàmetre i muntava catapultes en els seus nou pisos. En època antiga es feien servir torres de setge tant a Europa com en l'Extrem Orient. Ja apareix en els relleus assiris del segle IX aC. Com totes les armes de setge medievals, aquesta torre també va quedar obsoleta amb la generalització del canó al segle xv.
* Atac assiri a una ciutat amb una torre de setge.
* Esquema de la torre de setge Helèpolis.
* Representació d'una torre de setge.
rdf:langString
Obléhací věž (ve středověku nazývána zvonice) je speciální zařízení používané ke zničení či překonání opevnění. Věž byla často opatřena koly (většinou čtyřmi), po kterých byla posouvána k hradbám. Byla vyšší než hradby, aby lučištníci, umístění na vrchu věže, měli možnost vyčistit svou palbou cimbuří. V některých případech byla nižší patra obléhací věže opatřena beranidly, která ničila hradby. Protože byla věž většinou ze dřeva, byla velmi náchylná k vzplanutí. Z toho důvodu se k ochraně věže používaly kovové pláty či surové kůže. Obléhací věže se používaly přibližně od 10. století př. n. l. až do konce středověku. Věž se vůbec nehodila k obraně, takže byla vždy k vidění na straně útočníků. Co se týče účinnosti věže, ta se lišila podle dokonalosti konstrukce. Pokud byla věž dobře postavena, stala se vskutku hrozivým nástrojem, jsou však známy i případy, kdy se věž převrhla kvůli síle větru. Na věži byli často přítomní vojáci, od šermířů po lučištníky. Samotná velikost věže z ní činila snadný cíl pro katapulty nepřátel, avšak v tom případě byla vybavena rovněž katapulty, díky nimž ji bylo možno bránit.
rdf:langString
Ein Belagerungsturm (auch Wandelturm) wurde von den Belagerern einer Burg oder sonstigen Befestigung gebaut, um mit den eigenen Truppen die gegnerischen Mauern zu überwinden. Belagerungstürme waren meist mehrstöckige Holzkonstrukte auf Rädern oder Rollen, die von den Belagerern vor Ort angefertigt wurden. Belagerungstürme maßen typischerweise 5 m bis 15 m in der Seitenlänge und konnten bis zu 40 m hoch sein. Es gab sie bereits im Altertum. Auch Belagerungstürme auf Schiffen sind bereits um das Jahr 1000 überliefert.
rdf:langString
La sieĝoturoj konsistis el transportebla tureca skafaldo el ligno, kun formo de alta prismo aŭ piramidtrunko, kiuj estis uzataj en la Antikva Epoko kaj en la Mezepoko por lukti kaj ataki la muregojn de la malamiko, atingante ties alton. Se ties alproksimigo sukcesis, ili permesis aliri al la interno pli facile ol la atakskalo por ke soldatoj povu konkeri ĝin. Kiel ĉe ĉiuj mezepokaj sieĝarmoj, ankaŭ la turo eksmodiĝis pro la ĝeneraligo de la uzado de la kanono el la 15a jarcento. La baza modelo estas turo kun kvadrata bazo de kelkaj etaĝoj, unuiĝintaj inter si per ŝtuparo ĉu interna aŭ malantaŭa, du aŭ tri metrojn pli alta ol la superotaj muregoj kaj kun levoponto en ties supra parto tra kiu oni atingu la krenelojn de la atakata murego. Kutime ene de la turo iris arkistoj kuj pafis kontraŭ la defendantoj. Por ebligi la movon, la turo disponis el kvar grandaj radoj. Dekomence ĝi estis movita de oksoj aŭ ĉevaloj, sed pli proksime de la celo la animala forto estis anstataŭita per la pelado fare de nombraj homboj en ties malantaŭa parto.
rdf:langString
Una escalera de asedio, torre de asalto, torre ambulante o helépolis es un tipo de variante ofensiva de una bastida, ingenio empleado en la época romana y Edad Media para superar murallas enemigas y depositar sin grandes dificultades a varios hombres armados en lo alto de éstas para que las tomasen más fácilmente. El modelo básico es el de una torre de base cuadrada de varios pisos, unidos entre sí por una escalera interna o posterior, dos o tres metros más alta que las murallas a superar y con un puente levadizo en su parte superior por el que alcanzaban las almenas enemigas los soldados (y a veces, la caballería) que llevaba en su interior. También solían portar arqueros que disparaban a los defensores en el momento de bajar el puente.Para poder moverse, la torre contaba con cuatro grandes ruedas. Inicialmente era movida por bueyes o caballos, pero a medida que se acercaba a su objetivo la tracción animal era sustituida por el empuje de numerosos hombres en su parte posterior. Probablemente, la torre de asedio más colosal fue la Helépolis construida por Epímaco de Atenas para Demetrio Poliorcetes durante el fallido asedio de Rodas del año 304 a. C. Medía 43 m de altura y 22 de lado en su base, y estaba provista de ruedas de 4,6 m de diámetro y montaba catapultas en sus nueve pisos. En épocas antiguas, la torre de asedio fue empleada tanto en Europa como en Extremo Oriente y sus orígenes se remontan al siglo IX a. C., en que aparece representada en los relieves asirios junto al ariete con ruedas. Fue utilizada en el asedio de Selinunte por el ejército cartaginés y posteriormente en Motia por el tirano Dionisio I de Siracusa. Su construcción requería mucho tiempo y recursos, por lo que no solían usarse hasta que fracasaban todas las otras medidas para superar una muralla, derribarla o romper sus puertas por medio de arietes. La estructura, a veces formada por piezas prefabricadas, se montaba en el propio lugar del asedio, a la vista de la fortaleza o ciudad sitiada con el fin de causar un impacto psicológico apreciable en el enemigo. El hecho de que la torre pareciera moverse sin que nadie tirase de ella, cuando era empujada desde atrás, la hacía más terrorífica aún, sobre todo cuando los sitiados pertenecían a culturas que desconocían las armas de asedio (como ocurría con muchos pueblos de la Europa occidental cuando se enfrentaron a la conquista romana).
rdf:langString
Menara kepung (atau, pada Abad Pertengahan, menara lonceng) adalah mesin kepung terspesialisasi, dirancang untuk melindungi para penyerang dan tangga ketika sedang mendekati dinding benteng pertahanan. Menara ini sering kali berbentuk persegi dengan empat roda dengan ketinggiannya sama dengan tinggi dinding atau kadang-kadang lebih tinggi untuk memungkinkan para pemanah berdiri di atas menara dan menembakkan panah ke pertahanan musuh. Karena dibuat dari kayu, menara ini mudah terbakar, tetapi ini dapat diatasi dengan cara menutupi menara dengan benda tahan bakar seperti misalnya besi atau kulit hewan segar. Meskipun sebagian besar dibuat dari kayu, kadang-kadang menara ini dilengkapi dengan bagian dari besi. Digunakan sejak abad ke-SM di Timur Dekat kuno, abad ke-4 SM di Eropa dan juga masa antikuitas di Timur Jauh, menara kepung sangat berat dan, seperti manjanik, dengan demikian sebagian besarnya dibangun di tempat pengepungan. Karena membutuhkan waktu lama untuk membuatnya, menara kepung dibangun jika pertahanan musuh tidak dapat dikalahkan dengan ("eskalade"), atau dengan atau dengan menerobos dinding atau gerbang. Menara kepung sering kali diisi dengan penombak, pemedang, atau pemanah silang yang menembakkan ke arah pasukan pertahanan. Karena ukurannya yang besar dan tinggi, meanra kepung sering menjadi sasaran bagi katapel batu besar. Untuk membalas serangan katapel, menara kepung juga dapat dilengkapi dengan alat peluncur proyektil tersendiri. Menara kepung digunakan untuk memasukkan pasukan ke dalam benteng musuh. Setelah menara kepung berada di dekat dinding pertahanan, maka akan dikeluarkan ke arah dinding, yang dengannya para prajurit akan maju ke dinding pertahanan musuh.
rdf:langString
A Roman siege tower or breaching tower (or in the Middle Ages, a belfry) is a specialized siege engine, constructed to protect assailants and ladders while approaching the defensive walls of a fortification. The tower was often rectangular with four wheels with its height roughly equal to that of the wall or sometimes higher to allow archers to stand on top of the tower and shoot arrows into the fortification. Because the towers were wooden and thus flammable, they had to have some non-flammable covering of iron or fresh animal skins. Used since the 11th century BC by the Babylonians and Assyrians in the ancient Near East, the 4th century BC in Europe and also in antiquity in the Far East, siege towers were of unwieldy dimensions and, like trebuchets, were therefore mostly constructed on site of the siege. Taking considerable time to construct, siege towers were mainly built if the defense of the opposing fortification could not be overcome by ladder assault ("escalade"), by mining, or by breaking walls or gates with tools such as battering rams. The siege tower sometimes housed spearmen, pikemen, swordsmen, archers or crossbowmen who shot arrows and quarrels at the defenders. Because of the size of the tower it would often be the first target of large stone catapults but it had its own projectiles with which to retaliate. Siege towers were used to get troops over an enemy curtain wall. When a siege tower was near a wall, it would drop a gangplank between it and the wall. Troops could then rush onto the walls and into the castle or city. Some siege towers also had battering rams with which they used to bash down the defensive walls around a city or a castle gate.
rdf:langString
Une tour de siège (appelée beffroi au Moyen Âge) est un engin de siège, construit spécialement pour protéger les assaillants et les échelles d’assaut pendant les manœuvres d'approche des murs de fortifications. La tour était souvent rectangulaire avec quatre roues et une hauteur à peu près égale à celle du mur, ou parfois plus élevée pour permettre aux archers de monter au sommet de la tour et de tirer à l’intérieur des fortifications. Comme les tours étaient en bois et donc inflammables, elles devaient être protégées par un revêtement ininflammable, en fer ou en peaux de bête fraîchement abattues. La tour de siège était fabriquée principalement en bois, mais elle comportait parfois des pièces métalliques. Utilisée depuis le IXe siècle au Proche-Orient antique, depuis 305 av. J.-C. en Europe, et durant l’Antiquité en Extrême-Orient, les tours de siège avaient des dimensions imposantes et par conséquent, comme les trébuchets, étaient donc principalement construites sur le site du siège. À cause du temps important nécessaire à la construction, les tours de siège étaient construites seulement si les défenses de la forteresse ennemie ne pouvaient pas être franchies avec des échelles, minées par des sapes, brisées par enfoncement des murs ou des portes, ou plus simplement par ruse. Son utilisation était meurtrière et elle est décrite comme étant l'une armes de siège les plus redoutables[réf. nécessaire]. La tour de siège portait parfois des soldats armés de piques, d’épées ou d’arbalètes qui tiraient des carreaux sur les défenseurs. En raison de sa taille, la tour était souvent la première cible des pierres lancées par les grandes catapultes, mais elle disposait de ses propres projectiles pour riposter. Les tours de siège étaient utilisées pour permettre à des troupes de franchir les murs ennemis. Quand la tour de siège parvenait à proximité des murs, on abaissait une passerelle entre l’engin et le mur. Les troupes pouvaient alors se précipiter sur les murs et à l’intérieur du château ou de la ville.
rdf:langString
Een belegeringstoren, evenhoge, wandeltoren of stormtoren is een werktuig om bij een belegering een stad of vesting te kunnen innemen via de muren.
rdf:langString
정란(井欄, 영어: siege tower)은 요새의 방벽에 접근할 때, 성을 방어하는 수비자로부터 공격자와 사다리를 방어하기 위해 특별히 만들어진 공성 병기다. 이것은 목조로 된 이동식 망루로, 성벽에 판자를 덧대고 병사들을 성 안에 태워보내거나, 또는 맨 꼭대기 층에 배치한 사수로 성벽 위의 적을 제압하는 것이 목적이다. 고대부터, 지중해 세계, 서아시아, 중앙 아시아, 중국의 여러 문명, 중세 유럽과 전국시대의 일본 등 매우 광범위하게 사용되었다. 이 탑은 종종 정사각형의 형체에 4개의 바퀴를 단 형태를 취하고 있고, 높이는 방벽의 그것과 같거나, 탑의 꼭대기에 있는 궁병이 요새에 화살을 쏠 수 있도록 방벽보다 더 높게 만들 수도 있었다. 탑이 나무로 만들어져 불에 탔기 때문에, 여기에 철이나 막 벗겨낸 짐승 등의 생가죽 등 불연성 소재로 피복이 되기도 했다. 정란이 주로 나무로 만들어기긴 했지만, 가끔은 금속 부품도 사용되었다. 고대 근동에서는 기원전 11세기에서 사용되었며, 유럽에서는 기원전 4세기에, 또한 고대 극동에서도 정란이 사용되었다. 이러한 정란은 이동하기 어려운 크기이기 때문에, 대부분의 경우 투석처럼 포위한 그 장소에서 만들어졌다. 건축에는 상당한 시간이 필요했고,ㅡ 만약 사다리 공격과 또는 벽체와 성문 파괴 등에 의해 요새의 저항과 방어를 깰 수 없다고 판단되면 정란을 주력으로 만들었다. 많은 경우, 정란은 창병, 검병과 더불어 수비하는 측에서 크렐(석궁에 사용 화살)을 쏠 수 있는 석궁병을 태웠다. 그 크기로 인해 정란은 종종 큰 돌을 쏘아대는 투석기의 우선적인 목표되었지만, 타워에서도 보복 공격을 위한 무기를 갖추기도 했다. 정란은 병사들이 적의 방벽을 극복하기 위해 사용되었다. 정란이 방벽에 접근한 후, 이 탑에서 전달판을 방벽과 탑 사이에 내렸다. 그리고 방벽 위에서 병력들이 성이나 마을로 침입하는 것이다.
rdf:langString
La torre d'assedio o torre mobile è una macchina da guerra usata per raggiungere le mura difensive di una città o fortezza durante un assedio. L'ariete invece era l'arma utilizzata dagli assiri che si doveva usare insieme alla torre d'assedio per scavalcare o aprire una breccia tra le mura. La torre d'assedio colpiva per la sua imponenza e la sua altezza, che per forza di cose doveva essere superiore a quella delle mura della città assediata. Di importanza fondamentale, per i costruttori delle torri mobili, era conoscere l'altezza delle fortificazioni avversarie nella maniera più accurata possibile. Le torri d'assedio erano in legno, trainate da buoi e con alcune pareti rivestite con pelli per proteggersi dai dardi nemici. All'interno vi erano diversi piani collegati tra loro con delle scale. In cima vi era un "ponte levatoio" che permetteva l'accesso sulle mura. Avevano base quadrata e per fare in modo che fossero sufficientemente stabili, non solo si restringevano in altezza, ma l'area della piattaforma superiore era pari ad 1/5 della base. Potevano raggiungere altezze considerevoli, come accadde durante le campagne di Alessandro Magno dove una di queste raggiunse la misura di ben 120 cubiti pari a 53 metri. In epoca romana sappiamo che a Masada nel 74 ne fu costruita una di 60 cubiti, pari a circa 26 metri munita anche di catapulte, baliste ed un grande ariete.
rdf:langString
攻城塔（こうじょうとう、ブリーチング・タワー、中世にはベルフリーとも呼ばれた）は、古代から中世にかけて用いられた攻城兵器。攻撃目標への防壁に接近する際の反撃に対して、攻城側の兵力やはしごを防御するように設計されている。攻城櫓（こうじょうやぐら）とも呼ばれる。 木造の移動式やぐらで、城壁に板を渡して兵士を城内に乗り込ませ、また最上階に配置した射手により城壁上の敵を制圧するのが目的である。古代から地中海世界・西アジア・中央アジア・中国の諸文明、中世ヨーロッパや戦国時代の日本など、極めて広範囲に普及した。この塔はしばしば長方体に4個の車輪を付けた形をとり、高さはおよそ防壁のそれと等しいか、または塔の頂上にいる弓兵が要塞の中に射撃できるよう、防壁よりも高められていることがあった。塔が木製で可燃性があったことから、これらには鉄や往々にして直前に剥いだ荷役獣などの生皮といった不燃性の被覆が施されていた。攻城塔は主に木から作られたが、時折は金属製の部品も使われた。 古代の近東では紀元前11世紀から使用され、ヨーロッパでは紀元前4世紀に、また古代の極東でも攻城塔は使用された。こうした攻城塔は動かしにくい大きさであることから、トレビュシェットのように、多くの場合は包囲したその場所で組み立てられた。建造には相当な時間を要し、もしも梯子による攻撃や坑道戦、または防壁や門の破壊などによって要塞の抵抗と防御を打破できないとなれば、攻城塔が主力として作られた。 多くの場合、攻城塔は槍兵、剣兵、また防御側へクォレル（クロスボウに用いる矢）を放つ弩兵を収容した。その大きさから、しばしば攻城塔は大きな石を撃ち出すカタパルトの優先目標となったが、塔の方にも報復のための投射物が装備されていた。 攻城塔は、兵員が敵の防壁を乗り越えるために使用された。攻城塔が防壁へ近づいたとき、この塔は渡し板を防壁と塔との間に降ろした。兵員は防壁の上から城や市街へと侵入した。
rdf:langString
Wieża oblężnicza – rodzaj machiny oblężniczej wynalezionej w starożytności, mająca formę zazwyczaj drewnianej wieży z możliwością jej przemieszczania na kołach czy płozach. Używana była do szturmowania murów obronnych. Początkowo do tego celu używano drabin, niekiedy dodawano do nich koła. Rozwinięciem takiej drabiny była wieża oblężnicza wynaleziona w VII wieku p.n.e. przez Asyryjczyków. Wieża chroniona była przed ogniem wilgotnymi skórami, naciągniętymi na deski konstrukcji. Na wysokości szturmowanych murów znajdował się opuszczany pomost, po którym atakujący przechodzili na mury. Czasem wieża była wyposażona w taran. Na najwyższej kondygnacji mogli być umieszczani łucznicy, którzy osłaniali szturmujących, strzelając do obrońców na murze. Zachowane opisy oblężeń świadczą, że wieże oblężnicze często były wyższe niż szturmowane mury. Z wież prowadzono ostrzał obrońców. Inne rodzaje tej machiny to np. Helepolis i hulajgród.
rdf:langString
Uma torre de cerco era uma máquina sobre rodas desenvolvida para atacar cidades protegidas por muralhas altas e de pedra. Constituía-se em uma grande torre de madeira, coberta com couro molhado para minimizar sua vulnerabilidade ao fogo e a óleo quente. Um aríete de batalha era suspenso dentro da torre e lançado contra a muralha sob ataque. A torre protegia os homens que operavam o aríete e outros homens que atiravam flechas no povoado. Quando a muralha era derrubada pelo aríete, o exército atacante podia entrar na cidade. Outra utilização da torre de cerco era abrigar tropas que poderiam invadir a muralha por uma espécie de ponte de madeira que havia na parte da frente da torre de cerco.
rdf:langString
Belägringstorn eller stormtorn var ett vanligt belägringsvapen under antiken och medeltiden. Tornet byggdes som ett stort träskal runt en byggnadsställning som hade en lucka som inte kunde öppnas utifrån. Det var vanligt att man placerade bågskyttar på ovansidan. Man hängde ofta våta djurhudar på utsidan för att skydda mot eldpilar. Syftet med dessa torn kunde vara att med så lite förluster som möjligt annalka en fiendes murar och sedan öppna luckan så att ens egna trupper kunde storma muren. Ett annat syfte kunde vara att med hjälp av bågskyttar, katapulter eller andra projektilvapen ovanpå tornet, neutralisera försvararnas manskap på murkrönet. I exemplet från Ringstadaholm, nedan, gav försvararna upp när de insåg att anfallarna i det fem våningar höga tornet skulle vara överlägsna försvararna på murkrönet. Endast ett sådant belägringstorn är omtalat från svensk medeltid, i Karlskrönikans beskrivning av Ringstadaholms belägring år 1434.
rdf:langString
Оса́дная ба́шня, подвижная башня, штурмовая башня, тура (лат. turris ambulatoria — передвижная башня) — осадное орудие, предназначенное для обеспечения быстрого доступа осаждающих на стены осаждаемой крепости. У подвижной башни дополнительной функцией являлось прикрытие штурмующих от обстрела противника при подходе к стенам крепости. Башня представляла собой крупную деревянную конструкцию, обычно прямоугольную в основании. Высотой осадная башня, как правило, равнялась осаждаемой стене или была чуть выше, чтобы лучники осаждающих могли вести стрельбу по защитникам с верхней площадки. Так как материалом для её изготовления служило дерево, для защиты от огня башню покрывали негорючим материалом, обычно это были свежесодранные шкуры скота или, значительно реже, металлические листы. Передвигались башни, как правило, на четырёх колёсах ручной тягой или тягловым скотом. Основным назначением осадной башни было обеспечение штурмовой группе быстрого и массового доступа на стену. Для этого башню подвозили как можно ближе к стене и опускали трап. Таким образом, штурмующие, до опускания трапа прикрытые башней от обстрела противника, могли захватить участок стены и предоставить возможность основным силам ворваться в город или крепость. Поскольку осадные башни представляли собой громоздкие и неповоротливые сооружения, их транспортировка к месту осады была весьма проблематичной. В связи с этим их, так же, как и требушеты, собирали на месте предстоящей осады. Кроме того, их изготовление занимало значительное время, поэтому к ним прибегали только в случае, если обычные приёмы штурма (применение осадных лестниц, разрушение ворот и стен таранами и метательными орудиями) не приводили к успеху.
rdf:langString
攻城塔（英語：siege tower / breaching tower / belfry）是一种特殊化的攻城兵器，修建攻城塔的目的是为了在接近防御工事的城墙时保护攻击者和梯子。此塔通常在底部的直角处装有四个轮子，其高度大致与城墙相等，有时候比城墙还高，以使弓箭手能够站在塔的顶部向要塞射箭。由于攻城塔是木头做的，容易燃烧，因此外面包有一些不容易起火的铁作为保护。 攻城塔于前11世纪开始被近东的巴比伦人和亚述人使用。前4世纪时，在欧洲和远东也出现了。攻城塔像重力抛石机一样非常笨重，因此基本上在攻城战中建造。建造攻城塔要花很可观的时间，因此攻城塔主要在无法用云梯、、破墙或破门的情况下才开始建造。 攻城塔上有时候配置枪兵、长枪兵、剑兵、弓箭兵或弩兵。由于攻城塔的大小，它一般被投石机当作第一攻击目标，但它在自己射程内可以还击。 攻城塔用来让部队克服敌人隐蔽的城墙。但攻城塔接近城墙时，会放下乌鸦吊桥来连接攻城塔和城墙之间。然后军队可以从上面冲上城墙、冲进城堡或城市。
rdf:langString
Облогова вежа, штурмова вежа, облогова башта — військова облогова установка для забезпечення швидкого доступу штурмової піхоти на стіни міста, фортеці або замку під час облоги. Відоме також слово гуляй-городина — того ж походження, що й «гуляй-город». Облогова вежа являла собою велику дерев'яну конструкцію, зазвичай прямокутної форми. Висота облогової вежі дорівнювала висоті стіни яку треба було штурмувати або навіть трохи вище, щоб лучники на вежі могли вести стрільбу по захисниках з верхнього майданчика. Матеріалом для виготовлення слугувало дерево, інколи для захисту від вогню вежу покривали негорючим матеріалом (свіжоздерті шкури худоби або металеві листи). Пересувалася вежа, як правило, на чотирьох колесах, ручної тягою або тягловою худобою. Головне завдання облогової вежі було забезпечення штурмовій групі швидкого і масового доступу на стіну. Для цього вежу підвозили якомога ближче до стіни і опускали місток (трап). Таким чином штурмовики до опускання трапа були прикриті вежею від обстрілу противника. Штурмовики могли захопити ділянку захисної стіни і надати можливість основним силам наступальної сторони увірватися в місто, фортецю або замок. У давнину захисники фортеці або міста старалися всіма силами підпалити облогову вежу або знищити її метальними машинами. З появою в 14-15 століттях порохової артилерії і підривних зарядів вони стали головною небезпекою облогових веж. Оскільки вежа являла собою неповоротку велику конструкцію її транспортування до місця облоги була досить проблематичним. У зв'язку з цим їх, так само, як і требушети, збирали на місці майбутньої облоги. Крім того, їх виготовлення займало тривалий час, тому до них вдавалися тільки в разі, якщо звичайні методи штурму (застосування облогових драбин, руйнування воріт і стін таранами і метальними знаряддями) не приводили до успіху. Перша відома облогова вежа була побудована карфагенянами, згодом вони набули поширення по всьому Середземномор'ю. Найбільша облогова вежа античності, Елеполіс «загарбник міст», використана македонянами при облозі Родосу в 305 році до н. е. мала близько 45 метрів висоти і близько 20 метрів ширини. У вежі було 9 рівнів, а «екіпаж» становив близько 200 воїнів. Вежа приводилася в рух за допомогою лебідки. Хоча, захисники зупинили цю вежу, затопивши територію перед стіною, так що вежа загрузла в багнюці. Це показує, що для застосування великих облогових веж потрібна рівна поверхня. Деякі фортеці і міста були невразливими для облогових веж в силу складного рельєфу місцевості перед ними. Переміщення облогових веж через складний рельєф було дуже проблематичним, тим паче під вогнем супротивника. З іншого боку, майже всі великі міста були збудовані на річках або морському узбережжі і, таким чином, мали слабкі місця в навколишніх стінах. Крім того, в таких випадках, вежі могли бути зроблені заздалегідь і доставлені до місця облоги водним шляхом. У рідкісних випадках, вежі могли бути змонтовані на кораблях і використані для штурму берегових стін. Так було під час облоги Кізіка під час Третьої Мітрідатовой війни. Облогові вежі активно використовувалися і наступні століття, згодом на них почали ставити гармати для обстрілу оборонців укріплень. Облогові вежі використовувалися запорізькими козаками при штурмах ворожих укріплень.
xsd:nonNegativeInteger
12386
