Short Parliament
http://dbpedia.org/resource/Short_Parliament an entity of type: Thing
Parlament Spojeného království Velké Británie a Severního Irska je nejvyšší orgán zákonodárné moci Spojeného království a Britských zámořských teritorií. Jde o jediný parlamentní svrchovaný orgán, skládá se z Dolní sněmovny a Sněmovny lordů. Čelným představitelem parlamentu je britský panovník – v současnosti král Karel III. Britský.
rdf:langString
البرلمان القصير في التاريخ الإنكليزي، هو اسم يُطلق على البرلمان الذي دعاه الملك تشارلز الأول، في 13 نيسان 1640 م، إلى الانعقاد ثم سرحه في 5 أيار من نفس السنة بعد أن استشعر نزوع أعضائه إلى معارضة الحرب ضدَّ .
rdf:langString
Le Court parlement (Short Parliament en anglais) est ainsi appelé car il ne dura que trois semaines, du 13 avril au 5 mai 1640, pendant le règne de Charles Ier d'Angleterre.
rdf:langString
Parlemen Kerajaan Bersatu Britania Raya dan Irlandia Utara adalah badan legislatif tertinggi di Britania Raya dan wilayah seberang lautnya. Parlemen ini bersifat bikameral, dengan Dewan Bangsawan Britania Raya sebagai majelis tinggi dan Dewan Rakyat Britania Raya sebagai majelis rendah. Parlemen ini berdiri pada tahun 1707 setelah diratifikasinya Undang-Undang Penyatuan 1707 oleh Parlemen Inggris dan Parlemen Skotlandia.
rdf:langString
Il Parlamento del Regno Unito di Gran Bretagna e Irlanda del Nord è il supremo corpo legislativo nel Regno Unito e nelle Dipendenze britanniche d'oltremare.
rdf:langString
短期議会（たんきぎかい、Short Parliament）は、1640年4月13日にイングランド王チャールズ1世が召集した議会。5月5日までのわずか3週間で解散された。名称は同年11月3日に召集された長期議会との対比から呼ばれた。
rdf:langString
단기의회(短期議會, Short Parliament)는 잉글랜드의 찰스 1세가 소집한 1640년의 봄에 3주 동안의 짧은 기간의 의회를 말한다. 찰스 1세는 1629년 의회를 해산한 이후 11년간 의회 없이 전제정치(專制政治)를 행하였다. 그러나 스코틀랜드에 영국국교제도를 강제로 시행시키려다가 스코틀랜드의 장로파(長老派)와의 사이에 충돌을 일으켰으며, 이 충돌은 결국 장로파의 반란으로 진전되기에 이르렀다. 이에 찰스 1세는 이 반란을 토벌하기 위한 전비(戰費)를 조달하려는 목적으로 1640년 4월 의회를 소집하였다. 그러나 의회는 국왕의 이와 같은 전비조달의 요구는 도외시한 채 오히려 국왕에 대하여 불만을 털어놓았으며, 국왕에 대한 요구를 주장하였기 때문에 왕은 3주 만에 다시 의회를 해산시켰다. 이후 찰스 1세의 필요에 의해 다시 의회가 소집되었고, 이는 장기의회로 불린다.
rdf:langString
Parlament Zjednoczonego Królestwa Wielkiej Brytanii i Irlandii Północnej – brytyjski dwuizbowy najwyższy organ prawodawczy. Jego władztwo rozciąga się na Zjednoczone Królestwo oraz brytyjskie terytoria zamorskie. Na jego czele stoi monarcha brytyjski, obecnie król Karol III. Jego dwie izby to Izba Lordów oraz Izba Gmin. Siedzibą obu izb parlamentu jest Pałac Westminsterski w Londynie.
rdf:langString
グレートブリテンおよび北アイルランド連合王国議会（グレートブリテンおよびきたアイルランドれんごうおうこくぎかい、英語: Parliament of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland）は、イギリスの立法府であり、本国及び海外領土の最高機関である。神の下の議会における王はチャールズ国王であり、その座所はグレーター・ロンドンに位置するシティ・オブ・ウェストミンスターのウェストミンスター宮殿にある。王室属領についてはその権限は原則として及ばない。
rdf:langString
Det korta parlamentet kallas det engelska parlament som var samlat tre veckor (13 april – 5 maj) under våren 1640. Detta var det första parlament som hade kallats in på elva år p.g.a. en pågående maktkamp mellan kungen och parlamentet. Orsaken till 1640 års parlament var att kung Karl I behövde pengar till kriget mot skottarna. Nya skatter kunde endast beviljas av parlamentet. Men parlamentet beviljade inga medel p.g.a. konflikterna med kungen. Kungen upplöste därför parlamentet efter endast tre veckor. Senare samma år tvingades kungen p.g.a. penningbrist att kalla in parlamentet på nytt. Detta parlament är känt som det långa parlamentet.
rdf:langString
Krótki Parlament (ang. Short Parliament) – określenie Parlamentu angielskiego obradującego od 13 kwietnia do 5 maja 1640 r. Zwołany został przez Karola I. Parlament odrzucił jego żądania uchwalenia podatków i wszczął krytykę polityki króla. Na skutek powstania silnej opozycji rozwiązany przez króla po 23 dniach obrad. Został zastąpiony przez zwołany w listopadzie tego roku Długi Parlament.
rdf:langString
大不列颠及北爱尔兰聯合王国国会（英語：The Parliament of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland），中文简称为英国国会或联合王国议会，是英国和英國海外領地（独自享有议会主权）的最高立法机关。英国国会的首领为英国君主；它还包括上议院和下议院。上议院议员分为两种：上议院靈职议员（Lords Spiritual，即英国国教中的高级神职人员）和上议院俗職议员（Lords Temporal，即贵族成员）。上议院议员大部分是以指派方式产生。下议院则恰恰相反，是由选举产生。上议院和下议院位于大伦敦威斯敏斯特市威斯敏斯特宫（即国会大厦）的上議院廳和下議院廳。 国会是由早期为君主提出治国建议的政务会发展而来。理论上国会的权力并不归属于国会，而属于“君临国会”（King or Queen-in-Parliament）。尽管有争议，国会中的君王仍常被认为是完整的君主主权。现代的国会权力属于通过民主选举而产生的下议院；君主仅作为象征意义的领袖，而由非选举产生的上议院，其权力也十分有限。 由于以英联邦国家为代表的许多国家，其立法机构以英国国会为原型，英国国会通常被称作“国会之母”。但这却是对的错误引用。实际上，他是在1865年1月18日一篇支持建立国会政府的先锋国家扩大投票权利的文章中谈到“英格兰是国会之母”。
rdf:langString
短期議會是英格蘭國王查理一世統治期間召集的議會由1640年4月13日到1640年5月5日從4月的，議會拒絕支持重啟戰端，旋即被解散，會期只有三個星期。 由1629－1940年，經過11年的個人統治嘗試，1640年查理接受新冊封的第一代斯特拉福德伯爵托马斯·温特沃斯意見召集議會。他是為了獲取資金以資助對蘇格蘭主教戰爭的軍費開支，被迫召集議會。像先前的議會代表一樣，新議會更大的興趣，是糾正察覺到的皇家管理疏失，而不是投票支持國王的財源繼續他對蘇格蘭民族誓约的戰爭。 约翰·皮姆是當時代表塔維斯托克的議會議員，很快在辯論時成為顯眼人物；1640年4月17日，他的長篇演說表示拒絕支持給國王的特別補貼，除非皇家的濫權被糾正。與此相反，，他是私下勸阻的，參與九個委員會。查理的停止徵收未遂意圖，未能打動議會的成員。從鄉下來的關於濫權請願如潮水般的湧入議會。由於1629年逮捕議員侵犯了議會特權的觸動，他們迫不及待地恢復了1629年停止的辯論，而且對預定的蘇格蘭日益惡化局勢的辯論感到心力交瘁，對只有三個星期的會期，1640年5月5日查理斯解散了議會。隨後的是長期議會。
rdf:langString
برلمان المملكة المتحدة (بالإنجليزية: Parliament of the United Kingdom) هو السلطة التشريعية العليا للملكة المتحدة وملحقات التاج البريطاني وأقاليم ما وراء البحار البريطانية. يملك برلمان المملكة المتحدة وحده السيادة التشريعية، وبالتالي يملك السلطة على كل الهيئات السياسية الأخرى في المملكة المتحدة وأقاليم ما وراء البحار. يتكون البرلمان من مجلسين، لكنه مقسم إلى ثلاث أجزاء، والتي تتكون من السلطة الملكية (التاج في البرلمان)، ومجلس اللوردات، ومجلس العموم. ينعقد المجلسان في قصر وستمنستر بمدينة وستمنستر، وهي إحدى المناطق الإدارية بالعاصمة لندن.
rdf:langString
El Parlament del Regne Unit, i de manera més completa, el Parlament del Regne Unit de la Gran Bretanya i Irlanda del Nord, és la institució legislativa suprema del Regne Unit i dels Territoris Britànics d'Ultramar, els quals només tenen sobirania parlamentària. Al capdavant hi ha el sobirà del regne. És bicameral i, per tant, té una Cambra alta, anomenada Cambra dels Lords, i una Cambra baixa, la Cambra dels Comuns del Regne Unit.
rdf:langString
Το Κοινοβούλιο του Ηνωμένου Βασιλείου της Μεγάλης Βρετανίας και της Βορείου Ιρλανδίας (αγγλικά: Parliament of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland), κοινώς γνωστό ως Κοινοβούλιο του Ηνωμένου Βασιλείου ή Βρετανικό Κοινοβούλιο (British Parliament), αποτελεί το ανώτατο νομοθετικό σώμα στο Ηνωμένο Βασίλειο, στις εξαρτήσεις του βρετανικού Στέμματος και στα βρετανικά υπερπόντια εδάφη. Είναι το μόνο που κατέχει νομοθετική υπεροχή και απόλυτη εξουσία έναντι όλων των άλλων πολιτικών οργάνων στο Ηνωμένο Βασίλειο και τα εδάφη του. Επικεφαλής του είναι ο Μονάρχης του Ηνωμένου Βασιλείου (σήμερα ο Βασιλιάς Κάρολος Γ΄) και έδρα του αποτελούν τα Ανάκτορα του Ουεστμίνστερ στο Γουέστμινστερ του Λονδίνου.
rdf:langString
Das Parlament des Vereinigten Königreichs (englisch Parliament of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland; kurz UK Parliament) ist ein Verfassungsorgan der britischen Monarchie. Es besteht aus zwei Kammern, dem House of Commons (Unterhaus) und dem House of Lords (Oberhaus). Beide tagen im Palace of Westminster in London.
rdf:langString
La brita parlamento, la Parliament of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland (Parlamento de la Unuiĝinta Reĝlando de Britujo kaj Nordirlando) estas la plej supera leĝfaranta estraro de Britio. Ĝi konsistas el la House of Commons (Ĉambro de komunuloj, aŭ la Suba ĉambro) kaj la House of Lords (Ĉambro de lordoj, aŭ la Supera ĉambro), kiujn titole estras la brita reĝo, nuntempe Karlo la 3-a. Vidu ankaŭ:
* Brita monarkio
* House of Lords
* House of Commons
rdf:langString
El Parlamento corto (abril-mayo de 1640) del rey Carlos I de Inglaterra recibe este nombre porque duró sólo tres semanas. Después de gobernar durante once años personalmente, Carlos convocó al Parlamento en 1640, aconsejado por Lord Wentworth, recientemente nombrado Conde de Strafford. Esta convocatoria se debió, sobre todo, a la necesidad de dinero que financiara su lucha contra Escocia durante la Guerra de los Obispos. Como sus predecesores, el nuevo Parlamento estaba más interesado en obtener satisfacciones por las ofensas ocasionadas por la administración real que en aprobar fondos para que el rey pudiera continuar su guerra contra los Covenanters escoceses.
rdf:langString
El Parlamento del Reino Unido de Gran Bretaña e Irlanda del Norte (en inglés, Parliament of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland), también conocido como Parlamento británico, es el órgano legislativo del Reino Unido y de sus territorios de ultramar —que solo tienen soberanía parlamentaria—. A su cabeza está el soberano. Es bicameral, incluyendo una Cámara Alta, llamada Cámara de los Lores, y una Cámara Baja, llamada Cámara de los Comunes.
rdf:langString
Als Kurzes Parlament (englisch Short Parliament) wird das im Jahr 1640 von König Karl I. von England einberufene englische Parlament bezeichnet, das im Zeitraum von 13. April bis 5. Mai 1640 für nur drei Wochen tagte. Allerdings sollte es ihm nicht gelingen, erneut eine längere Herrschaftsperiode ohne Parlamentsbeteiligung zu gestalten. Noch im selben Jahr musste Karl I. angesichts der Probleme seiner Regierung ein neues Parlament einberufen, das im Gegensatz zum kurzen Parlament als das Lange Parlament in die Geschichte eingehen sollte.
rdf:langString
Britainia Handia eta Ipar Irlandako Erresuma Batuko Legebiltzarra, Erresuma Batuko eta Itsasoaz Harandiko Britainiar Lurraldeetan (hauek baino ez dute) gorengo instituzio legegilea da. Honen buru, dago. Biganberaduna da, goi ganbera bat, Lorden Ganbera deitua, eta behe ganbera edo Komunen Ganbera dituelarik.
rdf:langString
Le Parlement du Royaume-Uni de Grande-Bretagne et d'Irlande du Nord (en anglais : Parliament of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland) est l'institution législative suprême du Royaume-Uni, des territoires britanniques d'outre-mer et des dépendances de la Couronne. Lui seul dispose de la suprématie parlementaire, c'est-à-dire du pouvoir de légiférer sur tous les autres organes politiques du Royaume-Uni et de ses territoires.
rdf:langString
The Short Parliament was a Parliament of England that was summoned by King Charles I of England on the 20th of February 1640 and sat from 13th of April to the 5th of May 1640. It was so called because of its short life of only three weeks.
rdf:langString
그레이트 브리튼 및 북아일랜드 연합 왕국 의회(Parliament of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland), 줄여서 영국 의회(Parliament)는 영국 및 왕실속령과 해외영토의 최고 입법부이다. 양원제 구성으로, 상원인 귀족원 (House of Lords)과 하원인 서민원 (House of Commons)으로 이루어져 있으며, 모두 런던의 웨스트민스터 궁전을 국회의사당으로 사용하고 있다. 귀족원은 성직귀족하고 세속귀족으로 구성되어 있다. 성직귀족은 잉글랜드 성공회의 대주교가 대부분이며, 세속귀족은 일대귀족하고 세습귀족 92인으로 다시 나뉜다. 일대귀족은 국왕이 직접 귀족으로 임명한 의원이며, 세습귀족은 왕가 직책을 역임하고 있거나 동료 세습귀족에 의해 선출되는 의원이다. 2009년 영국 대법원 개원 이전에는 귀족원이 사법귀족을 통해 사법권을 행사하기도 하였다. 영국 의회는 대영제국 시절 영연방을 비롯한 각 식민지 국가에 웨스트민스터 체제라 부르는 동일 정치체제를 뿌리내렸고, 이로 인해 '의회의 어머니' (Mother of Parliaments)라고도 불린다.
rdf:langString
O Parlamento do Reino Unido da Grã-Bretanha e Irlanda do Norte é o corpo legislativo supremo do Reino Unido e territórios britânicos ultramarinos. Por si só tem soberania parlamentar, o que lhe confere poder soberano sobre todos os outros corpos políticos do Reino Unido e seus territórios. É encabeçado pelo monarca do reino (atualmente o Rei Carlos III). O parlamento é composto por duas câmaras, sendo a câmara alta denominada por Casa ou Câmara dos Lordes, e a câmara baixa, por Casa ou Câmara dos Comuns do Reino Unido. O Monarca é o terceiro componente do parlamento.
rdf:langString
Het Parlement van het Verenigd Koninkrijk van Groot-Brittannië en Noord-Ierland (ook wel het Britse parlement, het Westminster Parlement, of voorheen het Rijksparlement) is de hoogste wetgevende macht van het Verenigd Koninkrijk en de Britse overzeese gebieden, gevestigd in Londen.
rdf:langString
O Short Parliament (em português: Parlamento Curto) foi um Parlamento da Inglaterra que foi convocado pelo rei Carlos I da Inglaterra em 20 de fevereiro de 1640 e sentou-se de 13 de abril a 5 de maio de 1640. Foi assim chamado por causa de sua curta duração de apenas três semanas.
rdf:langString
Förenade konungariket Storbritannien och Nordirlands parlament är landets lagstiftande församling, ett parlament som består samfällt av Storbritanniens monark (The Crown), underhuset (The House of Commons), och överhuset (The House of Lords). Underhuset är direkt folkvalt och består av 650 ledamöter (533 från England, 59 från Skottland, 40 från Wales och 18 från Nordirland) valda från lika många valkretsar. Systemet med enmansvalkretsar motverkar små partiers inflytande.
rdf:langString
Короткий парламент — название, данное парламенту Англии, существовавшему в период с 13 апреля по 5 мая 1640 года во время правления короля Карла I; парламент был назван так потому, что он существовал всего три недели.
rdf:langString
Парламент Соединённого Королевства Великобритании и Северной Ирландии (англ. Parliament of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland) — высший законодательный орган в Соединённом Королевстве и на Королевских заморских территориях. Британский парламент часто в народе называют «матерью всех парламентов», так как законодательные органы многих стран, а особенно стран-членов Британского Содружества созданы по его образцу. Однако британский парламент отнюдь не является самым старым в мире, уступая как минимум парламенту Исландии.
rdf:langString
Парламент Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії (англ. Parliament of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland) є вищим законодавчим органом у Сполученому Королівстві та Королівських заморських територіях. Його очолює Британський монарх. Парламент двопалатний, включає в себе верхню палату, що називається Палата лордів, і нижню палату, що називається Палата громад. Палата лордів не обирається, вона включає до свого складу лордів духовних (вище духовенство англіканської церкви) й (членів перства). Палата громад, навпаки, — палата, що обирається демократично. Палата лордів і Палата громад збираються в різних приміщеннях Вестмінстерського палацу в Лондоні. За звичаєм, всі міністри, включаючи прем'єр-міністра, обираються виключно зі складу парламенту.
rdf:langString
rdf:langString
البرلمان القصير
rdf:langString
برلمان المملكة المتحدة
rdf:langString
Parlament del Regne Unit
rdf:langString
Parlament Spojeného království
rdf:langString
Kurzes Parlament
rdf:langString
Parlament des Vereinigten Königreichs
rdf:langString
Κοινοβούλιο του Ηνωμένου Βασιλείου
rdf:langString
Parlamento de la Unuiĝinta Reĝlando
rdf:langString
Parlamento corto
rdf:langString
Parlamento del Reino Unido
rdf:langString
Erresuma Batuko Legebiltzarra
rdf:langString
Parlement du Royaume-Uni
rdf:langString
Parlemen Britania Raya
rdf:langString
Court Parlement
rdf:langString
Parlamento del Regno Unito
rdf:langString
단기의회
rdf:langString
短期議会
rdf:langString
영국 의회
rdf:langString
イギリスの議会
rdf:langString
Parlement van het Verenigd Koninkrijk
rdf:langString
Krótki Parlament
rdf:langString
Parlament Zjednoczonego Królestwa Wielkiej Brytanii i Irlandii Północnej
rdf:langString
Short Parliament
rdf:langString
Parlamento do Reino Unido
rdf:langString
Парламент Великобритании
rdf:langString
Short Parliament
rdf:langString
Короткий парламент
rdf:langString
Korta parlamentet
rdf:langString
Storbritanniens parlament
rdf:langString
Парламент Сполученого Королівства
rdf:langString
英国议会
rdf:langString
短期議會
xsd:integer
212350
xsd:integer
1115535274
rdf:langString
برلمان المملكة المتحدة (بالإنجليزية: Parliament of the United Kingdom) هو السلطة التشريعية العليا للملكة المتحدة وملحقات التاج البريطاني وأقاليم ما وراء البحار البريطانية. يملك برلمان المملكة المتحدة وحده السيادة التشريعية، وبالتالي يملك السلطة على كل الهيئات السياسية الأخرى في المملكة المتحدة وأقاليم ما وراء البحار. يتكون البرلمان من مجلسين، لكنه مقسم إلى ثلاث أجزاء، والتي تتكون من السلطة الملكية (التاج في البرلمان)، ومجلس اللوردات، ومجلس العموم. ينعقد المجلسان في قصر وستمنستر بمدينة وستمنستر، وهي إحدى المناطق الإدارية بالعاصمة لندن. يتكون مجلس اللوردات من نوعين من الأعضاء: اللوردات الروحانيون، وهم في المعظم من كبار أساقفة كنيسة إنجلترا، واللوردات الدنيويون، الذين يكونون في الغالب نبلاء معينين من قبل الملك، إضافة إلى 92 من النبلاء المتوارثين، الذين يملكون العضوية إما بفضل تقلدهم منصبًا ملكيًا، أو بانتخابهم من رفقائهم من النبلاء المتوارثين. قبل أن تفتح المحكمة العليا في أكتوبر 2009، كان مجلس اللوردات يؤدي دورًا قضائيًا من خلال قانون اللوردات. مجلس العموم هو غرفة منتخبة مكونة من 650 عضوًا فرديًا، وتجري الانتخابات مرة على الأقل كل خمس سنوات وفقا لنظام الفوز للأكثر أصواتًا. ينعقد المجلسان في غرف منفصلة في قصر وستمنستر. وبموجب مواثيق الدستور، فإن كل وزراء الحكومة، ومن بينهم رئيس الوزراء، هم أعضاء في مجلس العموم، أو بنحو أقل شيوعًا أعضاء في مجلس اللوردات، ومن ثم فهم مسؤولون أمام الأفرع المختصة للسلطة التشريعية. يعتبر معظم من هم في مجلس الوزراء أعضاء في مجلس العموم، بينما يمكن للوزراء الحديثين أن يكونوا من أي من المجلسين. تشكل برلمان بريطانيا العظمى عام 1707، عقب التصديق على معاهدة الاتحاد وفقًا لقانونيّ الاتحاد التي مررت من قبل برلمان إنجلترا وبرلمان اسكتلندا، ويذكر قانونا الاتحاد هذين أن «تمثيل المملكة المتحدة لبريطانيا العظمى مهمة نفس البرلمان الوحيد الذي سيلقب ببرلمان بريطانيا العظمى». وفي مطلع القرن التاسع عشر، توسع البرلمان بفعل قوانين الاتحاد التي صدق عليها برلمان بريطانيا العظمى وبرلمان أيرلندا التي ألغت الأخير وأضافت 100 برلماني أيرلندي و32 لوردًا للأول من أجل تشكيل برلمان المملكة المتحدة لبريطانيا العظمى وأيرلندا. كان القانون الملكي والبرلماني للألقاب لعام 1927 قد عدل الاسم إلى «برلمان المملكة المتحدة لبريطانيا العظمى وأيرلندا الشمالية»، وذلك بعد 5 أعوام من انفصال الدولة الأيرلندية الحرة. ومع التوسع العالم للإمبراطورية البريطانية، فإن برلمان المملكة المتحدة قد شكل الأنظمة السياسية للعديد من الدول بوصفها مستعمرات سابقة، وبذلك فقد سمي «أم البرلمانات». نظريًا، تخول السلطة التشريعية العليا في المملكة المتحدة رسميًا إلى التاج في البرلمان. ومع ذلك فإن التاج يتصرف في المعتاد بمشورة رئيس الوزراء، وتقتصر قوى مجلس اللوردات على تأجيل التشريعات فحسب؛ وعليه فإن السلطة مخولة فعليًا إلى مجلس العموم.
rdf:langString
El Parlament del Regne Unit, i de manera més completa, el Parlament del Regne Unit de la Gran Bretanya i Irlanda del Nord, és la institució legislativa suprema del Regne Unit i dels Territoris Britànics d'Ultramar, els quals només tenen sobirania parlamentària. Al capdavant hi ha el sobirà del regne. És bicameral i, per tant, té una Cambra alta, anomenada Cambra dels Lords, i una Cambra baixa, la Cambra dels Comuns del Regne Unit. La Cambra dels Lords està formada per dos tipus de membres: els Lords Espirituals o clergues sèniors de l'Església d'Anglaterra, i els Lords Temporals o membres de la noblesa. Els membres d'aquesta cambra són elegits per la noblesa, i abans eren càrrecs hereditaris, però en l'actualitat tan sols dos llocs són hereditaris. D'altra banda, els membres de la Cambra dels Comuns són elegits democràticament. La Cambra dels Lords i la Cambra dels Comuns es reuneixen al Palau de Westminster, a Londres; més concretament, a la ciutat de Westminster. Ho fan en salons separats, comunament coneguts com les Cambres del Parlament. Per convenció constitucional, tots els ministres de govern, incloent el Primer Ministre, són elegits des de la Cambra dels Comuns o de la Cambra dels Lords. El Parlament es va desenvolupar a partir de l'antic concili que aconsellava al sobirà. En teoria, el poder no és del Parlament sinó de la Reina ("Queen-in-Parliament") o el Rei ("King-in-Parliament"). Sovint es diu que la Reina té autoritat sobirana, tanmateix aquesta posició és qüestionable. En els temps moderns, el poder real està en les eleccions democràtiques de les Cambra dels Comuns. El sobirà actua només com una figura decorativa i els poders de la Cambra dels Lords són molt limitats. El Parlament Britànic és sovint anomenat la "Mare dels Parlaments", ja que els poders legislatius de moltes nacions –entre els quals destaquen els de la Commonwealth–, han adoptat aquest model. Tanmateix, aquesta és una frase de John Bright, qui va remarcar el 18 de gener de 1865 que "Anglaterra és la Mare dels Parlaments" en el context de donar suport a les demandes per als drets al vot en un país que havia iniciat el govern parlamentari.
rdf:langString
Parlament Spojeného království Velké Británie a Severního Irska je nejvyšší orgán zákonodárné moci Spojeného království a Britských zámořských teritorií. Jde o jediný parlamentní svrchovaný orgán, skládá se z Dolní sněmovny a Sněmovny lordů. Čelným představitelem parlamentu je britský panovník – v současnosti král Karel III. Britský.
rdf:langString
البرلمان القصير في التاريخ الإنكليزي، هو اسم يُطلق على البرلمان الذي دعاه الملك تشارلز الأول، في 13 نيسان 1640 م، إلى الانعقاد ثم سرحه في 5 أيار من نفس السنة بعد أن استشعر نزوع أعضائه إلى معارضة الحرب ضدَّ .
rdf:langString
Το Κοινοβούλιο του Ηνωμένου Βασιλείου της Μεγάλης Βρετανίας και της Βορείου Ιρλανδίας (αγγλικά: Parliament of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland), κοινώς γνωστό ως Κοινοβούλιο του Ηνωμένου Βασιλείου ή Βρετανικό Κοινοβούλιο (British Parliament), αποτελεί το ανώτατο νομοθετικό σώμα στο Ηνωμένο Βασίλειο, στις εξαρτήσεις του βρετανικού Στέμματος και στα βρετανικά υπερπόντια εδάφη. Είναι το μόνο που κατέχει νομοθετική υπεροχή και απόλυτη εξουσία έναντι όλων των άλλων πολιτικών οργάνων στο Ηνωμένο Βασίλειο και τα εδάφη του. Επικεφαλής του είναι ο Μονάρχης του Ηνωμένου Βασιλείου (σήμερα ο Βασιλιάς Κάρολος Γ΄) και έδρα του αποτελούν τα Ανάκτορα του Ουεστμίνστερ στο Γουέστμινστερ του Λονδίνου. Το Κοινοβούλιο αποτελείται από δύο σώματα, την Άνω Βουλή (Βουλή των Λόρδων) και την Κάτω Βουλή (Βουλή των Κοινοτήτων). Ο Μονάρχης αποτελεί το τρίτο συστατικό του νομοθετικού συστήματος (Βασιλιάς στο Κοινοβούλιο). Η Βουλή των Λόρδων περιλαμβάνει δύο διαφορετικούς τύπους μελών: τους Πνευματικούς Λόρδους (τους ανώτερους επισκόπους της Εκκλησίας της Αγγλίας) και τους Κοσμικούς Λόρδους (μέλη του σώματος των ευγενών) τα μέλη του οποίου δεν εκλέγονται με καθολική ψηφοφορία, αλλά διορίζονται από τον Μονάρχη κατόπιν πρότασης του πρωθυπουργού. Πριν από τη σύσταση του τον Οκτώβριο του 2009, η Βουλή των Λόρδων ασκούσε και τη δικαστική εξουσία μέσω του νόμου των Λόρδων. Η Βουλή των Κοινοτήτων είναι ένα δημοκρατικά εκλεγμένο σώμα με θητεία τουλάχιστον πέντε ετών. Τα δύο σώματα συνεδριάζουν σε ξεχωριστές αίθουσες των ανακτόρων του Ουεστμίνστερ (κοινώς γνωστά ως τα κτήρια του Κοινοβουλίου) στο Λονδίνο. Κατά συνταγματική συνθήκη, όλοι οι υπουργοί της κυβέρνησης, συμπεριλαμβανομένου του Πρωθυπουργού, είναι μέλη της Βουλής των Κοινοτήτων - ή, πιο σπάνια, της Βουλής των Λόρδων - και ως εκ τούτου είναι υπόλογοι στους αντίστοιχους κλάδους της νομοθετικής εξουσίας.
rdf:langString
Als Kurzes Parlament (englisch Short Parliament) wird das im Jahr 1640 von König Karl I. von England einberufene englische Parlament bezeichnet, das im Zeitraum von 13. April bis 5. Mai 1640 für nur drei Wochen tagte. Mit der Einberufung des kurzen Parlaments ging eine elfjährige Periode zu Ende, in der Karl I. versucht hatte, ohne Parlament zu regieren. Progressive Kreise haben diese Zeit auch als eine elfjährige Phase der Tyrannei bezeichnet. Karl I. hatte allerdings die legitimen Rechte des Parlaments gerade nicht angetastet, sondern lediglich versucht, seine Regierung in einer Weise zu ordnen, dass er der Zustimmung des Parlaments, namentlich bei der Erhebung neuer Steuern nicht bedurft hätte. Die sich in Schottland – eigentlich dem Stammland der Stuart-Herrscher – ereignenden presbyterianischen Aufstände führten jedoch zu einer so drastischen Krise der königlichen Finanzmittel, dass der König schließlich doch wieder versuchte, das Parlament zur Erhöhung seiner Subsidien zu bewegen. Als die gewählten Abgeordneten jedoch im April 1640 in Westminster Abbey eintrafen, zeigten sie wenig Neigung, Karls Wünschen nach zügiger Subsidienbewilligung nachzukommen. Wie die zumeist erfolglos verlaufenen Parlamente der 1620er drangen die Abgeordneten des Unterhauses zunächst darauf, Fragen der Religionspolitik und der auswärtigen Angelegenheiten zu diskutieren, in die sie sich jedoch nach dem Verständnis Karls I. überhaupt nicht einzumischen hatten. Unter dem Eindruck, dass eine Verständigung nicht möglich schien, löste Karl I. das Parlament schon am 5. Mai 1640 wieder auf. Allerdings sollte es ihm nicht gelingen, erneut eine längere Herrschaftsperiode ohne Parlamentsbeteiligung zu gestalten. Noch im selben Jahr musste Karl I. angesichts der Probleme seiner Regierung ein neues Parlament einberufen, das im Gegensatz zum kurzen Parlament als das Lange Parlament in die Geschichte eingehen sollte.
rdf:langString
Das Parlament des Vereinigten Königreichs (englisch Parliament of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland; kurz UK Parliament) ist ein Verfassungsorgan der britischen Monarchie. Es besteht aus zwei Kammern, dem House of Commons (Unterhaus) und dem House of Lords (Oberhaus). Beide tagen im Palace of Westminster in London. Der jeweilige Monarch bildet als Souverän formal einen dritten Teil des Parlaments. Seit 2022 nimmt König Charles III. diese Rolle ein. Gesetzesvorhaben werden durch die vom Premierminister geführte Regierung im Unterhaus eingebracht, das nach angemessener Debatte über sie abstimmt. Anschließend müssen diese Vorlagen grundsätzlich vom Oberhaus gebilligt werden, bevor sie durch den König in Kraft gesetzt wurden. Der letzte Schritt hat dabei einen rein zeremoniellen Charakter.
rdf:langString
La brita parlamento, la Parliament of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland (Parlamento de la Unuiĝinta Reĝlando de Britujo kaj Nordirlando) estas la plej supera leĝfaranta estraro de Britio. Ĝi konsistas el la House of Commons (Ĉambro de komunuloj, aŭ la Suba ĉambro) kaj la House of Lords (Ĉambro de lordoj, aŭ la Supera ĉambro), kiujn titole estras la brita reĝo, nuntempe Karlo la 3-a. Ĝi troveblas en Londono, ĉe la palaco de Westminster, konata kiel Houses of Parliament (Ĉambroj de parlamento). Laŭ la neskribita konstitucio de Britio, la ĉefministro kaj registaro devas esti parlamentanoj, ordinare de la Komunuloj, sed kelkfoje de la Lordoj. Vidu ankaŭ:
* Brita monarkio
* House of Lords
* House of Commons
rdf:langString
El Parlamento del Reino Unido de Gran Bretaña e Irlanda del Norte (en inglés, Parliament of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland), también conocido como Parlamento británico, es el órgano legislativo del Reino Unido y de sus territorios de ultramar —que solo tienen soberanía parlamentaria—. A su cabeza está el soberano. Es bicameral, incluyendo una Cámara Alta, llamada Cámara de los Lores, y una Cámara Baja, llamada Cámara de los Comunes. La Cámara de los Lores incluye dos tipos diferentes de miembros: los , que consisten en los obispos más antiguos de la Iglesia de Inglaterra; y los , que consisten principalmente en pares vitalicios , designados por el soberano, y de 92 pares hereditarios , sentados en virtud de tener un cargo real o por ser elegidos por sus compañeros pares hereditarios. Antes de la apertura de la Corte Suprema en octubre de 2009, la Cámara de los Lores también desempeñaba una función judicial a través de los Lores de la Ley. La Cámara de los Comunes es una cámara electa con a 650 distritos electorales de un solo miembro que se llevan a cabo al menos cada cinco años bajo el sistema de mayoría simple. Por convención constitucional, todos los ministros del gobierno, incluido el primer ministro, son miembros de la Cámara de los Comunes o, menos comúnmente, de la Cámara de los Lores y, por lo tanto, son responsables ante las respectivas ramas de la legislatura. La mayoría de los ministros del gabinete son de la Cámara de los Comunes, mientras que los ministros subalternos pueden ser de cualquier cámara. Con la expansión global del Imperio Británico, el Parlamento del Reino Unido ha dado forma a los sistemas políticos de muchos países como ex colonias y por eso se le ha llamado la "Madre de los Parlamentos". En teoría, el poder legislativo supremo del Reino Unido está oficialmente en manos de la Corona en el Parlamento. Sin embargo, la Corona normalmente actúa siguiendo el consejo del primer ministro y los poderes de la Cámara de los Lores se limitan solo a retrasar la legislación; por tanto, el poder reside de facto en la Cámara de los Comunes.
rdf:langString
El Parlamento corto (abril-mayo de 1640) del rey Carlos I de Inglaterra recibe este nombre porque duró sólo tres semanas. Después de gobernar durante once años personalmente, Carlos convocó al Parlamento en 1640, aconsejado por Lord Wentworth, recientemente nombrado Conde de Strafford. Esta convocatoria se debió, sobre todo, a la necesidad de dinero que financiara su lucha contra Escocia durante la Guerra de los Obispos. Como sus predecesores, el nuevo Parlamento estaba más interesado en obtener satisfacciones por las ofensas ocasionadas por la administración real que en aprobar fondos para que el rey pudiera continuar su guerra contra los Covenanters escoceses. John Glanville fue nombrado portavoz del parlamento. John Pym, parlamentario por Tavistock, rápidamente se convirtió en una figura protagonista del debate; su largo discurso el 17 de abril expresó el rechazo de la Cámara de los Comunes de votar subsidios a menos que se eliminasen los abusos reales. John Hampden, por otro lado, resultaba persuasivo en privado: estaba en nueve comités. La oferta de Carlos de suprimir el no impresionó a los miembros del Parlamento. Una marea de peticiones concernientes a los abusos llegaban al Parlamento de todo el país. Impaciente por haber continuado el debate donde se había dejado en 1629, referente a la violación de los privilegios parlamentarios por los arrestos de miembros en 1629, y nervioso por el debate programado sobre la deteriorada situación de Escocia, Carlos disolvió el Parlamento (5 de mayo de 1640) después de sólo tres semanas de actuación. Fue seguido por el Parlamento largo
* Datos: Q1153299
rdf:langString
Britainia Handia eta Ipar Irlandako Erresuma Batuko Legebiltzarra, Erresuma Batuko eta Itsasoaz Harandiko Britainiar Lurraldeetan (hauek baino ez dute) gorengo instituzio legegilea da. Honen buru, dago. Biganberaduna da, goi ganbera bat, Lorden Ganbera deitua, eta behe ganbera edo Komunen Ganbera dituelarik. Lorden Ganberak, bi partaide mota ezberdin ditu: (Ingalaterrako Elizako klerigo nagusiak) eta Lord Iragankorrak (nobleziakoak). Ganbera honetako partaideak, nobleziak aukeratzen ditu. Lehen, oinordekotza eskubidea zuten, baina, gaur egun, ganbera honetan, oinordekotzakoak, bi postu baino ez daude. Beste alde batetik, Komunen Ganberako partaideak, demokratikoki aukeratzen dira. Lorden Ganbera eta Komunen Ganbera, gela bananduetan biltzen dira Westminster jauregian (ohi Legebiltzarreko Ganberak bezala ezagutuak), Londresen (zehazkiago, Westminster Hiria bezala ezagutzen den udalerri eta hirian). Konstituzio konbentzio bidez, gobernu ministro guztiak, Lorden Ganberatik edo Komunen Ganberatik aukeratzen dira. Legebiltzarra, Subiraua aholkatzen zuen antzinako kontziliotik abiatuta garatu zen. Teorian, boterea ez da Legebiltzarrarena, baizik eta Erreginarena (Queen in Parliament) edo Erregearena (King in Parliament). Sarri, Erreginak autoritate subiraua duela esaten da, baina hau eztabaidagarria da. Gaur egun, errege boterea, Komunen Ganberako hauteskunde demokratikoetan dago. Subirauak, irudi apaingarri bezala baino ez du egiten, eta Lorden Ganberako botereak oso mugatuak daude. Britainiar Legebiltzarra, sarri, "Legebiltzarren Ama" deitua da, nazio askotako botere legegileek, nabarmenenak, Commonwealthekoak, eredu hau hartu baitute. Baina hau esaldi bat da, nork, 1865eko urtarrilak 18an "Ingalaterra Legebiltzarren Ama dela" azpimarratu zuen, legebiltzar gobernua hasi zuen herrialde batean boto eskubiderako eskariak babestearen testuinguruan.
rdf:langString
Le Court parlement (Short Parliament en anglais) est ainsi appelé car il ne dura que trois semaines, du 13 avril au 5 mai 1640, pendant le règne de Charles Ier d'Angleterre.
rdf:langString
Parlemen Kerajaan Bersatu Britania Raya dan Irlandia Utara adalah badan legislatif tertinggi di Britania Raya dan wilayah seberang lautnya. Parlemen ini bersifat bikameral, dengan Dewan Bangsawan Britania Raya sebagai majelis tinggi dan Dewan Rakyat Britania Raya sebagai majelis rendah. Parlemen ini berdiri pada tahun 1707 setelah diratifikasinya Undang-Undang Penyatuan 1707 oleh Parlemen Inggris dan Parlemen Skotlandia.
rdf:langString
The Short Parliament was a Parliament of England that was summoned by King Charles I of England on the 20th of February 1640 and sat from 13th of April to the 5th of May 1640. It was so called because of its short life of only three weeks. After 11 years of attempting Personal Rule between 1629 and 1640, Charles recalled Parliament in 1640 on the advice of Lord Wentworth, recently created Earl of Strafford, primarily to obtain money to finance his military struggle with Scotland in the Bishops' Wars. However, like its predecessors, the new parliament had more interest in redressing perceived grievances occasioned by the royal administration than in voting the King funds to pursue his war against the Scottish Covenanters. John Pym, MP for Tavistock, quickly emerged as a major figure in debate; his long speech on 17 April expressed the refusal of the House of Commons to vote subsidies unless royal abuses were addressed. John Hampden, in contrast, was persuasive in private: he sat on nine committees. A flood of petitions concerning royal abuses were coming up to Parliament from the country. Charles's attempted offer to cease the levying of ship money did not impress the House. Annoyed with the resumption of debate on Crown privilege and the violation of Parliamentary privilege by the arrest of the nine members in 1629, and unnerved about an upcoming scheduled debate on the deteriorating situation in Scotland, Charles dissolved Parliament on 5 May 1640, after only three weeks' sitting. It was followed later in the year by the Long Parliament.
rdf:langString
Le Parlement du Royaume-Uni de Grande-Bretagne et d'Irlande du Nord (en anglais : Parliament of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland) est l'institution législative suprême du Royaume-Uni, des territoires britanniques d'outre-mer et des dépendances de la Couronne. Lui seul dispose de la suprématie parlementaire, c'est-à-dire du pouvoir de légiférer sur tous les autres organes politiques du Royaume-Uni et de ses territoires. Le Parlement comprend deux chambres : la Chambre des lords et la Chambre des communes. À sa tête se trouve le monarque britannique. La Chambre des lords est la chambre haute et comprend des membres non élus : les Lords Spiritual (plus importants évêques de l'Église d'Angleterre) et des Lords Temporal (titulaires d'une pairie). La Chambre des communes est la chambre basse composée de députés (Members of Parliament ou MPs) élus au suffrage universel direct au maximum tous les cinq ans. Le Parlement siège au Palais de Westminster à Londres. Par convention constitutionnelle, le Premier ministre du Royaume-Uni et les membres du gouvernement sont tous membres du Parlement, généralement de la Chambre des communes. Le Parlement de Grande-Bretagne a été créé en 1707 par la fusion des parlements d'Angleterre et d'Écosse. Il a été à nouveau élargi en 1801 par la fusion avec le Parlement d'Irlande et devint alors le Parlement du Royaume-Uni de Grande-Bretagne et d'Irlande. En 1927, à la suite de l'indépendance de l'Irlande, le Parlement est renommé Parlement du Royaume-Uni de Grande-Bretagne et d'Irlande du Nord. Grâce à l'expansion de l'Empire britannique, le parlementarisme britannique, à travers le système de Westminster, a influencé de nombreux systèmes parlementaires dans le monde.
rdf:langString
Il Parlamento del Regno Unito di Gran Bretagna e Irlanda del Nord è il supremo corpo legislativo nel Regno Unito e nelle Dipendenze britanniche d'oltremare.
rdf:langString
그레이트 브리튼 및 북아일랜드 연합 왕국 의회(Parliament of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland), 줄여서 영국 의회(Parliament)는 영국 및 왕실속령과 해외영토의 최고 입법부이다. 양원제 구성으로, 상원인 귀족원 (House of Lords)과 하원인 서민원 (House of Commons)으로 이루어져 있으며, 모두 런던의 웨스트민스터 궁전을 국회의사당으로 사용하고 있다. 귀족원은 성직귀족하고 세속귀족으로 구성되어 있다. 성직귀족은 잉글랜드 성공회의 대주교가 대부분이며, 세속귀족은 일대귀족하고 세습귀족 92인으로 다시 나뉜다. 일대귀족은 국왕이 직접 귀족으로 임명한 의원이며, 세습귀족은 왕가 직책을 역임하고 있거나 동료 세습귀족에 의해 선출되는 의원이다. 2009년 영국 대법원 개원 이전에는 귀족원이 사법귀족을 통해 사법권을 행사하기도 하였다. 서민원은 총선거를 통해 선출된 국회의원 650인으로 구성된다. 소선거구제가 적용된 지역구에서 한명씩 선출되며, 최대 5년의 임기를 가진다. 내각책임제 국가 특성상 영국 총리를 비롯한 모든 내각 장관은 국회의원이며, 입법의 책임이 부여된다. 내각 인사 대부분이 서민원 출신이지만 가끔씩 귀족원 출신도 임명되며, 하급 각료의 경우에는 어느 쪽이든 상관없이 임명된다. 이론상 영국의 최고 입법권한은 영국 국왕에게 돌아간다. 허나 실제로 국왕은 총리의 자문에 따라서만 행동하는 것이 보통이다. 귀족원의 권한도 입법을 지연하는 정도로 제한되기 때문에, 최고 입법권한은 사실상 서민원에 돌아간다고 볼 수 있다. 영국 의회는 대영제국 시절 영연방을 비롯한 각 식민지 국가에 웨스트민스터 체제라 부르는 동일 정치체제를 뿌리내렸고, 이로 인해 '의회의 어머니' (Mother of Parliaments)라고도 불린다.
rdf:langString
短期議会（たんきぎかい、Short Parliament）は、1640年4月13日にイングランド王チャールズ1世が召集した議会。5月5日までのわずか3週間で解散された。名称は同年11月3日に召集された長期議会との対比から呼ばれた。
rdf:langString
단기의회(短期議會, Short Parliament)는 잉글랜드의 찰스 1세가 소집한 1640년의 봄에 3주 동안의 짧은 기간의 의회를 말한다. 찰스 1세는 1629년 의회를 해산한 이후 11년간 의회 없이 전제정치(專制政治)를 행하였다. 그러나 스코틀랜드에 영국국교제도를 강제로 시행시키려다가 스코틀랜드의 장로파(長老派)와의 사이에 충돌을 일으켰으며, 이 충돌은 결국 장로파의 반란으로 진전되기에 이르렀다. 이에 찰스 1세는 이 반란을 토벌하기 위한 전비(戰費)를 조달하려는 목적으로 1640년 4월 의회를 소집하였다. 그러나 의회는 국왕의 이와 같은 전비조달의 요구는 도외시한 채 오히려 국왕에 대하여 불만을 털어놓았으며, 국왕에 대한 요구를 주장하였기 때문에 왕은 3주 만에 다시 의회를 해산시켰다. 이후 찰스 1세의 필요에 의해 다시 의회가 소집되었고, 이는 장기의회로 불린다.
rdf:langString
Parlament Zjednoczonego Królestwa Wielkiej Brytanii i Irlandii Północnej – brytyjski dwuizbowy najwyższy organ prawodawczy. Jego władztwo rozciąga się na Zjednoczone Królestwo oraz brytyjskie terytoria zamorskie. Na jego czele stoi monarcha brytyjski, obecnie król Karol III. Jego dwie izby to Izba Lordów oraz Izba Gmin. Siedzibą obu izb parlamentu jest Pałac Westminsterski w Londynie.
rdf:langString
グレートブリテンおよび北アイルランド連合王国議会（グレートブリテンおよびきたアイルランドれんごうおうこくぎかい、英語: Parliament of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland）は、イギリスの立法府であり、本国及び海外領土の最高機関である。神の下の議会における王はチャールズ国王であり、その座所はグレーター・ロンドンに位置するシティ・オブ・ウェストミンスターのウェストミンスター宮殿にある。王室属領についてはその権限は原則として及ばない。
rdf:langString
Het Parlement van het Verenigd Koninkrijk van Groot-Brittannië en Noord-Ierland (ook wel het Britse parlement, het Westminster Parlement, of voorheen het Rijksparlement) is de hoogste wetgevende macht van het Verenigd Koninkrijk en de Britse overzeese gebieden, gevestigd in Londen. Het parlement beschikt over een , waaraan het de bevoegdheid ontleent om boven alle andere politieke lichamen te staan. Aan het hoofd staat de Britse koning Charles III van het Verenigd Koninkrijk (The Crown), die de derde component vormt van de wetgevende macht. Het Verenigd Koninkrijk is hierdoor een constitutionele monarchie met een parlementair systeem.
rdf:langString
Det korta parlamentet kallas det engelska parlament som var samlat tre veckor (13 april – 5 maj) under våren 1640. Detta var det första parlament som hade kallats in på elva år p.g.a. en pågående maktkamp mellan kungen och parlamentet. Orsaken till 1640 års parlament var att kung Karl I behövde pengar till kriget mot skottarna. Nya skatter kunde endast beviljas av parlamentet. Men parlamentet beviljade inga medel p.g.a. konflikterna med kungen. Kungen upplöste därför parlamentet efter endast tre veckor. Senare samma år tvingades kungen p.g.a. penningbrist att kalla in parlamentet på nytt. Detta parlament är känt som det långa parlamentet.
rdf:langString
O Short Parliament (em português: Parlamento Curto) foi um Parlamento da Inglaterra que foi convocado pelo rei Carlos I da Inglaterra em 20 de fevereiro de 1640 e sentou-se de 13 de abril a 5 de maio de 1640. Foi assim chamado por causa de sua curta duração de apenas três semanas. Após 11 anos de tentativa de governo pessoal entre 1629 e 1640, Carlos chamou o Parlamento em 1640 a conselho de Lord Wentworth, recém-criado Conde de Strafford, principalmente para obter dinheiro para financiar sua luta militar com a Escócia nas Guerras dos Bispos. No entanto, como seus antecessores, o novo parlamento tinha mais interesse em corrigir queixas percebidas ocasionadas pela administração real do que em votar os fundos do rei para prosseguir sua guerra contra os Covenanters escoceses. John Pym, deputado por Tavistock, rapidamente emergiu como uma figura importante no debate; seu longo discurso em 17 de abril expressou a recusa da Câmara dos Comuns de votar subsídios a menos que os abusos reais fossem abordados. John Hampden, em contraste, foi persuasivo em particular: ele participou de nove comitês. Uma enxurrada de petições sobre abusos reais estava chegando ao Parlamento do país. A tentativa de Carlos de cessar a cobrança do dinheiro do navio não impressionou a Câmara. Irritado com a retomada do debate sobre o privilégio da Coroa e a violação do privilégio parlamentar pela prisão dos nove membros em 1629, e enervado com um próximo debate agendado sobre a deterioração da situação na Escócia, Carlos dissolveu o Parlamento em 5 de maio de 1640, depois de apenas três semanas de sessão. Foi seguido no final do ano pelo Long Parliament.
rdf:langString
Krótki Parlament (ang. Short Parliament) – określenie Parlamentu angielskiego obradującego od 13 kwietnia do 5 maja 1640 r. Zwołany został przez Karola I. Parlament odrzucił jego żądania uchwalenia podatków i wszczął krytykę polityki króla. Na skutek powstania silnej opozycji rozwiązany przez króla po 23 dniach obrad. Został zastąpiony przez zwołany w listopadzie tego roku Długi Parlament.
rdf:langString
Парламент Соединённого Королевства Великобритании и Северной Ирландии (англ. Parliament of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland) — высший законодательный орган в Соединённом Королевстве и на Королевских заморских территориях. В соответствии с британским конституционным принципом «Корона-в-парламенте» (англ. Crown-in-Parliament), британский монарх является составной частью Парламента. Парламент имеет двухпалатную структуру и включает в себя верхнюю палату, называемую палата лордов, и нижнюю палату, называемую палата общин. Члены Палаты лордов не избираются и состоят из: лордов духовных (высшее духовенство англиканской церкви), лордов светских (пэры) и (англ. List of Lords of Appeal), многие из которых получили свою власть по наследству. Палата общин, напротив, — демократически избираемая палата, состоящая из 650 членов, избираемых по мажоритарным округам. Палата лордов и палата общин собираются в разных помещениях Вестминстерского дворца в Лондоне. По обычаю, все министры, включая премьер-министра, выбираются исключительно из состава парламента. Структура современного Парламента Великобритании эволюционировала в течение многих веков, начиная с древнего королевского совета королей Англии. Согласно конституционному обычаю, суверенная законодательная власть исходит не от парламента как такового, а от «короля-в-парламенте» (англ. King-in-Parliament), который подписывает законы. В настоящее время, неизбираемая палата лордов сильно ограничена во власти и не может воспрепятствовать какому-либо законопроекту, если большинство палаты общин поддержало его в нескольких чтениях. Британский парламент часто в народе называют «матерью всех парламентов», так как законодательные органы многих стран, а особенно стран-членов Британского Содружества созданы по его образцу. Однако британский парламент отнюдь не является самым старым в мире, уступая как минимум парламенту Исландии.
rdf:langString
Förenade konungariket Storbritannien och Nordirlands parlament är landets lagstiftande församling, ett parlament som består samfällt av Storbritanniens monark (The Crown), underhuset (The House of Commons), och överhuset (The House of Lords). Underhuset är direkt folkvalt och består av 650 ledamöter (533 från England, 59 från Skottland, 40 från Wales och 18 från Nordirland) valda från lika många valkretsar. Systemet med enmansvalkretsar motverkar små partiers inflytande. Överhuset omfattar två olika sorters ledamöter: andliga lorder (Lords Spiritual), de förnämsta biskoparna i Engelska kyrkan, och världsliga lorder (Lords Temporal), personer med pärsvärdighet. Ledamöter av överhuset är inte folkvalda. Underhuset och överhuset möts i skilda kamrar i The Palace of Westminster (allmänt känt som "Houses of Parliament") i City of Westminster i London. Enligt konstitutionell praxis är alla regeringsledamöter, däribland premiärministern, ledamöter av underhuset eller överhuset. Parlamentet utvecklades från de tidigmedeltida råd som var rådgivare åt Englands regenter. I teorin ligger makten formellt inte hos parlamentet, utan hos "monarken i parlamentet" ("Queen-in-Parliament" eller "King-in-Parliament"). Formellt är "drottningen-i-parlamentet" den helt suveräna (självständiga lagstiftande) makten, men enligt nutida praxis ligger den verkligt suveräna makten hos underhuset – regenten följer premiärministerns råd och överhusets befogenheter är begränsade.
rdf:langString
Парламент Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії (англ. Parliament of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland) є вищим законодавчим органом у Сполученому Королівстві та Королівських заморських територіях. Його очолює Британський монарх. Парламент двопалатний, включає в себе верхню палату, що називається Палата лордів, і нижню палату, що називається Палата громад. Палата лордів не обирається, вона включає до свого складу лордів духовних (вище духовенство англіканської церкви) й (членів перства). Палата громад, навпаки, — палата, що обирається демократично. Палата лордів і Палата громад збираються в різних приміщеннях Вестмінстерського палацу в Лондоні. За звичаєм, всі міністри, включаючи прем'єр-міністра, обираються виключно зі складу парламенту. Парламент еволюціював із стародавньої королівської ради. В теорії, влада походить не від Парламенту, а від «Корони-в-Парламенті» («англ. the Crown in Parliament» — буквально — «Корона в Парламенті»). Часто кажуть, що лише Королева-в-Парламенті є верховною владою, хоча це доволі суперечливе твердження. У наш час влада також походить і від демократично обраної Палати громад; Монарх діє як представницька фігура, і влада Палати лордів істотно обмежена. Британський Парламент часто в народі називають «матір'ю всіх парламентів», оскільки законодавчі органи багатьох країн, а особливо країн-членів Британської Співдружності створені за його зразком.
rdf:langString
Короткий парламент — название, данное парламенту Англии, существовавшему в период с 13 апреля по 5 мая 1640 года во время правления короля Карла I; парламент был назван так потому, что он существовал всего три недели. После 11 лет попыток править единолично (1629—1640) Карл в 1640 году созвал парламент по совету лорда Уэнтворта, недавно получившего титул графа Страффорда. В первую очередь он был вынужден созвать парламент, впоследствии названный Коротким, чтобы получить деньги для финансирования продолжения вооружённого противостояния с Шотландией в ходе так называемых Епископских войн. Как и его предшественники, новый парламент больше внимания уделял рассмотрению существенных жалоб, вызванных действиями королевской администрации, и различных религиозных и международных вопросов, нежели голосованиям за выделение средств королю, позволивших бы ему продолжать свою войну против шотландских ковенантеров. Джон Пим, депутат от Тавистока, быстро стал центральной фигурой на парламентских дебатах; его длинная речь 17 апреля выразила собой отказ Палаты общин проголосовать за субсидии, если нарушения закона со стороны королевской администрации не будут рассмотрены. Джон Хэмпден, в отличие от него, был убедителен в частностях: он состоял членом девяти комитетов. Вынесенное Карлом предложение прекратить взимание налога в виде так называемых «корабельных денег» не произвело на членов парламента впечатления. Поток обращений, касающихся нарушений, шёл в парламент со всей страны. Недовольный возобновлением дебатов, прерванных в 1629 году и касавшихся нарушения парламентских привилегий посредством арестов членов парламента в 1629 году, и опасающийся негативного исхода планировавшихся дебатов по поводу ухудшения ситуации в Шотландии, Карл распустил парламент 5 мая 1640 года, спустя всего лишь три недели после начала заседаний. Преемником этого парламента стал созванный королём в ноябре того же года Долгий парламент.
rdf:langString
O Parlamento do Reino Unido da Grã-Bretanha e Irlanda do Norte é o corpo legislativo supremo do Reino Unido e territórios britânicos ultramarinos. Por si só tem soberania parlamentar, o que lhe confere poder soberano sobre todos os outros corpos políticos do Reino Unido e seus territórios. É encabeçado pelo monarca do reino (atualmente o Rei Carlos III). O parlamento é composto por duas câmaras, sendo a câmara alta denominada por Casa ou Câmara dos Lordes, e a câmara baixa, por Casa ou Câmara dos Comuns do Reino Unido. O Monarca é o terceiro componente do parlamento. As duas câmaras se reúnem no Palácio de Westminster em Londres. Por ato constitucional todos os ministros do governo, incluindo o Primeiro-ministro, são membros da Câmara dos Comuns ou da Câmara dos Lordes. E assim também fazem parte do corpo legislativo. O Parlamento do Reino Unido foi formado em 1707, após a ratificação do Tratado de União quando o Parlamento da Inglaterra e o Parlamento da Escócia passaram a ser um único parlamento. O parlamento cresceu ainda mais após o Ato de União de 1800 quando o Parlamento Irlandês foi adicionado ao recém-criado Parlamento da Grã-Bretanha. O Parlamento da Inglaterra por si só tem evoluído desde a Idade Média sendo o maior órgão legislativo do mundo anglófono e fazendo com que a Inglaterra seja intitulada "The Mother of Parliaments" (A Mãe dos Parlamentos). A casa mais poderosa do parlamento é a Casa dos Comuns. Durante a Idade Média e até o início da Idade Moderna a região da Grã-Bretanha possuía quatro reinos distintos e cada um com seus respectivos parlamentos. Os Atos das Leis em Gales 1535-1542 anexaram o País de Gales à Inglaterra, o Tratado de União de 1707 criou o Reino Unido da Grã-Bretanha e o Ato de União de 1800 criou o atual Reino Unido. O parlamento inglês teve origem após a província romana da Britânia. Em 1066, Guilherme I de Inglaterra trouxe para a Inglaterra um sistema feudal no qual era necessário um conselho para avaliar as leis que seriam instituídas. Em 1215, o Conselho já mostrava o seu poder obrigando o Rei João a assinar a Magna Carta, limitando assim o poder dos monarcas. O atual parlamento teve origem em 1200 durante o reinado de Eduardo I de Inglaterra, neto de João, que convocou o parlamento várias vezes junto aos religiosos e burgueses com o objetivo de delimitar as respectivas leis.
rdf:langString
大不列颠及北爱尔兰聯合王国国会（英語：The Parliament of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland），中文简称为英国国会或联合王国议会，是英国和英國海外領地（独自享有议会主权）的最高立法机关。英国国会的首领为英国君主；它还包括上议院和下议院。上议院议员分为两种：上议院靈职议员（Lords Spiritual，即英国国教中的高级神职人员）和上议院俗職议员（Lords Temporal，即贵族成员）。上议院议员大部分是以指派方式产生。下议院则恰恰相反，是由选举产生。上议院和下议院位于大伦敦威斯敏斯特市威斯敏斯特宫（即国会大厦）的上議院廳和下議院廳。 国会是由早期为君主提出治国建议的政务会发展而来。理论上国会的权力并不归属于国会，而属于“君临国会”（King or Queen-in-Parliament）。尽管有争议，国会中的君王仍常被认为是完整的君主主权。现代的国会权力属于通过民主选举而产生的下议院；君主仅作为象征意义的领袖，而由非选举产生的上议院，其权力也十分有限。 由于以英联邦国家为代表的许多国家，其立法机构以英国国会为原型，英国国会通常被称作“国会之母”。但这却是对的错误引用。实际上，他是在1865年1月18日一篇支持建立国会政府的先锋国家扩大投票权利的文章中谈到“英格兰是国会之母”。
rdf:langString
短期議會是英格蘭國王查理一世統治期間召集的議會由1640年4月13日到1640年5月5日從4月的，議會拒絕支持重啟戰端，旋即被解散，會期只有三個星期。 由1629－1940年，經過11年的個人統治嘗試，1640年查理接受新冊封的第一代斯特拉福德伯爵托马斯·温特沃斯意見召集議會。他是為了獲取資金以資助對蘇格蘭主教戰爭的軍費開支，被迫召集議會。像先前的議會代表一樣，新議會更大的興趣，是糾正察覺到的皇家管理疏失，而不是投票支持國王的財源繼續他對蘇格蘭民族誓约的戰爭。 约翰·皮姆是當時代表塔維斯托克的議會議員，很快在辯論時成為顯眼人物；1640年4月17日，他的長篇演說表示拒絕支持給國王的特別補貼，除非皇家的濫權被糾正。與此相反，，他是私下勸阻的，參與九個委員會。查理的停止徵收未遂意圖，未能打動議會的成員。從鄉下來的關於濫權請願如潮水般的湧入議會。由於1629年逮捕議員侵犯了議會特權的觸動，他們迫不及待地恢復了1629年停止的辯論，而且對預定的蘇格蘭日益惡化局勢的辯論感到心力交瘁，對只有三個星期的會期，1640年5月5日查理斯解散了議會。隨後的是長期議會。
xsd:nonNegativeInteger
2869
