Ship gun fire-control system
http://dbpedia.org/resource/Ship_gun_fire-control_system an entity of type: WikicatAnti-aircraftWeapons
El sistema de control de fuego de cañones navales permite apuntar los cañones de la nave en forma remota y automática contra buques de superficie, aeronaves o blancos terrestres, con o sin la ayuda del radar. El control de fuego es, en términos generales, el procedimiento que realiza el personal que cubre la artillería de un buque con el propósito de golpear al buque enemigo lo más fuerte y seguido posible hasta destruirlo, la forma de cómo hacerlo de la mejor manera es la solución que proporciona el sistema de control de fuego.
rdf:langString
Les systèmes de contrôle de tir de canons de navires (Ship gun fire-control system, GFCS) sont des systèmes de contrôle de tir analogiques qui étaient utilisés à bord des navires de guerre avant les systèmes informatisés électroniques modernes, pour contrôler la visée des canons sur des navires de surface, des aéronefs ou des cibles côtières, par le biais d'un système optique ou d'un radar . Le système de contrôle de tir d'un canon est constitué d'un directeur de tir (manuel, radar ou par caméra), d'un ordinateur de tir, d'un stabilisateur ou gyroscope, et d'une chambre de tir.
rdf:langString
Sistem pengendali tembakan meriam kapal (bahasa Inggris:Ship gun fire-control systems (GFCS)) adalah sebuah sistem pengendali tembakan untuk mengaktifkan remote dan otomatis menargetkan senjata kepada kapal permukaan, pesawat terbang, dan target di pantai; baik dengan bantuan optik atau radar.
rdf:langString
Ship gun fire-control systems (GFCS) are analogue fire-control systems that were used aboard naval warships prior to modern electronic computerized systems, to control targeting of guns against surface ships, aircraft, and shore targets, with either optical or radar sighting. Most US ships that are destroyers or larger (but not destroyer escorts except Brooke class DEG's later designated FFG's or escort carriers) employed gun fire-control systems for 5-inch (127 mm) and larger guns, up to battleships, such as Iowa class.
rdf:langString
Корабельні системи керування артилерійським вогнем (СКАВ) — система дистанційного та автоматичного наведення гармат на цілі (надводні кораблі, літаки або наземні об'єкти), за допомогою або без радару або оптичних прицілів. Більшість американських кораблів починаючи з есмінців і вище (окрім ескортних есмінців або ескортних авіаносців) мали СКАВ для керування 5-дюймовими та більшими гарматами. Починаючи з 1960-х, СКАВ почали об'єднувати з ракетними системами керування вогнем та іншими сенсорами.
rdf:langString
Система управления вооружением корабля или подводной лодки включает в себя радиолокационные, акустические, оптико-электронные, лазерные и другие системы наведения, средства автоматизации управления ракетно-артиллерийским и минно-торпедным вооружением, средствами противолодочной обороны (торпедными аппаратами, противолодочными ракетными комплексами, бомбомётами), противовоздушной обороны (зенитные ракетные и зенитные ракетно-артиллерийские комплексы), противоракетной обороны (противоракетные комплексы и системы подавления средств лазерного облучения). Может быть как самостоятельной функциональной единицей, так и включённой в качестве подсистемы в более комплексные и многосоставные надсистемы управления боевыми средствами, включающими в себя береговые и подводные станции обнаружения целей и
rdf:langString
rdf:langString
Sistema de control de fuego de cañones navales
rdf:langString
Système de contrôle de tir de canons de navire
rdf:langString
Sistem pengendali tembakan meriam kapal
rdf:langString
Ship gun fire-control system
rdf:langString
Система управления вооружением корабля
rdf:langString
Корабельні системи керування артилерійським вогнем
rdf:langString
AN/SPG-53
xsd:integer
21169396
xsd:integer
1124742079
rdf:langString
Mark 68 GFCS director with AN/SPG-53 radar antenna on top.
rdf:langString
United States
rdf:langString
Gun fire-control
rdf:langString
El sistema de control de fuego de cañones navales permite apuntar los cañones de la nave en forma remota y automática contra buques de superficie, aeronaves o blancos terrestres, con o sin la ayuda del radar. El control de fuego es, en términos generales, el procedimiento que realiza el personal que cubre la artillería de un buque con el propósito de golpear al buque enemigo lo más fuerte y seguido posible hasta destruirlo, la forma de cómo hacerlo de la mejor manera es la solución que proporciona el sistema de control de fuego.
rdf:langString
Ship gun fire-control systems (GFCS) are analogue fire-control systems that were used aboard naval warships prior to modern electronic computerized systems, to control targeting of guns against surface ships, aircraft, and shore targets, with either optical or radar sighting. Most US ships that are destroyers or larger (but not destroyer escorts except Brooke class DEG's later designated FFG's or escort carriers) employed gun fire-control systems for 5-inch (127 mm) and larger guns, up to battleships, such as Iowa class. Beginning with ships built in the 1960s, warship guns were largely operated by computerized systems, i.e. systems that were controlled by electronic computers, which were integrated with the ship's missile fire-control systems and other ship sensors. As technology advanced, many of these functions were eventually handled fully by central electronic computers. The major components of a gun fire-control system are a human-controlled director, along with or later replaced by radar or television camera, a computer, stabilizing device or gyro, and equipment in a plotting room. For the US Navy, the most prevalent gunnery computer was the Ford Mark 1, later the Mark 1A Fire Control Computer, which was an electro-mechanical analog ballistic computer that provided accurate firing solutions and could automatically control one or more gun mounts against stationary or moving targets on the surface or in the air. This gave American forces a technological advantage in World War II against the Japanese who did not develop remote power control for their guns; both the US Navy and Japanese Navy used visual correction of shots using shell splashes or air bursts, while the US Navy augmented visual spotting with radar. Digital computers would not be adopted for this purpose by the US until the mid-1970s; however, it must be emphasized that all analog anti-aircraft fire control systems had severe limitations, and even the US Navy's Mark 37 system required nearly 1000 rounds of 5 in (127 mm) mechanical fuze ammunition per kill, even in late 1944. The Mark 37 Gun Fire Control System incorporated the Mark 1 computer, the Mark 37 director, a gyroscopic stable element along with automatic gun control, and was the first US Navy dual-purpose GFCS to separate the computer from the director.
rdf:langString
Sistem pengendali tembakan meriam kapal (bahasa Inggris:Ship gun fire-control systems (GFCS)) adalah sebuah sistem pengendali tembakan untuk mengaktifkan remote dan otomatis menargetkan senjata kepada kapal permukaan, pesawat terbang, dan target di pantai; baik dengan bantuan optik atau radar. Di Amerika Serikat, sebagian besar kapal yang dipasangi alat itu adalah kapal perusak atau lebih besar (tapi tidak dengan kapal perusak kawal atau kapal induk kawal) untuk meriam 5 -inci atau lebih besar; sampai kapal besar dan memiliki meriam besar seperti Iowa. Kapal-kapal yang dibangun sejak tahun 1960-an, sudah mengintegrasikan sistem pengendali tembakan meriam kapal dengan sistem kontrol penembak rudal dan sensor-sensor kapal lainnya.
rdf:langString
Les systèmes de contrôle de tir de canons de navires (Ship gun fire-control system, GFCS) sont des systèmes de contrôle de tir analogiques qui étaient utilisés à bord des navires de guerre avant les systèmes informatisés électroniques modernes, pour contrôler la visée des canons sur des navires de surface, des aéronefs ou des cibles côtières, par le biais d'un système optique ou d'un radar . Le système de contrôle de tir d'un canon est constitué d'un directeur de tir (manuel, radar ou par caméra), d'un ordinateur de tir, d'un stabilisateur ou gyroscope, et d'une chambre de tir.
rdf:langString
Система управления вооружением корабля или подводной лодки включает в себя радиолокационные, акустические, оптико-электронные, лазерные и другие системы наведения, средства автоматизации управления ракетно-артиллерийским и минно-торпедным вооружением, средствами противолодочной обороны (торпедными аппаратами, противолодочными ракетными комплексами, бомбомётами), противовоздушной обороны (зенитные ракетные и зенитные ракетно-артиллерийские комплексы), противоракетной обороны (противоракетные комплексы и системы подавления средств лазерного облучения). Может быть как самостоятельной функциональной единицей, так и включённой в качестве подсистемы в более комплексные и многосоставные надсистемы управления боевыми средствами, включающими в себя береговые и подводные станции обнаружения целей и контроля обстановки, самолёты раннего предупреждения, самолёты пилотируемой и беспилотной разведывательной авиации, других средств воздушно-космической разведки и целеуказания.
rdf:langString
Корабельні системи керування артилерійським вогнем (СКАВ) — система дистанційного та автоматичного наведення гармат на цілі (надводні кораблі, літаки або наземні об'єкти), за допомогою або без радару або оптичних прицілів. Більшість американських кораблів починаючи з есмінців і вище (окрім ескортних есмінців або ескортних авіаносців) мали СКАВ для керування 5-дюймовими та більшими гарматами. Починаючи з 1960-х, СКАВ почали об'єднувати з ракетними системами керування вогнем та іншими сенсорами. Основними компонентами СКАВ були: прилад керування вогнем з радаром або замінений ним або телевізійною камерою, комп'ютер, прилад стабілізації або гіроскоп і артилерійський пост Найпоширенішим обчислювальним приладом флоту США був Ford Mark 1, пізніше Mark 1A, який був електронно-механічною аналоговою балістичною обчислювальною машиною яка видавала точні рішення для наведення гармат і могла контролювати одну і більше гармату наводячи її на стаціонарну або рухому ціль на поверхні або у повітрі. Це надавало американським силам перевагу над японцями у яких не було дистанційного керування; у флотах США і Японії використовували візуальну корекцію залпів за падінням снарядів або за вибухами у повітрі, крім того у флоті США відслідковували сплески снарядів радаром. Цифрові комп'ютери не були пристосовані до їх операцій до середини 1970-х; проте, слід додати, що всі аналогові системи управління зенітним вогнем мали деякі обмеження, навіть американська система Mk 37 потребувала близько 1000 пострілів з гармати 5" для того щоб збити літак наприкінці 1944. СКАВ MK 37 працювала з комп'ютером Mk 1, приладом керування артилерійським вогнем (ПКАВ) Mk 37, гіроскопічним стабілізаторами та з автоматичним контролем гармати. Вона стала першою американською СКАВ подвійної дії де комп'ютер біло відокремлено від ПКАВ.
rdf:langString
Fire control quality, three dimensional data
xsd:nonNegativeInteger
79971
